К ПРАВА ЛЮДИНИ ПРИ ПРОВЕДЕННІ ЕКСПЕРТНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ.

КУРСОВА РОБОТА
з дисципліни «Кримінальний процес»
на тему:
ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАВ ЛЮДИНИ ПРИ ПРИЗНАЧЕННІ І ПРОВЕДЕННІ ЕКСПЕРТНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

ЗМІСТ

Вступ 3
Розділ 1. Загальнотеоретичні аспекти призначення і проведення
експертних досліджень при розслідуванні кримінальних справ 6
1.1 Поняття і значення судової експертизи 6
1.2 Принципи й вихідні положення судово-експертної діяльності 8
1.3 Процесуальні та організаційні засади призначення
і проведення судових експертиз 11
Розділ 2. Окремі питання забезпечення прав людини при призначенні
і проведенні експертних досліджень 19
2.1 Обгрунтування доцільності рішення про призначення
експертизи та його ухвалення 19
2.2 Складання постанови про призначення експертизи, ознайомлення обвинуваченого з нею і вирішення
заявлених клопотань 22
2.3 Оцінка й використання висновків судової експертизи
у кримінальному судочинстві 24
Розділ 3. Проблема забезпечення прав свідка при проведенні
судових експертиз із його участю 29
Висновки 31
Список використаних джерел 35


ВСТУП
Актуальність теми. Пріоритетним напрямом діяльності слідчих і судових органів є захист прав і законних інтересів учасників кримінального судочинства. Реалізація конституційного права громадян України на судовий захист потребує нормативно-правового забезпечення. У посланні Президента України до Верховної Ради України «Європейський вибір. Концептуальні засади стратегії економічного та соціального розвитку України на 2001-2011 роки» наголошується, що судова реформа не лише повинна зводитися до вдосконалення діяльності судів і суддів, а й сприяти створенню умов для посилення захисту прав і свобод людини і громадянина. Для цього потрібні системний взаємозв'язок і взаємодія між судовою, законодавчою та виконавчою гілками державної влади.
Водночас викриття винних та забезпечення правильного застосування закону з тим, щоб кожний, хто вчинив злочин, був притягнутий до відповідальності і жоден невинний не був покараний, вимагає неухильного додержання вимог закону про перевірку всіх доказів щодо винності особи у вчиненні злочину.
У зв'язку з цим призначення та проведення експертиз є засобом забезпечення об'єктивності, повноти і всебічності як розслідування, так і судового слідства, гарантією захисту від необгрунтованого обвинувачення.
Діяльність експертів і спеціалістів в кримінальному процесі не лише полегшує роботу судових і слідчих органів, але й дає змогу більш ефективно здійснювати боротьбу із злочинністю.
Досудове слідство і судовий розгляд кримінальних справ – це завжди ретроспективне пізнання особами, що ведуть процес, подій і явищ, які доволі часто не піддаються безпосередньому спостереженню або ознаки яких можуть бути зрозумілими лише спеціалістам. А тому застосування спеціальних знань і проведення судових експертиз у кримінальному процесі становить невід'ємну і важливу частину як практичної діяльності із збирання, перевірки й оцінки доказів, так і її кримінально-процесуальної форми.
Зусиллями багатьох вітчизняних і зарубіжних вчених розроблялися основи кримінально-процесуального доведення із використанням спеціальних знань, створювалася теорія судової експертизи, запроваджувалися ідеї, що відображали сутність і значущість дотримання прав особи під час призначення й проведення судових експертних досліджень.
Цим питанням присвятили свою увагу фахівці в галузі загальної теорії держави і права, кримінального, кримінально-процесуального і цивільного процесуального права, криміналістики, судової медицини і судової психіатрії, зокрема: В. Д. Арсєньєв, Р. С. Бєлкін, А.І. Вінберг,
Л.Є. Владімиров, В. Г. Гончаренко, Г.І. Грамович, Г. Л. Грановський,
А. В. Дулов, В. Я. Дорохов, О. О. Ейсман, П. С. Елькінд, А.І. Єлістратов, Ю. Г. Корухов, І. Ф. Крилов, В. К. Лисиченко, П. А. Лупінська,
П.І. Люблінський, В. М. Махов, М. М. Міхеєнко, В. Т. Нор, В. К. Орлов,
А. Я. Паліашвілі, О. Р. Росінська, М. Я. Сегай, М. С. Спасович,
В. Ф. Статкус, М. С. Строгович, І. Я. Фойницький, С. А. Шейфер,
О. Р. Шляхов, В.І. Шиканов, М.Є. Шумило, М. П. Яблоков та ін.
Вагомий внесок в розробку проблем забезпечення прав учасників кримінального процесу при призначенні й проведенні судових експертиз зробили В. П. Бож'єв, І. Б. Михайловська, І. Л. Петрухін, М. С. Строгович, А. А. Чувільов та інші вчені.
Метою курсової роботи є аналіз правового регулювання і порядку забезпечення прав людини при призначенні і проведенні експертних досліджень.
Для досягнення зазначеної мети виршувались такі завдання:
– з'ясувати поняття і значення судової експертизи при розслідуванні кримінальних справ;
– розкрити принципи й вихідні положення судово-експертної діяльності;
– визначити процесуальні та організаційні засади призначення і проведення судових експертиз;
– висвітлити, як відбувається обгрунтування доцільності рішення про призначення експертизи та його ухвалення;
– розглянути процедури складання постанови про призначення експертизи, ознайомлення обвинуваченого з нею і вирішення заявлених клопотань;
– описати, як здійснюються оцінка й використання висновків судової експертизи у кримінальному судочинстві;
– проаналізувати проблему забезпечення прав свідка при проведенні судових експертиз із його участю.
Об'єктом дослідження є правові відносини, пов'язані із забезпеченням прав людини при призначенні і проведенні експертних досліджень.
Предмет дослідження – норми КПК України, якими врегульовано питання забезпечення прав людини при призначенні і проведенні експертних досліджень.
Методи дослідження – метод структурно-функціонального аналізу, описовий, порівняльний, метод узагальнення тощо.
Структура роботи: вступ, три розділи, висновки, список використаних джерел.


РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНОТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ПРИЗНАЧЕННЯ І ПРОВЕДЕННЯ ЕКСПЕРТНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ ПРИ РОЗСЛІДУВАННІ КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ
1.1 Поняття і значення судової експертизи
Висновок експерта є одним з видів джерел доказів, який передбачено кримінально-процесуальним законом (ч. 2 ст. 65 КПК України).
Експертиза – це здійснення у встановленій чинним законодавством формі дослідження речових доказів й інших виявлених при розслідуванні кримінальної справи матеріалів і об'єктів, що проводиться з доручення слідчого (суду) особами, обізнаними в науці, техніці чи інших спеціальних галузях знань, та складання обгрунтованого висновку із спеціальних питань, що виникають при розслідуванні чи судовому розгляді кримінальної справи [14, с. 227].
Експертиза значно розширює пізнавальні можливості слідства та суду, дозволяючи використовувати пл час досудового та судового слідства увесь арсенал сучасних науково-технічних засобів, який постійно розвивається шляхом створення нових та вдосконалення існуючих методик дослідження і знаходить все ширше застосування у судово-слідчій практиці [10, с. 481].
У юридичній літературі досі немає єдиного розуміння «спеціальних знань». Наприклад, М. С. Строгович вважає, що спеціальними є лише наукові знання [23, с. 436].
Деякі автори наполягають на тому, що при проведенні судової експертизи можливе використання не лише наукових знань, а й інших, набутих особою в результаті професійної спеціальної підготовки.
О. О. Ейсман зазначає, що «це знання не загальновідомі, не загальнодоступні, які не мають масового поширення, це знання, якими користується обмежене коло спеціалістів, якими не користуються адресат доказування (слідчий, суд, учасники процесу та ін.)» [28, с. 89].
Повніше визначення поняття «спеціальні знання» дає Г. М. Надгорний: «Спеціальні знання – це питання, що не належать до загальновідомих, які утворюють основу професійної підготовки з наукових, інженерно-технічних і виробничих спеціальностей, а також незагальновідомі знання, потрібні для здійснення якихось інших видів діяльності» [17, с. 42].
Серед інших визначень «спеціальних знань» найбільш вдале дають В. К. Лисиченко та В. В. Циркаль: «це незагальновідомі в судочинстві наукові, технічні і практичні знання, набуті в результаті професійного навчання чи роботи з визначеною спеціальністю особою, залученою як спеціаліст чи експерт з метою допомоги слідчому чи суду в з'ясуванні обставин справи або дачі висновків з питань, для вирішення яких потрібне їх використання» [13, с. 19].
Останнє визначення, на відміну від інших, наведених вище, відбиває юридичний характер поняття спеціальних знань, які використовуються в слідчій і судовій практиці у формі судової експертизи.
У чинному кримінально-процесуальному законодавстві визначено такі основні форми використання спеціальних знань: призначення експертизи (ст.ст. 75 і 76 КПК України); участь спеціаліста при проведенні окремих слідчих (судових) дій (ст.ст. 128-1, 191, і 270-1 КПК України); призначення і проведення ревізій (ст. 66 КПК України).
Розглянемо одну з форм використання спеціальних знань – судову експертизу.
Під судовою експертизою розуміють науково обгрунтовану слідчу чи судову дію, яку виконують за завданням органу дізнання, дізнавача, слідчого, прокурора, судді (суду), та яка здійснюється особою, котра має спеціальні знання у певній галузі науки та певній сфері практичної діяльності, шляхом дослідження запропонованих їй об'єктів чи інших матеріалів з метою встановлення фактичних даних, які мають значення для кримінальної справи у вигляді джерела доказів [10, с. 483].
В юридичній літературі є й інші визначення судової експертизи. Так, Є. М. Лівшиць та P. C. Бєлкін зазначають, що «судова експертиза – це процесуальна дія, яка полягає у виконанні за дорученням слідчого (органа дізнання) або суду у встановленій законом процесуальній формі досліджень різних об'єктів відповідними спеціалістами та дачі на основі цих досліджень висновків по спеціальних питаннях. Отримувані при експертизі висновки є джерелами доказів, а фактичні дані, які містяться в них, – доказами [12, с. 163].
Інші автори під судовою експертизою розуміють процесуальну дію, що полягає у дослідженні експертом за завданням слідчого (суду) речових доказів та інших матеріалів з метою встановлення фактичних даних та обставин, які мають значення для правильного вирішення справ [6, с. 22].
Незважаючи на наявні в літературі численні визначення судової експертизи Закон України «Про судову експертизу» дає своє визначення судової експертизи – це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ та процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів дізнання, досудового та судового слідства.
1.2 Принципи й вихідні положення судово-експертної діяльності
Для судової експертизи існують певні вихідні принципіальні положення.
1. Суворе й неухильне дотримання вимог кримінально-процесуального закону.
Порушення закону при проведенні експертизи зазвичай є підставою для скасування вироку чи для повернення кримінальної справи для проведення додаткового розслідування.
Висновок експерта як джерело доказів може розглядатися таким лише в тому випадку, коли він отриманий відповідно до вимог кримінально-процесуального закону. За дотримання законності при проведенні судової експертизи відповідає як експерт, що її проводить, так і суд, що призначив її.
2. Обов'язкове використання експертом спеціальних знань.
Експертиза призначається, коли необхідні спеціальні знання. У кримінально-процесуальному кодексі дається приблизний перелік випадків використання спеціальних знань. Крім цих підстав експертиза може бути проведена й для встановлення інших обставин. Закон не може дати вичерпний перелік, оскільки з розвитком науки і техніки з'являються нові галузі знання, галузі науки та ін.
3. Процесуальне оформлення призначення судової експертизи.
КПК України встановлює обов'язковий порядок процесуального оформлення призначення експертизи в суді – винесення мотивованої постанови. Проведення експертизи в суді не може бути почато без винесення постанови. Це – єдиний процесуальний документ, в якому визначаються завдання, обсяг і предмет дослідження. На його підставі виникають процесуальні відносини між усіма учасниками експертизи. Постанова дає гарантію для реального здійснення підсудним наданих йому законом прав.
4. Процесуальна самостійність й індивідуальна відповідальність судового експерта.
Експерт наділяється широкими правами і процесуальною самостійністю. Експерт дає висновок від свого імені й несе за нього особисту відповідальність. Процесуальна самостійність судового експерта в кримінальному судочинстві полягає в тому, що експерт для вирішення поставлених перед ним питань використовує лише свої спеціальні пізнання і проводить всебічне, повне й об'єктивне дослідження. Ніхто не вправі диктувати експерту, як він повинен вирішити поставлені перед ним питання.
5. Безпосереднє дослідження об'єктів експертизи.
Безпосереднє дослідження при проведенні судової експертизи полягає в тому, що дослідження повинен проводити той експерт, якому доручене проведення експертизи; експерт має досліджувати об'єкти експертизи шляхом безпосереднього сприйняття фактів і властивостей об'єкта; дослідження повинно бути засноване на спеціальних пізнаннях експерта; експерт зобов'язаний вказати у висновку, які дослідження він проводив.
6. Об'єктивне і всебічне проведення судової експертизи.
Кримінально-процесуальне законодавство передбачає гарантії, що забезпечують об'єктивне й всебічне проведення експертизи. Зокрема, суд зобов'язаний:
– надати експерту всі необхідні матеріали для дослідження;
– залучити до проведення експертизи осіб, незаінтересованих у результаті справи;
– роз'яснити експерту його права і обов'язки у зв'язку з проведенням експертизи і забезпечити реальне їх здійснення;
– при повній чи частковій відмові у задоволенні заявлених клопотань мотивувати своє рішення;
– призначити повторну експертизу у випадку необгрунтованості, сумніву в правильності і об'єктивності висновків експерта;
– притягти до кримінальної відповідальності експерта за дачу свідомо неправдивого висновку [19, с. 18].
Експерт повинен відмовитися від проведення експертизи, якщо він заінтересований у результаті справи; він має право затребувати необхідні матеріали для всебічного дослідження об'єктів експертизи чи заявити з цією метою клопотання; знайомитися з необхідними матеріалами кримінальної справи; з дозволу суду бути присутнім при проведенні судових дій і задавати підсудному, свідку питання, що стосуються предмета експертизи.
Об'єктивне дослідження тісно пов'язане із всебічністю проведення судової експертизи. Це означає необхідність дослідження всіх представлених експерту об'єктів і дачі висновку в повному обсязі за всіма поставленими питаннями. Експерт зобов'язаний:
– проводити дослідження у такий спосіб, щоб виявити і вивчити всі ознаки і властивості (невидимі й очевидні) об'єкта експертизи;
– описати і дослідити як позитивні, так і негативні ознаки й факти;
– застосувати всі необхідні методи для всебічного і повного дослідження;
– науково обгрунтувати висновки, до яких він дійшов у результаті дослідження.
7. Процесуальне оформлення результатів експертизи. Результати експертного дослідження у всіх випадках повинні бути оформлені висновком експерта, що є джерелом доказів.
Лише сукупність перелічених ознак дослідження відрізняє експертизу від інших форм використання спеціальних пізнань у кримінальному судочинстві.
1.3 Процесуальні та організаційні засади призначення і проведення судових експертиз
Призначення експертизи віднесено на розсуд слідчого або суду (крім випадків обов'язкового її призначення), які приймають рішення виходячи з конкретних обставин справи, необхідності застосування наукових, технічних або інших спеціальних знань і неможливості встановлення фактичних даних іншим шляхом [7, с. 58].
Експертиза проводиться під час розслідування або судового розгляду справи на підставі відповідного процесуального документа (постанови слідчого чи ухвали суду). Призначення експертизи є процесуальною дією і, таким чином, її проведення можливе лише у порушеній справі.
Разом з тим, в юридичній літературі й серед практичних працівників існує думка, що окремі види експертиз можна проводити до винесення постанови про порушення справи [20, c. 45].
Утім, при такому порядку відсутні реальні гарантії вірогідності експертного висновку та істотно ускладнена реалізація права обвинуваченого на захист. На нашу думку, наведена точка зору не має наукової основи і протирічить принципам кримінального судочинства.
Не можуть бути виправдані окремі спроби підмінити експертизу дослідженнями, які проводяться до порушення кримінальної справи, а потім у вигляді довідок, складених спеціалістом за результатами проведеного ним дослідження, приєднуються до кримінальної справи.
Як вважає Т. В. Варфоломєєвої, експертне дослідження має бути проведено лише особою, призначеною експертом у встановленому законом порядку, а акти або довідки про результати відомчого дослідження будь-якої обставини не можуть розглядатися як висновок експерта [7, с. 59].
Призначаючи експертизу, слідчий (суд) визначає, до якого виду судової експертизи належать питання, що його цікавлять, у якому експертному закладі має проводитися відповідна експертиза (експертизи), чи є необхідність у комплексній експертизі тощо.
Судово-експертні установи Міністерства юстиції включають науково-дослідні інститути, їх філіали і лабораторії, в яких, крім криміналістичних, проводяться судово-автотехнічні, товарознавчі, бухгалтерські та інші експертизи (в експертних установах перелік окремих некриміналістичних експертиз не є сталим).
Існують також експертні підрозділи в системі Міністерства внутрішніх справ – експертно-криміналістичні центри, управління та відділи (їх назви нерідко змінюються).
Судово-медичні експертизи проводяться в бюро судово-медичних експертиз; судово-психіатричні – в спеціалізованих медичних установах та науково-дослідних центрах.
Згідно із законом експертом може бути будь-яка особа, яка не заінтересована у справі та має відповідні спеціальні знання. Проте в тих випадках, коли конкретний вид експертизи проводиться в експертній установі, слідчий (суд) не повинен залучати як експертів осіб, які не працюють у даній установі. Крім усього іншого, слідчого тут повинна стримувати і проблема оплати праці експерта [7, с. 59].
У постанові (ухвалі) про призначення експертизи повинні міститися вказівки про те, для встановлення яких обставин вона проводиться, викладатись коротка фабула справи і чітко формулюватися питання експерту. Необхідно підкреслити, що питання не можуть бути правовими і виходити за межі компетенції експерта. Інакше останній у письмовій формі повідомляє органу, що призначив експертизу, про неможливість дати висновок.
За необхідності одержання відомостей довідкового характеру, роз'яснень і консультацій слідчий (суд) може звернутися у відповідні організації до спеціалістів конкретної галузі знань, які зобов'язані надати йому такі відомості. Ці відомості, викладені в офіційній відповіді на запит, мають міститися у належному, передбаченому законом, джерелі доказів – документі – і як встановлені фактичні дані можуть повною мірою використовуватись у процесі доказування [16, с. 395].
Експерту можуть повідомлятись обставини справи, які безпосередньо стосуються питань, що ним вирішуються, або надаватись для ознайомлення матеріали справи. Він повинен також бути поінформований, як було виявлено і вилучено об'єкти та відібрано проби, надані йому для дослідження. Для цього експерту можна направити відповідні протоколи слідчих дій.
З метою одержання відомостей, необхідних для дачі висновку, експерт має право порушувати клопотання про надання йому нових матеріалів, бути присутнім під час проведення допитів та інших слідчих дій і ставити допитуваним особам запитання, що стосуються експертизи (ст. 77 КПК України), а в судовому засіданні, крім того, брати участь у дослідженні доказів.
Доцільно експерту повідомляти лише про вірогідно встановлені факти, оскільки під впливом висловлюваних слідчим припущень, сумнівів, версій, що перевіряються, у експерта може сформуватися певна установка, яка у майбутньому справить негативний вплив на сприйняття і витлумачення ним результатів проведених досліджень, що може призвести до помилкових висновків [7, с. 60].
Під час проведення експертизи в суді підсудний, захисник та інші учасники судового процесу подають у письмовій формі питання, які можуть бути вирішені лише шляхом проведення експертизи. Після їх обговорення, з урахуванням думок учасників судового процесу суд формулює поставлені ним за власною ініціативою питання і виносить ухвалу. Якщо питання, подані учасниками судового розгляду, відхилено судом, в ухвалі зазначається про це з наведенням мотивів відхилення.
Законом детально не регламентована участь у суді експерта, який дав висновок на досудовому слідстві. Оскільки вирок може грунтуватися лише на досліджених у судовому засіданні доказах, суд у необхідних випадках повинен забезпечити участь експерта у судовому засіданні або, якщо визнає за можливе розглядати справу у відсутності експерта, оголосити і дослідити висновок, даний ним на досудовому слідстві.
Виклик у суд експерта, який дав висновок на досудовому слідстві, є доцільним у випадках, коли для оцінки обгрунтованості висновків експерта, перевірки правильності застосування ним конкретних методик, наведених у дослідницькій частині висновку розрахунків та інших даних, потребуються роз'яснення експерта або доповнення висновку. На практиці допускаються необгрунтовані виклики експертів до суду (наприклад, лише для підтвердження у повному обсязі даного ним раніше висновку) або його присутність протягом усього судового розгляду, що не викликається необхідністю [7, с. 61].
Для запобігання невиправданих втрат робочого часу експерта слід керуватися апробованим правилом, за яким суд на клопотання експерта може обмежити його присутність у судовому засіданні часом, необхідним для дослідження доказів, що мають відношення до предмета експертизи, дачі ним висновку і перевірки його судом.
Необхідно враховувати, що не допускається проведення експертизи на стадії попереднього розгляду справи суддею. Втім у цей період може вирішуватись питання про виклик у судове засідання осіб, які володіють спеціальними знаннями, для проведення експертизи.
Крім того, якщо буде встановлена істотна неповнота дізнання або досудового слідства (зокрема, внаслідок непроведених експертних досліджень), яку неможливо компенсувати в судовому засіданні, справа підлягає поверненню на додаткове розслідування. При цьому в ухвалі необхідно вказати, які конкретно обставини підлягають встановленню шляхом проведення експертизи [7, с. 61].
Якщо справа розглядається в апеляційній інстанції, то у разі необхідності і лише відносно тієї частини вироку, законність і обгрунтованість якої оспорюється в апеляції, суд може призначити експертизу, що проводиться за правилами, передбаченими ст. 310 КПК України та главою 18 КПК України, під час апеляційного провадження.
У касаційній інстанції суди не мають права призначати експертизу.
Методику проведення експертизи визначає експерт. Іноді під час проведення судово-медичної або судово-психіатричної експертизи виникає необхідність тривалого спостереження за обвинуваченим або його обстеження. У такому разі суд за поданням слідчого, погодженим з прокурором, поміщає обвинуваченого (підсудного) у відповідний медичний заклад, про що виносить постанову [24, с. 60].
При проведенні експертизи можуть бути присутніми слідчий, обвинувачений. У тих випадках, коли вона проводиться під час судового слідства поза залою судового засідання, мають право бути присутніми судді та учасники судового розгляду.
Слідчий зобов'язаний своєчасно ознайомити обвинуваченого з постановою про призначення експертизи (постанова про призначення судово-психіатричної експертизи не оголошується, якщо психічний стан обвинуваченого не дозволяє це зробити) і роз'яснити права, надані йому законом. Так, обвинувачений має право заявити відвід експертові.
Згідно із законом експертами не можуть бути особи, що перебувають у службовій або іншій залежності від обвинуваченого, потерпілого або які раніше були ревізорами у справі (ст. 75 КПК України).
Відводу підлягає експерт, якщо він:
1) є потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем або родичем кого-небудь з них, а також родичем слідчого, особи, яка проводила дізнання, обвинувача або обвинуваченого;
2) брав участь у даній справі як свідок, перекладач, особа, яка провадила дізнання, слідчий, обвинувач, захисник або представник інтересів потерпілого, цивільного позивача або цивільного відповідача;
3) під час досудового слідства у справі вирішував питання щодо проведення обшуку, виїмки, огляду, обрання, зміни чи скасування запобіжних заходів, продовження строків тримання під вартою або розглядав скарги на затримання чи на постанови про відмову в порушенні кримінальної справи або закриття справи;
4) під час досудового розслідування справи розглядав питання про усунення захисника;
5) особисто він або його родичі заінтересовані в результатах справи;
6) за наявності інших обставин, які викликають сумнів в об'єктивності експерта (ст. 54, 62 КПК України).
Заява про відвід має бути детально вмотивована.
Обвинувачений має право просити про призначення експерта з числа вказаних ним осіб, про постановку перед експертом додаткових питань, про призначення нової або додаткової експертизи. Він також має право давати пояснення експерту, подавати додаткові документи. Реалізація цих прав обвинуваченим може сприяти більш повному і об'єктивному встановленню обставин справи за допомогою такого засобу доказування, як висновок експерта.
У ході судового розгляду підсудний має право просити суд про призначення експертизи, заявляти відводи, задавати питання експерту, давати пояснення, просити суд про приєднання документів і про витребування доказів.
Матеріали експертизи мають бути пред'явлені обвинуваченому, про що складається протокол. При ознайомленні з висновком він може давати пояснення, висловлювати зауваження, заперечення і заявляти клопотання, які заносяться до протоколу.
Висновок експерта підлягає ретельній оцінці суб'єктами доказування як з точки зору дотримання норм кримінально-процесуального закону в ході проведення експертизи, так і обгрунтованості, правильності умовиводів експерта.
Отже, судова експертиза – це здійснення у встановленій чинним законодавством формі дослідження речових доказів й інших виявлених при розслідуванні кримінальної справи матеріалів і об'єктів, що проводиться з доручення слідчого (суду) особами, обізнаними в науці, техніці чи інших спеціальних галузях знань, та складання обгрунтованого висновку по спеціальних питаннях, що виникають при розслідуванні чи судовому розгляді кримінальної справи.
Процесуальний порядок проведення експертизи, встановлений законом, можна поділити на три етапи: призначення експертизи, її проведення і дії суду після одержання висновку експерта. На кожному з етапів проведення експертизи законом встановлена система процесуальних прав і обов'язків певних учасників судового розгляду, дотримання яких є неодмінною умовою для об'єктивного, повного і всебічного проведення експертизи.


РОЗДІЛ 2. ОКРЕМІ ПИТАННЯ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАВ ЛЮДИНИ ПРИ ПРИЗНАЧЕННІ І ПРОВЕДЕННІ ЕКСПЕРТНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ
2.1 Обгрунтування доцільності рішення про призначення експертизи та його ухвалення
Будь-яку судову експертизу необхідно призначати лише в тому разі, якщо дійсно ц цьому є необхідність: якщо без експертного дослідження і висновку експерта щодо того чи іншого питання неможливо встановити істину у кримінальній справі.
Потребу в призначенні експертизи визначає слідчий з урахуванням конкретних обставин справи. Проте закон (ст. 76 КПК України) передбачає випадки обов'язкового призначення експертизи. Експертиза призначається обов'язково:
– для встановлення причин смерті;
– для встановлення тяжкості і характеру тілесних ушкоджень;
– для визначення психічного стану підозрюваного або обвинуваченого за наявності у справі даних, які викликають сумнів щодо його осудності (здатності розуміти, значення своїх вчинків, віддавати звіт у своїх діях, керувати ними під час вчинення правопорушення);
– для встановлення статевої зрілості потерпілої у справах про злочини, передбачені ст.120 КК України;
– для встановлення віку підозрюваного або обвинуваченого, якщо це має значення для вирішення питання про його кримінальну відповідальність і якщо немає відповідних документів і неможливо їх одержати.
Згідно зі статтею 69 КПК України завданням експертизи є також встановлення здатності (нездатності) особи правильно сприймати обставини, які мають значення для справи, і давати про них показання, якщо особа свідка має фізичні або психічні вади.
Окрім зазначених у ст.76 КПК України випадків, практика визнає за необхідне проведення експертизи також для:
– встановлення наявності венеричних захворювань чи СНІДу;
– встановлення факту підробки грошових знаків;
– встановлення факту статевого контакту у справах про згвалтування;
– встановлення факту народження дитини живою чи мертвою;
– визначення складу наркотичних речовин;
– з'ясування питання про те, чи є зброєю, боєприпасами або вибуховими речовинами предмети, які винний викрав, незаконно носив, зберігав, виготовив або збув;
– визначення вартості державного або громадського майна при його викраденні, знищенні або пошкодженні, якщо відсутні роздрібні ціни на це майно;
– визначення необхідності застосування примусових заходів медичного характеру щодо обвинуваченого [25, с. 604].
Пленум Верховного Суду України в постанові «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах» від 30.05.1997 р. № 8 в ред. від 25.05.1998 р. відзначив, що судам слід мати на увазі, що при розгляді справ вони не мають права приймати рішення без проведення експертизи, якщо за законом призначення останньої є обов'язковим. Непроведення такої експертизи є підставою для повернення справи на додаткове розслідування (п. 4).
Вибір моменту призначення експертизи передбачає врахування таких обставин:
– своєчасність призначення експертизи;
– властивості та стан об'єктів експертного дослідження (наприклад, судово-медична експертиза трупа або експертиза харчових продуктів потребують негайного дослідження);
– необхідність та можливість отримання порівняльних зразків;
– особливості експертного дослідження (складність, наявність відповідних методик, час проведення тощо);
– слідчу ситуацію;
– наявність або відсутність необхідних матеріалів для призначення експертизи [25, с. 604].
Призначення експертизи – це не одномоментний акт, а система кримінально-процесуальних дій і тактичних прийомів, яка складається з:
– ухвалення рішення про призначення експертизи;
– визначення і підготовки об'єктів і матеріалів, що підлягають напрямку на експертизу;
– вибору експерта;
– складання постанови про призначення експертизи;
– ознайомлення обвинуваченого з постановою про призначення експертизи і вирішення заявлених клопотань;
– приведення у виконання постанови про призначення експертизи шляхом вручення його експерту і напрямку в експертну установу.
Питання про те, чи необхідні спеціальні знання для вирішення виниклих питань, слідчий у кожному конкретному випадку вирішує самостійно, за винятком випадків, коли закон (ст. 76 КПК України) вимагає обов'язкового проведення експертизи.
Залежно від характеру виниклих питань слідчий приймає рішення про призначення криміналістичної, судово-біологічної, судово-медичної, судово-наркологічної, судово-психіатричної, комплексної психолого-психіатричної, товарознавчої, судово-харчової, судово-бухгалтерської, автотехнічної, комплексної криміналістичної й автотехнічної, технічної у справах про аварії на водному, авіаційному й іншому транспорті, судово-будівельної, пожежно-технічної, судово-екологічної та інших видів експертиз.
У випадках виникнення утруднень з визначенням виду експертизи слідчому доцільно звернутися за консультацією до фахівців, ознайомитися з довідковою літературою, вивчити положення про проведення конкретних експертиз, а також інформаційні листи, що спрямовуються в слідчі підрозділи керівниками правоохоронних органів і експертних установ [15. с. 59].
Із зазначених джерел можна отримати достатньо докладну інформацію про те, які об'єкти і матеріали підлягають напрямку для проведення тієї чи іншої експертизи, які питання можуть бути вирішені в ході її проведення, яким фахівцям може бути доручене проведення експертизи.
2.2 Складання постанови про призначення експертизи, ознайомлення обвинуваченого з нею і вирішення заявлених клопотань
Постанова про призначення експертизи – це юридичний акт, що зумовлює виникнення багатосторонніх правовідносини, а саме:
1) слідчого з експертом;
2) слідчого з обвинуваченим, підозрюваним і захисником, а також потерпілим, цивільним позивачем або відповідачем та їх представниками;
3) слідчого з особою, направленою на експертизу;
4) експерта з особою, направленою на експертизу, обвинуваченим, підозрюваним, захисником, потерпілим, цивільним позивачем [25, с. 605].
У зазначених правовідносинах кожна зі сторін має право вимагати від слідчого та експерта застосування безпечних методів дослідження, поваги до честі й гідності людини, зберігання в таємниці відомостей особистого характеру. Зазначені учасники кримінального процесу мають загальне право заявляти клопотання, в тому числі стосовно питань, які слід, на їх думку, поставити перед експертом. Постанова про призначення експертизи є правовою підставою для її проведення [29, с. 163].
У випадках призначення додаткової або повторної експертизи експертові направляються також висновки попередніх експертиз. У разі призначення комплексної експертизи, яка доручається експертам різних установ, у постанові про призначення експертизи зазначається, яка з них має бути провідною. Провідна установа здійснює організацію та координацію роботи щодо проведення експертизи.
У структурі постанови про призначення експертизи розрізняються вступна, описова і резолютивна частини [25, с. 605].
У вступній частині вказуються:
– час і місце складання постанови;
– хто склав постанову;
– за якою кримінальною справою.
В описовій частині коротко викладається сутність справи; конкретні обставини, що обумовили необхідність призначення експертизи; вказуються норми закону, на підставі яких призначається експертиза.
У резолютивній частині формулюються питання експерту; встановлюється в випадку необхідності строк, протягом якого повинна бути проведена експертиза, призначається експерт чи вказується експертна установа, якій доручається проведення експертизи; приводиться перелік матеріалів і об'єктів, що направляються на експертизу.
Якщо до моменту призначення експертизи будь-кому пред'явлене обвинувачення або винесена постанова про залучення конкретної особи як обвинуваченого, слідчий зобов'язаний ознайомити обвинуваченого з постановою про призначення експертизи і роз'яснити його права:
– заявити відвід експерту;
– просити про призначення експерта з числа зазначених ним осіб, представити додаткові питання для одержання за ними висновку експерта;
– бути присутнім з дозволу слідчого при проведенні експертизи і давати пояснення експерту;
– знайомитися з висновком експерта.
Якщо проведення експертизи доручається експертній установі, слідчий повинний роз'яснити обвинуваченому, що реалізувати право на відвід експерта він зможе після того, як буде отриманий висновок експерта і стане відомо, хто саме проводив експертизу.
Разом з тим, обвину