Завдання по кримінальному праву 1

КОНТРОЛЬНА РОБОТА
з дисципліни "Кримінальне право"
ЗАДАЧА 1

Між подружжям Тирникових склалися неприязні стосунки. Тирникова після чергової сварки вирішила вбити чоловіка. Для виконання задуманого вона залучила Шальнеза, пообіцявши йому сплатити 9 тис. грн. Прийшовши додому з Шальнезом пізно уввечері, Тирникова пригостила його вином і дала йому сокиру. Нею Шальнез убив Тирникова, який спав.

Розв'язання:

Дії Тирникової слід кваліфікувати як умисне вбивство на замовлення й вчинене за попередньою змовою групою осіб, - п. п. 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК.
Дії Шальнеза кваліфікуються як умисне вбивство на замовлення й вчинене з корисливих мотивів за попередньою змовою групою осіб, - п. п. 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК.
У пункті 15 ПВСУ "Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я людини" від 07.02.2003 р. № 2 роз'яснюється, що умисне вбивство, вчинене на замовлення (п. 11 ч. 2 ст. 115 КК), - це умисне позбавлення життя потерпілого, здійснене особою (виконавцем) за дорученням іншої особи (замовника). Таке доручення може мати форму наказу, розпорядження, а також угоди, відповідно до якої виконавець зобов'язується позбавити потерпілого життя, а замовник - вчинити в інтересах виконавця певні дії матеріального чи нематеріального характеру або ж не вчинювати їх.
Тирникова, яка після чергової сварки вирішила вбити чоловіка, для виконання задуманого залучила Шальнеза, пообіцявши йому сплатити 9 тис. грн.
Якщо замовлення умисного вбивства мало форму угоди, відповідальність за п. 11 ч. 2 ст. 115 КК настає незалежно від того, коли були вчинені обіцяні виконавцеві дії - до чи після вбивства, виконав чи не виконав замовник свою обіцянку, збирався він це робити чи ні.
До дій матеріального характеру, зокрема, належать сплата виконавцеві винагороди за вчинення вбивства, передача чи збереження прав на майно, звільнення від майнових зобов'язань тощо. Під діями нематеріального характеру розуміються будь-які дії, вчинення чи невчинення яких безпосередньо не пов'язане з матеріальними інтересами виконавця вбивства.
Замовник умисного вбивства залежно від конкретних обставин справи повинен визнаватись або підбурювачем, або організатором злочину (якщо тільки він не є його співвиконавцем).
Дії замовника умисного вбивства, який одночасно був і співвиконавцем цього злочину (Тирникова була саме такою особою, оскільки, прийшовши додому з Шальнезом пізно ввечері, вона пригостила його вином і дала йому сокиру, якою Шальнез й убив Тирникова), кваліфікуються за п. п. 11 і 12 ч. 2 ст. 115 КК як умисне вбивство, вчинене на замовлення за попередньою змовою групою осіб.
У випадках, коли умисне вбивство на замовлення вчинюється з метою одержання від замовника грошей, матеріальних цінностей чи інших вигод матеріального характеру (тобто з корисливих мотивів), дії виконавця (Шальнеза) кваліфікуються за п. 6 і 11 ч. 2 ст. 115 КК.
Відповідальність за п. 11 ч. 2 ст. 115 КК настає лише у випадках, коли замовляється саме умисне вбивство особи, а не якийсь іншій насильницький злочин щодо неї. Якщо замовник доручив заподіяти потерпілому тілесні ушкодження, а виконавець умисно вбив його, замовник несе відповідальність за співучасть у тому злочині, який він організував чи до вчинення якого схилив виконавця, а останній - за той злочин, який він фактично вчинив.
Як зазначається у п. 16 ПВСУ "Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я людини" від 07.02.2003 р. № 2, вчиненим за попередньою змовою групою осіб за п. 12 ч. 2 ст. 115 КК умисне вбивство вважається тоді, коли в позбавленні потерпілого життя брали участь декілька осіб (дві і більше), які заздалегідь, тобто до початку злочину, домовилися про спільне його виконання.
За цей злочин несуть відповідальність і ті особи, котрі хоча й не вчинювали дій, якими безпосередньо була заподіяна смерть потерпілому, але будучи об'єднаними з іншими співвиконавцями вбивства єдиним умислом, спрямованим на позбавлення потерпілого життя, виконали хоча б частину того обсягу дій, який група вважала необхідним для реалізації цього умислу (це Тирникова).
З урахуванням конкретних обставин справи та змісту спільного умислу осіб, що вчинюють убивство за попередньою змовою, у випадку, що розглядається, до таких дій належать:
- усунення певних перешкод, що в конкретній ситуації заважають іншій особі заподіяти потерпілому смерть або істотно ускладнюють це (Тирникова пригостила Шальнеза вином);
- надання особі, яка згідно з домовленістю заподіює смерть потерпілому, конкретної допомоги під час учинення вбивства (Тирникова передала Шальнезу сокиру).

ЗАДАЧА 2

Чепурний дружив з Гандзюк. Вони подали до РАЦС заяву про реєстрацію шлюбу. Скориставшись прихильністю до нього Гандзюк, Чепурний здійснив статевий акт. Після нього він відмовився від реєстрації шлюбу, про який вже було відомо широкому колу осіб із числа родичів і знайомих Гандзюк. Вважаючи себе зганьбленою, Гандзюк намагалась покінчити життя самогубством.

Розв'язання:

Вважаю, що у випадку, який розглядається, складу злочину немає.
Як випливає із п. 28 ПВСУ "Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я людини" від 07.02.2003 р. № 2, відповідальність за ч. 1 ст. 120 КК за доведення особи до самогубства або до замаху на самогубство настає за умови, що потерпілий вчинив відповідні дії внаслідок жорстокого поводження з ним, шантажу, примушування до вчинення протиправних дій або систематичного приниження його людської гідності винним.
Під жорстоким поводженням слід розуміти безжалісні, грубі діяння, які завдають потерпілому фізичних чи психічних страждань (мордування, систематичне заподіяння тілесних ушкоджень чи побоїв, позбавлення їжі, води, одягу, житла тощо).
Систематичним приниженням людської гідності є тривале принизливе ставлення до потерпілого (постійні образи, глумління над ним тощо).
Цих ознак в діях Чепурного немає. Скориставшись прихильністю до нього Гандзюк, він здійснив з нею статевий акт, а після цього відмовився від реєстрації шлюбу, про який вже було відомо широкому колу осіб із числа родичів і знайомих Гандзюк.
Згідно із викладеним поведінка Чепурного, хоча вона дійсно ображує Гандзюк, не є такою, що має ознаки доведення до самогубства.


ЗАДАЧА З

Завідувачка державного магазина Резнікова допустила розтрату на 21 тис. грн. Щоб приховати недостачу, вона підпалила підсобне приміщення магазину, заподіявши цим збитки на 37800 грн.

Розв'язання:

Дії Резникової кваліфікуються, насамперед, як розтрата чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем - ч. 2 ст. 191 КК.
Цей злочин характеризується особливим ставленням винного до майна, яким він заволодіває. Особа в цих випадках не є сторонньою для майна: особа внаслідок службового становища має певні повноваження щодо цього майна (Резнікова завідувала державним магазином).
Юридичною підставою для такого ставлення винного до майна є цивільно-правові відносини, договірні відносини, спеціальне доручення, службові повноваження.
Іншими словами, суб'єкт злочину на законній підставі здійснює повноваження щодо майна.
Суб'єкт привласнення і розтрати може бути як приватною особою - експедитором, комірником, водієм приватної машини, агентом з нерухомості тощо (ч. 1 ст. 191 КК), так і службовою особою (ч. 2 ст. 191 КК). Резнікова є службовою особою.
Розтрата - це незаконне безвідплатне відчуження, використання, витрачення майна, яке було ввірено винному чи перебувало в його віданні. Найчастіше за все розтрата слідує за привласненням, є наступним після привласнення етапом злочину.
Розтрата вважається закінченою з моменту відчуження, витрачення майна. На відміну від привласнення при розтраті на момент пред'явлення вимоги про повернення, ввіреного майна у винного немає.
Частина 2 ст. 191 передбачає, крім того, відповідальність за заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, за умови, що майно, яким винний заволодіває, не ввірено йому, не перебуває в його безпосередньому віданні, але внаслідок службового становища суб'єкт злочину має право оперативного управління цим майном.
Зловживання службовим становищам як спосіб заволодіння майном означає, що особа порушує свої повноваження і використовує організаційнго-розпорядчі або адміністративно-господарчі функції для незаконного та безоплатного обертання чужого майна: незаконно дає вказівку матеріально відповідальній особі, підлеглій їй, про видачу майна; отримує майно за фіктивними документами тощо.
Крім того, Резнікова, щоб приховати недостачу, підпалила підсобне приміщення магазину, заподіявши цим збитки на 37800 грн.
Ці її дії кваліфікуються за ч.ч. 1 і 2 ст. 194 КК - умисне знищення чужого майна, вчинене шляхом підпалу й таке, що заподіяло майнову шкоду у великих розмірах.
Об'єктивна сторона злочину полягає у знищенні чужого майна, що заподіяло шкоду у великих розмірах.
Знищення чужого майна - це такий протиправний руйнуючий вплив на майно, внаслідок якого воно повністю втрачає свою споживчу або економічну цінність, приведення його до такого стану, за якого воно взагалі не може бути використане за своїм призначенням, причому втрачені майном властивості не може бути відновлено.
Суспільно небезпечні наслідки як ознака об'єктивної сторони злочину полягають у шкоді у великих розмірах. Шкода у великих розмірах - поняття оціночне, яке уточнюється у кожному конкретному випадку, з урахуванням матеріального становища потерпілого. Між знищенням чужого майна і заподіяною шкодою має бути встановлено причинний зв'язок.
Частина 2 ст. 194 КК передбачає відповідальність за те саме діяння, вчинене шляхом підпалу.


СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Конституція України від 28.06.1996 р. № 254к/96-ВР в ред. від 25.06.2008 р. //http://zakon.rada/gov.ua
2. Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 р. № 2341 в ред. від 15.10.2008 р. //http://zakon.rada.gov.ua
3. Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я людини: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 07.02.2003 р. № 2 //http://zakon.rada.gov.ua
4. Про судову практику в справах про корисливі злочини проти приватної власності: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 25.12.1992 р. № 12 в ред. від 03.12.1997 р. //http://zakon.rada.gov.ua
5. Коржанський М. Й. Кваліфікація злочинів. - 2-е вид. - К.: Атіка, 2002. - 642 с.
6. Кримінальне право України: Особлива частина: Підручник /
За ред. М.І. Мельника, В. А. Клименка. - К.: Юридична думка, 2004. - 656 с.
7. Кримінальне право України: Особлива частина: Підручник. - К.: Де Юре, 2007. - 870 с.
8. Навроцький В. О. Основи кримінально-правової кваліфікації: Навч. посібник. - К.: Юрінком Інтер, 2006. - 704 с.
9. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України / За ред. М.І. Мельника, М.І. Хавронюка. - 3-тє вид., перероб. та доп. - К.: Атіка, 2005. - 1064 с.