Кр РОЗСЛІДУВАННЯ РОЗБІЙНИХ НАПАДІВ, ВЧИНЕНИХ ОРГАНІЗОВАНИМИ ЗЛОЧИННИМИ ГРУПАМИ

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

з дисципліни
"Організація розкриття та розслідування окремих видів злочинів"
на тему:
ОРГАНІЗАЦІЯ РОЗКРИТТЯ ТА РОЗСЛІДУВАННЯ РОЗБІЙНИХ НАПАДІВ, ВЧИНЕНИХ ОРГАНІЗОВАНИМИ ЗЛОЧИННИМИ ГРУПАМИ

ПЛАН

Вступ 3
1. Ознаки організованої злочинної групи 4
2. Криміналістична характеристика розбоїв 5
3. Початковий етап розслідування: планування, слідчі ситуації
та типові версії 7
4. Особливості проведення окремих слідчих дій при розбійних нападах, вчинених організованими групами 12
Висновки 16
Список використаної літератури 17

ВСТУП
Закон визначає розбій як напад із метою заволодіння чужим майном, поєднаний з насильством, небезпечним для життя або здоров'я особи, яка зазнала нападу, або з погрозою застосування такого насильства (ч. 1 ст. 187 КК України).
При розбої заволодіння чужим майном відбувається шляхом насильства над особистістю, тобто до порушення права власності приєднується порушення блага особистого, і це останнє є способом здійснення першого. Такий юридичний збіг в одному злочині різних дій свідчить про наявність єдиної волі винного й про особливо інтенсивний спосіб її прояву, що додає цьому злочину специфічний характер і свідчить про його підвищену суспільну небезпеку.
Наразі характерною особливістю розбійних нападів є те, що вони вчинюються організованими групами. Це робить звичайні способи їх скоєння більш витонченими, досконалими і результативними для злочинців. При цьому часто використовуються різноманітні види сучасної вогнепальної зброї, новітні технічні засоби, інструменти та ін.
Успіх розслідування розбоїв, вчинених організованими групами, у значному ступені залежить від того, чи зумів слідчий у повному обсязі використати інформацію, яку він одержав на початковій стадії розслідування, від його вміння працювати з матеріальними джерелами та доказами.


1. ОЗНАКИ ОРГАНІЗОВАНОЇ ЗЛОЧИННОЇ ГРУПИ
Наразі розбійні напади, як правило, вчинюють добре організовані злочинні групи, озброєні вогнепальною зброєю, сучасними видами мобільного зв'язку, першокласним транспортом.
Основними ознаками організованої злочинної групи є:
1) наявність забезпеченої ієрархічної структури (лідер, виконавці та ін.);
2) спільна розробка техніки, тактики, методики і стратегії злочинної діяльності;
3) наявність психофізіологічної і функціональної структури;
4) наявність фінансового забезпечення (створення спеціального грошового фонду - "общака"), яким керує лідер злочинної групи;
5) розподіл "прибутків" залежно від виконаної ролі;
6) встановлення і дотримання кодексу поведінки (норм і правил поведінки членів організованої групи як у сфері злочинної діяльності, так і поза нею);
7) наявність злочинного досвіду;
8) використання в своєї діяльності злочинного інструментарію (засобів, методів та прийомів) і сучасного арсеналу науково-технічних засобів, транспорту і зброї (холодної, вогнепальної тощо).
Злочинні об'єднання, спеціально створені для вчинення розбійних нападів, є не простою чисельною сукупністю її членів, а здобувають нові якості - організованість і стійкість, що додають їм підвищену суспільну небезпеку.
Для того, щоб розслідування розбоїв, вчинених організованими групами, було повним, всебічним і об'єктивним, необхідно ретельно з'ясовувати особливості формування таких груп, їх структуру, роль лідерів, рольові статуси учасників, стосунки між ними, способи захисту від викриття.
Недостатнє приділення уваги з'ясуванню питань, пов'язаних із формуванням і функціонуванням такого роду груп, як свідчить практика, призводить до неповноти розслідування, встановленню не всіх учасників вчиненого злочину, неправильної кваліфікації дій співучасників, невиявленню у повному обсязі масштабів злочинної діяльності, обставин, що їй сприяли, а також до невжиття необхідних заходів для усунення названих обставин.
2. КРИМІНАЛІСТИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОЗБОЇВ
Розбої є тяжкими злочинами, покарання за які передбачені статтею 187 КК України. Вони зазвичай вчинюються в присутності очевидців у парках, на вокзалах, у громадському транспорті та інших громадських місцях. При цьому злочинці розраховують, що очевидці не перешкоджатимуть їм, боячись наразитися на напад.
При вчиненні розбійного нападу злочинці враховують певні обставини (місце події, риси, властиві особі потерпілого, характер майна, яким передбачається заволодіти) і визначають спосіб, час, знаряддя і засоби, які можуть бути використані під час нападу.
Таким чином, для криміналістичної методики розслідування розбоїв має значення насамперед одержання інформації про такі обставини:
1) особу;
2) викрадене майно, його зовнішні ознаки;
3) спосіб проникнення до викраденого (відібраного) майна, його ознаки;
4) спосіб заволодіння майном;
5) знаряддя і засоби, що використовувались для заволодіння майном.
Встановлення цих обставин дає можливість:
- визначити напрямок слідства;
- організувати розшук злочинців і майна по "гарячих слідах":
а) "від людей" (за ознаками словесного портрета);
б) "від речей" (за їх зовнішніми ознаками).
Способи вчинення розбоїв є різноманітними. Для проникнення у сховище злочинці зазвичай зламують найменш міцні його частини - вікна, двері, стельові перекриття. Вид і надійність сховища і замикаючого пристрою визначають знаряддя і засоби злому - від найпростіших побутових знарядь (лом, сокира, молоток, монтировка) до складних інструментів (газозварювальних апаратів, електроінструментів: дриль, електропилка та ін.). Металеві сейфи, броньовані двері в квартири, залізобетонні банківські сховища зламують із застосуванням вибухових речовин, агресивних рідин, які впорскують у механізм замка. Із вибухових речовин найчастіше застосовують пластикову вибухівку.
Розбійні напади, як правило, відбуваються ввечері, вночі, у погано освітлених малолюдних місцях. Останнім часом зросла кількість розбійних нападів у квартирах, офісах, причому зухвалі розбої відбуваються вдень, в обідню перерву, санітарний день.
Як засоби насильства і погрози злочинці використовують холодну і вогнепальну зброю, побутові нагрівальні прилади (праску, електроплитку, паяльник, запальничку), спеціальні засоби (стоматологічні щипці, шприци з наркотиком, шокові кийки) тощо.
Слідова картина розбоїв залежить від місця їх вчинення, засобів, що використовувались для відмикання запорів, пошкодження охоронної сигналізації, злому перешкод, виду предметів безпосереднього посягання. Для розбою характерні, головним чином, матеріальні сліди злочинця і знарядь вчинення злочину на предметах обстановки місця події, речах, що стали предметом викрадення.
Нарешті, при розбоях необхідно вивчати особу потерпілого. Часто розбою передують сусідські чи дружні стосунки, розпиття спиртного. Тому встановлення стосунків потерпілого із злочинцями має принципове значення.
Отже, у структурі криміналістичної характеристики розбійних нападів істотного значення набуває встановлення таких обставин:
1) час і місце вчинення розбійного нападу;
2) наявність очевидців;
3) у чому виразилося насильство;
4) які знаряддя були використані;
5) хто став жертвою нападу, його стан здоров'я і тяжкість тілесних ушкоджень;
6) які матеріальні цінності викрадено, їх індивідуальні особливості та споживча вартість;
7) хто вчинив розбійний напад, зовнішні ознаки злочинців, особливі інші прикмети, роль кожного у вчиненні злочину;
8) які обставини сприяли вчиненню злочину.
Знання криміналістичної характеристики розбоїв орієнтує слідчого на вибір найбільш оптимальної тактики розслідування.
3. ПОЧАТКОВИЙ ЕТАП РОЗСЛІДУВАННЯ: ПЛАНУВАННЯ, СЛІДЧІ СИТУАЦІЇ ТА ТИПОВІ ВЕРСІЇ
Після отримання інформації про вчинений злочин слідчий оцінює її практичну значущість і правдивість. З урахуванням зібраних і задокументованих відомостей він визначає їх вірогідність, достатність для початку розслідування і вирішує, чи забезпечать вони судову перспективу кримінальної справи.
Якщо наявних відомостей недостатньо або вони викликають сумнів, то згідно зі ст. 97 КПК України проводиться попередня перевірка, яка передбачає встановлення додаткових обставин або їх вірогідності шляхом отримання пояснень від потерпілого, очевидців, уточнення окремих елементів на місці злочину.
В процесі перевірки необхідно звертати увагу на конкретні ознаки, притаманні розбою. До них можна віднести:
1) наявність ознак ретельної підготовки й зухвальства з боку нападників;
2) організація спостереження за жертвою, про що свідчать сліди, залишені на місці спостереження;
3) характер спрямованості дій;
4) спосіб зникнення з місця вчинення злочину;
5) способи приховування та реалізації майна і цінностей, придбаних злочинним шляхом;
6) дані про осіб, які раніше вчиняли аналогічні злочини, їх зв'язки.
Встановлення перелічених ознак здійснюється як на стадії дослідчої перевірки, так і на початковому етапі розслідування. Їх виявлення проводиться поетапно, оскільки вони тісно пов'язані між собою.
Прийнявши рішення про порушення кримінальної справи за ознаками ст. 187 КК України, слідчий дає процесуально-криміналістичну оцінку наявної початкової інформації.
Наявність необхідних відомостей про злочин, осіб, які вчинили напад, місце їх знаходження, товарну цінність і значущість викраденого майна, місця приховування й збуту забезпечує не лише слідчу та судову перспективу, а й дозволяє визначити комплекс слідчих дій та оперативно-розшукових заходів.
У справах про розбійні напади слідчий вже на початковому етапі розслідування, як правило, має певну інформацію про обставини виявленого злочину, а часто й про осіб, які його вчинили. Ця інформація надходить слідчому із заяви потерпілих та інших джерел. Оцінюючи цю інформацію і результати первісної перевірки, слідчий має можливість вже на початковому етапі розпочати перевірку висунутих версій і планування розслідування.
Планування розслідування розбійних нападів здійснюється з урахуванням даних, одержаних в результаті вжиття перевірочних заходів. Особливістю планування є врахування слідчої ситуації, що склалася на початковому етапі розслідування.
Існують дві головні слідчі ситуації:
1) коли особи, які вчинили злочин, відомі;
2) коли злочинці невідомі.
На початковому етапі розслідування в справах про розбійний напад можна висунути такі типові версії:
1) мав місце розбійний напад;
2) злочин вчинено підозрюваними чи іншими особами;
3) злочину не було, повідомлення неправдиве.
У випадках, коли злочинці відомі, перед слідчим постає завдання перевірити їх причетність до вчинення злочину. У цьому разі необхідно ретельно дослідити версію щодо можливого повідомлення потерпілим неправдивої інформації та інсценування розбійного нападу. Крім того, в плані необхідно передбачити заходи, спрямовані на перевірку алібі підозрюваних.
Коли ж злочинців затримано на місці злочину, передусім необхідно передбачити такі заходи, як допит потерпілого, огляд місця події, огляд одягу підозрюваного, допит очевидців та інших осіб.
Перевірка версій і планування розслідування розбоїв, коли злочинці невідомі потерпілому, має свої особливості. У цих випадках необхідно перевірити версії про осіб, які могли вчинити розбійний напад, для чого слідчий повинен якомога ефективніше використати можливості оперативно-розшукових органів. Причому перевірка версій має здійснюватися за допомогою передбачених у плані конкретних слідчих дій та оперативно-розшукових заходів. При цьому необхідно чітко оцінити наявні докази та іншу інформацію, а саме:
- проаналізувати показання потерпілих, свідків та інших осіб;
- перевірити за картотекою наявність нерозкритих розбоїв у даному районі чи населеному пункті, виявити можливих "гастролерів";
- за даними криміналістичного обліку перевірити відбитки слідів рук.
Цей комплекс заходів, спрямованих на встановлення осіб, які вчинили напад, може бути розширеним з урахуванням слідчої ситуації та конкретних обставин.
При плануванні затримання злочинців з речовими доказами, якщо про це відомо слідчому, необхідно передбачити:
1) розміщення оперативних працівників, які беруть участь у затриманні, з урахуванням всіх можливих обставин опору з боку злочинців;
2) питання щодо часу і моменту операції;
3) можливі способи фіксації злочинних дій;
4) способи належного процесуального затримання.
Плануванню розслідування повинна передувати й побудова висновків із версії про вчинення злочину організованою групою.
З версії про наявність організованої групи, висунутої за результатами огляду місця злочину, у загальній формі можуть бути виведені висновки про:
1) кількість злочинців;
2) число осіб, що безпосередньо приймали участь у реалізації обраного способу вчинення злочину;
3) число осіб, які реалізували спосіб приховування злочину;
4) рольовий розподіл виконавців;
5) використання знарядь злочину одноосібно (лише одним з учасників), персоніфіковано, групою (кількісний склад групи);
6) число осіб, на яких могли залишитися сліди вчинених ними дій або сліди з місця події.
Наведена вище схема істотно поповниться, якщо слідчий вже в перші години своєї роботи зі справою буде мати інформацію, отриману від потерпілих і свідків. У цьому випадку версія про груповий злочин може в принципі не викликати сумнівів, завдання буде полягати, крім її підтвердження, у деталізації висновків, які повинні охоплювати не лише факт колективних злочинних дій, але і їх зміст, реальний розподіл функцій між учасниками злочинної групи, ознаки, що вказують на лідерство в ній тієї чи іншої особи, свідчать про рівень організованості групи.
На початковому етапі розслідування обов'язково плануються детальні допити потерпілих і свідків.
Істотні відмінності має планування початкового етапу розслідування справи, порушеної на підставі оперативних матеріалів. План розслідування в цьому випадку являє собою по суті визначення шляхів і засобів реалізації оперативних даних: слідчий має орієнтуючу інформацію про чисельність злочинної групи, рівень її організації, рольові стосунки між її учасниками, епізоди злочинної діяльності. В нього є можливість, скориставшись висунутими оперативними працівниками версіями, сконструювати найбільш імовірну версію, отже, продуктивніше вести розслідування.
4. ОСОБЛИВОСТІ ПРОВЕДЕННЯ ОКРЕМИХ СЛІДЧИХ ДІЙ ПРИ РОЗБІЙНИХ НАПАДАХ,ВЧИНЕНИХ ОРГАНІЗОВАНИМИ ГРУПАМИ
До слідчих дій у справах про розбійні напади належать: огляд місця події, допит потерпілих і свідків, освідування потерпілих, пред'явлення для впізнання та призначення судових експертиз.
Послідовність проведення перелічених слідчих дій визначається в кожному окремому випадку слідчими ситуаціями. Так, у разі, коли з моменту вчинення злочину і до моменту подання заяви минув незначний проміжок часу, необхідно негайно оглянути місце події. Якщо ж з моменту нападу вже минув деякий час, доцільніше передусім допитати потерпілого і свідків, після чого оглянути місце події.
Версія про вчинення розбою групою осіб може бути висунута вже під час огляду місця події на підставі виявлених слідів, особливостей предмета посягання, способу вчинення і знарядь злочину, змін в обстановці тощо.
Про груповий характер вчиненого злочину можуть свідчити, насамперед, сліди пальців рук, залишені, судячи з малюнку папілярних ліній, різними особами. Підтвердженням цієї обставини є розходження слідів однойменних пальців при однаковій давності їх утворення. При виявленні слідів різнойменних пальців версію про груповий злочин підтверджує істотне розходження в їх розмірах. Висновок про те, що злочинців було декілька, може бути зроблений за слідами рук лише після виключення їх приналежності потерпілому або особам з його оточення.
За тими ж критеріями оцінюються і сліди ніг (взуття). Розходження встановлюються за конфігурацією і розмірами слідів взуття, за ознаками підошовної частини взуття, що відобразилися в слідах, при наявності доріжок слідів - за розходженнями в ознаках ходи.
Корисну інформацію може дати аналіз слідів паління. Про те, що злочинців було декілька, свідчить наявність сигарет або цигарок різних марок, розходження в способі гасіння, манері докурювати їх до кінця або залишати недокурок тієї чи іншої величини, звичка м'яти гільзу цигарки своєрідним способом, ознаки використання мундштука, сліди губної помади.
Розходження можуть бути встановлені й шляхом дослідження слини на недокурках. При виявленні недокурків сигарет або цигарок однієї марки варто звернути увагу на товарний знак, оскільки вони можуть бути виготовлені на різних фабриках, що вказує на приналежність недокурків різним особам.
Вказівкою на те, що злочин вчинений групою, є сліди переміщення, переносу громіздких або важких предметів, значний обсяг і вага викраденого майна.
Спосіб вчинення злочину виступає свідченням групи в тих випадках, коли характеризується особливою витонченістю або складністю.
Зі способом пов'язані знаряддя і засоби вчинення злочину, використання важких інструментів для різання металу при відкритті сейфів та інших металевих сховищ, виявлення на місці події стріляних гільз від різних екземплярів зброї, сліди різних знарядь злому, сліди декількох транспортних засобів, належність яких до події злочину безсумнівна, та ін.
Крім того, про групу можуть свідчити зміни в обстановці місця події порівняно із тривалістю перебування там злочинців. Так, значні зміни обстановки квартири, спорожнені шухляди з білизною, розкидані речі, розкриті шухляди письмового столу, буфета, шафи в зіставленні з тим встановленим фактом, що час перебування злодіїв у квартирі не міг перевищувати на півгодини, дозволяють припустити, що злочинець був не один.
Усі виявлені сліди, предмети, зміни обстановки місця події повинні бути оперативно оцінені під кутом зору їх належності до розслідуваної події, а також в плані версії групового злочину.
Крім результатів огляду місця події, як вихідну інформацію на стадії порушення кримінальної справи використовують дані, отримані в результаті вжитих паралельно з оглядом оперативно-розшукових заходів (робота негласних співробітників, поквартирний обхід, опитування потерпілих й інших осіб, застосування службово-пошукового собаки тощо). Це, як правило, відомості про кількість злочинців, їх рольову диференціацію, особливості спілкування один з одним, прикмети, а також про підготовчі до вчинення злочинного посягання дії: розпити мешканців, кількаразові відвідування майбутнього місця події тощо.
Сукупність вихідної інформації повинна містити достовірні дані про ознаки розбою, вчиненого організованою групою.
Допит потерпілого має свої особливості.
У випадку очевидного для потерпілого злочинного посягання при його допиті необхідно з'ясувати:
1) кількість осіб, що приймали участь у вчиненні групового злочину, зовнішні ознаки злочинців;
2) конкретні дії кожного з них, особливості поведінки, як вони називали один одного, чи використовували клички, кримінальне арго;
3) хто керував діями співучасників;
4) хто і чим був озброєний;
5) у який спосіб нападники залишили місце події, чи не подала команду будь-яка особа, що спостерігала за вчиненням злочину.
За аналогічною схемою повинні бути допитані й свідки-очевидці, але при цьому додатково з'ясовується, де вони знаходилися в момент події, чи приймали участь в ньому (якщо так, то яку), в якому стані сприймали дії злочинців і потерпілих та ін.
При оцінці результатів допиту потерпілих треба мати на увазі можливість дачі ними неправдивих показань з помсти, образи, жадібності, співчуття до обвинуваченого, остраху перед ним або його спільниками, що часто має місце у випадках, коли із всіх учасників злочинної групи затримано лише одного. Іноді потерпілі повідомляють не про всі злочинні дії учасників групи, приховуючи ті з них, розголосу яких вони бажають уникнути, наприклад, повідомляють про розбійний напад, але умовчують про згвалтування.
Коло свідків-очевидців по групових справах залежить від характеру й обставин злочинного посягання. У справах про розбійні напади на квартири це, зазвичай, сусіди потерпілих, ліфтери, працівники комунальних служб або органів зв'язку. При розбійних нападах на банківські установи - касири, інкасатори, працівники охорони, особи, які у момент нападу знаходилися на місці події або поблизу нього. Їх показання будуть залежати від того, яку роль вони відіграли в події: активно протидіяли нападу або спостерігали його. Особливо важливими є показання тих свідків, які можуть назвати конкретних злочинців, повідомити дані про їх зв'язки та ін.
Іноді під час розслідування справ про розбійні напади виникає необхідність у пред'явленні для впізнання осіб, які вчинили напад. У цьому випадку необхідно організувати впізнання відповідно до рекомендацій, вироблених криміналістичною наукою та кримінально-процесуальним законодавством.
З метою уточнення показань обвинуваченого і виявлення їх відповідності іншим обставинам у справах, які вивчаються, доцільно здійснювати перевірку показань на місці. Особа, яка вчинила напад, може вказати шляхи пересування, місця спостереження за потерпілим.
Крім судово-медичної експертизи, залежно від слідчої ситуації та необхідності встановити конкретні обставини і з'ясувати окремі питання у справах цієї категорії можуть бути призначені трасологічна, хімічна, біологічна та інші види експертиз.

ВИСНОВКИ
Загалом розслідування вбивств, вчинених організованими групами, як і розслідування будь-яких інших злочинів, складається з трьох етапів: початкового, наступного та заключного.
Початкові дії при розслідуванні розбійних нападів, вчинених організованими групами, включають невідкладні слідчі дії та оперативно-розшукові заходи. До оперативно-розшукових заходів належать організація переслідування злочинців, опитування громадян, які перебували на місці злочину, та ін.
Якісно новий етап розслідування починається, коли в ході розслідування виявлені особи, що обвинувачуються у вчиненні розбою.
На заключному етапі розслідування головне завдання - прийняти правильне рішення про подальший напрямок кримінальної справи. Прийняттю цього рішення передує його підготовка, яка полягає в узагальненні даних, зібраних у процесі розслідування, їх аналізі та оцінці, ознайомленні учасників процесу з матеріалами справи та ін.
Як свідчить аналіз практики, для багатьох слідчих і оперативних працівників використання методик розслідування розбійних нападів, вчинених організованими злочинними групами, у повному обсязі з метою розкриття таких злочинів викликає певні труднощі. Ця ситуація вимагає всебічної підготовки слідчих і оперативних працівників для ефективного розслідування розбійних нападів, вчинених організованими злочинними групами, всебічної і тісної взаємодії між ними, вмілої організації всього розслідування даних злочинів.


СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 р. № 2341-ІІІ в ред. від 14.01.2009 р.
2. Кримінально-процесуальний кодекс України від 28.12.1960 р. № 1001-05 в ред. від 14.01.2009 р.
3. Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю: Закон України від 30.06.1993 р. № 3341-XІІ в ред. від 03.03.2006 р.
4. Біленчук П. Д., Перкін В.І. Тактичні прийоми, тактичні комбінації та тактичні операції в розслідуванні злочинів. - К.: Атіка, 1996. - 334 с.
5. Звирбуль А. К., Смыслов В. И. Расследование краж, грабежей и разбойных нападений. - М.: Юрид. лит., 1982. - 290 с.
6. Когутич І.І. Криміналістика: Особливості методики розслідування окремих видив злочинів. - Львів: Тріада плюс, 2006. - 456 с.
7. Колесниченко А. Н. Общие положения методики расследования отдельных видов преступлений. - Харьков: Изд-во ХЮИ, 1976. - 288 с.
8. Криміналістика: Підручник / За ред. В. Ю. Шепітька. - 2-ге вид., перероб. і доп. - К.: Ін Юре, 2004. - 520 с.
9. Расследование грабежей и разбойных нападений, совершаемых с целью завладения имуществом граждан. - М.: Юрид. лит., 1991. - 228 с.
10. Расследование разбоев и бандитизма / А. Ю. Головин, В. Д. Рожков,
И. В. Тишутина. - М.: Юрлитинформ, 2004. - 288 с.
11. Салтевський М. В. Криміналістика (у сучасному вигляді): Підручник. - К.: Кондор, 2005. - 588 с.
12. Степичев С. Расследование разбоев: Метод. пособие. - М.: Госюриздат, 1955. - 144 с.
13. Шепітько В. Ю. Довідник слідчого. - К.: Юрінком Інтер, 2000. - 480 с.