Завдання кримінальний процес

КОНТРОЛЬНА РОБОТА
з навчальної дисципліни "Кримінальний процес"

ПЛАН

1. Характеристика принципу публічності, порівняльний аналіз особливостей провадження в кримінальних справах публічного, приватного та приватно-публічного обвинувачення (таблиця 1) 3
2. Аналіз та правильне поєднання запропонованих процесуальних
дій і рішень та форми їх закріплення у сфері кримінального
судочинства (таблиця 2) 5
3. Характеристика осіб, які допускаються як захисники
в кримінальній справі (таблиця 3) 7
4. Характеристика заходу кримінально-процесуального примусу – відсторонення обвинуваченого від посади (таблиця 4) 9
5. Задача А 11
6. Задача Б 13
7. Задача В 16
Список використаної літератури 19

1. Характеристика принципу публічності, порівняльний аналіз особливостей провадження в кримінальних справах публічного, приватного та приватно-публічного обвинувачення

Справа публічного обвинувачення – це справи про злочини, при виявленні яких слідчий, орган дізнання і прокурор зобов'язані порушити кримінальну справу і, взявши на себе тягар встановлення об'єктивної істини, провести розслідування, встановити, викрити і притягти як обвинувачуваного особу, що вчинила злочин, справи, по завершенні розслідування яких обвинувачення в суді підтримується державним обвинувачем. Зважаючи на те, що в кримінальному процесі України діє принцип публічності, переважна більшість кримінальних справ належить до даної категорії.
Справи приватного обвинувачення – це справи, порушувані судом, як правило, тільки за скаргою потерпілих, на яких покладається як тягар доведення, так і функція обвинувачення, справи, які розглядаються судом без провадження досудового розслідування і припиняються за примиренням сторін.
Справи приватно-публічного обвинувачення – це справи, які порушуються, як правило, тільки по скаргах потерпілих, а розслідуються в загальному порядку з підтримкою обвинувачення в суді державним обвинувачем.
Таблиця 1
Особливості провадження Справи публічного обвинувачення Справи приватного обвинувачення Справи приватно-публічного обвинувачення
Склади злочинів Переважна більшість кримінальних справ. Справи про умисне легке тілесне ушкодження і побої (ст. 125 і ч. 1 ст. 126 КК України); справи про самоуправство, яким заподіяно збитки правам і інтересам окремих громадян (ст. 198 КК України). Злочин, передбачений ч. 1 ст. 152 КК України (про згвалтування без обставин, що обтяжують відповідальність).
Привід до порушення кримінальної справи Приводами до порушення кримінальної справи є:
1) заяви або повідомлення підприємств, установ, організацій, посадових осіб, представників влади, громадськості або окремих громадян;
2) повідомлення представників влади, громадськості або окремих громадян, які затримали підозрювану особу на місці вчинення злочину або з поличним;
3) явка з повинною;
4) повідомлення, опубліковані в пресі;
5) безпосереднє виявлення органом дізнання, слідчим, прокурором або судом ознак злочину. Скарги потерпілих виступають єдиним приводом до порушення справи. Порушуються не інакше як за скаргою потерпілої. У виняткових випадках, коли потерпіла через своє безпорадне і безпомічне становище, залежність від обвинуваченого або з інших причин не в змозі захистити свої інтереси, прокурор порушує справу і за відсутності скарги потерпілої й направляє її для провадження досудового розслідування.
Орган, що компетентний порушити справу Слідчий, орган дізнання і прокурор. Справи по даній категорії злочинів порушуються, як правило, тільки суддею. Прокурор.
Обов'язковість провадження дізнання та досудового слідства Проведення дізнання і досудового слідства є обов’язковим. Досудове розслідування не провадиться. Тягар доведення покладається на потерпілу особу та її захисника.
Суб'єкт обов'язку доказування обставин справи Тягар встановлення об'єктивної істини покладається на слідчого, орган дізнання і прокурора. Тягар доведення покладаються на потерпілого (заявника). Розслідування даної категорії справ здійснюється в загальному порядку (тобто проводяться дізнання і досудове слідство).
Роль прокурора Обвинувачення в суді підтримується державним обвинувачем. Функція обвинувачення покладаються на потерпілого (заявника). Обвинувачення в суді підтримується державним обвинувачем.
Можливість закриття справи за примиренням сторін Особа, яка вперше вчинила злочин невеликої тяжкості, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона примирилася з потерпілим та відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду (ст. 46 КК України). Справи підлягають безумовному припиненню за примиренням сторін (потерпілого й обвинуваченого). Примирення сторін може бути підставою для припинення справи, тільки якщо воно відбулося до виходу суду в дорадчу кімнату для винесення вироку або прийняття іншого рішення. Закриттю за примиренням сторін не підлягають.
2. Аналіз та правильне поєднання запропонованих процесуальних дій і рішень та форми їх закріплення у сфері кримінального судочинства

Таблиця 2
1. Висновки слідчого в кримінальній справі загалом.
1. Обвинувальний висновок.
Після закінчення слідства і виконання вимог ст. ст. 217 – 222 КПК України слідчий складає обвинувальний висновок (ч. 1 ст. 223 КПК України).
2. Пред'явлення особи для впізнання. 2. Протокол.
Про пред'явлення для впізнання особи або предмета і про наслідки впізнання складається протокол з додержанням правил, зазначених у ст. 85 КПУ України (ч. 1 ст. 176 КПК України).
3. Визнання особи невинуватою у скоєнні злочину. 3. Вирок.
Виправдувальний вирок постановляється у випадках, коли не встановлено події злочину, коли в діянні підсудного немає складу злочину, а також коли не доведено участі підсудного у вчиненні злочину
(ч. 4 ст. 327 КПК України).
4. Закриття справи судом апеляційної інстанції 4. Ухвала.
У результаті розгляду апеляцій на рішення, зазначені у ч. 1 ст. 347 КПК України, апеляційний суд виносить ухвалу про залишення вироку чи постанови без зміни, а апеляції – без задоволення; скасування вироку чи постанови і повернення справи прокуророві на додаткове розслідування або на новий судовий розгляд в суд першої інстанції; скасування вироку чи постанови і закриття справи; зміну вироку чи постанови
(ч. 1 ст. 366 КПК України).

5. Виявлення судом порушень закону, допущених при провадженні досудового слідства. 5. Окрема ухвала.
Окрему ухвалу може бути винесено при виявленні судом порушень прав громадян та інших порушень закону, допущених при провадженні дізнання, досудового слідства або при розгляді справи нижчестоящим судом
(ч. 2 ст. 23-2 КПК України).
Якщо виникне питання про повернення справи на додаткове розслідування, суд, вислухавши думку прокурора та інших учасників судового розгляду, вирішує це питання мотивованою ухвалою (ч. 2 ст. 281 КпК України).
6. Порушення кримінальної справи. 6. Постанова.
При наявності приводів і підстав, зазначених у ст. 94 КПК України, прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя зобов'язані винести постанову про порушення кримінальної справи
(ч. 1 ст. 98 КПК України).
7. Звернення до суду для обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту 7. Подання.
Якщо орган дізнання, слідчий вважає, що є підстави для обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, він вносить за згодою прокурора подання до суду (ч. 2 ст. 165-2 КПК України).

3. Характеристика осіб, які допускаються як захисники в кримінальній справі

Таблиця 3
ЯК ЗАХИСНИКИ ДОПУСКАЮТЬСЯ
Категорія осіб Правова підстава участі особи як захисника в кримінальній справі Документ, яким підтверджується повноваження на участь у справі Момент допуску до участі в справі
1. Особи, які мають свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю в Україні (ч. 2 ст. 44 КПК України) Запрошення підозрюваним, обвинуваченим, підсудним чи засудженим, їх законними представниками, а також іншими особами за проханням чи згодою підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого (ч. 1 ст. 47 КПК України).
Призначення захисника у встановленому законом порядку особою, яка провадить дізнання, слідчим чи судом. через адвокатське об'єднання (ч. 1 ст. 47 КПК України).
Про допуск захисника до участі в справі особа, яка провадить дізнання, слідчий, прокурор, суддя виносять постанову, а суд – ухвалу (ч. 5 ст. 44 КПК України). Адвокат – ордер відповідного адвокатського об'єднання, адвокат, який не є членом адвокатського об'єднання – угода (ч. 3 ст. 44 КПК України). У будь-якій стадії процесу (ч. 4 ст. 44 КПК України).
2. Інші фахівці у галузі права, які за законом мають право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи (ч. 2 ст. 44 КПК України) Запрошення підозрюваним, обвинуваченим, підсудним чи засудженим, їх законними представниками, а також іншими особами за проханням чи згодою підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого (ч. 1 ст. 47 КПК України).
Призначення захисника у встановленому законом порядку особою, яка провадить дізнання, слідчим чи судом. через адвокатське об'єднання (ч. 1 ст. 47 КПК України).
Про допуск захисника до участі в справі особа, яка провадить дізнання, слідчий, прокурор, суддя виносять постанову, а суд – ухвалу (ч. 5 ст. 44 КПК України). Угода або доручення юридичної особи (ч. 3 ст. 44 КПК України). У будь-якій стадії процесу (ч. 4 ст. 44 КПК України).
3. близькі родичі обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, його опікуни або піклувальники (ч. 2 ст. 44 КПК України) Запрошення підозрюваним, обвинуваченим, підсудним чи засудженим, їх законними представниками, а також іншими особами за проханням чи згодою підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого (ч. 1 ст. 47 КПК України).
Призначення захисника у встановленому законом порядку особою, яка провадить дізнання, слідчим чи судом. через адвокатське об'єднання (ч. 1 ст. 47 КПК України).
Про допуск захисника до участі в справі особа, яка провадить дізнання, слідчий, прокурор, суддя виносять постанову, а суд – ухвалу (ч. 5 ст. 44 КПК України). Заява обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого про їх допуск до участі в справі як захисників (ч. 3 ст. 44 КПК України). З моменту пред'явлення обвинуваченому для ознайомлення матеріалів досудового слідства. У випадках, коли відповідно до вимог ст. 45 КПК України участь захисника є обов'язковою, – лише одночасно з захисником – адвокатом чи іншим фахівцем у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи (ч. 4 ст. 44 КПК України).

Участь захисника у кримінальному процесі регулюється також Законом України "Про адвокатуру" від 19.12.1992 р. № 2887-XІІ в ред. від 01.12.2008 р.
4. Характеристика заходу кримінально-процесуального примусу – відсторонення обвинуваченого від посади

Таблиця 4
ВІДСТОРОНЕННЯ ОБВИНУВАЧЕНОГО ВІД ПОСАДИ
Суть обмеження Підстави застосування Умови застосування Процесуальні документі, що складаються при застосуванні Строк дії
Є заходом кримінально-процесуального примусу, який обмежує закріплене у ч. 2 ст. 43 Конституції України право людини вільно обирати професію та рід трудової діяльності. У зв'язку з цим законом встановлений судовий порядок його вжиття (ст. 147 КПК України). 1. Притягнення посадової особи до кримінальної відповідальності за посадовий злочин.
2. Коли є імовірність того, що обвинувачений, використовуючи своє службове становище, може:
а) продовжувати займатися злочинною діяльністю;
б) перешкоджати провадженню у кримінальній справі шляхом:
– впливу на потерпілих, свідків, інших учасників кримінального судочинства, підлеглих йому по службі;
– фальсифікації і знищення доказів. Проводиться із санкції прокурора чи його заступника. Копія постанови надсилається для виконання за місцем роботи (служби) обвинуваченого.
Питання про відсторонення від посади осіб, що призначаються Президентом України, вирішується Президентом України на підставі мотивованої постанови Генерального прокурора України.
Скасовується постановою слідчого (прокурора). Слідчий, який відстороняє обвинуваченого від посади, виносить про це мотивовану постанову. У ний вказується, де, коли і ким вона складена, висловлюються суть пред'явленого обвинувачення, конкретні підстави, що зумовили необхідність відсторонення від посади (при цьому недостатньо загального посилання на "можливість перешкодити ходу досудового слідства").
До постанови мають бути додані матеріали справи (докази), що підтверджують наявність підстав для вжиття даного заходу кримінально-процесуального примусу.
Адміністрація підприємства, установи, організації, до якої направляється постанова, зобов'язана повідомити про відсторонення обвинуваченого від посади. Повідомлення залучається до матеріалів кримінальної справи.
При необхідності слідчий може повідомити про відсторонення обвинуваченого з посади ті підприємства і фінансові установи, з якими він взаємодіяв по службі.
Є триваючим заходом кримінально-процесуального примусу (діє, доки в ньому є потреба)


5. Задачі:

Задача А: Перебуваючи на курорті в Болгарії, Сазонов на грунті ревнощів посварився з дружиною. Після посадки на літак в аеропорту Софії він почав вимагати від дружини пояснень з приводу її відсутності в готелі в день виїзду. Під час польоту, після того як дружина відмовилась відповідати, Сазонов вдарив її ножем в обличчя. Літак здійснив посадку в Києві. Родина Сазонових проживає в Москві.
Питання:
За правилами кримінально-процесуального закону якої держави необхідно розслідувати цей злочин. Відповідь обгрунтуйте.

Розв'язання:
Злочин, вчинений Сазоновим, необхідно розслідувати за законодавством України.
Чинність кримінально-процесуального закону в просторі та щодо осіб в КПК України регулюється, в основному, ст. 3.
Чинність кримінально-процесуального закону в просторі означає, що порушення, розслідування і розгляд судом кримінальних справ на території України здійснюються за нормами КПК України незалежно від місця вчинення злочину.
Провадження в кримінальних справах про злочини, вчинені на повітряному, морському чи річковому судні, яке перебуває поза межами України під прапором або з розпізнавальними знаками України, здійснюється за кримінально-процесуальним законодавством України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами.
Дія кримінально-процесуального закону щодо осіб означає, що при провадженні у кримінальній справі на території України норми КПК України застосовуються у справах про злочини:
1) громадян України;
2) осіб без громадянства;
3) іноземців, за винятком осіб, які користуються правом дипломатичної недоторканності.
Отже, злочин, вчинений російським громадянином Сазоновим, який на грунті ревнощів під час польоту на українському літаку із Софії до Києву (тобто на території України), вдарив свою дружину ножем в обличчя, буде розслідуватися за законодавством України.


Задача Б: У постанові про закриття кримінальної справи слідчий вказав, що зібрані докази підтверджують вину Любченка у вчинені злочину, передбаченого ст. 193 КК України (привласнення особою чужого майна, що випадково опинилося в неї), однак враховуючи, що Любченко вперше вчинив злочин невеликої тяжкості, щиро покаявся, усунув заподіяну шкоду, його можна звільнити від кримінальної відповідальності.
Любченко оскаржив це рішення прокурору й просив скасувати постанову слідчого, мотивуючи скаргу тим, що всупереч принципу презумпції невинуватості, у постанові він названий винним у вчиненні злочину без розгляду справи в суді.
Питання:
Чи є обгрунтованою скарга Любченка?
Чи відбулося в цій ситуації порушення принципу кримінального процесу? Якщо так, то якого саме?
Відповідь обгрунтуйте.

Розв'язання:
Скарга Любченка є обгрунтованою. У ситуації, що розглядається, було порушено один із основних принципів кримінального процесу України – принцип презумпції невинуватості.
Як зазначається ц ст. 45 КК України, особа, яка вперше вчинила злочин невеликої тяжкості, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона після вчинення злочину щиро покаялася, активно сприяла розкриттю злочину і повністю відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду.
Любченко привласнив чуже майно, що випадково опинилося у нього, тобто скоїв злочин невеликої тяжкості (ст. 193 КК України). Злочин Любченком було вчинено вперше, він щиро покаявся й усунув заподіяну ним шкоду. Отже, Любченко має бути звільнений від кримінальної відповідальності, проте не постановою слідчого про закриття справи, а відповідним рішенням суду.
Згідно із статтею 7-1 КПК України провадження в кримінальній справі може бути закрито судом у зв'язку:
1) з дійовим каяттям;
2) з примиренням обвинуваченого, підсудного з потерпілим;
3) із застосуванням до неповнолітнього примусових заходів виховного характеру в порядку, передбаченому ст. 447 КПК України;
4) з передачею особи на поруки колективу підприємства, установи чи організації;
5) із закінченням строків давності.
До направлення кримінальної справи до суду особі повинно бути роз'яснено сутність обвинувачення, підставу звільнення від кримінальної відповідальності і право заперечувати проти закриття справи з цієї підстави.
Порядок звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям визначений у ст. 7-2 КПК України.
Прокурор, а також слідчий за згодою прокурора за наявності підстав, зазначених у ст. 45 КК України, вправі своєю мотивованою постановою направити кримінальну справу до суду для вирішення питання про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності.
За наявності підстав, зазначених у ст. 45 КК України, у справах, які надійшли до суду з обвинувальним висновком, суд у судовому засіданні виносить постанову про закриття справи.
У постанові про закриття кримінальної справи слідчий вказав, що зібрані докази підтверджують вину Любченка у вчиненні злочину.
Втім, як випливає із ч. 2 ст. 15 КПК України ніхто не може бути визнаний винним у вчиненні злочину, інакше як за вироком суду й відповідно до закону.
Таким чином, Любченко на законних підставах оскаржив постанову слідчого прокурору й просив скасувати її, мотивуючи скаргу тим, що всупереч принципу презумпції невинуватості, у постанові він названий винним у вчиненні злочину без розгляду справи в суді.
Презумпція невинуватості є об'єктивним правовим положенням. Пред'являючи особі обвинувачення, органи розслідування вважають її винною у вчиненні злочину, проте її вину необхідно довести. Закон пов'язує можливість визнання особи винною з обов'язковим проведенням судового розгляду – стадії, де зосереджені максимальні гарантії прав і законних інтересів обвинуваченого і перевірки доказів обвинувачення.
Обвинуваченого невинним вважає закон, який можливість визнання його винним пов'язує з таким порядком судочинства, при котрому відбувається повне й всебічне судове дослідження всіх обставин справи на основі гласності, усності, рівноправності сторін і змагальності, інших демократичних принципів кримінального процесу.
Лише тоді, коли по справі відбувся судовий розгляд і винесений судом обвинувальний вирок набув законної сили, держава приймає на себе відповідальність за правильність визнання підсудного винним і його осудження.
У цьому й полягає сутність принципу презумпції невинуватості як об'єктивного правового положення, що є обов'язковим для всіх осіб, які приймають участь в кримінальному судочинстві, а також всіх інших установ, організацій, посадових осіб і громадян.


Задача В: 24 жовтня слідчим була порушена кримінальна справа за ознаками злочину, передбаченого ч. З ст. 187 КК України (розбій, поєднаний з проникненням у житло). 12 листопада за підозрою у вчиненні цього злочину був затриманий Машков, а 15 листопада стосовно нього суддею районного суду за поданням слідчого, погодженим з прокурором, був обраний запобіжний захід у вигляді взяття під варту. 22 листопада слідчий пред'явив Машкову обвинувачення. Під час подальшого провадження досудового слідства Машков тяжко захворів, що перешкоджало закінченню провадження у справі, і слідчий прийняв рішення про зупинення провадження. Після одужання Машкова через три тижні слідчий відновив провадження досудового слідства у справі. Встановлено, що для закінчення провадження у справі слідчому необхідно ще три тижні.
Питання:
Назвіть строк тримання під вартою під час досудового слідства.
З якого моменту слід обчислювати строк тримання під вартою обвинуваченого Машкова?
Чи обчислюється строк тримання під вартою під час зупинення досудового слідства у справі?
Чи є необхідність у цій ситуації продовжувати строк тримання під вартою обвинуваченого Машкова? Якщо так, то коли й перед ким слідчий повинен порушити відповідне клопотання?

Розв'язання:
Відповідно до частини 1 ст. 156 КПК України тримання під вартою під час досудового розслідування не повинно тривати більше двох місяців.
У випадках, коли у строк, передбачений ч. 1 ст. 156 КПК України, розслідування справи закінчити неможливо, а підстав для скасування чи заміни запобіжного заходу на більш м'який немає, він може бути продовжений:
1) до чотирьох місяців – за поданням, погодженим з прокурором, який здійснює нагляд за додержанням законів органами дізнання і досудового слідства, або самим цим прокурором, суддею того суду, який виніс постанову про застосування запобіжного заходу;
2) до дев'яти місяців – за поданням, погодженим з заступником Генерального прокурора України, прокурором Автономної Республіки Крим, області, міст Києва і Севастополя та прирівняних до них прокурорів, або самим цим прокурором у справах про тяжкі і особливо тяжкі злочини, суддею апеляційного суду;
3) до вісімнадцяти місяців – за поданням, погодженим з Генеральним прокурором України, його заступником, або самим цим прокурором в особливо складних справах про особливо тяжкі злочини, суддею Верховного Суду України.
Як зазначається у ч. 4 ст. 156 КПК України, строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, – з моменту затримання.
24 жовтня слідчим була порушена кримінальна справа за ознаками злочину, передбаченого ч. З ст. 187 КК України. 12 листопада за підозрою у вчиненні цього злочину був затриманий Машков, а 15 листопада стосовно нього суддею районного суду за поданням слідчого, погодженим з прокурором, був обраний запобіжний захід у вигляді взяття під варту.
Отже, строк тримання під вартою обвинуваченого Машкова необхідно обчислювати з 12 листопада.
Згідно із статтею 208 КПК України у випадках, коли слідством буде встановлено, що обвинувачений після вчинення злочину тимчасово тяжко захворів, слідчий зупиняє провадження у справі з додержанням вимог ч. 2 ст. 206 КПК України до видужання обвинуваченого (тобто досудове слідство може бути зупинене лише після того, як слідчий винесе постанову про притягнення певної особи як обвинуваченого і виконає всі слідчі дії, проведення яких можливе у відсутності обвинуваченого, а також вживе заходів до збереження документів та інших можливих доказів у справі).
Досудове слідство зупиняється мотивованою постановою слідчого, копія якої направляється прокуророві (ч. 4 ст. 206 КПК України).
При цьому обраний щодо обвинуваченого запобіжний захід може бути залишений (тобто спливає далі) або скасований (ч. 2 ст. 208 КПК України).
У ситуації, що розглядається, необхідності продовжувати строк тримання під вартою обвинуваченого Машкова немає, оскільки розслідування справи можливо закінчити у строк, передбачений ч. 1 ст. 156 КПК України (два місяці).
Якщо б необхідність продовження строків тримання під вартою існувала, слідчий за погодженням з відповідним прокурором або прокурор мав звернутися до суду з поданням про продовження строку тримання під вартою (ч. 1 ст. 185-3 КПК України).
Подання про продовження строку тримання особи під вартою повинно бути подане до суду:
1) при продовженні строку тримання під вартою до чотирьох місяців – не пізніш як за п'ять діб до закінчення строку тримання особи під вартою;
2) при продовженні строку тримання під вартою до дев'яти місяців – не пізніше п'ятнадцяти діб до закінчення строку тримання під вартою;
3) при продовженні строку тримання під вартою до вісімнадцяти місяців – не пізніше двадцяти діб до закінчення строку тримання під вартою.


СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Конституція України від 28.06.1996 р. № 254к96-ВР в ред. від 28.04.2009 р.
2. Кримінальний кодекс України від 05.01.2001 р. № 2341-ІІІ в ред. від 11.07.2009 р.
3. Кримінально-процесуальний кодекс України від 28.12.1960 р. № 1001-25 в ред. від 11.07.2009 р.
4. Про адвокатуру: Закон України від 19.12.1992 р. № 2887-XІІ в ред. від 01.12.2008 р.
5. Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства: Постанова Пленум Верховного Суду України від 25.2003 р. № 4.
6. Коваленко Є. Г., Маляренко В. Т. Кримінальний процес України: Підручник. – К.: Юрінком Інтер, 2006. – 704 с.
7. Коляда П. В. Проблеми досудового слідства у кримінальному процесі. – К.: Юрінком Інтер, 2007. – 208 с.
8. Кримінально-процесуальний кодекс України: Наук.-практ. коментар / Під заг. ред. В. Т. Маляренка, Ю. П. Аленіна. – Харків: Одісей, 2005. – 968 с.
9. Лобойко Л. М. Кримінально-процесуальне право: Курс лекцій: Навч. посібник. – К.: Істина, 2005. – 468 c.
10. Маляренко В. Т. Про публічність і диспозитивність у кримінальному судочинстві України та їх значення // Право України. – 2004. – № 5. – С. 3 – 13.
11. Михеєнко М. М., Нор В. Т., Шибіко В. П. Кримінальний процес України: Підручник. – 2-е вид., перероб. і доп. – К.: Либідь, 1999. – 536 с.
12. Тертишник В. М. Кримінально-процесуальне право України: Підручник. – 4-те вид., доп. і перероб. – К.: А. С. К., 2003. – 1120 с.