Кр Доказування у кримінальному судочинстві

Контрольна робота
З ДОКАЗУВАННЯ У КРИМІНАЛЬНОМУ СУДОЧИНСТВІ

ПЛАН

1. Загальні особливості використання у доказуванні результатів оперативно-розшукової діяльності та негласних слідчих
(розшукових) дій 3
2. Кримінально-процесуальний порядок використання результатів негласних слідчих (розшукових) дій у доказуванні 10
Задача 19
Постанова про призначення імунологічної експертизи 21
Список використаної літератури 23


1. ЗАГАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ У ДОКАЗУВАННІ РЕЗУЛЬТАТІВ ОПЕРАТИВНО-РОЗШУКОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
ТА НЕГЛАСНИХ СЛІДЧИХ (РОЗШУКОВИХ) ДІЙ
Згідно із частиною 1 ст. 84 КПК України 2012 р. доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому КПК України, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Результати оперативно-розшукової діяльності (ОРД) та негласних слідчих (розшукових) дій можуть бути доказами у разі їх належності й допустимості.
Належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів (ст. 85 КПК України 2012 р.).
Доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому КПК України (ч. 1 ст. 86 КПК України 2012 р.).
Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.
Недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини (ч. 1 ст. 87 КПК України 2012 р.).
Суд визнає істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, такі діяння:
1) здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов;
2) отримання доказів внаслідок катування, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність особи, поводження або погрози застосування такого поводження;
3) порушення права особи на захист;
4) отримання показань чи пояснень від особи, яка не була повідомлена про своє право відмовитися від давання показань та не відповідати на запитання, або їх отримання з порушенням цього права;
5) порушення права на перехресний допит;
6) отримання показань від свідка, який надалі буде визнаний підозрюваним чи обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні.
Суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення (ч. 1 ст. 89 КПК України 2012 р.).
У разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате.
У кримінальному провадженні підлягають доказуванню:
1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення);
2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення;
3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат;
4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом’якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження;
5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання (ч. 1 ст. 91 КПК України 2012 р.).
Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження (ч. 2 ст. 86 КПК України 2012 р.).
Збирання доказів здійснюється сторонами кримінального провадження, потерпілим у порядку, передбаченому КПК України (ч. 1 ст. 93 КПК України 2012 р.).
Отже, збирання доказів може відбуватися ц в процесі ОРД та проведення негласних (розшукових) слідчих дій. Про негласні (розшукові) слідчі дії мова піде при відповіді на друге питання контрольної роботи. Дещо про ОРД.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про оперативно-розшукову діяльність" від 18.02.1992 р. №2135-XІІ в ред від 02.12.2012 р. (далі – Закон) завданням ОРД є пошук і фіксація фактичних даних про протиправні діяння окремих осіб та груп, відповідальність за які передбачена КК України з метою припинення правопорушень та в інтересах кримінального судочинства, а також отримання інформації в інтересах безпеки громадян, суспільства і держави.
Оперативно-розшукова діяльність (ОРД) – це система гласних і негласних пошукових заходів, що здійснюються із застосуванням оперативних та оперативно-технічних засобів (ст. 2 Закону).
ОРД здійснюється оперативними підрозділами МВС України – кримінальною, транспортною та спеціальною міліцією, спеціальними підрозділами по боротьбі з організованою злочинністю, підрозділами внутрішньої безпеки, судовою міліцією.
Підставою для проведення ОРД є наявність достатньої інформації, одержаної в установленому законом порядку, що потребує перевірки за допомогою оперативно-розшукових заходів і засобів, про:
– злочини, що готуються;
– осіб, які готують вчинення злочину;
– осіб, які переховуються від органів досудового розслідування, слідчого судді, суду або ухиляються від відбування кримінального покарання;
– осіб безвісно відсутніх;
– реальну загрозу життю, здоров'ю, житлу, майну працівників суду і правоохоронних органів у зв'язку з їх службовою діяльністю, а також осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, членів їх сімей та близьких родичів, з метою створення необхідних умов для належного відправлення правосуддя (ч. 1 ст. 6 Закону).
Оперативним підрозділам для виконання завдань ОРД за наявності передбачених ст. 6 Закону України "Про оперативно-розшукову діяльність" підстав надається право:
– опитувати осіб за їх згодою, використовувати їх добровільну допомогу;
– проводити контрольовану поставку та контрольовану і оперативну закупку товарів, предметів та речовин, у тому числі заборонених для обігу, у фізичних та юридичних осіб незалежно від форми власності з метою виявлення та документування фактів протиправних діянь;
– порушувати в установленому законом порядку питання про проведення перевірок фінансово-господарської діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та осіб, які займаються підприємницькою діяльністю або іншими видами господарської діяльності індивідуально, та брати участь в їх проведенні;
– ознайомлюватися з документами та даними, що характеризують діяльність підприємств, установ та організацій, вивчати їх, за рахунок коштів, що виділяються на утримання підрозділів, які здійснюють ОРД, виготовляти копії з таких документів, на вимогу керівників підприємств, установ та організацій;
– витребовувати документи та дані, що характеризують діяльність підприємств, установ, організацій, а також спосіб життя окремих осіб, підозрюваних у підготовці або вчиненні злочину, джерело та розміри їх доходів, із залишенням копій таких документів та опису вилучених документів особам, в яких вони витребувані, та забезпеченням їх збереження і повернення в установленому порядку;
– проводити операції із захоплення злочинців і припинення злочинів;
– відвідувати жилі та інші приміщення за згодою їх власників або мешканців для з'ясування обставин злочину, що готується, а також збирати відомості про протиправну діяльність осіб, щодо яких провадиться перевірка;
– негласно виявляти та фіксувати сліди тяжкого або особливо тяжкого злочину, документи та інші предмети, що можуть бути доказами підготовки або вчинення такого злочину, у тому числі шляхом проникнення та обстеження публічно недоступних місць, житла чи іншого володіння особи згідно з положеннями ст. 267 КПК України 2012 р.;
– виконувати спеціальне завдання з розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації згідно з положеннями ст. 272 КАК України 2012 р.;
– здійснювати аудіо-, відеоконтроль особи, зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, електронних інформаційних мереж згідно з положеннями ст.ст. 260, 263-265 КПК України 2012 р.;
– накладати арешт на кореспонденцію, здійснювати її огляд та виїмку згідно з положеннями ст.ст. 261, 262 КПК України 2012 р.;
– здійснювати спостереження за особою, річчю або місцем, а також аудіо-, відеоконтроль місця згідно з положеннями ст.ст. 269, 270 КПК України 2012 р.;
– здійснювати установлення місцезнаходження радіоелектронного засобу згідно з положеннями ст. 268 КПК України 2012 р.;
– мати гласних і негласних штатних та позаштатних працівників;
– використовувати конфіденційне співробітництво згідно з положеннями ст. 275 КПК України 2012 р.;
– отримувати від юридичних чи фізичних осіб безкоштовно або за винагороду інформацію про злочини, що готуються або вчинені, та про загрозу безпеці суспільства і держави;
– використовувати за згодою адміністрації службові приміщення, транспортні засоби та інше майно підприємств, установ, організацій, а так само за згодою осіб – житло, інші приміщення, транспортні засоби і майно, які їм належать;
– створювати та використовувати заздалегідь ідентифіковані (помічені) або несправжні (імітаційні) засоби згідно з положеннями ст. 273 КПК України 2012 р.;
– створювати і застосовувати автоматизовані інформаційні системи;
– застосовувати засоби фізичного впливу, спеціальні засоби та вогнепальну зброю на підставах і в порядку, встановлених відповідними законами;
– звертатися у межах своїх повноважень із запитами до правоохоронних органів інших держав та міжнародних правоохоронних організацій відповідно до законодавства України, міжнародних договорів України, а також установчих актів та правил міжнародних правоохоронних організацій, членом яких є Україна.
Прийняття рішення про проведення оперативно-розшукових заходів, подання та розгляд відповідних клопотань, проведення оперативно-розшукових заходів, фіксація та використання їх результатів, проведення цих заходів до постановлення ухвали слідчого судді та інші питання їх проведення регулюються згідно з положеннями глави 21 КПК України 2012 р. з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про оперативно-розшукову діяльність".


2. КРИМІНАЛЬНО-ПРОЦЕСУАЛЬНИЙ ПОРЯДОК ВИКОРИСТАННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ НЕГЛАСНИХ СЛІДЧИХ (РОЗШУКОВИХ) ДІЙ У ДОКАЗУВАННІ
Негласні слідчі (розшукові) дії – це різновид слідчих (розшукових) дій, відомості про факт та методи проведення яких не підлягають розголошенню, за винятком випадків, передбачених КПК України (ч. 1 ст. 246 КПК України 2012 р.).
Протоколи щодо проведення негласних слідчих (розшукових) дій, аудіо- або відеозаписи, фотознімки, інші результати, здобуті з допомогою застосування технічних засобів, вилучені під час їх проведення речі і документи або їх копії можуть використовуватися в доказуванні на тих самих підставах, що й результати проведення інших слідчих (розшукових) дій під час досудового розслідування (ч. 1 ст. 256 КПК України 2012 р.).
Особи, які проводили негласні слідчі (розшукові) дії або були залучені до їх проведення, можуть бути допитані як свідки. Допит цих осіб може відбуватися із збереженням у таємниці відомостей про цих осіб та із застосуванням щодо них відповідних заходів безпеки, передбачених законом (ч. 2 ст. 256 КПК України 2012 р.).
У разі використання для доказування результатів негласних слідчих (розшукових) дій можуть бути допитані особи, з приводу дій або контактів яких проводилися такі дії. Такі особи повідомляються про проведення негласних слідчих (розшукових) дій тільки щодо них у строк, передбачений ст. 253 КПК України 2012 р., і в тому обсязі, який зачіпає їх права, свободи чи інтереси.
Якщо в результаті проведення негласної слідчої (розшукової) дії виявлено ознаки кримінального правопорушення, яке не розслідується у даному кримінальному провадженні, то отримана інформація може бути використана в іншому кримінальному провадженні тільки на підставі ухвали слідчого судді, яка постановляється за клопотанням прокурора (ч. 1 ст. 257 КПК України 2012 р.).
Слідчий суддя розглядає клопотання згідно з вимогами ст.ст. 247 та 248 КПК України і відмовляє у його задоволенні, якщо прокурор, крім іншого, не доведе законність отримання інформації та наявність достатніх підстав вважати, що вона свідчить про виявлення ознак кримінального правопорушення.
Передання інформації, одержаної внаслідок проведення негласних слідчих (розшукових) дій, здійснюється тільки через прокурора.
Негласні слідчі (розшукові) дії можуть бути використані у доказуванні, якщо проведені із додержанням встановлених КПК України вимог.
Негласні слідчі (розшукові) дії проводяться у випадках, якщо відомості про злочин та особу, яка його вчинила, неможливо отримати в інший спосіб.
Негласні слідчі (розшукові) дії, передбачені ст.ст. 260, 261, 262, 263, 264 (в частині дій, що проводяться на підставі ухвали слідчого судді), 267, 269, 270, 271, 272, 274 КПК України 2012 р., проводяться виключно у кримінальному провадженні щодо тяжких або особливо тяжких злочинів.
Рішення про проведення негласних слідчих (розшукових) дій приймає слідчий, прокурор, а у випадках, передбачених КПК України, – слідчий суддя за клопотанням прокурора або за клопотанням слідчого, погодженого з прокурором. Слідчий зобов'язаний повідомити прокурора про прийняття рішення щодо проведення певних негласних слідчих (розшукових) дій та отримані результати. Прокурор має право заборонити проведення або припинити подальше проведення негласних слідчих (розшукових) дій. Виключно прокурор має право прийняти рішення про проведення такої негласної слідчої (розшукової) дії, як контроль за вчиненням злочину. (ч.ч. 3, 4 ст. 246 КПК України 2012 р.).
У рішенні про проведення негласної слідчої (розшукової) дії зазначається строк її проведення.
Строк проведення негласної слідчої (розшукової) дії може бути продовжений:
1) прокурором, якщо негласна слідча (розшукова) дія проводиться за його рішенням, – до вісімнадцяти місяців;
2) керівником органу досудового розслідування, якщо негласна слідча (розшукова) дія проводиться за його або слідчого рішенням, – до шести місяців;
3) начальником головного, самостійного управління Міністерства внутрішніх справ України, Центрального управління Служби безпеки України, головного управління, управління Міністерства внутрішніх справ України, органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, органу державного бюро розслідувань в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, регіонального органу Служби безпеки України в межах компетенції, якщо негласна слідча (розшукова) дія проводиться за рішенням слідчого, – до дванадцяти місяців;
4) Міністром внутрішніх справ України, Головою Служби безпеки України, головою органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, головою державного бюро розслідувань, якщо негласна слідча (розшукова) дія проводиться за рішенням слідчого, – до вісімнадцяти місяців;
5) слідчим суддею, якщо негласна слідча (розшукова) дія проводиться за його рішенням у порядку, передбаченому ст. 249 КПК України 2012 р.
Проводити негласні слідчі (розшукові) дії має право слідчий, який здійснює досудове розслідування злочину, або за його дорученням – уповноважені оперативні підрозділи органів внутрішніх справ, органів безпеки, органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства, органів Державної пенітенціарної служби України, органів Державної прикордонної служби України, органів Державної митної служби України. За рішенням слідчого чи прокурора до проведення негласних слідчих (розшукових) дій можуть залучатися також інші особи (ч. 5 ст. 246 КПК України 2012 р.).
Слідчий суддя зобов'язаний розглянути клопотання про надання дозволу на проведення негласної слідчої (розшукової) дії протягом шести годин з моменту його отримання. Розгляд клопотання здійснюється за участю особи, яка подала клопотання (ч. 1 ст. 248 КПК України 2012 р.).
У клопотанні зазначаються:
1) найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер;
2) короткий виклад обставин злочину, у зв’язку з розслідуванням якого подається клопотання;
3) правова кваліфікація злочину із зазначенням статті (частини статті) КК України;
4) відомості про особу (осіб), місце або річ, щодо яких необхідно провести негласну слідчу (розшукову) дію;
5) обставини, що дають підстави підозрювати особу у вчиненні злочину;
6) вид негласної слідчої (розшукової) дії та обірунтування строку її проведення;
7) обгрунтування неможливості отримання відомостей про злочин та особу, яка його вчинила, в іншій спосіб;
8) відомості залежно від виду негласної слідчої дії про ідентифікаційні ознаки, які дозволять унікально ідентифікувати абонента спостереження, телекомунікаційну мережу, кінцеве обладнання тощо;
9) обгрунтування можливості отримання під час проведення негласної слідчої (розшукової) дії доказів, які самостійно або в сукупності з іншими доказами можуть мати суттєве значення для з'ясування обставин злочину або встановлення осіб, які його вчинили.
До клопотання слідчого, прокурора додається витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження, у рамках якого подається клопотання.
Слідчий суддя постановляє ухвалу про дозвіл на проведення негласної слідчої (розшукової) дії, якщо прокурор, слідчий доведе наявність достатніх підстав вважати, що:
1) вчинений злочин відповідної тяжкості;
2) під час проведення негласної слідчої (розшукової) дії можуть бути отримані докази, які самостійно або в сукупності з іншими доказами можуть мати суттєве значення для з’ясування обставин злочину або встановлення осіб, які вчинили злочин.
Ухвала слідчого судді про дозвіл на проведення негласної слідчої (розшукової) дії повинна відповідати загальним вимогам до судових рішень, передбачених КПК України, а також містити відомості про:
1) прокурора, слідчого, який звернувся з клопотанням;
2) злочин, у зв'язку із досудовим розслідуванням якого постановляється ухвала;
3) особу (осіб), місце або річ, щодо яких необхідно провести негласну слідчу (розшукову) дію;
4) вид негласної слідчої (розшукової) дії та відомості залежно від виду негласної слідчої дії про ідентифікаційні ознаки, які дозволять унікально ідентифікувати абонента спостереження, телекомунікаційну мережу, кінцеве обладнання тощо;
5) строк дії ухвали.
Постановлення слідчим суддею ухвали про відмову в наданні дозволу на проведення негласної слідчої (розшукової) дії не перешкоджає повторному зверненню з новим клопотанням про надання такого дозволу.
Строк дії ухвали слідчого судді про дозвіл на проведення негласної слідчої (розшукової) дії не може перевищувати два місяці (ч. 1 ст. 249 КПК України 2012 р.).
Якщо слідчий, прокурор вважає, що проведення негласної слідчої (розшукової) дії слід продовжити, то слідчий за погодженням з прокурором або прокурор має право звернутися до слідчого судді з клопотанням про постановлення ухвали згідно з вимогами ст. 248 КПК України 2012 р.
Загальний строк, протягом якого в одному кримінальному провадженні може тривати проведення негласної слідчої (розшукової) дії, дозвіл на проведення якої дає слідчий суддя, не може перевищувати максимальні строки досудового розслідування, передбачені ст. 219 КПК України 2012 р. У разі якщо така негласна слідча (розшукова) дія проводиться з метою встановлення місцезнаходження особи, яка переховується від органів досудового розслідування, слідчого судді чи суду, та оголошена в розшук, вона може тривати до встановлення місцезнаходження розшукуваної особи.
Прокурор зобов'язаний прийняти рішення про припинення подальшого проведення негласної слідчої (розшукової) дії, якщо в цьому відпала необхідність.
У виняткових невідкладних випадках, пов'язаних із врятуванням життя людей та запобіганням вчиненню тяжкого або особливо тяжкого злочину, передбаченого розділами І, ІІ, VІ, VІІ (ст.ст. 201 та 209), ІX, XІІІ, XІV, XV, XVІІ Особливої частини КК України, негласна слідча (розшукова) дія може бути розпочата до постановлення ухвали слідчого судді у випадках, передбачених КПК України за рішенням слідчого, узгодженого з прокурором, або прокурора. У такому випадку прокурор зобов’язаний невідкладно після початку такої негласної слідчої (розшукової) дії звернутися з відповідним клопотанням до слідчого судді (ч. 1 ст. 250 КПК України 2012 р.).
Слідчий суддя розглядає таке клопотання згідно з вимогами статті 248 КПК України 2012 р.
Виконання будь-яких дій з проведення негласної слідчої (розшукової) дії повинно бути негайно припинено, якщо слідчий суддя постановить ухвалу про відмову в наданні дозволу на проведення негласної слідчої (розшукової) дії. Отримана внаслідок такої негласної слідчої (розшукової) дії інформація повинна бути знищена в порядку, передбаченому ст. 255 КПК України 2012 р.
Постанова слідчого, прокурора про проведення негласної слідчої (розшукової) дії повинна містити:
1) найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер;
2) правову кваліфікацію злочину із зазначенням статті (частини статті) КК України;
3) відомості про особу (осіб), місце або річ, щодо яких проводитиметься негласна слідча (розшукова) дія;
4) початок, тривалість і мету негласної слідчої (розшукової) дії;
5) відомості про особу (осіб), яка буде проводити негласну слідчу (розшукову) дію;
6) обгрунтування прийнятої постанови, у тому числі обгрунтування неможливості отримання відомостей про злочин та особу, яка його вчинила, в інший спосіб;
7) вказівку на вид негласної слідчої (розшукової) дії, що проводиться (ст. 251 КПК України 2012 р.).
Фіксація ходу і результатів негласних слідчих (розшукових) дій повинна відповідати загальним правилам фіксації кримінального провадження, передбаченим КПК України.
За результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії складається протокол, до якого в разі необхідності долучаються додатки. Відомості про осіб, які проводили негласні слідчі (розшукові) дії або були залучені до їх проведення, у разі здійснення щодо них заходів безпеки можуть зазначатися із забезпеченням конфіденційності даних про таких осіб у порядку, визначеному законодавством (ч. 1 ст. 252 КПК України 2012 р.).
Проведення негласних слідчих (розшукових) дій може фіксуватися з допомогою технічних та інших засобів.
Протоколи про проведення негласних слідчих (розшукових) дій з додатками не пізніше ніж через двадцять чотири години з моменту припинення зазначених негласних слідчих (розшукових) дій передаються прокурору.
Прокурор вживає заходів щодо збереження отриманих під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій речей і документів, які планує використовувати у кримінальному провадженні.
Особи, конституційні права яких були тимчасово обмежені під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій, а також підозрюваний, його захисник мають бути письмово повідомлені прокурором або за його дорученням слідчим про таке обмеження (ч. 1 ст. 253 КПК України 2012 р.).
Конкретний час повідомлення визначається із урахуванням наявності чи відсутності загроз для досягнення мети досудового розслідування, суспільної безпеки, життя або здоров’я осіб, які причетні до проведення негласних слідчих (розшукових) дій. Відповідне повідомлення про факт і результати негласної слідчої (розшукової) дії повинне бути здійснене протягом дванадцяти місяців з дня припинення таких дій, але не пізніше звернення до суду з обвинувальним актом.
Відомості про факт та методи проведення негласних слідчих (розшукових) дій, осіб, які їх проводять, а також інформація, отримана в результаті їх проведення, не підлягають розголошенню особами, яким це стало відомо в результаті ознайомлення з матеріалами в порядку, передбаченому ст. 290 КПК України (ч. 1 ст. 254 КПК України 2012 р.).
Якщо протоколи про проведення негласних слідчих (розшукових) дій містять інформацію щодо приватного (особистого чи сімейного) життя інших осіб, захисник, а також інші особи, які мають право на ознайомлення з протоколами, попереджаються про кримінальну відповідальність за розголошення отриманої інформації щодо інших осіб.
Виготовлення копій протоколів про проведення негласних слідчих (розшукових) дій та додатків до них не допускається.


ЗАДАЧА
У кримінальному провадженні встановлено наступне:
04.10.2012 р. близько 02 години 00 хвилин Земкова С. Л., їдучи в вагоні №2, 9-го купе в пасажирському потязі №86 сполученням: "Львів-Сімферополь", на ділянці сполучення "Верховцеве-Дніпродзержинськ", розташованій у Верхньодніпровському районі Дніпропетровської області, завдала тяжкі тілесні ушкодження у вигляді колото проникаючого поранення черевної порожнини гр-ну Бесанову В. В.
Під час розслідування кримінального правопорушення 04.10.2012 р. в 9-м купе вагона №2 пасажирського потягу №86 сполученням "Львів – Сімферополь" на місці №35 було вилучено рушник білого кольору з синіми вставками с чисельними плямами бурого кольору на ньому.
Завдання:
1. Відповісти на питання:
– який процесуальний порядок тимчасового вилучення рушника?
2. Скласти необхідні процесуальні документи з метою призначення імунологічної експертизи.

Рушник з плямами бурого кольору на ньому, знайдений під час огляду 9-го купе вагона №2 пасажирського потягу №86 сполученням "Львів – Сімферополь" на місці №35, відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України 2012 р. є речовим доказом.
Згідно зі статтею 79 КПК України речові докази, знайдені на місці події, повинні бути уважно оглянуті, по можливості сфотографовані, докладно описані в протоколі огляду і приєднані до справи постановою особи, яка проводить дізнання, слідчого, прокурора або ухвалою суду.
Згідно із частиною 5 ст. 237 КПК України при проведенні огляду дозволяється вилучення лише речей, які мають значення для кримінального провадження, та речей, вилучених з обігу.
Усі вилучені речі підлягають негайному огляду і опечатуванню із завіренням підписами осіб, які брали участь у проведенні огляду.
У разі якщо огляд речей на місці здійснити неможливо або їх огляд пов’язаний з ускладненнями, вони тимчасово опечатуються і зберігаються у такому вигляді доти, доки не буде здійснено їх остаточні огляд і опечатування.


Постанова складена із вказівкою статей КПК України 2012 р.

ПОСТАНОВА
про призначення імунологічної експертизи
м. Дніпропетровськ 04.10.2012 р.

Слідчий слідчого відділу Верхньодніпровського РВ УМВС України в Дніпропетровській області лейтенант міліції Іванов І.І., розглянувши матеріали кримінальної справи №11931, по обвинуваченню Земкової Cтаніслави Львівни у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, –
встановив:
04.10.2012 року близько 02 год. 00 хв. Земкова Станіслава Львівна, їдучи у вагоні №2, в 9-му купе пасажирського потягу №86 сполученням "Львів-Сімферополь", на ділянці сполучення "Верховцеве-Дніпродзержинськ", розташованій у Верхньодніпровському районі Дніпропетровської області, завдала тяжкі тілесні ушкодження у вигляді колотого проникаючого поранення черевної порожнини Бесанову В. В.
Під час розслідування злочину 04.10.2012 року в 9-му купе вагона №2 пасажирського потягу №86 сполученням "Львів-Сімферополь" на місці №35 було знайдено й вилучено рушник білого кольору з синіми вставками з чисельними плямами бурого кольору на ньому.
На підставі викладеного вище, беручи до уваги, що для всебічного, повного і об'єктивного встановлення всіх обставин даної кримінальної справи необхідні спеціальні знання в галузі медицини, керуючись статтями 69, 70, 91, 242 і 243 КПК України, –
постановив:
1. Призначити по даній кримінальній справі імунологічну експертизу, проведення якої доручити експерту Дніпропетровського обласного бюро судово-медичної експертизи.
2. Па вирішення експерта поставити такі питання:
1) чи виявлені на представленому на експертизу рушнику білого кольору з синіми вставками сліди крові?
2) якщо так, то чи належить ця кров людині?
3) якщо кров належить людині, то яка її групова, статева та регіональна належність?
4) чи належить виявлена кров обвинуваченій Земковій Станіславі Львівні?
5) чи належить виявлена кров потерпілому Бесанову Валерію Вікторовичу?
3. У розпорядження експерта надати:
а) рушник білого кольору з синіми вставками, вилучений під час огляду місця події;
б) зразки крові обвинуваченої Земкової С. В. і потерпілого Бесанова В. В.
4. Копію постанови направити начальнику Дніпропетровського обласного бюро судово-медичних експертиз для організації її виконання.
5. Доручити начальнику Дніпропетровського обласного бюро судово-медичних експертиз роз'яснити експертові права й обов'язки, передбачені ч. 3 ст. 69 КПК України, попередити його про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивого висновку, за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків експерта, а також за розголошення без дозволу слідчого, прокурора даних досудового слідства – відповідно за статтями 384, 385, 387 КК України, а також відібрати в експерта про це підписку, яку направити разом з висновком експерта слідчому.
Слідчий лейтенант міліції І.І. Іванов


СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Конституція України від 28.06.1996 р. №254к/96-ВР в ред. від 12.04.2012 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua. – Назва з екрана.
2. Кримінальний кодекс України від 05.01.2001 р. №2341-ІІІ в ред. від 01.01.2013 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua. – Назва з екрана.
3. Кримінально-процесуальний кодекс України від 13.04.2012 р. №4651-VІ [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua. – Назва з екрана.
4. Про оперативно-розшукову діяльність: Закон України від 18.02.1992 р. №2135-XІІ в ред від 02.12.2012 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua. – Назва з екрана.
5. Коваленко Є. Г., Маляренко В. Т. Кримінальний процес України: Підручник. – К.: Юрінком Інтер, 2006. – 704 с.
6. Коваленко Є. Г. Теорія доказів у кримінальному процесі України: Підручник. – К.: Юрінком Інтер, 2006. – 632 с.
7. Тертишник В. М. Кримінально-процесуальне право України: Навч. посібник. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – 1120 с.
8. Шепітько В. Ю. Довідник слідчого. – К.: Юрінком Інтер, 2000. – 480 с.