К АПЕЛЯЦІЙНЕ СУДОЧИНСТВО (ПРОВАДЖЕННЯ) В КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ УКРАЇНИ.

КУРСОВА РОБОТА
з дисципліни "Кримінально-процесуальне право України"
на тему:
АПЕЛЯЦІЙНЕ СУДОЧИНСТВО (ПРОВАДЖЕННЯ)
В КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ УКРАЇНИ

 
ЗМІСТ

Вступ 3
Розділ 1. Інститут апеляційного провадження в Україні.
Поняття і предмет апеляційного провадження 6
Розділ 2. Окремі питання розгляду кримінальних справ в апеляційному порядку 13
2.1 Зміст і форма апеляції та апеляційного провадження 13
2.2 Строки подання апеляції та її розгляду в апеляційному суді 19
2.3 Безпосередній розгляд справи в суді апеляційної інстанції 20
2.4 Порядок постановлення ухвали, вироку, постанови апеляційного суду 27
Висновки 32
Список використаної літератури 35

ВСТУП

Актуальність теми курсової роботи зумовлена тією обставиною, що за даними судової статистики, в 2007 р. в апеляційному порядку законність та обгрунтованість вироків, ухвал і постанов судів першої інстанції були перевірені щодо кожної шостої особи. Скасовано вироків судів першої інстанції в 2006 р. - 6 672, в 2007 р. - 5 790, з числа останніх, у зв'язку з неповнотою дослідження обставин справи та процесуальними порушеннями - щодо 2 573 осіб. В 2006 р. апеляційною судовою інстанцією скасовано вироків з поверненням справи на додаткове розслідування щодо 1536 осіб; за відсутністю події або складу злочину чи недоведеністю обвинувачення закрито справи щодо 99 осіб; направлено на новий судовий розгляд у зв'язку з безпідставним виправленням справи щодо 156 осіб. При цьому саме апеляційною інстанцією скасовано вироків щодо 87 осіб [40].
В. М. Тертишник наводить такий приклад. Вінницьким місцевим судом був засуджений за ч. 1 ст. 222 КК України громадянин Страхівець за те, що за місцем проживання незаконно зберігав чотири патрони до автомата Калашникова. В апеляційній інстанції було з'ясовано, що в період обшуку за підозрою в одержанні хабара обвинувачений заявив, що має вдома патрони і сам видав їх слідчому. Апеляційна інстанція скасувала вирок суду першої інстанції і справу в цій частині закрила за відсутністю складу злочину [36, С. 374].
Викладене вище свідчить як про недоліки в роботі судів першої інстанції, так і про необхідність та важливість інституту апеляційного провадження, перед яким стоять такі завдання:
- забезпечити законність і справедливість правосуддя;
- не допустити звернення до виконання незаконного, необгрунтованого і несправедливого вироку чи іншого судового рішення;
- виправити допущені на попередніх стадіях помилки, прорахунки і порушення;
- забезпечити відновлення, захист і реалізацію прав і законних інтересів учасників процесу;
- забезпечити відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями;
- сприяти однаковому розумінню і застосуванню законів судами першої інстанції.
Сутність апеляційного провадження полягає в тому, що суд апеляційної інстанції вправі переглянути не лише оскаржені (опротестовані) частини вироку суду першої інстанції, який не вступив в силу, але й ті дії суду і сторін, на яких він був заснований, причому як у частині, що стосується дотримання належної процесуальної форми їх провадження, так і самого змісту вироку, виходячи з чого предметом судового розгляду в суді апеляційної інстанції може виступати таке коло фактів і обставин:
а) законність, обгрунтованість, вмотивованість і справедливість вироку, винесеного за результатами розгляду справи в суді першої інстанції (тобто фактична і юридична сторона вироку);
б) докази, на основі яких був прийнятий даний вирок, гласно, усно і безпосередньо досліджені в рамках судового розгляду в суді першої інстанції;
в) процесуальна форма як самого розгляду справи, так і процесуальна форма всіх (можливо, окремих) дій суду і сторін у частині, що стосується належного дотримання умов, порядку і послідовності їх проведення і самої суті (їх доказового значення для встановлення обставин предмета доведення у даній кримінальній справі).
Проблемам апеляційного провадження приділялося певне місце в працях вчених у галузі кримінально-процесуального права. Відомі роботи з цього питання А. С. Александрова, П. П. Галкина, Ю. Димитрова,
А. А. Дінера, М. М. Ковтуна, Г. К. Кожевникова, П. А. Лупинської,
В. Т. Маляренка, Л. Ф. Мартиняхина, Є. М. Матвієнка, О. Р. Михайленка, М. М. Міхєєнка, В. О. Познанського, І.І. Потеружи, М. М. Сєнина,
В. М. Тертишника, О. М. Толочка та ін.
Мета курсової роботи полягає в комплексному дослідженні інституту апеляційного провадження (судочинства) в Україні.
Для досягнення поставленої мети були визначені такі основні завдання:
- охарактеризувати інститут апеляційного провадження в Україні;
- визначити поняття і предмет апеляційного провадження;
- з'ясувати зміст і форму апеляції та апеляційного провадження;
- розглянути строки подання апеляції та її розгляду в апеляційному суді;
- описати особливості безпосереднього розгляду справи в суді апеляційної інстанції;
- висвітлити порядок постановлення ухвали, вироку, постанови апеляційного суду.
Об'єктом дослідження є особливості стадії апеляційного провадження в судовому процесі України.
Предмет дослідження - норми КПК України, якими врегульована стадія апеляційного провадження в кримінальному процесі України.
Методологічну основу дослідження складають загальнонаукові і спеціальні методи: системно-структурний, історичний, порівняльно-правовий, статистичний, соціологічний, логіко-юридичний, описовий та ін.
Структура роботи зумовлена метою і завданнями дослідження. Курсова робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаної літератури.
РОЗДІЛ 1
ІНСТИТУТ АПЕЛЯЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ В УКРАЇНІ. ПОНЯТТЯ І ПРЕДМЕТ АПЕЛЯЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ
Апеляційне провадження - стадія кримінального процесу, в якій суд апеляційної інстанції за поданням прокурора або скаргою інших учасників процесу переглядає кримінальну справу, за якою прийняті судом першої інстанції рішення (вирок, постанова, ухвала) ще не набрали законної сили, з'ясовує об'єктивну істину та вирішує питання про законність, обгрунтованість і справедливість вироку суду першої інстанції чи іншого прийнятого судом рішення, виправляє допущені помилки, прорахунки та порушення закону [6, С. 153].
Апеляційний суд - суд, що розглядає справи за апеляціями на вироки, ухвали і постанови суду першої інстанції, які не набрали законної сили.
Апеляційними загальними судами є: апеляційні суди областей, апеляційні суди міст Києва і Севастополя, Апеляційний суд Автономної Республіки Крим, військові апеляційні суди регіонів, апеляційний суд Військово-Морських Сил України, а також Апеляційний суд України.
Апеляційними спеціалізованими судами є апеляційні господарські суди й апеляційні адміністративні суди, що утворяться в апеляційних округах відповідно до указу Президента України.
В апеляційних судах утворюються судові палати. У складі загального апеляційного суду утворюються судові палати в цивільних і кримінальних справах. У складі спеціалізованого апеляційного суду можуть утворюватися судові палати по розгляду окремих категорій справ за встановленою спеціалізацією в межах існуючої спеціальної судової юрисдикції.
Судді апеляційного суду призначаються до складу відповідної судової палати розпорядженням голови апеляційного суду.
Апеляційні суди складають другу ланку системи судів загальної юрисдикції. Всі вони мають практично однакову структуру і наділені рівними повноваженнями, а також є вищестоящими стосовно місцевих судів.
Апеляційні суди розглядають справи в апеляційному порядку. Якщо учасники судового процесу не задоволені рішенням чи вироком суду, вони мають право його оскаржити. Рішення суду першої інстанції в цивільних справах протягом 30-ти діб, а вироки в кримінальних справах протягом 15-ти діб не набувають законної сили і можуть бути оскаржені в апеляційному порядку засудженим, виправданим, обвинувачуваним їх законними представниками і захисниками, цивільним позивачем і відповідачем, а також прокурором.
Для цього, як правило, вони подають до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, апеляцію, а той разом зі справою передає її на розгляд відповідного апеляційного суду.
У той же час при розгляді апеляційних скарг діють істотні особливості. Насамперед справа розглядається колегією в складі 3-х суддів (у той час як у першій інстанції, як правило, спір вирішується одним суддею).
Колегіальний розгляд забезпечує більш ретельне дослідження матеріалів справи і прийняття максимально продуманого, обгрунтованого рішення. До того ж судді апеляційних судів, як правило, досвідченіші, кваліфіковані порівняно із суддями першої інстанції [11, С. 44].
У кримінальному та цивільному судочинстві апеляційна інстанція перевіряє незаконність вироку чи рішення суду лише в межах апеляції, а висновки суду першої інстанції щодо фактичних обставин справи, які не оспорюються, апеляційним судом не досліджуються і не перевіряються [12, С. 14].
У господарському судочинстві апеляційний суд розглядає справу повторно, за участю сторін, інших учасників процесу, дослідженням наявних у справі доказів і додатково наданих. Апеляційний господарський суд не розглядає вимоги, що не були предметом розгляду суду першої інстанції. У той же час суд, не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання), перевіряючи законність і обгрунтованість рішення в повному обсязі [10, С. 315].
У результаті розгляду справи апеляційний суд залишає вирок чи рішення суду без зміни, а апеляцію - без задоволення; скасовує вирок чи рішення і повертає справу на додатковий розгляд прокурору чи на новий судовий розгляд у суді першої інстанції; скасовує вирок і рішення та припиняє справу чи змінює їх.
Апеляційні суди також розглядають по першій інстанції справи, визначені законом (крім господарських судів). Як вже відзначалося, до них відносяться кримінальні справи про умисні убивства, розкрадання в особливо великих розмірах та інші справи, тобто такі кримінальні злочини, які характеризуються високим ступенем суспільної небезпеки [10, С. 316].
До повноважень апеляційних судів також належить ведення та аналіз судової статистики, вивчення й узагальнення судової практики, надання юридичної допомоги в застосуванні законодавства місцевими судами та ін.
Апеляційний суд України розглядає справи, віднесені до його підсудності, в апеляційному порядку відповідно до вимог процесуального закону. Переважно це справи, які розглядалися обласними апеляційними та військовими судами як судами першої інстанції [10, С. 317].
До складу апеляційного суду входять судді, як правило, обрані Верховною Радою на посаду судді безстрокове, а також голова суду і його заступники. Повноваження суддів і голови апеляційного суду практично аналогічні повноваженням суддів і голови місцевого суду, однак голова апеляційного суду здійснює ряд додаткових повноважень:
1) організовує роботу президії суду, вносить на його розгляд питання і головує на засіданнях президії;
2) вивчає й узагальнює судову практику, має право витребувати з відповідного суду справи, судові рішення по який набули законної сили;
3) вносить пропозиції Голові Верховного Суду України чи голові відповідного вищого спеціалізованого суду по кандидатурах для призначення на посади голів місцевих судів і їхніх заступників та ін.
Голова апеляційного суду має першого заступника і заступників - голів судових палат. Голова, перший заступник і заступники голови апеляційного суду можуть бути призначені на цю посаду повторно.
У випадку відсутності голови його обов'язки виконує перший заступник, а при його відсутності - старший за віком заступник голови - голова судової палати. Перший заступник здійснює організаційне керівництво роботою структурних підрозділів суду і виконує інші обов'язки, визначені головою апеляційного суду.
Заступник голови апеляційного суду - голова судової палати:
1) організовує роботу відповідної судової палати;
2) формує колегії суддів для розгляду справ, головує в судових засіданнях чи призначає для цього суддів;
3) організовує ведення судової статистики, аналіз і узагальнення судової практики по справах, віднесених до компетенції палати; має право зажадати з відповідного суду справи, судові рішення по яких набули законної сили;
4) інформує президію суду про діяльність судової палати. В апеляційних судах для вирішення організаційних питань діє президія, до якої входять голова, його заступники, а також судді, кількісний і персональний склад яких визначається рішенням загальних зборів суддів цього суду. Президія:
1) розглядає питання організації діяльності суду, судових палат і апарату суду;
2) за поданням голови апеляційного суду затверджує персональний склад судових палат;
3) заслуховує інформацію голів судових палат про діяльність судових палат;
4) розглядає питання організаційного забезпечення діяльності суду і розробляє пропозиції щодо його поліпшення;
5) розглядає питання роботи з кадрами суддів і працівників апарату суду та підвищення їх кваліфікації;
6) заслуховує інформацію голів місцевих судів про організацію діяльності цих судів;
7) надає методичну допомогу місцевим судам з метою забезпечення правильного застосування ними законодавства;
8) забезпечує виконання рішень зборів суддів відповідного суду та ін.
Для розгляду справ, визначених процесуальним законом, у загальних апеляційних судах (крім Апеляційного суду України) передбачена можливість створення суду присяжних. Ця новація системи судочинства в Україні поки що не запроваджена.
Предметом апеляційного провадження виступають рішення судів першої інстанції (місцевих судів), які ще не набрали законної сили [6, С. 154].
Апеляція може бути подана на будь-які рішення суду першої інстанції (місцевого суду):
- на вироки, які не набрали законної сили, постановлені місцевим судом;
- на постанови про застосування чи незастосування примусових заходів виховного і медичного характеру, постановлені місцевим судом;
- на ухвали (постанови), постановлені місцевим судом, про закриття справи або направлення справи на додаткове розслідування;
- на окремі ухвали (постанови), постановлені місцевим судом;
- на інші постанови місцевих судів у випадках, передбачених [15, С. 428].
Учасники кримінального процесу, які мають право подати апеляцію:
1) засуджений, його законний представник і захисник - у частині, що стосується інтересів засудженого;
2) виправданий, його законний представник і захисник - у частині мотивів і підстав виправдання;
3) законний представник та захисник неповнолітнього і сам неповнолітній, щодо якого застосовано примусовий захід виховного характеру, - у частині, що стосується інтересів неповнолітнього;
4) законний представник та захисник особи, щодо якої вирішувалося питання про застосування примусового заходу медичного характеру;
5) обвинувачений, щодо якого справу закрито, його законний представник і захисник - у частині мотивів і підстав закриття справи;
6) обвинувачений, щодо якого справу направлено на додаткове розслідування;
7) цивільний відповідач або його представник - у частині, що стосується вирішення позову;
8) прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, а також прокурор, який затвердив обвинувальний висновок - у межах позицій прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції;
9) потерпілий і його представник - у частиш, що стосується інтересів потерпілого, але в межах вимог, заявлених ними в суді першої інстанції;
10) цивільний позивач або його представник - у частині, що стосується вирішення позову;
11) особа, щодо якої винесено окрему ухвалу (постанову) суду;
12) інші особи у випадках, передбачених законом. Апеляційні скарги й подання для учасників процесу є засобом захисту їх прав і свобод, охорони законних інтересів від можливих судових помилок [15, С. 429].
Загалом треба відзначити, що чинна система апеляційного перегляду справ забезпечує реалізацію громадянами свого права на перегляд судового рішення, передбаченого ст. 129 Конституції України, а також п. 5 ст. 14 Міжнародного пакту про цивільні і політичні права: "Кожен, кого засуджено за будь-який злочин, має право на те, щоб його засудження і вирок були переглянуті вищою судовою інстанцією згідно з законом".


РОЗДІЛ 2
ОКРЕМІ ПИТАННЯ РОЗГЛЯДУ КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ
В АПЕЛЯЦІЙНОМУ ПОРЯДКУ
2.1 Зміст і форма апеляції та апеляційного провадження
В апеляційному порядку можуть бути перевірені вироки, ухвали, постанови, винесені судом першої інстанції.
В частині, що стосується інтересів засудженого, скаргу може подати сам засуджений, його захисник, законний представник. Особам, які вправі подати апеляційну скаргу, апеляційне подання, надається можливість ознайомитися в суді з матеріалами справи для вирішення питання про внесення апеляційної скарги чи подання [7, С. 10].
Апеляція повинна містити в собі:
1) найменування суду, якому адресується апеляція;
2) найменування особи, яка подає апеляцію;
3) вирок, ухвала чи постанова, на які подається апеляція, і найменування суду, який їх постановив;
4) вказівку на те, в чому полягає незаконність вироку, ухвали, постанови та доводи на її обгрунтування;
5) прохання особи, яка подає апеляцію;
6) перелік документів, які додаються до апеляції [20, С. 302].
При обгрунтуванні прокурором та захисником необхідності зміни чи скасування вироку, ухвали, постанови апеляція повинна містити посилання на відповідні аркуші справи.
Згідно зі статтею 352 КПК України у разі невиконання особою, яка подала апеляцію, зазначених вимог головуючий своєю постановою залишає апеляцію без руху та повідомляє про необхідність виконання зазначених вимог закону протягом семи діб з моменту одержання повідомлення.
Якщо у визначений строк ці вимоги не будуть виконані, апеляція постановою головуючого визнається такою, що не підлягає розгляду.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції, який має право своєю ухвалою визнати апеляцію такою, що підлягає розгляду, і дати розпорядження суду першої інстанції щодо виконання ним вимог закону, пов'язаних з подачею апеляції [29, С. 450].
До початку розгляду справи в апеляційному суді особа, яка подала апеляцію, має право доповнити, змінити або відкликати її, а також подати свої заперечення на апеляцію іншого учасника судового розгляду, подати безпосередньо до касаційної інстанції викладені в письмовій формі додаткові до подання чи скарги доводи і міркування, а також свої зауваження на скарги інших осіб і подання прокурора [10, С. 316].
Внесення до апеляції змін, які тягнуть за собою погіршення становища засудженого або виправданого за межами строків на апеляційне оскарження, не допускається.
Захисник засудженого чи виправданого може відкликати свою апеляцію тільки за згодою підзахисного і його законного представника. Захисник, що вступив до справи в апеляційному провадженні, може змінити чи доповнити апеляцію захисника, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, лише за згодою засудженого чи виправданого та їх законних представників [35, С. 211].
Засуджений або виправданий вправі відкликати свою апеляцію, а також апеляцію свого захисника, крім випадків, передбачених ч. 1 ст. 45 КПК України.
Апеляція представника потерпілого може бути відкликана ним лише за згодою потерпілого, а також самим потерпілим [28, С. 290].
Подання апеляції на вирок чи постанову зупиняє набрання ними законної сили за винятком оправдувального вироку та в інших, передбачених у законі, випадках.
Після виконання вимог, передбачених ст. 351 КПК України, суд, який постановив вирок чи виніс ухвалу, постанову, протягом семи діб передає справу разом з поданою апеляцією і запереченнями на неї до апеляційного суду і визначає дату розгляду ним справи.
Справа призначається до розгляду не пізніше трьох місяців з дня направлення її до апеляційного суду. Справа повинна надійти до апеляційного суду не пізшш, як за один місяць до визначеної судом першої інстанції дати розгляду.
Про дату призначення справи до апеляційного розгляду суд першої інстанції оповіщає заінтересованих осіб направленням відповідних повідомлень та шляхом поміщення оголошення на дошці оголошень суду.
Якщо в апеляції ставиться питання про погіршення становища засудженого чи виправданого, суд першої інстанції одночасно викликає до суду апеляційної інстанції цих осіб, їх законних представників, а також захисників, якщо їх участь у справі відповідно до вимог ст. 45 КПК України є обов'язковою.
Процесуальна форма апеляційного провадження дозволяє суду в стислий строк перевірити кримінальну справу та виправити допущені помилки.
Про надходження апеляції суд першої інстанції оповіщає прокурора, інших зацікавлених осіб, інтересів яких стосується апеляція, направленням відповідних повідомлень та шляхом поміщення оголошення на дошці оголошень суду.
Протягом п'яти діб з часу поміщення оголошення зазначені особи мають право одержати в суді копію апеляції або ознайомитися з нею в суді. Одночасно з врученням копії або з ознайомленням з апеляцією їм роз'яснюється право протягом п'яти діб з цього часу подати свої заперечення на апеляцію.
Засудженому, що утримується під вартою, повідомлення про надходження апеляції та її копія вручаються через начальника відповідної установи. Одночасно йому роз'яснюється право протягом п'яти діб з часу вручення цих документів подати свої заперечення на апеляцію [30, С. 36].
Заперечення на апеляцію додаються до справи або передаються безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Протягом строку, встановленого для оскарження вироку, справа не може бути ніким витребувана з суду. Учасники процесу мають право з нею ознайомитися.
Скарги розглядаються судовими колегіями судів апеляційної інстанції у складі трьох суддів.
Нез'явлення учасників процесу не перешкода для розгляду справи.
Розгляд справи відкритий (за винятком випадків, зазначених у ст. 20 КПК України), здійснюється з додержанням усіх принципів кримінального судочинства.
При перевірці апеляційним судом апеляцій на ухвали (постанови) місцевих судів про закриття справи чи направлення її на додаткове розслідування, а також на інші ухвали і постанови місцевих судів, окрім постанов про застосування чи незастосуван-ня примусових заходів медичного чи виховного характеру, судове слідство не провадиться.
Судове слідство - головна частина апеляційного провадження при перевірці апеляцій на вироки місцевих судів та постанов про застосування чи незастосування примусових заходів медичного чи виховного характеру [15, С. 429].
Апеляційний суд у разі необхідності вправі провести попередній розгляд справи.
Попередній розгляд справи здійснюється в судовому засіданні суддею одноособово з обов'язковою участю прокурора. В судове засідання можуть бути викликані інші учасники судового розгляду, однак їх нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.
Попередній розгляд справи починається з доповіді судді, який повідомляє про підстави, з яких справу було внесено на попередній розгляд. Прокурор, інші учасники судового розгляду, висловлюють свої думки щодо питань, винесених на розгляд. Постанова судді виноситься в нарадчій кімнаті. При попередньому розгляді справи за необхідності ведеться протокол.
При попередньому розгляді справи апеляційний суд може приймати як процесуальні, так і організаційні рішення:
- про питання, пов'язані з підготовкою справи до апеляційного розгляду;
- про відмову в прийнятті апеляції до свого розгляду;
- про зупинення провадження в справі; про повернення справи суду першої інстанції [28, С. 292].
Апеляційний суд при попередньому розгляді справи мас розглянути питання, пов'язані з підготовкою справи до апеляційного розгляду:
1) про необхідність проведення судового слідства та його обсяг;
2) про витребування у необхідних випадках додаткових доказів;
3) про список осіб, які підлягають виклику в судове засідання;
4) про доручення суду першої інстанції;
5) про зміну, скасування або обрання запобіжного заходу;
6) про виклик у необхідних випадках перекладача;
7) про розгляд справи у відкритому чи закритому судовому засіданні;
8) про день і місце розгляду справи;
9) усі інші питання, які стосуються підготовчих дій до розгляду справи [39, С. 411].
Суд може визнати необхідним проведення судового слідства в повному обсязі чи частково, коли є підстави вважати, що судове слідство судом першої інстанції було проведено неповно чи однобічно.
Апеляційний суд з метою усунення неповноти чи однобічності судового слідства в суді першої інстанції вправі дати цьому суду доручення про виконання окремих процесуальних дій.
Після виконання судом першої інстанції судового доручення суду апеляційної інстанції протокол судового засідання передається апеляційному суду, який дав доручення, і приєднується до справи.
Засуджений чи виправданий, їх законні представники підлягають обов'язковому виклику в апеляційний суд, якщо в апеляції ставиться питання про погіршення їх становища або суд визнає необхідним провести судове слідство.
У цих випадках викликаються і їх захисники, якщо їх участь у справі є обов'язковою. Засуджений, що утримується під вартою, підлягає обов'язковому виклику в апеляційний суд також у випадках, коли про це надійшло його клопотання.
Апеляційний суд відмовляє в прийнятті апеляції до свого розгляду, якщо апеляція подана особою, яка не має на це права.
Згідно зі статтею 359 КПК України справа повертається суду першої інстанції у випадках:
1) якщо протокол судового засідання не підписаний головуючим чи секретарем судового засідання - для виконання вимог, передбачених частиною другою ст. 87 КПК України;
2) якщо суд першої інстанції не розглянув зауваження на протокол судового засідання чи не надав передбачену ст. 349 КПК України можливість ознайомлення з матеріалами справи - для виконання вимог, передбачених ст. ст. 88 і 349 КПК України;
3) якщо засудженому, виправданому не було вручено копію вироку - для виконання вимог, передбачених ст. 344 КПК України;
4) якщо суд першої інстанції прийняв апеляцію, яка не відповідає вимогам ч. 1 ст. 350, ст. ст. 351 чи 352 КПК України, - для виконання вимог, передбачених ст. ст. 353 чи 354 КПК України;
5) якщо судом першої інстанції не виконано вимог, передбачених ст. 353 КПК України, - для виконання відповідних вимог.
У разі відмови апелянта від своїх апеляційних вимог і відсутності апеляцій інших учасників процесу апеляційний суд виносить ухвалу про закриття апеляційного розгляду справи.
У разі захворювання підсудного, участь якого при апеляційному розгляді справи визнано обов'язковою, апеляційний суд зупиняє апеляційний розгляд справи.
2.2 Строки подання апеляції та її розгляду в апеляційному суді
Апеляція може бути подана протягом 15 діб з моменту проголошення вироку (ухвали чи постанови) суду, а засудженим, який перебував під вартою, - протягом цього ж строку з моменту вручення йому копії вироку.
Строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення скаргу було здано на пошту або адміністрації слідчого ізолятора.
Протягом строку, встановленого для оскарження вироку, справа ніким не може бути витребувана з суду. Прокурор, а також засуджений або виправданий і відповідно його захисник, потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач і їх представники - сторони процесу вправі ознайомитися в суді з матеріалами справи і зі скаргою чи апеляційним поданням.
У разі пропуску строку на оскарження вироку або внесення на нього апеляційного подання з поважних причин особи, що мають право на подання апеляційної скарги або внесення подання, можуть клопотатися перед судом, який постановив вирок, про відновлення пропущеного строку.
Питання про відновлення строку вирішується в судовому засіданні. Суд має право викликати особу, що порушила клопотання, для давання пояснень. Особа, яка подала заяву про відновлення пропущеного строку, може взяти участь у засіданні суду і за власним бажанням.
Ухвала суду чи постанова судді про відмову у відновленні пропущеного строку може бути оскаржена або на неї може бути внесено подання в загальному порядку до вищого суду, який має право відновити пропущений строк.
Апеляційний суд згідно зі ст. 360 КПК України повинен розглянути справу у день, визначений судом першої інстанції.
Не пізніш як за три дні апеляційний суд оповіщає заінтересованих осіб шляхом поміщення оголошення на дошці оголошень суду про час і місце розгляду справи. Засудженому, що утримується щд вартою, про день розгляду справи повідомляється через начальника відповідної установи.
У випадках, коли при попередньому або апеляційному розгляді справи апеляційний суд визнав необхідним провести судове слідство, витребувати додаткові докази, викликати в судове засідання певних осіб, зробити доручення суду першої інстанції, а також в разі особливої складності справи, він може перенести розгляд справи не більш, як на тридцять діб.
2.3 Безпосередній розгляд справи в суді апеляційної інстанції
Відкриває судове засідання в призначений час головуючий, який оголошує, яка справа підлягає розгляду, з'ясовує з'явлення учасників та питання про можливість розгляду справи за відсутності тих, хто не з'явився, оголошує склад суду, називає прокурора, перекладача, з'ясовує наявність заяв про відвід і вживає заходів до їх вирішення. Якщо заявлені клопотання, суд виносить з їх приводу ухвалу.
Головуючий роз'яснює учасникам судового розгляду їх права, а також право давати пояснення з приводу поданих апеляцій та виступати в судових дебатах, а особам, які подали апеляції, - право підтримувати апеляції або відмовитись від них. Клопотання учасників судового розгляду повинні стосуватися частини вироку, яка оскаржена в апеляційному порядку.
Нез'явлення учасників процесу в засідання суду апеляційної інстанції не є перешкодою для розгляду справи, якщо інше не передбачено КПК України або рішенням апеляційного суду.
Розгляд справи в апеляційній інстанції починається доповіддю головуючого чи одного з членів суду, який викладає суть справи та основні положення і доводи скарги або касаційного подання прокурора.
Доповідач доводить до відома присутніх суть вироку чи постанови, повідомляє, ким і в якому обсязі вони були оскаржені, викладає основні доводи апеляцій і заперечень інших учасників процесу, якщо вони були подані. Головуючий з'ясовує, чи підтримують свої апеляції особи, які їх подали.
Якщо справа переглядається у зв'язку з поданням прокурора, то йому надається слово для обгрунтування свого подання, а при перегляді справи за заявою суд надає слово особі, що звернулась з апеляційною скаргою.
Засуджений вправі запросити для участі в розгляді справи в апеляційному порядку захисника за своїм вибором. Заміна одного захисника іншим може бути проведена лише за клопотанням або за згодою засудженого.
У випадках неможливості задовольнити прохання засудженого про надання йому захисника за вибором (захисник тяжко хворий, перебуває у тривалому відрядженні, зайнятий в іншій справі тощо) закон не покладає на суд апеляційної інстанції обов'язок забезпечити участь у справі іншого захисника [37, С. 92].
В цьому разі засудженому надається можливість запросити іншого захисника, для чого розгляд справи в апеляційній інстанції може бути перенесено з додержанням зазначених у законі строків.
Оскільки закон не обмежує число захисників, які можуть захищати підсудного, то і в розгляді справи в апеляційній інстанції можуть брати участь два і більше захисники, запрошені як самим засудженим, так і за його дорученням його родичами або іншими особами [37, С. 93].
Судове слідство в апеляційному суді провадиться за єдиними правилами, які викладені в главі 26 КПК України лише щодо тієї частини вироку, законність і обгрунтованість якої оспорюється в апеляції.
Апеляційна інстанція може прийняти від прокурора або від учасників процесу матеріали, яких раніше у справі не було, якщо вони мають значення для вирішення питання про зміну або про скасування вироку. Такі матеріали може пред'явити будь-який учасник процесу, незалежно від того, оскаржено ним вирок чи ні [10, С. 319].
Апеляційна перевірка ухвал чи постанов місцевих судів про закриття справи, направлення її на додаткове розслідування та інших постанов місцевих судів, зазначених у ч. 2 ст. 347 КПК України, здійснюється з додержанням таких спеціальних правил:
- при перевірці цих рішень судове слідство не провадиться;
- апеляції на постанови судці, винесені в порядку, передбаченому ст. ст. 52-5, 165-2, 165-3,177, 205 КПК України, розглядаються не пізніш як через три доби після їх надходження до апеляційного суду;
- для розгляду цих апеляцій відповідні матеріали невідкладно витребуються апеляційним судом.
Апеляційна інстанція не вправі постановити свій вирок, скасувавши ухвалу (постанову) суду першої інстанції про закриття справи або направлення справи на додаткове розслідування.
Якщо суд апеляційної інстанції не проводив судового слідства, після виконання дій, зазначених у частині другій цієї статті, головуючий ознайомлює учасників судового розгляду з додатковими матеріалами, якщо вони були подані, матеріалами, що надійшли з суду першої інстанції на виконання доручень, вислуховує їх пояснення з приводу поданих апеляцій у порядку, передбаченому ст. 318 КПК України, і переходить до судових дебатів.
Судові дебати в суді апеляційної інстанції проводяться відповідно до вимог ст. 318 КПК України і полягають у промовах учасників судового розгляду стосовно тієї частини вироку, яка оскаржена. Першими виступають особи, які подали апеляції. Прокурор, якщо він підтримує апеляцію, подану ним чи іншим прокурором, виступає першим, а в інших випадках - останнім.
Перед видаленням суду до нарадчої кімнати для постановлення рішення щодо законності та обгрунтованості вироку суду першої інстанції підсудному, якщо він брав участь в апеляційному розгляді справи, надається останнє слово.
Якщо під час судових дебатів, виголошення останнього слова засудженим або виправданим чи при постановленні рішення апеляційним судом виникне необхідність дослідження нових обставин справи або доказів, що їх підтверджують чи спростовують, і якщо ці обставини і докази стосуються оскарженої частини вироку суду першої інстанції, апеляційний суд ухвалою відновлює судове слідство.
Нарада суддів апеляційного суду провадиться з додержанням принципу тайни наради суддів, процесуальної самостійності, незалежності та недоторканності суддів.
Протокол судового засідання та фіксація технічними засобами перебігу судового процесу в апеляційному суді ведуться у випадку проведення ним судового слідства.
При розгляді справ у апеляційному порядку суди зобов'язані усувати порушення закону, допущені судом першої інстанції, не допускаючи випадків залишення без зміни помилкових вироків (ухвал), що підлягають скасуванню або зміні.
Суд апеляційної інстанції у разі, коли дійде висновку про необхідність кваліфікації дій засудженого за статтею закону, що передбачає злочин, провадження по якому не могло бути порушено або підлягало закриттю в силу акта амністії або закінченні строку давності притягнення до кримінальної відповідальності, має перекваліфікувати вчинене на потрібну статтю кримінального закону, призначити покарання і звільнити засудженого від цього покарання [29, С. 454].
Якщо кримінальну справу порушено всупереч акту амністії, це звільняє обвинуваченого від кримінальної відповідальності, або по закінченні строку давності притягнення до кримінальної відповідальності, обвинувальний вирок, хоча б і зі звільненням засудженого від відбування покарання, підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі.
Проте при цьому слід мати на увазі, що закриття справи зі закінченням строків давності, в силу акта амністії або помилування, не реабілітує громадянина. Якщо особа заперечує проти закриття справи за цими підставами, виходячи з ч. З ст. 6 КПК України, справа не може бути закрита, а ма