Кр РОЗКРИТТЯ ТА РОЗСЛІДУВАННЯ ЛЕГАЛІЗАЦІЇ ГРОШЕЙ, ЗДОБУТИХ ЗЛОЧИННИМ ШЛЯХОМ

КОНТРОЛЬНА РОБОТА
з дисципліни
"Організація розкриття та розслідування окремих видів злочинів"

на тему:
ОРГАНІЗАЦІЯ РОЗКРИТТЯ ТА РОЗСЛІДУВАННЯ ЛЕГАЛІЗАЦІЇ (ВІДМИВАННЯ) ГРОШЕЙ, ЗДОБУТИХ ЗЛОЧИННИМ ШЛЯХОМ

ПЛАН

Вступ 3
1. Поняття "тіньового капіталу" і "брудних" грошей 5
2. Криміналістична характеристика злочину 6
3. Особливості порушення кримінальних справ
і первісні дії слідчого в типових ситуаціях 10
4. Організаційно-тактичні дії слідчого в типових ситуаціях
досудового слідства 15
Висновки 22
Список використаної літератури 24

ВСТУП
Протягом останніх десятиліть легалізація ("відмивання") доходів, отриманих злочинним шляхом, набула у світі широкого розповсюдження. Ускладнилася і структура злочинних операцій з "відмивання" доходів. Організовані злочинні угруповання, використовуючи слабкість національних систем регулювання фінансової системи, здійснюють гнучкі та швидкі операції з переведення та переміщення активів через національні кордони, вміло використовують розбіжності в режимах регулювання підприємницької діяльності як в межах національних систем, так і між самими системами з головною метою - приховування джерел походження коштів, їх власників та механізмів контролю над ними.
Не існує єдиного поняття стосовно "відмивання грошей" ні в міжнародному законодавстві, ні в законодавстві окремих держав. Під ним розуміють легалізацію протиправно отриманих грошових коштів та майна, що здійснюється шляхом різних маніпуляцій з "брудним" капіталом, внаслідок чого останній набуває статусу законного (легального). Маються на увазі методи і процедури, що дозволяють отримані в результаті незаконної діяльності кошти переводити в інші активи для приховування їх правдивого походження, дійсних власників або інших аспектів, що могли б свідчити стосовно порушення законодавства.
Найчастіше різні способи "відмивання" грошей використовуються в таких випадках, як торгівля наркотиками і зброєю, шахрайство, терористична діяльність, вимагання, проституція, торгівля контрабандними та краденими товарами.
Втім, за своєю суттю "відмивання" грошей супроводжує будь-який злочин, мотивом якого є одержання доходу.
Щорічно у світі до законного фінансового обігу залучається від 590 млрд. до 1,5 трлн. доларів, набутих злочинним шляхом, що становить від 2 до 5% всесвітнього валового продукту. Процес відмивання "брудних" грошей є катастрофою для правопорядку і економіки як на національному, так і на загальносвітовому рівні. Він згубно впливає на загальну соціально-економічну ситуацію, завдає відчутних моральних збитків кредитним установам, підриває довіру добропорядних вкладників [5, с. 23].
У цієї контрольній роботі розглядаються деякі питання, пов'язані із організацією розкриття та розслідування легалізації грошей, здобутих злочинним шляхом ("брудних" грошей).


1. ПОНЯТТЯ "ТІНЬОВОГО КАПІТАЛУ" І "БРУДНИХ" ГРОШЕЙ
Легалізація грошових коштів або іншого майна, здобутого незаконним шляхом, є характерним явищем сучасної злочинності, воно породжене умовами переходу до ринкової економіки. Роздержавлення і приватизація державного майна за відсутності надійного правового регулювання цих процесів призвели до незаконного нагромадження в руках фізичних і юридичних осіб прихованого від державного обліку капіталу, що одержав образну назву "тіньовий капітал", а обіг його стали називати "тіньовою економікою".
"Тіньовий" капітал - це грошові кошти, що знаходяться у володінні юридичних або фізичних осіб і приховані від оподаткування. Це грошові кошти, фактично вилучені із законного товарообігу в економічній діяльності. Такі грошові кошти не можна покласти в банк, легально придбати на них нерухомість, офіційно пустити в оборот для одержання прибутку, щоб не "засвітити" їх у різних формах державних обліків. Тому рух неврахованих від оподаткування грошових коштів здійснюється потай, в обхід законної економічної діяльності.
Таким чином, "тіньовий" капітал, "брудні" гроші - це підпільні, невраховані державою грошові кошти на підприємствах, в організаціях з будь-якою формою власності, а також у фізичних осіб, здобуті шляхом розкрадання, присвоєння, шахрайства, крадіжки, грабежу, ігрового і наркобізнесу тощо.
2. КРИМІНАЛІСТИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЗЛОЧИНУ
Легалізація - це новий злочин, ознаки якого можна знайти при аналізі фінансових операцій з грошовими коштами, угод з іншим майном при здійсненні підприємницької чи іншої економічної діяльності.
Предметом безпосереднього посягання є грошові кошти чи майно.
Під грошовими коштами мають на увазі не лише гроші й валюту, а й банківські чеки, дорожні чеки, грошові перекази, інвестиційну власність, а також грошові кошти у фізичних осіб, здобуті шляхом розкрадання, присвоєння, шахрайства, крадіжки, грабежу, ігрового і наркобізнесу тощо.
Легалізація за своєю сутністю - процес виведення грошових коштів ("брудних" грошей) із сфери "тіньового" капіталу в сферу його законного обігу, тобто надання грошовим коштам чи майну статусу законної власності певної юридичної чи фізичної особи (ст. 209 КК України). Отже, придбане незаконним шляхом стає фактично законною власністю.
Легалізація має дві форми: просту і складну.
Проста форма за своєю структурою є лише стадією складної легалізації, що являє собою багатоступінчасту шахрайську фінансову операцію, в якій беруть участь легальні комерційні фінансово-банківські структури.
У пострадянському українському законодавстві легалізація була відсутня, подібні злочини містилися в главах Кримінального кодексу про державні, посадові, господарські злочини, про розкрадання державної чи колективної власності.
Новий КК України передбачив легалізацію (відмивання) грошових коштів чи майна, здобутого незаконним шляхом, і відніс їх до розділу про злочини, що вчиняються у сфері господарської діяльності (розділ VІІІ, ст. 209 КК України).
Аналіз легалізації свідчить, що в криміналістичному діяльнісному аспекті легалізація характеризується:
а) проведенням різних злочинних операцій з "тіньовим капіталом";
б) використанням "тіньового капіталу" в підприємницькій і господарській діяльності, тобто вчинення економічних злочинів;
в) створенням організованих груп в Україні чи за кордоном для відмивання "тіньового капіталу".
Ці три діяльнісні ознаки - операції з "тіньовим капіталом", використання його в підприємницькій діяльності й створення організованих груп для відмивання, тобто приховування слідів злочину, - утворюють матеріальні та ідеальні наслідки - сліди злочину.
Майно - це нерухомість, а також транспортні засоби, коштовності, дорогоцінні та рідкісні метали. Безперечно, найпоширенішим предметом безпосереднього посягання є гроші, валюта, цінності й цінні папери, нерухомість тощо.
Для виявлення легалізації і ознак безпосереднього посягання необхідно проаналізувати господарсько-фінансову діяльність організації, підприємства, фірми, колективного господарства. Якщо виявиться, що:
а) легальні джерела доходів у фізичної чи юридичної особи не відповідають їх операціям з великими грошовими сумами;
б) придбана нерухомість;
в) суми укладених угод значно перевищують доходи юридичної або фізичної особи, - то все це ознаки предмета легалізації.
Легалізація як дія щодо виведення незаконно здобутих доходів з "тіньової економіки" і надання їм законного статусу, здійснюється:
1) проведенням фінансових операцій;
2) укладенням угод купівлі-продажу, позики, кредитування;
3) здійсненням підприємницької і господарської діяльності;
4) організацією злочинних груп для легалізації ("відмивання") "тіньового капіталу".
Фінансові операції охоплюють розрахункові й депозитні операції, наприклад, звільнення від готівки шляхом перерахування її на рахунки підставних осіб (родичів, знайомих) у спеціально створених фірмах для приховування в посередників, скуповування цінних паперів, наприклад, державних облігацій, чеків, векселів, депозитних і ощадних сертифікатів, ощадних книжок на пред'явника, приватизаційних цінних паперів, акцій та ін.
Способи легалізації в підприємницькій діяльності вельми різноманітні і зводяться до незаконного одержання прибутку в стадії виготовлення, збереження, видачі, транспортування і реалізації (обмірювання, обважування, фальсифікація, завищення цін), обліку товарно-матеріальних цінностей, приховування прибутку.
Способи легалізації безпосередньо пов'язані із хабарництвом, зловживанням службовим становищем, корупцією, вимаганням, захопленням заручників, фінансовим шахрайством, кримінальним тероризмом. Звідси вони мають різноманітний характер, притаманний самостійним складам злочинів, а саме:
- участь посадових осіб, державних службовців, депутатів у комерційній діяльності для витягування особистого чи корпоративного прибутку;
- "перекачування" державних коштів у комерційні структури і перетворювання в легальні гроші;
- надання пільг для своєї корпоративної групи (політичної, релігійної, національної) з відволіканням державних ресурсів;
- вплив на засоби масової інформації для одержання особистої або корпоративної вигоди;
- використання державними службовцями підставних фірм, найчастіше оформлених на родичів;
- використання службового становища для маніпулювання інформацією (перекручування, затягування термінів видачі тощо) з метою витягування особистої вигоди;
- бюрократичний "рекет", що виражається у вимаганні матеріальних коштів для їх "перекидання" в інші комерційні структури, політичні партії, благодійні фонди з прямою особистою вигодою;
- лобізм при прийнятті нормативних актів в інтересах певних груп;
- надання державних фінансових ресурсів у виборчі фонди окремих претендентів [1, c. ].
Оскільки легалізація ("відмивання") грошових коштів так чи інакше відображається в товарообігу, то її слідову картину складають:
а) документи як сліди-предмети, котрі свідчать про банківську, бухгалтерську, підприємницьку та іншу діяльність, що відображає відділення від незаконного джерела частини грошових коштів і введення їх у легальну економіку;
б) сліди різних пошкоджень у документах: монтаж, часткова і повна підробка документа, травлення реквізитів, підробка відбитків печаток, підписів, виготовлення документів з використанням сучасної комп'ютерної графіки і техніки друку;
в) утворення в пам'яті злочинця, потерпілого і свідків-очевидців ідеальних слідів "відмивання" грошових коштів, майна.
Гроші і цінні папери, що потрапляють в операцію "відмивання", проходять через руки багатьох учасників злочину. З огляду на те, що папір якісний, в окремих випадках не треба виключати застосування засобів для виявлення слідів рук, пото-жирових плям для їх дослідження з метою ідентифікації. Необхідно пам'ятати, що, передаючи вимагачеві гроші, потерпілий часто переписує їх номери, робить видимі, нібито випадкові позначки або наносить маловидимі сліди, про що заявляє органам слідства. Такі об'єкти підлягають попередньому дослідженню, іноді експертизі.
Особи злочинців різноманітні. Це особи, що так чи інакше беруть участь у політичній, економічній і суспільній діяльності (серед них - депутати, працівники міністерств та інших державних установ, директори, економісти, бухгалтери підприємств із державною або колективною формою власності, керівництво підприємницьких структур, працівники митниць, банків, податкової служби тощо). Це також прості помічники, співучасники, шахраї, рекетири, грабіжники, корумповані чиновники всіх гілок влади, підживлювані "брудними" грошима у вигляді нелегальних піднесень, подарунків, хабарів і легальних благодійних пожертвувань громадським організаціям, фондам тощо.
У цьому зв'язку "легалізація - це сестра корупції". Отже, корупція в найбільш загальному вигляді - це засіб "відмивання" грошей.
3. ОСОБЛИВОСТІ ПОРУШЕННЯ КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ І ПЕРВІСНІ ДІЇ СЛІДЧОГО В ТИПОВИХ СИТУАЦІЯХ
Особливість порушення кримінальних справ про легалізацію грошових коштів полягає в тому, що процесові "відмивання" має передувати якесь кримінально каране діяння, сутність якого зводиться до незаконного придбання грошових коштів чи майна. Без злочинного придбання грошових коштів нічого було б й "відмивати". Тому розслідування легалізації починається з аналізу іншого незаконного діяння щодо створення неврахованого майна, "тіньового" капіталу, прихованого від оподаткування. Це можуть бути кримінальні справи, що перебувають у провадженні або закінчені провадженням, про хабарництво, розкрадання, посадові злочини, корупцію, фінансове шахрайство, порушення правил про валютні операції, вимагання тощо.
Ознаки легалізації можна знайти при аналізі даних про фінансові операції з грошовими коштами, купівлю-продаж, оренду, позику інші угоди з майном, здійснені в ході підприємницької або економічної діяльності.
Процесу легалізації як злочинній діяльності завжди передують дві обставини:
а) злочинне нагромадження незаконного прибутку ("брудних" грошей);
б) збереження і приховування його від обліку і оподаткування.
Ці факти не проходять безслідно і відображаються в офіційному документообігу та "чорній бухгалтерії", які злочинець, як правило, веде паралельно "для пам'яті".
Ознаки нагромадження незаконного прибутку стають очевидними в ході аналізу економічної діяльності юридичної чи фізичної особи, вони відображають спосіб виробництва, рух товару. Якщо підприємство, фірма виробляє продукцію, то ознаки незаконного нагромадження пов'язані з витратою сировини на одиницю продукції, заміною дорогих інгредієнтів на дешевші, з порушенням технологічного процесу, що призводить до створення неврахованих "надлишків" сировини або готової продукції. При реалізації і постачанні продукції нагромадження йде за рахунок обмірювання, обважування, фальсифікації, шахрайства, підробки документів тощо.
Незаконно нагромаджена продукція концентрується на складах і ретельно приховується від обліку і оподаткування. Часто виготовляють два документи:
а) про реальну кількість;
б) про таку, що значиться в бухгалтерії.
В офіційні документи в цьому випадку вносять виправлення, нерідко сировина, гроші, товари передаються в інші підставні організації на час, наприклад, інвентаризації, ревізії, звіти. У матеріально-відповідальної особи, як правило, ведеться "чорна бухгалтерія".
Найбільш поширеними сферами відмивання "брудних" грошей є: шахрайство в кредитно-фінансовій і банківській діяльності, приватизаційних процесах державного майна, інвестиційній діяльності різних фондів.
Одна з головних ознак легалізації:
а) відсутність легальних джерел доходу у фізичних або юридичних осіб;
б) невідповідність доходів проведеним фінансовим операціям, угодам з нерухомістю.
Особливо ознаки легалізації помітні на початковому етапі, коли відбуваються відділення частини грошових коштів від злочинного джерела та їх інтеграція через банки й інші кредитні установи у фінансову систему держави чи розміщення на рахунки іноземних банків.
Фінансові операції мають широку сферу застосування, охоплюючи розрахункові, депозитні та інші операції. Поширеним прийомом є звільнення від готівки на рахунках злочинців шляхом перерахування її на рахунки підставних осіб, родичів, знайомих, співучасників і партнерів по бізнесу.
Фінансове шахрайство є одним з найпоширеніших видів злочинної діяльності, безпосередньо пов'язаної з приватними інвестиційними фондами, коли внески громадян привласнювалися шахраями, акумулювалися в іноземних банках.
Про ознаки легалізації в сфері приватизації можуть свідчити, наприклад:
1) заниження балансової вартості приватизованих об'єктів;
2) придбання посадовою особою акцій на суму понад 5% статутного капіталу;
3) присвоєння чи передача державного майна акціонерним товариствам, благодійним фондам без згоди трудових колективів;
4) використання державних грошових коштів від приватизації для придбання дач, транспорту, проведення євроремонту;
5) використання на аукціонах підставних осіб;
6) необгрунтована відмова особам, які подали заяву на участь в аукціоні;
7) внесення підробок у договори оренди і передача у довгострокову оренду нерухомості без згоди трудових колективів тощо.
Наведені особливості легалізації свідчать про складність збирання інформації, необхідної для порушення кримінальної справи про легалізацію як самостійний злочин, для якого головною ознакою є встановлення незаконного походження грошових коштів і майна. Тому кримінальні справи порушуються:
а) за матеріалами різних перевірок, аналізом суміжних злочинів, пов'язаних з реалізацією;
б) за матеріалами оперативних розробок органів дізнання СБУ і МВС.
У першому випадку матеріали надходять від спеціалізованих підрозділів по боротьбі з економічною (УБЕЗ) і організованою злочинністю (УБОЗ) у системі МВС і СБУ. Слідчий разом з органом дізнання розробляє план реалізації матеріалів і порушення кримінальної справи.
В другому випадку ситуація складається майже аналогічним чином, коли органи дізнання в порядку ст. 103 КПК України вживають оперативно-розшукові заходи за фактами виявлення ознак легалізації чи проводять перевірку за повідомленнями, заявами.
Зібрані матеріали надають слідчому, який вирішує питання про порушення справи і початок розслідування.
Складається план реалізації оперативних матеріалів і розробляється тактична операція, наприклад, "Затримання з доказами", "Одночасне вилучення незаконного прибутку в декількох осіб", "Обшук на робочому місці та затримання", "Арешт рахунків у банках", "Одночасна виїмка документів у відповідних установах" тощо.
Механізм легалізації - це складний ланцюг взаємодій різних осіб і установ, успіх його залежить від того, на якому етапі розслідування виявлені ознаки легалізації. В будь-якому разі елементами механізму легалізації є злочинець - власник "брудних" грошей, який розпочинає дії щодо їх легалізації, і співучасник - державний службовець, посадова особа, яка безпосередньо виконує функції легалізації за певну винагороду, тобто корупціонер.
Якщо взяти за основу схему "злочинець - корупціонер", то можна констатувати, що в процесі порушення кримінальної справи виникають такі ситуації.
Перша ситуація характеризується наявністю інформації про факти і ознаки легалізації, відомий власник "брудних" грошей - злочинець (затриманий з доказами), перевіркою і ревізією встановлений незаконно здобутий прибуток (грошові кошти, майно), але невідомий безпосередній виконавець - корупціонер і спосіб легалізації.
Друга ситуація характеризується наявністю незаконних операцій легалізації "брудних" грошей у певній державній структурі (наприклад, справа про корупцію, що розслідується, одержання хабарів), але невідомі джерело "брудних" грошей та їх власник-злочинець.
Третя ситуація виникає тоді, коли є інформація про факти легалізації, відомі злочинець і корупціонер, але невідомі способи легалізації та інші особи, що беруть участь у відмиванні "брудних" грошей.
4. ОРГАНІЗАЦІЙНО-ТАКТИЧНІ ДІЇ СЛІДЧОГО В ТИПОВИХ СИТУАЦІЯХ ДОСУДОВОГО СЛІДСТВА
Відповідно до особливостей порушення кримінальних справ про легалізацію і слідчих ситуацій, що виникають при цьому, розслідування починається з аналізу структури організації (підприємства), її виробничої, економічної і фінансової діяльності, виявлення "ланцюжка" документообігу і встановлення місцезнаходження документів для їх вилучення. Для цього проводяться допити свідків, підозрюваних, виїмки документів, обшуки на робочих місцях підозрюваних, огляди документів, їх слідче дослідження, проведення досліджень фахівцем, провадження ревізій, судових бухгалтерських, економічних і криміналістичних експертиз.
Разом з тим слідчий продовжує співробітництво з органом дізнання по збиранню відсутнього доказового матеріалу шляхом давання окремих доручень.
Зібраний органом дізнання і слідчим при перевірці заяв, повідомлень матеріал дозволяє визначити загальний напрямок розслідування і будувати загальні версії, насамперед за характером сформованих слідчих ситуацій.
Так, у першій ситуації при затриманні злочинця з доказами висунення слідчих і оперативних версій максимально прив'язується до конкретних сфер фінансової, підприємницької та економічної діяльності злочинця, з'ясування місцезнаходження джерела грошових коштів або іншого майна, здобутого незаконним шляхом; зв'язків з корупціонерами. Версії будуються за двома напрямками:
а) про суб'єкта - співучасника легалізації;
б) про спосіб легалізації, встановлення механізму і осіб, що беруть участь у ньому.
При відпрацьовуванні першого напрямку, коли підозрюваний затриманий з доказами, а корупціонер - співучасник "відмивання" грошових коштів невідомий, висуваються три версії:
а) чи є затриманий злочинцем, а виявлені в нього засоби (майно, коштовності, цінні папери) здобутими злочинним шляхом і приховуються ним від обліку і оподаткування:
б) хто є посередником - корупціонером, який безпосередньо здійснює фінансові махінації для легалізації "брудних" грошей;
в) можливо, підозрюваний не злочинець, а виявлені грошові кошти є законною власністю фізичної чи юридичної особи.
Якщо підозрюваний - юридична особа, то бажано будувати окремі версії про структуру підприємства, господарські зв'язки - внутрішні й зовнішні, про фінансове становище, наявність представництв, філій, дочірніх підприємств. Особлива увага надається версії: "Хто є засновником?", "Хто володіє контрольним пакетом акцій?". Можливо, підозрюваний лише співучасник, член злочинної групи.
При відпрацьовуванні другого напрямку - встановленні способу і механізму легалізації - версії будують щодо схеми фінансової операції руху легалізованих грошових коштів. З'ясовується установа і особа, що виконала відділення частини грошових коштів від приховуваного джерела, якими документами і хто це оформив. Потім простежується рух легалізованих грошових коштів за системою фінансово-банківських установ.
Окремі версії можуть бути побудовані за суб'єктом і способом легалізації, наприклад, керуючий і головний бухгалтер банку є співучасниками - корупціонерами при виконанні фінансової операції. При перевірці окремих версій треба встановити: "Яка роль кожного учасника у відмиванні грошей?", "Хто ще задіяний у ній?" тощо. Остання версія спрямована на встановлення свідків.
Допит свідків має свої особливості, оскільки вони нерідко не бажають повідомити об'єктивну інформацію про способи легалізації, в яких вони брали участь як працівники державної чи комерційної установи, і свідчити проти себе не зобов'язані. У цьому зв'язку допит треба будувати на фактах, документах, оперативних даних, отриманих у ході слідства. Традиційний прийом встановлення психологічного контакту в цих випадках майже не спрацьовує. Необхідно пред'являти докази так само, як це рекомендується при допитах підозрюваного або обвинуваченого.
Друга слідча ситуація діаметрально протилежна першій, тут відомий корупціонер, оскільки він спійманий з доказами на виконанні незаконних фінансових операцій при ревізії або перевірці контрольно-ревізійною установою. Є документи, тобто факт фінансового зловживання в наявності. У цьому разі відпрацьовується версія - чи є незаконною виявлена операція "відмивання", чи це помилка, а операція законна, хто є замовником, тобто влансиком-злочинцем легалізованих грошових коштів тощо.
Кримінальна справа в цій ситуації, як правило, порушується за матеріалами перевірок, тому розслідування починається з вивчення документообігу і встановлення схеми його руху, тобто визначення місцезнаходження документів, що фіксують незаконну фінансову операцію.
Тут початковими слідчими діями є виїмка або обшук для вилучення документів, їх огляд і слідче дослідження.
Необхідно відзначити, що іноді проводиться суцільна виїмка документів, наприклад, за якийсь період. Така тактика виїмки ускладнює роботу судово-бухгалтерської експертизи та інші дослідження, вимагає багато сил і засобів. У цих випадках, готуючись до виїмки або обшуку, треба запросити фахівців і скласти схему руху фінансових документів, що відображають конкретну операцію, встановити місцезнаходження документів і лише після цього проводити одночасну виїмку необхідних документів. На підприємстві і в установі призначається ревізія, іноді з повним відновленням бухгалтерського обліку. При цьому призначаються судово-бухгалтерська чи економічні експертизи, а у разі виявлення в документах виправлень, підробок, матеріальної чи інтелектуальної підробки призначаються відповідні криміналістичні експертизи.
В розглядуваній ситуації можуть проводитися затримання підозрюваних, обшук на робочих місцях і за місцем проживання підозрюваних та обвинувачених.
Таким чином, для першої і другої слідчих ситуацій характерними слідчими діями є: виїмка, затримання, обшук, допит, огляд, проведення ревізії, судових експертиз.
Третя ситуація є найбільш сприятливою, коли відомі злочинець і корупціонер, але не зовсім відомі способи легалізації, коло осіб, що беруть участь в ній, розмір і походження джерела "брудних" грошей. Своєчасна виїмка і робота з документами є найважливішою особливістю розслідування економічних злочинів взагалі і відмивання "брудних" грошей зокрема.
Тут треба мати на увазі, що легалізація грошових коштів або іншого майна може здійснюватися шляхом укладення цивільних угод, коли одна угода маскує іншу, що приховує справжні наміри сторін.
Зовні це може виглядати як укладення договорів дарування, позики, позички, схову, купівлі-продажу та ін. Угоди можуть містити відкладені і скасувальні умови для маскування реальних цілей. У даній ситуації необхідно вилучати всі документи, що стосуються угоди, і окремо допитувати не тільки учасників угоди, а й всіх осіб, що беруть участь в її оформленні. Всі угоди припускають одержання незаконного прибутку.
Легалізація може бути здійснена способом, не пов'язаним з одержаннями прибутку як основної мети. "Відмивання" може відбуватися через спрямування грошових коштів на благодійні цілі, охорону здоров'я, розвиток спорту, захист прав, законних інтересів, на інші нематеріальні потреби громадян, для досягнення суспільних благ.
Створення різних благодійних фондів - один з поширених способів легалізації. При розслідуванні такої легалізації треба звертати увагу на дві особливості:
а) розшук і забезпечення схоронності майна для подальшої його конфіскації;
б) застосування заходів цивільно-правового характеру про визнання угод незначними і недійсними.
Початкові й наступні слідчі дії при розслідуванні економічних злочинів взагалі і легалізації зокрема проводяться з дотриманням загальних процесуальних норм і рекомендацій криміналістичної тактики.
Затримання ефективне своєю раптовістю, воно, як правило, спонтанне і повинно бути обгрунтованим і доцільним, а не затриманням заради затримання, щоб пізніше вибачитися і звільнити затриманого. Затримання як слідчу дію не можна змішувати з короткочасним затриманням, що, як правило, проводиться органом дізнання в ході перевірочної оперативно-розшукової діяльності, головним чином у ситуації безпосереднього виявлення злочинної діяльності.
Затримання як слідча дія, зазвичай є тактичним засобом реалізації зібраних оперативних матеріалів, порушенням кримінальної справи і початком розслідування. Орган дізнання надає зібрані матеріали слідчому, а останній разом з органом дізнання вирішує питання про порушення справи і проте, якою слідчою дією почати розслідування. Якщо матеріали обгрунтовані, а виявлені факти дозволяють затримати підозрюваного з доказами, то слідчий виносить постанову про затримання і визначає тактику його проведення.
Ретельна підготовка до затримання і повторний огляд фактичних матеріалів органу дізнання дають можливість слідчому уникнути необгрунтованих затримань. Раптовість затримання спрацьовує тоді, коли підготовка і перевірна діяльність ведуться потай оперативними засобами, з документуванням фото- відео-звукозаписом фактів злочинної діяльності.
Нерідко розслідування починається з встановлення і допиту свідків, що проходили по кримінальних справах, які передували легалізації (корупція, хабарництво, розкрадання тощо), що дозволяє не лише встановити злочинні зв'язки і механізм легалізації, а й з'ясувати нових свідків. Допит останніх спрямований на встановлення безпосереднього предмета легалізації, його кількості, виду і стану, способу легалізації, осіб, які брали участь у цій операції, їх способу життя, майнового стану, наявності зв'язків з державними структурами: міліцією, прокуратурою, судом, депутатським корпусом, місцевою адміністрацією та ін.
Допит підозрюваних і обвинувачених рекомендується проводити негайно, лише у разі затримання з доказами. В інших випадках не треба поспішати, оскільки без зібраних доказів, що викривають, важко сподіватися на об'єктивні показання підозрюваного при пред'явленні обвинувачення.
Слідчий, готуючись до допиту обвинуваченого, повинен зібрати достатню кількість оперативної задокументованої інформації, фото- звукозаписом, відеозйомкою, забезпечити базу свідків. Тільки тоді можна приступати до допиту, використовуючи всі прийоми тактики, що рекомендуються, для викриття обвинуваченого, який запирається, викриття його в неправді і встановлення об'єктивної істини.
Оскільки виїмка документів у багатьох випадках є початком розслідування "відмивання" грошових коштів, те слідчий почне огляд документів після виїмки є важливою дією. Огляд супроводжується попереднім дослідженням із застосуванням технічних засобів і участю фахівців - криміналіста, бухгалтера, економіста. Фахівець-криміналіст повинен дослідити документи і встановити наявність технічних підробок, виправлень, невідповідність реквізитів (штампів, печаток) джерелу документа. Фахівці-бухгалтери допоможуть сформувати документи за джерелами їх походження в злочинному ланцюжку механізму легалізації. Таким чином, через огляд і попереднє дослідження слідчий підготується до призначення судових експертиз та їх видів.
Судові експертизи призначаються і проводяться в загальному порядку відповідно до норм кримінально-процесуального законодавства і рекомендацій криміналістичної тактики.

ВИСНОВКИ
Аналіз сучасної практики попередження, розслідування і покарання за злочини, пов'язані із легалізацією незаконних доходів, свідчить про те, що чітко визначилося коло проблем, від вирішення яких залежить ефективність такої боротьби та взаємодії правоохоронних органів на різних рівнях.
Перша проблема. Відсутність погоджених нормативних визначень понять "легалізація" (чи "відмивання"), "незаконний доход", "злочинний доход" і багатьох інших.
Вирішення цієї проблеми, насамперед, пов'язане із розробкою методології і методики порівняльно-правового аналізу норм кримінально-правового законодавства; складанням порівняльних термінологічних словників, які мають точно позначати міру збігу (ототожнення) понять, що використовуються у правозастосуванні; підготовкою коментарів до них; офіційним визнанням різними країнами понять у договорах про правову допомогу з кримінальних справ.
Друга проблема. Відсутність погоджених процедур попередження, розслідування і покарання за злочини відповідної категорії.
Розв'язання даної проблеми в своєї основі відповідає вищесформульованим підходам. Разом з тим, розробка та прийняття погоджених процедур попередження окремих видів злочинів, боротьба з якими належить до національних пріоритетів, може набути необхідного рівня ефективності лише у випадку прийняття спеціальних програм боротьби зі злочинністю, що мають статус нормативного правового акта.
Третя проблема. Відсутність ефективної стабільної системи підготовки фахівців, які володіють технологіями розслідування злочинів, пов'язаних із легалізацією (відмиванням) незаконних доходів, включаючи навички пошуку та ідентифікації коштів, розташованих в офшорних зонах.
Вирішення проблеми передбачає визначення мережі базових закладів освіти; розробку спеціалізованого навчального курсу, учбово-методичного комплексу до нього, що включає можливість дистанційного навчання з використанням глобальної комп'ютерної мережі; створення механізму підготовки та підвищення кваліфікації викладачів з юридичних та економічних дисциплін.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Конституція України від 28.06.1996 р. № 254к96-ВР в ред. від 25.06.2008 р. //http://zakon.rada.gov.ua
2. Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 р. № 2341-ІІІ в ред. від 07.05.2008 р. //http://zakon.rada.gov.ua
3. Кримінально-процесуальний кодекс України від 28.12.1960 р.
№ 1001-05 в ред. від 07.05.2008 р. //http://zakon.rada.gov.ua
4. Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю: Закон України від 20.06.1993 р. № 3341-XІІ в ред. від 03.03.2006 р. //http://zakon.rada.gov.ua
5. Грищенко О. Проблеми боротьби із "відмиванням брудних коштів" //Юридичний журнал: Юстініан. - 2005. - № 7. - С. 23 - 25.
6. Гузар Б. Стратегія та досвід боротьби з організованою злочинністю і нелегальним наркобізнесом: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції. - К.: РВВ МВС України, 2005. - 176 с.
7. Дудоров О. Чи спливуть "брудні гроші" на поверхню. Легалізація злочинних прибутків: проблеми кримінально-правової протидії //Віче. - 2005. - № 1. - С. 72 - 73.
8. Криминалистика / Под ред. Р. С. Белкина. - М.: Юрид. лит., 1986. - 544 с.
9. Криминалистика / Под ред. А. В. Дулова. - М.: Экоперспектива, 2006. - 416 с.
10. Криминалистика / Под ред. В. А. Образцова. - М.: Юристъ, 1995. - 592 с.
11. Криміналістика: Підручник / За ред. В. Ю. Шепітька. - 2-ге вид., перероб. і доп. - К.: Ін Юре, 2004. - 520 с.
12. Криминалистика: Учебник / Под ред. Н. П. Яблокова. - М.: БЕК, 1995. - 694 с.
13. Кузьмічов В. С., Прокопенко Г.І. Криміналістика: Навч. посібник. - К.: Юрінком Інтер, 2001. - 368 с.
14. Пономарев П. Г. Проблемы противодействия легализации преступных доходов // Изучение организованной преступности: российско-американский диалог. - М.: ИНФРА-М, 2006. - С. 91 - 94.
15. Про боротьбу з "відмиванням" коштів, отриманих злочинним шляхом // Матеріали Центру правової реформи і законопроектних робіт при Міністерстві юстиції України. - К.: Юрінком Інтер, 2006. - 214 с.
16. Савченко А. "Відмивання" грошей: кримінально-правовий і порівняльний аспекти //Право України. - 1997. - № 5. - С. 38 - 40.
17. Салтевський М. В. Криміналістика (у сучасному вигляді): Підручник. - К.: Кондор, 2005. - 588 с.