Кр ФОРМИ ЗАКІНЧЕННЯ ДІЗНАННЯ

КОНТРОЛЬНА РОБОТА
з дисципліни "Дізнання в органах внутрішніх справ"
на тему:
ФОРМИ ЗАКІНЧЕННЯ ДІЗНАННЯ

ЗМІСТ

1. Форми закінчення дізнання 3
2. Зразок постанови про проведення виїмки, складеної
від імені дізнавача 10
Список використаної літератури 12

1. ФОРМИ ЗАКІНЧЕННЯ ДІЗНАННЯ
Дізнання можна вважати закінченим лише тоді, коли його завдання виконано. Для цього орган дізнання повинен всебічно, повно й об'єктивно у встановленому законом порядку дослідити всі обставини, що складають предмет доказування у кримінальній справі.
Порушення цієї вимоги ст. 22 КПК України тягне за собою повернення справи на додаткове розслідування прокурором, а за неможливості усунення неповноти або неправильності розслідування в судовому засіданні – також судом (ст. ст. 246 і 281 КПК України).
Оцінка зібраних у справі доказів дізнавачем має визначити, яке саме підсумкове рішення необхідно прийняти.
Відповідно до частини 1 ст. 109 КПК України дізнання у справах закінчується складанням постанови про направлення справи для провадження досудового слідства, яка затверджується прокурором.
За наявності обставин, передбачених ст. 6 КПК України, орган дізнання закриває справу мотивованою постановою, копію якої в добовий строк надсилає прокуророві.
Такими обставинами, зокрема можуть бути акт амністії, якщо він усуває застосування покарання за вчинене діяння, а також у зв'язку із помилуванням окремих осіб.
Закриття кримінальної справи за цими обставинами може здійснюватись лише стосовно винних осіб, якщо вони визнали свою вину у вчиненні злочину й не заперечують проти закриття кримінальної справи за цими підставами.
Це можливо здійснити (визначити) лише шляхом пред'явлення особі обвинувачення і допиту її як обвинуваченого.
Отже, надаючи право органу дізнання закривати кримінальні справи на підставах, передбачених ст. 6 КПК України, законодавець виходив з того, що орган дізнання вправі прийняти рішення про притягнення особи як обвнуваченого.
Проте, враховуючи важливість рішення про притягнення особи як обвинуваченого (мабуть, це основне рішення на стадії досудового розслідування), а також те, що орган дізнання не має права закінчувати кримінальну справу складанням обвинувального висновку, давати остаточну оцінку доказам, фактично за притягнення як обвинуваченого несе відповідальність вже слідчий, який закінчив досудове слідство.
Отже, можна вважати, що орган дізнання повинен вирішувати питання про притягнення як обвинуваченого та пред'явити обвинувачення лише коли є підстави для закриття кримінальної справи за ст. 6 КПК України.
Жодних критеріїв, правил, обставин, умов коли можна дійти висновку, що у кримінальній справі при провадженні дізнання встановлена "особа, яка вчинила злочин", закон не визначає.
Тому на практиці, зазвичай, орган дізнання визначає момент встановлення особи, яка вчинила злочин, довільно при наявності показань особи, в яких вона розповідає про обставини вчинення злочину, а також при наявності мінімуму доказів, які дають можливість вважати, що злочин вчинено конкретною особою.
Такий підхід до визначення моменту "встановлення особи, яка вчинила злочин" дає можливість органу дізнання, не виконуючи усього обсягу процесуальних дій, необхідних для збирання доказів, передавати кримінальні справи слідчому, не несучи за це жодної відповідальності.
Затвердження чи не затвердження прокурором постанови про передачу кримінальної справи слідчому не є надійною гарантією того, що "встановлена особа, яка вчинила злочин", оскільки для прокурора завжди вигідніше передати кримінальну справу слідчому для досягнення завдань кримінального судочинства.
Встановивши особу, яка вчинила злочин, орган дізнання має право продовжувати провадження дізнання протягом ще десяти днів, після чого зобов'язаний скласти постанову про передачу кримінальної справи слідчому.
Цю постанову орган дізнання подає прокуророві для затвердження.
Після затвердження постанови прокурором кримінальна справа передається слідчому.
Якщо прокурор не затвердив постанову про передачу кримінальної справи слідчому, то вважається, що особа, яка вчинила злочин, не встановлена і орган дізнання продовжує виконувати процесуальні дії.
Якщо органом дізнання у справі про злочин, що не є тяжким, не встановлено особу, яка вчинила злочин, а всі необхідні й можливі слідчі дії виконані, то дізнання зупиняється з додержанням вимог ст. 209 КПК України. Продовження строків дізнання закон не передбачає.
Орган дізнання вправі порушити кримінальну справу про будь-який злочин. Якщо орган дізнання порушив кримінальну справу про тяжкий злочин, то відповідно до вимог ст. 104 КПК України він повинен, керуючись правилами кримінально-процесуального закону, виконати невідкладні слідчі дії на протязі десяти днів. У даному випадку мова йде про ті слідчі дії, зволікання з провадженням яких може завадити досягненню завдань розслідування, тобто призвести до втрати доказів чи можливості їх здобуття. Негативним наслідком цього може бути неможливість розкриття злочину.
Невідкладною може бути будь-яка слідча дія. Це визначається самим органом дізнання залежно від конкретних обставин справи.
Яскравими прикладами невідкладності слідчої дії є призначення експертизи, пов'язаної із дослідженням об'єктів, які швидко псуються, затримання підозрюваного тощо.
Виконавши невідкладні слідчі дії, орган дізнання зобов'язаний передати кримінальну справу слідчому через прокурора у десятиденний строк, незалежно від того, встановлена особа, яка вчинила злочин, чи не встановлена.
На практиці виникає питання, чи повинен прокурор затверджувати постанову органа дізнання про передачу кримінальної справи про тяжкий злочин слідчому, якщо десятиденний строк закінчився, а невідкладні слідчі дії (можливо жодна слідча дія) не проведені.
Оскільки продовження строку провадження дізнання закон не передбачає, то прокурор змушений затвердити постанову про передачу кримінальної справи слідчому за вказаних обставин. У той же час прокурор повинен відреагувати на таке порушення закону відповідно до вимог ст. 30 Закону "Про прокуратуру".
У разі передачі слідчому кримінальної справи про тяжкий злочин, де не встановлена особа, яка його вчинила, орган дізнання згідно зі ст. 104 КПК України зобов'язаний продовжувати виконання оперативно-розшукових дій та повідомляти слідчого про їх результати.
Як вже зазначалось, відповідно до ст. 109 КПК України за наявності обставин, передбачених ст. 6 КПК України, орган дізнання зобов'язаний закрити кримінальну справу.
Кримінальна справа може бути закрита:
1) за недоказаністю участі обвинуваченого у вчиненні злочину (прирівнюється доказаній невинності);
2) за наявністю обставин, які виключають провадження у справі (ст. 6 КПК України).
Закриття кримінальної справи є процесуальним інститутом, який забезпечує можливість справедливого завершення процесуальних правовідносин на основі встановлення об'єктивної істини. Дізнавач не виконує функції обвинувачення й не має права на обвинувальний підхід до справи. Він повинен всебічно дослідити всі обставини справи, з'ясувати істину і на цій основі прийняти правильне і справедливе рішення, одним з яких може бути і рішення про закриття справи.
Закриття кримінальної справи за недоказаністю участі обвинуваченого у вчиненні злочину може мати місце за умов, коли:
1) у справі однозначно встановлено наявність події злочину (інакше справа закривається за відсутністю події);
2) у розслідуваній події вбачаються всі ознаки складу злочину;
3) конкретній особі було пред'явлено обвинувачення;
4) у ході розслідування отримані дані, які викликають сумніви у винності обвинуваченого, а сукупність зібраних доказів, яка є, не дозволяє їх спростувати та зробити беззаперечний і однозначний висновок про доказаність участі обвинуваченого у вчиненні злочину;
5) вичерпані всі можливості для усунення сумнівів, які є;
6) з обставин справи виключається можливість вчинення злочину, що розслідується, якоюсь іншою особою.
Згідно із конституційним принципом презумпції невинуватості усі сумніви у справі, якщо вичерпані всі можливості їх усунути, мають тлумачитися та розв'язуватися на користь обвинуваченого (ст. 162 Конституції України).
Згідно із частиною 2 ст. 2 КК України особа вважається невинною у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду відповідно до закону.
Обставини, які згідно із законом виключають провадження кримінальної справи і є підставою для її закриття за своєю сутністю, можуть бути систематизовані та поділені на три групи.
Перша група – обставини реабілітуючого характеру.
Реабілітуючі підстави – це такі, в силу яких особа визнається невинною у вчиненні злочину, добропорядною та реабілітованою, або які вказують, що злочину не було. Реабілітуючі підстави звільнення особи від відповідальності вказані в п. 1, 2, 5 ч. 1 ст. 6 КПК України.
До них належать: відсутність події злочину, відсутність складу злочину, в тому числі наявність необхідної оборони або крайньої необхідності; недосягнення особою до моменту вчинення суспільно небезпечного діяння віку, при досягненні якого можлива кримінальна відповідальність.
Рішення про закриття справи за цими обставинами органи дізнання уповноважені приймати самостійно.
Друга група – підстави нереабілітуючого характеру.
Нереабілітуючі підстави – це підстави, що за наявності складу злочину тягнуть за собою звільнення особи від кримінальної відповідальності. Особа звільняється від кримінальної відповідальності з огляду на акт амністії, що усуває покарання за вчинений нею злочин, або у зв'язку з помилуванням даної особи, а також у разі смерті особи, яка вчинила злочин.
Дізнавач має право закрити справу за всіма обставинами, названими у ст. 6 КПК України. Проте в випадках закриття справи за нереабілітуючими підставами таке рішення дізнавач приймає із санкції прокурора.
Третя група – формально-процесуальні підстави. Це підстави, що тягнуть за собою закриття кримінальної справи з огляду на наявність рішень щодо певного факту, які набули юридичної сили, чи відсутності волевиявлення певних учасників процесу, за умови що за законом справа порушується лише за наявності такого волевиявлення.
Дана група об'єднує також підстави, які констатують неможливість повторного розслідування фактів, що стосуються дій осіб, щодо яких компетентні державні органи прийняли рішення.
До них належать такі підстави: наявність вироку, що набрав законної сили, або ухвали чи постанови суду про закриття справи за тією самою підставою, наявність постанови органу розслідування або прокурора про закриття справи за тим самим обвинуваченням (п. 9 ст. 6 КПК України).
Про закриття кримінальної справи орган дізнання складає мотивовану постанову, копію якої у добовий строк направляє прокурору. Про закриття кримінальної справи орган дізнання зобов'язаний повідомити заінтересованих осіб, або надіслати їм копії постанови про закриття справи.

2. Зразок протоколу виїмки, складеного від імені дізнавача

ПОСТАНОВА
про проведення виїмки

м. Запоріжжя 25.01.2009 р.

Дізнавач Шевченківського РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій обл., лейтенант міліції Бурков І. О., розглянувши матеріали кримінальної справи № 05-9644 по обвинуваченню Франчука А. В. у вчиненні злочину, передбаченого ч.ч. 2 і 3 ст. 212 КК України, -

встановив:

У період з вересня до листопада 2008 року директор ТОВ "Надія" Франчук Анатолій Васильович за попередньою змовою з головним бухгалтером цього підприємства Павловою Євгенією Петрівною вчинив умисне ухилення від сплати податку на додану вартість, що призвело до ненадходження до бюджету коштів на загальну суму 88130 грн., чим заподіяв збиток державі в особливо великих розмірах.
Під час розслідування даної кримінальної справи в результаті допиту обвинуваченої Павлової Є. П. (протокол допиту від 25.01.2009 р.), встановлено, що Франчук А. В. приховав від слідства документи бухгалтерського обліку та господарської діяльності ТОВ "Надія" і наразі утримує їх за місцем свого проживання за адресою: м. Запоріжжя, вул. Іванова, буд. 15, кв. 78, у верхній лівій шухляді свого письмового стола, який стоїть в його робочому кабінеті.
На підставі викладеного вище, враховуючи, що в матеріалах справи є точні дані про те, що в житлі обвинуваченого Франчука Анатолія Васильовича, який мешкає за адресою: м. Запоріжжя, вул. Іванова, буд. 15, кв. 78. знаходяться документи бухгалтерського обліку та господарської діяльності ТОВ "Надія", які мають значення для встановлення істини у справі, керуючись ст. 178 КПК України, -

постановив:

1. Провести виїмку із житла Франчука Анатолія Васильовича, за адресою: м. Запоріжжя, вул. Іванова, буд. 15, кв. 78, документів бухгалтерського обліку та господарської діяльності ТОВ "Надія", які знаходяться у верхній лівій шухляді письмового стола, який стоїть у робочому кабінеті Франчука А. В.

Дізнавач
лейтенант міліції І. О. Бурков

Постанова мені оголошена 25.01.2009 р.

Обвинувачений А. В. Франчук

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Конституція України від 28.06.1996 р. № 254к96-ВР в ред. від 27.11.2008 р.
2. Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 р. № 2341-ІІІ в ред. від 14.01.2009 р.
3. Кримінально-процесуальний кодекс України від 28.12.1960 р.
№ 1001-05 в ред. від 14.01.2009 р.
4. Про міліцію: Закон України від 20.12.1990 р. № 565-XІІ в ред. від 16.11.2008 р.
5. Джига М. В., Баулін О. В., Лук'янець С.І., Стаховський С. М. Провадження дізнання в Україні. – К.: МВС України, 1999. – 312 с.
6. Дубинский А. Я. Производство предварительного расследования органами внутренних дел: Учеб. пособие. – К.: Изд-во Киевского ун-та, 1987. – 320 с.
7. Крылов И. Ф., Бастрыкин А. И. Розыск, дознание, следствие: Учеб. пособие. – Ленинград: Изд-во Ленинградского ун-та, 1984. – 298 с.
8. Тертишник В. М. Кримінально-процесуальне право України: Навч. посібник. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – 1120 с.