Кр Кримінологія та профілактика злочинів (3)

КОНТРОЛЬНА РОБОТА
з дисципліни "Кримінологія та профілактика злочинів"

ПЛАН

1. Характеристика основних видів організованих злочинних
груп та напрямки їх діяльності в умовах сучасної України 3
2. Основні напрямки попередження злочинів серед жінок 16
3. Кримінологічна оцінка статистики правоохоронних органів
щодо боротьби з незаконним обігом наркотиків в Україні
у період з 2002 р. 19
Список використаної літератури 23


1. ХАРАКТЕРИСТИКА ОСНОВНИХ ВИДІВ ОРГАНІЗОВАНИХ ЗЛОЧИННИХ ГРУП ТА НАПРЯМКИ ЇХ ДІЯЛЬНОСТІ В УМОВАХ СУЧАСНОЇ УКРАЇНИ
Організована злочинність в її сучасному розумінні виникла і почала розвиватись разом із виникненням і розвитком ринкової економіки розвиненого капіталізму. Спираючись на вікові "досягнення" професійної злочинності, організована злочинність водночас проникає в ринкову економіку, стає її неодмінним продовженням і часткою, використовує форми й методи її діяльності з тією лише різницею, що вони або заборонені чинним законодавством, або неврегульовані ним у якійсь частині.
Визначення організованої злочинності у вітчизняному законодавстві має формальний характер. У статті 1 Закону України "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю" від 30.06.1993 р. в ред. від 03.03.2006 р. під організованою злочинністю розуміється сукупність злочинів, що вчиняються у зв'язку зі створенням і діяльністю організованих злочинних угруповань.
В 1975 р. у США для практичного користування було введено таке нормативне визначення організованої злочинності: це діяльність будь-якої групи осіб, чиї основні заняття пов'язані з порушенням кримінальних законів з метою отримання нелегальних прибутків, а також можливості займатися рекетом і в разі потреби складнішими фінансовими маніпуляціями [10, С. 48].
Погляди вчених на поняття організованої злочинності синтезував американський кримінолог В. Фокс у праці "Вступ до кримінології" (1980 p.). Він виділив такі елементи організованої злочинності:
1) організація злочинного бізнесу у формі рекету, проституції, контрабанди наркотиків, азартних ігор;
2) наявність злочинної групи, створеної для задоволення корисливих особистих інтересів і потреб шляхом злочинної діяльності;
3) ізольованість від суспільства й приховування злочинної діяльності;
4) постійне вдосконалення злочинної діяльності;
5) підтримка організованої злочинності з боку політиканів і поліції [10, С. 49].
Як зазначає український політолог А. Бова, сучасна організована злочинність являє собою виробництво, розподіл, обмін і споживання нелегальних благ і послуг, що спричиняє заміну спонтанних, випадкових, хаотичних, неорганізованих дій на впорядковану, стандартизовану, нормативно врегульовану, стійку взаємодією злочинців, викликає розподіл функцій та професіоналізацію, формування статусно-рольової системи як всередині злочинних спільнот, так і перенесення її в суспільство в цілому [9, С. 38].
Іншими словами, можна говорити про інституційні та структурні аспекти організованої злочинності. Ступінь її інституціалізації і вкоріненості в суспільстві та державних інститутах обумовлюється культурним контекстом. В деяких країнах організована злочинність тримається у певних межах, не завдаючи істотної шкоди економіці й політиці, в інших - у значному ступені підмінює легальні інститути, а соціальні норми мафії конкурують за силою примусу з позитивними законами.
Організована злочинність становить високоорганізовану соціальну підсистему, що вирізняється інтегрованістю своїх елементів, гнучкістю і динамізмом функцій:
1) "культурної" - формування зразків поведінки, усних і письмових кодексів поведінки, ідеології, соціального контролю;
2) "політичної" - перебирання функції держави, гарантування безпеки (від удаваних або реальних загроз) і певного порядку;
3) "організаційної" - створення об'єднань з ієрархічною статусно-рольовою структурою;
4) "економічної" - вироблення і поширення товарів та послуг незаконного походження;
5) "соціалізації" (точніше - ресоціалізації і десоціалізації) - передача знань і зразків поведінки, підготовка кадрів [9, C. 39].
Основою організованої злочинності є формування і функціонування злочинних організацій - специфічних соціальних груп, що утворилися на грунті інституціонального оформлення соціального становища людей у сфері злочинної діяльності.
В загальному плані злочинна організація являє собою сукупність соціальних зв'язків індивідів і груп індивідів, що грунтується на системі соціальних статусів і ролей, ідентифікацій, соціальних норм і цінностей (позаправові конвенції, мафіозні кодекси), які надають взаємодії індивідів і груп цілеспрямованого, регулярного і стійкого характеру злочинної діяльності, спрямованої на досягнення економічних (прибуток), політичних (влада), соціальних (визнання, легітимація) або ідеологічних (престиж) цілей незаконними засобами, зокрема, за допомогою корупції або насилля [10, С. 50].
У Кримінальному кодексі України (надалі - КК України), що закріплює кримінально-правові засади боротьби з проявами організованої злочинності, виділяється ряд злочинних об'єднань, які можна віднести до організованих злочинних угруповань:
- організована група (ч. 3 ст. 28 КК України);
- злочинна організація (ч. 4 ст. 28 КК України);
- транснаціональна організація (ч. 5 ст. 143 КК України);
- група, діяльність якої здійснюється під приводом проповідування релігійних віровчень чи виконання релігійних обрядів і поєднана із заподіянням шкоди здоров'ю людей або статевою розпустою (ч. 1 ст. 181 КК України);
- банда (ст. 257 КК України);
- терористична група (ч. 4 ст. 258 КК України);
- терористична організація (ч. 4 ст. 258 КК України);
- не передбачене законом воєнізоване або збройне формування (ст. 260 КК України).
Виділення окремих видів організованих злочинних угруповань у кримінальному законодавстві здійснюється переважно із врахуванням виду злочинної діяльності, для вчинення якої вони створюються, або якою вони займаються. Наприклад, банда, як випливає зі змісту ст. 257 КК України, створюється з метою нападу на підприємства, установи, організації чи на окремих осіб. Термін "транснаціональна організація" вживається у ст. 143 КК України стосовно угруповань, що займаються видаленням у людей шляхом примушування або обману їх органів або тканин з метою трансплантації або ж займаються незаконною торгівлею органами чи тканинами людини.
За іншими критеріями виділяються окремі види організованих злочинних угруповань у кримінології. При цьому окремим термінам, що позначають зазначені види, надається дещо інше значення порівняно з їх використанням у кримінальному законі.
Так, угруповання відрізняють за рівнем їх організації. Похідною, первинною формою об'єднання осіб для заняття організованою злочинною діяльністю є організована злочинна група.
За масштабністю злочинної діяльності більш небезпечною вважається злочинна організація. Цей вид угруповання має організацію, що забезпечує можливість тривалої безкарної злочинної діяльності. Для злочинних організацій характерним є створення спеціальних структурних одиниць, які мають своїм призначенням забезпечення безпеки функціонування угруповання та створення умов для розширеного відтворення його злочинної діяльності. В їх діяльності вже достатньо виразно проявляється тенденція використання у власних інтересах інститутів держави та суспільства; здійснення широкомасштабних злочинних операцій тісно переплітається з легальною підприємницькою діяльністю, що значно ускладнює їх виявлення та нейтралізацію.
Особливий вид організованого злочинного угруповання утворює злочинне співтовариство. У кримінологічному розумінні злочинне співтовариство є об'єднанням керівників організованих груп, злочинних організацій, інших авторитетних у злочинному середовищі осіб з метою координації та забезпечення умов розвитку на певній території злочинної діяльності різноманітних злочинних об'єднань, зокрема шляхом визначення перспективних напрямів їх злочинної діяльності, вироблення політики протидії зусиллям правоохоронних органів, вирішенням спірних питань, що виникають між окремими угрупованнями, розподілу сфер їх впливу. На відміну від інших злочинних об'єднань, злочинне співтовариство має своїм призначенням не вчинення злочинів, а консолідацію злочинного середовища.
Організовані злочинні угруповання характеризуються за багатьма іншими параметрами. Так, угруповання відрізняються за змістом злочинної діяльності, якою реалізується спільні наміри їх членів. Наприклад, частина з них спеціалізується на вчиненні корисливих злочинів у сфері економіки, решта - на вчиненні загально-кримінальних насильницьких злочинів. Діяльність одних є вузькоспеціалізованою, інших - багатоплановою. Відрізняються й сфери діяльності. Одні функціонують у місцях позбавлення волі, інші - на транспорті, решта - в торгівлі та ін.
Неоднаковою є територіальна поширеність протиправної активності організованих угруповань. Одні з них діють в межах певної адміністративної одиниці, діяльність інших поширюється на декілька регіонів, або ж здійснюється на території декількох країн; виділяються угруповання так званих "гастролерів", для яких характерним є вчинення злочинів з виїздом в іншу місцевість.
Угруповання розрізняються також за механізмом їх утворення. Переважна більшість з них утворюється на грунті співпадіння злочинних інтересів, деякі ж виникають на етнічній основі, решта формуються на тривалих родинних, службових зв'язках.
Основними сферами кримінальної активності сучасної організованої злочинності є:
- торгівля наркотиками;
- незаконний обіг зброї;
- викрадення та перепродаж автомобілів, антикваріату і культурних цінностей;
- контрабанда (тютюнових виробів, сировини, радіоактивних матеріалів);
- торгівля людьми, незаконна імміграція, експлуатація проституції;
- екологічні злочини, наприклад, незаконна утилізація токсичних відходів (зокрема, в міжнародних водах);
- вимагання;
- проникнення у сферу легального підприємництва (інвестиції у будівництво, ігорний бізнес і сферу розваг, нерухомість, сільськогосподарські підприємства) і міжнародну фінансову систему, відмивання грошей;
- таємна конкуренція у державних конкурсах за різними прибутковими проектами, отримання шляхом підкупу державних контрактів на будівництво, імпорт сировини або товарів, що мають важливе значення для економіки, застосовуючи при цьому спеціальні схеми, які дають злочинцям змогу отримати великий прибуток, наприклад, за рахунок низької якості послуг;
- фінансові шахрайства наприклад, псевдобанкрутства;
- тероризм, піратство [9, С. 40].
За умов глобальної економіки, коли відбувається вільний рух робочої сили, послуг і капіталу, спеціалізація країн на виробництві певної продукції, організована злочинність набуває особливої небезпеки. Наразі вона характеризується залученням до злочинної діяльності дедалі більшого числа людей, насамперед молоді, створенням у суспільстві атмосфери страху, непевності та соціального напруження, зростанням економічної шкоди.
Сучасні прояви організованої злочинності вирізняються двома особливостями - відмиванням грошей від злочинних промислів і посиленням впливу на політику.
Відмивання грошей здійснюється з метою надання їм легального вигляду шляхом використання кількох рахунків, створення для прикриття законних компаній, смерфінгу, розміщення коштів на фондовій біржі, придбання депозитних сертифікатів, антикваріату і нерухомості, інвестування в гральний бізнес тощо.
Групи, що пов'язані із злочинними діловими операціями, часто використовують складні фінансові угоди як засіб, що дає змогу приховати джерело придбання їх майна та не допустити його конфіскації. Це часто обумовлюється значними операціями з відмивання коштів, переказування грошей через декілька банківських рахунків у різних країнах або шахрайським використанням цінних паперів для створення можливостей залучення злочинно отриманих коштів у сферу легальної економіки. Для збору та оцінки складних фінансових доказів та подання їх до суду потрібні високопрофесіональні технічні спеціалісти.
Крім того, організована злочинність намагається впливати й на політичне життя, лобіюючи проведення вигідних їй рішень, створюючи громадську думку за допомогою підконтрольних засобів масової інформації. Все це відбувається на фоні підкупу й усунення невгодних осіб. Організовані злочинні угруповання підривають демократію шляхом корупції, а в деяких країнах їх діяльність набуває нової форми авторитаризму [8, С. 17].
Інституціалізація організованої злочинності, здобуття нею політичного впливу здійснюється шляхом корупції, яка може полягати у торгівлі впливом, фінансуванні політичних партій з порушенням закону, купівлі голосів, протекціонізмі - висуванні працівників на вищу посаду за ознаками спорідненості, земляцтва, особистої відданості та ін.
Корупцію характеризує порушення підкупленою посадовою особою принципу публічності влади в егоїстичних інтересах приватних осіб. Корупція породжує такі негативні явища, як усвідомлення населенням підкупності державної системи, моральні збитки суспільства, суттєва різниця між декларованими та реальними цінностями, неефективний розподіл ресурсів, неекономне витрачання коштів держбюджету, стимуляція беззаконня і поширення кримінальних структур, узурпація влади, економічні втрати тощо [15, С. 13].
Сучасна організована злочинність вирізняється гнучкістю і високою адаптивністю. За умов глобалізації вона характеризуються як посиленням іманентно притаманних їй рис, так і виникненням нових, а саме:
І. В організаційній структурі.
1. Тривалою взаємодією великої кількості осіб в рамках ієрархічної організаційної структури, яка включає кілька рівнів і структурних підрозділів (виконавців, логістики, аналітичного забезпечення, радників, захисту, фінансування, бойовиків тощо).
2. Формуванням і наслідуванням взірців кримінальної поведінки у середовищі злочинних спільнот, виробленням корпоративних правил і кодексів, що спрямовані на підтримку дисципліни, слухняності, беззастережного виконання наказів керівництва, системи кримінальної соціалізації, суворої конспірації (спілкування на мовному жаргоні, застосування кодованих каналів зв'язку, прізвиськ, взаємне стеження).
3. Наданням психологічної і матеріальної допомоги членам спільноти у вигляді опікування їх родинами, адвокатських послуг, тиску на свідків та правоохоронців та ін.
4. Об'єднанням на етнічному, расовому грунті, однаковому соціальному походженні або спільній субкультурі.
5. Системою вербування, притягнення до злочинної діяльності
ІІ. У нелегальній діяльності й скоєнні злочинів.
6. Розподіленням ролей всередині спільноти, закріпленням певних функцій за підрозділами, що призводить до спеціалізації, підвищення кримінального професіоналізму, перетворення злочинної діяльності на єдиний засіб отримання доходу і, як наслідок, - просування щаблями кримінальної кар'єри.
7. Здійсненням насамперед нелегальної економічної діяльності, реалізацією заборонених товарів і послуг, які мають попит (не виключається також штучне створення дефіциту на легальні товари). Така діяльність грунтується на раціоналістичних, ринкових засадах, тобто злочинці намагаються всіма засобами мінімізувати ризик своєї активності, досягти максимальної її рентабельності, домогтися гарантій, встановити контроль за сферами виробництва і збуту, певними територіями тощо.
8. Застосуванням психологічного і фізичного тиску, залякування, терору як щодо решти суспільства, так, іноді, й до членів організації.
9. Систематичним корумпуванням посадових осіб.
10. Наявністю легальних ланок (підприємств, торгових фірм, громадських організацій) для маскування злочинної діяльності та диверсифікації активів, відпрацьованих механізмів відмивання коштів, налагодження каналів і ринку збуту. Економічна глобалізація сприяє експорту нелегального капіталу у країни з ліберальним фінансовим законодавством.
11. Ретельним плануванням злочинів, залученням до їх скоєння висококласних спеціалістів, використання науково-технічних засобів.
12. Розширенням ринку нелегальних товарів і послуг, утворенням співтовариств (у тому числі на регіональному і міжнародному рівні), опанування нових сфер кримінальної активності, змінами технології злочину.
13. Співпрацею злочинних угруповань з терористичними організаціями.
14. Інтеграцією національних злочинних організацій у загальносвітову організовану злочинність.
ІІІ. У впливі на суспільство.
15. Спробою співпраці з політичними і економічними угрупованнями, зв'язками з діячами культури та науки, налагодженням неформальних контактів з деякими урядами та надурядовими структурами, терористичними організаціями. Такий симбіоз дає змогу і тим й іншим конвертувати вплив в одній сфері на владу і гроші в іншій. А формування громадської думки через придбання засобів масової інформації сприяє політизації організованої злочинності.
16. Експортом злочинності з потоками мігрантів.
17. Присвоєнням злочинними спільнотами функцій держави (арбітраж, суд, охорона, збір податків) [9, С. 45].
Організована злочинність як підсистема суспільства намагається використати його інститути в своїх цілях, сформувати вигідну їй економічну і соціальну політику (наприклад, надання окремим суб'єктам податкових пільг), громадську думку про респектабельність тих чи тих босів тіньового бізнесу; маргіналізувати, декласувати населення, знецінити вартість робочої сили; використати міжнаціональні конфлікти тощо.
Організована злочинність набуває ознак соціального інституту, що характеризується:
1) встановленням статусно-рольової структури, що грунтується на патрон-клієнтних відносинах;
2) обміном ресурсами (владою, престижем, економічними благами) в рамках такої структури;
3) наявністю специфічної нормативно-ціннісної системи, що регулює відповідні типи поведінки;
4) формуванням ідентичності у членів злочинних спільнот;
5) налагодженням стабільної, тривалої інтеракції, стійких зв'язків, розподілу праці, диференціації і спеціалізації в рамках задоволення певних суспільних потреб у нелегальних і легальних товарах і послугах, виконанні інших суспільних функцій;
6) наявністю матеріальної структури - системи організацій і установ (сукупності організованих злочинних спільнот, що мають нелегальні та легальні ланки, ієрархічну багаторівневу структуру);
7) соціалізацією окремих осіб і можливістю набуття ними соціальної мобільності;
8) інтеграцією в економічну, соціально-політичну, ідеологічну і ціннісну підсистеми суспільства.
За висновками експертів, причинами інтенсифікації кримінальної діяльності організованих злочинних угруповань є:
1) транснаціоналізація, створення іноземних філіалів;
2) укладання стратегічних альянсів з метою оптимізації бізнесу, опанування нових ринків, усунення конкурентів тощо;
3) політизація, корумпування іноземних лідерів;
4) інвестиції у законний бізнес.
За таких умов організована злочинність - мережа кримінальних взаємодій суб'єктів злочинної діяльності, маючи великі ресурси, включається до перерозподілу ринків, опановує нові види кримінальної активності, набуває професіоналізації. При цьому злочинні спільноти, займаючись у вигляді промислу виробництвом і поширенням нелегальних товарів, наданням заборонених послуг, вдаючись до насильства і корупції, спрямовують діяльність на нові сфери економіки, створюючи легальні підприємства і банки, запозичують організаційні структури законного бізнесу (корпорацій, концернів, картелів, синдикатів тощо).
Доводиться також констатувати, що організованій злочинності тісно в національних кордонах. Як великий бізнес взагалі організована злочинність набрала всесвітнього характеру. Отже, наркобізнес, торгівля зброєю, викрадання і продаж автотранспорту, торгівля "живим товаром" - усе, чим займається організована злочинність, не має кордонів. Об'єктивно цьому сприяють розвиток технологій комп'ютеризації і комунікації, їх поширення по всьому світу; руйнування так званого соціалістичного табору; зменшення в усьому світі значення національних кордонів.
Небезпека організованої злочинності полягає не лише в кількості й якості злочинів, а й у тому, що вона підриває правові основи держави; населення втрачає довіру до влади; посилюються позиції тіньової економіки; на тлі соціальної і економічної депресії частина молоді тягнеться до "красивого життя" у структурах організованої злочинності, що у 99 випадках зі 100 закінчується погано.
ООН вбачає такі тенденції в розвитку організованої злочинності:
1) різке поширення, пов'язане з використанням електронних засобів;
2) глибше проникнення в легальну економіку;
3) посилення корумпування чиновницького апарату (панує філософія безмежного "матеріалізму");
4) посилення розвитку наркобізнесу (невизначеність, яка виникла в результаті глобальної кризи в економічній, політичній і соціальній сферах, штовхає людей на пошук засобів для тимчасового забуття);
5) тенденція до інтернаціоналізації.
Ці тенденції в певному ступені характерні й для української організованої злочинності.


2. ОСНОВНІ НАПРЯМКИ ПОПЕРЕДЖЕННЯ ЗЛОЧИНІВ
СЕРЕД ЖІНОК
Проблема попередження жіночої злочинності повинна вирішуватися в руслі боротьби зі злочинністю в цілому. Обов'язковою передумовою ефективності соціальних заходів (програм) попередження жіночої злочинності є досягнення якісно нового стану нашого суспільства.
Передусім жінка мусить мати принципово інший соціальний статус, захищений законом, її треба позбавити ролі основної (чи навіть рівної з чоловіком) "добувальниці" матеріальних благ для зосередження сил і уваги на сім'ї, вихованні дітей тощо.
Діяльність з профілактики злочинів серед жінок має охоплювати насамперед ті сфери життєдіяльності, в яких вони зазвичай вчиняються. Це побут і виробництво. При цьому необхідно звернути увагу на виховання жіночості, жіночого, а не чоловічого типу поведінки. Особливо це стосується попередження насильницької злочинності, яка становить серйозну загрозу моральному здоров'ю суспільства. Таке виховання повинно починатися в сім'ї і закріплюватися в школі [17, С. 30].
Держава і суспільство зобов'язані надавати допомогу сім'ї, якими б наразі малими не були їх можливості. Соціальна підтримка одинокої матері, наприклад, має включати в себе не лише сплату їй грошового утримання. Не менш важливо надати їй можливість більше заробляти, підвищувати свою кваліфікацію.
Заходи профілактики повинні охоплювати і дівчат-підлітків, які опинилися в скрутному становищі і вчиняють антигромадські проступки. З цією метою необхідно вживати увесь комплекс індивідуальних виховних заходів, встановлення опіки і піклування, направлення в дитячі будинки, школи-інтернати, влаштування на роботу чи навчання, а також надання медичної допомоги. Така допомога необхідна багатьом дівчатам правопорушницям, оскільки серед них велика питома вага осіб з венеричними, соматичними і психічними захворюваннями [17, С. 31].
Суттєву роль у попередженні злочинності дівчат покликана відіграти кримінальна міліція у справах неповнолітніх, оскільки ранньо-профілактичний вплив на тих, хто може ступити на злочинний шлях, не лише гуманний, але й достатньо ефективний спосіб боротьби зі злочинністю.
В ранній профілактиці сексуальної деморалізації дівчат помітнішу роль можуть відіграти медичні працівники, які надають їм гінекологічну і венерологічну допомогу. Вони повинні не лише своєчасно виявляти і лікувати вказані захворювання, але й встановлювати тих дівчат, які вже почали вчиняти аморальні проступки, а також джерела розбещення неповнолітніх. Медики можуть фіксувати і випадки посягань на їх статеву недоторканість та ставити перед компетентними органами питання про притягнення до відповідальності винних у цьому осіб.
У виробничій сфері в числі перших завдань мусить бути скорочення робочого дня при збереженні попередньої заробітної плати для тих, хто має дітей, запровадження додаткових відпусток, покращення умов праці, суттєве скорочення кількості жінок, зайнятих на важких і шкідливих роботах.
Недопустимо використання праці жінок у нічних змінах. В перспективі, при зміцненні економіки, жінка повинна мати право вільного вибору: працювати і займатися лише громадською діяльністю, бути домогосподаркою і виховувати дітей чи поєднувати ці заняття.
Наразі можна почути чимало думок про роль церкви у житті суспільства. Розуміючи її зростаючий вплив, особливо у вихованні моральності людей, можна висловити припущення, що значення церкви в профілактиці злочинності взагалі, і жінок особливо, може принести свої плоди. Світовий досвід свідчить про це [7, С. 212].
Безсумнівно, потребують теоретичної й практичної розробки методи групової та індивідуальної профілактичної роботи з жінками різного віку як тих, від кого можна очікувати вчинення злочину, так і тих, кого вже було засуджено і звільнено від відбування покарання.
Важливого значення набуває виховна робота із засудженими жінками до позбавлення і обмеження волі з метою зниження рецидиву. Потрібно впровадити комплексну систему психолого-педагогічного впливу на засуджених із застосуванням аутогенних тренувань, індивідуальних програм самовиховання, занять у споріднених групах, семінарів, бесід, вікторин, лекцій з правових та інших питань.
Завдання цих заходів мають полягати у самопізнанні засуджених, їх умінні володіти власними емоціями, прагненні до вдосконалення, формуванні почуття впевненості у собі, створенні позитивних установок. Усе це сприятиме ресоціалізаціїї особи засудженої жінки, потягу до переосмислення власної особистості й шляху свого подальшого життя. А в основу всієї роботи з жінками мають бути покладені повага, чуйність і доброта.


3. КРИМІНОЛОГІЧНА ОЦІНКА СТАТИСТИКИ ПРАВООХОРОННИХ ОРГАНІВ ЩОДО БОРОТЬБИ
З НЕЗАКОННИМ ОБІГОМ НАРКОТИКІВ В УКРАЇНІ У ПЕРІОД
З 2002 р.
Аналіз ситуації, що склалася за останні п'ять років в Україні, свідчить про те, що наша держава все більш втягується до міжнародного наркобізнесу, який завдає величезної шкоди не лише Україні, але й іншим країнам Європи та світу [16, С. 7].
Все частіше на незаконному внутрішньому ринку з'являються нетрадиційні наркотики, поява яких зумовлена, насамперед, геополітичним становищем України, яку міжнародна наркомафія використовує для контрабандного перевезення з країн Південно-Східної Азії та Ближнього Сходу до Західної Європи. При цьому частина з них надходить на внутрішній незаконний ринок наркотиків в Україні.
Зловживання наркотиками та їх обіг створюють вельми серйозні проблеми для правоохоронних органів і є причинами зростання злочинності. Співробітники правоохоронних органів часто стикаються з особами, які знаходяться в стані наркотичного сп'яніння, поведінку яких неможливо передбачити, що може створювати небезпеку.
Початок XXІ ст. склався несприятливо щодо наркотизму населення України. У перші роки становлення України як незалежної держави на обліку перебувало понад 30 тис. споживачів наркозасобів, з них більше 1 тис. - неповнолітні. Вже у 2000 р. офіційна статистика подолала 50 тис. позначку [16, С. 20].
Наразі в Україні вже немає жодного регіону, який би вирізнявся особливо низьким рівнем наркотизації населення. За станом на 01.01.07 р. кількість споживачів наркотиків у державі становила 107,1 тис., 68% з яких віком до 30 років, у їх числі майже чверть жінок, більше 5,4 тис. неповнолітніх, 78,1%, які не працюють та не навчаються. Усі вони у будь-який час можуть поповнити ряди наркокриміналітету. Лише у 2006 р. від передозування та хвороб пов'язаних зі зловживанням наркозасобами померло 2,1 тис. чоловік [13, С. 4].
В 2006 р. в Україні за вчинення злочинів до кримінальної відповідальності притягнуто 40543 осіб, з яких лише 7% перебували раніше на обліку як наркомани, що вказує на глибоку латентність явища. Серед злочинців - 55,6% віком до 29 років, 81% ніде не працювали та не навчалися.
У країні спостерігається зростання масштабів незаконного розповсюдження наркотичних засобів (за збут наркотиків у 2006 р. в Україні порушено 10522 кримінальних справ) та збільшення кількості їх споживачів (в Україні цей показник складає 111416 чоловік, станом на 01.01.2007 р.).
Щорічно виявляється і береться на облік від 10 до 18 тис. осіб цієї категорії, з яких 90% - молодь віком до 30 років. З урахуванням латентності явища та за оцінками експертів їх кількість в Україні становить 400 тис. За статистичними даними на профілактичних та диспансерних обліках в наркологічних диспансерах Запорізької області станом на 01.01.2007 р. перебуває понад 6408 наркоманів.
Демографічні та соціологічні дослідження процесу розповсюдженності явища наркоманії за останні п'ять років свідчать про незворотні наслідки у структурі споживачів наркотиків. Збільшується кількість непрацюючих, зростає частка жінок і неповнолітніх споживачів наркозасобів. Якщо раніше наркоманії розповсюджувалась здебільшого у межах міського населення, то за 5 років з подвоєною швидкістю вона поширилась серед жителів сільської місцевості.
Аналіз немедичного споживання наркотиків свідчить, що, незважаючи на експансію "важких" наркозасобів, перевага надається засобам кустарного виготовлення з маку та конопель. Протягом 2006 р. в Україні було виявлено 6202 фактів незаконних посівів маку та коноплі, на площі понад 6415,7 тис. кв. м знищено нарковмісних рослин. До адміністративної відповідальності за незаконні посіви маку та коноплі притягнуто 4296 осіб. Зазначені культури залишаються найбільш доступним джерелом наркосировини в нашій країні. В 2006 р. з незаконного обігу вилучено 24 тонни опійної макової соломи та 4,5 тонн марихуани [13, С. 6].
Необхідно зазначити, що за останні роки сталися якісні зміни у постачанні та розповсюдженні наркотичних засобів. Аналіз фактів вилучення "важких" наркотиків переконливо вказує на те, що переважна їх більшість, зокрема героїну, проходить транзитом сухопутними маршрутами з країн Центральної Азії через західні кордони з Російською Федерацією крізь територію нашої держави до західноєвропейських ринків. Певна частка цих наркотиків залишається в Україні, внаслідок чого наркоринок в державі дедалі більше переорієнтовується на наркотичні засоби контрабандного походження [16, С. 41].
Якщо ще 2-3 роки тому переважна більшість героїну вилучалася у громадян країн Африканського континенту, то наразі основну масу наркоділків складають громадяни середньоазіатських країн колишнього СРСР та громадяни Пакистану і Афганістану, які безпосередньо організовують канали доставки наркотиків до України. Насичення наркоринку контрабандними наркотичними засобами призвело до значного падіння їх ціни. Якщо ще рік тому роздрібна (вулична) ціна героїну складала 80-120 доларів США за 1 г, то зараз вона становить 40-80 доларів США, а оптова ціна за цей час знизилась з 40-70 доларів США до 10-30 доларів США за грам. [13, С. 8]
З 312 тис. розкритих у 2006 р. злочинів по лінії карного розшуку - кожне сьоме (47,9 тис.) було пов'язано з наркотиками (15,4%), серед яких тяжкі складають 27,4%, у тому числі: 10867 - збут наркотиків, 1588 - притоноутримання, 375 - втягнення у наркоманію, 291 - розкрадання наркозасобів [13, С. 10].
До незаконного обігу наркотиків залучається все більше осіб, які вбачають у ньому досить легкий і швидкий засіб збагачення. Серед них переважають непрацюючі особи у віці до 30 років (53,9%), значний прошарок яких складають жінки (23,6%) та підлітки (2,7%) [13, С. 14].
Таким чином, розповсюдження наркотиків призводить не лише до зростання наркозлочинності у нашій країні, а й до ускладнення криміногенної обстановки в цілому. Це обумовлює необхідність термінового вжиття відповідних заходів щодо виявлення, документування злочинної діяльності та притягнення до кримінальної відповідальності розповсюджувачів наркотичних засобів.


СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Конституція України від 28.06.1996 р. № 254к96-ВР в ред. від 01.01.2006 р. //http://zakon.rada.gov.ua
2. Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 р. № 2341-ІІІ в ред. від 01.10.2007 р. //http://zakon.rada.gov.ua
3. Про боротьбу з корупцією: Закон України від 05.10.1995 р. № 356/95-ВР в ред. від 11.03.2007 р. //http://zakon.rada.gov.ua
4. Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю: Закон України від 30.06.1993 р. № 3341-XІІ в ред. від 03.03.2006 р. //http://zakon.rada.gov.ua
5. Аванесов Г. А. Криминология. - М.: Юрид. лит., 1984. - 438 с.
6. Алексеев А. И. Криминология: (Курс лекций). - М.: Щит-М,
1999. - 340 с.
7. Антонян Ю. М. Преступность среди женщин. - М.: Российское право, 1992. - 256 с.
8. Биленчук П. Д., Еркенов С. Е., Кофанов А. В. Транснациональная преступность: состояние и трансформация. - К.: Атика, 2005. - 224 с.
9. Бова А. Організована злочинність за умов глобалізації // Нова політика. - 2006. - № 6. - С. 38 - 45.
10. Гриб В., Ларичев В., Федотов А. Организованная преступность - различные подходы к ее пониманию // Государство и право. - 2000. - № 1. - С. 48 - 53.
11. Даньшин И. Н. Введение в криминологическую науку. - Харьков: Право, 1998. - 144 с.
12. Джужа О. М., Моісеєв Є. М., Василевич В. В. Криміналогія: Спеціалізований курс лекцій / За заг. ред. О. М. Джужі. - К.: Атіка, 2001. - 368 с.
13. Звіт про роботу органів слідства та дізнання за 12 місяців 2006 р.: Статистична звітність, форма І-СЛ. - 40 с.
14. Курс кримінології: Загальна частина: Підручник: У 2-х кн. Кн. 1. - К.: Юрінком Інтер, 2006. - 352 с.
15. Мельник М.І. Фактори корупції // Право України. - 2004. - № 5. - С. 12 - 17.
16. Орлов В. И. Борьба с незаконныи оборотом наркотических средств и роль органов внутренних дел в ее осуществление. - К.: МВС України, 2005. - 140 с.
17. Серебрякова В. А. Преступность среди женщин как объект криминалогического изучения // Вопросы борьбы с преступностью. - Вып. 22. - М.: Юрид. лит., 1975. - С. 30 - 38.