Кр УМИСНЕ ВБИВСТВО МАТІР'Ю СВОЄЇ НОВОНАРОДЖЕНОЇ ДИТИНИ

КОНТРОЛЬНА РОБОТА
з дисципліни
"Організація розкриття та розслідування окремих видів злочинів"

на тему:

ОРГАНІЗАЦІЯ РОЗКРИТТЯ ТА РОЗСЛІДУВАННЯ УМИСНИХ ВБИВСТВ МАТІР'Ю СВОЄЇ НОВОНАРОДЖЕНОЇ ДИТИНИ

ПЛАН
Вступ 3
1. Обставини, що підлягають доведенню у справах
про вбивства матір'ю своєї новонародженої дитини 5
2. Слідчі ситуації та їх розробка при розслідуванні
вбивства матір'ю своєї новонародженої дитини 8
3. Особливості методики розслідування вбивства
матір'ю своєї новонародженої дитини 14
Висновки 18
Список використаної літератури 19

ВСТУП
Надана контрольна робота присвячена організації розкриття та розслідування умисних вбивств матір'ю своєї новонародженої дитини, тобто дітовбивства.
У широкому розумінні дітовбивством може бути визнане умисне чи необережне позбавлення життя дитини різного віку і будь-якою особою.
Проте, у кримінальному праві цей термін слід розуміти у вужчому значенні, а саме: умисне вбивство матір'ю своєї новонародженої дитини під час пологів чи відразу після них (ст. 117 КК України). Таке розуміння терміна "дітовбивство" у кримінальному праві й судовій медицині є загальновизнаним.
Саме поняття "вбивство" нерозривно пов'язане із життям і смертю людини, тому без з'ясування змісту поняття життя і смерті не можна говорити і про визначення вбивства. Достатньо важливою видається можливість достовірного визначення початку і кінця життя, оскільки від цього в цілому ряді випадків залежить правильність розмежування різних видів злочинів (наприклад, дітовбивство і кримінальний аборт), а також злочинного і незлочинного діяння (зокрема, констатація смерті й взяття органів у донора).
Життя людини завжди було найвищою цінністю демократичної правової держави, у зв'язку з чим захист цієї цінності – це невід'ємна частина діяльності правоохоронних органів і держави в цілому, яку необхідно розглядати у двох аспектах – соціальному і правовому.
Для сучасної української правової науки особливий інтерес представляє дослідження й вирішення проблем, що виникають у зв'язку із захистом життя і здоров'я дитини.
Соціальний аспект наданої проблеми обумовлений тим, що вбивство, зокрема матір'ю своєї дитини, – це найбільш яскравий приклад безпосереднього зв'язку архаїчних уявлень сімейно-побутового характеру із злочином. Осудження громадською думкою дітовбивць можна побачити вже на ранніх етапах розвитку суспільства й у різних формах (виставляння винних голими на публічне осміяння, обмазування дьогтем воріт будинку, де жила викрита у вбивстві своєї дитини жінка, обрізання їй кіс тощо). Зазначені соціальні традиції збереглися в моральних підвалинах багатьох народів.
Складні побутові колізії в Україні наразі провокують і сприяють вчиненню дітовбивств із мотивацією, що має зазвичай соціально-побутову й сімейну підстави.
Статистичні дані та їх аналіз свідчать, що в державі маються стійкі тенденції до збільшення рівня смертності стосовно народжуваності. Погіршує ситуацію й те, що в Україні спостерігається постійне зростання кількості вбивств новонароджених і малолітніх дітей, вчинених їх батьками або родичами.
Все наведене вище говорить про те, що існує нагальна потреба у розробці спеціальної методики розслідування дітовбивств, зокрема матір'ю своєї новонародженої дитини, чому наразі приділяється вкрай мало уваги у виданнях, присвячених розслідуванню окремих видів злочинів (порівняно, наприклад, із замовними вбивствами).

1. ОБСТАВИНИ, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ДОВЕДЕННЮ У СПРАВАХ ПРО ВБИВСТВА МАТІР'Ю СВОЄЇ НОВОНАРОДЖЕНОЇ ДИТИНИ
Однією з основних цілей діяльності, спрямованої на розкриття і розслідування конкретного злочину, як свідчить аналіз практики правоохоронних органів, є встановлення у вчиненому діянні наявності або відсутності ознак складу злочину, а також виявлення й закріплення обставин, що підлягають доведенню по кримінальній справі.
У зв'язку з цією обставиною, Р. С. Бєлкин та інші вчені-криміналісти у своїх наукових працях, вказуючи на необхідність постійного вдосконалення конкретних криміналістичних методик розслідування окремих видів (груп) злочинів, пропонують включати в їх структуру новий елемент – обставини, що підлягають доведенню по кримінальних справах категорії злочинів, яка досліджується [4, с. 207].
А. М. Кустов відзначає, що окремі елементи структури конкретної криміналістичної методики розслідування злочинів недостатньо сприяють формуванню програм для вирішення конфліктних слідчих ситуацій, у зв'язку з чим пропонує розробляти окремі методики на основі пізнань обставин, що підлягають доведенню по кримінальним справам, і моделей механізмів злочинів [13, с. 21].
Успішне розкриття і розслідування таких злочинів як дітовбивства можливо лише при правильному, повному, всебічному й об'єктивному встановленні обставин, що відносяться до розслідуваної події.
Предмет доведення у справах про дітовбивства має особливості, які обумовлені:
1) встановленням часу вчинення злочину залежно від віку постраждалої дитини;
2) встановленням способу вчинення злочину, зокрема, шляхом дій або бездіяльності (наприклад, залишення дитини у небезпеці);
3) встановленням умисної форми вини особи, що скоїла злочин;
4) встановленням причетності матері (батька або інших родичів) дитини до вчиненого злочину;
5) встановленням обставин, що пом'якшують чи обтяжують покарання (наприклад, вчинення дітовбивства при наявності ситуації, яка викликала психічні травми, або в стані психічного розладу, що не виключає осудності, або в співучасті тощо) та ін.
Знання обставин злочину, що складають предмет доведення, дозволяє слідчому цілеспрямовано вести розслідування, бачити його кінцеву мету, вирішувати кримінально-правові, криміналістичні й кримінально-процесуальні завдання.
Аналіз теоретичних джерел і практичного досвіду із розкриття та розслідування дітовбивств дозволяє зробити висновок про те, що до обставин, які підлягають встановленню й доведенню по даній категорії вбивств, відносяться:
1) факт протиправного позбавлення життя новонародженої дитини;
2) причина настання смерті дитини;
3) наявність причинного зв'язку між діями (бездіяльністю) винної особи і смертю дитини, що наступила;
4) обстановка, умови вчинення дітовбивства;
5) місце вчинення дітовбивства;
6) час вчинення дітовбивства;
7) спосіб вчинення дітовбивства;
8) мотиви і цілі дітовбивства;
9) особа, що вчинила дітовбивство;
10) співучасники дітовбивства;
11) особистість жертви (немовляти);
12) характер і розмір збитку, заподіяного дітовбивством;
13) причини та умови, що сприяли вчиненню дітовбивства.
Всі ці обставини повинні бути ретельно досліджені й доведені.
Не зупиняючись на характеристиці кожної із зазначених обставин, зауважимо, що в цілому смерть новонародженої дитини може наступити внаслідок різного роду обставин (наприклад, стихійного лиха, нещасного випадку, транспортної події, хвороби, залишення у небезпеці, умисного позбавлення життя матір'ю або іншою особою). Проте, лише в останньому випадку, при наявності ознак протиправності, даний факт розцінюється кримінальним законом як вбивство.
У процесі розслідування дітовбивства необхідно встановити, що смерть дитини наступила внаслідок протиправного позбавлення її життя, а не в результаті нещасного випадку, хвороби або інших подій.
Суб'єктам, що здійснюють розслідування, необхідно зібрати інформацію, що доводить умисну вину матірі, інакше діяння не буде містити ознаки дітовбивства. Прикладом може слугувати кримінальна справа, порушена за фактом смерті дитини, вік якої був два місяці, вбитої 4 листопада 1970 р. у квартирі своїх батьків. У процесі розслідування було встановлено, що смерть дитини наступила в результаті заподіяних їй тілесних ушкоджень в області зводу черепа у період, коли мати Р., знаходячись у стані алкогольного сп'яніння, переносила її з кімнати в кімнату й вдарила дитину о дверний косяк та о спинку ліжка. Умисної вини матірі у випадку, що розглядається, немає [18, с. 23].
Найважливішою умовою розслідування дітовбивств є встановлення причинного зв'язку між діянням особи, обвинуваченої (або підозрюваної) у злочині, і наслідками, що наступили. Причинний зв'язок не завжди очевидний. Наявність причинного зв'язку означає, що наслідки, які наступили, з необхідністю випливають із дій або бездіяльності певної особи. Розрив у часі між дією (бездіяльністю) вбивці і смертю дитини не є тією обставиною, наявність якої виключає їх причинну обумовленість.
Наявність причинного зв'язку має відповідати декільком вимогам:
1) діяння в часі повинно передувати настанню смерті або іншим небезпечним наслідкам, якщо мав місце замах;
2) діяння повинно бути необхідною обставиною, яка із внутрішньою закономірністю зумовлює настання смерті;
3) діяння повинно в момент вчинення створювати реальну можливість настання смерті.
Наприклад, гр. О., яка відлучилася на деякий час по своїх справах, залишила новонароджену дитину в ліжечку, яке стояло біля вішалки. Під вагою одягу цвяхи, якими була прикріплена вішалка, випали із стіни, і пальто впало на дитину, внаслідок чого остання вмерла від асфіксії. У цьому випадку відсутній причинний зв'язок між діями О. і смертю її дитини, оскільки те, що трапилося, не тільки не було наслідком умислу, але й виходило за межі можливого передбачення [18, с. 24].
Заподіяння смерті дитині з необережності треба відрізняти від випадків, що взагалі виключають вину конкретної особи, тобто коли вона дійсно не передбачала й не могла передбачати настання смерті дитини. Наприклад, у момент відправлення природних потреб у жінки раптово починаються стрімкі пологи й дитина випадає у вигрібну яму.
У цьому й аналогічних випадках склад злочину відсутній.
2. СЛІДЧІ СИТУАЦІЇ ТА ЇХ РОЗРОБКА ПРИ РОЗСЛІДУВАННІ ВБИВСТВА МАТІР'Ю СВОЄЇ НОВОНАРОДЖЕНОЇ ДИТИНИ
Вивчення кримінальної практики із дітовбивства дає можливість припустити, що вихідна слідчо-оперативна ситуація по категорії справ, що розглядається, на початковий момент перевірки інформації може виглядати у такий спосіб.
Ситуація перша – є повідомлення або заява про зникнення в жінки вагітності чи новонародженої дитини.
Повідомлення і заяви про зникнення в жінки вагітності чи немовляти, як правило, потребують попередньої перевірки. Зникнення вагітності може пояснюватися тим, що жінці зроблено аборт у лікарняних умовах або немовля, яке зникло, передано матір'ю на виховання в будинок дитини та ін.
Якщо надійшли відомості про зникнення в жінки вагітності, то необхідно з'ясувати, чи дійсно жінка була вагітна і на якому місяці, які причини зникнення в неї вагітності (аборт, пологи тощо).
У тому випадку, коли в заяві чи повідомленні є відомості про зникнення дитини, слід встановити:
1) чи дійсно зникла новонароджена дитина, за яких обставин, яка її доля;
2) наскільки обгрунтовані припущення про імовірність насильницької смерті дитини.
Перевірку варто починати із з'ясування й уточнення обставин, викладених у заяві. При цьому необхідно одержати відповіді на такі запитання:
1) про яку жінку повідомляє заявник;
2) що відомо заявнику про строки вагітності цієї жінки;
3) що він знає про обставини пологів і місцезнаходження дитини;
4) хто, крім заявника, знає про викладені ним факти.
Як свідчить практика, значне число заявників бувають анонімними, а повідомлення вельми короткими, тобто вказується лише жінка, яка у зв'язку зі зникненням вагітності чи дитини підозрюється у дітовбивстві. Анонімний заявник може бути встановлений органами міліції оперативним шляхом.
Ситуація друга – є слідчо-оперативна інформація про зникнення останніх місяців вагітності або новонародженої дитини в конкретної жінки.
У справах даної групи до початкових слідчих дій належать:
1) допит жінки, підозрюваної у вбивстві немовляти;
2) судово-медичний огляд підозрюваної;
3) обшук за місцем проживання підозрюваної й огляд передбачуваного місця пологів і місця приховування трупа;
4) допит заявника й осіб, що знали про пологи та обставини зникнення немовляти.
Черговість проведення зазначених початкових слідчих дій залежить від наявних у розпорядженні слідчого вихідних даних.
Перед допитом жінки, підозрюваної у вбивстві немовляти, необхідно проаналізувати всі наявні матеріали, що як викривають, так і виправдовують її, продумати черговість запитань, порядок пред'явлення наявних у слідчого доказів. При допиті підозрюваної необхідно з'ясувати обставини вагітності і пологів, а також питання про долю народженої дитини.
Зазвичай жінка, щодо якої є дані про можливе вчинення нею дітовбивства у зв'язку зі зникненням ознак вагітності й відсутністю дитини:
А. Не визнає себе винною і дає одне з таких пояснень:
1) заперечує факт вагітності та пологів;
2) визнає вагітність, але заперечує пологи, висуваючи версію про аборт;
3) визнає народження дитини, але висуває одну з версій, відповідно до якої:
– дитина жива, але передана комусь на виховання, підкинута та ін.;
– дитина народилася мертвою чи померла внаслідок "стрімких" пологів або невдало зробленої самодопомоги при пологах;
– дитина хоча й народилася живою, але померла від ненадання їй своєчасної і необхідної допомоги через втрату жінкою свідомості під час пологів чи внаслідок своєї нежиттєздатності тощо.
Б. Визнає себе винною у вбивстві та, як правило, повідомляє місце знаходження трупа.
Відомі випадки, коли підозрювана з метою ввести слідчого в оману вказує йому не те місце, де нею дійсно захований труп. Тому доцільно відразу після визнання жінки переконати її показати місце знаходження трупа дитини (якщо він знаходиться десь поза місцем проживання) або докладно допитати її про те, в якому конкретно місці й за яких обставин був захований труп, що вона запам'ятала з прикмет навколо місця приховування трупа, хто, крім неї, знає про місце знаходження трупа та ін. Якщо жінка стверджує, що знищила труп дитини, яка нібито народилася мертвою, то й у такому випадку необхідно оглянути це місце.
Коли підозрювана, не приховуючи факту народження дитини живою, заявляє, що віддала її на виховання невідомій особі чи підкинула комусь, слідчому потрібно докладно зафіксувати обставини, за яких дитина була підкинута чи віддана на виховання (дата, місце тощо), свідчення про людину, яка взяла дитину на виховання (вік, зовнішність, одяг та ін.), про одяг дитини (колір одягу дитини, ковдри, пелюшок; чи була ковдра байковою, ватяною, який був чепчик та ін.).
Ситуація третя – до правоохоронних органів звернулася мати новонародженої дитини із заявою про смерть дитини або мати прийшла із покаянням про дітовбивство.
Для встановлення вини велике значення мають початкові слідчі дії, зокрема допит підозрюваної.
Встановлення вини дітовбивці, що визнала себе винною, зазвичай не становить труднощів. Складніше встановити факт вбивства, коли жінка цього не визнає, висуваючи, наприклад, версії про народження дитини мертвою чи про її смерть, що настала не внаслідок її дій (бездіяльності), а з інших причин.
Підозрювана нерідко висуває версію про те, що дитина народилася мертвою або померла сама незабаром після пологів; що вона не могла надати дитині допомогу, оскільки знепритомніла та ін.
Походження ж тілесних ушкоджень на тілі немовляти мати іноді пояснює тим, що пологи застали її зненацька і дитина впала (так звані "стрімкі" пологи) чи що вона заподіяла їй тілесні ушкодження внаслідок самодопомоги при пологах.
Версію про народження дитини мертвою, яка найчастіше висувається підозрюваною, як правило, легко перевірити за допомогою судово-медичної експертизи трупа.
Особливу складність становить перевірка версії підозрюваної, коли жінка стверджує, що під час пологів вона знепритомніла й була у тяжкому стані, внаслідок чого не могла подати дитині своєчасну допомогу, і та померла від охолодження тіла або від того, що задихнулася відразу ж після пологів. Перевірити цю версію підозрюваної не завжди вдається за допомогою проведення судово-медичної експертизи.
У судовій медицині не заперечують можливості знепритомлення жінки при позалікарняних пологах, що відбуваються без сторонньої допомоги, коли мають місце важкі пологи і втрачається багато крові тощо. Тому одним із способів перевірки такої версії є проведення судово-медичної експертизи підозрюваної, а також вивчення й зіставлення слідчим усіх обставин, пов'язаних безпосередньо як з пологами, так і післяродовим періодом.
Щоб довести вину матері, необхідно з'ясувати й оцінити приблизно таке коло обставин:
1) чи готувалася мати до народження дитини, чи готувала вона "придане" для неї;
2) чи говорила вона кому-небудь про своє бажання чи небажання мати дитину;
3) чи приховувала вона і від кого свою вагітність, чи висловлювала бажання, щоб дитина народилася мертвою;
4) чи ставала на облік вагітних у жіночій консультації, чи користувалася декретною відпусткою;
5) чи зверталася для здійснення аборту до медичного закладу чи намагалася зробити його поза лікарнею;
6) чи відмовлялася від надання їй медичної допомоги під час пологів і чому пологи відбулися поза лікарнею;
7) хто був присутній при пологах, чи немає протиріччя між показаннями підозрюваної і цієї особи про обставини пологів, причини смерті дитини та ін.;
8) чи приховувала мати труп немовляти і чим це було викликано;
9) чи є протиріччя між показаннями підозрюваної і висновком судово-медичної експертизи про народження живої дитини і причини її смерті.
Якщо мати висуває версію про народження мертвої дитини, необхідно встановити й оцінити її ставлення до цього факту (наприклад, чи була вона цим засмучена та ін.);
10) хто був батьком дитини і як він ставився до її народження;
11) чи знали про вагітність і пологи батьки, родичі жінки та інші особи.
З'ясування цих обставин у сукупності дає можливість встановити, чи мали дії чи бездіяльність матері характер вини й чи мала вона умисел на позбавити дитину життя.
Зібравши докази про всі обставини, пов'язані з діями (бездіяльністю) матері і наслідками, що настали (смертю дитини), слідчому необхідно їх ретельно проаналізувати й оцінити, щоб уникнути необгрунтованого притягнення до кримінальної відповідальності. Слідчий повинен застерегти себе від переоцінки об'єктивної сторони на шкоду суб'єктивним ознакам. Це може призвести до так званого об'єктивного зобов'язання (наприклад, по наслідках – настання смерті дитини, в якій мати не була винною).
Ситуація четверта – виявлення трупа немовляти, коли причина смерті не встановлена.
У випадках, коли підставою для порушення кримінальної справи стало виявлення трупа немовляти, до початкових слідчих дій належать:
1) огляд трупа немовляти і місця його виявлення;
2) судово-медична експертиза трупа.
3. ОСОБЛИВОСТІ МЕТОДИКИ РОЗСЛІДУВАННЯ ВБИВСТВА МАТІР'Ю СВОЄЇ НОВОНАРОДЖЕНОЇ ДИТИНИ
Як вже зазначалось, підставою для порушення кримінальної справи про дітовбивство є:
– факт виявлення трупа немовляти;
– інформація, що надійшла, про зникнення вагітності в жінки, яка перебувала у передпологовому періоді;
– факт відсутності або зникнення в матері новонародженої дитини.
Якщо розслідування почалося з виявлення трупа немовляти, то початковими слідчими діями стають:
1) огляд місця події;
2) допит виявлених свідків, заявників або очевидців;
3) призначення судово-медичної експертизи трупа;
4) організація роботи із встановлення винної особи як слідчими методами, так і шляхом проведення оперативно-розшукових заходів.
Огляд місця події по справах, пов'язаних із дітовбивством, здійснюється відповідно до загальної методики проведення будь-якого огляду місця події й вимог кримінально-процесуального законодавства, але має ряд додаткових особливостей, обумовлених специфікою розслідуваної справи.
Зокрема, у протоколі огляду повинні бути зафіксовані не тільки загальні параметри, положення трупа і його стан, але й наявність або відсутність пуповини, наявні на трупі ушкодження і виділення, відзначені прикмети дитини, її зріст, по можливості й вага. Повинні бути докладно описані та вилучені з місця події всі предмети, що слугували пакувальним матеріалом, а також описані всі сліди, які могли бути залишені особою, що залишила труп на місці події.
Допит свідків має на меті встановити, чи не бачили вони осіб, які залишили труп або знаходилися в районі місця події перед виявленням трупа й мали на руках новонароджену дитину або несли предмети в упаковці, аналогічної тієї, у яку був загорнений труп, або своєю неадекватною поведінкою звернули на себе увагу свідків. При позитивній відповіді в ході допиту з'ясовуються прикмети цих осіб, а потім вживаються заходи до їх встановленню.
У ході призначення й проведення судово-медичної експертизи трупа, крім загальних питань, що вирішуються будь-якою судово-медичною експертизою про причину і давність настання смерті, розв'язується низка специфічних для даної справи питань:
1) на якому місяці утробного життя народилася дитина;
2) чи народилася дитина живою або мертвою, якщо живою, то скільки часу вона жила після пологів;
3) чи була дитина життєздатною або ні, якщо ні, то чому;
4) чи немає ознак, які вказують на те, що дитина народилася в лікарняних умовах;
5) чи здійснювався нагляд за дитиною після її народження;
6) які група й тип крові дитини.
Відповідь на останнє запитання дозволяє шляхом порівняльного дослідження крові визначити осіб, які могли бути батьками даної дитини.
Дані, отримані при огляді місця події, допиті осіб, що знайшли труп, та інших свідків, а також результати судово-медичної експертизи трупа є вихідними для організації роботи із встановлення винного, що може проводитися одночасно в різних напрямках:
– по-перше, варто широко використовувати предмети, виявлені при трупі, оскільки на них можуть виявитися штампи пологових будинків, з допомогою яких можна встановити місце народження дитини, а з врахуванням висновку експерта про час її смерті – визначити коло жінок, у яких вона могла народитися, після чого методом виключення визначити мати дитини.
Якщо на предметах, виявлених при трупі, відсутні такого роду штампи або інші ознаки, то доцільно здійснити пред'явлення населенню прилеглих будинків або вулиць предмети упакування трупа. Це в деяких випадках дозволяє встановити особу, якій ці предмети могли належати;
– по-друге, через жіночі консультації або інші лікувальні установи встановлюються відомості про те, чи не було на ділянках, що входять в зону їх обслуговування, випадків, коли жінки, які були вагітними і перебували на обліку, не надійшли в пологові будинки. Ці відомості можуть мати значення стосовно жінок, які ухилялися від постановки на облік у консультації, оскільки саме такого роду факти зазвичай свідчать про небажання народити дитину, а також стосовно тих, хто незадовго до пологів кудись виїхав.
Якщо підозрювана в дітовбивстві жінка буде встановлена, то подальше розслідування здійснюється в тому ж напрямку, як воно проводилося б у зв'язку із зникненням у матері, що народила, її новонародженої дитини.
У цих випадках підозрювана повинна бути докладно допитана з питань про те, чи була вона вагітна, чи ставала в зв'язку з цим на облік у жіночій консультації або в іншій лікувальній установі, а якщо ні, то чому; чи народила вона і якщо народила, то де, коли, у присутності кого, яка доля дитини.
Усі показання підозрюваної, як би неправдоподібно вони ні виглядали, повинні бути ретельно перевірені. Зокрема, необхідно оглянути й обшукати приміщення, де відбувалися пологи, допитати осіб, що проживають із підозрюваною, або близьких їй людей щодо питання про те, які були її відносини з батьком дитини, чи хотіла вона народити, і якщо ні, то що збиралася робити з дитиною, чи чули вони лемент немовляти та ін.
У процесі розслідування дітовбивств так само, як і при розслідуванні будь-якої іншої категорії справ, повинно бути встановлено, чому було вчинено вбивство, що сприяло вчиненню злочину або полегшувало його вчинення, чи не сприяло цьому неправильна поведінка батька дитини, або бюрократизм посадових осіб, що байдуже відносилися до законних прохань жінки (наприклад, відмова прийняти немовляти в дитячу установу).

ВИСНОВКИ
В результаті вивчення запропонованої для контрольної роботи теми, можна дійти висновку, що наукові й практичні дослідження з тематики розслідування вбивств матір'ю своєї новонародженої дитини ще недостатньо розроблені.
Професори В. П. Бахін, В. Є. Коновалова, В. Ю. Шепітько, В. П. Колмаков, Ю. П. Аленін і деякі інші автори звертали увагу на криміналістичну характеристику цього виду вбивств. Втім, проблемі розкриття вбивств дитини в широкому аспекті увага приділяється вкрай недостатня.
Отже, фахівцям вкрай необхідно почати наукове розроблення методики взаємодії слідчих і оперативно-розшукових установ щодо спільних дій при розслідуванні цієї категорії вбивств.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 р. № 2341-ІІІ в ред. від 14.01.2009 р.
2. Кримінально-процесуальний кодекс України від 28.12.1960 р.
№ 1001-05 в ред. від 14.01.2009 р.
3. Аверьянова Т. В., Белкин Р. С., Корухов Ю. Г., Россинская Е. Р. Криминалистика: Учебник. – М.: ИНФРА-М, 2001. – 990 с.
4. Белкин Р. С. Курс криминалистики. В 3-х т. Т. 3. – М.: Юристь, 1997. – 526 с.
5. Гусев Л. Н., Муравьев А. С. Предупреждение, пресечение и раскрытие убийств. – М.: Новый юристъ, 1992. – 276 с.
6. Когутич І.І. Криміналістика: Особливості методики розслідування окремих видив злочинів: Тексти лекцій. – Львів: Тріада плюс, 2006. – 456 с.
7. Колесниченко А. Н. Актуальные проблемы методики расследования преступлений // Вопросы государства и права. – М.: Юрид. лит., 1970. – Вып. 6. – С. 36 – 44.
8. Колесниченко А. Н. Общие положения методики расследования отдельных видов преступлений. – Харьков: Изд-во Харьковского юрид. ин-та, 1976. – 288 с.
9. Колмаков В. П. Значення для розслідування точного встановлення способів і приховання злочинів проти життя. – Харків: Харківський юрид. ін-т, 1956. – 246 с.
10. Криміналістика: Підручник / За ред. В. Ю. Шепітька. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К.: Ін Юре, 2004. – 520 с.
11. Криминалистика: Учебник / Под ред. Н. П. Яблокова. – М.: БЕК, 1995. – 694 с.
12. Кузьмічов В. С., Прокопенко Г.І. Криміналістика: Навч. посібник. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 368 с.
13. Кустов A. M. К вопросу о криминалистической характеристике преступлений и механизме преступления // Информационный бюллетень по материалам криминалистических чтений "Научная состоятельность криминалистической характеристики преступления". – 2002. – № 17. – С. 20 – 24.
14. Осмотр места происшествия: Справочник следователя / Общ. ред. А. А. Леви. – 2-е изд., испр. и доп. – М.: Юрид. лит., 1982. – 270 с.
15. Рассейкин Д. П. Осмотр места происшествия и трупа при расследовании убийств. – Саратов: Изд-во Саратовского ун-та, 1967. – 152 с.
16. Руководство для следователей / Под ред. Н. А. Селиванова,
В. А. Снеткова. – М.: ИНФРА-М, 1997. – 732 с.
17. Руководство по расследованию убийств. – М.: Юрид. лит., 1977. – 438 с.
18. Саінчин О. Слідчі ситуації і алгоритм дій при розслідуванні дітовбивств // Право України. – 2004. – № 2. – С. 23 – 25.
19. Салтевський М. В. Криміналістика (у сучасному вигляді): Підручник. – К.: Кондор, 2005. – 588 с.