Кр УМОВИ ВІДБУВАННЯ ПОКАРАННЯ У ВИДІ ПОЗБАВЛЕННЯ ВОЛІ НА ПЕВНИЙ СТРОК

КОНТРОЛЬНА РОБОТА
з дисципліни "Кримінально-виконавче право"
на тему: УМОВИ ВІДБУВАННЯ ПОКАРАННЯ У ВИДІ ПОЗБАВЛЕННЯ ВОЛІ НА ПЕВНИЙ СТРОК

ЗМІСТ

1. Умови відбування покарання у виді позбавлення волі
на певний строк 3
1.1 Житлово-побутові умови засуджених до позбавлення волі 3
1.2 Придбання засудженими до позбавлення волі продуктів харчування та предметів першої потреби 4
1.3 Короткострокові та тривалі побачення 5
1.4 Одержання засудженими до позбавлення волі посилок,
передач і бандеролей 8
1.5 Листування 9
1.6 Харчування засуджених до позбавлення волі 10
1.7 Медико-санітарне забезпечення засуджених
до позбавлення волі 12
2. Практичні завдання 14
Задача 1 14
Задача 2 15
Список використаної літератури 18


1. УМОВИ ВІДБУВАННЯ ПОКАРАННЯ У ВИДІ ПОЗБАВЛЕННЯ ВОЛІ НА ПЕВНИЙ СТРОК
1.1 Житлово-побутові умови засуджених до позбавлення волі
Умови відбування покарання засуджених до позбавлення волі на певний строк врегульовані главою 17 КВК України.
Згідно зі статтею 115 КВК України особам, які відбувають покарання у виправних і виховних колоніях, створюються необхідні житлово-побутові умови, що відповідають правилам санітарії та гігієни. Норма житлової площі на одного засудженого у виправних колоніях не може бути меншою трьох квадратних метрів, у лікувальних закладах при виправних колоніях, у виправних колоніях, призначених для тримання і лікування хворих на туберкульоз, у стаціонарі - п'ять квадратних метрів.
Засудженим надається індивідуальне спальне місце й постільні речі. Установи виконання покарань забезпечуються (в основному за рахунок власного виробництва) меблями, інвентарем і предметами господарського призначення, а особи, позбавлені волі, - одягом, білизною і взуттям за сезоном із урахуванням статі, віку й кліматичних умов, а в лікувальних закладах - спеціальним одягом і взуттям.
Вартість речового майна, виданого засудженим у користування, відшкодовується ними за рахунок коштів, зароблених у місцях позбавлення волі, та згідно із заявами за рахунок коштів, що надійшли на особові рахунки. Після оплати вартості отриманого майна воно переходить у власність засудженого.
За частиною 4 ст. 115 КВК України засудженим неповнолітнім, інвалідам першої та другої груп, жінкам з вагітністю понад чотири місяці, непрацюючим жінкам, які мають дітей у будинках дитини при виправних колоніях, непрацюючим чоловікам віком понад шістдесят років і жінкам - понад п'ятдесят п'ять років (якщо вони не одержують пенсії), а також особам, які звільнені від роботи через хворобу, в тому числі хворим на активну форму туберкульозу, харчування, одяг, взуття, білизна і комунально-побутові послуги надаються безоплатно.
Правилами внутрішнього розпорядку визначається асортимент та кількість предметів, виробів і речей, які можуть перебувати у засудженого.
В установах виконання покарань засуджені не лише можуть придбавати продукти харчування й предмети першої потреби. З метою наближення умов життя в колонії до життя на свободі засудженим можуть надаватися й додаткові платні послуги: медичне обслуговування, фотографування, ремонт годинників, електробритв та інший дрібний ремонт дозволених до використання предметів і речей, банно-пральні послуги, прокат кіно- та відеофільмів тощо.
1.2 Придбання засудженими до позбавлення волі продуктів харчування та предметів першої потреби
Одним з елементів режиму, що відображає різницю між умовами відбування покарання у колоніях різного рівня безпеки, є право засуджених до позбавлення волі придбавати продукти харчування та предмети першої потреби (ст. 108 КВК України).
За КВК України засуджені у виправних колоніях мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання мають право витрачати на місяць для придбання продуктів харчування і предметів першої потреби гроші, зароблені в колонії, в сумі до 100% мінімального розміру заробітної плати (ст. 138); у колонії середнього рівня безпеки - до 80%, а у колонії максимального рівня безпеки - до 70% мінімального розміру заробітної плати. Ці суми є базовими, оскільки засудженим, які відбувають покарання у дільницях ресоціалізації, можуть бути змінені умови відбування покарання.
За загальним правилом працездатні засуджені можуть придбавати продукти харчування та предмети першої потреби лише за безготівковим розрахунком і на кошти, зароблені в колоніях. Що стосується непрацездатних засуджених, тобто чоловіків віком понад шістдесят років, жінок - віком понад п'ятдесят п'ять років, інвалідів першої та другої груп, вагітних жінок, жінок, які мають дітей у будинках дитини при виправних колоніях, неповнолітніх, то ці позбавлені волі можуть придбавати продукти харчування та предмети першої потреби також на гроші, одержані за поштовими переказами, за рахунок пенсій чи інших доходів.
Для придбання засудженими продуктів харчування та предметів першої потреби в колоніях організована щоденна робота магазинів.
Засудженим, що тримаються в дільницях посиленого контролю або в камерах колоній (секторів) максимального рівня безпеки, придбання продуктів харчування й предметів першої потреби два рази на місяць здійснюють начальники відділень на підставі заяви засудженого, погодженої з начальником установи.
Асортимент продуктів харчування та предметів першої потреби, які можуть придбати засуджені, співпадає з переліком продуктів харчування, предметів першої потреби та засобів особистої гігієни, які можуть отримувати засуджені у посилках (передачах).
1.3 Короткострокові та тривалі побачення
Однією з доволі істотних умов відбування покарання є контакти позбавлених волі із зовнішнім світом.
За статтею 110 КВК України особи, позбавлені волі, мають право на два види побачень: короткострокові тривалістю до чотирьох годин і тривалі - до трьох діб.
Засуджені, що відбувають покарання у виправних колоніях мінімального, середнього та максимального рівня безпеки, можуть одержувати щомісяця короткострокове й один раз на три місяці тривале побачення.
Короткострокові побачення надаються з родичами або іншими особами й проходять у присутності молодшого інспектора служби нагляду й безпеки.
Тривалі побачення надаються з правом спільного проживання і лише з близькими родичами (подружжя, батьки, діти, всиновлювачі, всиновлені, рідні брати й сестри, дід, баба, онуки). Тривалі побачення можуть надаватися й з особами, з якими засуджені не перебували в зареєстрованому шлюбі, за умови, що у них є спільні неповнолітні діти, що підтверджено їх свідоцтвами про народження та довідкою органу місцевого самоврядування про факт проживання засудженого (засудженої) з особою, яка прибула на побачення, однією сім'єю.
Оплата послуг за користування кімнатами короткострокових і тривалих побачень здійснюється засудженими або їх родичами чи іншими особами за рахунок власних коштів.
Крім побачень засудженим надається право на чотири телефонних розмови протягом року тривалістю до 15 хвилин кожна, при наявності технічних можливостей.
За заявою засудженого або особи, яка прибула на побачення, дозвіл на його проведення надається начальником колонії, а у разі його відсутності - першим заступником або посадовою особою, яка виконує його обов'язки.
Особам, які прибули на побачення, до кімнат тривалих побачень дозволяється проносити продукти харчування та цивільний одяг для використання під час побачення, а також предмети та речовини, зберігання яких засудженим не заборонено. Своєю чергою, засуджені можуть проносити в кімнати тривалих побачень туалетні речі, туалетні вироби, власні альбоми, літературу чи періодичні видання, якщо вони бажають передати їх родичам.
Не дозволяється передавати засудженим або ж отримувати від них будь-які документи, записи, креслення та ін.
Якщо є достатні підстави підозрювати, що особа, яка прибула на тривале побачення, має намір передати засудженому предмети, вироби та речовини, зберігання яких заборонено засудженим, або отримати від засудженого заборонені речі, начальник установи доводить до відома такій особі, що побачення буде надано лише після того, як особа погодиться на огляд її речей і одягу до і після побачення. У разі виявлення в особи, яка прибула на побачення, прихованих від огляду заборонених предметів тривале побачення не надається й вирішується питання про притягнення до адміністративної відповідальності.
Якщо особа, яка прибула на побачення, відмовиться від огляду речей і одягу, за її бажанням можливе надання короткострокового побачення.
Осуджені у будь-якому випадку підлягають повному обшуку до і після побачень.
Статтею 111 КВК України передбачено, що засудженим, які тримаються у виправних колоніях мінімального й середнього рівня безпеки, виховних колоніях, може бути дозволено короткочасні виїзди за межі колонії на території України на строк до семи діб, не рахуючи часу, необхідного для проїзду в обидва кінці, але не більше трьох діб, у разі таких виключних обставин, як смерть або тяжка хвороба близького родича, що загрожує життю хворого; стихійне лихо, що спричинило значну матеріальну шкоду засудженому або його сім'ї.
1.4 Одержання засудженими до позбавлення волі посилок,
передач і бандеролей
Одержання засудженими до позбавлення волі посилок, передач і бандеролей є ще одним каналом підтримання зв'язків із зовнішнім світом. На відміну від побачень, кількість яких не залежить від рівня безпеки колонії, посилки позбавлені волі мають право одержувати: у колонії мінімального рівня безпеки - сім посилок (передач) і чотири бандеролі; у колонії середнього рівня безпеки - шість посилок (передач) і чотири бандеролі; у колонії максимального рівня безпеки - п'ять посилок (передач) і дві бандеролі.
Максимальна вага однієї посилки (передачі) визначається за діючими поштовими правилами й може досягати 30 кг.
Порядок одержання засудженими посилок (передач) і бандеролей та перелік продуктів харчування, предметів першої потреби та засобів особистої гігієни, які можна і які заборонено надсилати засудженим у посилках (передачах), визначається Правилами внутрішнього розпорядку установ виконання покарань.
Засудженим можна надсилати будь-які придатні до вживання продукти харчування, виготовлені не в домашніх умовах, а також тютюнові вироби фабричного розфасування, сигарети та чай. Це означає, що обмеження встановлені на продукти, що швидко псуються, з простроченим терміном реалізації, консервовані продукти, виготовлені в домашніх умовах, продукти, що потребують додаткового приготування шляхом термічної обробки, а також на спиртні напої та пиво.
У число предметів першої потреби входять: одяг, білизна, взуття, годинники із некоштовних металів, бритви електричні або механічні чи безпечні з касетними головками, електрокип'ятильники побутові промислового виробництва, засоби особистої гігієни, підручники і навчальне приладдя, література та періодичні видання, настільні ігри тощо.
Правила внутрішнього розпорядку роблять виняток для важкохворих засуджених, вагітних жінок, жінок, які мають дітей у будинках дитини при виправних колоніях, інвалідів першої та другої груп, які незалежно від призначеного їм виду виправної колонії можуть одержувати додаткові посилки (передачі) і бандеролі в кількості й асортименті, що визначаються медичним висновком.
Лікарські засоби і вироби медичного призначення, які одержують засуджені відповідно до медичного висновку, не включаються в число посилок (передач) і бандеролей.
1.5 Листування
Згідно зі ст. 113 КВК України усім категоріям засуджених до позбавлення волі дозволяється одержувати й відправляти листи і телеграми за власний рахунок без будь-яких обмежень їх кількості. Листування між позбавленими волі, які не є родичами, можливе лише з дозволу адміністрації колонії.
Відправлення засудженими листів проводиться тільки через адміністрацію колонії. Оскільки кореспонденція засуджених підлягає перегляду, то для спрощення цієї процедури листи опускаються до поштових скриньок на території колонії або передаються представникам адміністрації у незапечатаному вигляді.
За частиною 4 ст. 113 КВК України пропозиції, заяви і скарги, адресовані Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини та прокуророві, переглядові не підлягають і не пізніш як у добовий строк надсилаються за належністю.
У зв'язку з цим показово, що §43 Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань називає ще одного адресата, кореспонденція якому переглядові не підлягає, - це Європейський Суд з прав людини. Така редакція хоча й виходить за межі норми КВК України, але, разом із тим, вона більш близька до ч. З ст. 36 Мінімальних стандартних правил поводження з в'язнями, де сказано, що кожен в'язень повинен мати можливість звертатися як до органів центрального тюремного управління, так і до судової влади чи інших компетентних органів із заявами чи скаргами, зміст яких не повинен цензоруватися.
1.6 Харчування засуджених до позбавлення волі
У підтриманні здоров'я засуджених особливо важливу роль відіграє їх харчування.
Якість їжі, її приготування та зовнішній вид можуть виявитися вирішальними при оцінці ув'язненими того, наскільки уважно та відповідально ставиться до них адміністрація місця позбавлення волі. Через це організація харчування важлива для вироблення у осіб, позбавлених волі, позитивного ставлення до всього процесу їх виправлення та навчання.
Для різних категорій позбавлених волі встановлено 11 норм харчування. Норми харчування осіб, позбавлених волі, є диференційованими. Окремо є норми для дорослих і неповнолітніх, для дітей, що перебувають у будинках дитини при установах виконання покарань, для хворих, що перебувають на стаціонарному лікуванні, для вагітних жінок і матерів-годувальниць, для осіб, що постраждали від аварії на Чорнобильській АЕС.
Норми харчування враховують місцезнаходження особи (у дорозі, в колонії чи слідчому ізоляторі), характер зайнятості засуджених на роботі.
Залежно від цих показників змінюється асортимент продуктів і сумарна енергетична цінність тієї чи іншої норми.
Як правило, кожна з норм забезпечення засуджених продуктами харчування поділяється на дві піднорми: загальну і норму дієтичного харчування. Так, норма № 1 А (загальна) забезпечення продуктами харчування засуджених, що перебувають в установах виконання покарань, передбачає на добу:
1) 500 г хліба із суміші борошна житнього і пшеничного 1 сорту; 150 г хліба пшеничного із борошна 2 сорту;
2) 120 г крупи;
3) 10О г м'яса;
4) 100 г риби;
5) 550 г картоплі;
6) 250 г овочів, а також бобові, макаронні вироби, жири, маргарин, олія, цукор, чай, сіль та ін.
Енергетична цінність зазначеної норми складає 3026,2 ккал.
Норма № 1 Б (дієтичного харчування) за рахунок доповнення деякими продуктами харчування (масло тваринне, рис, манна крупа) має енергетичну цінність 3059,4 ккал.
З метою забезпечення продуктами харчування всіх осіб, позбавлених волі, у деяких колоніях (їх усього 11) вирощують зернові, технічні культури, картоплю, овоче-баштанні рослини, розвивають птахівництво, тваринництво. Колонії можуть мати власні переробні комплекси: млини, хлібопекарні, обладнання для виробництва макаронних виробів, дільниці консервації та соління овочів, цехи виготовлення молочної продукції тощо.
1.7 Медико-санітарне забезпечення засуджених до позбавлення волі
Ще однією умовою відбування покарання є медико-санітарне забезпечення засуджених до позбавлення волі, що здійснюється медичною службою установ виконання покарань.
Відповідно до частини 2 ст. 116 КВК України лікувально-профілактична і санітарно-протиепідемічна робота в місцях позбавлення волі організовується і провадиться у такий спосіб, як це визначено законодавством про охорону здоров'я. Це означає, що організація медико-санітарного забезпечення в колоніях відповідає вимогам її надання населенню країни.
Правила внутрішнього розпорядку установ виконання покарань передбачають, що в колоніях здійснюється:
а) клінічне обстеження та нагляд за засудженими з метою оцінки стану здоров'я, а при виявленні хвороб - застосування раціональної терапії та встановлення непрацездатності;
б) амбулаторне, стаціонарне і спеціалізоване лікування методами та засобами, що рекомендовані інструктивно-методичними вказівками Міністерства охорони здоров'я України.
На медичну службу установ виконання покарань покладені завдання:
- здійснення медичного контролю за станом здоров'я осіб, позбавлених волі, шляхом проведення систематичних медичних оглядів та обстежень з метою своєчасного виявлення хворих із соматичними, інфекційними, паразитарними й іншими захворюваннями та осіб з патологічними та передпатологічними станами;
- надання медичної допомоги в місцях позбавлення волі, а при необхідності - залучення ресурсів лікувальних закладів територіальних органів охорони здоров'я;
- організація забезпечення медичного благополуччя;
- контроль за організацією харчування осіб, які тримаються в місцях позбавлення волі відповідно до норм, що визначені Кабінетом Міністрів України; систематичний аналіз стану захворюваності й утрати працездатності з метою проведення лікувально-профілактичних заходів;
- пропаганда медичних та гігієнічних знань.
Крім того, що засуджені забезпечені належного рівня обслуговуванням медичною службою колонії, вони також мають право звертатися за лікарськими консультаціями та лікуванням до медичних установ, що надають платні послуги. Консультації та лікування у таких випадках проводяться в медичній частині колонії під наглядом працівників медичної служби.
Оплата цих послуг і придбання ліків здійснюються за рахунок власних коштів засудженими або їх родичами.


2. ПРАКТИЧНІ ЗАВДАННЯ
Задача 1
Засуджений Цюпко, строк покарання у якого закінчується через три місяці, звернувся до начальника загону з проханням дозволити йому відпустити волосся на голові та бороду, оскільки він бажає приїхати додому у тому вигляді, у якому його запам'ятали рідні та друзі.
Що має відповісти начальник загону?

Начальник загону може дозволити Цюпку лише мати коротку зачіску, оскільки, як зазначається у ч. 5 п. 95 Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затверджених наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань 25.12.2003 р. № 275 в ред. від 10.04.2007 р. засудженим чоловікам забороняється мати бороду й дозволяється мати коротку зачіску. Проте в разі застосування до них стягнень у виді поміщення до ДІЗО, карцеру, переведення в ПКТ (ОК) вони підлягають стрижці.


Задача 2
Сороковський відбував покарання у місцях позбавлення волі. Після умовно-дострокового звільнення за ним був встановлений нагляд трудового колективу. Не дивлячись на дисциплінарне стягнення, зауваження, зроблені на засіданні ради підприємства, Сороковський продовжував порушувати трудову дисципліну, громадський порядок, зловживав спиртними напоями. Трудовий колектив звернувся до районного відділу внутрішніх справ з проханням встановити за Сороковським адміністративний нагляд.
Яке рішення і в якому порядку повинно було прийняти відносно прохання трудового колективу?

У статті 158 КВК України вказано, що адміністративний нагляд встановлюється щодо осіб, зазначених у ст. 3 Закону України "Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі", за постановою судді в порядку, передбаченому ст. 5 зазначеного Закону.
Як випливає із ст. 3 Закону України "Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі" від 01.12.1994 р. № 264/94-ВР в ред. від 28.01.2005 р., адміністративний нагляд встановлюється щодо повнолітніх осіб:
- засуджених до позбавлення волі за тяжкі, особливо тяжкі злочини або засуджених два і більше разів до позбавлення волі за умисні злочини, якщо під час відбування покарання їх поведінка свідчила, що вони вперто не бажають стати на шлях виправлення і залишаються небезпечними для суспільства;
- засуджених до позбавлення волі за тяжкі, особливо тяжкі злочини або засуджених два і більше разів до позбавлення волі за умисні злочини, якщо вони після відбування покарання або умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, незважаючи на попередження органів внутрішніх справ, систематично порушують громадський порядок і права інших громадян, вчиняють інші правопорушення;
- засуджених до позбавлення волі за один із злочинів, пов'язаних з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів.
Отже, до Сороковського, який після умовно-дострокового звільнення, не дивлячись на дисциплінарне стягнення, зауваження, зроблені на засіданні ради підприємства, порушував трудову дисципліну, громадський порядок і зловживав спиртними напоями адміністративний нагляд може бути встановлено у такому порядку.
Згідно із статтею 4 Закону України "Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі" підставою для встановлення адміністративного нагляду у наданому разі будуть матеріали органів внутрішніх справ.
Як випливає із ч. 1 ст. 5 Закону України "Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі", щодо Сороковського адміністративний нагляд встановлюється в судовому засіданні одноособово суддею районного, районного у місті, міського та міськрайонного суду за місцем проживання особи, звільненої з місць позбавлення волі, за поданням начальника органу внутрішніх справ.
У поданні мають бути визначені обмеження, які пропонує встановити на підставі ст. 10 зазначеного Закону начальник органу внутрішніх справ щодо поведінки піднаглядного, та обгрунтування доцільності таких заходів.
Разом з поданням до суду надсилаються копія вироку та матеріали, що свідчать про необхідність встановлення адміністративного нагляду за відповідною особою.
У судове засідання викликається особа, щодо якої внесено подання про встановлення адміністративного нагляду, а за її клопотанням - і захисник, а також представник органу, начальник якого вніс подання.
Розгляд питання починається доповіддю про зміст подання та матеріалів, що надійшли разом з ним, після чого заслуховуються пояснення осіб, які з'явилися у судове засідання.
Після розгляду справи суддя виходить до нарадчої кімнати для прийняття рішення, після чого повертається в зал засідань і оголошує постанову про встановлення адміністративного нагляду та обмежень, які встановлюються щодо поведінки піднаглядного.
Постанова судді може бути оскаржена в установленому законом порядку.
Постанова судді надсилається для виконання начальнику районного (міського) відділу (управління) внутрішніх справ за місцем проживання особи, щодо якої встановлено нагляд.


СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Конституція України від 28.06.1996 р. № 254к96-ВР в ред. від 11.12.2007 р. //http://zakon.rada/gov.ua
2. Кримінально-виконавчий кодекс України від 11.07.2003 р.
№ 1129-ІV в ред. від 01.01.2008 р. //http://zakon.rada.gov.ua
3. Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі: Закон України від 01.12.1994 р. № 264/94-ВР в ред. від 28.01.2005 р. //http://zakon.rada.gov.ua
4. Правила внутрішнього розпорядку установ виконання покарань: Затверджено наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань 25.12.2003 р. № 275 в ред. від 10.04.2007 р. //http://zakon.rada.gov.ua
5. Дементьев С. Н. Лишение свободы: Уголовно-правовые и исправительно-трудовые аспекты. - СПб.: Питер, 2001. - 190 с.
6. Кримінально-виконавче право України: Підручник / За ред.
А. Х. Степанюка. - Харків: Право, 2005. - 256 с.
7. Кримінально-виконавче право України: Підручник / В. М. Трубников, В. М. Харченко, О. Д. Лисодід, Л. П. Оніка. - К.: Пектораль, 2006. - 384 с.
8. Курс кримінально-виконавчого права України: Загальна та особлива частини. - К.: Юрінком Інтер, 2000. - 304 с.
9. Сундуров Ф. Р. Лишение свободы и социально-психологические предпосылки его эффективности. - М.: Юрид. лит., 1980. - 228 с.