Завдання по кримінальному процесу.

КОНТРОЛЬНА РОБОТА
з дисципліни "Кримінальний процес"
1. Надайте характеристику принципу змагальності в кримінальному процесі, заповнивши таку таблицю. Вигляд таблиці доступен після скачування файла.
ПРИНЦИП ЗМАГАЛЬНОСТІ
Нормативне джерело закріплення
Зміст принципу
Особливості дії принципу в досудових стадіях
Положення принципу в судових стадіях

Стаття 129 Конституції України, ст. 16-1 КПК України
Передбачає таку побудову кримінального процесу, при якій функції обвинувачення і захисту відокремлені від функції вирішення кримінальної справи, виконуються суб'єктами, що користуються рівними правами для відстоювання своїх інтересів (обвинувач, захисник), а суд є головним суб'єктом, керує судовим засіданням, активно досліджує всі обставини справи і вирішує саму цю справу. Отже, включає в себе:
– право суб'єктів відстоювати свої інтереси шляхом змагання між собою;
– розмежування у суді функцій обвинувачення, захисту і вирішення справи;
– рівність прав носіїв функцій обвинувачення і захисту;
– активну роль суду у процесі.
Забезпечення засад змагальності на досудовому слідстві здійснюється у таких напрямках:
– забезпечення процесуальної незалежності й самостійності органу досудового розслідування;
– вдосконалення процесуального статусу обвинуваченого (підозрюваного) й розширення їх процесуальних прав на захист;
– вдосконалення механізму оскарження постанови про порушення провадження у кримінальній справі;
– надання можливості обвинуваченому (підозрюваному) витребувати будь-які матеріали для залучення їх до кримінальної справи та викликати для допиту осіб як свідків на будь-яких стадіях процесу;
– встановлення строків та порядку розгляду клопотань обвинуваченого (підозрюваного), в тому числі й при ознайомленні обвинуваченого з матеріалами кримінальної справи;
– встановлення відповідальності за порушення норм щодо ігнорування права обвинуваченого на отримання відповідних даних, які можуть бути доказами у кримінальній справі;
– створення таких організаційних форм функціонування адвокатури, які б забезпечували її діяльність як однієї з найефективніших правозахисних інституцій в державі;
– диференціація процесуальної форми, запровадження відновлюваного правосуддя та процедур примирення у справах про злочини, що не є тяжкими;
– підвищення ефективності прокурорського нагляду за дотриманням закону органами дізнання, слідчими щодо забезпечення права обвинуваченого (підозрюваного) на кваліфікований захист;
– розширення юрисдикції суду на досудовому провадженні у кримінальних справах (контроль щодо застосування запобіжних заходів, розгляд скарг органу дізнання, слідчого, прокурора та ін.
Принцип змагальності судового розгляду полягає в тому, що в судовому засіданні ведуть між собою процесуальний спір дві сторони: сторона обвинувачення і сторона захисту. Кожна з них обстоює тими засобами, які дозволяє кримінально-процесуальний закон, свою правову позицію, права та інтереси, допомагаючи у такий спосіб суду повно, всебічно та об'єктивно дослідити всі обставини справи з метою з'ясування істини й прийняття правильного рішення. Суд активно керує змаганням, вживає всі передбачені законом заходи для всебічного, повного й об'єктивного дослідження обставин справи, він самостійний і незалежний при вирішенні всіх питань, що виникають у судовому засіданні.

2. Охарактеризуйте процесуальний статус слідчого, заповнивши таблицю:
СЛІДЧИЙ
Відомча належність
Обов'язки
Права
Види юридичної відповідальності

Органами досудового слідства є слідчі прокуратури, слідчі органів внутрішніх справ, слідчі податкової міліції і слідчі органів безпеки (ст. 102 КПКК України)
Слідчий зобов'язаний негайно приступити до провадження слідства в порушеній ним чи переданій йому справі. Коли справа порушена слідчим і прийнята ним до свого провадження, то складається єдина постанова про порушення справи і прийняття її до свого провадження. В разі прийняття до свого провадження раніше порушеної справи слідчий виносить окрему постанову про прийняття справи до свого провадження (ч. 2 ст. 113 КПК України).
Слідчий зобов'язаний виконувати всі дії, віднесені до його компетенції КПК України, іншими нормативно-правовими актами Відповідно до статті 114 КПК України при провадженні досудового слідства всі рішення про спрямування слідства і про провадження слідчих дій слідчий приймає самостійно, за винятком випадків, коли законом передбачено одержання згоди від суду (судді) або прокурора, і несе повну відповідальність за їх законне і своєчасне проведення.
В разі незгоди слідчого з вказівками прокурора про притягнення як обвинуваченого, про кваліфікацію злочину і обсяг обвинувачення, про направлення справи для віддання обвинуваченого до суду або про закриття справи слідчий вправі подати справу вищестоящому прокуророві з письмовим викладом своїх заперечень. В цьому разі прокурор або скасовує вказівки нижчестоящого прокурора, або доручає провадження слідства в цій справі іншому слідчому.
Слідчий по розслідуваних ним справах вправі давати органам дізнання доручення і вказівки про провадження розшукних та слідчих дій і вимагати від органів дізнання допомоги при провадженні окремих слідчих дій.
Такі доручення і вказівки слідчого є для органів дізнання обов'язковими.
В справах, в яких досудове слідство є обов'язковим, слідчий вправі в будь-який момент приступити до провадження досудового слідства, не чекаючи виконання органами дізнання дій, передбачених ст. 104 КПК України.
Постанови слідчого, винесені відповідно до закону в кримінальній справі, яка перебуває в його провадженні, є обов'язковими для виконання всіма підприємствами, установами і організаціями, посадовими особами і громадянами.
При проведенні різних слідчих дій слідчий вправі використовувати машинопис, звукозапис, стенографування, та кінозйомку і відеозапис.
Дисциплінарна, адміністративна, кримінальна, цивільна, матеріальна

3. Охарактеризуйте показання підозрюваного як джерело доказів у кримінальному процесі, заповнивши таку таблицю
ПОКАЗАННЯ ПІДОЗРЮВАНОГО
Поняття підозрюваного
Предмет показань
Гарантії достовірності показань
Особливості оцінки

Підозрюваним визнається особа, затримана по підозрінню у вчиненні злочину, або особа, до якої застосовано запобіжний захід до винесення постанови про притягнення її як обвинуваченого (ч. 1 ст. 43-1 КПК України)
Обставин, що стали підставою для його затримання або застосування запобіжного заходу, а також всі інші обставини по справі (ч. 1 ст. 73 КПК України)
Перевірка показань підозрюваного (ч. 2 ст. 73 УПК України)
Досліджуються слідчим вільно, всебічно, повно й об'єктивно на основі власного переконання

4. Охарактеризуйте інститут запобіжних заходів у кримінальному процесі, заповнивши таку таблицю:
ЗАПОБІЖНІ ЗАХОДИ
Види
Цілі застосування
Підстави призначення
Підстави зміни
Підстави скасування

1. Підписка про невиїзд (ст. 151 КПК України).

Полягає у відібранні від підозрюваного або обвинуваченого письмового зобов'язання не відлучатися з місця постійного проживання або з місця тимчасового знаходження без дозволу слідчого.
Застосовується з метою запобігти спробам ухилитися від дізнання, слідства або суду, перешкодити встановленню істини у кримінальній справі або продовжити злочинну діяльність, а також для забезпечення виконання процесуальних рішень.
Застосовується за наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений, підсудний, засуджений буде намагатися ухилитися від слідства і суду або від виконання процесуальних рішень, перешкоджати встановленню істини у справі або продовжувати злочинну діяльність.
Здійснюється за
постановою
органу дізнання, слідчого, прокурора, судді або за ухвалою суду. Здійснюється за постановою органом дізнання, слідчим, прокурором, суддею чи судом з додержанням вимог, передбачених ч. 1 ст. 165 КПК України)
Скасовується за постановою органу дізнання, слідчого, прокурора, судді або за ухвалою суду, коли відпаде необхідність у запобіжному заході або в раніше обраному запобіжному заході.

2. Особиста порука (ст. 152 КПК України)

Полягає у відібранні від осіб, що заслуговують довір'я, письмового зобов'язання про те, що вони ручаються за належну поведінку та явку обвинуваченого за викликом і зобов'язуються при необхідності доставити його в органи дізнання, досудового слідства чи в суд на першу про те вимогу. Число поручителів визначає слідчий, але їх не може бути менше двох.
Застосовується з метою запобігти спробам ухилитися від дізнання, слідства або суду, перешкодити встановленню істини у кримінальній справі або продовжити злочинну діяльність, а також для забезпечення виконання процесуальних рішень.
Застосовується за наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений, підсудний, засуджений буде намагатися ухилитися від слідства і суду або від виконання процесуальних рішень, перешкоджати встановленню істини у справі або продовжувати злочинну діяльність.
Здійснюється за
постановою
органу дізнання, слідчого, прокурора, судді або за ухвалою суду.
Здійснюється за постановою органом дізнання, слідчим, прокурором, суддею чи судом з додержанням вимог, передбачених ч. 1 ст. 165 КПК України)
Скасовується за постановою органу дізнання, слідчого, прокурора, судді або за ухвалою суду, коли відпаде необхідність у запобіжному заході або в раніше обраному запобіжному заході.

3. Порука громадської організації або трудового колективу (ст. 154 КПК України)

Порука громадської організації або трудового колективу полягає у винесенні зборами громадської організації або трудового колективу підприємства, установи, організації, постанови про те, що дана організація або трудовий колектив ручається за належну поведінку та своєчасну явку обвинуваченого до органу дізнання, слідчого і в суд. Застосовується з метою запобігти спробам ухилитися від дізнання, слідства або суду, перешкодити встановленню істини у кримінальній справі або продовжити злочинну діяльність, а також для забезпечення виконання процесуальних рішень.
Застосовується за наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений, підсудний, засуджений буде намагатися ухилитися від слідства і суду або від виконання процесуальних рішень, перешкоджати встановленню істини у справі або продовжувати злочинну діяльність.
Здійснюється за
постановою
органу дізнання, слідчого, прокурора, судді або за ухвалою суду.
Здійснюється за постановою органом дізнання, слідчим, прокурором, суддею чи судом з додержанням вимог, передбачених ч. 1 ст. 165 КПК України)
Скасовується за постановою органу дізнання, слідчого, прокурора, судді або за ухвалою суду, коли відпаде необхідність у запобіжному заході або в раніше обраному запобіжному заході.

4. Застава (ст. 154-1 КПК України)

Застава полягає у внесенні на депозит органу досудового розслідування або суду підозрюваним, обвинуваченим, підсудним, іншими фізичними чи юридичними особами грошей чи передачі їм інших матеріальних цінностей з метою забезпечення належної поведінки, виконання зобов'язання не відлучатися з місця постійного проживання або з місця тимчасового знаходження без дозволу слідчого чи суду, явки за викликом до органу розслідування і суду особи, щодо якої застосовано запобіжний захід.
Застосовується з метою запобігти спробам ухилитися від дізнання, слідства або суду, перешкодити встановленню істини у кримінальній справі або продовжити злочинну діяльність, а також для забезпечення виконання процесуальних рішень.
Застосовується за наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений, підсудний, засуджений буде намагатися ухилитися від слідства і суду або від виконання процесуальних рішень, перешкоджати встановленню істини у справі або продовжувати злочинну діяльність.
Здійснюється за
постановою
органу дізнання, слідчого, прокурора, судді або за ухвалою суду.
Здійснюється за постановою органом дізнання, слідчим, прокурором, суддею чи судом з додержанням вимог, передбачених ч. 1 ст. 165 КПК України)
Скасовується за постановою органу дізнання, слідчого, прокурора, судді або за ухвалою суду, коли відпаде необхідність у запобіжному заході або в раніше обраному запобіжному заході.

5. Взяття під варту (ст. 155 КПК України)

Застосовується в справах про злочини, за які законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад три роки. У виняткових випадках цей запобіжний захід може бути застосовано в справах про злочини, за які законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі і на строк не більше трьох років.
Застосовується з метою запобігти спробам ухилитися від дізнання, слідства або суду, перешкодити встановленню істини у кримінальній справі або продовжити злочинну діяльність, а також для забезпечення виконання процесуальних рішень.
Застосовується за наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений, підсудний, засуджений буде намагатися ухилитися від слідства і суду або від виконання процесуальних рішень, перешкоджати встановленню істини у справі або продовжувати злочинну діяльність.
Застосовується лише за вмотивованою постановою судді чи ухвалою суду. (ч. 1 ст. 185 КПК України)
Здійснюється за вмотивованою постановою судді чи ухвалою суду. (ч. 1 ст. 185 КПК України)
Здійснюється за вмотивованою постановою судді чи ухвалою суду. (ч. 1 ст. 185 КПК України)

6. Нагляд командування військової частини (ст. 163 КПК України)
Полягає у вжитті заходів, передбачених статутами Збройних Сил України, для того, щоб забезпечити належну поведінку та явку підозрюваного або обвинуваченого за викликом особи, що провадить дізнання, слідчого, прокурора, суду. Командування військової частини повідомляється про суть справи, по якій обрано даний запобіжний захід.
Застосовується з метою запобігти спробам ухилитися від дізнання, слідства або суду, перешкодити встановленню істини у кримінальній справі або продовжити злочинну діяльність, а також для забезпечення виконання процесуальних рішень.
Застосовується за наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений, підсудний, засуджений буде намагатися ухилитися від слідства і суду або від виконання процесуальних рішень, перешкоджати встановленню істини у справі або продовжувати злочинну діяльність.
Здійснюється за
постановою
органу дізнання, слідчого, прокурора, судді або за ухвалою суду.
Здійснюється за постановою органом дізнання, слідчим, прокурором, суддею чи судом з додержанням вимог, передбачених ч. 1 ст. 165 КПК України)
Скасовується за постановою органу дізнання, слідчого, прокурора, судді або за ухвалою суду, коли відпаде необхідність у запобіжному заході або в раніше обраному запобіжному заході.

Завдання № 5
Вирішнть задачі:
А) У процесі розслідування кримінальної справи про злочин, передбачений ч. 2 ст. 186 КК України, потерпілий Макаров в цивільному позові вимагав, щоб обвинувачений Спірідонов відшкодував заподіяні йому злочином збитки. Слідчий визнав Макарова цивільним позивачем, а щодо Спірідонова виніс постанову про притягнення його як цивільного відповідача.
Питання:
Оцініть процесуальне рішення слідчого. Відповідь обгрунтуйте.

Розв'язання:
У ситуації, що аналізується, слідчим дещо порушений порядок визнання цивільним позивачем, притягнення як цивільного відповідача і забезпечення цивільного позову.
Насамперед, слідчий повинен був не просто визнати Макарова цивільним позивачем, а скласти про це мотивовану постанову (ч. 1 ст. 123 КПК України).
Про винесення постанови повідомляється цивільний позивач (його представник).
Цивільному позивачеві (його представнику) роз'яснюються права, передбачені ст. 50 КПК України, про що робиться відмітка на постанові, яка засвідчується підписом цивільного позивача (його представника) (ч. 2 ст. 123 КПК України).
Мотивовану постанову про притягнення Спиридонова як цивільного відповідача необхідно було винести лише після вирішення питання про необхідність цього (ч. 1 ст. 124 КПК України).
Постанова повинна бути оголошена цивільному відповідачеві (його представнику). При цьому йому роз'яснюються права, передбачені ст. 51 КПК України, про що робиться відмітка на постанові, яка засвідчується підписом цивільного відповідача (його представника) (ч. 1 ст. 124 КПК України).
Спірідонову пред'явлено обвинувачення за ч. 2 ст. 186 КК України – грабіж, поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, або з погрозою застосування такого насильства, або вчинений повторно, або за попередньою змовою групою осіб.
За нього може бути призначено покарання у виді позбавленням волі на строк від чотирьох до шести років, тобто конфіскація майна не передбачена.
У такому разі за клопотанням цивільного позивача або, якщо такого клопотання не було отримано, – з власної ініціативи, слідчий зобов'язаний вжити заходів тільки до забезпечення заявленого в кримінальній справі цивільного позову, склавши про це постанову (ч. 1 ст. 125 КПК України).
Згідно із частиною 1 ст. 126 КПК України забезпечення цивільного позову провадиться шляхом накладення арешту на вклади, цінності та інше майно обвинуваченого або осіб, які несуть за законом матеріальну відповідальність за його дії, де б ці вклади, цінності та інше майно не знаходилось, а також шляхом вилучення майна, на яке накладено арешт.
Майно, на яке накладено арешт, описується і може бути передане на зберігання представникам підприємств, установ, організацій або членам родини обвинуваченого чи іншим особам. Особи, яким передано майно, попереджаються під розписку про кримінальну відповідальність за його незбереження (ч. 2 ст. 126 КПК України).
Не підлягають описові предмети першої потреби, що використовуються особою, у якої проводиться опис, і членами її родини. Перелік цих предметів визначено в Додатку до КК України.
Арешт майна і передача його на зберігання оформляються протоколом, який підписується особою, що проводила опис, понятими і особою, яка прийняла майно на зберігання. До протоколу додається підписаний цими особами опис переданого на зберігання майна.
Накладення арешту на майно скасовується постановою слідчого, коли в застосуванні цього заходу відпаде потреба.

Б) Виїхавши для проведення відтворення обстановки та обставин події у справі про злочин, передбачений ч. 2 ст. 185 КК України, слідчий став очевидцем вчинення особливо злісного хуліганства.
Питання:
Чи може вказаний слідчий порушити кримінальну справу за ознаками цього злочину і провести невідкладні, а, можливо, і всі інші необхідні слідчі дії?

Розв'язання:
У частині 1 статті 94 КПК України перелічені усі приводи і підстави до порушення кримінальної справи, а саме:
1) заяви або повідомлення підприємств, установ, організацій, посадових осіб, представників влади, громадськості або окремих громадян;
2) повідомлення представників влади, громадськості або окремих громадян, які затримали підозрювану особу на місці вчинення злочину або з поличним;
3) явка з повинною;
4) повідомлення, опубліковані в пресі;
5) безпосереднє виявлення органом дізнання, слідчим, прокурором або судом ознак злочину.
Отже, безпосереднє виявлення слідчим ознак злочину є приводом для порушення кримінальної справи, тому слідчий, який, виїхавши для проведення відтворення обстановки та обставин події у справі про злочин, передбачений ч. 2 ст. 185 КК України, став очевидцем вчинення особливо злісного хуліганства, може порушити кримінальну справу за ознаками цього злочину.
Зазвичай безпосереднє виявлення ознак злочину може мати місце в процесі здійснення службових повноважень особою, що, проводить дізнання, слідчим, прокурором і судом (суддею) відповідно до покладених на них функцій.
Особа, що провадить дізнання, слідчий виявляють ознаки підготовлюваних або вчинених злочинів у ході процесуальної діяльності при провадженні розслідування по кримінальних справах, які вже порушено.
Ознаки злочину можуть бути виявлені і в ході здійснення оперативно-розшукових заходів. Якщо при перевірці первинних даних про злочин, отриманих у результаті оперативно-розшуковий дій, орган дізнання пересвідчиться в їх правильності, то є привід для порушення кримінальної справи – безпосереднє виявлення ознак злочину. У всіх інших випадках, якщо органу дізнання за результатами застосування оперативно-розшукових заходів не надається можливість самому встановити ознаки злочину, ці результати не мають кримінально-процесуальних наслідків.
Слідчий може виявити ознаки злочину безпосередньо в ході розслідування справи.
Як випливає із ч. 1 ст. 98 КПК України, при наявності приводів і підстав, зазначених у ч. 1 ст. 94 КПК України, слідчий зобов'язаний винести постанову про порушення кримінальної справи, вказавши привод і підстави до цього, статтю кримінального закону, за ознаками якої порушується справа, а також дальше її спрямування.
Після порушення справи слідчий починає досудове слідство (п. 2 ч. 3 ст. 98 КПК України), тобто проводить невідкладні й всі інші необхідні слідчі дії.
Крім того, слідчий зобов'язаний не пізніше доби направити прокуророві копію постанови про порушення кримінальної справи
(ч. 2 ст. 100 КПК України).
Якщо справу порушено без законних підстав, прокурор закриває її, а у випадках, коли в цій справі ще не провадилося слідчих дій, скасовує постанову про порушення справи.


В) 12 вересня було вчинено хуліганство. 14 вересня була порушена кримінальна справа. Зібравши достатньо доказів, слідчий 3 жовтня виніс постанову про притягнення Кустова як обвинуваченого за ч. 2 ст. 296 КК України, 4 жовтня пред'явив йому обвинувачення й допитав по суті обвинувачення. 5 жовтня стосовно Кустова суддя обрав запобіжний захід у виді взяття під варту.
Питання:
Визначте, з якого моменту Кустов набув статусу обвинуваченого в описаній ситуації. Назвіть права та обов'язки обвинуваченого.

Розв'язання:
Обвинуваченим є особа, щодо якої в установленому КПК України порядку винесена постанова про притягнення її як обвинуваченого
(ч. 1 ст. 43 КПК України).
Слідчий виніс постанову про притягнення Кустова як обвинуваченого за ч. 2 ст. 296 КК України 3 жовтня, отже, саме з цього дня Кустов набуває статусу обвинуваченого.
Постанова про притягнення як обвинуваченого виноситься у тому разі, коли є досить доказів, які вказують на вчинення злочину певною особою (ст. 131 КПК України).
Обвинувачений має право:
– знати, в чому його обвинувачують;
– давати показання з пред'явленого йому обвинувачення або відмовитися давати показання і відповідати на запитання;
– мати захисника і побачення з ним до першого допиту;
– подавати докази;
– заявляти клопотання;
– ознайомлюватися після закінчення досудового слідства або дізнання з усіма матеріалами справи;
– брати участь у судовому розгляді в суді першої інстанції;
– заявляти відводи;
– подавати скарги на дії і рішення особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора, судді та суду, а за наявності відповідних підстав – на забезпечення безпеки (ч. 2 ст. 43 КПК України).
При пред'явленні обвинувачення слідчий зобов'язаний роз'яснити обвинуваченому, що він під час провадження досудового слідства має право:
1) знати, в чому його обвинувачують;
2) давати показання щодо пред'явленого йому обвинуваченню або відмовитися давати показання і відповідати на запитання;
3) подавати докази;
4) заявляти клопотання про допит свідків, про проведення очної ставки, про проведення експертизи, про витребування і приєднання до справи доказів, а також заявляти клопотання з усіх інших питань, які мають значення для встановлення істини в справі;
5) заявляти відвід слідчому, прокуророві, експертові, спеціалістові і перекладачеві;
6) з дозволу слідчого бути присутнім при виконанні окремих слідчих дій;
7) знайомитися з усіма матеріалами справи після закінчення досудового слідства;
8) мати захисника і побачення з ним до першого допиту;
9) подавати скарги на дії та рішення слідчого і прокурора (ч. 1 ст. 142 КПК України).
Про роз'яснення обвинуваченому його прав слідчий зазначає в постанові про пред'явлення обвинувачення, що стверджує своїм підписом обвинувачений (ч. 2 ст. 142 КПК України).
Закон покладає на обвинуваченого низку обов'язків.
Обвинувачений зобов'язаний з'являтися за викликом особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора, суду (у разі нез'явлення щодо нього можуть бути застосовані встановлені законом примусові заходи – привід, запобіжний захід), не перешкоджати встановленню істини незаконними засобами. Обвинувачений повинен виконувати вимоги слідчого щодо проведення огляду, надання зразків для порівняльного дослідження, участі в огляді та відтворенні обстановки й обставин події; дотримуватися порядку в судовому засіданні.
Відповідно до вимоги ст. 53 КПК України суд, слідчий, прокурор, особа, яка провадить дізнання, зобов'язані пояснити обвинуваченому його права та забезпечити можливість здійснення цих прав.


СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Конституція України від 28.06.1996 р. № 254к96-ВР в ред. від 28.04.2009 р.
2. Кримінальний кодекс України від 05.01.2001 р. № 2341-ІІІ в ред. від 11.07.2009 р.
3. Кримінально-процесуальний кодекс України від 28.12.1960 р.
№ 1001-25 в ред. від 11.07.2009 р.
4. Коваленко Є. Г., Маляренко В. Т. Кримінальний процес України: Підручник. – К.: Юрінком Інтер, 2006. – 704 с.
5. Коляда П. В. Проблеми досудового слідства у кримінальному процесі. – К.: Юрінком Інтер, 2007. – 208 с.
6. Кримінально-процесуальний кодекс України: Наук.-практ. коментар / Під заг. ред. В. Т. Маляренка, Ю. П. Аленіна. – Харків: Одісей, 2005. – 968 с.
7. Маляренко В. Т. Перебудова кримінального процесу в контексті європейських стандартів. – К.: Юрінком Інтер, 2005. – 512 с.
8. Маляренко В. Т. Про змагальність сторін у кримінальному судочинстві та функціональне становище суду (окремі аспекти) // Вісник Верховного Суду України. – 2002. – № 6. – С. 7 – 11.
9. Назаров В. В., Омельяненко Г. М. Кримінальний процес України: Підручник. – К.: Юридична думка, 2005. – 548 с.
10. Сокира Л. Змагальність та раціональність у кримінальному судочинстві
// Прокуратура. Людина. Держава. – 2005. – № 7. – С. 62 – 68.
11. Стахівський С. М. Теорія і практика кримінально-процесуального доказування: Монографія. – К.: Юрінком Інтер, 2005. – 272 с.
12. Тертишник В. М. Кримінально-процесуальне право України: Підручник. – 4-те вид., доп. і переробл. – К.: А. С. К., 2003. – 1120 с.
13. Удалова Л. Д. Кримінальний процес України. Особлива частина: Підручник. – К.: Кондор, 2005. – 280 с.