К ПРОЦЕСУАЛЬНЕ ПОЛОЖЕННЯ СЛІДЧОГО В КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ.

Курсова робота
з дисципліни "Кримінально-процесуальне право України"

на тему:
ПРОЦЕСУАЛЬНЕ ПОЛОЖЕННЯ СЛІДЧОГО В КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ

ПЛАН

Вступ 3
1. Поняття, значення і завдання досудового слідства 6
2. Процесуальний статус слідчого, його повноваження 11
3. Шляхи вдосконалення роботи слідчих 21
Висновки 29
Список використаної літератури 33

ВСТУП
Актуальність теми курсової роботи зумовлена тим, що відповідно до ст. 1 Конституції Україна є правовою державою. В сучасній політико-правовій доктрині правовою державою визнається демократична держава, в якій забезпечується верховенство закону, послідовно проводиться принцип поділу влад, а також визнаються і гарантуються права і свободи кожної людини.
Названі принципи послідовно закріпленні в Конституції України, проте вони скоріше є завданням, яке потрібно вирішити в ході реформування України, ніж здійсненим фактом. Правовою державою Україна може стати лише тоді, коли суспільство, держава і кожен громадянин звільняться від залишків правового нігілізму, грубого порушення прав і свобод людини, а також створять ефективно діюче законодавство і систему органів, які здатні забезпечити реальну дію законів [24, с. 17].
Центральне місце серед заходів такого роду посідає діяльність по боротьбі зі злочинністю. Спеціальними органами держави, на які покладаються завдання охорони прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб, що беруть участь у кримінальному судочинстві, а також швидкого і повного розкриття злочинів, викриття винних та забезпечення правильного застосування закону з тим, щоб кожний, хто вчинив злочин, був притягнутий до відповідальності і жоден невинний не був покараний, є суд, прокуратура, органи дізнання і досудового слідства [11, с. 9].
Одним із свідчень демократичного розвитку України останніми роками є формування незалежної судової влади, здатної належним чином здійснювати правосуддя у кримінальних справах. Відповідно до Конституції і Кримінально-процесуального кодексу України (надалі - КПК) тільки за вироком суду й відповідно до закону особа може бути визнана винною у вчиненні злочину та піддана кримінальному покаранню (ч. 1 ст. 62 Конституції, ч. 2 ст. 15 КПК).
У переважній більшості кримінальних справ судовому провадженню передує спеціальне розслідування, яке проводять у встановленому законом порядку органи дізнання та досудового слідства (ст. 104, ст. 111 КПК України). Таке спеціальне розслідування має назву досудового і посідає окреме місце в системі кримінального процесу, маючи чітко окреслені межі (від порушення кримінальної справи до закриття провадження або направлення її до суду), свої специфічні завдання, зміст та процедуру.
Сутність досудового слідства полягає у проведенні зазначеними державними органами в передбаченій законом процесуальній формі дій та заходів для з'ясування обставин суспільно небезпечного діяння, встановлення осіб, причетних до його вчинення, відвернення шкідливих наслідків, припинення та запобігання вчиненню злочинів [11, с. 10].
Слідчий - це особа, яка провадить досудове слідство в кримінальних справах. Є слідчі прокуратури, органів внутрішніх справ, органів безпеки і податкової міліції. Обговорюється питання про створення єдиного слідчого апарату [12, с. 211].
Об'єктом дослідження у наданій курсовій роботі виступають відносини, які виникають між слідчим та іншими учасниками кримінального процесу під час досудового слідства.
Предмет дослідження - норми КПК України, якими врегульовано особливості правового статусу слідчого у кримінальному процесі.
Мета роботи полягає в тому, щоб всебічно розглянути процесуальне становище слідчого у кримінальному процесі.
Методи дослідження - логіко-юридичний, описовий, порівняльний.
Для досягнення поставленої мети в роботі вирішувались такі завдання:
- з'ясувати поняття, значення і завдання досудового слідства;
- розглянути процесуальний статус слідчого, його повноваження;
- визначити шляхи вдосконалення роботи слідчих.
Робота складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаної літератури.


1. ПОНЯТТЯ, ЗНАЧЕННЯ І ЗАВДАННЯ ДОСУДОВОГО СЛІДСТВА
Правосуддя в Україні здійснюється виключно судами (ст. 124 Конституції України).
Проте всебічність, повнота й об'єктивність розгляду кримінальної справи в суді та її вирішення потребують значної й кваліфікованої підготовчої роботи. Тому за законом (ст. 111 КПК) переважна більшість кримінальних справ повинна проходити стадію досудового слідства. Винятком можуть бути лише справи приватного обвинувачення та справи з протокольною формою досудової підготовки матеріалів (ч. 1 ст. 27, ст. 426 КПК), в яких досудове слідство провадиться лише у разі, якщо злочин вчинено неповнолітнім чи особою, яка через свої фізичні або психічні вади не може сама здійснювати своє право на захист, а також якщо це визнає за необхідне прокурор чи суд.
Змістом стадії досудового слідства є регламентована кримінально-процесуальним законом діяльність органів дізнання і досудового слідства зі встановлення обставин вчинення злочину (суспільно небезпечного діяння), осіб, причетних до його вчинення, з припинення і запобігання вчинення злочинів [31, с. 167].
Цей зміст зумовлений конкретними завданнями досудового слідства. Наприклад, закон (ст. 2 КПК), визначаючи завдання кримінального судочинства, не виокремлює якісь з них як другорядні для органів досудового слідства, тобто в кінцевому підсумку відповідальність за правильне вирішення кримінальної справи в суді несуть і орган дізнання, слідчий, прокурор тощо.
У літературі виділяють характерні риси досудового слідства, що допомагає з'ясувати сутність цієї стадії процесу:
- діяльність слідчого спрямована на розкриття злочину, викриття особи, яка його вчинила, відшукання й перевірку доказів, які підтверджують рішення, що приймаються по справі;
- діяльність слідчого не повинна бути однобічною, мати обвинувальний характер. Слідчий зобов'язаний досліджувати й ті фактичні дані, які виправдовують обвинуваченого, свідчать про його невинність;
- досудове слідство - діяльність процесуальна, основою якої є норми кримінально-процесуального закону і яка регулюється ними, здійснюється в певній процесуальній формі, поза якою будь-які дії слідчого не породжують правових наслідків;
- підкреслюється також демократизм досудового слідства, його пізнавальна, дослідницька спрямованість;
- засвідчувальний характер дій слідчого, який не лише збирає й перевіряє фактичні дані, що мають відношення до справи, а й фіксує отримані відомості, надаючи їм правового значення [9, с. 201].
Досудове слідство є самостійною частиною кримінального процесу, його процесуальною стадією. Воно являє собою врегульовану законом діяльність органів дізнання, досудового слідства, прокуратури й інших учасників досудового слідства, що здійснюється у встановленому кримінально-процесуальним законом порядку, з метою виявлення злочинів, повного всебічного й об'єктивного розслідування кримінальних справ і спрямована на вирішення завдань кримінального судочинства [28, с. 535].
Досудове слідство - це певна стійка, струнка система діяльності. Вона може бути представлена як єдине ціле, що складається із взаємопов'язаних самостійних частин [14, с. 95].
Найбільш повно стадія досудового слідства може бути представлена при завершенні розслідування у справі з направленням її до суду для застосування щодо осіб, які вчинили суспільно небезпечні діяння, заходів примусового характеру.
Аналізуючи слідчу й судову практику, думки вчених-процесуалістів, можна визначити такі завдання досудового слідства:
1) охорона прав та законних інтересів громадян, суспільства;
2) швидке і повне розкриття злочинів;
3) встановлення об'єктивної істини по кримінальній справі;
4) викриття винних;
5) притягнення винних у вчиненні злочинів до кримінальної відповідальності як обвинувачених;
6) недопущення притягнення до кримінальної відповідальності невинних осіб;
7) реабілітація осіб, необгрунтовано притягнутих до кримінальної відповідальності;
8) визначення необхідності кримінально-правового впливу або можливості обмежитися застосуванням заходів суспільного впливу;
9) забезпечення відшкодування матеріальних збитків, завданих злочином;
10) виявлення й усунення причин злочинів і умов, що сприяли їх вчиненню;
11) створення необхідних передумов для правильного вирішення кримінальних справ судом;
12) забезпечення підозрюваному, обвинуваченому права на захист;
13) виховання громадян в дусі неухильного додержання Конституції і законів України [9, с. 202].
У сукупності всі ці елементи складають загальні завдання досудового слідства.
Розглянемо деякі з них докладніше.
Під охороною прав та законних інтересів громадян у досудовому слідстві розуміють обов'язки органу дізнання і слідчого у своїй роботі з розкриття і розслідування злочинів додержуватися норм Конституції України і кримінально-процесуального закону щодо реалізації кожною особою, яка притягується до кримінальної відповідальності, її законних прав [11, с. 30].
Швидке й повне розкриття злочинів, викриття винних - це завдання не лише всього кримінального судочинства, а й стадії досудового слідства. Викриття винних - діяльність, пов'язана зі збиранням доказів і пред'явленням їх підозрюваному чи обвинуваченому [31, с. 168].
У стадії досудового слідства викритою вважається особа, якій пред'явлено обвинувачення. Викриття особи здійснюється як до пред'явлення обвинувачення, так і після. Воно продовжується і в ході розгляду справи в суді. Остаточно викритою вважається особа, щодо якої винесено обвинувальний вирок, що набрав чинності. Зі вступом вироку в законну силу практично всі завдання кримінального судочинства вирішені й ні про яке викриття винного не може йти мова.
Отже, викриття винних - це самостійне завдання кримінального судочинства взагалі та стадії досудового слідства зокрема [6, с. 34].
Притягнення винного у вчиненні злочинів до кримінальної відповідальності як обвинуваченого забезпечує процесуальне закріплення попереднього висновку про розкриття злочину і викриття винних.
З моменту притягнення до кримінальної відповідальності особа набуває особливого, врегульованого законом процесуального статусу. Основою притягнення особи до кримінальної відповідальності як обвинуваченого є доведена наявність конкретного злочину, ним завершеного [12, с. 213].
Якщо особу необгрунтовано притягнуто до кримінальної відповідальності, то вона на будь-якій стадії кримінального процесу повинна бути реабілітована. Реабілітований має право на відшкодування збитків, завданих внаслідок необгрунтованого притягнення до кримінальної відповідальності. Це право виникає за умови постановлення виправдувального вироку; припинення кримінальної справи за відсутністю події злочину, за відсутністю в діянні складу злочину або за недоведеністю участі громадянина у вчиненні злочину [28, с. 537].
Встановлення об'єктивної істини по кримінальній справі має важливе значення. Об'єктивна істина в стадії досудового слідства встановлюється шляхом всебічного, повного й об'єктивного дослідження всіх обставин, що підлягають доведенню по кримінальній справі. Значення цього завдання важко переоцінити, оскільки тільки встановлення об'єктивної істини в ході розслідування дозволяє ухвалити правильне рішення про подальший напрям кримінальної справи [10, с. 312].
Відповідно до ст. 23 КПК при провадженні дізнання, досудового слідства і судового розгляду кримінальної справи, орган дізнання, слідчий, прокурор зобов'язані виявити причини та умови, що сприяли вчиненню злочину. Якщо орган дізнання або слідчий не виконають ці вимоги закону по кримінальній справі, прокурор у порядку здійснення нагляду може повернути таку справу на додаткове розслідування.
Слід також зазначити про створення необхідних передумов для правильного вирішення кримінальної справи судом, що передбачає правильне, таке, що відповідає вимогам закону, фіксування доказової інформації і додержання процесуальної форми при провадженні розслідування. Ігнорування будь-кого з цих елементів ускладнює або взагалі робить неможливим розгляд кримінальної справи судом.
Отже, досудове слідство - це кримінально-процесуальна діяльність слідчого за порушеною та прийнятою ним до свого провадження кримінальною справою, зміст якої полягає у збиранні, дослідженні, перевірці, оцінці та використанні доказів, встановленні об'єктивної істини, провадженні слідчих та інших процесуальних дій і самостійному застосуванні норм права з метою захисту прав та законних інтересів фізичних та юридичних осіб, створенні умов для здійснення справедливого правосуддя.
Досудове слідство провадиться за всіма категоріями кримінальних справ, за винятком справ приватного обвинувачення та злочинів, щодо яких закон надає право протокольної форми досудової підготовки матеріалів. У справах неповнолітніх досудове слідство обов'язкове в усіх випадках без винятку.
2. ПРОЦЕСУАЛЬНИЙ СТАТУС СЛІДЧОГО, ЙОГО ЗАВДАННЯ
І ПОВНОВАЖЕННЯ
Слідчий - це особа, яка провадить досудове слідство в кримінальних справах. Є слідчі прокуратури, органів внутрішніх справ, органів безпеки і податкової міліції. Обговорюється питання про створення єдиного слідчого апарату.
Досудове слідство провадиться лише після порушення кримінальної справи і в порядку, встановленому КПК (ст. 113 КПК).
Слідчий зобов'язаний негайно приступити до провадження слідства в порушеній ним чи переданій йому справі. Коли справа порушена слідчим і прийнята ним до свого провадження, то складається єдина постанова про порушення справи і прийняття її до свого провадження. В разі прийняття до свого провадження раніше порушеної справи слідчий виносить окрему постанову про прийняття справи до свого провадження.
Копію постанови про прийняття справи до свого провадження слідчий протягом доби надсилає прокуророві.
При провадженні досудового слідства всі рішення про спрямування слідства і про провадження слідчих дій слідчий приймає самостійно, за винятком випадків, коли законом передбачено одержання згоди від суду (судді) або прокурора, і несе повну відповідальність за їх законне і своєчасне проведення (ст. 114 КПК).
В разі незгоди слідчого з вказівками прокурора про притягнення як обвинуваченого, про кваліфікацію злочину і обсяг обвинувачення, про направлення справи для віддання обвинуваченого до суду або про закриття справи слідчий вправі подати справу вищестоящому прокуророві з письмовим викладом своїх заперечень. В цьому разі прокурор або скасовує вказівки нижчестоящого прокурора, або доручає провадження слідства в цій справі іншому слідчому [13, с. 54].
Слідчий по розслідуваних ним справах вправі давати органам дізнання доручення і вказівки про провадження розшукових та слідчих дій і вимагати від органів дізнання допомоги при проведенні окремих слідчих дій. Такі доручення і вказівки слідчого є для органів дізнання обов'язковими.
В справах, в яких досудове слідство є обов'язковим, слідчий вправі в будь-який момент приступити до провадження досудового слідства, не чекаючи виконання органами дізнання дій, передбачених ст. 104 КПК.
Постанови слідчого, винесені відповідно до закону в кримінальній справі, яка перебуває в його провадженні, є обов'язковими для виконання всіма підприємствами, установами і організаціями, посадовими особами і громадянами.
При проведенні різних слідчих дій слідчий вправі використовувати машинопис, звукозапис, стенографування, кінозйомку і відеозапис.
Начальник слідчого відділу здійснює контроль за своєчасністю дій слідчих по розкриттю злочинів і запобіганню їм, вживає заходів до найбільш повного, всебічного і об'єктивного провадження досудового слідства в кримінальних справах [19, с. 22].
Начальник слідчого відділу має право:
- перевіряти кримінальні справи;
- давати вказівки слідчому про провадження досудового слідства, про притягнення як обвинуваченого, про кваліфікацію злочину та обсяг обвинувачення, про направлення справи, про провадження окремих слідчих дій;
- передавати справу від одного слідчого іншому;
- доручати розслідування справи декільком слідчим;
- брати участь у провадженні досудового слідства;
- особисто провадити досудове слідство, користуючись при цьому повноваженнями слідчого.
Вказівки начальника слідчого відділу в кримінальній справі даються слідчому у письмовій формі і є обов'язковими для виконання. Оскарження цих вказівок прокуророві не зупиняє їх виконання, за винятком випадків, передбачених ч. 2 ст. 114 КПК.
Вказівки прокурора в кримінальних справах, які дані відповідно до правил, встановлених КПК України, обов'язкові для начальника слідчого відділу. Оскарження цих вказівок вищестоящому прокуророві не зупиняє їх виконання.
Слідчий вправі затримати і допитати особу, підозрювану у вчиненні злочину, за підставами і в порядку, передбаченими ст.ст. 106, 106-1 і 107 КПК.
Досудове слідство провадиться в тому районі, де вчинено злочин. Коли місце вчинення злочину невідоме, а також з метою найбільш швидкого і повного розслідування його, слідство може провадитися за місцем виявлення злочину або за місцем перебування підозрюваного, обвинуваченого, або за місцем перебування більшості свідків.
Слідчий, встановивши, що дана справа йому не підслідна, зобов'язаний провести всі невідкладні дії, після чого передає справу прокуророві для направлення її за підслідністю.
Спір про підслідність між слідчими в межах одного й того ж району розв'язує районний прокурор, між слідчими транспортної прокуратури, що діє на правах районної або міської прокуратури, - транспортний прокурор, який діє на правах районного, міського прокурора.
Спір про підслідність між слідчими різних районів Автономної Республіки Крим, області розв'язує прокурор Автономної Республіки Крим, прокурор області, між слідчими різних транспортних прокуратур, що діють на правах районних, міських прокуратур, - транспортний прокурор, який діє на правах прокурора області, між слідчими різних районів міста - прокурор міста Києва, міський прокурор або їх заступники.
Якщо справу порушено в декількох районах або містах різних областей, спір про підслідність розв'язує Генеральний прокурор України або його заступник.
Слідчий має право провадити слідчі дії в інших слідчих районах і вправі доручити провадження цих дій відповідному слідчому або органу дізнання, які зобов'язані це доручення виконати в десятиденний строк.
У межах міста або району, хоч і поділеного на кілька слідчих дільниць, слідчий зобов'язаний особисто провадити всі слідчі дії.
Якщо розслідування особливо складної справи доручається декільком слідчим, то про це зазначається в постанові про порушення справи або виноситься окрема постанова. Один з цих слідчих призначається старшим, він приймає справу до свого провадження і безпосередньо керує діями інших слідчих (ст. 119 КПК).
Постанова про призначення в справі декількох слідчих оголошується обвинуваченому.
Досудове слідство у кримінальних справах повинно бути закінчено протягом двох місяців. В цей строк включається час з моменту порушення справи до направлення її прокуророві з обвинувальним висновком чи постановою про передачу справи до суду для розгляду питання про застосування примусових заходів медичного характеру або до закриття чи зупинення провадження в справі.
Цей строк може бути продовжено районним, міським прокурором, військовим прокурором армії, флотилії, з'єднання, гарнізону та прирівняним до них прокурором у разі неможливості закінчити розслідування - до трьох місяців. Час ознайомлення обвинуваченого та його захисника з матеріалами кримінальної справи при обчисленні строку досудового слідства не враховується.
В особливо складних справах строк досудового слідства, встановлений ч. 1 ст. 120 КПК, може бути продовжено прокурором Автономної Республіки Крим, прокурором області, прокурором міста Києва, військовим прокурором округу, флоту і прирівняним до них прокурором або їх заступниками на підставі мотивованої постанови слідчого - до шести місяців.
Далі продовжувати строк досудового слідства можуть лише у виняткових випадках Генеральний прокурор України або його заступники.
При поверненні судом справи для провадження додаткового слідства, а також відновленні закритої справи строк додаткового слідства встановлюється прокурором, який здійснює нагляд за слідством, в межах одного місяця з моменту прийняття справи до провадження. Дальше продовження зазначеного строку провадиться на загальних підставах.
Дані досудового слідства можна оголосити лише з дозволу слідчого або прокурора і в тому обсягу, в якому вони визнають можливим.
У необхідних випадках слідчий попереджає свідків, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача, захисника, експерта, спеціаліста, перекладача, понятих, а також інших осіб, які присутні при провадженні слідчих дій, про обов'язок не розголошувати без його дозволу даних досудового слідства. Винні в розголошенні даних досудового слідства несуть кримінальну відповідальність за ст. 387 КК України.
Слідчий, визнавши особу потерпілою від злочину, роз'яснює їй її права, передбачені ст. 49 КПК, відмічає про це в постанові, що засвідчується підписом потерпілого.
У випадках, коли злочином завдана майнова шкода громадянинові, підприємству, установі чи організації, слідчий роз'яснює потерпілому і його представникові право заявляти цивільний позов, про що відмічає в протоколі допиту або направляє потерпілому письмове повідомлення, копію якого приєднує до справи.
Якщо в справі заявлено цивільний позов, слідчий зобов'язаний скласти мотивовану постанову про визнання потерпілого цивільним позивачем або про відмову в цьому. Про винесення постанови повідомляється цивільний позивач або його представник. У разі явки цивільного позивача або його представника йому роз'яснюються права, передбачені ст. 50 КПК, про що робиться відмітка на постанові, яка засвідчується підписом цивільного позивача чи його представника.
Визнавши необхідним притягти в справі цивільного відповідача, слідчий виносить мотивовану постанову. Постанова оголошується цивільному відповідачеві або його представникові. При цьому йому роз'яснюються права, передбачені ст. 51 КПК, про що робиться відмітка на постанові, яка засвідчується підписом цивільного відповідача або його представника.
Слідчий за клопотанням цивільного позивача або з своєї ініціативи зобов'язаний вжити заходів до забезпечення заявленого в кримінальній справі цивільного позову, а також можливого в майбутньому цивільного позову, склавши про це постанову.
В справах про злочини, за які кримінальним законом передбачена конфіскація майна, слідчий зобов'язаний вжити необхідних заходів до забезпечення виконання вироку в частині можливої конфіскації майна, склавши про це постанову.
Забезпечення цивільного позову і можливої конфіскації майна провадиться шляхом накладення арешту на вклади, цінності та інше майно обвинуваченого чи підозрюваного або осіб, які несуть за законом матеріальну відповідальність за його дії, де б ці вклади, цінності та інше майно не знаходилось, а також шляхом вилучення майна, на яке накладено арешт.
Майно, на яке накладено арешт, описується і може бути передане на зберігання представникам підприємств, установ, організацій або членам родини обвинуваченого чи іншим особам. Особи, яким передано майно, попереджаються під розписку про кримінальну відповідальність за його незбереження.
Не підлягають описові предмети першої потреби, що використовуються особою, у якої проводиться опис, і членами її сім'ї.
Арешт майна і передача його на зберігання оформляються протоколом, який підписується особою, що проводила опис, понятими і особою, яка прийняла майно на зберігання. До протоколу додається підписаний цими особами опис переданого на зберігання майна.
Для встановлення вартості описаного майна в необхідних випадках запрошується спеціаліст, який також підписує протокол і опис майна з його оцінкою.
Накладення арешту на майно скасовується постановою слідчого, коли в застосуванні цього заходу відпаде потреба.
При провадженні обшуку, виїмки, огляду, пред'явленні осіб і предметів для впізнання, відтворенні обстановки і обставин події, опису майна обов'язкова присутність не менше двох понятих.
До участі у проведенні освідування поняті можуть бути залучені у разі, якщо слідчий визнає це за необхідне. Як поняті запрошуються особи, не заінтересовані в справі. Понятими не можуть бути потерпілий, родичі підозрюваного, обвинуваченого і потерпілого, працівники органів дізнання і досудового слідства. Поняті, присутні при провадженні зазначених вище слідчих дій, засвідчують своїми підписами відповідність записів у протоколі виконаним діям.
У випадках, передбачених ст. 19 КПК, слідчий при провадженні слідчих дій запрошує перекладача. Перекладач повинен з'явитися за викликом слідчого і зробити повно і точно доручений йому переклад.
Слідчий роз'яснює перекладачеві його обов'язки і попереджає про кримінальну відповідальність за відмову виконати обов'язки перекладача, а також за завідомо неправильний переклад, про що відбирає від нього підписку.
Перекладач за наявності відповідних підстав має право на забезпечення безпеки шляхом застосування заходів, передбачених законами України.
У необхідних випадках для участі у проведенні слідчої дії може бути залучений спеціаліст, який не заінтересований в результатах справи. Виклик слідчим спеціаліста є обов'язковим для керівника підприємства, установи чи організації, де працює спеціаліст.
Спеціаліст зобов'язаний: з'явитися на виклик; брати участь у проведенні слідчої дії, використовуючи свої спеціальні знання і навики для сприяння слідчому у виявленні, закріпленні та вилученні доказів; звертати увагу слідчого на обставини, пов'язані з виявленням та закріпленням доказів; давати пояснення з приводу спеціальних питань, які виникають при проведенні слідчої дії.
Спеціаліст вправі: звертатися з дозволу слідчого із запитаннями до осіб, які беруть участь у проведенні слідчої дії; робити заяви, пов'язані з виявленням, закріпленням і вилученням доказів. Спеціаліст за наявності відповідних підстав має право на забезпечення безпеки шляхом застосування заходів, передбачених законами України.
Перед початком слідчої дії, в якій бере участь спеціаліст, слідчий пересвідчується в особі та компетентності спеціаліста, з'ясовує його стосунки з обвинуваченим і потерпілим та роз'яснює спеціалістові його права і обов'язки. Про виконання слідчим цих вимог зазначається у протоколі слідчої дії.
В разі відмови або ухилення спеціаліста від виконання своїх обов'язків слідчий повідомляє про це адміністрацію підприємства, установи чи організації за місцем роботи спеціаліста або громадську організацію для відповідного реагування.
Клопотання підозрюваного, обвинуваченого, їх захисників, а також потерпілого і його представника, цивільного позивача, цивільного відповідача або їх представників про виконання будь-яких слідчих дій слідчий зобов'язаний розглянути в строк не більше трьох діб і задовольнити їх, якщо обставини, про встановлення яких заявлені клопотання, мають значення для справи (ст. 129 КПК).
Про результати розгляду клопотання повідомляється особа, яка заявила клопотання. Про повну або часткову відмову в клопотанні складається мотивована постанова.
Про рішення, прийняті слідчим або прокурором під час провадження досудового слідства у випадках, зазначених КПК України, а також у випадках, коли це визнає за необхідне слідчий або прокурор, складається мотивована постанова.
У постанові зазначається місце і час її складання, посада особи, що виносить постанову, її прізвище, справа, в якій провадиться слідство, і обгрунтування прийнятого рішення, а також стаття КПК України, на підставі якої прийнято рішення.
Коли є достатньо доказів, які вказують на вчинення злочину певною особою, слідчий виносить мотивовану постанову про притягнення цієї особи як обвинуваченого.
У постанові про притягнення як обвинуваченого повинно бути зазначено: хто склав постанову; місце і час її складання; назву справи; прізвище, ім'я та по батькові обвинуваченого, день, місяць та рік його народження; злочин, у вчиненні якого обвинувачується дана особа, час, місце та інші обставини вчинення злочину, наскільки вони відомі слідчому, і стаття кримінального закону, якою передбачений цей злочин.
Коли обвинувачений притягається до відповідальності за вчинення декількох злочинів, що підпадають під ознаки різних статей кримінального закону, в постанові про притягнення як обвинуваченого повинно бути вказано, які саме дії ставляться обвинуваченому в вину по кожній з цих статей. Копія постанови негайно надсилається прокуророві.
Обвинувачення повинно бути пред'явлено не пізніше двох днів з моменту винесення слідчим постанови про притягнення даної особи як обвинуваченого і в усякому разі не пізніше дня явки обвинуваченого або його приводу.
Обвинувачений викликається до слідчого по телефону, телефонограмою, телеграмою або повісткою, яка вручається обвинуваченому під розписку, з зазначенням часу вручення. В разі тимчасової відсутності обвинуваченого повістка для передачі йому вручається під розписку кому-небудь з дорослих членів сім'ї, які разом з ним проживають, житлово-експлуатаційній організації або адміністрації за місцем його роботи.
Обвинувачений, що перебуває під вартою, викликається через адміністрацію місця досудового ув'язнення.
Обвинувачений зобов'язаний з'явитися за викликом слідчого у призначений строк. В разі неявки без поважних причин обвинувачений підлягає приводу. Поважними причинами неявки обвинуваченого до слідчого в призначений строк визнаються: несвоєчасне одержання повістки, хвороба та інші обставини, які фактично позбавляють його можливості своєчасно з'явитися до слідчого.
Якщо під час досудового слідства виникне необхідність змінити пред'явлене обвинувачення або доповнити його, слідчий зобов'язаний заново пред'явити обвинувачення з виконанням вимог, встановлених ст.ст. 131, 132, 133 і 140 КПК.
При пред'явленні обвинувачення слідчий зобов'язаний роз'яснити обвинуваченому його права.
Таким чином, слідчий - учасник кримінального процесу, який прийняв відповідно до закону кримінальну справу до свого провадження та вирішує завдання кримінального процесу шляхом здійснення функції розслідування.
Слідчий процесуально самостійний і в своїй діяльності керується законом. Його процесуальний статус характеризується такими об'єктивно-правовими положеннями, що випливають із ст. ст. 4, 22, 114, 114-1, 115, 113, 121 КПК.
При провадженні досудового слідства всі рішення про спрямування слідства та про провадження слідчих дій слідчий приймає самостійно, за винятком випадків, коли законом передбачене отримання санкції прокурора або рішення суду, та несе повну відповідальність за їх законне і своєчасне проведення. При виконанні своїх повноважень слідчий незалежний від якогось впливу, діє тільки на підставі й у межах закону і наданих йому прав.
3. ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ РОБОТИ СЛІДЧИХ
Для розв'язання багатьох проблем розслідування необхідно вжити заходів як щодо вдосконалення організації і процесуальної форми діяльності слідчого, так і вдосконалення його процесуального статусу.
Проблеми вдосконалення статусу слідчого завжди піднімались і піднімаються в юридичній літературі, оскільки час вимагає зміцнення принципу процесуальної самостійності та незалежності слідчого [4, с. 15].
Згідно з чинним законодавством керівник слідчого відділу має право перевіряти кримінальні справи; давати вказівки слідчому про провадження досудового слідства, передавати справу від одного слідчого до іншого. Вказівки керівника слідчого відділу у кримінальній справі даються слідчому в письмовій формі та є обов'язковими для виконання. Оскарження цих вказівок прокурору не зупиняє їх виконання, за винятком випадків, передбачених ч. 2 ст. 114 КПК.
Ці повноваження не зовсім узгоджуються з процесуальним статусом самостійності і незалежності слідчого.
У начальника слідчого підрозділу залишається багато повноважень, які можуть бути використані як на користь слідства, так і навпаки - вилучити справу в одного слідчого і передати іншому тощо. Вважається, що права на такі рішення мають бути надані начальнику слідчого підрозділу, але прийняття згаданих рішень має здійснюватись мотивованою постановою, більше того, слідчому при цьому має бути надане право оскаржувати таку постанову прокуророві [19, с. 186].
На практиці зустрічаються й інші різні гострі кути процесуальних правовідносин, що виникають при цьому. Наприклад, начальник слідчого підрозділу чи прокурор дає реально нездійсненні вказівки. Їх невиконання є підставою для повернення справи на додаткове розслідування. В результаті після неодноразових направлень справи на додаткове розслідування та у зв'язку із закінченням строку слідства справи з такими вказівками закриваються, а законні права та інтереси інших учасників процесу аморально ігноруються.
Отже, склався небезпечний інститут, коли начальник слідчого підрозділу має адміністративну владу (вирішує питання премій, розміру заробітної плати, присвоєння звання і просування слідчого по службі, звільнення його з роботи) і наділений правом процесуального контролю за розслідуванням кримінальних справ, що може тягти як позитивні, так і негативні наслідки [28, с. 540].
З урахуванням розширення судового контролю та збереження прокурорського нагляду за діяльністю слідчого функції начальника слідчого підрозділу необхідно переглянути.
Процесуальний контроль і нагляд за законністю при проведенні досудового розслідування мають здійснювати виключно особи, стосовно яких слідчий не знаходиться в адміністративній чи іншій підлеглості. Адміністративна влада не повинна поєднуватись з функцію контролю чи нагляду в одній особі [32, с. 98].
Реалізація загальної ідеї правової держави розподілу влади на законодавчу, виконавчу і судову, стосовно статусу слідчого вимагає відокремлення адміністративно-розпорядчих повноважень від функції розслідування та прокурорського нагляду і процесуального контролю.
Функцію процесуального контролю з боку начальника слідчого підрозділу, на наш погляд, необхідно скасувати взагалі.
Отже, назріла необхідність чіткого законодавчого визначення процесуального статусу слідчого, регламентації його прав, обов'язків та законодавчого визначення гарантій його діяльності.
Дискусійною в кримінальному процесі є й проблема регулювання проведення невідкладних слідчих дій. Вона потребує значної уваги з точки зору як забезпечення публічних інтересів правосуддя та боротьби зі злочинністю, так і захисту прав особи.
Вдосконалення законодавства в цьому напрямі зумовлено сучасними процесами, активною інтеграцією України у світове співтовариство, взяттям зобов'язань щодо дотримання прав людини у даній галузі [17, c. 108].
Метою розв'язання цієї проблеми стала розробка концептуальних основ процесуального механізму забезпечення судовими та правоохоронними органами України конституційних прав і свобод громадян під час проведення невідкладних слідчих дій, виявлення прогалин у правовому регулюванні з урахуванням Конституції України, змін у законодавстві та досягнень кримінально-процесуальної науки, визначення шляхів їх усунення.
Вирішенням цих питань успішно займаються О. Михайленко,
Л. Черечукіна, В. Тертишник та багато інших учених, але незважаючи на це багато питань залишаються невирішеними.
Так, стаття 97 КПК передбачає можливість прийому заяв та повідомлень про злочини, втім, не містить конкретного механізму їх перевірки. Звідси створюються умови для порушення законності при порушенні чи при відмові у порушенні кримінальної справи.
Дії слідчого у цих випадках надто