Кр КВАЛІФІКАЦІЯ ЗЛОЧИНІВ З УРАХУВАННЯМ СТАДІЙ ВЧИНЕННЯ

КОНТРОЛЬНА РОБОТА
з курсу "Теоретичні основи кваліфікації злочинів"
Тема: КВАЛІФІКАЦІЯ ЗЛОЧИНІВ З УРАХУВАННЯМ СТАДІЙ
ЇХ ВЧИНЕННЯ

ПЛАН

1. Види стадій вчинення злочину, які враховуються
при призначенні покарань 3
2. Поняття закінченого злочину. Кваліфікація злочину
як закінченого 4
3. Кваліфікація готування до злочину 7
4. Кваліфікація замаху на злочин 9
Задача № 1 13
Задача № 2 15
Список використаної літератури 17


1. ВИДИ СТАДІЙ ВЧИНЕННЯ ЗЛОЧИНУ, ЯКІ ВРАХОВУЮТЬСЯ ПРИ ПРИЗНАЧЕННІ ПОКАРАНЬ
У теорії кримінального права та у кримінальному законодавстві виділяють три стадії злочину, які враховуються при кваліфікації посягання:
1) готування до злочину;
2) замах на злочин;
3) закінчений злочин.
Готування до злочину та замах на нього у КК України називаються незакінченим злочином, у теорії і на практиці їх ще прийнято називати попередньою злочинною діяльністю (або попередніми стадіями вчинення злочину).
Наявність вказаних стадій вчинення злочину не означає, що всі злочини, які вчиняються з прямим умислом, обов'язково проходять усі стадії або що наявність стадій взагалі обов'язкова для кожного умисного злочину. Посягання кваліфікується як готування до злочину чи замах на нього лише тоді, коли злочинна діяльність перервана на відповідній стадії. Якщо ж злочин продовжується – після приготувальних дій вчиняються ті, що оцінюються як замах, або має місце закінчений злочин, то стадії готування до злочину, замаху на нього самостійній кваліфікації не підлягають. Має місце так зване поглинання більш пізньою стадією вчинення злочину попередньої стадії.
Урахування стадії вчинення злочину при його кваліфікації полягає:
1) у побудові формули кваліфікації, яка щодо кожної із стадій має специфічний зміст;
2) в оцінці певних видів злочинної діяльності як незакінчених злочинів;
3) у вирішенні питань конкуренції закінчених та незакінчених злочинів;
4) у визнанні наявності сукупності у випадках, коли попередня злочинна діяльність становить собою самостійний закінчений злочин.
2. ПОНЯТТЯ ЗАКІНЧЕНОГО ЗЛОЧИНУ. КВАЛІФІКАЦІЯ ЗЛОЧИНУ ЯК ЗАКІНЧЕНОГО
Закінчений злочин – це типовий вид злочину, ознаки котрого встановлені у нормах Особливої частини КК України, стосовно якого сконструйовані основні інститути Загальної частини (вина, співучасть, причетність тощо).
За загальним правилом, злочин визнається закінченим, якщо у фактично скоєному є всі ознаки посягання, передбачені статтею Особливої частини КК України.
З наведеного випливає, що при визначенні моменту закінчення злочину потрібно враховувати:
1) описання злочину в Особливій частині КК – чим більше ознак злочину названо у диспозиції статті КК України, тим більше їх потрібно для того, щоб були підстави вважати злочин закінченим;
2) фактичне виконання об'єктивної сторони злочину – злочин може бути визнаний закінченим лише тоді, коли є всі обов'язкові ознаки об'єктивної сторони.
Матеріальний склад злочину має місце тоді, коли у диспозиції статті назване і суспільно небезпечне діяння, і наслідки злочину або лише наслідки. Причому може називатися лише один наслідок, декілька альтернативних наслідків, кілька обов'язкових наслідків.
Злочин з матеріальним складом вважається закінченим тоді, коли настали суспільно небезпечні наслідки посягання, передбачені диспозицією статті Особливої частини КК України.
Формальний склад злочину має місце тоді, коли у диспозиції статті вказане суспільно небезпечне діяння, а наслідки не називаються. У формальних складах злочинів може бути одне діяння, декілька обов'язкових або кілька альтернативних діянь.
Злочин з формальним складом вважається закінченим тоді, коли повністю виконане (завершене) діяння, що назване у диспозиції статті Особливої частини КК України як ознака складу такого посягання.
Крім матеріальних і формальних складів злочинів, у теорії кримінального права та на практиці виділяють ще й усічені склади злочинів.
Усічений склад злочину має місце тоді, коли у диспозиції статті Особливої частини КК України, як ознака об'єктивної сторони, вказується на незакінчене діяння. Тому злочин з усіченим складом вважається закінченим з моменту початку виконання суспільно небезпечного діяння, вказаного у диспозиції статті Особливої частини КК.
Триваючі злочини, тобто такі, що характеризуються безперервним виконанням складу певного злочинного діяння, кваліфікуються як закінчені тоді, коли виконане діяння, яке є обов'язковою ознакою об'єктивної сторони.
Наприклад, вже саме по собі самовільне залишення частини або місця служби з метою ухилитися від військової служби повинно кваліфікуватися за відповідною частиною ст. 408 КК незалежно від наступної поведінки особи чи дій органів влади.
Продовжуваний злочин вчиняється шляхом декількох дій, спрямованих на досягнення єдиної мети.
При кваліфікації продовжуваного злочину зазвичай виділяють дві ситуації:
1) має місце формальний склад злочину. Такий злочин кваліфікується як закінчений тоді, коли виконана остання з дій, достатніх для визнання посягання злочином;
2) має місце матеріальний склад злочину. Такого роду продовжуваний злочин є закінченим тоді, коли розмір шкоди стає достатнім для визнання посягання, що складається з декількох деліктів, злочином.
Складений злочин – це врахована законодавцем сукупність злочинів – об'єднання в одній статті Особливої частини КК України двох чи більше діянь, кожне з яких становить собою самостійний злочин. Типовим прикладом такого злочину є посягання, передбачене ч. 2 ст. 121 КК України – умисне тяжке тілесне ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого.
Складений злочин є закінченим тоді, коли у фактично скоєному є всі ознаки посягання, передбачені диспозицією статті Особливої частини КК України, тобто складений злочин кваліфікується як закінчений за умови, що є закінченими всі посягання, які його утворюють.
При кваліфікації злочинів, вчинених у співучасті, визначальним є правило, що відповідальність усіх співучасників визначається відповідальністю виконавця злочину. Стосовно визначення моменту закінчення злочинів, вчинених у співучасті, це правило інтерпретується так: дії кожного із співучасників кваліфікуються як посягання за тією стадією, яку вчинив виконавець злочину. Тобто, якщо виконавець не вчинив закінчений злочин, то будь-хто із співучасників – організатор, підбурювач, пособник злочину не несуть відповідальності за закінчений злочин, хоча б кожен з них і вчинив всі дії, які він повинен був вчинити як співучасник.
Ознаки закінченого злочину викладені у диспозиції статті Особливої частини КК України. Тому він кваліфікується лише за статтею Особливої частини.
Кваліфікація злочину як закінченого посягання означає:
1) у скоєному є всі обов'язкові ознаки відповідного складу злочину;
2) діяння, які вчинені до моменту закінчення даного посягання, але у зв'язку з ним, підлягають додатковій (самостійній, окремій) кваліфікації за умови, що вони не охоплюються ознаками даного злочину – коли має місце сукупність злочинів;
3) діяння, скоєні після закінчення злочину, не впливають на кваліфікацію цього посягання, якщо вони не становлять іншого злочину;
4) діяння, вчинені після закінчення злочину, підлягають додатковій кваліфікації тоді, коли вони утворюють самостійний злочин.
3. КВАЛІФІКАЦІЯ ГОТУВАННЯ ДО ЗЛОЧИНУ
Поняття готування до злочину, яке міститься у ч. 1 ст. 14 КК України, недостатньо конкретне. У ній перераховані дії, в яких може полягати готування до злочину (до того ж, перелік не вичерпний), а характерні ознаки цієї стадії вчинення злочину у законодавчому визначенні не названі. Разом з тим кваліфікація готування до злочину передбачає точне встановлення його ознак.
Аналіз кримінально-правових норм, теоретичних положень, практики дозволяє виділити такі ознаки готування до злочину:
1) виконуються дії, які не описані у диспозиції статті Особливої частини, тобто не входять у об'єктивну сторону даного злочину;
2) винний виконує одну з дій, що названі у ч. 1 ст. 14 КК України як види готування до злочину:
– підшукування засобів чи знарядь вчинення злочину;
– пристосування засобів чи знарядь вчинення злочину;
– підшукування співучасників;
– змова на вчинення злочину;
– усунення перешкод;
– інше умисне створення умов для вчинення злочину.
3) приготувальні дії є завершеними;
4) злочинна діяльність не продовжилася з причин, не залежних від волі винного.
Готування до злочину завжди виражається у конкретних діяннях. Як правило, це активна поведінка.
Готування до злочину кваліфікується з урахуванням загальних правил кваліфікації попередньої злочинної діяльності, підстав кримінальної відповідальності за неї. Тобто, скоєне кваліфікується за статтею Особливої частини, яка передбачає відповідний закінчений злочин, з посиланням на ч. 1 ст. 14 КК України.
При цьому має бути констатована наявність усіх ознак складу відповідного закінченого злочину з урахуванням незавершеності його об'єктивної сторони, а також вчинення діяння, яке відповідає ознакам готування до злочину, що розглядалися спочатку.
Формула кваліфікації готування до злочину повинна відповідати таким вимогам:
1) містити посилання на ч. 1 ст. 14 КК України;
2) посилання на статтю Загальної частини КК України має міститися перед вказівкою на статтю Особливої частини КК України. Завдяки цьому акцентується увага на те, що має місце незакінчений злочин;
3) містити посилання на відповідну частину, пункт статті Особливої частини КК України, котрі передбачають закінчений злочин, щодо якого мало місце готування;
4) якщо винному інкримінується вчинення декількох незакінчених злочинів, передбачених кількома статтями Особливої частини КК України, то посилання на відповідні частини ст. 14 повинно бути перед кожною зі статей Особливої частини, причому незалежно від того, мають місце однакові чи різні стадії вчинення злочину;
5) у формулі кваліфікації попередньої злочинної діяльності розділові знаки повинні бути розставлені так, щоб було видно, до якої статті Особливої частини належить посилання на ч. 1 ст. 14 КК України. Особливо це важливо у випадках вчинення винним декількох злочинів, передбачених різними статтями Особливої частини. Оптимальним видається відділяти посилання на статті Загальної і Особливої частин дефісом, посилання ж на окремі статті Особливої частини – крапкою з комою.
4. КВАЛІФІКАЦІЯ ЗАМАХУ НА ЗЛОЧИН
Поняття замаху на злочин міститься у ч. 1 ст. 15 КК України.
Як і поняття готування до злочину, воно потребує конкретизації шляхом виділення та аналізу ознак цієї стадії вчинення злочину. Ці ознаки такі:
1) виконуються дії, які безпосередньо спрямовані на вчинення злочину. Це означає, що у ході замаху вчиняється діяння, описане у диспозиції статті Особливої частини, яке входить у об'єктивну сторону злочину;
2) об'єктивна сторона злочину не завершується – не настають наслідки або ж, навіть, діяння не доводиться до кінця. У цій ознаці полягає відмінність замаху на злочин від закінченого злочину, який характеризується об'єктивною стороною, що повністю виконується;
3) злочин не доводиться до кінця з причин, що не залежали від волі винного. Тобто, посягання переривається вимушено, всупереч бажанню того, хто посягає. Саме цим замах відрізняється від добровільної відмови, при якій також має місце незавершеність об'єктивної сторони посягання, але воно припиняється відповідно до волевиявлення особи.
Замах на злочин кваліфікується за ч. 2 або ч. З ст. 15 КК та статтею Особливої частини, яка передбачає відповідний закінчений злочин.
При цьому потрібно встановити наявність усіх ознак складу закінченого злочину з урахуванням незавершеності об'єктивної сторони – відсутності суспільно небезпечних наслідків або закінченого діяння у матеріальних складах злочинів; незавершеності діяння у формальних складах злочинів.
Якщо замаху передували дії, у яких полягає готування до цього ж злочину, то все скоєне кваліфікується лише як замах на злочин, оскільки кожна наступна стадія "поглинає" собою попередні стадії посягання.
На відміну від готування, котре можливе стосовно будь-якого злочину, що вчиняється з прямим умислом, замах такої властивості не має. Є ряд посягань, при вчиненні яких відповідальність за замах не настає. Такі злочини у зв'язку з особливостями конструкції їх складу взагалі не можуть мати стадії замаху. Відповідні діяння винних або не є кримінально караними, або ж становлять собою закінчений злочин, деякі з них вчиняються лише з непрямим умислом.
До деліктів, стосовно яких замах неможливий, насамперед, належить заподіяння шкоди при перевищенні меж необхідної оборони (ст.ст. 118 та 124 КК України).
Неможливий замах також щодо злочинів:
– які вчиняються у стані сильного душевного хвилювання – ст. ст. 116 та 123 КК України;
– з формальним складом, об'єктивна сторона яких включає лише одну обов'язкову дію або бездіяльність;
– з двома формами вини.
Кримінальний закон поділяє замах на злочин на окремі види за ступенем реалізації злочинного умислу – закінчений і незакінчений.
У теорії кримінального права висловлювалися різні думки щодо критерію, яким треба керуватися при розмежуванні закінченого і незакінченого замаху. Більш переконливими видаються міркування тих криміналістів, які відстоюють необхідність надати перевагу суб'єктивному критерію. Відповідно до нього, замах вважається закінченим тоді, коли винний виконав усі дії, які він вважав необхідними для настання злочинного результату. Саме цей критерій обрав для поділу замаху на закінчений і незакінчений також законодавець.
При виконанні дій, які особа вважала необхідними для вчинення злочину, можна виділити, принаймні, дві ситуації.
У першій констатувати наявність закінченого замаху і, відповідно, кваліфікувати скоєне слід тоді, коли:
1) виконані всі дії, які винний вважав необхідними і достатніми для того, щоб була досягнута мета посягання, яке вчиняється;
2) дії, що виконуються, описані у диспозиції статті Особливої частини як ознаки певного злочину.
Для другої ситуації характерним є виконання з метою вчинення злочину дій, не описаних у жодній зі статей кримінального закону або котрі передбачені як ознаки іншого злочину. Тоді скоєне кваліфікується з врахуванням правил про юридичну помилку. Тобто, відповідні дії або взагалі не визнаються злочинними, або посягання кваліфікується як замах на той злочин, що його фактично виконував винний.
Для незакінченого замаху, як і будь-якого замаху, також характерно виконання дій, що входять у об'єктивну сторону злочину. Неповне виконання дій, які винний вважав необхідними і достатніми для виконання посягання, за умови, що такі дії не передбачені статтею Особливої частини, не може кваліфікуватися як замах на злочин. Ці дії також оцінюються як юридична помилка.


Задача № 1
Безбожний, керуючи у нетверезому стані саньми, в яких знаходилась його жінка Геращенко, їхав вулицею села. На перехресті кінь був засліплений світлом фар зустрічної машини й побіг галопом. Безбожний робив спроби притримати віжками, але не зупинився. Рухаючись серединою дороги, сані розгойдуючись, пішли боком через зустрічну проїжджу частину і вдарились у ЗІЛ-157, який стояв біля узбіччя. Геращенко загинула. Кінь і раніше виходив із під контролю при засліпленні світлом фар транспортних засобів.
Розв'язання:

На мій погляд, в діях Безбожного відсутній склад злочину.
У наданій ситуації має місце випадковий збіг обставин – казус.
Між діянням та його наслідками можливі необхідний причинний зв'язок і випадковий причинний зв'язок.
Необхідний причинний зв'язок відбиває закономірності розвитку об'єктивного світу, коли причина сама у собі містить реальну можливість настання певного наслідку. За необхідних причинних зв'язків людина, пізнаючи об'єктивний світ, здатна передбачати розвиток природного ходу подій. Вчиняючи ті чи інші дії, що з закономірністю зумовлюють настання наслідків, людина здатна передбачити настання цих наслідків. Тому необхідний причинний зв'язок має кримінально-правове значення, і наслідки, що настали від дії (бездіяльності) особи за наявності в неї умислу чи необережності, ставляться їй у вину.
На відміну від цього випадкові причинні зв'язки не відбивають закономірностей розвитку подій. Вони є наслідком випадкового перетинання причинно-наслідкових ланок (іноді багатьох – Безбожний перебував у нетверезому стані, кінь був осліплений світлом фар, візок почав розгойдуватися і вдарився у вантажівку). Тут діяння з урахуванням об'єктивно-предметних умов містить лише абстрактну можливість настання суспільно небезпечних наслідків (навіть враховуючи те, що кінь і раніше виходив з-під контролю при засліпленні світлом фар транспортних засобі, передбачити такий варіант розвитку подій можна лише теоретично).
Урахування викладених положень має важливе значення для вирішення питання про наявність (чи, навпаки, відсутність) у кожному конкретному випадку причинного зв'язку між суспільно небезпечним діянням і наслідком. Встановлення необхідного причинного зв'язку констатує наявність об'єктивної сторони злочину з матеріальним складом.


Задача № 2
Азарова за вироком суду було позбавлено права займати посади, пов'язані з матеріальною відповідальністю, строком на три роки.
Не дивлячись на це, через рік Азаров приховав даний факт і влаштувався на роботу завідуючим складом.

Розв'язання:
Позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю (ст. 55 КК України) має на меті недопущення вчинення даною особою в подальшому злочинів з використанням певної посади чи в результаті зайняття певною діяльністю.
Азаров вироком суду був позбавлений права займати посади, пов'язані з матеріальною відповідальністю, строком на три роки. Проте він приховав цей факт і через рік влаштувався на роботу завідуючим складом.
Отже, дії Азарова підпадають під ознаки злочину, відповідальність за яке, передбачена ч. 1 ст. 389 КК України – ухилення від позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю особою, засудженою до цього покарання.
Об'єктом злочину, вчиненого Азаровим, є правосуддя в частині забезпечення виконання покарання, не пов'язаного з позбавленням волі.
Об'єктивна сторона злочину полягає в ухиленні від позбавлення права обіймати певну посаду чи займатися певною діяльністю.
Ухилення від позбавлення права обіймати певну посаду чи займатися певною діяльністю – це невиконання особою, яка засуджена до цього виду покарання, обов'язку утриматись від обіймання певної посади чи заняття певною діяльністю протягом строку, визначеного вироком суду.
Таке ухилення може мати місце шляхом подальшого заняття видом діяльності, яким заборонено займатись, перебування на посаді, обіймати яку заборонено судом, влаштування на таку посаду в іншому підприємстві, установі чи організації тощо. Азаров влаштувався на посаду завідуючого складом в іншому підприємстві, приховавши відомості про те, що йому вироком суду заборонено займати таку посаду.
Злочин з формальним складом. Вважається закінченим з моменту вчинення зазначених у ч. 1 ст. 389 діянь, у випадку, що розглядається, – влаштування Азаровим на посаду завідуючого складом в інше підприємство.
Суб'єкт злочину спеціальний: ним може бути лише особа, засуджена до відповідних видів покарань.
Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом: Азаров знав, що його позбавлено права займати посади, пов'язані з матеріальною відповідальністю, строком на три роки, проте свідомо ухилився від виконання вироку.
Мета злочину – спеціальна (ухилення від відбування покарання).


СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Конституція України від 28.06.1996 р. № 254к96-ВР в ред. від 30.09.2010 р.
2. Кримінальний кодекс України від 05.01.2001 р. № 2341-ІІІ в ред. від 13.01.2011 р.
3. Кримінально-процесуальний кодекс України від 28.12.1960 р. № 1001-25 в ред. від 13.01.2011 р.
4. Коржанський М. Й. Кваліфікація злочинів. – 2-е вид. – К.: Атіка, 2002. – 642 с.
5. Кудрявцев В. Н, Общая теория квалификации. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Юрист, 2001. – 302 с.
6. Куринов Б. А. Научные основы квалификации преступлений. – М.: Юрид. лит., 1984. – 256 с.
7. Левицкий Г. А. Квалификация преступленйй. – М.: Акад. МВД СССР, 1981. – 48 с.
8. Малнхин В. И. Квалификация преступлений: Теорет. вопроси. – Куйбншев: КГУ, 1987. – 100 с.
9. Навроцький В. О. Основи кримінально-правової кваліфікації: Навч. посібник. – К.: Юрінком Інтер, 2006. – 704 с.
10. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України / За ред. М.І. Мельника, М.І. Хавронюка. – 3-тє вид., перероб. та доп. – К.: Атіка, 2005. – 1064 с.
11. Тарарухин С. А. Квалификация преступлений в судебной и следственной практике. – К.: Юринком Интер, 1995. – 290 с.
12. Хавронюк М.І. Довідник з Особливої частини Кримінального кодексу України. – К.: Істина, 2004. – 504 с.