Кр ДЕТЕРМІНАЦІЯ ЗЛОЧИННОСТІ

КОНТРОЛЬНА РОБОТА
з дисципліни "Кримінологія"
на тему:
ДЕТЕРМІНАЦІЯ ЗЛОЧИННОСТІ

ПЛАН

Вступ 3
1. Поняття детермінації злочинності 5
2. Класифікація причин та умов злочинності 6
3. Фонові явища та їх вплив на злочинність 10
4. Причини та умови, що детермінують злочинність осіб
молодіжного віку в Україні 11
Висновки 18
Задача 20
Список використаних джерел 22


ВСТУП
Проблема злочинності і її причин – одна із найгостріших не лише у соціальній практиці, але й в теорії. Вона має філософський, психологічний, соціальний, ідеологічний та інші аспекти. Навколо питання про злочинність і її причини завжди велася і ведеться бурхлива полеміка, що у кінцевому підсумку стосується принципових проблем тлумачення природи і сутності соціальних явищ.
Українське суспільство заінтересоване у пізнанні сутності злочинності і її причин, оскільки подолання злочинності належить до числа програмних завдань, що розв'язуються державою.
Розвиток кримінології в нашій країні дозволив поставити й у значному ступені вирішити низку важливих питань, пов'язаних зі злочинністю. Насамперед це стосується обгрунтування тези про злочинність як складного соціального явища, яке існує об'єктивно і пов'язане з іншими соціальними явищами.
Отже, у наданій контрольній роботі:
– з'ясовується поняття детермінації злочинності;
– наведена класифікація причин та умов злочинності;
– розглянуті фонові явища та їх вплив на злочинність;
– охарактеризувати причини та умови, що детермінують злочинність осіб молодіжного віку в Україні.


1. ПОНЯТТЯ ДЕТЕРМІНАЦІЇ ЗЛОЧИННОСТІ
Детермінація – найбільш загальна категорія, що характеризує залежність одних явищ, процесів і станів від інших, свідчить про зв'язок між речами та явищами.
Детермінація – поняття, похідне від слів "детермінант" і "детермінувати". Латинське слово determіnare означає "визначати". Детермінант відповідно означає "визначальний", детермінувати – "визначати", "зумовлювати".
Коли говорять про детермінізм, то мають на увазі визнання загального взаємозв'язку, взаємодії усіх речей, об'єктів, явищ і процесів. Саме за таким значенням слово "детермінізм" увійшло в українську мову.
У більшості підручниках із кримінології вказується, що кримінологія вивчає причини злочинності та умови, що сприяють їй. Н. Ф. Кузнецова при цьому зазначає, що причини та умови об'єднуються родовим поняттям "криміногенні детермінанти" [8, c. 45].
Дійсно, не можна обмежуватися лише вказівкою на причини. Важливі й умови.
Умова – це те, що само по собі не породжує злочинність або злочин, але впливає на процеси виникнення злочинності чи сприяє вчиненню злочину, бере участь у детермінації злочинності.
Процес детермінації злочинності являє собою складну взаємодію різних форм зв'язків: не лише причинних, але й функціональних, статистичних, зв'язків стану тощо.
Функціональна залежність відбиває об'єктивну відповідність, паралелізм у співіснуванні й змінюваності двох факторів.
Наприклад, розширення безробіття в регіоні одночасно породжує зростання кількості крадіжок заради задоволення необхідних життєвих потреб і зниження купівельного попиту. Зрозуміло, що зниження купівельного попиту і зростання крадіжок пов'язані між собою не причинно, а функціонально, оскільки обидва ці явища є похідними від безробіття.
Статистичний зв'язок полягає у зміні характеру розподілу одного фактора залежно від зміни іншого. Наприклад, збільшення кількості злочинів із збільшенням чисельності населення.
Окремим випадком статистичного зв'язку є кореляційна залежність, де за основу береться середнє значення фактору, явища.
Якщо буде виявлено, що розподіл одного явища прямо пропорційний розподілу іншого, кореляція носить позитивний характер, якщо обернено пропорційний – негативний. Коефіцієнт кореляції має значення від 0 до 1, і чим він ближче до 1, тим сильніший зв'язок між явищами.
Наприклад, при вивченні злочинності в ряді регіонів було виявлено вищий коефіцієнт кореляції загальної злочинності і злочинності неповнолітніх (К = 0,838), а також загальної злочинності і злочинності осіб, які не працювали і не навчалися (К = 665). В інших регіонах ці коефіцієнти були значно нижче: відповідно 0,659 і 0,475. Це означає, що злочинність у другій групі регіонів майже не залежала від злочинності осіб, які не працювали й ніде не вчилися.
Кореляційна залежність визначає конкретну галузь пошуку і може свідчити про причинний зв'язок між окремими явищами, процесами тощо. Проте при цьому треба враховувати, що такий зв'язок буває складним, опосередкованим іншими обставинами.
Високий коефіцієнт кореляції між загальною злочинністю, злочинністю неповнолітніх і злочинністю осіб, які не працюють і ніде не навчаються, може вказувати на те, що в регіоні існує проблема перебування частини неповнолітніх, у тому числі й таких, що вчинюють злочини, без певних занять. Проте чому це відбувається, чи залежить це від позиції неповнолітніх, або від безробіття в місті, як саме це все пов'язано зі злочинністю – ось ті питання, які підлягають потім більш глибокому аналізу.
Зв'язок станів характеризується тим, що один стан якогось явища в даний момент за певних умов необхідно визначає стан цього явища в інший момент.
Наприклад, злочинність, в якій є високою питома вага неповнолітніх, за умови низької ефективності боротьби з нею здатна надалі визначати такий стан злочинності, коли через 4-10 років в ній буде великою питома вага рецидивної злочинності.
Таким чином, саме по собі виявлення факту взаємозв'язку злочинності за якимось іншим явищем чи процесом не можна визнати достатнім. За цим має слідувати з'ясування характеру взаємозв'язку. Інакше не можна визначити, що саме породжує злочинність.
Детермінізм, виходячи із факту причинного походження, говорить про те, чому відповідний процес пройшов так чи інакше, чому виникло саме це явище, які умови виникнення і ступінь стійкості відповідного процесу.
Наприклад, лише при причинному поясненні встановлюється, під впливом яких обставин з'являється злочинність, а при більш широкому детерміністичному підході – чому злочинність не просто існує, але існує в даний час у формі переважання корисливої її частини, чому вона стає більш організованою та ін.
2. КЛАСИФІКАЦІЯ ПРИЧИН ТА УМОВ ЗЛОЧИННОСТІ
Кримінологія приділяє багато уваги категорії причинності. Це зумовлюється тим, що злочинність і її причинність є основними елементами предмета науки кримінології.
Проблема причинності має важливе методологічне значення, визначає суть і зміст кримінології. Від її вирішення залежить розуміння соціально-правової природи злочинності, соціально-ідеологічної суті особи злочинця, розробка запобіжних заходів, а також визначення інших кримінологічних проблем.
Як складне явище, злочинність є наслідком дії багатьох обставин, факторів і причин. Із цією проблемою пов'язане власне й виникнення кримінології як науки.
У сучасній юридичній літературі існують різні поняття, що відображають зміст причинно-наслідкового комплексу: детермінація, причини й умови, фактори злочинності. Причинність є однією з форм детермінації.
Однією із найбільш використовуваних у кримінології категорій є поняття "причини". Етимологічно слово "причина" пов'язане із дієсловом "чинити", "учинити" та вважається синонімом (як дієслово) слова "робити", "творити", "виробляти".
Причина злочинності – це соціально-психологічні обставини, що безпосередньо породжують і відтворюють злочинність та злочини як свій закономірний наслідок. Причина як основа та сутність наслідку є вихідним і визначальним елементом взаємозв'язку явищ.
Отже, якщо причини злочинності – це негативні явища, які породжують її, то умови злочинності – це явища, котрі безпосередньо не породжують злочинності (наслідку), але слугують певними обставинами, що сприяють її виникненню та існуванню, тобто в певний спосіб упливають на розвиток причинного зв'язку, сприяючи чи не перешкоджаючи породженню злочинності
У кримінологічній літературі класифікація причин й умов злочинності здійснюється за декількома критеріями:
– за природою;
– за рівнем функціонування;
– за змістом і способом дії;
– за джерелами.
За природою причини й умови поділяються на об'єктивні та суб'єктивні.
Об'єктивні фактори існують незалежно від волі людини. До них належать: стан екології, економіки, соціальний лад, спадковість, клімат та ін. Що стосується злочинності загалом, як об'єктивні її причини постають конкретні суперечності суспільного буття, економічних і соціальних відносин людей.
Об'єктивні умови – це недоліки організаційного й технічного порядку, що підтримують, пожвавлюють дію суб'єктивних і об'єктивних причин злочинності.
Суб'єктивні фактори охоплюють все особистісне, що залежить від волі людини: свідомість, звички, нахили, ціннісні орієнтири, мораль, право, політичні погляди, традиції та ін.
А. Зелінський вважає, що до суб'єктивної детермінанти поведінки обов'язково належать також не свідомі елементи психіки людини, її психічне здоров'я, а спадкові особливості [7, с. 69].
До суб'єктивних причин відносяться елементи соціальної психології, що суперечать моралі та проявляються у викривлених потребах, інтересах, установках, меті, які призводять до скоєння злочинів.
Суб'єктивні умови – це демографічні та соціально-психологічні особливості населення.
За рівнем функціонування виділяють причини й умови:
– загальні для всієї злочинності;
– особливі для різних видів злочинів (за їх кримінально-правовою характеристикою, за колом осіб, що їх скоїли та ін.);
– поодинокі для певних злочинів.
За змістом і способом дії:
– загальні причини й умови ті, що впливають на всю злочинність, тобто стосуються всіх процедур у злочинності: зростання, скорочення, структурних змін тощо. Вони можуть бути:
1) економічними; 2) ідеологічними; 3) організаційними; 4) правовими тощо;
– особливі криміногенні обставини:
1) причини та умови конкретних видів злочинів за об'єктом зазіхання можуть об'єднуватись у великі групи – причини й умови корисливих, насильницьких, посадових злочинів тощо;
2) причини та умови умисних і необережних злочинів;
3) причини й умови первинної та рецидивної злочинності;
4) причини й умови злочинності неповнолітніх, що мають специфічний характер, беручи до уваги психофізіологічні особливості цієї категорії злочинців тощо;
5) причини й умови конкретних поодиноких злочинних дій різноманітні.
Лише частина з них може розглядатись як типові й такі, що підлягають певній систематизації. Незважаючи на це, хоч і умовно, вони можуть бути розмежовані на декілька груп:
– причини й умови, пов'язані з матеріальним станом і умовами життя осіб, які скоїли злочин;
– пов'язані з моральним формуванням особи, з особливостями соматичного та психічного стану;
– причини й умови, що випливають з певної життєвої ситуації та поведінки потерпілого.
За джерелами причини й умови бувають:
– внутрішні – суперечності, що притаманні певному суспільству;
– зовнішні – негативний уплив з боку інших.
3. ФОНОВІ ЯВИЩА ТА ЇХ ВПЛИВ НА ЗЛОЧИННІСТЬ
Негативні соціальні явища – це порушення моральних, юридичних норм, які встановлені суспільством і державою. Ці явища доволі різноманітні, але головна ознака, що їх об'єднує – сприяння існуванню злочинності.
Серед негативних соціальних явищ у кримінології виокремлюють групу таких явищ, які тісно пов'язані зі злочинністю. До них належать: пияцтво, алкоголізм, наркоманія, токсикоманія, проституція, безробіття, бродяжництво, жебрацтво. Названі явища нібито обрамляють злочинність, тому їх ще називають "фоновими".
Причини виникнення й існування фонових явищ тотожні причинам та умовам, які сприяють існуванню злочинності.
За деякі з цих видів антисоціальної поведінки встановлено адміністративну відповідальність. У їх основі лежить аморальність, бажання жити всупереч інтересам суспільства.
Певна частина названих проявів антисоціальної поведінки може статися через несприятливий збіг обставин: жебрацтво як безвихідна ситуація; наркоманія як наслідок ін'єкцій під час тяжкої хвороби; зараження венеричною хворобою через донорську кров тощо.
Суспільна небезпечність "фонових" явищ полягає в тому, що:
– ведення паразитичного способу життя вимагає певних коштів, які найлегше здобути злочинним шляхом;
– стан наркотичного чи алкогольного сп'яніння послаблює самоконтроль особи, що полегшує скоєння злочину;
– аморальність призводить до підвищеного ризику стати жертвою злочину, тобто до високої віктимності;
– власне злочинними є незаконні операції з наркотиками, фальшування спиртних напоїв, утримання притонів для вживання наркотиків або розпусти, звідництво й інші форми антисоціальної поведінки.
Отже, можна зробити висновок, що "фонові" явища – це сукупність аморальних проявів, які суперечать загальноприйнятим нормам поведінки, та які органічно взаємопов'язані зі злочинністю, оскільки детермінують одне одного й тягнуть за собою соціальну деградацію особи (а зрештою – й усього суспільства).
4. ПРИЧИНИ ТА УМОВИ, ЩО ДЕТЕРМІНУЮТЬ ЗЛОЧИННІСТЬ ОСІБ МОЛОДІЖНОГО ВІКУ В УКРАЇНІ
При характеристиці причин і умов злочинності осіб молодіжного віку на сучасному етапі розвитку українського суспільства необхідно розглянути особливості дії загальних криміногенних процесів, явищ і ситуацій з урахуванням соціального статусу молоді та її соціально-психологічних характеристик.
У цілому формування негативних соціально-психологічних властивостей особи молодих злочинців відбувається під впливом причин, головними з яких є:
– недостатня увага й, навіть, безпосередня зневага з боку держави і громадськості до проблем молоді взагалі і злочинності серед осіб молодіжного віку зокрема;
– вади сімейного виховання, обумовлені як випадками прямого негативного впливу сім'ї, так і невмінням сім'ї вирішувати морально-психологічні проблеми, що виникають у родинному середовищі;
– негативний вплив найближчого побутового оточення, який сприяє антисоціальній орієнтації молодих людей, формує в них уявлення про допустимість злочинних дій певного типу (обман покупців, підроблення товарів, ухилення від сплати податків тощо);
– підбурювання з боку дорослих до вчинення злочинів, яке, за вибірковими дослідженнями, має місце не менш ніж у 20-30% випадків. Підбурювання часто поєднується із прямим втягуванням молодих людей до злочинної діяльності як корисливої, так і насильницької спрямованості;
– тривала відсутність соціально корисної зайнятості (навчання, роботи), що неминуче штовхає молодих людей на шлях скоєння злочинів;
– негативний вплив засобів масової інформації, пропаганда насильства, збоченого сексу, наркотизації і алкоголізації, легкого життя, злочинної діяльності, проституції тощо [2, с. 130].
До умов злочинності осіб молодіжного віку слід віднести такі обставини:
– безнаглядність і відсутність належного контролю з боку відповідних служб і органів та сім'ї за поведінкою, зв'язками молодих людей, характером того, як вони проводить свій час, особливо вільний;
– недоліки у роботі загальноосвітніх шкіл, професійно-технічних училищ, середніх і вищих навчальних закладів;
– недоліки у системі правового виховання молоді;
– недоліки у системі організації працевлаштування осіб молодіжного віку;
– недоліки в організації дозвілля молоді;
– недоліки у діяльності органів, на які покладено обов'язки проведення безпосередньої роботи з профілактики злочинності осіб молодіжного віку [5, с. 88].
Однією з головних проблем, які постали перед молоддю початку 2000-х років стало різке розшарування суспільства на багатих і бідних і необхідність постійно боротися за поліпшення матеріального стану та набуття більш високого соціального статусу.
На тлі невисокого рівня життя в країні найбідніші прошарки молоді змалечку виявляються позбавленими мінімально необхідних життєвих благ – достатнього і різноманітного харчування, розваг, а з роками – належної освіти, доступного житла, роботи тощо. Це призводить до низки негативних наслідків як для значної частини представників молодого покоління, так і для майбутнього країни в цілому – погіршення здоров'я населення, загрозливої демографічної ситуації, вимушеної міграції, маргіналізації суспільства, зростання злочинності тощо [11, с. 40].
За офіціальними даними національний дохід в Україні розподілений вельми нерівномірно і відповідає рівню країн, що розвиваються. Індекс Джині (Gіnі іndex), який визначає ступінь нерівності у розподілі національного доходу, для України у 2000 р. складав 47,3%, Коста-Ріки – 47%, тоді як для Австрії – 23,1%. За останнє десятиліття цей індекс неухильно зростав, а наприкінці 2011 р. впритул наблизився до критичної позначки у 50%, за якою надзвичайно високою стає імовірність соціального вибуху [12].
Особливо загрозливою є ситуація на селі. У своїй більшості селяни сьогодні живуть без централізованого газо- і водопостачання, каналізації, елементарних побутових послуг, кваліфікованої медичної допомоги. Мережа закладів соціально-культурного обслуговування на селі постійно скорочується. За офіційними даними, лише у 2001-2003 р.р. вона зменшилася на 351 загальноосвітню школу, 621 дитячий дошкільний заклад, 188 закладів охорони здоров'я, понад 600 клубів і будинків культури, понад 7,5 тис. торговельних підприємств [12].
Отже, українське село виявилося відкинутим в доіндустріальну фазу з усіма відповідними наслідками, перш за все, для молоді.
У 2011 р. лише близько 9% сільської молоді 23 років мали повну вищу освіту, у великих містах частка такої молоді становить 28,7, у малих – 17,1%. Наразі понад 18% сільських шкіл – це загальноосвітні навчальні заклади з малою наповнюваністю. Лише близько 1,1% сільських учнів (проти 10% – городян) у 2008/09 навчальному році навчалося у гімназіях, ліцеях та колегіумах. Як свідчать соціологічні дослідження, 88% сільської молоді вважає, що не має можливості здобути освіту належної якості за місцем проживання [12].
Скорочення мережі шкіл, закриття дитячих дошкільних установ, закладів культури й охорони здоров'я, підприємств побутового обслуговування і торгівлі, погіршення стану сільських доріг, транспортного обслуговування тощо формує у молодих мешканців села стійке переконання в безперспективності сільських населених пунктів як місця їх майбутнього постійного проживання.
Оскільки переважна більшість сільської молоді, отримавши вищу освіту, не повертається на село, можна цілком вмотивовано вважати, що здобуття освіти є одним із шляхів "вирватися" з села, яке ще за радянських часів було для українців символом тяжкої низькооплачуваної праці та відсутності перспектив для молоді.
Середній рівень бідності сімей з дітьми, що проживають на селі, становить 44,7% і вдвічі перевищував цей показник по молодих сім'ях міста та в 1,6 рази – середній рівень по країні. При цьому рівень бідності молодих сімей без дітей у 2,6 рази нижчий, ніж рівень бідності молодих сільських сімей із дітьми [12].
Тож в Україні створені умови, які стимулюють внутрішню міграцію молоді і її прагнення жити в містах з більш високим життєвим рівнем, вищою заробітною платою і, хоч і не гарантованими, але все ж більш імовірними перспективами досягти певного життєвого успіху, ніж у сільській місцевості.
Міська ж молодь здебільшого схильна виїхати з країни взагалі, оскільки хоча кожна молода людина мріє про особистий успіх та принципове підвищення рівня життя, багато юних українців добре розуміє, що підняти до належного рівня "середній" рівень життя занадто складно.
Формування негативних соціально-психологічних властивостей особи молодих злочинців може відбуватися також під впливом сім'ї.
Сім'я – це перша соціальна структура, де людина перебуває найбільше часу і значною мірою формується як особистість.
Психологи вважають, що вже у п'ять років характер людини сформований принаймні на три чверті з урахуванням успадкованих моментів. Проте риси характеру і біологічна спадщина ще не визначають майбутньої криміналізації особи. Вельми важливо, яку систему соціальних цінностей і які потреби на їх фундаменті вибудує для себе молодий громадянин.
Численні дослідження засвідчують, що переважна більшість молодих злочинців виховувались у неблагополучних сім'ях. На практиці це виявляється різнопланово. Часто це загальна атмосфера неповаги батьків одне до одного, до дітей, оточуючих, образливі вирази на адресу близьких, биття дітей, жорстокість до них, демонстративна байдужість, зайнятість батьків власними проблемами, дух цинізму, зажерливості й зазвичай пияцтво одного чи обох батьків [10, с. 113].
Отже, неблагополучною може бути як сім'я, де панує злиденність. так і сім'я матеріально забезпечена. Саме цим можна пояснити, що біля 12 тис. дітей щороку стають фактичними сиротами при живих батьках (соціальне сирітство). Взагалі нормальної родинної опіки позбавлені з різних причин значна частина дітей.
Зазначимо і такий негативний чинник, як неповна сім'я, здебільшого материнська. Мати змушена працювати, і діти залишаються без її впливу й нагляду. Зрозуміло, ідеться про випадки, коли мати характеризується позитивно. Проте так буває не завжди. Як результат, до 40% молодих злочинців вийшли з неповних сімей, до 5% взагалі не мають батьків.
Усе зазначене призводить до того, що юнаки і дівчата почуваються у своїх сім'ях непотрібними, чужими, стають жорстокими, шукають контактів поза родиною і на противагу їй, переносять власний негативний досвід і накопичену озлобленість на оточуючих, висловлюючи у такий спосіб помсту суспільству за своє занедбане дитинство.
Істотний вплив на формування особи молодої людини чинять середні навчальні заклади: загальноосвітні школи, професійні училища, технікуми. Так, окремі вчителі мають недостатній рівень культури і професійної підготовки. Вони не здобули авторитету серед учнів, часто перебувають під пресом вимог щодо добрих показників. Усе це породжує формалізм у роботі, відмову від індивідуального підходу. Доповнюють картину низька заробітна плата вчителів, відсутність бажання у частини учнів здобувати реальні знання. При цьому висококваліфіковані вчителі переходять до елітних шкіл (ліцеїв, гімназій).
У загальноосвітній школі відсутня нова, стала концепція освіти й виховання учнів. Усе це відчужує юну людину від школи, вона втрачає до неї інтерес, ходить до школи лише під тиском. Багатьох школярів охопив бум збагачення, усі свої сили вони приділяють купівлі й продажу, мають потяг до легких заробітків. їх поведінка балансує на межі злочинної. Кумирами частини молоді стають удачливі бізнесмени, які розбагатіли нечесними шляхами, і повії, здебільшого валютні. При цьому успіх у житті, як правило, не пов'язується з необхідністю здобуття знань [9, с. 36].
У вкрай скрутному становищі перебуває система професійної освіти. Значну кількість професійних училищ ліквідовано або злито з іншими навчальними закладами, не забезпечено достатнім фінансуванням. Проте там перебувають десятки тисяч молодих людей з неблагополучних сімей, таких, які потребують постійного нагляду.
Культурне дозвілля, розвиток творчих здібностей, спорт дедалі більше втрачають своє виховне значення, оскільки комерціалізуються. До того ж велика кількість пропонованого на ринку розваг і дозвілля – книги, кінофільми тощо – має низькопробний характер. Серед засобів масової інформації найзначніше впливає на молодь телебачення. На жаль, багато в чому воно несе з собою негативний заряд.
Однією з причин злочинності осіб молодіжного віку є їх незайнятість. Наразі до традиційних чинників незайнятості молоді додалося ще і її безробіття. Щорічно тисячам випускників середніх шкіл, профучилищ, вищих навчальних закладів не вдається працевлаштуватись. Більшість підприємств відмовляються брати на роботу молодих людей, мотивуючи це браком у них досвіду й належних професійних вмінь. Як результат – майже половина злочинців раннього молодіжного віку ніде не вчилися й не працювали.
Багато недоліків спостерігається також у роботі правоохоронних органів і судів у профілактиці злочинності молоді. Іноді безпідставний лібералізм, своєрідну "данину моді" виявляють судді, коли не беруть під варту при провадженні досудового слідства обвинувачуваних неповнолітніх, які скоїли тяжкі злочини, коли виносять невиправдано м'які вироки, якщо покарання не пов'язане з позбавленням волі, хоча це явно потрібно.
Безумовно, треба обережно вирішувати питання про позбавлення волі неповнолітнього, проте окремі злочинці-підлітки виявляються так само небезпечними для суспільства, як і їх дорослі "колеги". Адже значною мірою всепрощенням неповнолітніх породжується рецидивна злочинність молоді.
Підсумовуючи аналіз причин та умов, що детермінують злочинність осіб молодіжного віку, необхідно зазначити, що багато процесів, які наразі відбуваються у суспільстві і впливають на зростання злочинності осіб молодіжного віку, взагалі не досліджені. Потребують теоретичного і практичного розроблення причини і умови злочинності осіб молодіжного віку старшої викової групи, співвідношення біологічного і соціального у формуванні антисуспільної установки у свідомості молодих людей на основі подій і процесів, які реально відбуваються у нашій країні.
ВИСНОВКИ
Підсумовуючи викладене у контрольній роботі, можна зробити такі висновки:
1. У сучасній юридичній літературі існують різні поняття, що відображають зміст причинно-наслідкового комплексу: детермінація, причини й умови, фактори злочинності. Причинність є однією з форм детермінації.
2. Детермінація – найбільш загальна категорія, що характеризує залежність одних явищ, процесів і станів від інших, свідчить про зв'язок між речами та явищами. Процес детермінації злочинності являє собою складну взаємодію різних форм зв'язків: не лише причинних, але й функціональних, статистичних, зв'язків стану тощо.
3. Причина злочинності – це соціально-психологічні обставини, що безпосередньо породжують і відтворюють злочинність та злочини як свій закономірний наслідок. Причина як основа та сутність наслідку є вихідним і визначальним елементом взаємозв'язку явищ.
4. Умови злочинності – це явища, котрі безпосередньо не породжують злочинності (наслідку), але слугують певними обставинами, що сприяють її виникненню та існуванню, тобто в певний спосіб упливають на розвиток причинного зв'язку, сприяючи чи не перешкоджаючи породженню злочинності
5. Фонові явища – це сукупність аморальних проявів, які суперечать загальноприйнятим нормам поведінки, та які органічно взаємопов'язані зі злочинністю, оскільки детермінують одне одного й тягнуть за собою соціальну деградацію особи (а зрештою – й усього суспільства).
6. Формування негативних соціально-психологічних властивостей особи молодих злочинців відбувається під впливом причин, головними з яких є:
– недостатня увага й, навіть, безпосередня зневага з боку держави і громадськості до проблем молоді взагалі й злочинності серед осіб молодіжного віку зокрема;
– вади сімейного виховання, обумовлені як випадками прямого негативного впливу сім'ї, так і невмінням сім'ї вирішувати морально-психологічні проблеми, що виникають у родинному середовищі;
– негативний вплив найближчого побутового оточення;
– підбурювання з боку дорослих до вчинення злочинів, яке, за вибірковими дослідженнями, має місце не менш ніж у 20-30% випадків;
– тривала відсутність соціально корисної зайнятості (навчання, роботи), що неминуче штовхає молодих людей на шлях скоєння злочинів;
– негативний вплив ЗМІ, пропаганда насильства, збоченого сексу, наркотизації і алкоголізації, легкого життя, злочинної діяльності, проституції тощо.
7. До умов злочинності осіб молодіжного віку слід віднести такі обставини:
– безнаглядність і відсутність належного контролю з боку відповідних служб і органів та сім'ї за поведінкою, зв'язками молодих людей, характером того, як вони проводить свій час, особливо вільний;
– недоліки у роботі загальноосвітніх шкіл, професійно-технічних училищ, середніх і вищих навчальних закладів;
– недоліки у системі правового виховання молоді;
– недоліки у системі організації працевлаштування осіб молодіжного віку;
– недоліки в організації дозвілля молоді;
– недоліки у діяльності органів, на які покладено обов'язки проведення безпосередньої роботи з профілактики злочинності осіб молодіжного віку.

ЗАДАЧА
Здійснити аналіз незаконного обігу зброї за 2008-2011 роки в області, де ви працюєте.

На жаль, відомості про незаконний обіг зброї за 2008-2011 роки в Запорізькій області надати в ГУМВС відмовились на тій підставі, що ці дані не можуть виходити за межі установи.
Ось, що вдалося знайти й проаналізувати.
І в 2009 р., і в 2011 р. p метою стабілізації криміногенної ситуації та посилення протидії окремим видам правопорушень на території Запорізької області проводились оперативно-профілактичні операції "Зброя-Вибухівка", "Квартира", "Розшук".
У 2009 р. із незаконного обігу вилучено 19 пістолети, 25 саморобних пристроїв для стрільби, 15 гранат, 4 міни, 7 гвинтівок, 12 саморобних вибухових пристроїв, 2,0 тис. набоїв, 2,0 кг вибухівки тощо.
У 2011 р. із незаконного обігу вилучено 22 пістолети, 30 саморобних пристроїв для стрільби, 7 гранат, 6 мін, 5 гвинтівок, 11 саморобних вибухових пристроїв, 2,3 тис. набоїв, 1,5 кг вибухівки.
Отже, у 2011 р. порівняно з 2009 р. із незаконного обігу було вилучено:
– пістолетів – на 3 шт. більше;
– саморобних пристроїв для стрільби – на 5 шт. більше;
– гранат – на 8 шт. менше;
– мін – на 2 шт. більше;
– гвинтівок – на 2 шт. менше;
– саморобних вибухових пристроїв – на 1 шт. менше;
– набоїв – на 0,3 тис. шт. менше;
– вибухівки – на 0,5 кг менше.
Збільшення кількості незаконної зброї і боєприпасів у населення (пістолетів, саморобних пристроїв для стрільби, мін) свідчить про незадовільний стан місцевих органів внутрішніх справ у зазначеній сфері. Це вельми небезпечний фактор в умовах зростання кількості терористичних актів, вбивств із використанням вогнепальної зброї тощо.
Профілактичні операції, аналогічні "Зброї-Вибухівці", "Квартирі", "Розшуку", мають проводитися частіше.


СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Конституція України від 28.06.1996 р. №254к96-ВР в ред. від 25.01.2012 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua.
2. Герасименко Л. В. Особливості детермінації злочинної поведінки неповнолітніх // Науковий вісник НАВСУ. – К.: НАВСУ, 2006. – №2. – С. 130 – 135.
3. Гилинский Я. И. Проблема причинности в криминологической науке // Советское государство и право. – 1986. – №8. – С. 24 – 31.
4. Гришаев П. И. Структура полной причины преступности: Классификация причин и условий преступности: Лекция. – М.: ВЮЗИ, 1984. – 168 с.
5. Даньшин И. Н. "Фоновые" явления преступности как дополнительный предмет криминологии // Проблеми законності: Респ. міжвідом. наук. зб. – Харків: НЮАУ, 2004. – Вип. 68. – С. 87 – 91.
6. Джужа О. М., Моісеєв Є. М., Василевич В. В. Криміналогія: Спеціалізований курс лекцій / За заг. ред. О. М. Джужі. – К.: Атіка, 2001. – 368 с.
7. Зелинский А. Ф. Криминология. – Харьков: Консум, 2000. – 490 с.
8. Криминология: Учеб. пособие / Под ред. И. Ф. Кузнецовой. – М.: Зерцало, 1998. – 160 с.
9. Крутер М. С. Социально-психологические факторы детерминации молодежной преступности // Юридический мир. – 2002. – №10. –
С. 27 – 37.
10. Ли Д. Молодежная преступность: структурно-функциональный анализ // Уголовное право. – 2002. – №3. – С. 112 – 114.
11. Міщенко К. Г. Психологічна характеристика правопорушень серед неповнолітніх // Правове забезпечення взаємодії оперативних підрозділів та слідчих апаратів у розкритті та розслідуванні злочинів. – К., 2005. – Ч. 1. – С. 39 – 42.
12. Стан злочинності неповнолітніх у 1992-2011 р.р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.naіau.kіev.ua/tslc/pages/bіblіo/vіsnіk/n2001_4/ naumova.