Завдання по кримінальному процесу 1

КОНТРОЛЬНА РОБОТА
з дисципліни "Кримінальний процес"
1. Надайте характеристику принципу гласності судового розгляду, заповнивши таблицю (Таблиця доступна після скачування)
ПРИНЦИП ГЛАСНОСТІ СУДОВОГО РОЗГЛЯДУ
Нормативне джерело закріплення Зміст принципу
Винятки з основного змісту принципу (закритий судовий розгляд)

В обов'язковому порядку 3 ініціативи суду чи за клопотанням учасників розгляду
КПК України,
ст. 20;
Закон України "Про судоустрій України" від 07.02.2002 р. № 3018-ІІІ в ред. від 22.05.2008 р., ст. 9. Розгляд справ у всіх судах відкритий, за винятком випадків, коли це суперечить інтересам охорони державної таємниці. Гласність судового розгляду означає таке його провадження, за якого кожному громадянинові надається можливість бути присутнім у залі суду і стежити за ходом розгляду кримінальної справи; преса, радіо та інші засоби масової інформації можуть безперешкодно висвітлювати хід та результати процесу.
За мотивованою ухвалою суду в справах про злочини осіб, які не досягли 16-річного віку, й в справах про статеві злочини
3 ініціативи суду чи за клопотанням учасників розгляду у всіх справах, якщо треба запобігти розголошенню відомостей про інтимні сторони життя осіб, які беруть участь у справі, та у разі коли цього потребують інтереси безпеки осіб, взятих під захист

2. Надайте процесуальну характеристику суду (судді) в кримінальному судочинстві, заповнивши таблицю.
СУДДЯ (СУД)
Хто може бути суддею Судові інстанції Повноваження
У стадії порушення кримінальної справи У досудових стадіях
У судових стадіях

Відповідно до статті 7 Закону України "Про статус суддів" від 15.12.1992 р. № 2862-XІІ в ред. від 22.05.2008 р. на посаду судді може бути рекомендований кваліфікаційною комісією суддів громадянин України, не молодший
25 років, який має вищу юридичну освіту і стаж роботи в галузі права не менш як три роки, проживає в Україні не менш як десять років та володіє державною мовою.
Суддею апеляційного суду може бути громадянин України, який досяг на день обрання 35, має вищу юридичну освіту, стаж роботи у галузі права не менш як п'ять років, в тому числі не менш як три роки на посаді судді.
Суддею вищого спеціалізованого суду може бути громадянин України, не молодший 30 років, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи у галузі права не менш як сім років, в тому числі не менш як п'ять років на посаді судді.
Суддею Верховного Суду України може бути громадянин України, який досяг на день обрання 35 років, має вищу юридичну освіту, стаж роботи у галузі права не менш як десять років, в тому числі не менш як п'ять років на посаді судді.
Необхідною умовою для зайняття посади судді будь-якого суду є складання кваліфікаційного екзамену (умова не поширюється на осіб, які мають відповідний стаж роботи на посаді судді, давність якого не перевищує 11 років).
Не може бути суддею особа, яка має судимість, обмежена у дієздатності або визнана недієздатною за рішенням суду.
Згідно із ч. 2
ст. 18 Закону України "Про судоустрій України" від 07.02.2002 р.
№ 3018-ІІІ в ред. від 22.05.2008 р. систему судів загальної юрисдикції в Україні складають місцеві суди; апеляційні суди, Апеляційний суд України; вищі спеціалізовані суди; Верховний Суд України.
Судова інстанція визначає повноваження окремо взятого суду при розгляді конкретної справи, позначає самостійну стадію, через яку проходить конкретна справа в різних судах. Кожна така стадія відрізняється характерними рисами судочинства. В Україні існують такі судові інстанції:
а) перша інстанція, де справа розглядається вперше по суті в судовому засіданні і суд приймає рішення;
б) апеляційна інстанція, де переглядаються рішення, ухвали судів першої інстанції, що не набрали законної сили;
в) касаційна інстанція, де переглядаються рішення, ухвали судів першої та апеляційної інстанції, а також перегляд судових рішень, ухвал у зв'язку з нововиявленими та винятковими обставинами, чи при неправильному застосуванні норм процесуального права, що істотно вплинули на правильність судового рішення.
1. Якщо усна заява про явку з повинною зроблена в судовому засіданні, то відомості про особу заявника і зміст його заяви заносяться до протоколу судового засідання, підписуються заявником і Головуючий протягом трьох днів надсилає витяг із протоколу судового засідання відповідному прокуророві (ч. 3 ст. 96 КПК України).
2. Суддя зобов'язаний приймати заяви і повідомлення про вчинені або такі, що готуються, злочини (ч. 1
ст. 97 КПК України).
3. По заяві або повідомленню про злочин суддя зобов'язаний не пізніше триденного строку прийняти одно з таких рішень: порушити кримінальну справу; відмовити в порушенні кримінальної справи; направити заяву або повідомлення за належністю
(ч. 2 ст. 97 КПК України).
4. Суддя зобов'язаний вжити всіх можливих заходів, щоб запобігти злочинові або припинити його (ч. 3 ст. 97 КПК України).
5. За наявності відповідних підстав, що свідчать про реальну загрозу життю та здоров'ю особи, яка повідомила про злочин, суддя вживає необхідних заходів для забезпечення безпеки заявника, а також членів його сім'ї та близьких родичів, якщо шляхом погроз або інших протиправних дій щодо них робляться спроби вплинути на заявника (ч. 3 ст. 97 КПК України).
4. При наявності приводів і підстав, зазначених у
ст. 94 КПК України суддя зобов'язаний винести постанову про порушення кримінальної справи (ч. 1 ст. 98 КПК України).
5. Суддя сам порушує справи про злочини, передбачені ст. 125, ч. 1 ст. 126 КК України, а також справи про злочини, передбачені
ст. 356 КК України щодо дій, якими заподіяно шкоду правам та інтересам окремих громадян, а після порушення призначає ці справи до розгляду (ч. ч. 3, 4 ст. 98 КПК України).
6. У разі, коли кримінальну справу порушено щодо певної особи, суддя вправі прийняти рішення про заборону такій особі виїжджати за межі України до закінчення судового розслідування чи судового розгляду, про що виносить мотивовану постанову (ухвалу) (ст. 98-1 КПК України).
7. При відсутності підстав до порушення кримінальної справи суддя своєю постановою відмовляє у порушенні кримінальної справи, про що повідомляє заінтересованих осіб і підприємства, установи, організації (ч. 1 ст. 99 КПК України).
8. Якщо матеріалами перевірки заяви чи повідомлення, що надійшли, не встановлено підстав для порушення кримінальної справи, але виявлена наявність у діянні особи адміністративного або дисциплінарного проступку чи іншого порушення громадського порядку, суддя вправі, відмовивши в порушенні кримінальної справи, надіслати заяву або повідомлення на розгляд громадській організації, службі в справах неповнолітніх, трудовому колективу або власнику підприємства, установи, організації чи уповноваженому ним органу для вжиття відповідних заходів впливу або передати матеріали для застосування в установленому порядку заходів адміністративного стягнення (ч. 2
ст. 99 КПК України).
9. Суддя має право оскаржити постанову прокурора про відмову в порушенні кримінальної справи (ч. 1
ст. 99-1 КПК України).
1. Прийняття рішень про взяття під варту, обшук житла чи іншого володіння особи, поміщення особи до медичного закладу, накладення арешту на поштово-телеграфну кореспонденцію та її виїмку.
2. Розгляд у передбачених законом випадках скарг на рішення начальника органу дізнання, дізнавача, слідчого, прокурора.
1. Прийняття рішень, пов'язаних з підготовкою і призначенням справи до судового розгляду.
2. Розгляд кримінальних справ по першій інстанції і постановления вироку або прийняття іншого передбаченого законом рішення.
3. Розгляд справ в апеляційному та касаційному порядку.
4. Перегляд судових рішень, що набрали законної сили.
5. Звернення судового рішення до виконання.
6. Розгляд питань, що виникають при виконанні вироку.
7. Зняття судимості.
Суд має право самостійно та незалежно здійснювати судове слідство та судовий розгляд, визнати особу винною у вчиненні злочину та призначити їй покарання. Під час судового розгляду суд має владно-розпорядчі повноваження та керує процесом. За результатами розгляду справи суд має право: винести вирок (обвинувальний або виправдувальний), закрити справу, направити справу на додаткове розслідування.

3. Охарактеризуйте речові докази як джерело доказів у кримінальному процесі, заповнивши таблицю.
РЕЧОВІ ДОКАЗИ
Види речових доказів Алгоритм залучення до справи Способи
зберігання Особливості
оцінки
1. Предмети, які були знаряддям вчинення злочину (ст. 78 КПК України).
2. Предмети, які зберегли на собі сліди злочину або були об'єктом злочинних дій
(ст. 78 КПК України).
3. Гроші, цінності та інші речі, нажиті злочинним шляхом (ст. 78 КПК України).
4. Всі інші предмети, які можуть бути засобами для розкриття злочину і виявлення винних або для спростування обвинувачення чи пом'якшення відповідальності (ст. 78 КПК України).
5. Документи, якщо в них викладені або засвідчені обставини, які мають значення для справи (ст. 83 КПК України)
Алгоритм залучення до справи для всіх речових доказів такий:
а) передбачається обов'язкова присутність понятих в ході слідчих діях, при яких здійснюється збирання речових доказів та фіксуються обставини їх знаходження. На понятих закон покладає обов'язок затвердити факт, зміст та результати дій, при виконанні яких вони були присутні, тобто підтвердити, наскільки правильно в протоколі слідчої дії відображений процес його проведення та отримані результати;
б) встановлюється можливість присутності при виконанні слідчих (судових) дій по збиранню речових доказів осіб, законні інтереси яких можуть бути обмежені фактом виконання та результатами цих дій;
в) передбачається застосування науково-технічних засобів для фіксації речових доказів, а, отже, фіксації місця та обставин їх знаходження (копіювання, фотографування, відеозйомка, складання планів, схем та інше). З цією ж метою використовується допомога спеціалістів (ч. 2, З КПК України). Порушення зазначених вимог закону також може спричинити у певних випадках сумніви в повноті, об'єктивності, всебічності результатів огляду, обшуку, виїмки та ін.;
г) з метою виявлення слідів злочину та інших речових доказів, з'ясування обстановки злочину, а також інших обставин, які мають значення для справи, встановлена можливість проведення огляду до порушення кримінальної справи. У цих випадках, при наявності для того підстав, кримінальна справа порушується негайно після огляду місця події (п.п. 1-2 ст. 190 КПК України);
д) передбачається можливість у невідкладних випадках провадити обшук і виїмку у нічний час (ст. 180 КПК України);
є) встановлено порядок зберігання речових доказів, який виключає їх підміну, втрату чи змінений істотних для справи ознак;
ж) процес збирання та перевірки речових доказів обов'язково відображається в процесуальних документах, наявність та зміст яких повинні свідчити про дотримання встановлених законом правил.
Усі предмети, які в процесуальному порядку визнані речовими доказами, повинні зберігатися при кримінальній справі, за винятком громіздких предметів, які зберігаються в спеціальних приміщеннях органів дізнання, досудового слідства і в суді або передаються для зберігання відповідному підприємству, установі чи організації.
В окремих випадках речові докази можуть бути повернуті їх володарям до вирішення справи в суді, якщо це можливо без шкоди для успішного провадження по справі (ст. 79 КПК України) лише після винесення відповідної мотивованої постанови.
Речові докази у вигляді швидкопсувних товарів та продукції, а також майна, яке піддається швидкому моральному старінню, зберігання яких ускладнене або витрати по забезпеченню спеціальних умов зберігання яких порівнянні з їх вартістю, можуть бути також повернені їх володарям. Перед цим вони мають бути сфотографовані або зняті на відео- або кіноплівку. У справі має зберігатися документ про їх повернення володарям.
У разі неможливості повернення таких речових доказів володарям, вони можуть бути передані для реалізації в спеціальні магазини, про що складається акт.
При зберіганні та передачі речових доказів вживають заходів, які забезпечують зберігання у вилучених об'єктів ознак та властивостей речових доказів по кримінальних справах, а також наявних на них слідів, а також самих речових доказів (якщо вони не можуть бути передані на зберігання потерпілим, їх родичам чи іншим особам, а також організаціям).
Зберігання вилученої в ході дізнання, досудового слідства або судового розгляду вогнепальної або холодної зброї, боєприпасів та інших вибухонебезпечних предметів проводиться лише в органах внутрішніх справ та служби безпеки після попереднього дослідження в експертно-криміналістичних підрозділах.
Речові докази у вигляді вибухонебезпечних речовин, як правило, передаються на зберігання на склади військових частин або відповідних режимних державних підприємств.
Отрута або сильнодіючі препарати передаються на склади аптекоуправлінь, інших організацій, де є належні умови для їх зберігання, згідно з відома їх керівництва.
Речові докази у вигляді вилучених з незаконного обігу етилового спирту, алкогольної та спиртовмісної продукції передаються для їх технологічної переробки або знищуються, про що складається протокол згідно з вимогами ст. 85 КПК України в присутності понятих та інших осіб, які були присутні або брали участь у проведенні цієї дії. До протоколу можуть бути додані фотознімки, кінозйомка, відеозапис.
Грошові знаки, валюта та інші цінності, вилучені при провадженні слідчих дій та які є речовими доказами, після проведення необхідних досліджень здаються на зберігання в банк або іншу спеціалізовану кредитно-фінансову установу, а також можуть бути передані на зберігання матеріально відповідальній особі.
Зберігання транспортних засобів, які визнані речовими доказами, проводиться за письмовим дорученням органу дізнання, слідчого, прокурора або судді (суду) відповідними службами МВС або СБУ (якщо вони не можуть бути передані на зберігання володарям, їх родичам або іншим особам, а також організаціям), керівники яких видають про це збережену розписку, яка прилучається до справи.
Документи - речові докази повинні зберігатися весь час при справі, а зацікавленим особам, підприємствам, установам і організаціям за їх клопотанням видаються копії цих документів.
Будь-які предмети, які прилучаються до справи як речові докази повинні бути оглянуті та детально описані. Якщо необхідно, то в цій слідчій дії може брати участь спеціаліст, Оцінка кожного речового доказу
(ст. 67 КПК України) складається з визначення характеру їх джерела, а також здійснюється згідно із правилами належності та допустимості.
Джерелом речових доказів є місце їх знаходження. Воно має важливе значення як для встановлення належності до справи речових доказів, так і для визначення їх доказової сили. Тому при виявленні речових доказів у відповідному протоколі повинно бути обов'язково вказано, при яких обставинах та в якому саме місці вони знайдені, інакше вони можуть втратити свою доказову силу.
При оцінці речових доказів повинно бути вирішено питання і про їх допустимість, тобто про дотримання правил їх збирання та дослідження, включаючи правила належного оформлення відповідних дій.

4. Охарактеризуйте інститут заходів кримінально-процесуального примусу, заповнивши таблицю.
ЗАХОДИ КРИМІНАЛЬНО-ПРОЦЕСУАЛЬНОГО ПРИМУСУ
Назва Зміст Види
І. ЗАПОБІЖНІ ЗАХОДИ
1.1 Підписка про невиїзд (ст. 151 КПК України) Полягає у відібранні від підозрюваного або обвинуваченого письмового зобов'язання не відлучатися з місця постійного проживання або з місця тимчасового знаходження без дозволу слідчого
1.2 Особиста порука (ст. 152 КПК України) Полягає у відібранні від осіб, що заслуговують довір'я, письмового зобов'язання про те, що вони ручаються за належну поведінку та явку обвинуваченого за викликом і зобов'язуються при необхідності доставити його в органи дізнання, досудового слідства чи в суд на першу про те вимогу. Число поручителів визначає слідчий, але їх не може бути менше двох.
1.3 Порука громадської організації або трудового колективу (ст. 54 КПК України)
Полягає у винесенні зборами громадської організації або трудового колективу підприємства, установи, організації та ін. постанови про те, що дана організація або трудовий колектив ручається за належну поведінку та своєчасну явку обвинуваченого до органу дізнання, слідчого і в суд.
1.4 Застава
(ст. 154-1 КПК України)
Полягає у внесенні на депозит органу досудового розслідування або суду підозрюваним, обвинуваченим, підсудним, іншими фізичними чи юридичними особами грошей чи передачі їм інших матеріальних цінностей з метою забезпечення належної поведінки, виконання зобов'язання не відлучатися з місця постійного проживання або з місця тимчасового знаходження без дозволу слідчого чи суду, явки за викликом до органу розслідування і суду особи, щодо якої застосовано запобіжний захід.
1.5 Взяття під варту (ст. 155 КПК України)
Застосовується в справах про злочини, за які законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки. У виняткових випадках цей запобіжний захід може бути застосовано в справах про злочини, за які законом передбачено покарання у виді позбавлення волі і на строк не більше трьох років.
1.6 Нагляд командування військової частини (ст. 163 КПК України)
Полягає у вжитті заходів, передбачених статутами Збройних Сил України, для того, щоб забезпечити належну поведінку та явку підозрюваного або обвинуваченого за викликом особи, що провадить дізнання, слідчого, прокурора, суду. Командування військової частини повідомляється про суть справи, по якій обрано даний запобіжний захід.
ІІ. ІНШІ ЗАХОДИ ПРОЦЕСУАЛЬНОГО ПРИМУСУ
2.1 Привід
Свідок, потерпілий, підозрюваний та обвинувачений зобов'язані з'явитися за викликом особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора, судді чи суду. У разі неявки без поважних причин вони підлягають приводу.
Привід свідка (ч. 2 ст. 70 КПК України); привід потерпілого (ч. 3 ст. 72 КПК України); привід обвинуваченого (ст. 135 КПК України); привід підозрюваного (ст. 136 КПК України).
2.2 Відсторо-нення обвинуваченого від посади, яку він обіймає
(ст. 147 КПК України)
В разі притягнення посадової особи до кримінальної відповідальності за посадовий злочин, а так само, якщо ця особа притягається до відповідальності за інший злочин і може негативно впливати на хід досудового чи судового слідства, слідчий зобов'язаний відсторонити її від посади, про що виносить мотивовану постанову.
2.3 Письмове зобов'язання щодо повідомлення про зміну свого місця перебування, а також про явку до слідчого і суду за їх викликом (ч.3 ст. 148 КПК України)
Якщо немає достатніх підстав для застосування запобіжного заходу, від підозрюваного, обвинуваченого або підсудного відбирається письмове зобов'язання про явку на виклик особи, яка проводить дізнання, слідчого, прокурора або суду, а також про те, що він повідомить про зміну свого місця перебування.
2.4 Поміщення неповнолітнього віком від 11 до віку, з якого настає кримінальна відповідальність, до приймальника-розподільника для неповнолітніх (ч. З ст. 7-3 КПК України)
Якщо встановлено, що особу, яка вчинила у віці від 11 до 14 років суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, за яке КК України передбачене покарання у виді позбавлення волі понад п'ять років, необхідно у зв'язку з цим негайно ізолювати, то за постановою слідчого або органу дізнання, за згодою прокурора за вмотивованим рішенням суду, її може бути поміщено у приймальник-розподільник для неповнолітніх на строк до 30 діб. Участь захисника у цьому разі забезпечується з моменту поміщення неповнолітнього у приймальник-розподільник.
2.5 Запобіжне обмеження, тобто заборона особі, щодо якої порушено кримінальну справу, виїжджати за межі України до закінчення досудового слідства чи судового розгляду (ст. 98-1 КПК України) У разі, коли кримінальну справу порушено щодо певної особи, прокурор (суддя) вправі прийняти рішення про заборону такій особі виїжджати за межі України до закінчення досудового розслідування чи судового розгляду, про що виносить мотивовану постанову (ухвалу).
2.6 Поміщення обвинуваченого до медичного закладу (ст. 205 КПК України)
Якщо при проведенні судовомедичної або судовопсихіатричної експертизи виникає необхідність тривалого спостереження за обвинуваченим або дослідження його, суд за поданням слідчого, погодженого з прокурором, поміщає його у відповідний медичний заклад, про що виносить постанову.
2.7 Видалення із зали судового засідання осіб, які порушують порядок (ст. 272 КПК України)
Якщо підсудний порушить порядок засідання або не підкориться розпорядженням головуючого, останній попереджає підсудного про те, що в разі повторення ним зазначених дій його буде видалено з залу засідання. При повторному порушенні порядку судового засідання підсудного за ухвалою суду можна видалити із залу засідання. Тимчасове видалення із зали судового засідання осіб, які порушують порядок. Видалення із зали судового засідання осіб, які порушують порядок, на весь час судового розгляду справи.

5. Вирішить задачі:
A) Ромов був затриманий за підозрою у вчиненні розбою. Під час подальшого провадження у справі стосовно нього був обраний запобіжний захід у вигляді застави. Зібравши достатньо доказів, які вказували на вчинення злочину Ромовим, слідчий виніс постанову про притягнення його як обвинуваченого. Проте пред'явити обвинувачення Ромову слідчий не міг, оскільки він не з'явився за викликами і його місцезнаходження було невідоме. Слідчий оголосив розшук Ромова.
Питання:
Чи відбулося притягнення Ромова як обвинуваченого за вчинення розбою? Визначте процесуальний статус Ромова, враховуючи викладені обставини. Відповідь обгрунтуйте.

Відповідь:

На мій погляд, притягнення Ромова як обвинуваченого за вчинення розбою не відбулося. Проте він вважається обвинуваченим, оскільки було зібрано достатньо доказів, які вказували на вчинення злочину Ромовим, слідчим винесена постанова про притягнення його як обвинуваченого та оголошений розшук. Пред'явлення обвинувачення відбудеться, коли Ромов буде розшуканий.
Коли є достатньо доказів, які вказують на вчинення злочину певною особою, слідчий виносить мотивовану постанову про притягнення цієї особи як обвинуваченого (ст. 131 КПК України).
Відповідно до статті 133 КПК України обвинувачення повинно бути пред'явлено не пізніше двох днів з моменту винесення слідчим постанови про притягнення даної особи як обвинуваченого.
Обвинувачення пред'являється пізніше дводенного строку тоді, коли обвинувачений:
а) не може з'явитися в поважних причин;
б) без поважних причин не з'являється за викликом слідчого. Тоді слідчий застосовує до нього привід (ст. 136 КПК України), а якщо місце перебування не встановлено, то оголошує розшук (ст. ст. 138 і 139 КПК України).
Про оголошення розшуку слідчий складає постанову, в якій зазначає потрібні відомості про особу розшукуваного. Постанова про розшук і обрання запобіжного заходу направляється до відповідних органів розшуку (ч. 1 ст. 139 КПК України).
Після оголошення розшуку слідчий продовжує вживати всіх необхідних заходів для встановлення місця перебування обвинуваченого.
При затриманні обвинуваченого, якого розшукували і щодо якого обрано як запобіжний захід тримання під вартою, орган розшуку негайно доповідає про це прокуророві за місцем затримання.
Прокурор протягом 24 годин зобов'язаний перевірити, чи дійсно затриманий є тією особою, яка розшукується, і, упевнившись в наявності законних підстав для арешту, дає санкцію на відправлення заарештованого етапом до місця провадження слідства, де йому і буде пред'явлено обвинувачення.

Б) У кримінальній справі про вимагання як речові докази були приєднані:
а) стартовий пістолет, пристосований для стрільби боєприпасами;
б) аудіозапис вимог передачі майна та погроз на адресу потерпілого;
в) гроші в сумі 17000 гривень, що були передані обвинуваченому;
г) автомобіль, яким користувався обвинувачений.
Питання:
Як суд повинен вирішити питання про речові докази при постановленні обвинувального вироку в цій справі? Відповідь обгрунтуйте.

Відповідь:

Як випливає із ч. 1 ст. 81 КПК України, питання про речові докази вирішується вироком, ухвалою чи постановою суду або постановою органу дізнання, слідчого, прокурора про закриття справи, при цьому:
1) знаряддя злочину, що належать обвинуваченому, конфіскуються;
2) речі, вилучені з обігу, передаються відповідним установам або знищуються;
3) речі, які не мають ніякої цінності і не можуть бути використані, знищуються, а у випадках, коли заінтересовані особи просять про це, можуть бути передані їм;
4) гроші, цінності та інші речі, нажиті злочинним шляхом, передаються в доход держави;
5) гроші, цінності та інші речі, які були об'єктом злочинних дій, повертаються їх законним володільцям, а якщо їх не встановлено, то ці гроші, цінності та речі переходять у власність держави.
Таким чином, у зазначеній кримінальній справі про вимагання при постановленні обвинувального вироку:
а) стартовий пістолет, пристосований для стрільби боєприпасами, - конфіскується;
б) аудіозапис вимог передачі майна та погроз на адресу потерпілого - конфіскується;
в) гроші в сумі 17000 гривень, що були передані обвинуваченому, - будуть повернені їх законному володільцю;
г) автомобіль, яким користувався обвинувачений, - перейде у власність держави.

B) У квартирі Іванютиної, яка підозрювалась в отруєнні громадян талієм, слідчий проводив обшук, під час якого Іванютина непомітно викинула в кишеню одного з понятих пакунок, у якому була пляшечка з рідиною, що містить талій.
Питання:
Як повинен діяти слідчий за даних обставин? Чи може слідчий провести обшук понятого? Відповідь обгрунтуйте.

Відповідь:

На мій погляд, слідчий у такій ситуації може провести обшук понятого.
Загалом, обшук проводиться в тих випадках, коли є достатні підстави вважати, що знаряддя злочину, конкретні предмети і документи, які мають значення для встановлення істини в справі, знаходяться в певному приміщенні або місці чи в якої-небудь особи (ч. 1 ст. 177 КПК України).
Як зазначається у ч. 1 ст. 184 КПК України, за наявності підстав, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України , з метою вилучення предметів, які можуть мати доказове значення і які знаходяться при певній особі, слідчий може провести обшук цієї особи.
Отже, якщо є підозра чи впевненість у тому, що Іванютина викинула в кишеню одного з понятих пакунок, в якому була пляшечка з рідиною, що містить талій, слідчий має право провести обшук цього понятого.
Зазвичай, обшук особи проводиться за вмотивованою постановою слідчого з санкції прокурора чи його заступника (ч. 3 ст. 177 КПК України).
Згідно із частиною 3 ст. 184 КПК України у випадку, коли є достатні підстави вважати, що особа, яка знаходиться в приміщенні, де проводиться обшук, приховує при собі предмети, які мають значення для встановлення істини в справі, обшук цієї особи може бути проведений без постанови.
Потім про проведений обшук та його результати у добовий строк має бути повідомлений прокурор (ч. 4 ст. 177 КПК України).
Оскільки у даній ситуації обшукується понятий, треба запросити для проведення обшуку ще одного понятого (ч. 1 ст. 181 КПК України).
Причому треба виходити з того, що особи, які беруть участь у виконанні цієї слідчої дій, повинні бути однієї статі з особою, яку обшукують (ч. 4 ст. 184 КПК України).
Перед обшуком слідчий повинен запропонувати понятому видати прихований у нього предмет (ч. 1 ст. 183 КПК України). У разі відмови виконати його вимогу слідчий проводить обшук в примусовому порядку.
Про проведення обшуку слідчий складає протокол у двох примірниках з додержанням правил ст. 85 КПК України (ч. 1 ст. 188 КПК України).

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Конституція України від 28.06.1996 р. в ред. від 01.01.2006 р.
2. Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 р. № 2341-ІІІ в ред. від 15.07.2007 р.
3. Кримінально-процесуальний кодекс України від 28.12.1960 р. № 1001-05 в ред. від 01.07.2007 р.
4. Про статус суддів: Закон України від 15.12.1992 р. № 2862-XІІ в ред. від 22.05.2008 р.
5. Про судоустрій України: Закон України від 07.02.2002 р. № 3018-ІІІ в ред. від 22.05.2008 р.
6. Коваленко Є. Г., Маляренко В. Т. Кримінальний процес України: Підручник. - К.: Юрінком Інтер, 2006. - 704 с.
7. Кримінально-процесуальний кодекс України: Наук.-практ. коментар / За ред. В. Т. Маляренка, В. Г. Гончаренка. - К.: Форум, 2003. - 780 с.
8. Лобойко Л. М. Кримінально-процесуальне право: Курс лекцій: Навч. посібник. - К.: Істина, 2005. - 490 с.
9. Тертишник В. М. Кримінально-процесуальне право України: Підручник. - 4-те вид., доп. і перероб. - К.: А. С. К., 2003. - 1120 с.
10. Удалова Л. Д. Кримінальний процес України. Особлива частина: Підручник. - К.: Кондор, 2005. - 502 с.
11. Цильвик В. П. Розшук. - К.: Юрінком Інтер, 1995. - 150 с.
12. Шепітько В. Ю. Довідник слідчого. - К.: Юрінком Інтер, 2000. - 480 с.