К ПРОЦЕСУАЛЬНІ ТА ТАКТИЧНІ ДІЇ ПРИ ПРОВЕДЕННІ ОБШУКУ.

КУРСОВА РОБОТА
на тему:
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ТА ТАКТИЧНІ ДІЇ ПРИ ПРОВЕДЕННІ ОБШУКУ

 

ЗМІСТ

Вступ 3
1. Загальнотеоретичні відомості про обшук як слідчу дію 5
1.1 Поняття та ознаки обшуку 5
1.2 Об'єкти та види обшуку 7
2. Особливості процесуальних і тактичних дій при проведенні обшуку 12
2.1 Кримінально-процесуальний порядок проведення обшуку.
Протокол обшуку 12
2.2 Основні тактичні прийоми проведення обшуку 19
3. Проблема захисту права особи на недоторканність житла під час проведення обшуку 26
Висновки 34
Список використаної літератури 37
Додаток А. Протокол обшуку 39


ВСТУП
Актуальність теми роботи. Обшук – це слідча дія, змістом якої є примусове обстеження приміщень і споруд, ділянок місцевості, окремих громадян з метою відшукання і вилучення предметів, що мають значення по справі, а також виявлення розшукуваних осіб. Головна мета обшуку як пошукової дії полягає у виявленні джерел доказової та орієнтуючої інформації.
Чинне кримінально-процесуальне законодавство передбачає, що обшук проводиться за вмотивованою постановою слідчого з санкції прокурора чи його заступника, за винятком житла чи іншого володіння особи (ч. 3 ст. 177 КПК України). У невідкладних випадках обшук, за винятком житла чи іншого володіння особи, може бути проведений без санкції прокурора, але з наступним повідомленням прокурора в добовий строк про проведений обшук та його результати (ч. 4 ст. 177 КПК України). Обшук житла чи іншого володіння особи, за винятком невідкладних випадків, проводиться лише за вмотивованою постановою судді (ч. 5 ст. 177 КПК України).
Кожний обшук є неповторним й індивідуальним, оскільки визначається конкретними обставинами розслідуваної кримінальної справи, характером об'єктів пошуку, особливостями особи, яка обшукується, специфікою об'єкта, що підлягає обшуку та іншими обставинами кримінальної справи. Разом з цим, існує низка загальних рекомендацій, дотримання яких сприяє слідчому в досягненні оптимальних результатів обшуку.
Обшук для підозрюваних, обвинувачених, членів їх сімей означає хоча й санкціоноване законом, але небажане втручання чужих людей до їх дому, ознайомлення з матеріальними, особистими, інтимними сторонами життя. Проведення обшуку пов'язано з певними порушеннями прав громадян на недоторканність особи, житла тощо й тому вимагає дотримання встановлених законом гарантій.
Кримінально-правові й криміналістичні проблеми проведення обшуку постійно перебували у центрі уваги українських і російських науковців (Белозеров Ю. М., Денисюк Г. Ф., Дубинський А. Я., Коваленко Є. Г., Маляренко В. Т., Тертишник В. М., Шепитько В. Ю. та ін.).
Мета роботи – дати всебічну характеристику процесуальним і тактичнии діям, які мають місце під час проведення обшуку.
Об'єкт дослідження – процесуальні і тактичні дії при проведенні обшуку на досудовому слідстві.
Предмет дослідження – норми КПК України, якими регулюється порядок проведення обшуку на досудовому слідстві.
Для досягнення мети дослідження вирішувались такі завдання:
1. Визначити поняття та ознаки обшуку.
2. Описати об'єкти та види обшуку.
3. Розглянути кримінально-процесуальний порядок проведення обшуку і правила складання протоколу обшуку.
4. З'ясувати основні тактичні прийоми проведення обшуку.
5. Обгрунтувати проблему захисту права особи на недоторканність житла під час проведення обшуку й запропонувати шляхи її вирішення.
Методи дослідження – історико-правовий, порівняльний описовий.
Структура роботи: вступ, три розділи, висновки, список використаної літератури, додаток.


1. ЗАГАЛЬНОТЕОРЕТИЧНІ ВІДОМОСТІ ПРО ОБШУК
ЯК СЛІДЧУ ДІЮ
1.1 Поняття та ознаки обшуку
Відшукання прихованих об'єктів (знарядь злочину, речових доказів, трупів, осіб, які переховуються від суду і слідства) може бути здійснено під час проведення обшуку, процесуальний режим якого визначений кримінально-процесуальним законодавством (ст.ст. 177, 179-186, 188, 189 КПК України). Обшук є одним із способів отримання доказової інформації у кримінальному процесі [8, с. 15].
Головна мета обшуку як пошукової дії полягає у виявленні джерел доказової та орієнтуючої інформації. Обшук має на меті виявити знаряддя злочину, речі та цінності, здобуті злочинним шляхом, а також інші предмети і документи, які мають значення для встановлення істини у справі. Метою обшуку може бути також виявлення розшукуваних осіб, трупів, тварин [6, с. 311].
Додатковою метою обшуку є виявлення і вилучення речей і предметів, вилучених з цивільного обороту і заборонених для використання, а також пошук майна для забезпечення відшкодування заподіяних збитків або в цілях можливої конфіскації [10, с. 330].
У спеціальній літературі немає єдності у визначенні поняття обшуку. Його пошуковий характер дозволив окремим авторам визначати цю дію як слідчо-оперативну [9, с. 150].
Проте таке трактування містить у собі змішання процесуальних дій і оперативних заходів, різних за своєю природою і завданнями, прийомами і формами проведення.
Обшук – це слідча дія, яка здійснюється з метою отримання судових доказів, а оперативно-розшукові заходи не мають процесуального значення, відіграють допоміжну роль і до змісту обшуку не входять [7, с. 24].
Обшук відрізняється від інших слідчих дій, перш за все, своїм пошуковим характером.
За своїм характером, обшук схожий з виїмкою. Виїмка – це слідча дія, яка передбачає вилучення або витребування у будь-якої особи чи установи (підприємства) певних предметів і документів, що мають значення у справі [21, с. 10].
Згідно зі статтею 178 КПК України виїмка проводиться у тих випадках, коли є точні дані, що предмети чи документи, які мають значення для справи, знаходяться в певної особи чи в певному місці.
Різниця між виїмкою і обшуком полягає у тому, що:
1) виїмка проводиться лише стосовно певних предметів, тоді як предмети, що підлягають вилученню при обшуку, можуть бути відомі орієнтовно, а іноді, навіть, не відомі взагалі;
2) під час виїмки повинно бути відоме місце знаходження тих чи інших предметів, а при обшуку передбачається їх відшукати (якщо неможливо точно визначити, що саме необхідно відшукати або де і у кого знаходиться потрібна річ, проводять не виїмку, а обшук) [21, с. 12].
Обшук має схожість зі слідчим оглядом. При провадженні цих слідчих дій здійснюється обстеження місцевості, приміщень та інших об'єктів з метою виявлення, фіксації та вилучення різних матеріальних джерел криміналістичної інформації.
Разом з тим обшук і огляд – це різні слідчі дії. На відміну від слідчого огляду, обшук має такі особливості:
1) конкретизованість об'єктів пошуку;
2) належність об'єктів пошуку певним особам;
3) примусовий характер обстеження [10, с. 331].
Обшук – це слідча дія, змістом якої є примусове обстеження приміщень і споруд, ділянок місцевості, окремих громадян з метою відшукання і вилучення предметів, що мають значення у справі, а також виявлення розшукуваних осіб [8, с. 9].
Обшук для підозрюваних, обвинувачених, членів їх сімей означає хоча й санкціоноване законом, але небажане втручання чужих людей до їх будинку, ознайомлення з матеріальними, особистими, інтимними сторонами життя. Проведення обшуку пов'язано з певними порушеннями прав громадян на недоторканність особи, житла тощо і вимагає дотримання встановлених законом гарантій.
1.2 Об'єкти та види обшуку
Зазвичай, при характеристиці обшуку використовуються два різних терміни – "об'єкти пошуку" і "об'єкти обшуку".
Об'єкт пошуку – це те, що необхідно відшукати, виявити, знайти. У процесі обшуку такими об'єктами є люди, трупи, знаряддя злочину, предмети злочинного посягання, документи, сліди тощо [6, с. 313].
Обшук передбачає відшукання предметів, які можуть бути речовими доказами [8, с. 11].
Згідно зі статтею 78 КПК України можна сформувати певні типові групи таких предметів:
1) знаряддя і засоби вчинення злочину:
– вогнепальна і холодна зброя;
– предмети, які спеціально виготовлені для вчинення злочинів (знаряддя злому і злодійський інвентар – відмички, "фомки", "гусячі лапи" та ін.; знаряддя вбивства чи нанесення тілесних ушкоджень – кастети, надолонники, кістені та ін.);
– предмети, зберігання чи використання яких заборонено або потребує спеціального дозволу (ліцензії) (газова зброя, радіоактивні речовини, наркотики);
– предмети, які застосовуються у побуті, виробничій чи іншій легальній діяльності (кухонний ніж, сокира, молоток та ін.);
– транспортні засоби (якщо вони використовувались для досягнення злочинного результату);
2) предмети, що зберегли на собі сліди злочину (одяг чи взуття обшукуваного, яке має сліди крові, частки грунту, жирові плями тощо);
3) предмети, отримані як наслідок злочину (гроші чи цінності, які є предметом хабара; майно, що належить потерпілому, та ін.);
4) інші предмети, що виступають засобом для встановлення істини у справі.
Окрему групу об'єктів складають документи. Під час обшуку підлягають виявленню документи:
1) зміст яких є предметом злочинного посягання;
2) які є засобом вчинення злочину;
3) які є засобом приховання злочину;
4) що характеризують особу злочинця;
5) які містять у собі зразки почерку;
6) в котрих є інша інформація, яка цікавить органи розслідування [21, с. 16].
Об'єкт обшуку – це те, стосовно чого (чи кого) здійснюється обстеження. Найбільш поширеними об'єктами обшуку є:
– житлові приміщення (квартира, будинок, дача, номер готелю тощо);
– службові, торговельні, виробничі та інші нежитлові приміщення (кабінети посадових осіб і державних службовців, офіси, склади, виробничі дільниці, підсобні приміщення магазинів тощо);
– ділянки місцевості (садиба, сад, город та ін.);
– автотранспортні засоби (автомобілі, причепи, мотоцикли та ін.);
– жива людина (її тіло, одяг, взуття та інші носильні речі) [21, с. 18].
Таким чином, об'єктом обшуку може бути практично будь-яке місце, що знаходиться у кого-небудь в розпорядженні (власності), або особа, якщо є достатні підстави вважати, що у цьому місці чи у даної особи можуть бути знаряддя злочину, предмети та цінності, які мають значення для справи [7, с. 25].
У спеціальній теорії прийнято розрізняти декілька видів обшуку залежно від тих чи інших підстав їх диференціації.
Так, за характером об'єктів обшуку розрізняють обшук приміщень, місцевості, транспортних засобів, особи. За характером об'єктів пошуку, виділяють обшуки, спрямовані на виявлення людей, трупів (чи їх частин), знарядь та засобів вчинення злочину, предметів злочинного посягання, слідів, документів та інших об'єктів [21, с. 20].
Обшуки можна розрізняти за їх повторюваністю (первинний і повторний) та за їх одночасністю (груповий і одиночний).
Обшук у приміщенні передбачає примусове обстеження всіх приміщень, які є у володінні фізичних чи юридичних осіб, якщо там можуть знаходитися об'єкти пошуку [21, с. 22].
Обшук ділянки місцевості полягає у примусовому обстеженні присадибних та інших ділянок, які є у володінні обшукуваної особи.
Обшук особи полягає у примусовому обстеженні людини, її одягу, взуття та інших речей. Обшук особи та виїмка у неї предметів і документів провадяться в порядку, передбаченому ст.ст. 177 і 178 КПК України. Обшук особи, як правило, проводиться за постановою слідчого.
Проте існують випадки, коли обшук можна здійснювати без винесення постанови:
1) при фізичному захопленні підозрюваного уповноваженими на те особами, якщо є достатні підстави вважати, що затриманий має при собі зброю або інші предмети, які становлять загрозу для оточуючих, чи намагається звільнитися від доказів, які викривають його чи інших осіб у вчиненні злочину;
2) при затриманні підозрюваного;
3) при взятті підозрюваного, обвинуваченого під варту;
4) за наявності достатніх підстав вважати, що особа, яка знаходиться в приміщенні, де проводиться обшук чи примусова виїмка, приховує при собі предмети або документи, які мають значення для встановлення істини у справі [8, с. 21].
До обшуку особи належить й обстеження речей, які є у обшукуваного: портфелів, дипломатів, валіз, сумок, гаманців. Ці речі ретельно досліджують з метою виявлення тайників та предметів, які шукають.
Обшук транспортних засобів передбачає примусове обстеження будь-якого транспортного засобу, який є у приватному володінні громадянина (мотоцикл, автомобіль, яхта, особистий літак). Такий обшук має певну специфіку залежно від виду обшуку та особливостей транспортного засобу. Обшук транспортних засобів – це відносно новий вид обшуку у практиці органів розслідування [21, с. 24].
Повторний обшук має місце у тих випадках, якщо первісний обшук був проведений за несприятливих умов або залишилися необстеженими (недостатньо ретельно обстеженими) окремі ділянки приміщення, відкритої місцевості, предмети.
Груповий обшук – це кілька одночасних обшуків, що здійснюються по одній справі у різних осіб, в різних місцях (тактична операція) [7, с. 26].
Таким чином, обшук – це обгрунтована доказами, що є в справі, слідча дія, суть якої полягає у примусовому обслідуванні приміщень, ділянок місцевості, інших об'єктів та окремих громадян, з метою виявлення та вилучення знарядь злочину, речей та цінностей, здобутих злочинним шляхом, а також предметів і документів, які мають значення для встановлення істини в справі. Обшук може бути також проведений для виявлення злочинців, що переховуються.


2. ОСОБЛИВОСТІ ПРОЦЕСУАЛЬНИХ І ТАКТИЧНИХ ДІЙ ПРИ ПРОВЕДЕННІ ОБШУКУ
2.1 Кримінально-процесуальний порядок проведення обшуку. Протокол обшуку
Як вже зазначалось, обшук – це обгрунтована доказами, що є в справі, слідча дія, суть якої полягає у примусовому обслідуванні приміщень, ділянок місцевості, інших об'єктів та окремих громадян, з метою виявлення та вилучення знарядь злочину, речей та цінностей, здобутих злочинним шляхом, а також предметів і документів, які мають значення для встановлення істини в справі.
Обшук проводиться також і в тому випадку, якщо є достатні дані про те, що в певному приміщенні або місці перебувають особи, що розшукуються, а також трупи чи тварини.
Під підставами для обшуку розуміються відомості, що містяться в показаннях учасників процесу: свідків, потерпілих, підозрюваних, обвинувачених; у протоколах інших слідчих дій, заявах громадян, керівників підприємств, установ, фірм, а також одержані в процесі оперативно-розшукових заходів [10, с. 330].
Для проведення обшуку орган дізнання, слідчий виносять мотивовану постанову і звертаються до прокурора чи його заступника для отримання санкції. Проаналізувавши матеріал справи і за наявності чи відсутності підстав, прокурор чи його заступник санкціонують таку постанову чи відмовляють у проведенні цієї слідчої дії. Обшук житла чи іншого володіння особи прокурор не має права санкціонувати.
У невідкладних випадках обшук, за винятком житла чи іншого володіння особи, може бути проведений без санкції прокурора, але з наступним повідомленням прокурора в добовий строк про проведений обшук та його результати.
Обшук житла чи іншого володіння особи, за винятком невідкладних випадків, проводиться лише за мотивованою постановою судді. За необхідності провести обшук, слідчий за погодженням з прокурором звертається з поданням до судді за місцем провадження слідства. Суддя негайно розглядає подання і матеріали справи, а у разі необхідності вислуховує слідчого, прокурора і за наявності підстав виносить постанову про проведення обшуку чи постанову про відмову в проведенні обшуку. Постанова судді про проведення обшуку оскарженню не підлягає (ч. 5 ст. 177 КПК України).
У невідкладних випадках, пов'язаних із врятуванням життя та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину, обшук житла чи іншого володіння особи може бути проведено без постанови судді. При цьому в протоколі зазначаються причини, що зумовили проведення обшуку без постанови судді. Протягом доби з моменту проведення цієї слідчої дії слідчий направляє копію протоколу обшуку прокуророві (ч. 6 ст. 177 КПК України).
Обшук передбачає здійснення активних пошукових дій для віднайдення предметів і документів, точне місце знаходження і ознаки яких заздалегідь визначити важко чи неможливо [10, с. 331].
Дії, що застосовуються при обшуку, пов'язані зі значним втручанням у сферу особистого життя громадян, обмеженням їх права на недоторканність житла, що обумовлює необхідність посилення гарантій законності й обгрунтованості проведення обшуку [16, с. 139].
Обшук приміщень являє собою примусовий огляд житлових будинків, квартир, дач, гаражів чи інших будівель, що належать громадянам. Житло – це приміщення, призначене для постійного чи тимчасового проживання людини. Інше володіння особи – це різного роду будівлі, споруди, які належать приватній особі і в яких знаходиться, зберігається чи охороняється майно [13, с. 372].
При провадженні обшуку посадові особи та громадяни не мають права відмовитися пред'явити або видати документи чи їх копії або інші предмети, які вимагає слідчий чи особа, яка проводить дізнання.
Видача та огляд документів, що містять дані, які становлять державну або банківську таємницю, проводиться з додержанням існуючих правил, що забезпечують охорону державної або банківської таємниці (ст. 179 КПК України).
Обшук здійснює орган дізнання (особа, яка проводить дізнання), слідчий і, як правило, вдень, у присутності не менше двох понятих і особи, яка займає дане приміщення, а за її відсутності – представника житлово-експлуатаційної організації або місцевої ради народних депутатів.
Обшук в приміщеннях, що їх займають підприємства, установи та організації, проводиться в присутності їх представників. Під час обшуку по можливості слід забезпечити присутність обшукуваного або повнолітнього члена його родини, а за необхідності – також і потерпілого [22, с. 106].
Обшукуваним, понятим і відповідним представникам повинно бути роз'яснено їх право бути присутніми при всіх діях слідчого і робити заяви щодо цих дій; ці заяви підлягають занесенню до протоколу (ст. 181 КПК України).
У приміщеннях, що їх займають дипломатичні представництва, а також у приміщеннях, де проживають члени дипломатичних представництв та їх сім'ї, які користуються правом дипломатичної недоторканності, обшук і виїмку можна проводити лише за згодою дипломатичного представника.
Про згоду дипломатичних представників на обшук робиться запит через Міністерство закордонних справ України.
Обшук у зазначених приміщеннях проводяться обов'язково в присутності прокурора і представника Міністерства закордонних справ (ст. 182 КПК України).
Перед обшуком слідчий пред'являє постанову особам, що займають приміщення, або представникові підприємства, установи чи організації, де проводиться обшук, і пропонує їм видати зазначені в постанові предмети або документи, а також вказати місце, де переховується злочинець. У разі відмови виконати його вимоги слідчий проводить обшук або виїмку в примусовому порядку. Якщо особи, які займають приміщення, відсутні, постанова про проведення обшуку або виїмки надається представникові житлово-експлуатаційної організації або місцевої ради народних депутатів і обшук проводиться в їх присутності [21, с. 140].
Проводячи обшук, слідчий має право розкривати замкнені приміщення і сховища, якщо володілець відмовляється їх відкрити. При цьому слідчий повинен уникати не викликаних необхідністю пошкоджень дверей, замків та інших предметів.
Слідчий має право заборонити особам, що перебувають у приміщенні під час обшуку, а також особам, які під час обшуку увійшли в це приміщення, виходити з приміщення і спілкуватись один з одним або з іншими особами до закінчення обшуку.
За необхідності слідчий має право залучати до участі в проведенні обшуку працівників органів внутрішніх справ та відповідних спеціалістів (ст. 183 КПК України).
Крім обшуку житла чи іншого володіння приватної особи, в приміщеннях підприємств, установ, організацій тощо, кримінально-процесуальне законодавство регулює обшук особи та виїмку в неї різних предметів і документів, що мають значення по кримінальній справі як фактичні дані й докази.
Згідно зі статтею 184 КПК України за наявності підстав, передбачених ч. 1 ст. 177, ст. 178 КПК України з метою вилучення предметів і документів, які можуть мати доказове значення і які знаходяться у певної особи, слідчий може провести обшук особи чи виїмку в неї цих предметів або документів.
Слід також мати на увазі, що обшук співробітника кадрового апарату розвідувального органу Укриши при виконанні ним службових обов'язків здійснюється тільки в присутності офіційних представників цього органу (ст. 184 КПК України).
Обшук особи та виїмка у неї предметів і документів можуть бути проведені без постанови у таких випадках:
1) при фізичному захопленні підозрюваного уповноваженими на те особами, якщо є достатні підстави вважати, що затриманий має при собі зброю або інші предмети, що становлять загрозу для оточуючих, чи намагається звільнитися від доказів, що викривають його чи інших осіб у вчиненні злочину;
2) при затриманні підозрюваного;
3) при взятті підозрюваного, обвинуваченого під варту;
4) за наявності достатніх підстав вважати, що особа, яка перебуває у приміщенні, де проводиться обшук чи примусова виїмка, приховує при собі предмети або документи, що мають значення для встановлення істини в справі.
Особи, які беруть участь у виконанні цих слідчих дій, повинні бути однієї статі з особою, яку обшукують.
Особа, яка проводить обшук, повинна вживати заходів до того, щоб не були розголошені виявлені при цьому обставини особистого життя обшукуваного та інших осіб, які постійно чи тимчасово проживають (перебувають) у цьому приміщенні.
При обшуку можуть бути вилучені лише предмети і документи, що мають значення для справи, а також цінності й майно обвинуваченого або підозрюваного з метою забезпечення цивільного позову або можливої конфіскації майна. Предмети і документи, що вилучені законом з обігу, підлягають вилученню незалежно від їх відношення до справи.
Всі документи і предмети, що підлягають вилученню, слідчий повинен пред'явити понятим та іншим присутнім особам і перелічити в протоколі обшуку чи в доданому до нього описі із зазначенням їх назви, кількості, міри, ваги, матеріалу, з якого вони виготовлені, та індивідуальних ознак. У необхідних випадках вилучені предмети і документи повинні бути на місці обшуку або виїмки упаковані та опечатані (ст. 186 КПК України).
У всіх випадках підлягають вилученню предмети, що можуть бути придбані лише в порядку особливого дозволу, наприклад, зброя, якщо в особи немає дозволу на її збереження, хоч вона і не є речовим доказом по справі, щодо якої проводиться обшук чи виїмка [8, с. 66].
Існує низка загальних рекомендацій, дотримання яких сприяє слідчому в досягненні оптимальних результатів обшуку:
1) слідчий повинен чітко визначити мету та місце проведення обшуку;
2) визначивши місце проведення обшуку, слідчий повинен зібрати детальну інформацію про нього (ця інформація допоможе слідчому вирішити питання щодо обсягу пошукових дій, попередньо визначити їх послідовність та підготувати необхідні технічні засоби);
3) отримати інформацію стосовно особи, яка підлягає обшуку, членів її родини, способу життя, розпорядку дня (наявність такої інформації дає слідчому можливість обрати оптимальний час для проведення обшуку, визначити лінію поведінки на місці проведення обшуку й тактику проведення пошукових дій);
4) головне правило обшуку – його раптовість (це позбавляє особу, яка вчинила злочин, можливості зникнути, знищити або приховати сліди вчинення злочину або речові докази);
5) забезпечення конспіративності підготовки обшуку (недотримання даної умови може призвести до витоку інформації і втрати чинника раптовості обшуку);
6) правильний та обгрунтований вибір кількісного і персонального складу учасників обшуку [8, c. 67].
За результатами проведення обшуку слідчий складає протокол (Додаток А) не менше ніж у двох примірниках, в якому зазначаються:
– підстави для обшуку;
– приміщення чи інше місце, в якому було проведено обшук;
– особа, в якої проведено обшук;
– дії слідчого і результати обшуку та вся інша інформація про хід і результати проведення слідчої дії, яка має значення для справи [20, с. 561].
Щодо кожного предмета, який підлягає вилученню, повинно бути зазначено, в якому саме місці і за яких обставин він був виявлений [22, с. 108].
Всі документи і предмети, які підлягають вилученню, слідчий повинен показати понятим та іншим присутнім особам і перерахувати в протоколі із зазначенням їх найменування, кількості, міри, ваги, матеріалу, з якого вони виготовлені, та індивідуальних ознак.
У необхідних випадках вилучені предмети і документи мають бути упаковані та опечатані.
В протоколі детально й всебічно фіксуються ознаки предмета і документів, що вилучаються. В необхідних випадках до них кріпляться ідентифікуючі їх ярлики чи вилучені предмети і документи упаковуються, а упаковка обклеюється ярликами з підписами понятих, щоб потім у кожного з учасників процесу не виникало сумнівів про те, де, коли й у кого були вилучені відповідні об'єкти [20, с. 562].
До протоколу обшуку заносяться всі заяви і зауваження присутніх під час обшуку осіб, зроблені з приводу тих чи інших дій слідчого. Обидва примірники протоколу підписують слідчий, особа, в якої проводився обшук, та особи, що були присутні при проведенні слідчої дії.
Другий примірник протоколу обшуку вручається особі, в якої проведено обшук, а в разі її відсутності – повнолітньому членові її сім'ї або представникові житлово-експлуатаційної організації чи місцевої ради народних депутатів. При проведенні обшуку на підприємстві, в установі або організації другий примірник протоколу й опису вручається представникові підприємства, установи або організації
За наявності в протоколі зауважень на неправильні дії, допущені під час обшуку, слідчий не пізніше двох днів повідомляє про це прокурора, який здійснює нагляд за слідством.
2.2 Основні тактичні прийоми проведення обшуку
Розглянемо основні тактичні прийоми проведення обшуку при проведенні обшуків різних видів.
Обшук на місцевості. Об'єктом обшуку може бути ділянка місцевості (території подвір'я, садиби, садової ділянки, підсобного господарства, саду, городу, які належать або знаходяться в користуванні конкретної особи, установи).
Коли місцевість стає самостійним об'єктом обшуку, слідчий виносить окрему постанову на обшук та подає її керівнику, господарю ділянки або іншій особі, у володінні чи користуванні якої знаходиться ця ділянка. У випадках, коли обшук здійснюється у конкретної особи, про що зазначено у постанові, а її садиба, дача чи город належать до об'єктів обшуку, виносити окрему постанову про обшук ділянок місцевості непотрібно [9, с. 158].
Цей вид обшуку є найбільш трудомістким. Обстеження місцевості необхідно здійснювати планомірно та у певній послідовності. Ділянку місцевості розподіляють на сектори або квадрати та методично і послідовно досліджують. Залежно від характеру досліджуваної місцевості, особливостей об'єктів пошуку та інших конкретних обставин можуть застосовуватися ексцентричний, концентричний або фронтальний методи дослідження місцевості з використанням у необхідних випадках тих чи інших технічних засобів [22, с. 109].
У ході проведення обшуку необхідно звертати увагу на ознаки, які можуть свідчити про можливість знаходження у тому чи іншому місці замаскованого тайника – ділянки землі з пожовклою травою на фоні загальної зеленої маси, пошкодження грунту, мітки на деревах, скопана грядка на присадибній ділянці тощо. На наявність тайників або місця поховання трупа в окремих випадках може вказувати поведінка свійських тварин [6, с. 314].
Здійснюючи обшук на місцевості, можна проводити розкопки місцевості, розорювання ділянки, видалення насаджень та інші пошукові дії.
Обшук у приміщенні є найбільш розповсюдженим видом обшуку. Тактичні прийоми обшуку приміщення поділяють на загальні та окремі.
До загальних прийомів належать:
1) планомірність та послідовність обстеження приміщення;
2) активне використання технічних засобів і спеціальних знань (спеціалістів);
3) використання логічних і психологічних прийомів [12, с. 303].
Особливу увагу треба звертати на дії осіб, які виявляють послужливість, прагнення у всьому полегшити роботу слідчого й у такий спосіб залишити тайники не дослідженими, створити невірне уявлення, що шукати даремно.
Окремі тактичні прийоми залежать від виду приміщення й характеру обстановки, де проводиться обшук, зокрема, обшук в окремій ізольованій квартирі або приватному будинку необхідно розпочинати з обстеження житлового приміщення. Особи, які знаходяться в приміщенні, крім господаря, запрошуються до іншої кімнати або на кухню та за ними встановлюється спостереження. Під час обшуку із приміщення не дозволяється виходити. Особи, які знаходяться в приміщенні, можуть піддаватися особистому обшуку [8, с. 200].
Під час обстеження підлоги, стін, сховищ застосовуються аналітичні методи й технічні засоби виявлення тайників (рентген, вимірювання та розрахунки, ультрафіолетова та лазерна техніка, щупи, магнітні підйомники, трали та інша пошукова апаратура). У приміщеннях (складах), загромаджених предметами останні переміщуються для дослідження підлоги, стін. Досліджують окремо упаковані об'єкти (ящики, кіпи), сипкі речовини пересипають, а рідини переливають із місткості в місткість. Особливу увагу необхідно звертати на обстеження кухонь, туалету, ванної кімнати, балконів, горища та підсобних приміщень – комор, ніш [20, с. 564].
При обстеженні конструктивних вузлів будівлі необхідно звертати увагу на елементи, що не передбачені проектом, відсутність окремих деталей, неоднорідність фарбування, відмінності у кольорі штукатурки, пошкодження павутиння.
При провадженні обшуку необхідно враховувати професійну діяльність обшуканої особи, її схильності та захоплення, оскільки це може бути пов'язано із способами переховування предметів і документів, а також обранням місць для обладнання тайників [21, с. 148].
На місця приховування шуканих предметів може вказувати реакція обшукуваної особи на ті чи інші дії слідчого – зміна тембру голосу, кольору шкіри, тремтіння рук, що свідчать про високу нервову напругу у випадках, коли слідчий наближається до тайників або сховищ. З метою спостереження за обшукуваною особою та іншими особами, що перебувають на місці обшуку, доцільно спеціально доручити одному із членів групи постійно спостерігати за ними та їх реакцією на дії слідчого.
Необхідно враховувати, що деякі особи можуть приховувати речові докази серед використаної білизни, у дитячих речах, у ліжку дитини або тяжкохворої людини, предметах культу, серед книжок домашньої бібліотеки.
У ході проведення обшуку слідчому можуть стати відомими певні обставини, що стосуються особистого або інтимного життя обшуканої особи. У тих випадках, коли ці обставини не мають значення у розслідуваній справі, слідчий не повинен акцентувати на них увагу понятих та інших учасників обшуку. У випадках, коли є необхідність у ознайомленні понятих та інших учасників з цими обставинами, слідчий попереджає їх про недопустимість розголошення цих даних, про що у разі необхідності у них може бути відібрана підписка [14, с. 314].
Обшук в комунальній квартирі, в гуртожитку, на робочому місці також має свої тактичні особливості.
У комунальній квартирі обшук слід починати з місць загального користування (кухня, коридор, туалет, комора, горище, підвал). Обслідуванню підлягають лише ті об'єкти, які належать обшуканій особі (наприклад, кухонна шафа, плита, умивальник у загальній кухні). Інші речі обслідуються з дозволу їх господарів, які повинні бути присутніми. Останнім пропонується переглянути свої речі – чи немає там сторонніх, що не належать їм, предметів. Якщо господар дає дозвіл, то слідчий може сам провести дослідження. Аналогічним чином проводиться обслідування приміщення в гуртожитку.
Після обслідування приміщень загального користування проводиться обшук житлового приміщення за загальними правилами. Під час обшуку в гуртожитках обов'язково повинен бути присутній представник адміністрації (комендант, майстер).
Обшук на робочому місці у службових приміщеннях необхідно розпочинати з робочого місця обшукуваного. У першу чергу оглядають робочий стіл, сейфи, шафи. Тайників, як правило, на робочих місцях не роблять, але предмети можуть бути прихованими або замаскованими серед книжок, документів, папок тощо.
Під час здійснення обшуку вилученню підлягають не лише предмети і речі, що мають значення у розслідуваній справі, а й речі та документи, що свідчать про вчинення обшукуваною особою іншого злочину, а також речі, вилучені із цивільного обігу [17, с. 119].
Враховуючи примусовий характер обшуку, слідчий під час його проведення має право розкривати замкнені приміщення і сховища, якщо володар відмовляється їх відчинити, але при цьому слідчий повинен уникати не викликаних необхідністю пошкоджень замків, дверей та інших предметів.
Обшук особи передбачає примусове обстеження тіла людини, її одягу та інших речей. Об'єктами пошуку можуть бути насамперед: вогнепальна та холодна зброя, дорогоцінні речі, наркотики, гроші, валютні цінності, документи та інші речі, що мають значення у справі [15, с. 139].
Обшук особи рекомендується проводити у певній послідовності – зверху донизу. Спочатку досліджується головний убір, потім одяг (пальто, сукня, піджак, штани, спідниця тощо), взуття, а потім натільна білизна. Ці речі знімають з особи у наведеній послідовності та досліджують. Особливу увагу необхідно приділяти дослідженню кишень, швів, підкладці пальта, піджака, спідниці, каблукам взуття.
Потім досліджується тіло людини. Це пов'язано з тим, що невеликі та мініатюрні речі, а також певні речовини (наркотики) можуть переховуватися як в одязі, так і на тілі, або в природних порожнинах тіла.
Застосування тактичних прийомів обшуку особи пов'язано з проблемою статі та використанням тактичних засобів для виявлення та вилучення предметів, що сховані. Тому попередньо, перш ніж розпочати примусове обслідування, слід переконати особу, що обшукується, добровільно видати сховані предмети. Для обшуку тіла людини та застосування технічних засобів обов'язково запрошують спеціаліста – судмедексперта, рентгенолога, хірурга. Обшук може проводитися в спеціально обладнаному приміщенні, наприклад на виробництвах, пов'язаних з добуванням та обробкою дорогоцінних металів, каменів тощо [11, с. 273].
Під час обшуку особи підлягають обстеженню і супутні речі, що є в обшукуваного – валізи, дипломати, сумки, гаманці, портсигари, трубки для куріння тощо.
Обшук особи, як правило, проводиться на підставі постанови слідчого. Частиною 2 ст. 184 КПК України передбачаються випадки, коли особистий обшук здійснюється без постанови слідчого – в зв'язку із затриманням підозрюваної особи чи взяттям її під варту, або коли у слідчого є підстави вважати, що особа, перебуваючи у приміщенні, де здійснюється обшук, може переховувати при собі предмети чи документи, що мають значення у справі.
Обшук транспортних засобів передбачає примусове обстеження будь-якого транспортного засобу, який є у приватному володінні особи (мотоцикл, автомобіль, катер, яхта). Залежно від виду транспортного засобу, що підлягає дослідженню, обшук має певну специфіку. Обстеження транспортних засобів повинно мати планомірний та послідовний характер [14, с. 315].
Груповий (одночасний) обшук – це кілька одночасних обшуків, що здійснюються у межах однієї розслідуваної кримінальної справи у різних осіб та в різних місцях. Груповий обшук характеризується певною специфікою:
– обшук здійснюють із залученням кількох слідчо-оперативних груп;
– існує кілька об'єктів обшуку;
– наявність єдиного керівництва обшуком;
– обшук починається одночасно в усіх місцях його проведення;
– обшук здійснюється за єдиним планом;
– груповий обшук передбачає забезпечення чіткого та мобільного зв'язку між слідчо-оп