К ЕКСПЕРТИЗА В КРИМІНАЛЬНОМУ СУДОЧИНСТВІ.

КУРСОВА РОБОТА
з дисципліни "Кримінально-процесуальне право України"
на тему:
ЕКСПЕРТИЗА В КРИМІНАЛЬНОМУ СУДОЧИНСТВІ

ЗМІСТ

Вступ 3
1. Поняття і види експертизи 5
1.1 Поняття експертизи 5
1.2 Види експертизи 10
2. Суб'єкти судово-експертної діяльності. Експерт 14
3. Призначення і проведення експертизи у кримінальному судочинстві 19
3.1 Призначення експертизи 19
3.2 Особливості призначення і проведення окремих видів експертиз 20
3.3 Висновок експерта та його оцінка судом 25
Висновки 29
Список використаної літератури 30

Вступ
Дослідження речових доказів здійснюється за допомогою різних слідчих дій.
Найбільш складною формою дослідження речових доказів є експертиза. Експертним шляхом встановлюються властивості предметів, що вимагають для свого виявлення спеціальних пізнань і, як правило, складного обладнання (серед якого - ультрафіолетові освітлювачі, що застосовуються для виявлення слідів біологічного походження й інших латентних слідів; мікроскопи; електронні оптичні перетворювачі, фото- і відеотехніка, автоматизовані пошукові системи, побудовані на сучасних високопродуктивних комп’ютерах, та ін.). Для того, щоб правильно їх застосовувати в необхідних випадках, експерт повинний мати спеціальні пізнання.
Вилучені на місці вчинення злочину предмети, речі, сліди (відбитки пальців, плями крові, сліди взуття), є носіями інформації про певний злочин. Для того, щоб вони стали речовими доказами, сприяючими створенню найбільш повної картини вчинення злочину й засудженню чи виправданню особи, до якої пред'являється обвинувачення у вчиненні злочину, необхідно дотримуватися норм кримінально-процесуального закону при фіксації даних речей, речовин, предметів, слідів й провести їх дослідження.
Експертиза часто виступає як ефективний засіб встановлення обставин справи. Вона дозволяє використовувати в процесі розслідування і судового розгляду кримінальних справ весь арсенал сучасних науково-технічних засобів і є основним каналом впровадження в судово-слідчу практику досягнень науково-технічної революції.
Об'єктом дослідження у наданій курсовій роботі є судові експертизи.
Мета дослідження - визначити роль експертизи, особливості її призначення і проведення у кримінальному судочинстві.
Методи дослідження - порівняльний, описовий.
для досягнення мети дослідження вирішувались такі завдання:
- з'ясувати поняття і види експертизи;
- визначити суб'єктів судово-експертної діяльності;
- розглянути кримінально-правовий статус експерта;
- охарактеризувати процес призначення експертизи;
- описати особливості призначення і проведення окремих видів експертиз;
- розглянути висновок експерта.
Структура роботи: вступ, три розділи, висновки, список використаноы літератури.


1. ПОНЯТТЯ І ВИДИ ЕКСПЕРТИЗИ
1.1 Поняття експертизи
Експертиза - це здійснення у встановленій чинним українським законодавством формі дослідження речових доказів й інших виявлених при розслідуванні кримінальної справи матеріалів і об'єктів, що проводиться з доручення суду (слідчого) особами, обізнаними в науці, техніці чи інших спеціальних галузях знання, та складання обгрунтованого висновку по спеціальних питаннях, що виникають при розслідуванні чи судовому розгляді кримінальної справи [12, С. 7].
Метою експертизи є вирішення експертом питань, що вимагають спеціальних пізнань у науці, техніці, мистецтві чи ремеслі, що виникають при розгляді кримінальних справ. Проведення експертизи сприяє встановленню істини у справі [7, С. 25].
Судова експертиза виникла пізніше інших джерел судових доказів. Час і місце зародження судової експертизи дотепер точно не встановлено. У дореволюційній вітчизняній і зарубіжній літературі багато авторів пов'язували її зародження з введенням пошукового елементу у канонічному процесі.
У підтвердження цього одні з них посилаються на постанову папи Інокентія ІІІ (1209 р.), в якій для роз'яснення питання про причину смерті папа звернувся до лікарів і наказав їм висловити думку - чи заподіяв смерть той, хто першим вдарив убитого заступом. Інші автори з цією метою приводять положення, що містяться в канонах й у творах канонистов і глоссаторів, у яких згадується про участь лікарів у дослідженні злочинів. Всіма авторами згадується, нарешті, Кароліна (1532 р.), яка встановила обов'язкову участь лікарів при розслідуванні окремих злочинів проти життя і здоров'я.
Остання думка суперечить історичним фактам, тому що випадки залучення лікарів до розслідування справ про убивства і поранення зустрічалися і до канонічного процесу. Збереглися, наприклад, відомості про те, що тіло Юлія Цезаря, убитого змовниками, було оглянуто лікарем Антістієм, який встановив, що рана, спричинена в грудну порожнину, повинна бути визнана безумовно смертельно. З давніх часів залучалися знаючі люди до розслідування злочинів у країнах Сходу. Широко відомий видатний пам'ятник китайської судової медицини "Сі-юань-лу", написаний у 1247 р. Імовірніше всього саме Китай і є місцем зародження судової експертизи [10, С. 5].
Виникнення судової експертизи в Україні треба віднести до XVІ ст. Збережені історичні документи свідчать, що вже на початку цього століття мали місце випадки проведення судово-медичної експертизи і експертизи документів [6, С. 28].
Наразі існують певні вихідні положення для експертиз [10, С. 18].
1) Суворе й неухильне дотримання вимог кримінально-процесуального закону.
Порушення закону при проведенні експертизи звичайно є підставою для скасування вироку чи для повернення кримінальної справи для проведення додаткового розслідування.
Висновок експерта як джерело доказів може розглядатися таким тільки в тому випадку, коли він отриманий з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону. За дотримання законності при проведенні судової експертизи відповідальний як експерт, що її проводить дослідження, так і суд, що призначив її.
Процесуальний порядок проведення експертизи, встановлений законом, можна поділити на три етапи: призначення експертизи, її проведення і дії суду після одержання висновку експерта. На кожному з етапів проведення експертизи законом встановлена система процесуальних прав і обов'язків певних учасників судового розгляду, дотримання яких є неодмінною умовою для об'єктивного, повного і всебічного проведення експертизи.
2) Обов'язкове використання експертом спеціальних пізнань.
Експертиза призначається, коли необхідні спеціальні пізнання. У кримінально-процесуальному кодексі дається лише приблизний перелік випадків використання спеціальних пізнань, крім цих підстав експертиза може бути проведена і для встановлення інших обставин. У законі не можна дати вичерпний перелік, тому що з розвитком науки і техніки з'являються нові галузі знання, галузі науки та ін. [11, С. 46].
Під спеціальними пізнаннями судового експерта варто розуміти не тільки загальну освіту особи, але й її спеціальну експертну підготовку, досвід практичної роботи з даної спеціальності, уміння користатися всіма приладами, засобами і методами дослідження.
Однак, які б спеціальні пізнання ні застосовував експерт при дослідженні, його висновок завжди повинний бути заснований на наукових даних. В усіх випадках експерт повинний обгрунтувати свої висновки на достовірних і перевірених наукових даних, а не на тих, котрі знаходяться ще в стадії розробки, мають потребу в перевірці чи є спірними [5, С. 160].
Якщо суддя чи народні засідателі мають спеціальні пізнання в будь-якій галузі знань, вони не можуть використовувати їх для вирішення виниклих спеціальних питань у формі експертизи.
Помилковою є точка зору, що слідчий, суд призначають експертизу у випадку, коли вони не можуть самостійно вирішити виниклі перед ними спеціальні питання. Спеціальні пізнання, якщо такими володіють суддя чи народні засідателі, допомагають їм оцінити висновок експерта, але не усувають необхідність проведення експертизи [10, С. 14].
3) Процесуальне оформлення призначення судової експертизи.
КПК встановлює обов'язковий порядок процесуального оформлення призначення експертизи в суді - винесення мотивованої постанови. Проведення експертизи в суді не може бути почато без винесення постанови. Це - єдиний процесуальний документ, в якому визначаються задачі, обсяг і предмет дослідження; на його підставі виникають процесуальні відносини між усіма учасниками експертизи; вона дає гарантію для реального здійснення підсудним наданих йому законом прав.
Проведена експертиза втрачає процесуальне значення, а висновок експерта не можна розглядатися як повноцінне джерело доказів, якщо відсутня постанова про призначення експертизи.
Винесення судом постанови обов'язково у всіх випадках призначення експертизи.
Як порушення законодавства розглядаються випадки винесення постанови про призначення експертизи після того, як проведення експертизи фактично уже почато.
4) Процесуальна самостійність й індивідуальна відповідальність судового експерта.
Експерт наділяється широкими правами і процесуальною самостійністю. Експерт дає висновок від свого імені і несе за нього особисту відповідальність. Процесуальна самостійність судового експерта в кримінальному судочинстві полягає в тому, що експерт для вирішення поставлених перед ним питань використовує лише свої спеціальні пізнання і проводить всебічне, повне й об'єктивне дослідження. Ніхто не вправі диктувати експерту, як він повинний вирішити поставлені перед ним питання.
Будь-яка дія слідчого, особи, що проводить дізнання, чи суду, керівника експертної установи, спрямована на обмеження чи притиснення процесуальної самостійності експерта, розглядається як грубе порушення закону.
Примус експерта до дачі неправдивого висновку є злочином.
5) Безпосереднє дослідження об'єктів експертизи.
Експерт дає висновок за результатами дослідження.
Безпосереднє дослідження при проведенні судової експертизи полягає в тому, що дослідження повинний проводити той експерт, якому доручене проведення експертизи; експерт обов'язково повинний досліджувати об'єкти експертизи (живу особу, сліди, предмети, речі, документи, труп та ін.) шляхом безпосереднього сприйняття фактів і властивостей об'єкта; дослідження повинне бути засноване на спеціальних пізнаннях експерта; експерт зобов'язаний вказати у висновку, які дослідження він проводив.
Лише сукупність перелічених ознак дослідження відрізняє експертизу від інших форм використання спеціальних пізнань у кримінальному судочинстві.
6) Об'єктивне і всебічне проведення судової експертизи.
Кримінально-процесуальне законодавство передбачає гарантії, що забезпечують об'єктивне й всебічне проведення експертизи. Зокрема, суд зобов'язаний:
- надати експерту всі необхідні матеріали для дослідження;
- залучити до проведення експертизи осіб, незацікавлених у результаті справи;
- роз'яснити експерту його права і обов'язки у зв'язку з проведенням експертизи і забезпечити реальне їх здійснення;
- при повній чи частковій відмові у задоволенні заявлених клопотань мотивувати своє рішення;
- призначити повторну експертизу у випадку необгрунтованості, сумніву в правильності і об'єктивності висновків експерта;
- притягти до кримінальної відповідальності експерта за дачу свідомо неправдивого висновку.
Експерт повинний відмовитися від проведення експертизи, якщо він зацікавлений у результаті справи; він має право затребувати необхідні матеріали для всебічного дослідження об'єктів експертизи чи заявити з цією метою клопотання; знайомитися з необхідними матеріалами кримінальної справи; з дозволу суду бути присутнім при проведенні судових дій і задавати підсудному, свідку питання, що стосуються предмета експертизи.
Саме дослідження повинне бути проведене експертом об'єктивно, а його результати викладені точно, послідовно, а не поверхово, упереджено й невірно. Експерт не вправі вказувати на неіснуючі ознаки об'єкта дослідження чи свідомо замовчати й не описати ті з їх, що мають значення для правильного вирішення поставлених перед ним питань.
Об'єктивне дослідження тісне пов'язано з всебічністю проведення судової експертизи. Це означає необхідність дослідження всіх представлених експерту об'єктів і дачі висновку в повному обсязі за всіма поставленими питаннями. Експерт повинний:
- проводити дослідження так, щоб виявити і вивчити всі ознаки і властивості (невидимі й очевидні) об'єкта експертизи;
- описати і дослідити як позитивні, так і негативні ознаки й факти;
- застосувати всі необхідні методи для всебічного і повного дослідження;
- науково обгрунтувати висновки, до яких він прийшов у результаті дослідження.
7) Процесуальне оформлення результатів експертизи.
Результати експертного дослідження у всіх випадках повинні бути оформлені висновком експерта, що є джерелом доказів.
1.2 Види експертиз
Крім звичайної експертизи існують її особливі процесуальні види: комісійна, комплексна, додаткова і повторна. При призначенні експертизи в постанові повинно бути зазначено, який вид експертизи призначається [9, С. 30].
Комісійна експертиза - це експертиза, що проводиться декількома експертами однієї спеціальності (чи вузької спеціалізації).
Звичайно проведення експертизи доручається декільком експертам у випадку її особливої складності, трудомісткості чи значимості в справі. Згідно з відомчим нормативним актам Мінздраву, комісійно проводяться всі судово-психіатричні експертизи і деякі види судово-медичних експертиз. В інших випадках питання про комісійний характер експертизи може бути вирішений слідчим чи судом, що призначив експертизу, або керівником експертної установи.
Комплексна експертиза - це експертиза, у проведенні якої беруть участь кілька експертів різних спеціальностей чи вузьких спеціалізацій (профілів).
Найбільш часто проводяться комплексні медико-криміналістичні експертизи, зокрема медико-балістичні для встановлення механізму пострілу (напрямок і дальність пострілу, взаємне розташування особа, яка стріляла, і особи, в яку стріляли та ін.), медико-трасологічні щодо встановлення механізму заподіяння тілесних ушкоджень (наприклад, ножового поранення).
Одержують поширення транспортно-трасологічні експертизи щодо встановлення механізму дорожньо-транспортної події шляхом дослідження ушкоджень на транспортних засобах й інших об'єктах автотехніками і трасологами (іноді за участю медиків, якщо досліджуються також ушкодження на тілі людини).
Комплексна експертиза має ряд особливостей, відмітних рис. Насамперед, до них відноситься те, що в її проведенні беруть участь декілька експертів різних спеціальностей (спеціалізацій), і поділ функцій між ними в процесі досліджень. На відміну від звичайної (однорідної) експертизи, де всі експерти беруть рівну участь у процесі досліджень, тут кожен експерт може досліджувати лише ті об'єкти, що відносяться до його компетенції, і застосовувати ті методи, якими він володіє.
Звідси походить інша особливість комплексної експертизи - загальний висновок дається за результатами, отриманими різними експертами. Причому в формулюванні загального (кінцевого) висновку можуть брати участь не всі експерти, що проводили дослідження, а тільки ті, котрі компетентні в загальному предметі дослідження. Вузькі фахівці можуть й не брати участь у цьому, їх роль може обмежуватися констатацією проміжного висновку за підсумками особисто проведеного дослідження.
Додаткова експертиза призначається у випадку недостатньої ясності чи повноти висновку. Неясність експертного висновку може виразитися в нечіткості формулювань, їх розпливчастості, невизначеності тощо. Звичайно цей недолік усувається шляхом допиту експерта, оскільки для цього не потрібно проведення додаткових досліджень.
Неповнота експертного висновку має місце, коли експерт залишив без вирішення деякі з поставлених перед ним питань, звузив їхній обсяг, досліджував не всі представлені йому об'єкти та ін.
Повторна експертиза призначається для дослідження тих же об'єктів і вирішення тих же питань, коли попередній висновок експерта недостатньо обгрунтований чи його правильність викликає сумнів.
У теорії кримінального процесу іноді зустрічається такий вид експертизи як синтетична експертиза. Це така експертиза, при проведенні якої один з експертів (як правило, криміналіст), маючий найбільші пізнання в галузі методології і методики судово-експертного дослідження, може синтезувати висновки інших експертів (хіміків, фізиків, біологів та ін.) і вирішити задачу встановлення тотожності, а також класифікаційні, неідентифікаційні, діагностичні і ситуаційні задачі.
Існує і такий вид експертиз як ситуаційні. Вони в деяких випадках відносяться до числа комплексних. Ситуаційні експертизи давно і успішно проводяться в рамках криміналістичних експертиз (наприклад, встановлення можливості пострілу без натискання на спусковий гачок при певних умовах).
За характером предмета дослідження всі експертизи можна класифікувати у такий спосіб:
1) Криміналістична експертиза, у якій виділяються такі види:
- експертиза почерку;
- експертиза авторів творів;
- техніко-кримінологічна експертиза документів;
- судово-трасологічна експертиза, що має кілька видів:
* дактилоскопічна;
* експертиза слідів ніг і взуття;
* експертиза слідів знарядь злому й інструментів;
* експертиза слідів зубів;
- судово-балістична експертиза;
- експертиза з метою ідентифікації особистості за рисами зовнішності;
- фототехнічна експертиза;
- експертиза холодної зброї.
2) Планово-економічна експертиза.
3) Технічна експертиза, у якій виділяють кілька підвидів:
- технічна експертиза загального характеру;
- пожежно-технічна експертиза;
- будівельно-технічна експертиза;
- агротехнічна експертиза;
- судово-автотехнічна експертиза
4) Технологічна експертиза.
5) Експертиза матеріалів, речовин і виробів, що підрозділяється на:
- експертизу наркотичних речовин;
- експертизу матеріалів і сплавів;
- експертизу фарб і лаків;
- експертизу пально-мастильних матеріалів;
- експертизу волокон;
- експертизу скла і кераміки;
- експертизу пластмас і полімерів.
6) Фармацевтична і фармакологічна експертиза.
7) Експертиза харчових продуктів.
8) Грунтознавча експертиза.
9) Судово-біологічна експертиза.
10) Судово-ветеринарна експертиза.
11) Екологічна експертиза.
12) Психіатрична експертиза.
13) Психологічна експертиза.
14) Інші судові експертизи, такі як:
- експертиза звуко- (відео-) записів і фоно- (відео-) апаратури;
- експертиза з метою ототожнення джерел звуку;
- органолептико-одорологічна експертиза (експертиза запаху);
- іхтіологічна експертиза (експертиза забруднення водойм).
Однією з найпоширеніших експертиз є судово-медична, що дає висновки з питань медичного і біологічного характеру.
Розрізняють кілька видів такої експертизи.
Експертиза трупа проводиться:
- при механічній травмі, при пошкодженні тупими або гострими предметами, при вогнестрільних пораненнях, при транспортних травмах, при пошкодженнях від падіння з висоти;
- при смерті від механічної асфіксії, від дії високих або низьких температур, ураженні електричним струмом, іонізуючого випромінення, отруєння, різких змін тиску тощо.
Здійснюють експертизу трупів новонароджених, непізнаних, розчленованих трупів та ін.
Експертиза живих осіб проводиться для встановлення стану здоров'я; штучних або симульованих хвороб, втрати працездатності, алкогольного сп'яніння, у справах про заподіяння тілесних ушкоджень, статевих порушеннях або спірних статевих станах, визначення віку й ідентифікації особи.
У процесі судово-медичної експертизи речових доказів проводиться дослідження крові, сперми, волосся, органів та останків, мікрочасток, сечі, поту, слини тощо.
Кількість видів експертиз постійно зростає, що пов'язане насамперед з розвитком науки і техніки.


2. СУБ'ЄКТИ СУДОВО-ЕКСПЕРТНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ. ЕКСПЕРТ
Судово-експертну діяльність здійснюють державні спеціалізовані установи, а також у випадках, визначених законодавством України, судові експерти, які не є працівниками зазначених установ.
До державних спеціалізованих установ належать:
- науково-дослідні установи судових експертиз Міністерства юстиції України;
- науково-дослідні установи судових експертиз, судово-медичні та судово-психіатричні установи Міністерства охорони здоров'я України;
- експертні служби Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства оборони України, Служби безпеки України та Державної прикордонної служби України.
Виключно державними спеціалізованими установами здійснюється судово-експертна діяльність, пов'язана з проведенням криміналістичних, судово-медичних і судово-психіатричних експертиз.
Для проведення деяких видів експертиз, які не здійснюються виключно державними спеціалізованими установами, за рішенням особи або органу, що призначили судову експертизу, можуть залучатися крім судових експертів також інші фахівці з відповідних галузей знань.
Організація науково-методичного забезпечення судово-експертної діяльності та організаційно-управлінські засади діяльності державних спеціалізованих установ покладаються на міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, до сфери управління яких належать державні спеціалізовані установи, що здійснюють судово-експертну діяльність.
Для розгляду найважливіших питань розвитку судової експертизи, що мають міжвідомчий характер, при Міністерстві юстиції України створюється Координаційна рада з проблем судової експертизи, яка діє відповідно до Положення про неї, що затверджується Кабінетом Міністрів України.
Методики проведення судових експертиз (крім судово-медичних та судово-психіатричних) підлягають атестації та державній реєстрації в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України. Міністерство юстиції України забезпечує видання міжвідомчого науково-методичного збірника "Криміналістика та судова експертиза".
Атестовані відповідно до Закону України "Про судову експертизу" судові експерти включаються до державного Реєстру атестованих судових експертів, ведення якого покладається на Міністерство юстиції України.
Судовими експертами можуть бути особи, які мають необхідні знання для надання висновку з досліджуваних питань (ст. 10 Закону України "Про судову експертизу").
Судовими експертами державних спеціалізованих установ можуть бути фахівці, які мають відповідну вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли відповідну підготовку та отримали кваліфікацію судового експерта з певної спеціальності.
До проведення судових експертиз, крім тих, що проводяться виключно державними спеціалізованими установами, можуть залучатися також судові експерти, які не є працівниками цих установ, за умови, що вони мають відповідну вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли відповідну підготовку в державних спеціалізованих установах Міністерства юстиції України, атестовані та отримали кваліфікацію судового експерта з певної спеціальності у порядку, передбаченому Законом України "Про судову експертизу".
Не можуть залучатися до виконання обов'язків судового експерта особи, визнані у встановленому законом порядку недієздатними, а також особи, які мають судимість.
Незалежно від виду судочинства судовий експерт зобов'язаний:
1) провести повне дослідження і дати обгрунтований та об'єктивний письмовий висновок;
2) на вимогу органу дізнання, слідчого, прокурора, судді, суду дати роз'яснення щодо даного ним висновку;
3) заявляти самовідвід за наявності передбачених законодавством підстав, які виключають його участь у справі.
Незалежно від виду судочинства судовий експерт має право:
1) ознайомлюватися з матеріалами справи, що стосуються предмета судової експертизи, і подавати клопотання про надання додаткових матеріалів;
2) вказувати у висновку експерта на виявлені в ході проведення судової експертизи факти, які мають значення для справи і з приводу яких йому не були поставлені питання;
3) з дозволу особи або органу, які призначили судову експертизу, бути присутнім під час проведення слідчих чи судових дій і заявляти клопотання, що стосуються предмета судової експертизи;
4) подавати скарги на дії особи, у провадженні якої перебуває справа, якщо ці дії порушують права судового експерта;
5) одержувати винагороду за проведення судової експертизи, якщо її виконання не є службовим завданням;
6) проводити на договірних засадах експертні дослідження з питань, що становлять інтерес для юридичних і фізичних осіб, з урахуванням обмежень, передбачених законом.
Судовий експерт на підставах і в порядку, передбаченими законодавством, може бути притягнутий до дисциплінарної, матеріальної, адміністративної чи кримінальної відповідальності.
Оцінка професійного рівня фахівців, які залучаються до проведення судових експертиз або беруть участь у розробках теоретичної та методичної бази судової експертизи, здійснюється за допомогою атестації.
Залежно від спеціалізації їм присвоюється кваліфікація судового експерта з правом проведення певного виду експертизи.
Метою атестації працівників державної спеціалізованої установи, які залучаються до проведення судових експертиз та/або беруть участь у розробленні теоретичної та науково-методичної бази судової експертизи, є оцінка рівня їх спеціальних знань та відповідність займаній посаді.
Залежно від спеціалізації і рівня підготовки працівникам державної спеціалізованої установи присвоюються кваліфікація судового експерта і кваліфікаційний клас.
Порядок проведення атестації та присвоєння чи позбавлення кваліфікаційних класів судового експерта визначається міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, до сфери управління яких належать державні спеціалізовані установи, що здійснюють судово-експертну діяльність.
Для присвоєння та позбавлення кваліфікації судового експерта і кваліфікаційних класів створюються експертно-кваліфікаційні комісії при міністерствах та інших центральних органах виконавчої влади, до сфери управління яких належать державні спеціалізовані установи, що здійснюють судово-експертну діяльність.
До складу експертно-кваліфікаційних комісій входять найбільш досвідчені фахівці та науковці, які мають кваліфікацію судового експерта та стаж практичної роботи за спеціальністю не менше п'яти років. Серед них має бути не менше двох фахівців тієї експертної спеціальності і того класу, з яких комісія проводить атестацію, присвоює кваліфікацію судового експерта або кваліфікаційний клас, а також фахівець з процесуальних питань судової експертизи.
Порядок присвоєння кваліфікації судового експерта фахівцям чи позбавлення кваліфікації судового експерта фахівців, які не є працівниками державних спеціалізованих установ, визначається Міністерством юстиції України. З цією метою при Міністерстві юстиції України створюється Центральна експертно-кваліфікаційна комісія, яка діє відповідно до положення про неї, що затверджується Міністерством юстиції України.
Присвоєння кваліфікації судового експерта і кваліфікаційних класів судово-медичним і судово-психіатричним експертам та позбавлення кваліфікації судового експерта і кваліфікаційних класів судово-медичних і судово-психіатричних експертів проводяться в порядку, що встановлюється Міністерством охорони здоров'я України.
Підготовка фахівців для державних спеціалізованих установ, що проводять судові експертизи, здійснюється вищими навчальними закладами; спеціалізація та підвищення кваліфікації проводяться на курсах та у спеціальних закладах відповідних міністерств та інших центральних органів виконавчої влади.
Фахівці, які не є працівниками державних спеціалізованих установ і мають на меті здійснювати експертну діяльність, проходять навчання з відповідної експертної спеціальності в державних спеціалізованих установах Міністерства юстиції України з урахуванням обмежень, передбачених законом.
Для забезпечення належного професійного рівня фахівці, які не є працівниками державних спеціалізованих установ і отримали кваліфікацію судового експерта, крім тих, які мають науковий ступінь, один раз на три роки повинні пройти стажування в державних спеціалізованих установах Міністерства юстиції України відповідно до спеціальності та підтвердити рівень своїх професійних знань.
Вивчення потреб у підготовці, спеціалізації та підвищенні кваліфікації експертів, а також розроблення пропозицій щодо задоволення цих потреб здійснюються міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, до сфери управління яких належать державні спеціалізовані установи, що здійснюють судово-експертну діяльність.
Судово-експертна діяльність також може здійснюватись на підприємницьких засадах на підставі спеціального дозволу (ліцензії), а також громадянами за разовими договорами. Видача ліцензій та атестація судових експертів з числа працівників підприємницьких структур та громадян здійснюється Міністерством юстиції України або Міністерством охорони здоров'я України відповідно до їх повноважень.
У випадках, коли проведення експертизи доручається працівникові підприємницької структури, яка має ліцензію на здійснення судово-експертної діяльності, суд повинен перевірити, чи є у спеціаліста свідоцтво про присвоєння йому кваліфікації судового експерта за відповідною спеціальністю.
Проведення експертизи за разовими договорами може мати місце лише у випадках, коли провести її в іншому порядку неможливо. У договорі мають бути зазначені строки виконання експертизи, розмір винагороди експертові та порядок її виплати.


3. ПРИЗНАЧЕННЯ І ПРОВЕДЕННЯ ЕКСПЕРТИЗИ У КРИМІНАЛЬНОМУ СУДОЧИНСТВІ
3.1 Призначення експертизи
Експертиза призначається у випадках, коли для розв'язання певних питань при провадженні у справі потрібні наукові, технічні або інші спеціальні знання (ст.ст. 75, 76 КПК України).
Порядок призначення експертизи визначений ст. 196 КПК України.
Підставою для призначення експертизи є необхідність наукових, технічних та інших спеціальних знань для вирішення певних питань при провадженні в справі (ч. 1 ст. 75 КПК України). Питання про те, чи треба призначити експертизу, вирішують слідчі органи й суд, у провадженні яких знаходиться справа.
Експертиза є обов'язковою:
- для з'ясування причин смерті;
- для встановлення тяжкості і характеру тілесних ушкоджень;
- для визначення психічного стану підозрюваного або обвинуваченого за наявності у справі даних, які викликають сумнів щодо його осудності;
- для встановлення статевої зрілості потерпілої у справах про злочини, передбачені ст. 120 КК України;
- для встановлення віку підозрюваного або обвинуваченого, якщо це має значення для вирішення питання про його кримінальну відповідальність і якщо про це немає відповідних документів і їх неможливо одержати (ст. 76 КПК України).
Непризначення в цих випадках експертизи слідчими органами й судом означає неповноту дізнання, досудового та судового слідства і тягне за собою повернення справи на додаткове розслідування.
Пленум Верховного Суду України в своїй постанові "Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах" від 30 травня 1997 № 8 в редакції від 25 травня 1998 р. відзначив, що судам слід мати на увазі, що при розгляді справ вони не мають права приймати рішення без проведення експертизи, якщо за законом призначення останньої є обов'язковим. Непроведення такої експертизи є підставою для повернення справи на додаткове розслідування (п. 4).
У кримінальному судочинстві обов'язковою умовою призначення експертизи є порушення кримінальної справи.
У кримінальних справах, які порушуються не інакше як за скаргою потерпілого, рішення про призначення експертизи може бути прийнято суддею при порушенні кримінальної справи або під час її судового розгляду шляхом винесення відповідної постанови.
Кримінально-процесуальне законодавство не передбачає проведення експертизи в стадії віддання обвинуваченого до суду. Коли в цій стадії з'ясується, що за обставинами справи проведення експертизи є необхідним, суд має викликати в судове засідання експерта для проведення додаткової або повторної експертизи чи для роз'яснення окремих положень висновку, а якщо на досудовому слідстві експертиза не проводилась, - особу, яка має відповідні спеціальні знання, для призначення її експертом.
У випадках, коли для забезпечення експертного дослідження потрібно зібрати додаткові матеріали (провести ревізію, відшукати документи чи речові докази тощо), але це неможливо зробити в судовому засіданні, справа підлягає поверненню на додаткове розслідування.
Порушення передбачених ст. 197 КПК прав обвинуваченого при призначенні і проведенні експертизи під час дізнання чи досудового слідства може бути підставою для направлення справи на додаткове розслідування лише тоді, коли поновити ці права в судовому засіданні неможливо.
Якщо питання про необхідність призначення експертизи виникне під час судового розгляду справи, суду необхідно з'ясувати можливість проведення її в судовому засіданні і викликати того ж експерта, який проводив експертизу при досудовому розслідуванні справи, а якщо експертиза не проводилась, - іншу особу, яка має необхідні спеціальні знання.
3.2 Особливості призначення і проведення окремих видів експертиз
Проведення експертизи в суді повинно здійснюватися з додержанням правил, передбачених ст.ст. 310 и 311 КПК.
При цьому суд виконує такі дії:
- з'ясовує обставини, що мають значення для дачі експертного висновку;
- пропонує учасникам судового розгляду письмово подати питання, які вони бажають порушити перед експертами;
- оголошує ці питання, а також питання, запропоновані судом;
- заслуховує думки учасників судового розгляду з приводу поданих питань;
- у нарадчій кімнаті обмірковує всі питання, виключає ті з них, що виходять за межі компетенції експерта або не стосуються предмета доказування, формулює питання, які він порушує перед експертом з власної ініціативи, остаточно визначає коло питань, що виносяться на вирішення експертизи, і виносить ухвалу (постанову) про її призначення;
- оголошує в судовому засіданні ухвалу (постанову) про призначення експертизи і вручає її експертові;
- після проведення експертом досліджень, складання й оголошення експертного висновку приєднує його до справи;
- допитує експерта з метою роз'яснення й доповнення ним висновку.
Визначення способу проведення експертизи є компетенцією експерта.
Відповідно до ст. 273 КПК ухвала суду (постанова судді) повинна бути складена як окремий документ з наведенням у ній мотивів прийнятого рішення про призначення експертизи та чітким викладенням питань, що стосуються предмета останньої. В ухвалі (постанові) має бути зазначено, які подані учасниками судового розгляду питання і з яких мотивів відхилено.
У разі коли провести експертне дослідження в судовому засіданні неможливо, суд, керуючись ст.ст. 273 і 310 КПК, виносить ухвалу про проведення експертизи і направляє її з необхідними матеріалами до судово-експертної установи для виконання в порядку, передбаченому ст. 198 КПК.
При цьому залежно від тривалості експертних досліджень і складності справи суд може або оголосити перерву, або відкласти слухання справи, або продовжити судове слідство і досліджувати інші докази.
Як вже зазначалось, первинною є експертиза, при проведенні якої об'єкт досліджується вперше.
За змістом ст. 75 КПК додаткова експертиза призначається після розгляду судом висновку первинної експертизи, коли з'ясується, що усунути неповноту або неясність висновку шляхом допиту експерта неможливо.
Висновок визнається неповним, коли експерт дослідив не всі подані йому об'єкти чи не д