Кр РЕЖИМ В УСТАНОВАХ ВИКОНАННЯ ПОКАРАНЬ

КОНТРОЛЬНА РОБОТА
з дисципліни "Кримінально-виконавче право"
на тему: РЕЖИМ В УСТАНОВАХ ВИКОНАННЯ ПОКАРАНЬ: ПОНЯТТЯ ТА ЗМІСТ

ЗМІСТ

1. Режим в установах виконання покарань: поняття та зміст 3
1.1 Поняття, основні функції, вимоги й елементи режиму
позбавлення волі у кримінально-виконавчих установах 3
1.2 Особливості режиму в різних видах кримінально-виконавчих установ (виправних колоніях, колоніях мінімального рівня
безпеки, виховних колоніях) 14
2. Практичні завдання 21
Задача 1 21
Задача 2 22
Список використаної літератури 23

1. РЕЖИМ В УСТАНОВАХ ВИКОНАННЯ ПОКАРАНЬ: ПОНЯТТЯ ТА ЗМІСТ
1.1 Поняття, основні функції, вимоги й елементи режиму позбавлення волі у кримінально-виконавчих установах
Згідно із частиною 1 статті 102 Кримінально-виконавчого кодексу України (надалі - КВК України) режим у виправних і виховних колоніях - це встановлений законом та іншими нормативно-правовими актами порядок виконання і відбування покарання, який забезпечує ізоляцію засуджених; постійний нагляд за ними; виконання покладених на них обов'язків; реалізацію їх прав і законних інтересів; безпеку засуджених і персоналу; роздільне тримання різних категорій засуджених; різні умови тримання засуджених залежно від виду колонії; зміну умов тримання засуджених.
Отже, основна функція режиму полягає в тому, щоб визначити послідовність процесу виконання та відбування покарання чи правила, за якими здійснюється цей процес.
Разом з тим, наведене вище розуміння режиму не відображає його характеристики як засобу для досягнення мети покарання або ж засобу виправлення та ресоціалізації (ч. З ст. 6 КВК України).
Для усунення цього недоліку необхідно звернутись до витоків поняття режим.
Згідно із словниками під режимом розуміється система правил, заходів, необхідних для досягнення тієї чи іншої мети. Таке розуміння режиму надає можливість визначити й режим покарання (в даному випадку - позбавлення волі) як встановлену кримінально-виконавчим законодавством сукупність правил поведінки засуджених (режим відбування покарання) і заходів, що здійснюються органами й установами виконання покарань, спрямованими на досягнення цілей покарання (режим виконання покарання) [5, С. 171].
Наведене визначення режиму дозволяє виділити такі його елементи, як режим виконання й режим відбування покарання, а також розглядати режим не тільки у вузькому значенні лише як інститут позбавлення волі, але й дає можливість вести мову про режим виконання та відбування інших видів покарань, наприклад, режим арешту, режим обмеження волі, режим виправних робіт, режим позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, режим тримання в дисциплінарному батальйоні та ін.
За частиною 1 статті 102 КВК України найважливішою вимогою режиму виконання позбавлення волі є ізоляція засуджених.
Зміст позбавлення волі знаходить свій вираз саме в ізоляції засудженого від суспільства шляхом поміщення його у кримінально-виконавчу установу закритого типу. Позбавлення волі зумовлює застосування до засудженого досить вагомих правообмежень, що здатні істотно змінити правовий статус особи. Ізоляція при позбавленні волі, як зазначив Ф. Р. Сундуров, об'єктивно призводить до обмеження:
1) можливості пересуватися;
2) можливості спілкуватися;
3) вибору місця проживання;
4) вибору характеру й роду занять;
5) права вільно визначати свій спосіб життя;
6) права розпоряджатися своїм часом [8, С. 12].
Серед перерахованих найбільш важливим елементом ізоляції при позбавленні волі є істотні обмеження в спілкуванні засудженого з особами, що перебувають на волі, за межами виправно-трудової установи. Без ізоляції засуджених і похідних від неї обмежень не може бути позбавлення волі.
Ізоляція осіб, позбавлених волі, забезпечується системою охорони кримінально-виконавчих установ, яка включає в себе: варту, місце її розташування, пости, де вартові виконують свої обов'язки, сектори спостереження та ведення обстрілу, маршрути руху чергової зміни, інженерно-технічні засоби охорони, пости вартових собак та ін.
Охорона є комплексом заходів, спрямованих на:
1) забезпечення ізоляції засуджених і недопущення вчинення ними втеч та інших злочинів;
2) запобігання проникненню на територію установ сторонніх осіб та заборонених до використання засудженими предметів;
3) забезпечення зберігання матеріальних цінностей установ виконання покарань.
Охорону осіб, позбавлених волі, здійснює відділ організації охорони установи виконання покарань, основними функціями якого є:
- охорона й оборона об'єктів кримінально-виконавчої установи;
- здійснення пропускного режиму на об'єктах, які перебувають під охороною;
- конвоювання засуджених із колонії на виробничі об'єкти й назад, охорона їх під час виконання робіт;
- зустрічне конвоювання за автомобільними маршрутами;
- екстрене конвоювання.
Згідно з Правилами внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затвердженими наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань 25.12.2003 р. № 275 в ред. від 10.04.2007 р., заходами забезпечення ізоляції засуджених також є огляди та обшуки засуджених, приміщень, територій житлових та виробничих зон, умови роботи вільнонайманого персоналу із засудженими й пропускний режим у колоніях, що визначає умови допуску осіб на їх територію.
Постійний нагляд за засудженими до позбавлення волі теж є основною вимогою режиму виконання покарання.
Нагляд є системою заходів, які спрямовані на забезпечення виконання кримінального покарання у виді позбавлення (обмеження) волі шляхом цілодобового й постійного контролю за поведінкою засуджених у місцях їх проживання та праці, попередження та припинення з їх боку протиправних дій, забезпечення вимог ізоляції засуджених та безпеки персоналу.
Нагляд у кримінально-виконавчих установах проявляється у постійному стеженні інспекторами служби нагляду й безпеки за поведінкою засуджених у місцях їх розміщення та перебування.
Нагляд спрямований на:
- забезпечення виконання засудженими встановлених кримінально-виконавчим законодавством правил поведінки;
- здійснення встановленого пропускного режиму між житловою та виробничою зонами, ізольованими дільницями колонії, цехами та іншими об'єктами;
- контроль за дотриманням засудженими порядку пересування по колонії;
- дотримання встановленого зразка одягу, правил санітарії та гігієни;
- проведення перевірок наявності засуджених у місцях їх проживання та праці;
- контроль за станом інженерно-технічних засобів охорони;
- проведення обшуків приміщень та особистих обшуків засуджених, а також огляду території колонії;
- вилучення предметів, виробів і речей, збереження яких засудженим заборонено;
- забезпечення порядку і контролю за проведенням побачень і телефонних розмов засуджених;
- перегляд, перевірка і вручення посилок, передач і бандеролей;
- забезпечення порядку відбування дисциплінарних стягнень у дисциплінарних ізоляторах, приміщеннях камерного типу чи одиночних камерах;
- застосування до засуджених заходів фізичного впливу, спеціальних засобів і зброї та ін.
Наступною основною вимогою режиму відбування покарання є виконання покладених на засуджених обов'язків.
Те, що права й обов'язки засуджених до позбавлення волі визначені у ст. 107 КВК України, безумовно, є позитивним моментом у чинному кримінально-виконавчому законодавстві, оскільки визначення правил поведінки засуджених на рівні Закону, а не тільки підзаконного нормативного акта - Правил внутрішнього розпорядку - спрямоване на реалізацію принципу законності у діяльності кримінально-виконавчих установ. Стаття 107 КВК України уточнює, деталізує правове становище осіб, позбавлених волі, порівняно із загальним правовим статусом засуджених, що визначений у главі 2 КВК України.
Засуджені до позбавлення волі зобов'язані:
- дотримуватися норм, які визначають порядок і умови відбування покарання, розпорядок дня колонії, правомірних взаємовідносин з іншими засудженими, персоналом колонії та іншими особами;
- утримувати в чистоті й порядку приміщення, дбайливо ставитися до майна колонії і предметів, якими вони користуються при виконанні дорученої роботи, здійснювати за ними належний догляд і використовувати їх тільки за призначенням;
- виконувати всі законні вимоги персоналу колонії;
- виконувати необхідні роботи по самообслуговуванню, благоустрою колонії;
- дотримуватися санітарно-гігієнічних норм;
- дотримуватися вимог пожежної безпеки і безпеки праці.
Окремі правила поведінки засуджених мають характер заборони, що власне відображає притаманну позбавленню волі кару, тобто показує, яких обмежень прав і свобод зазнають особи, позбавлені волі. Отже, засудженим забороняється:
- самовільно залишати колонію, порушувати лінію охорони;
- спілкуватися із засудженими та іншими особами з порушенням встановлених правил ізоляції, звертатися до них з проханням про виконання незаконних дій;
- придбавати, виготовляти, зберігати і використовувати гроші, цінності, предмети, речі, речовини і вироби, заборонені до використання в колонії;
- продавати, дарувати або відчужувати в інший спосіб на користь інших осіб предмети, вироби і речі, які перебувають в особистому користуванні;
- заподіювати собі тілесні ушкодження, в тому числі й з допомогою іншої особи, завдавати шкоди своєму здоров'ю з метою ухилення від відбування покарання або виконання встановлених обов'язків;
- завдавати шкоди державному, комунальному майну, майну інших юридичних чи фізичних осіб, у тому числі майну інших засуджених, створювати загрозу заподіяння шкоди такому майну;
- вживати спиртні напої, наркотичні чи інші одурманюючі засоби;
- чинити опір законним діям персоналу колонії, перешкоджати виконанню ним своїх службових обов'язків, підбурювати до цього інших засуджених;
- грати в настільні та інші ігри з метою здобуття матеріальної чи іншої вигоди;
- вживати нецензурні та жаргонні слова, давати і присвоювати прізвиська;
- самовільно залишати призначені для перебування ізольовані територію, приміщення або визначене місце роботи.
Крім КВК України, окремі заборони щодо засуджених до позбавлення волі передбачені й Правилами внутрішнього розпорядку установ виконання покарань.
Так, засудженим додатково до вище перерахованого забороняється:
- завішувати чи міняти без дозволу адміністрації спальні місця, а також обладнувати їх у комунально-побутових та інших службових або виробничих приміщеннях;
- відправляти листи, у яких є нецензурні або інші неприпустимі вислови;
- грати в карти;
- перебувати в гуртожитках та відділеннях, у яких вони не проживають, або на виробничих об'єктах, на яких вони не працюють;
- мати при собі предмети і речі в асортименті й кількості, що виходять за межі, встановлені Переліком продуктів харчування, предметів першої потреби та засобів особистої гігієни, які можуть отримувати засуджені у посилках (передачах), купувати в крамницях установ та зберігати при собі;
- курити в невідведених для цього місцях, а у виховних колоніях - курити взагалі;
- направляти й отримувати кореспонденцію всупереч встановленому порядку;
- наносити собі або іншим особам татуювання;
- тримати тварин, займатись городництвом;
- вивішувати фотографії, репродукції, листівки, вирізки з газет та журналів на стінах, тумбочках, ліжках та робочих місцях;
- самовільно переплановувати, змінювати конструктивні елементи будівель та споруд установ виконання покарань;
- користуватися заточувальним обладнанням, інструментом, електроенергією, механізмами та іншими матеріалами з особистих мотивів.
Відбування покарання, коли засуджені зазнають обмежень своїх прав і свобод, знаходить свій прояв не лише у виконанні покладених на засуджених обов'язків, але й у реалізації їх прав і законних інтересів, що теж є однією з основних вимог режиму.
Наведемо деякі з них.
Так, за статтею 107 КВК України засуджені до позбавлення волі мають право: одержувати інформацію і роз'яснення про умови відбування і порядок виконання покарання у виді позбавлення волі; користуватися послугами, які надаються в місцях позбавлення волі, в тому числі додатковими, оплачуваними; брати участь у трудовій діяльності; отримувати медичну допомогу і лікування, в тому числі платні медичні послуги за рахунок особистих грошових коштів чи коштів рідних та близьких; розпоряджатися грошовими коштами, придбавати, володіти і розпоряджатися предметами, речами, виробами; здійснювати листування з особами, які перебувають за межами колоній, вести з ними телефонні розмови; одержувати і відправляти посилки, бандеролі, грошові перекази, одержувати передачі; зустрічатися з родичами та іншими особами; подавати пропозиції, заяви і скарги в усному і письмовому виді від свого імені і з питань, що стосуються особисто засудженого; брати участь у роботі самодіяльних організацій та гуртках соціально-корисної спрямованості; придбавати, користуватися і зберігати предмети першої потреби, періодичні видання, літературу, продукти харчування; розпоряджатися вільним часом, який відведений розпорядком дня, не порушуючи при цьому правил поведінки та ін.
Органічним продовженням попередньої основної вимоги режиму є забезпечення безпеки засуджених і персоналу. Таким чином, праву засуджених на особисту безпеку (ст. 10 КВК України) кореспондує обов'язок адміністрації установ виконання покарання своєю діяльністю створити та забезпечити стан захищеності життєво важливих інтересів як осіб, позбавлених волі, так і персоналу.
Безпека є фундаментальною основою функціонування кримінально-виконавчої системи, організованої на принципах цілісності та сталих зв'язків між її структурними підрозділами.
Кримінально-виконавча система, таким чином, є системою забезпечення безпеки суб'єктів та учасників кримінально-виконавчої діяльності, спрямованої на реалізацію обмежень прав та свобод, притаманних покаранню. Загроза кримінально-виконавчій безпеці є відхиленням від кримінально-виконавчої діяльності, від порядку виконання та відбування покарання, посяганням на правове положення учасників кримінально-виконавчих правовідносин.
Отже, забезпечення кримінально-виконавчої безпеки є гарантією, необхідною специфічною умовою існування кримінально-виконавчої системи. На забезпечення безпеки засуджених спрямований нагляд за ними, профілактична та оперативно-розшукова діяльність у колоніях, застосування технічних засобів нагляду й контролю.
Основною вимогою режиму є й необхідність роздільного тримання різних категорій засуджених. На виконання цієї вимоги режиму спрямована діяльність Комісій з питань розподілу, направлення та переведення для відбування покарання осіб, засуджених до позбавлення волі.
У подальшому в процесі виконання-відбування покарання в колоніях здійснюється, як це визначено у ст. 92 КВК України, роздільне тримання різних категорій засуджених. Так, окремо тримаються чоловіки і жінки; неповнолітні і дорослі; вперше засуджені до позбавлення волі і ті, що раніше відбували покарання у виді позбавлення волі; засуджені до довічного позбавлення волі; засуджені, яким покарання у виді смертної кари або довічного позбавлення волі замінено позбавленням волі на певний строк у порядку помилування; чоловіки, засуджені за злочини, вчинені з необережності; засуджені, які раніше працювали в суді, органах прокуратури, юстиції та правоохоронних органах.
Засобами забезпечення режиму в місцях позбавлення волі крім охарактеризованих вище охорони і нагляду є також технічні засоби нагляду й контролю, оперативно-розшукова діяльність, режим особливих умов у колоніях, застосування заходів фізичного впливу, спеціальних засобів і зброї, а також залучення сил і засобів колонії, органів і установ виконання покарань для підтримання правопорядку в установах виконання покарань.
Так, стаття 103 КВК України передбачає, що для попередження втеч та інших злочинів, порушень встановленого законодавством порядку виконання покарання, отримання необхідної інформації про поведінку засуджених адміністрація колонії має право використовувати аудіовізуальні, електронні й інші технічні засоби (інженерно-технічні засоби охорони, засоби службового зв'язку, сигналізаційні засоби оповіщення, охоронне освітлення, гучномовний зв'язок та ін.).
Оперативно-розшукова діяльність теж є засобом забезпечення режиму в колоніях. За статтею 104 КВК України у колоніях оперативними підрозділами здійснюється оперативно-розшукова діяльність, спрямована на пошук і закріплення фактичних даних про протиправну поведінку суб'єктів та учасників кримінально-виконавчої діяльності.
Метою оперативно-розшукової діяльності є:
- забезпечення безпеки засуджених, персоналу колоній та інших осіб;
- виявлення, попередження і розкриття злочинів, вчинених у колоніях, а також порушень встановленого порядку відбування покарання;
- вивчення причин і умов, що сприяють вчиненню злочинів та інших правопорушень;
- надання правоохоронним органам, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, допомоги у розкритті, припиненні та попередженні злочинів.
На забезпечення режиму як порядку виконання та відбування покарання спрямоване й посилення охорони та нагляду за засудженими (режим особливих умов) у випадках стихійного лиха, епідемій, аварій важливих для життєзабезпечення систем, масових заворушень, проявів групової непокори засуджених або в разі виникнення реальної загрози збройного нападу на колонію чи у зв'язку з уведенням надзвичайного чи воєнного стану в районі розташування колонії.
Як зазначено у Пояснювальній записці до Європейських тюремних правил, застосування до осіб, позбавлених волі, заходів фізичного впливу, спеціальних засобів і зброї є тим засобом забезпечення режиму, якого необхідно уникати, оскільки він суперечить цивілізованій поведінці. Разом із тим, Європейські тюремні правила визнають, що в діяльності установ виконання покарань іноді неминуче виникають ситуації, які вимагають використання фізичного приборкання за допомогою спеціальних засобів для попередження завдання фізичної шкоди в'язням чи персоналу, втечі або пошкодження майна.
В Україні на рівні закону (ст. 106 КВК Україні) визначаються підстави застосування до позбавлених волі заходів фізичного впливу, спеціальних засобів і зброї. Так, до осіб, позбавлених волі, якщо вони чинять фізичний опір персоналу колоній, злісно не виконують його законні вимоги, проявляють буйство, беруть участь у масових заворушеннях, захопленні заручників або чинять інші насильницькі дії, а також при втечі або затриманні втікачів із колоній з метою припинення вказаних протиправних дій, а також запобігання заподіянню цими особами шкоди оточенню або самим собі застосовуються: фізична сила, спеціальні засоби, гамівна сорочка та зброя.
Застосування вищевказаних заходів можливе у разі крайньої необхідності; коли застосування заходів фізичного впливу уникнути все ж неможливо, вони не повинні перевищувати міри, необхідної для виконання покладених на адміністрацію колонії обов'язків, і мають зводитися до завдання найменшої шкоди здоров'ю правопорушників. У разі необхідності адміністрація колонії зобов'язана негайно надати допомогу потерпілим.

1.2 Особливості режиму в різних видах кримінально-виконавчих установ (виправних колоніях, колоніях мінімального рівня безпеки, виховних колоніях)

Крім загальних умов відбування покарання, що містяться у главі 17 КВК України і які поширюються на всі види виправних колоній, КВК України встановлює й певні особливості режиму відбування покарання в різних видах колоній (гл. 20 КВК України).
Найбільш сприятливий режим відбування покарання для засуджених установлюються у колоніях мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання.
Згідно із частиною З статті 138 КВК України у такого виду колоніях встановлюється режим, передбачений для засуджених, які тримаються у дільницях соціальної реабілітації виправних колоній. Це означає, що засуджені, які відбувають покарання у таких колоніях:
- тримаються під наглядом, а на території житлової зони - під охороною;
- у вільний від роботи час від підйому до відбою користуються правом вільного пересування в межах території колонії;
- з дозволу адміністрації колонії можуть пересуватися без нагляду поза територією колонії, але в межах населеного пункту, якщо це необхідно за характером виконуваної ними роботи або у зв'язку з навчанням;
- можуть носити цивільний одяг, мати при собі гроші та цінні речі, користуватися грішми без обмеження;
- мають право відправляти листи, отримувати бандеролі, посилки, передачі, одержувати короткострокові побачення без обмеження, а тривалі побачення - до трьох діб один раз на місяць;
- після відбуття шести місяців покарання в разі відсутності порушень режиму відбування покарання, наявності житлових умов з дозволу адміністрації колонії можуть проживати в межах населеного пункту, де розташована колонія, із своїми сім'ями, придбавати відповідно до чинного законодавства жилий будинок і заводити особисте господарство.
У колоніях же мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання, середнього й максимального рівнів безпеки особливості відбування покарання проявляються у:
1) витрачанні на місяць різної суми грошей, зароблених у виправній колонії, для придбання продуктів харчування й предметів першої потреби;
2) одержанні різної кількості посилок (передач) і бандеролей протягом року;
3) отриманні права на поліпшення умов тримання;
4) різних умовах ізоляції засуджених у межах однієї виправної колонії.
Зокрема, засуджені мають право витрачати на місяць для придбання продуктів харчування й предметів першої потреби гроші у сумі:
- до 100% мінімального розміру заробітної плати - у виправних колоніях мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання;
- до 80% мінімального розміру заробітної плати - у виправних колоніях середнього рівня безпеки;
- до 70% мінімального розміру заробітної плати - у виправних колоніях максимального рівня безпеки.
Засуджені мають право одержувати протягом року:
- сім посилок (передач) і чотири бандеролі - у виправних колоніях мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання;
- шість посилок (передач) і чотири бандеролі - у виправних колоніях середнього рівня безпеки;
- п'ять посилок (передач) і дві бандеролі - у виправних колоніях максимального рівня безпеки.
Поліпшення ж умов тримання у виправних колоніях залежить від таких підстав:
1) сумлінної поведінки;
2) сумлінного ставлення до праці;
3) строку відбування покарання;
4) перебування у дільниці ресоціалізації виправної колонії.
Право на поліпшення умов тримання у виправних колоніях передбачає дозвіл на додаткове витрачання грошей на місяць у сумі:
- 50% мінімального розміру заробітної плати - у виправних колоніях мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання;
- 40% мінімального розміру заробітної плати - у виправних колоніях середнього рівня безпеки;
- 30% мінімального розміру заробітної плати - у виправних колоніях максимального рівня безпеки.
Причому таке право може бути надане після відбуття:
- не менше однієї третини строку покарання - у виправних колоніях мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання;
- не менше половини строку покарання - у виправних колоніях середнього і максимального рівня безпеки.
У виправних колоніях мінімального і середнього рівнів безпеки засуджені тримаються у звичайних жилих приміщеннях з дотриманням вимог роздільного тримання, встановлених ст. 92 КВК України. У виправних же колоніях максимального рівня безпеки в умовах суворої ізоляції засуджені можуть триматися як у звичайних жилих приміщеннях, так і у приміщеннях камерного типу.
У приміщеннях камерного типу виправних колоній максимального рівня безпеки тримаються:
1) чоловіки, засуджені до покарання у виді довічного позбавлення волі;
2) чоловіки, яким покарання у виді смертної кари замінено довічним позбавленням волі;
3) чоловіки, засуджені за умисні особливо тяжкі злочини;
4) чоловіки, засуджені за вчинення умисного тяжкого або особливо тяжкого злочину в період відбування покарання у виді позбавлення волі;
5) чоловіки, які раніше були засуджені до позбавлення волі за будь-який з таких злочинів: проти основ національної безпеки України; умисне вбивство при обтяжуючих обставинах; захоплення заручників; згвалтування, що спричинило особливо тяжкі наслідки, а також згвалтування неповнолітньої чи неповнолітнього, малолітньої чи малолітнього; розбій, вчинений організованою групою або поєднаний із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень; вимагання, вчинене організованою групою або поєднане із заподіянням тяжкого тілесного ушкодження; створення злочинної організації; бандитизм; терористичний акт; посягання на життя працівника правоохоронного органу, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця; посягання на життя судді, народного засідателя чи присяжного у зв'язку з їх діяльністю, пов'язаною із здійсненням правосуддя; злісна непокора вимогам адміністрації виправної установи; втеча з місця позбавлення волі або з-під варти і які знову вчинили будь-який з перелічених злочинів, за який вони засуджені до покарання у виді позбавлення волі;
6) чоловіки, переведені з колоній середнього рівня безпеки відповідно до ст. 101 КВК України.
Ці категорії засуджених можуть бути переведені з приміщень камерного типу у звичайні житлові приміщення після фактичного відбуття не менше однієї четвертої призначеного судом строку покарання при умові, що вони стали на шлях виправлення (ст. 101 КВК України).
У звичайних жилих приміщеннях колоній максимального рівня безпеки тримаються:
1) чоловіки, яким покарання у виді смертної кари або довічного позбавлення волі замінено позбавленням волі на певний строку порядку помилування;
2) чоловіки, засуджені за умисні особливо тяжкі злочини;
3) чоловіки, які раніше двічі в будь-якій послідовності були засуджені до позбавлення волі за такі злочини: проти основ національної безпеки України; умисне вбивство; умисне тяжке тілесне ушкодження; захоплення заручників; згвалтування; розбій, вчинений при обтяжуючих обставинах; вимагання, вчинене при обтяжуючих обставинах; виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метою збуту або збут підроблених грошей, державних цінних паперів чи білетів державної лотереї; створення злочинної організації; бандитизм; терористичний акт; створення не передбачених законом воєнізованих або збройних формувань; викрадення, привласнення, вимагання вогнепальної зброї, бойових припасів, вибухових речовин чи радіоактивних матеріалів або заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем; незаконне заволодіння транспортним засобом при обтяжуючих обставинах; контрабанда наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів; незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання чи збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів; організація або утримання місць для незаконного вживання, виробництва чи виготовлення наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів; посягання на життя працівника правоохоронного органу, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця; посягання на життя судді, народного засідателя чи присяжного у зв'язку з їх діяльністю, пов'язаною із здійсненням правосуддя; злісна непокора вимогам адміністрації виправної установи; втеча з місця позбавлення волі або з-під варти; посягання на життя представника іноземної держави і які знову вчинили будь-який з перелічених злочинів, за який вони засуджені до покарання у виді позбавлення волі.
Згідно із статтею 143 КВК України у виховних колоніях засуджені мають право:
- витрачати на місяць для придбання продуктів харчування і предметів першої потреби гроші, зароблені в колонії, в сумі до ста відсотків мінімального розміру заробітної плати;
- одержувати щомісяця короткострокове і один раз на три місяці тривале побачення;
- одержувати протягом року дев'ять посилок (передач) і чотири бандеролі.
При сумлінній поведінці й ставленні до праці та навчання після відбуття не менше однієї четвертої частини строку покарання засуджені мають право на поліпшення умов тримання і їм може бути дозволено:
- додатково витрачати на місяць гроші в сумі шістдесяти відсотків мінімального розміру заробітної плати;
- додатково одержувати один раз на три місяці короткострокове побачення, яке за постановою начальника виховної колонії може проходити за межами виховної колонії;
- додатково одержувати протягом року три посилки (передачі) і чотири бандеролі.


2. Практичні завдання
Задача 1
Засуджений до арешту військовослужбовець строкової служби Горохов звернувся до начальника гарнізону із вимогою про звільнення від відбування покарання у зв'язку із закінченням терміну його строкової служби.
Якою має бути відповідь начальника гарнізону?

Вимога військовослужбовця строкової служби Горохова про звільнення його від відбування покарання у зв'язку із закінченням терміну його строкової служби начальником гарнізону не буде задоволена з таких підстав.
Особливості відбування арешту засудженими військовослужбовцями врегульовано ст. 55 КВК України.
Зокрема, у частині 6 статті 55 КВК України зазначається, що під час відбування арешту засуджений військовослужбовець не може бути представлений до присвоєння чергового військового звання, призначений на вищу посаду, переведений на нове місце служби, звільнений з військової служби, за винятком випадків визнання його непридатним до військової служби за станом здоров'я.
Отже, військовослужбовцю Горохову термін проходження строкової служби буде продовжено, доки він не відбуде призначене йому покарання у виді арешту.


Задача 2
Родичі засудженого Назарова звернулись до начальника слідчого ізолятора з проханням надати адресу місця позбавлення волі, в якому Назаренко відбуває покарання. В листі вони вказали, що вже цілий місяць після вступу вироку в законну силу не мають від Назарова ніяких відомостей.
Яких заходів має вжити начальник слідчого ізолятора?

Згідно із частиною 3 статті 18 КВК України слідчі ізолятори виконують функції виправних колоній мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання і виправних колоній середнього рівня безпеки стосовно засуджених, які залишені для роботи з господарського обслуговування.
Як зазначається у ст. 20 КВК України, про прибуття засудженого до місця відбування покарання адміністрація органу чи установи виконання покарань, командування дисциплінарного батальйону, військової частини чи начальник гарнізону зобов'язані протягом трьох діб повідомити одного із членів сім'ї або близьких родичів за вибором засудженого. Про місце відбування покарання засудженого повідомляється суд, який постановив вирок.
На мій погляд, начальник слідчого ізолятора, якій немає повноважень щодо повідомлення родичів засуджених про місце відбування покарання останніми, у такій ситуації повинен повідомити родичів засудженого Назарова, що за необхідною їм інформацією вони можуть звернутися до суду.


СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Конституція України від 28.06.1996 р. № 254к96-ВР в ред. від 11.12.2007 р. //http://zakon.rada/gov.ua
2. Кримінально-виконавчий кодекс України від 11.07.2003 р.
№ 1129-ІV в ред. від 01.01.2008 р. //http://zakon.rada.gov.ua
3. Правила внутрішнього розпорядку установ виконання покарань: Затверджено наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань 25.12.2003 р. № 275 в ред. від 10.04.2007 р. //http://zakon.rada.gov.ua
4. Дементьев С. Н. Лишение свободы: Уголовно-правовые и исправительно-трудовые аспекты. - СПб.: Питер, 2001. - 190 с.
5. Кримінально-виконавче право України: Підручник / За ред.
А. Х. Степанюка. - Харків: Право, 2005. - 256 с.
6. Кримінально-виконавче право України: Підручник /
В. М. Трубников, В. М. Харченко, О. Д. Лисодід, Л. П. Оніка. - К.: Пектораль, 2006. - 384 с.
7. Курс кримінально-виконавчого права України: Загальна та особлива частини. - К.: Юрінком Інтер, 2000. - 304 с.
8. Сундуров Ф. Р. Лишение свободы и социально-психологические предпосылки его эффективности. - М.: Юрид. лит., 1980. - 228 с.