Кр Кваліфікація злочинів підслідних ОВС

КОЦЮБА
КОНТРОЛЬНА РОБОТА
з навчальної дисципліни
"Кваліфікація злочинів, підслідних органам внутрішніх справ"
Варіант №4



План

1. Кваліфікація злочинів, підслідних органам внутрішніх справ 3
2. Задача 1 12
3. Задача 2 15
Список використаної літератури 17


1. Кваліфікація злочинів, підслідних органам
внутрішніх справ

Розрізняють такі стадії злочину, що враховуються при кваліфікації посягання: готування до злочину; замах на злочин; закінчений злочин.
Закінченим злочином визнається діяння, яке містить усі ознаки складу злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК України (ч. 1 ст. 13 КК України).
Незакінченим злочином є готування до злочину та замах на злочин (ч. 2 ст. 13 КК України).
Готуванням до злочину є підшукування або пристосування засобів чи знарядь, підшукування співучасників або змова на вчинення злочину, усунення перешкод, а також інше умисне створення умов для вчинення злочину (ч. 1 ст. 14 КК України).
Готування до злочину невеликої тяжкості не тягне за собою кримінальної відповідальності.
Замахом на злочин є вчинення особою з прямим умислом діяння (дії або бездіяльності), безпосередньо спрямованого на вчинення злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК України, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від її волі (ч. 1 ст. 15 КК України).
Замах на вчинення злочину є закінченим, якщо особа виконала усі дії, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від її волі.
Замах на вчинення злочину є незакінченим, якщо особа з причин, що не залежали від її волі, не вчинила усіх дій, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця.
Наявність вказаних стадій вчинення злочину не означає, що всі злочини, які вчиняються з прямим умислом, обов'язково проходять усі стадії або що наявність стадій взагалі обов'язкова для кожного умисного злочину.
Так, посягання кваліфікується як готування до злочину чи замах на нього лише тоді, коли злочинна діяльність перервана на відповідній стадії. Якщо ж злочин продовжується – після приготувальних дій вчиняються ті, що оцінюються як замах, або має місце закінчений злочин, то стадії готування до злочину, замаху на нього самостійній кваліфікації не підлягають. Має місце так зване поглинання більш пізньою стадією вчинення злочину попередньої стадії.
Урахування стадії вчинення злочину при його кваліфікації полягає:
1) у побудові формули кваліфікації, яка щодо кожної із стадій має специфічні риси;
2) в оцінці певних видів злочинної діяльності як незакінчених злочинних дій;
3) у вирішенні питань конкуренції закінчених та незакінчених злочинів;
4) у визнанні наявності сукупності у випадках, коли попередня злочинна діяльність становить собою самостійний закінчений злочин.
Закінчений злочин – це типовий вид злочину, ознаки котрого встановлені у нормах Особливої частини КК України, стосовно якого сконструйовані основні інститути Загальної частини (вина, співучасть, причетність та ін.).
За загальним правилом, як вже зазначалось, злочин визнається закінченим, якщо у фактично скоєному є всі ознаки посягання, передбачені статтею Особливої частини КК України.
При визначенні моменту закінчення злочину потрібно враховувати:
1) описання злочину в Особливій частині КК України. Чим більше ознак злочину названо у диспозиції статті КК України, тим більше їх потрібно для того, щоб були підстави вважати злочин закінченим;
2) фактичне виконання об'єктивної сторони злочину. Злочин може бути визнаний закінченим лише тоді, коли є всі обов'язкові ознаки об'єктивної сторони.
Матеріальний склад злочину має місце тоді, коли у диспозиції статті КК України названо й суспільно небезпечне діяння, і наслідки злочину або лише наслідки. Причому може називатися лише один наслідок, декілька альтернативних наслідків, кілька обов'язкових наслідків. Злочин з матеріальним складом вважається закінченим тоді, коли настали суспільно небезпечні наслідки посягання, передбачені диспозицією статті Особливої частини КК України.
Формальний склад злочину має місце тоді, коли у диспозиції статті вказано суспільно небезпечне діяння, а наслідки не називаються. У формальних складах злочинів може бути одне діяння, декілька обов'язкових або кілька альтернативних діянь. Злочин із формальним складом вважається закінченим тоді, коли повністю виконане (завершене) діяння, що назване у диспозиції статті Особливої частини КК України як ознака складу такого посягання.
Крім матеріальних і формальних складів злочинів, у теорії кримінального права і на практиці виділяють усічені склади злочинів.
Усічений склад злочину має місце тоді, коли у диспозиції статті Особливої частини КК України, як ознака об'єктивної сторони, вказується на незакінчене діяння. Отже, злочин з усіченим складом вважається закінченим з моменту початку виконання суспільно небезпечного діяння, вказаного у диспозиції статті Особливої частини КК України.
Триваючі злочини такі, що характеризуються безперервним виконанням складу певного злочинного діяння) кваліфікуються як закінчені тоді, коли виконане діяння, яке є обов'язковою ознакою об'єктивної сторони. Наприклад, самовільне залишення частини або місця служби з метою ухилитися від військової служби вже само по собі має кваліфікуватися за відповідною частиною ст. 408 КК України незалежно від наступної поведінки особи чи дій органів влади.
Продовжуваний злочин вчиняється шляхом декількох дій, спрямованих на досягнення єдиної мети. При кваліфікації продовжуваного злочину зазвичай виділяють дві ситуації:
1) має місце формальний склад злочину: такий злочин кваліфікується як закінчений тоді, коли виконана остання з дій, достатніх для визнання посягання злочином;
2) має місце матеріальний склад злочину: такого роду продовжуваний злочин є закінченим тоді, коли розмір шкоди стає достатнім для визнання посягання, що складається з декількох деліктів, злочином.
Складений злочин – це врахована законодавцем сукупність злочинів – об'єднання в одній статті Особливої частини КК України двох чи більше діянь, кожне з яких становить собою самостійний злочин. Типовим прикладом такого злочину є посягання, передбачене ч. 2 ст. 121 КК України – умисне тяжке тілесне ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого. Складений злочин є закінченим тоді, коли у фактично скоєному є всі ознаки посягання, передбачені диспозицією статті Особливої частини КК України, тобто складений злочин кваліфікується як закінчений за умови, що є закінченими всі посягання, які його утворюють.
При кваліфікації злочинів, вчинених у співучасті, визначальним є правило, що відповідальність усіх співучасників визначається відповідальністю виконавця злочину.
Стосовно визначення моменту закінчення злочинів, вчинених у співучасті, це правило інтерпретується таким чином: дії кожного із співучасників кваліфікуються як посягання за тією стадією, яку вчинив виконавець злочину.
Отже, якщо виконавець не вчинив закінчений злочин, то будь-хто із співучасників – організатор, підбурювач, пособник злочину не несуть відповідальності за закінчений злочин, хоча б кожен з них і вчинив всі дії, які він повинен був вчинити як співучасник.
Кваліфікація злочину як закінченого посягання означає:
1) у скоєному є всі обов'язкові ознаки відповідного складу злочину;
2) діяння, які вчинені до моменту закінчення даного посягання, але у зв'язку з ним, підлягають додатковій кваліфікації за умови, що вони не охоплюються ознаками даного злочину – коли має місце сукупність злочинів;
3) діяння, скоєні після закінчення злочину, не впливають на кваліфікацію цього посягання, якщо вони не становлять іншого злочину;
4) діяння, вчинені після закінчення злочину, підлягають додатковій кваліфікації тоді, коли вони утворюють самостійний злочин.
Поняття готування до злочину, яке міститься у ч. 1 ст. 14 КК України, визнається фахівцями недостатньо конкретним. У цей статті перераховані дії, в яких може полягати готування до злочину, а характерні ознаки цієї стадії вчинення злочину у законодавчому визначенні не названі. Проте кваліфікація готування до злочину передбачає точне встановлення його ознак.
Доцільно виділити такі ознаки готування до злочину:
1) виконуються дії, які не описані у диспозиції статті Особливої частини КК України, тобто не входять у об'єктивну сторону даного злочину;
2) винний виконує одну з дій, що названі у ч. 1 ст. 14 КК України як види готування до злочину:
– підшукування засобів чи знарядь вчинення злочину;
– пристосування засобів чи знарядь вчинення злочину;
– підшукування співучасників;
– змова на вчинення злочину;
– усунення перешкод;
– інше умисне створення умов для вчинення злочину.
3) приготувальні дії є завершеними;
4) злочинна діяльність не продовжилася з причин, не залежних від волі винного.
Готування до злочину кваліфікується з урахуванням загальних правил кваліфікації попередньої злочинної діяльності, підстав кримінальної відповідальності за неї. Отже, скоєне кваліфікується за статтею Особливої частини, яка передбачає відповідний закінчений злочин, з посиланням на ч. 1 ст. 14 КК України. При цьому має бути констатована наявність усіх ознак складу відповідного закінченого злочину з урахуванням незавершеності його об'єктивної сторони, а також вчинення діяння, яке відповідає ознакам готування до злочину, що розглядалися спочатку.
Формула кваліфікації готування до злочину має відповідати таким вимогам:
– містити посилання на ч. 1 ст. 14 КК України;
– посилання на статтю Загальної частини КК України має міститися перед вказівкою на статтю Особливої частини КК України. Завдяки цьому акцентується увага на те, що має місце незакінчений злочин;
– містити посилання на відповідну частину, пункт статті Особливої частини КК України, котрі передбачають закінчений злочин, щодо якого мало місце готування;
– якщо винному інкримінується вчинення декількох незакінчених злочинів, передбачених кількома статтями Особливої частини КК України, то посилання на відповідні частини ст. 14 повинно бути перед кожною зі статей Особливої частини, причому незалежно від того, мають місце однакові чи різні стадії вчинення злочину;
– у формулі кваліфікації попередньої злочинної діяльності розділові знаки повинні бути розставлені так, щоб було видно, до якої статті Особливої частини належить посилання на ч. 1 ст. 14 КК України.
Як і поняття готування до злочину, поняття замаху на злочин потребує конкретизації шляхом виділення та аналізу ознак цієї стадії вчинення злочину. Ці ознаки такі:
1) виконуються дії, які безпосередньо спрямовані на вчинення злочину. Це означає, що у ході замаху вчиняється діяння, описане у диспозиції статті Особливої частини, яке входить у об'єктивну сторону злочину;
2) об'єктивна сторона злочину не завершується – не настають наслідки або ж, навіть, діяння не доводиться до кінця. У цій ознаці полягає відмінність замаху на злочин від закінченого злочину, який характеризується об'єктивною стороною, що повністю виконується;
3) злочин не доводиться до кінця з причин, що не залежали від волі винного. Тобто, посягання переривається вимушено, всупереч бажанню того, хто посягає. Саме цим замах відрізняється від добровільної відмови, при якій також має місце незавершеність об'єктивної сторони посягання, але воно припиняється відповідно до волевиявлення особи.
Замах на злочин кваліфікується за ч. 2 або ч. З ст. 15 КК України та статтею Особливої частини, яка передбачає відповідний закінчений злочин. При цьому потрібно встановити наявність усіх ознак складу закінченого злочину з урахуванням незавершеності об'єктивної сторони – відсутності суспільно небезпечних наслідків або закінченого діяння у матеріальних складах злочинів; незавершеності діяння у формальних складах злочинів.
На відміну від готування, котре можливе стосовно будь-якого злочину, що вчиняється з прямим умислом, замах такої властивості не має. Є ряд посягань, при вчиненні яких відповідальність за замах не настає. Такі злочини у зв'язку з особливостями конструкції їх складу взагалі не можуть мати стадії замаху. Відповідні діяння винних або не є кримінально караними, або ж становлять собою закінчений злочин, деякі з них вчиняються лише з непрямим умислом.
Кримінальний закон поділяє замах на злочин на окремі види за ступенем реалізації злочинного умислу – закінчений і незакінчений.
У теорії кримінального права висловлювалися різні думки щодо критерію, яким треба керуватися при розмежуванні закінченого і незакінченого замаху. Більш переконливими видаються міркування тих криміналістів, які відстоюють необхідність надати перевагу суб'єктивному критерію. Відповідно до нього, замах вважається закінченим тоді, коли винний виконав усі дії, які він вважав необхідними для настання злочинного результату. Саме цей критерій обрав для поділу замаху на закінчений і незакінчений також законодавець.
При виконанні дій, які особа вважала необхідними для вчинення злочину, можна виділити, дві ситуації.
У першій констатувати наявність закінченого замаху і, відповідно, кваліфікувати скоєне слід тоді, коли: виконані всі дії, які винний вважав необхідними і достатніми для того, щоб була досягнута мета посягання, яке вчиняється; дії, що виконуються, описані у диспозиції статті Особливої частини як ознаки певного злочину.
Для другої ситуації характерним є виконання з метою вчинення злочину дій, не описаних у жодній зі статей кримінального закону або котрі передбачені як ознаки іншого злочину. Тоді скоєне кваліфікується з врахуванням правил про юридичну помилку. Тобто, відповідні дії або взагалі не визнаються злочинними, або посягання кваліфікується як замах на той злочин, що його фактично виконував винний.
Для незакінченого замаху, як і будь-якого замаху, також характерно виконання дій, що входять у об'єктивну сторону злочину.
Неповне виконання дій, які винний вважав необхідними і достатніми для виконання посягання, за умови, що такі дії не передбачені статтею Особливої частини КК України, не може кваліфікуватися як замах на злочин. Ці дії також оцінюються як юридична помилка.


2. Задача 1

Безбожний, керуючи у нетверезому стані саньми, в яких знаходилась його жінка Геращенко, їхав вулицею селища. На перехресті кінь був засліплений світлом фар зустрічної машини й побіг галопом. Безбожний робив спроби притримати віжками, але не зупинився. Рухаючись серединою дороги, сані, розгойдуючись, пішли боком через зустрічну проїжджу частину і вдарились у ЗІЛ-157, який стояв біля узбіччя. Геращенко загинула. Кінь і раніше виходив із під контролю при засліпленні світлом фар транспортних засобів.

Розв'язання:

Правила управління гужовим транспортом встановлено у п. 7 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 р. №1306 в ред. від 01.08.2012 р.
Безбожний порушив положення, встановлені Правилами дорожнього руху – керував візком у стані алкогольного сп'яніння. У результаті зіткнення візку, на якому він їхав зі своєю дружиною, із вантажівкою, остання загинула.
Проте, як уявляється, у діях Безбожного відсутній склад злочину, кримінальна відповідальність за вчинення якого передбачена ч. 2 ст. 286 КК України – порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили смерть потерпілого.
Об'єктивна сторона злочину, кримінальна відповідальність за вчинення якого передбачена ч. 2 ст. 286 КК України, містить такі обов'язкові ознаки: діяння; обстановку; наслідки; причинний зв'язок між діянням і наслідками.
Діяння полягає у порушенні правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту. Безбожний, як було доведено, їх дійсно порушив.
Обстановка вчинення злочину характеризується тим, що діяння вчиняється та наслідки настають в обстановці дорожнього руху, тобто в процесі пересування транспортних засобів. Безбожний, керуючи у нетверезому стані саньми, в яких знаходилась його жінка Геращенко, їхав вулицею селища.
Причинний зв'язок між діянням і наслідками має місце тоді, коли порушення правил безпеки руху, допущене винним, закономірно, з необхідністю тягне за собою наслідки, передбачені ст. 286 КК України.
Проте стосовно ситуації, яка розглядається, причинний зв'язок між діянням і наслідками, що настали відсутній.
Безбожний, керуючи у нетверезому стані візком, в якому знаходилась його жінка Геращенко, їхав вулицею селища. На перехресті кінь був засліплений світлом фар зустрічної машини й побіг галопом. Безбожний робив спроби притримати коня, але не зупинився. Рухаючись серединою дороги, сані, розгойдуючись, пішли боком через зустрічну проїжджу частину і вдарились у ЗІЛ-157, який стояв біля узбіччя. Геращенко загинула.
Отже, є наявним випадковий збіг обставин (казус).
Якщо необхідний причинний зв'язок відбиває закономірності розвитку події, коли причина сама у собі містить реальну можливість настання певного наслідку, то випадковий причинний зв'язок не відбиває закономірностей розвитку подій: він є наслідком випадкового перетинання причинно-наслідкових ланок.
Безбожний перебував у нетверезому стані, кінь був осліплений світлом фар, візок почав розгойдуватися і вдарився у вантажівку – саме ці випадкові, а не закономірні обставини призвели до смерті потерпілої.


3. Задача 2

Азарова за вироком суду було позбавлено права займати посади, пов'язані з матеріальною відповідальністю, строком на три роки. Не дивлячись на це, через рік Азаров приховав даний факт і влаштувався на роботу завідуючим складом.

Розв'язання:

Азаров за вироком суду був позбавлений права займати посади, пов'язані із матеріальною відповідальністю, строком на три роки, але він приховав цей факт і через рік влаштувався на роботу завідуючим складом.
Отже, дії Азарова складають ознаки злочину, відповідальність за вчинення якого передбачена ч. 1 ст. 389 КК України – ухилення від позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю особою, засудженою до цього покарання.
Об'єкт злочину: правосуддя в частині забезпечення виконання покарання, не пов'язаного із позбавленням волі.
Об'єктивна сторона злочину: ухилення від позбавлення права обіймати певну посаду чи займатися певною діяльністю.
Ухилення від позбавлення права обіймати певну посаду чи займатися певною діяльністю здійснювалось шляхом подальшого заняття видом діяльності, яким заборонено займатись, в іншому підприємстві.
Злочин з формальним складом – вважається закінченим з моменту вчинення зазначених у ч. 1 ст. 389 КК України діянь (влаштування Азаровим на посаду завідуючого складом в інше підприємство).
Суб'єкт злочину: спеціальний – особа, засуджена до відповідних видів покарань.
Суб'єктивна сторона злочину:
1) прямий умисел.
Азаров знав, що його позбавлено права обіймати посади, пов'язані із матеріальною відповідальністю, строком на три роки, проте свідомо ухилився від виконання вироку;
2) мета злочину – спеціальна: ухилення від відбування покарання.


Список використаної літератури
1. Конституція України від 28.06.1996 р. №254к/96-ВР в ред. від 12.04.2012 р.
2. Кримінальний кодекс України від 05.01.2001 р. №2341-ІІІ в ред. від 19.11.2012 р.
3. Коржанський М. Й. Кваліфікація злочинів. – 2-е вид. – К.: Атіка, 2002. – 642 с.
4. Куринов Б. А. Научные основы квалификации преступлений. – М.: Юрид. лит., 1984. – 256 с.
5. Малнхин В. И. Квалификация преступлений: Теорет. вопроси. – Куйбншев: КГУ, 1987. – 100 с.
6. Навроцький В. О. Основи кримінально-правової кваліфікації: Навч. посібник. – К.: Юрінком Інтер, 2006. – 704 с.
7. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України / За ред. М.І. Мельника, М.І. Хавронюка. – 3-тє вид., перероб. та доп. – К.: Атіка, 2005. – 1064 с.
8. Тарарухин С. А. Квалификация преступлений в судебной и следственной практике. – К.: Юринком Интер, 1995. – 290 с.