Р Предмет злочину

ПЛАН

Вступ 3
1. Предмет злочину та його ознаки. Місце предмета в складі конкретного злочину. Співвідношення об'єкта
і предмета злочину 6
2. Відмежування предмету злочину від засобів та знарядь злочину 15
Висновки 19
Список використаної літератури 22

ВСТУП

Актуальність теми наданого реферату обумовлена тим, що предмет злочину відіграє важливу роль як в законодавчій, так і в правозастосовній практиці. Встановлення предмету злочину в значному ступені допомагає виявити дійсну спрямованість злочину. У більшості кримінально-правових норм об'єкт злочину прямо не називається, отже, його з'ясуванню сприяє опис в них предмету злочину. Останній, на відміну від невідчутного об'єкту злочину, може бути оглянутий, виміряний, зафіксований тощо.
Для багатьох складів злочинів предмет злочину є конструктивною ознакою, що дозволяє відмежовувати злочинне від незлочинного.
В інших випадках предмет злочину необхідний для розмежування складів різних злочинів, характеризуючи їх. Це може бути злочин зі спеціальним складом, що характеризується підвищеним ступенем суспільної небезпеки, але такий, що має однаковий з основним складом об'єкт злочину, індивідуальні особливості тощо.
У деяких статтях кримінального закону предмет злочину виступає як кваліфікуюча ознака складу злочину. Особливості предмету злочину можуть свідчити про наявність обставин, що пом'якшують покарання.
Таким чином, правильне розуміння предмету злочину має велике кримінально-правове значення.
Проте доводиться констатувати, що проблема предмету злочину в загальному вченні про склад злочину самостійно майже не досліджувалася.
В українській науці кримінального права існують різні точки зору на предмет злочину.
Серед них найбільшого поширення набула концепція предмету злочину, згідно з якою він визначався як річ матеріального світу, впливаючи на яку винний чинить замах на такий, що охороняється кримінальним законом, об'єкт, і був закріплений в системі елементів складу злочину як факультативна ознака, що характеризує об'єкт злочину [11, с. 12].
Ця концепція так міцно закріпилася в науці кримінального права радянського і пострадянського періодів, що до останнього часу майже не зустрічалося альтернативних поглядів на предмет злочину.
На наш погляд, доцільно розділити точку зору А. І. Рарога, який найбільш чітко показує значущість кримінально-правової категорії "предмет злочину":
"По-перше, предмет злочину може бути конструктивною ознакою складу злочину і в цій якості входити у підставу кримінальної відповідальності. Тому там, де предмет злочину прямо вказаний в законі або очевидно мається на увазі, його відсутність виключає притягання особи до кримінальної відповідальності.
По-друге, кількісні або якісні показники предмету можуть бути кваліфікуючою ознакою складу злочину, тобто предмет може визначати посилення міри відповідальності винного за рахунок кваліфікації.
По-третє, якісні показники предмету злочину можуть впливати на розмежування схожих злочинних діянь і у такий спосіб впливати на кваліфікацію" [12, с. 124].
При скоєнні злочину винний може мати справу із трьома видами матеріальних предметів:
1) предметами, які використовуються ним в процесі вчинення злочину, - засобами або знаряддями скоєння злочину;
2) з предметами, на які спрямована дія суб'єкта і знарядь, що ним використовуються, - предметами злочинів;
3) з предметами, що складають результат вчинення злочину, - продуктами злочинної діяльності [8, с. 24].
Специфіка і властивості предмету злочину в більшості випадків обумовлюють вибір злочинцем того чи іншого засобу, який він може вибрати, скоюючи злочин. У тих випадках, коли засіб підвищує суспільну небезпеку кримінально-караного діяння, законодавець включає його в число ознак відповідного складу злочину.
Відмінність предмету злочину від засобів і знарядь його вчинення полягає в характері їх застосування в процесі вчинення злочину, а також в приналежності до елементів складу. На відміну від предмету злочину, засоби і знаряддя скоєння злочину завжди відносяться до об'єктивної сторони складу злочину, тобто є її факультативними ознаками, сприяють правильному її встановленню, виявленню причинно-наслідкових зв'язків між діянням, вчиненим з використанням знарядь, і наслідком, який наступив або може наступити.
Отже, як випливає з викладеного вище, у наданому рефераті розглядаються особливості предмету злочину та його відмінність від засобів і знарядь вчинення злочину.


1. ПРЕДМЕТ ЗЛОЧИНУ ТА ЙОГО ОЗНАКИ. МІСЦЕ ПРЕДМЕТА
В СКЛАДІ КОНКРЕТНОГО ЗЛОЧИНУ. СПІВВІДНОШЕННЯ ОБ'ЄКТА І ПРЕДМЕТА ЗЛОЧИНУ
Поряд з предметом суспільних відносин необхідно виокремлювати і предмет злочину як самостійну ознаку складу злочину [4, с. 104].
Предмет суспільних відносин і предмет злочину - це різні правові явища. Предмет відносин - структурний елемент суспільних відносин. Предмет злочину, що існує поряд з об'єктом, є самостійною факультативною ознакою складу злочину. Кожний з цих предметів наділений своїми, властивими лише йому ознаками, виконує свою соціальну роль, а також має різне правове призначення.
Питання про місце і значення предмета злочину є дискусійним в науці кримінального права. Воно розглядалося ще за часів СРСР такими вченими, як В. Я. Тацій, М. Й. Коржанський, В. К. Глістін, В. Н. Кудрявцев,
Б. Ф. Нікіфоров, А. А. Піонтковський та ін.
Окремі дослідники вже давно висловлюються проти розмежування об'єкту і предмету, мотивуючи свою позицію тотожністю цих понять і відсутністю практичного сенсу в такому розмежуванні [5, с. 90].
На наш погляд, не потрібно відмовлятися від предмету злочину як елементу об'єкту злочину, оскільки його виділення носить виключно практичний характер, сприяє правильній кваліфікації кожного конкретного злочину.
Предмет злочину - це те, на що безпосередньо спрямоване карне посягання [11, с. 67].
Предмет злочину - це упредметнений елемент матеріального світу, впливаючи на який винний вчинює посягання на об'єкт злочину. Так, при угоні автомобіля об'єктом злочину є право власності, предметом - сам автомобіль. Якщо об'єкт злочину - це завжди будь-які соціально значущі цінності, інтереси, блага, то предмет злочину - зазвичай, певна матеріальна субстанція [6].
Предметом злочину слід вважати будь-які речі матеріального світу, з певними властивостями яких закон про кримінальну відповідальність пов'язує наявність у діях особи ознак конкретного складу злочину [4, c. 104].
З цього визначення випливає, що до предмета злочину необхідно відносити тільки певні речі, а не будь-які інші цінності. Таке рішення обумовлене тим, що законодавець, описуючи той чи інший злочин, зазвичай вказує саме на конкретні речі, а точніше, - їх ознаки, властивості.
Наприклад, відповідальність за ст. 265 КК, яка передбачає склад незаконного поводження з радіоактивними матеріалами, може наставати лише в тому разі, коли предметом злочину є радіоактивні матеріали. Так само у всіх статтях, що встановлюють відповідальність за корисливі злочини проти власності, їх предметом є лише чуже майно (ст.ст. 185-191 КК).
Оскільки ж предметом злочину може виступати лише певна річ, то предмет завжди є речовою (матеріальною) ознакою злочину.
Крім того, предмет злочину - це така ознака складу злочину, яка названа безпосередньо в самому законі. У цьому разі він є обов'язковою ознакою складу злочину. Так, у ст. 214 КК зазначено, що предметом цього злочину можуть бути тільки дорогоцінні метали і дорогоцінне каміння. Відповідно до ст. 246 КК предметом незаконної вирубки лісу може бути лише ліс на корені.
Втім, законодавець далеко не завжди вказує на предмет як ознаку конкретного злочину. У разі, коли на нього немає вказівки безпосередньо в самому кримінальному законі, предмет не є ознакою складу злочину, і, навпаки, тоді, коли він зазначений у самому законі, злочин є предметним і для його правильної кваліфікації повинен бути встановлений конкретний предмет злочину.
Більш того, в разі, коли предмет є обов'язковою ознакою, саме він зазвичай встановлюється раніше за все, й часто за допомогою отриманих про нього даних з'ясовується решта ознак складу злочину.
Наприклад, при вирішенні питання про кваліфікацію дій осіб, які виготовили з метою збуту підроблену національну валюту України
(ст. 199 КК), передусім з'ясовують, чи мають підроблені банкноти або металева монета ті ознаки, які повинні бути притаманними предмету злочину (ці грошові знаки мають знаходитися в обігу, їм властива велика ступінь схожості зі справжніми тощо).
Законодавець по-різному описує ознаки предмета злочину в законі про кримінальну відповідальність.
Вибір того чи іншого способу (прийому) при законодавчому визначенні предмета злочину багато в чому залежить від характеру злочину, а також від індивідуальних властивостей його предмета. Так, у багатьох випадках у самому законі йдеться лише про певний вид предметів, і через те будь-який з предметів даного виду має однакове значення для кримінальної відповідальності.
Так, вважається цілком достатньою вказівка у ст. ст. 368-370 КК на хабар для визначення предметів цих злочинів. З'ясування ж змісту цього поняття дає можливість зробити висновок, що предметами хабарництва можуть бути як будь-які матеріальні цінності (гроші, продукти, предмети побутової техніки та інші речі), так і майнові блага (надання путівки в санаторій, ремонт квартири та ін.). У цих та інших подібних випадках немає необхідності давати в КК вичерпні переліки можливих предметів цих злочинів. Цього не слід робити через те, що вказівка законодавця на певні його видові ознаки (визначення на рівні виду) означає, що будь-який предмет цього виду має однакове правове значення.
Наприклад, цілком очевидно, що на відповідальність за хабарництво не впливає те, які матеріальні цінності (гроші, товари та ін.) передавали як предмет хабара. Інше могло б призвести до необгрунтованого захаращення кримінального закону переліком предметів, встановлення яких і без цього не викликає труднощів на практиці.
Нарешті, у деяких випадках просто неможливо дати такий вичерпний перелік ознак предмета злочину, наприклад, коли практична діяльність людей викликає появу нових і нових предметів.
Іноді законодавець безпосередньо в статті КК дає приблизний або вичерпний перелік предметів злочину, прагне максимально визначити їх у диспозиції кримінально-правової норми. Так, у ч. 1 ст. 204 КК дається приблизний перелік предметів злочину: в самому законі є вказівка на те, що ним можуть бути алкогольні напої, тютюнові вироби або інші підакцизні товари. А стаття 310 КК дає вичерпний перелік предметів злочину, що в ній передбачаються: посів або вирощування снотворного маку чи конопель.
В разі, коли диспозиція статті КК про відповідальність за певний злочин має бланкетний характер, перелік предметів злочину наводиться в тих нормативних актах, до яких відсилає сам кримінальний закон. Так, перелік наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, що є предметом злочину, передбаченого, наприклад,
у ст. 305 КК, у самому законі не наводиться. Цей перелік затверджується Комітетом з контролю за наркотиками при Міністерстві охорони здоров'я України.
Аналіз зазначених у чинному законодавстві предметів злочину свідчить про те, що ті чи інші речі, а також цінності законодавець зазвичай вирізняє як предмет з урахуванням особливого правового режиму, викликаного їх корисними чи шкідливими властивостями, а також з урахуванням їх економічного призначення.
Саме ці ознаки (властивості) предметів і є тими обставинами, з приводу яких чи шляхом впливу на які вчинюється злочин. До таких предметів необхідно віднести податки і збори (ст. 212 КК), порнографічні предмети (ст. 301 КК), вогнепальну зброю, бойові припаси, вибухові речовини (ст. 263 КК) та ін.
З приводу корисних властивостей речей вчиняється більшість корисливих злочинів, і тому саме вони виокремлюються законодавцем як предмети відповідних злочинів (гроші, дорогоцінні метали, твори мистецтва та інші товари). Ці і деякі інші властивості тієї чи іншої речі, своєю чергою, викликають необхідність надання їй певної правової значущості в конкретному складі злочину, що і визначає її нерозривний зв'язок з самим суспільно небезпечним діянням.
Предмет злочину в окремих випадках може збігатися з предметом суспільних відносин, які охороняються кримінальним законом. Такий збіг має місце, коли ті чи інші предмети, які входять до структури об'єкта злочину, законодавець наділяє додатково і функціями предмета суспільного відношення, тобто надає йому ще додатково й інше правове значення. Так, збігаються предмет злочину і предмети суспільних відносин у таких злочинах, як крадіжка, грабіж, шахрайство, й інших злочинах проти власності.
У зв'язку з викладеним виникає питання про місце предмета в складі конкретного злочину.
Вважається, що предмет злочину не може претендувати на роль самостійної ознаки складу злочину. Таке рішення викликане тим, що склад злочину являє собою сукупність його обов'язкових елементів (об'єкта, об'єктивної сторони, суб'єктивної сторони і суб'єкта злочину). Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає склад злочину і, отже, кримінальну відповідальність. Предмет же злочину, як вже зазначалось, є не обов'язковим, а факультативним стосовно загального поняття складу злочину. Отже, його можна називати лише ознакою, а не елементом складу злочину.
Слід мати на увазі, що предмет злочину як самостійна ознака злочину завжди існує поряд з об'єктом. Саме об'єкт і предмет у сукупності утворюють самостійний елемент складу злочину.
Проте, якщо об'єкт злочину є обов'язковою ознакою складу злочину, то предмет - факультативною.
Співвідношення об'єкту злочину і його предмету проілюструємо на такому прикладі. Вчинена крадіжка золотих прикрас із квартири. У даному випадку об'єктом злочину є відносини власності, яким завдається шкода, оскільки майно незаконним чином вибуває з володіння, користування і можливості розпорядження власника. Предметом злочину є золоті прикраси, з приводу яких злочин був вчинений.
Предмет відрізняється від об'єкта ще й тим, що йому не завжди завдають шкоди. Якщо шкода, завдана об'єкту, завжди має соціальний характер, то предмету злочину внаслідок суспільно небезпечного посягання насамперед завдається фізичної шкоди, яка викликає певні негативні соціальні зміни в об'єкті. Шкода предмету як матеріальній речі завдається, коли злочин вчинюється шляхом його знищення, пошкодження чи змінення. Наприклад, при продажу в торговельних підприємствах фальсифікованих товарів злочинець погіршує якість товарів, хоча й зберігає при цьому зовнішній вигляд (розведення сметани кефіром, спиртних напоїв водою, додавання до вершкової олії маргарину)
(ст. 225 КК). Страждає предмет і при вчиненні таких злочинів, як знищення або пошкодження майна (ст. 194 КК), незаконне полювання
(ст. 248 КК), незаконне зайняття рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом (ст. 249 КК) та ін.
Разом з тим при вчиненні цілого ряду злочинів предмет не зазнає шкоди. Це має місце тоді, коли злочин вчиняється шляхом створення (виготовлення) заборонених до виробництва предметів або шляхом безпосереднього посягання на інший елемент охоронюваних законом суспільних відносин.
Так, немає підстав говорити, що завдається шкоди предмету при транспортуванні алкогольних напоїв з метою збуту (ст. 204 КК), виготовленні, ремонті зброї (ст. 263 КК). Не завдається шкоди предмету злочину також при контрабанді (ст. 201 КК), крадіжці майна (ст. 185 КК) та ін. При вчиненні таких злочинів шкоди об'єкту завдається шляхом безпосереднього впливу на соціальний зв'язок, тобто на певний елемент суспільних відносин, які охороняються.
На відміну від об'єкту, якому завжди завдається шкода або створюється загроза спричинення шкоди, предмет часто не лише не зазнає жодного збитку, але навіть видозмінюється у бік поліпшення його властивостей Наприклад, особа, що вкрала автомобіль, віддає його в ремонт, після чого користується, як своїм.
Поряд із предметом суспільних відносин і предметом злочину правомірним є виокремлення і такого поняття, як предмет злочинного впливу.
Під предметом злочинного впливу розуміється той елемент суспільних відносин, що охороняються законом про кримінальну відповідальність, який піддається безпосередньому злочинному впливу і якому, отже, в першу чергу завдається шкоди. Тому таким предметом може бути суб'єкт, сам соціальний зв'язок, а також предмет суспільних відносин.
Встановлення предмета злочинного впливу в кожному конкретному злочині полегшує з'ясування "механізму" завдання шкоди самому об'єкту, а також сприяє встановленню розміру і характеру наслідків суспільно небезпечного діяння.
Отже, щодо потреб кримінального права предмет має потрійне значення:
1) предмет охоронюваних суспільних відносин;
2) предмет злочину;
3) предмет злочинного впливу.
Властивості й ознаки предмета злочину мають значення для багатьох інститутів кримінального права: для з’ясування і конкретизації об'єкта посягання, вирішення питання про притягнення особи до кримінальної відповідальності, кваліфікації діяння і призначення покарання.
Деякі теоретичні та практичні завдання не можуть бути вирішені чи їх розв'язання значно ускладнюється в силу недостатнього дослідження проблеми предмета злочину, його зв’язку з іншими ознаками складу злочину, вагомості предмета злочину для підстав кримінальної відповідальності й кваліфікації діяння.
Практичне значення предмета злочину полягає у тому, що для багатьох складів злочину предмет є однією з головних, обов'язкових ознак. Саме такі, наприклад, всі корисливі злочини. Якщо не визначений конкретно предмет посягання при скоєнні такого діяння, як, наприклад, розкрадання чужого майна, то питання про притягнення особи до кримінальної відповідальності не може бути вирішене позитивно. Обвинувальний вирок в справі про крадіжку не може бути залишеним в силі, якщо у вироку не вказані викрадені речі і він не містить вказівки їх кількості, вартості та ін.
Поряд з цим М. Й. Коржанський виділяє безпредметні злочини, які у більшості випадків вчиняються шляхом бездіяльності [3, с. 213].
Ті злочини, які мають предмет посягання (предметні), можуть бути скоєні шляхом впливу на цей предмет, Не можна скоїти злочин, ні на що та ні на кого не впливаючи. Скільки б суб'єкт не бажав настання певної шкоди, ця шкода не настане без відповідного впливу на матеріальний предмет - субстрат суспільних відносин.
Отже, предмет злочину - це конкретний матеріальний об'єкт, в якому проявляються певні сторони, властивості суспільних відносин (об'єкта злочину), шляхом фізичного чи психічного впливу на який вчинюється соціальна небезпечна шкода у сфері цих суспільних відносин.


2. ВІДМЕЖУВАННЯ ПРЕДМЕТУ ЗЛОЧИНУ ВІД ЗАСОБІВ
ТА ЗНАРЯДЬ ЗЛОЧИНУ

Визначення предмета злочину має важливе практичне значення також для відмежування його від знарядь і засобів скоєння злочину, оскільки одна й та ж матеріальна річ може бути і предметом, і засобом, знаряддям скоєння злочину (наприклад, зброя, документи, транспортні засоби, інструмент, інвентар та ін.).
У даному аспекті теорія кримінального права як знаряддя злочини розглядає будь-які предмети, що використовуються для безпосереднього вчинення злочинного діяння.
Під предметами ж розуміються ті речі, з приводу яких або у зв'язку з якими вчинюється злочин і заподіюється шкода об'єкту кримінально-правової охорони.
Проте такого поділу іноді виявляється недостатньо, оскільки грань між ними вельми тонка.
Визначальною ознакою знаряддя злочину, на наш погляд, може слугувати його участь у протиправній дії на предмет (предмети) посягання, особу потерпілого та ін. у зв'язку з настанням суспільно небезпечних наслідків або створенням загрози їх настання, тоді як предмет сам "випробовує на собі дію" при посяганні на об'єкт злочину.
Оскільки однією з невід'ємних ознак знаряддя злочину є його оречевленність, матеріальний характер, остільки, на наш погляд, не можна погодитися з думкою деяких авторів про те, що знаряддям суспільно небезпечного діяння може бути визнана юридична особа, що є, по суті, абстрактною правовою конструкцією [7, c. 42].
Таким чином, не дивлячись на деякі складнощі, і теорія, і закон розділяють поняття знарядь і предметів злочину.
На думку А. Наумова, засоби вчинення злочину - це предмети матеріального світу, що застосовуються злочинцем при вчиненні суспільно небезпечного діяння. Вони поділяються на знаряддя та інші засоби вчинення злочину [8, с. 24].
Знаряддя - це предмети, використовуючи які, особа вчиняє фізичний (як правило, руйнівний) вплив на матеріальні об'єкти (вогнепальна і холодна зброя, інструменти, транспортні засоби, пристрої, технічне обладнання тощо).
До інших засобів вчинення злочину (засоби у вузькому значенні слова) можна віднести підроблені документи, формений одяг (наприклад, К. і В., переодягнувшись у форму працівників міліції і використовуючи підроблені документи, робили "обшуки" в окремих громадян і шляхом обману привласнювали їх цінності) та ін.
У літературі висловлювалася точка зору, згідно з якою засіб відрізняється від знаряддя злочину тим, що використовується на стадії створення умов для скоєння злочину з метою полегшити його реалізацію [10, с. 21].
Вважаємо, що використання вищезгаданої обставини як підстави розмежування досліджуваних категорій не зовсім коректно: застосування засобів можливе не лише на стадії готування, але й безпосередньо в ході злочинного посягання.
Отже, на нашу думку, в основу співвідношення вищезгаданих понять необхідно покласти чинник, який умовно можна позначити як "ступінь участі" у вчиненні суспільно небезпечного діяння і досягненні злочинного результату.
У такому разі за допомогою засобів, як зазнавалось вище, створюються умови для скоєння злочину, вони сприяють досягненню злочинного результату, але безпосередньо його не викликають.
Таким чином, основною відмінністю знарядь злочину буде їх безпосередня дія на об'єкти матеріального світу і настання у зв'язку з цим суспільно небезпечних наслідків. Тобто засобом злочину може бути будь-який матеріальний предмет, що сприяє настанню злочинного результату, а якщо ці предмети впливають на названі об'єкти безпосередньо, викликаючи у такий спосіб певні наслідки, вони виступають як знаряддя.
В результаті ми приходимо до закономірного, на наш погляд, висновку: поняття "засоби" є родовим стосовно поняття "знаряддя".
Засіб вчинення злочину, так само як і його знаряддя, сприяє досягненню злочинного результату. Більш того, виходячи з вищезгаданої точки зору, згідно з якою всі знаряддя злочину завжди є засобами, але не всі засоби - знаряддями, можна припустити, що в ряді випадків знаряддя як таке може бути відсутнім. У такій ситуації єдиними матеріальними предметами, сприяючими досягненню злочинного результату, виявляються саме засоби.
Засоби вчинення злочину необхідно відрізняти від предмета злочину, під яким розуміють, як вже зазначалось, предмети матеріального світу, у зв'язку з якими чи з приводу яких вчиняється злочин.
Знаряддя та засоби скоєння злочину відрізняються від предмета посягання тим, що вони в жодному зв'язку з тими суспільними відносинами, на які спрямоване посягання, не перебувають. Наприклад, зброя, яка використовується при вбивстві, в жодному зв'язку з відносинами щодо забезпечення життя не знаходиться.
Предмет злочину, навпаки, завжди перебуває у зв'язку з об'єктом, на який спрямоване посягання.
Предмет, таким чином, нерозривно пов'язаний з об'єктом злочину, завжди перебуває в статичному стані. Засоби ж перебувають у динамічному стані, забезпечують здійснення посягання на об'єкт кримінально-правової охорони, у тому числі вплив на предмет злочину.
Предмет - це те, що піддається злочинній дії для завдання шкоди об'єкту посягання, знаряддя і засоби - те, при допомозі чого злочин вчинюється.
Знаряддя і засоби - суть інструментарій, який використовує винний для скоєння злочину, для дії на предмет посягання (наприклад, ніж при вчиненні вбивства, "фомка" при вчиненні квартирної крадіжки, розмножувальна техніка при виготовленні фальшивих грошей та ін.).
Засоби вчинення злочину в одних випадках істотно полегшують вчинення злочину, в інших - без них це взагалі неможливо. Засоби є обов'язковою ознакою складу злочину, якщо вони безпосередньо вказані в диспозиції статті Особливої частини КК або однозначно випливають з її змісту.
Наприклад, зброя є обов'язковою ознакою складу бандитизму
(ст. 257 КК). Вогнепальна чи холодна зброя або інші предмети, спеціально пристосовані чи заздалегідь приготовлені для завдання тілесних ушкоджень, є обов'язковими (в альтернативі) ознаками особливо злісного хуліганства (ч. 4 ст. 296 КК). Причому знаряддя вчинення злочину можуть бути ознакою основного складу або кваліфікуючого, наприклад транспортні засоби в складі незаконного полювання (ч. 2 ст. 248 КК), або ж навіть ознаками особливо кваліфікуючого складу (ч. 4 ст. 296 КК).


ВИСНОВКИ

Підсумовуючи викладене у рефераті, можна зробити такі висновки.
Предметом злочину є речі та інші предмети матеріального світу, у зв'язку з якими або з приводу яких вчинюється злочин, або впливаючи на які, винний посягає на суспільні відносини, що охороняються кримінальним законом. Так, викрадаючи вогнепальну зброю (ст. 262 КК), суб'єкт здійснює посягання на громадську безпеку (основний безпосередній об'єкт) і на власність (додатковий безпосередній об'єкт). Це посягання матеріалізується шляхом незаконного заволодіння предметом злочину - вогнепальною зброєю.
Предмет злочину тому й зветься так, що саме його наявність при конкретних діях особи визначає їх як самостійний злочин. Законодавець у відповідних нормах або чітко вказує на характер предмета (ст. 265 КК - Незаконне поводження з радіоактивними матеріалами), або дає його загальні риси, які деталізуються шляхом тлумачення (ст. 179 КК - Незаконне утримання, осквернення або знищення релігійних святинь).
На відміну від об'єкта предмет мають не всі злочини (такі діяння звуться безпредметними). Скажімо, ст. 180 КК - Перешкоджання здійсненню релігійного обряду. Проте там, де предмет злочину зафіксований в законі або випливає з його формулювання, він має бути обов'язково встановлений. Таким чином, предмет злочину є факультативною ознакою злочину, яка належить до його елементу - об'єкта.
На відміну, знову ж таки, від об'єкта злочину, якому завжди завдається шкода, предметові завдання шкоди не є обов'язковим. Скажімо, викрадення чужого майна не пов'язане із завданням йому шкоди (ст. 185 КК), тоді як умисне або необережне знищення або пошкодження чужого майна (ст.ст. 194, 196 КК) не може бути вчинене без завдання фізичної шкоди предметові злочину.
Чітке встановлення та ідентифікація предмета злочину, зафіксованого в законі, із предметами, наявними у конкретній справі, має вирішальне значення для правильної кваліфікації діяння.
Предмет злочину необхідно відрізняти від знарядь та засобів вчинення злочину як ознак об'єктивної сторони складу злочину.
Знаряддя злочину - це предмети зовнішнього світу, якими злочинець користується, безпосередньо на них впливаючи, при вчиненні злочину. Зазвичай це зброя (холодна або вогнестрільна) чи предмети, які використовувались як зброя (сокира, ломик, палиця та ін.).
Засобами скоєння злочину вважаються такі предмети зовнішнього світу, які допомагають особі вчинити злочинний задум. Наприклад, фальшиві гроші або підроблений документ при шахрайстві, маска при вчинені грабежу із прихованням нею особи злочинця.
Один і той же предмет матеріального світу може бути в різних ситуаціях і предметом, і знаряддям, і засобом. Наприклад, при вбивстві ножем ніж розглядатиметься як знаряддя, при розбійному нападі із загрозою ножем - як засіб, а при крадіжці ножа - як предмет.
Предмет злочину завжди виступає як "пасивна" річ, через яку здійснюється злочинний вплив на об'єкт, знаряддя і засоби - це "активні" речі, за допомогою яких вчиняється злочин.
Знаряддя та засоби скоєння злочину відрізняються від предмета посягання тим, що вони в жодному зв'язку з тими суспільними відносинами, на які спрямоване посягання, не перебувають. Наприклад, зброя, яка використовується при вбивстві, в жодному зв'язку з відносинами щодо забезпечення життя не знаходиться.
Предмет злочину, навпаки, завжди перебуває у зв'язку з об'єктом, на який спрямоване посягання.
Предмет, таким чином, нерозривно пов'язаний з об'єктом злочину, завжди перебуває в статичному стані. Засоби ж перебувають у динамічному стані, забезпечують здійснення посягання на об'єкт кримінально-правової охорони, у тому числі вплив на предмет злочину.


СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Конституція України від 28.06.1996 р. № 254к96-ВР в ред. від 15.10.2008 р. //http://zakon.rada.gov.ua
2. Кримінальний кодекс України від 05.01.2001 р. № 2341-ІІІ в ред. від 16.11.2008 р. //http://zakon.rada.gov.ua
3. Коржанский Н. И. Объект и предмет уголовно-правовой охраны. - М.: Юрид. лит., 1980. - 374 с.
4. Кримінальне право України. Загальна частина: Підручник / За ред. М. І. Бажанова, В. В. Сташиса. - 2-ге вид., перероб. і доп. - К.: Юрінкои Інтер, 2005. - 480 с.
5. Кудрявцев В. Н. Общая теория квалификации преступлений. - М.: Новый юрист, 2001. - 356 с.
6. Кузнецов И. В. Понятие и виды предметов преступлений в уголовном праве России: Автореферат диссерт. - Челябинск, 2007 //www.lіb.csu.ru/texts/dіss
7. Курицина Е. Юридическое лицо как орудие преступлений // Российская юстиция. - 2001. - № 2. - С. 42 - 43.
8. Наумов А. Средства и орудия совершения преступления // Советская юстиция. - 1986. - № 14. - С. 24 - 25.
9. Панов Н. И. Понятие предмета преступления по советскому уголовному праву // Проблемы правоведения: Респ. межвед. науч. сборник. - К.: Изд-во при КГУ, 1984. - Вып. 45. - С. 72 - 73.
10. Петухов Б. В., Кузнецов И. В. Отличие предмета от орудий и средств совершения преступления // Российский следователь. - 2004. - № 4. - С. 20 - 22.
11. Таций В. Я. Объект и предмет преступления в советском уголовном праве. - Харьков: Изд-во ХЮИ, 1988. - 232 с.
12. Уголовное право Российской Федерации. Общая часть / Под ред. А. И. Рарога. - М.: Юристъ, 2006. - 528 с.