Завдання з Кримінального процесуального права

КОНТРОЛЬНА РОБОТА
з дисципліни "Кримінальне процесуальне право України"

ЗАДАЧА № 1
Маркову було виявлено в лісосмузі з численними ножовими ранами і доставлено в тяжкому стані до лікарні. У непритомному стані вона перебувала ще 5 діб. Лікарі заборонили слідчому будь-який контакт із потерпілою ще протягом не менше одного місяця.
Оскільки осіб, які дали б показання про обставини вчиненого щодо Маркової злочину, виявлено не було, слідчий виніс постанову про зупинення досудового слідства до видужання потерпілої.
Оцініть рішення слідчого.
Як діяли б Ви в цій ситуації?

На мій погляд, рішення слідчого є невірним.
Зупинення досудового слідства - це тимчасова перерва в провадженні розслідування по справі, перерва в процесуальній діяльності, яка не виключає за необхідності проведення розшукових і оперативно-розшукових заходів з метою розкриття злочину і розшуку обвинуваченого.
Відповідно до ст. 206 КПК України досудове слідство в кримінальній справі зупиняється у випадках:
1) коли місцезнаходження обвинуваченого невідоме;
2) коли психічне або інше тяжке захворювання обвинуваченого перешкоджає закінченню провадження в справі;
3) коли не встановлено особу, яка вчинила злочин.
Підставу - зупинення провадження через тяжке захворювання потерпілого - КПК України не передбачає.
Відсутність потерпілого, його хвороба або навіть смерть хоч і ускладнюють, проте не виключають встановлення істини по справі.
Існування інституту зупинення зумовлено не тим, що органи розслідування стикаються з ситуаціями, що виключають можливість пізнання об'єктивної істини, а з наявністю обставин, що тимчасово виключають можливість застосування до особи, що вчинила злочин, кримінально-правових норм, можливість його покарання.
Наприклад, досудове слідство зупиняється у випадках, якщо місцезнаходження обвинуваченого невідоме або він має психічне чи інше тяжке захворювання (п. п. 1, 2 ст. 206 КПК України).
На думку деяких авторів, з числа підстав зупинення досудового слідства необхідно виключити п. З ст. 206 КПК України - не встановлено особу, яка вчинила злочин.
Доки злочин не розкрито, особу, що його вчинила, не встановлено і не притягнено до кримінальної відповідальності, а, отже, завдання досудового слідства не вирішено, не можна зупиняти, хоч і тимчасово, процесуальну діяльність по справі.
Оперативно-розшукові та розшукові заходи органу дізнання повинні доповнювати процесуальну діяльність слідчого, а не замінювати її. Лише таке розв'язання питання дозволить виключити ситуації, коли слідчі не відчувають себе відповідальними за розкриття злочинів, зупинивши кримінальну справу, відсторонюються від роботи зі встановлення обвинувачених.
Перелік обставин, що є підставою для зупинення розслідування, вказаний у ст. 206 КПК України, вичерпний і розширеному тлумаченню не підлягає.
Тому незаконним буде зупинення провадження досудового слідства чи дізнання через те, що потерпілий знаходиться у тяжкому фізичному стані; обвинувачений перебуває в тривалому відрядженні або поміщений до медичного закладу для проведення судово-медичної та судово-психіатричної експертизи; потрібен тривалий час на доставлення обвинуваченого етапом до місця провадження досудового слідства; у невідомому напрямку виїхав свідок - очевидець злочину або потерпілий, без яких неможливе подальше розслідування тощо.
Якщо ці підстави є причиною затримки розслідування і неможливо його закінчити у встановлений законом строк, то необхідно порушувати клопотання про продовження строку досудового слідства (за ст. 120 КПК України).
Зупинення досудового слідства у випадках, якщо місцезнаходження обвинуваченого невідоме і якщо він тяжко захворів, допускається лише при виконанні таких умов:
- винесення слідчим постанови про притягнення особи як обвинуваченого;
- виконання всіх слідчих дій, проведення яких можливе за відсутності обвинуваченого;
- вжиття заходів до збереження документів та інших можливих доказів у справі (ч. 2 ст. 206 КПК України).
Досудове слідство зупиняється мотивованою постановою слідчого, копія якої направляється прокуророві.
Якщо в справі притягнуто двох або кількох обвинувачених, а підстави для зупинення справи стосуються всіх обвинувачених, слідчий має право виділити і зупинити справу щодо окремих обвинувачених або зупинити провадження в усій справі (ч. 4 ст. 206 КПК України).
Якщо місце перебування обвинуваченого невідоме, а також якщо він ухиляється від слідства, слідчий до закінчення строку, встановленого для провадження досудового слідства, зобов'язаний вжити всіх необхідних заходів до встановлення місця перебування обвинуваченого.
Якщо, незважаючи на вжиття всіх необхідних заходів самим слідчим (шляхом допиту родичів, знайомих обвинуваченого, накладання арешту на кореспонденцію і зняття інформації з каналів зв'язку тощо), виконання за його дорученнями органами дізнання оперативно-розшукових заходів, місце перебування обвинуваченого залишилось невстановленим, слідчий, керуючись ст. ст. 138 і 207 КПК України, одночасно із зупиненням провадження досудового слідства або й до цього, оголошує розшук обвинуваченого.
Перед оголошенням розшуку необхідно зібрати найповніші матеріали про обвинуваченого, зокрема його анкетні дані, відомості про зовнішність, особливі прикмети, сімейні, дружні та інші зв'язки, особливості поведінки, фотографії та інші дані, що можуть сприяти розшуку.
Згідно зі ст. 139 КПК України про розшук обвинуваченого слідчий складає постанову, в якій зазначає потрібні відомості про особу розшукуваного.


ЗАДАЧА № 2
Під час судового слідства у справі за обвинуваченням Войтенка за ч. 2 ст. 186 КК представник потерпілого адвокат Семененко звернувся до суду з клопотанням про допит як свідка Полякова, присутнього в залі судового засідання, і передав записку Полякова, де останній повідомляв, що був очевидцем пограбування Родіонова. На досудовому слідстві його ніхто не викликав і не допитував. Прийшов він до залу суду, як тільки дізнався про те, яка справа там розглядатиметься.
Захисник підсудного заперечував проти допиту Полякова як свідка, посилаючись на ст. 303 КПК України.
Як суд повинен вирішити клопотання представника потерпілого?

На мій погляд, клопотання представника потерпілого не може бути задоволено судом.
Існує певний порядок допиту свідка у судовому засіданні.
Відповідно до статті 303 КПК України свідки допитуються по одному у відсутності інших, ще не допитаних свідків.
Свідок Поляков був присутній в залі судового засідання. Він, припустимо, міг перебувати у неприязних стосунках з обвинуваченим, під час судового засідання скласти певне уявлення про механізм вчиненого злочину й вигадати щось, щоб нашкодити Войтенку.
Якщо Поляков знав про скоєний злочин і про те, хто пограбував Родіонова, він міг сам, без виклику слідчого, звернутися до нього та все розповісти йому.
Тому, на мій погляд, захисник підсудного вірно заперечував проти допиту Полякова як свідка, посилаючись на ст. 303 КПК України.
Порядок допиту свідків при провадженні судового слідства встановлений ст.ст. 302-307 КПК України.
Перед дачею кожним свідком показань головуючий встановлює його особу, роз'яснює свідкові його права та обов'язок повідомляти все, що він знає в справі, та попереджає його про кримінальну відповідальність за ст.ст. 384 і 385 КК України за дачу суду завідомо неправдивих показань і за відмову давати показання.
Свідки допитуються по одному у відсутності інших, ще не допитаних свідків.
Кожному свідкові перед допитом задаються питання, щоб з'ясувати його стосунки з підсудним і потерпілим, та пропонується розповісти все те, що йому відомо в справі.
Після того, як свідок розповів усе, що йому відомо в справі, його допитують прокурор, потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач, захисник, підсудний, суддя та народні засідателі.
Якщо свідка викликано в судове засідання за клопотанням прокурора або інших учасників судового розгляду, запитання цьому свідкові ставить спочатку той учасник судового розгляду, за клопотанням якого свідка викликано.
Суд протягом усього допиту свідка учасниками судового розгляду має право ставити йому запитання для уточнення і доповнення відповідей.
Для забезпечення безпеки свідка, який підлягає допиту, суд за власною ініціативою або за клопотанням прокурора, адвоката чи самого свідка виносить мотивовану ухвалу про проведення допиту свідка з використанням технічних засобів з іншого приміщення, у тому числі за межами приміщення суду, та надання права учасникам процесу слухати його показання, ставити запитання та слухати відповіді на них.
У разі, якщо існує загроза ідентифікації голосу свідка, допит може супроводжуватися створенням акустичних перешкод.
Якщо допитати свідка з використанням технічних засобів неможливо, суд (суддя) допитує його у відсутності підсудного.
Допитаний свідок видаляється із зали судового засідання.
Після повернення підсудного до зали суду головуючий знайомить його з показаннями свідка і надає йому можливість дати пояснення з цього приводу.
Підсудний і учасники судового розгляду мають право ставити запитання свідкові. Свідок відповідає на запитання у відсутності підсудного.
Допитані свідки залишаються в залі судового засідання і не можуть залишити її до закінчення судового розгляду без дозволу головуючого (ст. 303 КПК України).
Допит у судовому засіданні має свої певні особливості. Зокрема, тут може бути застосований так званий перехресний допит. Втім, наразі у практиці такий вид допиту застосовується вельми рідко.
Кожний учасник судового розгляду має право задавати свідкові додаткові запитання для з'ясування або доповнення відповідей, даних на запитання інших осіб.
Кожного свідка можна додатково допитати в присутності інших вже допитаних свідків або на очній ставці.
Допит неповнолітнього свідка віком до чотирнадцяти років, а за розсудом суду - до шістнадцяти років проводиться в суді за правилами, зазначеними в ст. 168 КПК України.
По закінченні допиту неповнолітній свідок видаляється із зали суду, крім випадків, коли суд з власної ініціативи або за клопотанням прокурора чи інших учасників судового розгляду визнає присутність цього свідка в залі суду необхідною.
У виняткових випадках, якщо цього вимагають інтереси справи або безпека свідка, допит неповнолітнього свідка за ухвалою суду може бути проведений у відсутності підсудного. Після повернення підсудного до зали суд зобов'язаний ознайомити його з показаннями свідка і надати йому можливість задавати питання свідкові, а також дати пояснення з приводу показань свідка (ст. 307 КПК України).


ЗАВДАННЯ
Скласти постанову про обрання запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд.

ПОСТАНОВА
про обрання запобіжного заходу
(у вигляді підписки про невиїзд)
(щодо обвинуваченого)

м. Запоріжжя 09.01.2008 р.

Слідчий слідчого відділу Шевченківського РВ УМВС України в м. Запоріжжі лейтенант міліції Мороз В. В., розглянувши матеріали кримінальної справи № 10519 по обвинуваченню Панаско М. В. у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, -

встановив:
25.12.2007 р. близько 19 год. 30 хв. у квартирі № 7 по вул. Цитрусовій, буд. 12, кв. 45 в м. Запоріжжі Панаско М. В. під час спільного вживання спиртних напоїв з Колюшком В. В., на грунті сварки, що виникла між ними, наніс декілька ударів руками по голові Колюшку В. В., завдавши йому середньої тяжкості тілесні ушкодження. 04.01.2008 р. Панаско було пред'явлено обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України.
Беручи до уваги, що обвинувачений Панаско М. В. двічі не з'являвся за викликами слідчого без поважних причин, і до нього був застосований привід, що свідчить про його намір ухилитися від слідства та суду та виконання процесуальних рішень у справі, а також з огляду на те, що він обвинувачується у вчиненні не тяжкого злочину, за який передбачено покарання позбавлення волі на строк до трьох років, має постійне місце проживання й роботи, де характеризується позитивно, має дружину та на утриманні двох дітей, раніше не судимий, керуючись ст.ст. 148-151, 165, 1651 КПК України, -
постановив:
1. Обрати щодо Панаска Михайла Володимировича, 1968 р.н., уродженця м. Запоріжжя, українця, освіта середня, працює водієм таксі, раніше не судимого, проживає у м. Запоріжжі по вул. Ситова, буд. 12, кв. 7, запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд, про що йому оголосити.
2. Копію постанови направити прокуророві Шевченківського району м. Запоріжжя.

Слідчий
лейтенант міліції __________________________________ В. В. Мороз

Постанова мені оголошена 10.01.2008 р., суть запобіжного заходу роз'яснена. Я попереджений, що в разі моєї неналежної поведінки та порушення покладених обов'язків, до мене може бути застосовано більш суворий запобіжний захід.
Мені також роз'яснено порядок і строки оскарження цієї постанови в порядку, передбаченому ст. 234 КПК України.

Обвинувачений _________________________________ М. В. Панаско

Підписка про невиїзд
(щодо обвинуваченого)

Я, Панаско Михайло Володимирович, який проживає за адресою: м. Запоріжжя, вул. Ситова, буд. 12, кв. 7, даю цю підписку слідчому слідчого відділу Шевченківського РВ УМВС України в м. Запоріжжі лейтенантові міліції Морозу В. В. в тому, що зобов'язуюся до закінчення досудового слідства й судового розгляду справи № 10519 по обвинуваченню мене у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, не відлучатися із зазначеного в підписці місця проживання без дозволу слідчого, прокурора чи суду, з'являтися за їх викликами, а також ніяким іншим чином не перешкоджати провадженню в кримінальній справі.
Мені оголошено, що в разі порушення мною цієї підписки, вона може бути замінена більш суворим запобіжним заходом на підставі ст. 151 КПК України.

Обвинувачений _________________________________ М. В. Панаско

Підписку відібрав 10.01.2008 р.:

Слідчий
лейтенант міліції __________________________________ В. В. Мороз

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Конституція України від 28.06.1996 р. № 254к96-ВР в ред. від 01.01.2006 р. //http://zakon.rada.gov.ua
2. Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 р. № 2341-ІІІ в ред. від 01.10.2007 р. //http://zakon.rada.gov.ua
3. Кримінально-процесуальний кодекс України від 28.12.1960 р. № 1001-05 в ред. від 01.07.2007 р. //http://zakon.rada.gov.ua
4. Про адвокатуру: Закон України від 19.12.1992 р. № 2887-XІІ в ред. від 17.12.2006 р. //http://zakon.rada.gov.ua
5. Вапнярчук В. В. Зразки кримінально-процесуальних документів: досудове провадження / За ред. Ю. М. Грошевого. - Харків: Видавець МПД Фо Вапнярчук Н. М., 2006. - 464 с.
6. Гловацький І. Ю. Діяльність адвоката-захисника у кримінальному процесі. - К.: Атіка, 2003. - 350 c.
7. Коваленко Є. Г. Кримінальний процес України: Навч. посібник. - К.: Юрінком Інтер, 2006. - 720 с.
8. Михайленко О. Р. Складання процесуальних актів у кримінальних справах: Навч. посібник. - 4-е вид., допов. - К.: Юрінком Інтер, 2006. - 256 с.
9. Рожнова В. В., Штанько О. Ф., Азаров Ю.І. Практикум зі складання кримінально-процесуальних документів (досудове провадження): Навч.-практ. посібник з метод. рекомендаціями. - К.: Видавець Паливода А. В., 2005. - 308 с.
10. Соловьев А. Б. Использование доказательств при допросе. - М.: Юрид. лит., 1981. - 270 с.
11. Тертишник В. М. Кримінально-процесуальне право України: Підручник. - 4-те вид., доп. і перероб. - К.: А. С. К., 2003. - 1120 с.