Задачі

КОНТРОЛЬНА РОБОТА
з дисципліни "Кримінальне право"

ЗАДАЧА 1
Кочетков, раніше неодноразово судимий за крадіжки, після звільнення з місця позбавлення волі залишився мешкати у селищі Василівка. Там він познайомився з 15-річним Новиковим та 13-річним Мироновим, давав їм гроші, неодноразово спільно вживали спиртні напої, розповідав їм про своє кримінальне минуле, а потім схилив їх до вчинення квартирних крадіжок, вказував необхідні адреси. Новиков та Миронов вчинили 10 квартирних крадіжок.
Кваліфікуйте дії винних.

Насамперед, треба зауважити, що малолітні особи віком до 14 років не можуть бути суб'єктом злочину (ст. 22 КК України), тому 13-річний Миронов не підлягає кримінальній відповідальності за вчинені крадіжки.
Дії Новикова кваліфікуються за ч.ч. 2 і 3 ст. 185 КК України – крадіжка, вчинена повторно за попередньою змовою групою осіб, поєднана з проникненням у житло.
Об'єкт злочину: приватна власність громадян.
Предмет злочину: чуже майно.
Об'єктивна сторона злочину: суспільно небезпечне діяння – протиправне заволодіння чужим майном; суспільно небезпечні наслідки – матеріальні збитки, яких зазнали особи, що постраждали від крадіжок; причинний зв'язок – потерпілі зазнали матеріальних збитків саме внаслідок протиправних дій Новикова, який вчиняв крадіжки разом з Мироновим.
Спосіб вчинення злочину – проникнення у квартири громадян.
Злочин з матеріальним складом.
Суб'єкт злочину: осудна особа, яка досягла 14-річного віку.
Суб'єктивна сторона злочину: вина – прямий умисел; мотив – корисливий; мета – одержання матеріальної вигоди.
Кваліфікуючі ознаки: ч. 2 ст. 186 КК України – крадіжка вчинена повторно та за попередньою змовою групою осіб; ч. 3 ст. 185 КК України крадіжка, поєднана з проникненням у житло.
Дії Кочеткова кваліфікуються за ч. 5 ст. 27 КК України – співучасник (пособник) крадіжки та ч.ч. 2, 3 ст. 185 КК України – крадіжка, вчинена повторно за попередньою змовою групою осіб, поєднана з проникненням у житло, а також за ст. 304 КК України – втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність та пияцтво.
Стосовно відповідальності за втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність та пияцтво (ст. 304 КК України):
Об'єкт злочину: моральні засади суспільства у ставленні до виховання підростаючого покоління.
Потерпілі: неповнолітні Новиков та Миронов.
Об'єктивна сторона злочину: втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність та пияцтво. Втягнення – дії, внаслідок яких інша особа спонукається до певної поведінки, залучається до неї, у такої особи виникає бажання вести себе певним чином.
Спосіб вчинення злочину: вплив на свідомість неповнолітніх завдяки переконуванню в доцільності, вигідності певної поведінки. Розповіді про своє кримінальне минуле підліткам, які ще погано орієнтуються у житті.
Злочин визнається закінченим з моменту втягнення неповнолітніх у вчинення хоча б одного злочину та залучення до вживання алкоголю хоча б у кількох епізодах протягом одного дня.
Злочин з формальним складом.
Суб'єкт злочину: осудна особа, яка досягла 18-річного віку.
Суб'єктивна сторона злочину: вина – прямий умисел; мотив – корисливий; мета – досягти своїх інтересів з допомогою інших людей – підлітків.


ЗАДАЧА № 2
Симoненко затримали як підозрюваного у вчиненні грабежу. Від дачі показань він відмовився. З метою примусити його говорити працівник, що проводив дізнання, застосував до нього насильство, заподіявши легкі тілесні ушкодження без розладу здоров'я.
Дайте правову оцінку діям винних.

Дії особи, яка проводила дізнання, кваліфікуються за ч. 2 ст. 373 КК України – примушування давати показання при допиті.
Безпосередній об'єкт злочину: нормальна діяльність органу дізнання.
Додатковий об'єкт злочину: здоров'я, честь и гідність особи.
Потерпілий: підозрюваний Симоненко.
Об'єктивна сторона злочину: примушування Симоненка дізнавачем давати показання при допиті.
Спосіб вчинення злочину: насильство.
Злочин визнається закінченим з моменту вчинення незаконних дій, поєднаних з насильством, – нанесенням легких тілесних ушкоджень.
Злочин з формальним складом.
Суб'єкт злочину (спеціальний): особа, яка проводить дізнання.
Суб'єктивна сторона злочину: вина: прямий умисел; мотив: корисливий; мета: у будь-який спосіб отримати бажані показання. Кваліфікуючі ознаки: примушування давати показання, поєднане із застосуванням насильства, – ч. 2 ст. 373 КК України.
Задача № 3
За розпорядженням головного інженеру заводу Невесьолова була змонтована і запущена в експлуатацію без випробувань саморобна електропіч. За висновком технічного інспектора праці плавка в ній небезпечна для здоров'я плавильників, сплави розливаються вручну, відсутня місцева витяжна вентиляція, немає укриттів, сховищ та очищувальних споруджень. Крім того, до роботи були допущені плавильники, які не пройшли інструктаж та навчання з техніки безпеки, спецодяг й спецхарчування не видавалися.
Під час досудового слідства Невесьолов пояснив, що це робилось для виконання планових показників по валу й реалізації продукції, оскільки виробити основну продукцію в достатній кількості при наявному оснащенні неможливо. Він знав, що припустив деякі порушення безпеки праці, і все ж таки для користі справи пішов на виробничий ризик, оскільки цей вимушений засіб направлений виключно на виконання плану.
Кваліфікуйте дії винного.

Дії Невесьолова необхідно кваліфікувати як порушення вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів про охорону праці службовою особою підприємства, установи, організації або громадянином-суб'єктом підприємницької діяльності, якщо це порушення заподіяло шкоду здоров'ю потерпілого (ч. 1 ст. 271 КК України).
Основним безпосереднім об'єктом злочину є суспільні відносини, що забезпечують безпеку праці. Безпека праці – це правильний стан умов праці, при якому виключено вплив на працюючих небезпечних та шкідливих факторів виробництва.
Потерпілими від злочину можуть бути лише особи, які мають постійний або тимчасовий зв'язок із виробництвом, небезпечним для їх здоров'я. У ситуації, що розглядається, це плавильники, які працювали на саморобній електропечі.
Диспозиція норми, викладеної у ст. 271 КК України, є бланкетною і відсилає до законодавчих та інших нормативно-правових актів, які встановлюють правила з охорони праці.
За характером вимог та їх галузевої спрямованості розрізняють загальні та спеціальні правила охорони праці. До загальних належать правила, що регулюють питання охорони праці у всіх галузях виробництва. Це Закон України "Про охорону праці" від 19.10.1992 р. № 2094-XІІ в ред. від 12.03.2011 р., а також окремі правила державних міжгалузевих і галузевих актів, які містять вимоги безпеки для всіх галузей виробничої діяльності (наприклад, вимога про проведення первинного інструктажу з техніки безпеки на робочому місці). Спеціальні правила містять вимоги безпеки для однієї галузі або для однієї якоїсь роботи.
Порушення вимог про охорону праці зазвичай полягають у:
1) відсутності необхідного інструктажу або поверховому інструктажі з техніки безпеки;
2) недостатньому нагляду за дотриманням правил охорони праці;
3) неогородженні рухомих частин механізмів;
4) незадовільному санітарно-гігієнічному стані виробничих приміщень і робочих місць;
5) несправності робочого устаткування, інструментів та ін.
За частиною 1 ст. 271 КК України наслідком злочину є "шкода здоров'ю потерпілого", тому необхідно встановлювати причинний зв'язок між порушенням правил і цим наслідком.
Суб'єктивна сторона злочину характеризується змішаною або необережною формами вини.
Дії Невесьолова є злочинною самовпевненістю. Він передбачав можливість настання після них суспільно небезпечних наслідків, але легковажно розраховував на їх відвернення (ч. 2 ст. 25 КК України).
Суб'єкт злочину – службова особа підприємства, установи, організації незалежно від форми власності або громадянин – суб'єкт підприємницької діяльності.
За статтею 271 КК України можуть відповідати лише ті службові особи, на яких законом або на підставі наказу, службової інструкції, спеціального розпорядження безпосередньо покладено обов'язок з дотримання вимог про охорону праці на відповідній ділянці роботи або контроль за їх виконанням.
Ними можуть бути особи, які спеціально відповідають за забезпечення виробничо-технічної дисципліни на підприємствах чи на окремих його ділянках або керують виконанням тих чи інших робіт, але порушують при цьому вимоги з охорони праці.


Задача № 4
В аеропорту "Бориспіль" були затримані громадяни Азербайджану Г. і П., а також група із 22 громадян України, які мали намір вилетіти у Баку з метою взяти участь у бойових діях проти Вірменії на боці Азербайджану за матеріальну винагороду.
Г. і П. завербували цих осіб, купили для них білети на літак, видали їм матеріальну допомогу у розмірі 100 дол. США.
Кваліфікуйте дії Г. і П.

Дії Г. і П. кваліфікуються за ч. 1 ст. 447 КК України – найманство, тобто вербування, фінансування, матеріальне забезпечення, навчання найманців з метою використання у збройних конфліктах інших держав або насильницьких діях, спрямованих на повалення державної влади чи порушення територіальної цілісності, а також використання найманців у військових конфліктах чи діях.
Безпосереднім об'єктом злочину, вчиненого Г. і П., є мир між державами – Азербайджаном та Вірменією. Злочинні дії найманців завжди є втручанням у внутрішні справи іншої держави.
Об'єктивну сторону злочину, передбаченого ч. 1 ст. 447 КК України, характеризують альтернативні дії:
1) вербування найманців;
2) фінансування найманців;
3) матеріальне забезпечення найманців;
4) навчання найманців;
5) використання найманців у військових конфліктах чи діях.
Поняття найманця визначено у ст. 47 Додаткового протоколу 1 1977 р. до Женевських конвенцій про захист жертв війни, а також у Міжнародній конвенції про боротьбу з вербуванням, використанням, фінансуванням і навчанням найманців, прийнятій Генеральною Асамблеєю ООН 4 грудня 1989 р.
Найманцем визнається за сукупністю ознак особа, яка:
1) спеціально завербована на місці або за кордоном, щоб битися у збройному конфлікті або у спільних насильницьких діях, спрямованих на повалення уряду чи інший підрив конституційного порядку держави або підрив її територіальної цілісності;
2) беручи участь у таких діях, керується головним чином бажанням одержати значну особисту вигоду і яка спонукається до цього обіцянкою виплати або виплатою матеріальної винагороди;
3) не є громадянином сторони, що перебуває в конфлікті, або держави, проти якої спрямовані спільні насильницькі дії;
4) не є постійним жителем на території, яка контролюється стороною, що перебуває в конфлікті, або держави, проти якої спрямовані спільні насильницькі дії;
5) не належить до особового складу збройних сил сторони, що перебуває у конфлікті, або держави, на території якої здійснюються спільні насильницькі дії;
6) не надіслана державою для виконання офіційних обов'язків.
Громадяни України у кількості 22 осіб були спеціально завербовані громадянами Азербайджану Г. і П. на території України з метою їх участі у бойових діях проти Вірменії з боку Азербайджану. Ці особи не є громадянами Вірменії, а також її постійними жителями, не належать до особового складу збройних сил Вірменії й не надіслані Україною для виконання офіційних обов'язків. Отже, вони підпадають під ознаки найманців.
Під вербуванням найманців розуміється безпосереднє запрошення, умовляння і набір за наймом людей для вчинення зазначених у ст. 447 КК України дій за матеріальну винагороду. Вербування є закінченим із моменту укладення відповідної угоди з найманцем. Те, що громадяни Г. і. П. завербували групу громадян України із 22 осіб, випливає із фабули злочину.
Фінансування найманців полягає у забезпеченні їх грошовими коштами. Г. і П. видали найманцям матеріальну допомогу у розмірі 100 дол. США.
Під матеріальним забезпеченням розуміється забезпечення найманців зброєю і боєприпасами, обмундируванням, засобами зв'язку та пересування, приміщеннями тощо. В аеропорту Бориспіль Г. і П. купили для громадян України, які мали намір вилетіти в Баку з метою взяти участь у бойових діях проти Вірменії на боці Азербайджану, білети на літак.
Навчання найманців означає проведення з ними теоретичних або практичних занять з їх підготовки для вчинення зазначених у ст. 447 КК України дій.
Використання найманців у військових конфліктах чи діях – це залучення до безпосередньої участі у збройному конфлікті іншої держави або в насильницьких діях, спрямованих на повалення державної влади чи порушення територіальної цілісності іншої держави.
Цей злочин вважається закінченим, якщо вчинено будь-яку із вищезазначених дій. Г. і. П. вчинили вербування найманців, їх фінансування й матеріальне забезпечення. Тобто злочин, вчинений ними, є закінченим.
Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом, а вербування, фінансування, матеріальне забезпечення і навчання найманців, крім того, метою їх використання у збройних конфліктах інших держав або насильницьких діях, спрямованих на повалення державної влади чи порушення територіальної цілісності іншої держави.
Суб'єкт злочину – будь-яка особа, яка досягла 16-річного віку.
У частині 2 ст. 447 КК України передбачено відповідальність за участь без дозволу відповідних органів державної влади у збройних конфліктах інших держав із метою одержання матеріальної винагороди.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Конституція України від 28.06.1996 р. №254к96-ВР в ред. від 04.02.2011 р. //http://zakon.rada.gov.ua.
2. Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 р. № 2341-ІІІ в ред. від 05.05.2011 р. //http://zakon.rada.gov.ua.
3. Про охорону праці: Закон України від 19.10.1992 р. № 2094-XІІ в ред. від 12.03.2011 р. //http://zakon.rada.gov.ua.
4. Коржанський М. Й. Кваліфікація злочинів. – 2-е вид. – К.: Атіка, 2002. – 642 с.
5. Кримінальне право України: Особлива частина: Підручник / За ред.
М. І. Мельника, В. А. Клименка. – К.: Юридична думка, 2007. – 690 с.
6. Кудрявцев В. Н, Общая теория квалификации. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Юрист, 2001. – 302 с.
7. Навроцький В. О. Основи кримінально-правової кваліфікації: Навч. посібник. – К.: Юрінком Інтер, 2006. – 704 с.
8. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України / За ред. М. І. Мельника, М. І. Хавронюка. – 3-тє вид., перероб. та доп. – К.: Атіка, 2005. – 1064 с.
9. Тарарухин С. А. Квалификация преступлений в судебной и следственной практике. – К.: Юринком Интер, 1995. – 290 с.
10. Хавронюк М. І. Довідник з Особливої частини Кримінального кодексу України. – К.: Істина, 2004. – 504 с.