Кр Поняття та види злочинів проти довкілля

КОНТРОЛЬНА РОБОТА
з курсу кримінального права

ПЛАН

1. Поняття та види злочинів проти довкілля 3
2. Задача № 1 16
2. Задача № 2 18
Список використаних джерел 20

1. ПОНЯТТЯ ТА ВИДИ ЗЛОЧИНІВ ПРОТИ ДОВКІЛЛЯ
Природа утворює зовнішнє середовище, що оточує людину. Це сукупність умов, які становлять природну основу, сферу існування людства, будучи водночас джерелом життя людини, її благополуччя та процвітання.
Усі природні багатства нашої країни – "земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони – є об'єктами права власності Українського народу", згідно з Конституцією України (ст. 1З).
Стаття 66 Конституції України зобов'язує кожного громадянина не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.
Охорона довкілля є важливою функцією нашої держави. КК України встановлює відповідальність за найнебезпечніші правопорушення в галузі довкілля.
Злочини проти довкілля мають своїм родовим об'єктом суспільні відносини, що забезпечують охорону довкілля, його наукове обгрунтоване раціональне використання і відтворення природних ресурсів, охорону нормального екологічного стану біосфери.
За своїм безпосереднім об'єктом всі злочини проти довкілля можуть бути поділені на:
1) злочини проти екологічної безпеки (ст.ст. 236,237,238 і 253 КК України);
2) злочини у сфері землевикористання, охорони надр, атмосферного повітря (ст.ст. 239, 240, 241 і 254 КК України);
3) злочини у сфері охорони водних ресурсів (ст.ст. 242, 243 і 244 КК України);
4) злочини у сфері лісовикористання, захисту рослинного і тваринного світу (ст.ст. 245, 246, 247, 248, 249, 250, 251 і 252 КК України).
Стисло охарактеризуємо вказані злочини.

Порушення правил екологічної безпеки (ст. 236 КК України).

Об'єктом злочину є екологічна безпека довкілля.
Предметом злочину виступає порядок проведення екологічної експертизи, правил екологічної безпеки під час проектування, розміщення, будівництва, реконструкції, введення в експлуатацію, а також експлуатації та ліквідації підприємств, споруд, пересувних засобів та інших об'єктів.
Об'єктивна сторона злочину виражається в порушенні вимог, що визначають порядок проведення екологічної експертизи, правил екологічної безпеки під час проектування, розміщення, будівництва, реконструкції, введення в експлуатацію, а також експлуатації та ліквідації.
Суб'єктивна сторона злочину характеризується складною формою вини: щодо дії – умисел або необережність, щодо наслідків – необережність.
Суб'єктом злочину є службова особа, відповідальна за проведення екологічної експертизи і дачу дозволу на будівництво й експлуатацію підприємства й інших виробничих об'єктів без необхідної перевірки.

Невжиття заходів щодо ліквідації наслідків екологічного забруднення (ст. 237 КК України).

Об'єктом злочину є екологічна безпека довкілля, захист населення, яке проживає чи перебуває на території, що зазнала забруднення небезпечними речовинами або випромінюванням, від негативних наслідків такого забруднення.
Об'єктивна сторона злочину виражається у вчиненні двох альтернативних діянь:
1) в ухиленні від проведення дезактиваційних чи інших відновлювальних заходів на території, що зазнала забруднення небезпечними речовинами або випромінюванням;
2) неналежному проведенні зазначених заходів.
Об'єктивна сторона цього злочину передбачає наслідки у вигляді загибелі людей або інші тяжкі наслідки. Інші тяжкі наслідки – це істотне погіршення довкілля або стану рослинного і тваринного світу на певній забрудненій території, захворювання або масова загибель тварин, птахів, рибних запасів тощо.
Суб'єктивна сторона злочину характеризується складною формою вини: щодо дії (бездіяльності) – умисел або необережність, щодо наслідків – тільки необережність.
Суб'єкт злочину – службова особа, на яку покладено обов'язки щодо ліквідації або усунення наслідків екологічного забруднення.

Приховування або перекручення відомостей про екологічний стан або захворюваність населення (ст. 238 КК України).

Об'єктом злочину є здоров'я населення, а також економічні інтереси держави та суб'єктів господарювання та суспільні відносини з підтримання задовільного екологічного стану в Україні.
Предметом цього злочину є відомості про стан екологічної обстановки і про стан захворюваності населення в районах із підвищеною екологічною небезпекою.
Об'єктивна сторона злочину виражається у вчиненні двох видів протиправних діянь:
1) приховування або умисне перекручення службовою особою відомостей про екологічний, в тому числі радіаційний, стан, який пов'язаний із забрудненням земель, водних ресурсів, атмосферного повітря, харчових продуктів і продовольчої сировини і такий, що негативно впливає на здоров'я людей, рослинний та тваринний світ;
2) приховування або умисне перекручення службовою особою відомостей про стан захворюваності населення в районах із підвищеною екологічною небезпекою.
Суб'єктивна сторона злочину – прямий умисел.
Суб'єктом злочину є лише службова особа, відповідальна за подання відомостей про екологічний стан і захворюваність населення.

Проектування чи експлуатація споруд без систем захисту довкілля (ст. 253 КК України).

Об'єктивна сторона цього злочину характеризується розробкою і здачею проектів, іншої аналогічної документації замовникові службовою чи спеціально уповноваженою особою без обов'язкових інженерних систем захисту довкілля або введення (прийом) в експлуатацію споруд без такого захисту, якщо вони створили небезпеку тяжких технологічних аварій або екологічних катастроф, загибелі або масового захворювання населення, або інших тяжких наслідків (наприклад, затоплення населеного пункту, зруйнування споруд, забруднення природного об'єкту тощо).
Суб'єкт злочину – службова або спеціально уповноважена особа – розробник або здавальник проекту чи іншої аналогічної документації замовникові.

Забруднення або псування земель (ст. 239 КК України).

З об'єктивної сторони цей злочин полягає в забрудненні або псуванні земель речовинами, відходами чи іншими матеріалами, шкідливими для життя, здоров'я людей або довкілля, внаслідок порушення спеціальних правил, якщо це створило небезпеку для життя, здоров'я людей чи довкілля.
Суб'єктом злочину є особа, яка досягла 16-ти років і здійснює господарську чи іншу діяльність, пов'язану з вказаними в ч. 1 цієї статті речовинами. Дії службових осіб, які вчинили зловживання службовим становищем або халатність, при вчиненні цього злочину, якщо при цьому було спричинено суттєву шкоду державним чи громадським інтересам, слід кваліфікувати за сукупністю зі злочинами у сфері службової діяльності.

Порушення правил охорони надр (ст. 240 КК України).

Предметом злочину є надра і корисні копалини, крім загальнопоширених.
Об'єктивна сторона злочину виражається в двох видах діянь:
1) у порушенні встановлених правил охорони надр;
2) у незаконному видобуванні корисних копалин (окрім загальнопоширених).
З суб'єктивної сторони злочин може бути вчинено як умисно (умисел, як правило, непрямий), так і з необережності.
Суб'єктом порушення правил охорони надр може бути як службова, так і приватна особа. Якщо службова особа вчиняє при цьому зловживання службовим становищем, халатність або перевищення влади, – її дії кваліфікуються за сукупністю ст. 240 КК України і злочину у сфері службової діяльності.

Безгосподарське використання земель (ст. 254 КК України).

Об'єктивна сторона цього злочину полягає в безгосподарському використанні земель, якщо це спричинило тривале зниження або втрату їх родючості, виведення земель із сільськогосподарського обороту, змивання гумусного шару, порушення структури грунту.
Суб'єктивна сторона цього злочину – умисел або необережність.
Суб'єкт злочину – особа, обов'язком якої є дбайливе ставлення до використання земель.

Забруднення атмосферного повітря (ст. 241 КК України).

Предметом цього злочину є атмосферне повітря у відкритому просторі у межах території України.
Об'єктивна сторона злочину – це дія або бездіяльність щодо забруднення атмосферного повітря або зміни його природних властивостей, якщо це створило небезпеку для життя, здоров'я людей чи довкілля.
Суб'єктивна сторона злочину може полягати як в умисній, так і в необережній формі вини.
Суб'єктом є особа, яка досягла 16-ти років і на яку покладено обов'язок з дотримання спеціальних правил щодо недопущення забруднення або іншої зміни природних властивостей атмосферного повітря шкідливими для життя, здоров'я людей або для довкілля речовинами, відходами або іншими матеріалами промислового виробництва.
Порушення правил охорони вод (ст. 242 КК України).

Предметом цього злочину є всі водні об'єкти та території України, що беруть участь у кругообігу вод і нерозривно пов'язані з довкіллям. Це – річки, озера, водосховища, канали, ставки, підземні води, джерела, морські затоки, протоки, лимани та інші водоймища, що розташовані на поверхні або під землею, включені та не включені до господарського обороту.
Об'єктивна сторона злочину виявляється в порушенні правил охорони вод (водних об'єктів), якщо це спричинило забруднення поверхневих чи підземних вод і водоносних горизонтів, джерел питних, лікувальних вод або зміну їх природних властивостей, або виснаження водних джерел і створило небезпеку для життя, здоров'я людей чи довкілля.
Суб'єктивна сторона злочину – змішана форма вини, тобто умисел або необережність щодо порушення правил та необережність щодо наслідків.
Суб'єкт злочину – будь-яка особа, в тому числі службова.

Забруднення моря (ст. 243 КК України).

Об'єктивна сторона цього злочину визначається законом як забруднення моря і виявляється в таких двох формах:
1) у порушенні спеціальних правил із матеріалами чи речовинами, шкідливими для життя чи здоров'я людей або живих ресурсів моря;
2) у незаконному скиданні чи похованні вказаних матеріалів, речовин та відходів.
Суб'єктивна сторона злочину передбачає змішану форму вини: щодо забруднення моря – умисел або необережність, щодо наслідків – необережність.
Суб'єкт злочину – будь-яка особа, частіше службова.
Порушення законодавства про континентальний шельф України (ст. 244 КК України).

Предметом цього злочину є континентальний шельф України.
Об'єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 1 статті, характеризується як дією, так і бездіяльністю і виражається:
1) у порушенні законодавства про континентальний шельф України, що заподіяло істотну шкоду;
2) у невжитті особою, відповідальною за експлуатацію технологічних установок або інших джерел небезпеки в зоні безпеки, заходів для захисту живих органів моря від дії шкідливих відходів або небезпечних випромінювань та енергії, якщо це створило небезпеку їх загибелі або загрожувало життю чи здоров'ю людей.
Суб'єктивна сторона злочину – порушення законодавства про континентальний шельф може бути вчинено умисно або з необережності.
Суб'єктом злочину за ч. 1 ст. 244 КК України є громадяни України, а також особи без громадянства.
У частині 2 ст. 244 КК України передбачено відповідальність за дослідження, розвідування, розробку природних багатств та інші роботи на континентальному шельфі України, які проводяться іноземцями, якщо це не передбачено договором між Україною і заінтересованою іноземною державою, згоду на обов'язковість якого надано Верховною Радою України або спеціальним дозволом, виданим у встановленому законом порядку.

Знищення або пошкодження лісових масивів (ст. 245 КК України).

Предметом цього злочину є лісові масиви, зелені насадження навколо населених пунктів, уздовж залізниць або інші такі самі насадження.
З об'єктивної сторони злочин полягає у знищенні або пошкодженні лісових масивів, зелених насаджень навколо населених пунктів, уздовж залізниць або інших таких насаджень вогнем чи іншим загальнонебезпечним способом.
Під знищенням розуміється повна загибель лісового масиву, припинення його існування, пошкодження – це його часткова загибель.
Суб'єктивна сторона злочину припускає наявність вини у вигляді прямого або непрямого умислу або необережності. Наявність умислу щодо наслідків може свідчити про здійснення іншого, більш небезпечного злочину.
Суб'єктом злочину може бути особа, яка досягла 16-ти років.

Умисне знищення або пошкодження територій, взятих під охорону держави, та об'єктів природно-заповідного фонду (ст. 252 КК України).

Предметом цього злочину є території, взяті під охорону держави, та об'єкти природно-заповідного фонду. До них належать такі об'єкти природи, які становлять велику наукову, історичну цінність, а також цінність у лікувально-оздоровчому плані. Наприклад, Нікитський ботанічний сад у Криму, Тростянецький парк у Сумській області, Дніпровські пороги в Запорізькій області, Володимирська гірка в Києві.
До об'єктів природно-заповідного фонду належать території та об'єкти систематичного нагляду, проведення комплексних досліджень і вивчення природних процесів та явищ, а також розробки наукових основ охорони довкілля.
Об'єктивна сторона злочину виявляється в знищенні чи пошкодженні зазначених територій.
Суб'єктивна сторона цього злочину – прямий або непрямий умисел.
Суб'єкт злочину – будь-яка особа.

Незаконна порубка лісу (ст. 246 КК України).

Предметом злочину є ліс, тобто дерева і чагарники в природному стані, які невідокремлені від коріння і зростають у всіх лісах, незалежно від їх характеру, а також у заповідниках, на територіях і об'єктах природно-заповідного фонду або в інших лісах, що особливо охороняються.
Об'єктивна сторона злочину виражається в незаконній порубці лісу, тобто це усі випадки відділення дерев і чагарників, які є в лісі, від кореня, незалежно від використовуваних засобів і способів (сокира, пилка чи інші предмети). Незаконною визнається порубка лісу без відповідного дозволу (лісопорубного квитка чи ордера). Закінченим злочин є з моменту, коли дерева зрубано і цим заподіяно істотну шкоду.
Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.
Суб'єкт – будь-яка особа.

Порушення законодавства про захист рослин (ст. 247 КК України).

Об'єктивна сторона цього злочину характеризується порушенням правил, установлених для боротьби зі шкідниками і хворобами рослин, та інших вимог законодавства про захист рослин, настанням унаслідок цих порушень тяжких наслідків і причинного зв'язку між порушенням правил і наслідків.
Суб'єктивна сторона злочину: щодо порушення – умисел або необережність, щодо наслідків – тільки необережність.
Суб'єкт злочину – будь-яка особа.

Незаконне полювання (ст. 248 КК України).

Полювання – це висліджування з метою здобичі, переслідування і сама здобич (відлов, відстріл диких птахів та звірів). До полювання прирівнюється також перебування в мисливських угіддях із мисливськими об'єктами, рушницями чи іншими знаряддями здобичі, а також із здобутою продукцією.
Предметом незаконного полювання є дикі звірі та птахи, що перебувають у стані природної волі, а також утримуються в напіввільних умовах або у неволі в межах угідь державних мисливських господарств, і які належать до так званого державного мисливського фонду.
Об'єктивна сторона злочину полягає у вчиненні таких дій:
1) порушення правил полювання, якщо воно заподіяло істотну шкоду;
2) незаконне полювання в заповідниках або на інших територіях та об'єктах природно-заповідного фонду;
3) полювання на звірів, птахів чи інші види тваринного світу, що занесені до Червоної книги України.
Суб'єктивна сторона цього злочину – умисел або необережність.
Суб'єктом цього злочину є будь-яка особа.

Незаконне зайняття рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом (ст. 249 КК України).

Предметом цього злочину є риби різноманітних видів (прісні та морські), водні тварини (дельфіни, креветки, кальмари, восьминоги, раки, краби), що перебувають у стані природної волі, а також деякі морські рослини (водорості та трави), які мають промислове значення для виробництва добрив, медичних препаратів і продуктів харчування. Незаконна ловля таких водних тварин, як видра тощо, кваліфікується як незаконне полювання.
Об'єктивна сторона злочину виражається в незаконному зайнятті рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом, якщо воно заподіяло істотну шкоду.
Суб'єктивна сторона злочину виражається у формі умислу.
Суб'єктом злочину є будь-яка особа.

Проведення вибухових робіт з порушенням правил охорони рибних запасів (ст. 250 КК України).

Предметом злочину є риба або дикі водні тварини, що перебувають у стані природної волі. Опосередковано до предмета цього складу злочину можна віднести й охоронюване законом середовище проживання риби та диких водних тварин.
Склад злочину є формальним – для настання кримінальної відповідальності за проведення вибухових робіт із порушенням правил охорони рибних запасів не потрібно настання шкідливих наслідків, достатньо самого факту вибуху і створення небезпеки заподіяння шкоди запасам риби або диким водним тваринам.
Суб'єктивна сторона складу злочину – умисел або необережність.
Суб'єкт злочину – будь-яка особа.

Порушення ветеринарних правил (ст. 251 КК України).

Об'єктом злочину є екологічна безпека в галузі ветеринарної медицини.
Наслідками злочину є поширення епізоотії, тобто заразливих хвороб тварин, що відрізняються безперервністю та масовістю епізоотичного процесу (наприклад, ящур тощо), або інші тяжкі наслідки (наприклад, велика пошесть тварин чи птахів, масова загибель риби, дичини, бджіл, захворювання людей від хвороб, спільних для людей та тварин тощо).
Об'єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 251 КК України, характеризується наявністю трьох обов'язкових ознак:
а) діяння (дія або бездіяльність) – порушення ветеринарних правил;
б) суспільно небезпечні наслідки – поширення епізоотії або спричинення тяжких наслідків;
в) причинний зв'язок між порушенням ветеринарних правил та вказаними наслідками.
Суб'єктивна сторона злочину характеризується умислом або необережністю: щодо самого діяння – порушення ветеринарних правил, а щодо його наслідків – необережною формою вини.
Суб'єкт злочину – будь-яка особа.


ЗАДАЧА № 1
Працівник секретаріату однієї з установ Піскарьова. одержуючи адресовані співробітникам листи, розкривала їх, знайомилась з їх змістом та передавала його, іноді у спотвореному вигляді, іншим колегам по роботі. Найбільш, з її точки зору, цікаві листи Піскарьова давала читати своїм подругам.
Кваліфікуйте дії винної.

Безпосереднім об'єктом злочину, що розглядається, є конституційне право громадян на таємницю листування. Це право закріплено у ст. 31 Конституції України.
Отже, Піскарьова вчинила злочин, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст 163 КК України: порушення таємниці листування, що передаються засобами зв'язку, вчинене службовою особою.
Предметом злочину є відомості, які містяться в кореспонденції громадян і становлять їх особисту таємницю.
Об'єктивна сторона злочину виражається у вчиненні незаконних дій, спрямованих на порушення таємниці кореспонденції, яка передається від однієї особи до іншої засобами зв'язку.
Під листуванням слід розуміти будь-які види кореспонденції: листи, посилки, бандеролі тощо, що надаються установами зв'язку громадянам або юридичним особам.
Під іншою кореспонденцією слід розуміти інші види повідомлень, наприклад, отримані по телетайпу, факсу тощо.
Інформацією, що містить таємницю, слід вважати таку, яку адресат або джерело інформації не бажають доводити до відома інших осіб.
Незаконність дій із порушення таємниці листування має місце за відсутності згоди особи на ознайомлення з її кореспонденцією або за порушення встановленого законом порядку, що допускає як виняток можливість ознайомлення зі змістом кореспонденції або переговорів громадян.
Зокрема, відповідно до ст. 31 Конституції України таке ознайомлення може здійснюватися тільки за постановою суду у випадках, вказаних у законі, з метою запобігти злочинові чи з'ясувати істину під час розслідування кримінальної справи, якщо іншими способами одержати таку інформацію неможливо.
Цей злочин вважається закінченим із моменту ознайомлення третьої особи зі змістом листування, телефонних розмов, телеграфної чи іншої кореспонденції громадян.
Суб'єктивна сторона цього злочину – прямий умисел.
Суб'єкт злочину – службова особа.


ЗАДАЧА № 2
Під час митного контролю при в'їзді в Україну у громадянина України Н. були вилучені речовини, на які спеціально видресируваний службовий собака відреагував як на наркотичні засоби.
У ході дізнання Н. пояснив, що він дійсно намагався ввезти в Україну колекцію речовин, яка була зібрана ним під час закордонних подорожей. Цю колекцію, зокрема, складали листя коки, гриб нонда. бетель, що добувається із горіху арекової пальми, пітьюрі – рослина сімейства пасльонових, сім'я чагарника джеймстаун, кактус пеотль та інші зразки флори, що використовуються у різних народів світу як збуджуючі засоби. За висновком експертизи, всі предмети колекції були визнані наркотичними засобами, але розміри їх не були визнані великими.
Дайте правову оцінку діям Н.

Н. вчинив злочин, відповідальність за який передбачена ч. 1 ст. 305 КК України: контрабанда наркотичних засобів, тобто їх переміщення через митний кордон України з приховуванням від митного контролю.
До такого висновку наводить факт про те, що колекція, яку переміщував через кордон Н., не була заявлена як така, що складається із рослин, що вміщують наркотичні речовини, про що Н. було відомо. Отже, Н. свідомо, можливо, з розрахунком на те, що призначення рослин не є відомим митним органам й не буде з'ясовано при перетинанні кордону, вчинив зазначене діяння.
За своєю конструкцією злочин, передбачений ч. 1 ст. 305 КК України, належить до злочинів з формальним складом.
Він є закінченим із моменту фактичного незаконного переміщення через кордон наркотичних засобів. Отже, Н. вчинив закінчений злочин.
Кримінальна відповідальність настає за сам факт незаконного переміщення цих предметів через кордон, незалежно від того, чи зміг винний розпорядитися ними чи ні.
З об'єктивної сторони контрабанда вчиняється у формі прямого умислу, за якого особа усвідомлює не тільки факт переміщення предмета злочину через митний кордон, а й бажає цього.
Мотиви контрабанди можуть бути різними й на кваліфікацію не впливають. Найчастіше контрабанда здійснюється з користі, для наживи, передачі наркотиків іншим особам, з метою збуту тощо.
Суб'єкт цього злочину – загальний.


СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Конституція України від 28.06.1996 р. № 254к96-ВР в ред. від 04.02.2011 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua.
2. Кримінальний кодекс України від 05.01.2001 р. № 2341-ІІІ в ред. від 05.07.2011 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua
3. Коржанський М. Й. Кваліфікація злочинів. – 2-е вид. – К.: Атіка, 2002. – 642 с.
4. Кримінальне право України: Особлива частина: Підручник / За ред. М.І. Мельника, В. А. Клименка. – К.: Юридична думка, 2007. – 690 с.
5. Кримінальне право України: Особлива частина: Підручник. – К.: Де Юре, 2010. – 870 с.
6. Навроцький В. О. Основи кримінально-правової кваліфікації: Навч. посібник. – К.: Юрінком Інтер, 2006. – 704 с.
7. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України / За ред. М.І. Мельника, М.І. Хавронюка. – 3-тє вид., перероб. та доп. – К.: Атіка, 2005. – 1064 с.
8. Тарарухин С. А. Квалификация преступлений в судебной и следственной практике. – К.: Юринком Интер, 1995. – 290 с.