1.Митні органи, їх структура 2. Мито

КОНТРОЛЬНА РОБОТА
з дисципліни "Митне право України"

ПЛАН

1. Митні органи як система державних органів України,
їх структура 3
2. Мито: поняття, особливі види 12
3. Задача № 1 16
4. Задача № 2 18
Список використаної літератури 20

1. МИТНІ ОРГАНИ ЯК СИСТЕМА ДЕРЖАВНИХ ОРГАНІВ УКРАЇНИ, ЇХ СТРУКТУРА
Регулювання митної справи здійснюють вищі органи державної влади та управління України.
Головні напрямки митної політики України, структура системи органів державного регулювання митної справи, розмір мит та умов митного обкладення, спеціальні митні зони та митні режими на території України, перелік товарів, експорт, імпорт і транзит яких через територію України забороняється, визначається Верховною Радою України.
Державна митна служба України (ДМСУ) є центральним органом державної виконавчої влади, підвідомчим Кабінету Міністрів України. Служба організовує здійснення митної політики, забезпечує ефективне функціонування митної системи.
ДМСУ у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, постановами Верховної Ради України, указами та розпорядженнями Президента України, актами Кабінету Міністрів України.
У межах своїх повноважень ДМСУ організовує та контролює виконання актів законодавства України про митну справу. ДМСУ узагальнює практику застосування законодавства з питань, що входять до її компетенції, розробляє пропозиції щодо вдосконалення цього законодавства та виносить їх на розгляд Кабінету Міністрів України.
До складу Державної митної служби України входять: Центральний апарат ДМСУ, спеціалізовані установи та митниці.
Центральний апарат ДМСУ: Голова ДМСУ, перший заступник Голови ДМСУ, заступники Голови ДМСУ.
Управління ДМСУ: власної безпеки та контролю; організації митного контролю; по організації боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил; митно-тарифне; митних платежів; статистики; аналізу, прогнозування та зв'язків з громадськістю; фінансово-економічне; бухгалтерського обліку та звітності; кадрами; міждержавних зв'язків; правове; справами.
Самостійні відділи: сектор режимно-секретної та мобілізаційної роботи; профспілковий комітет центрального апарату служби; чергова частина.
Спеціалізовані установи: рада профспілки працівників митних органів України; господарсько-експлуатаційне митне управління; постачальне митне управління; автотранспортне митне господарство; центральна митна лабораторія; інформаційно-аналітичне управління; Київський центр підвищення кваліфікації; Хмельницький центр підвищення кваліфікації; Академія митної служби; санаторій "Перлина".
Митниці:
– регіональні: Київська; Західна; Карпатська; Подільська; Чорноморська; Кримська; Донбаська; Східна; Північна; Дніпровська;
– прямого підпорядкування: Бориспільська; Севастопольська; Центральна енергетична; Оперативна (у складі Управління власної безпеки та контролю).
Регіональна митниця є митним органом, який на території закріпленого за ним регіону в межах своєї компетенції здійснює митну справу та забезпечує комплексний контроль за додержанням законодавства України з питань митної справи, керівництво і координацію діяльності підпорядкованих йому митниць та спеціалізованих митних установ і організацій (ч. 1 ст. 14 МКУ).
Створення, реорганізація та ліквідація регіональних митниць здійснюються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.
Як зазначається у ч. 1 ст. 15 МКУ, митниця є митним органом, який безпосередньо забезпечує виконання законодавства України з питань митної справи, справляння податків і зборів та виконання інших завдань, покладених на митну службу України.
Митниця підпорядковується регіональній митниці та спеціально уповноваженому центральному органу виконавчої влади в галузі митної справи або спеціально уповноваженому центральному органу виконавчої влади в галузі митної справи безпосередньо.
Для забезпечення виконання регіональними митницями та митницями завдань, покладених на них державою, можуть створюватися митні пости (ч. 1 ст. 16 МКУ).
Митний пост є структурним підрозділом регіональної митниці, митниці, яка безпосередньо здійснює митний контроль та оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України.
Митні пости створюються в міру необхідності у населених пунктах, на залізничних станціях, в аеропортах, морських та річкових портах та інших об'єктах, розташованих у зоні діяльності регіональної митниці, митниці.
У межах бюджетних коштів, передбачених для утримання митної служби України, виключно для забезпечення виконання завдань, покладених на митні органи, в митній службі України можуть створюватися експлуатаційні, транспортні, інформаційно-аналітичні, кінологічні спеціалізовані установи та освітні організації.
Крім того, у митній службі України створюються Центральна митна лабораторія, яка є спеціалізованою митною установою, і митні лабораторії, які є структурними підрозділами регіональних митниць, митниць.
Митна варта – спеціальні підрозділи митних органів, призначені для боротьби з порушеннями митних правил, охорони територій, будівель, споруд та приміщень митних органів, охорони та супроводження товарів і транспортних засобів, забезпечення охорони зон митного контролю (ч. 1 ст. 19 МКУ).
Підрозділи митної варти розміщуються, як правило, в місцях розташування регіональних митниць і митниць.
Згідно зі статтею 11 МКУ митні органи України при проведенні в життя митної політики розв'язують такі головні завдання:
1) виконання та контроль за додержанням законодавства України з питань митної справи;
2) захист економічних інтересів України;
3) забезпечення виконання зобов'язань, передбачених міжнародними договорами України з питань митної справи, укладених в установленому законом порядку;
4) сприяння захисту інтелектуальної власності учасників зовнішньоекономічних зв'язків, інших юридичних та фізичних осіб;
5) застосування відповідно до закону заходів тарифного та нетарифного регулювання при переміщенні товарів через митний кордон України;
6) здійснення митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, вдосконалення форм і методів їх здійснення;
7) контроль за дотриманням правил переміщення валютних цінностей через митний кордон України;
8) здійснення спільно з іншими уповноваженими органами державної влади заходів щодо захисту інтересів споживачів товарів і додержання учасниками зовнішньоекономічних зв'язків державних інтересів на зовнішньому ринку;
9) створення сприятливих умов для прискорення товарообігу та пасажиропотоку через митний кордон України;
10) боротьба з контрабандою та порушеннями митних правил;
11) розвиток міжнародного співробітництва у галузі митної справи;
12) ведення митної статистики;
13) ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності;
14) здійснення верифікації (встановлення достовірності) сертифікатів походження товарів з України.
Повноваження митних органів можна розкрити через їх основні завдання та компетенцію, а також через функції, що вони виконують:
– участь у розробці та реалізації митної політики держави. Жодний відомчий орган чи орган місцевого самоврядування не мають права втручатися, відміняти рішення митного органу;
– забезпечення в межах своїх повноважень економічної безпеки держави, яка є основою державного суверенітету;
– забезпечення дотримання законодавства, контроль за виконанням якого покладено на митні органи, вжиття заходів щодо захисту прав та інтересів громадян, організацій, держави, які виникають при реалізації митної справи;
– захист економічних інтересів держави, національного товаровиробника;
– застосування засобів митного регулювання торговельно-економічних відносин в країні, в її міжнародних та економічних відносинах;
– збирання митних платежів, податків, зборів;
– участь у розробці заходів економічної політики відносно до товарів, що переміщуються через митний кордон;
– забезпечення дотримання дозвільного порядку переміщення товарів і транспортних засобів через кордон України;
– боротьбу з контрабандою, порушеннями митних правил, незаконним переміщенням зброї, наркотичних засобів, культурних і національних цінностей, співробітництво з іншими державами в боротьбі з міжнародним тероризмом тощо;
– здійснення митного контролю і митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон, створення умов для прискорення переміщення товарів;
– ведення митної статистики зовнішньої торгівлі і спеціальної митної статистики;
– розробка і вдосконалення товарної номенклатури зовнішньоекономічної діяльності;
– контроль за вивозом стратегічних та інших важливих для інтересів держави товарів (експортний контроль);
– здійснення валютного контролю в межах їх компетенції;
– проведення науково-дослідних робіт, лабораторних дослідів (експертизи товарів);
– підготовка фахівців у галузі митної справи;
– забезпечення у встановленому порядку інших державних органів, організацій і громадян інформацією стосовно митної справи;
– розвиток матеріально-технічної і соціальної бази митних органів, створення необхідних умов для праці і життя митників.
Митні органи, спеціалізовані митні установи та організації та їх посадові особи при виконанні покладених на них завдань взаємодіють з іншими органами державної влади, органами місцевого самоврядування, а також з підприємствами та громадянами в порядку, встановленому законодавством (ст. 26 МКУ)
Державні та інші органи, які не здійснюють загального керівництва митною справою, не мають права приймати рішення, які входять до компетенції митних органів України, чи іншим чином втручатися в діяльність цих органів.
Митні органи у своїй діяльності взаємодіють із правоохоронними органами (прокуратурою, СБУ, МВС України, Держкомкордоном, ДПА).
У разі виявлення під час здійснення митного контролю ознак злочинів, що не належать до контрабанди, начальник митного органу чи особа, яка його заміщує, повідомляє виявлені дані органам досудового слідства.
Своєю чергою, інші правоохоронні органи повідомляють митним органам наявні факти правопорушень, пов'язаних із порушенням митних правил або контрабандою.
Основні принципи і форми взаємодії митних органів із правоохоронними і контролюючими органами визначені спільною Інструкцією про взаємодію і розмежування функцій щодо здійснення контролю на державному кордоні, затвердженою 10 відомствами і зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 23 травня 1994 р.
Взаємодія здійснюється в таких напрямках:
– розробка і здійснення погоджених спільних заходів щодо запобігання, виявлення і припинення порушень чинного митного законодавства, протидії контрабандному і незаконному переміщенню через митний кордон товарів та інших предметів;
– розслідування і розкриття злочинів та інших правопорушень у сфері зовнішньоекономічної діяльності;
– обмін інформацією;
– аналіз результатів і розробка нових форм взаємодії.
Підрозділи по боротьбі з контрабандою та порушенням митних правил, інші підрозділи митних органів проводять такі види спеціальних операцій:
– "Кордон" – спеціальна операція поза місцем розташування пунктів пропуску через державний кордон, у межах прикордонних контрольованих районів разом із прикордонними військами;
– "Кільце" – спеціальна операція з огляду (переогляду) транспортних засобів із вантажами, які переміщуються під митним контролем, разом із працівниками ДАІ;
– "Переогляд" – спеціальна операція з огляду (переогляду) транспортних засобів із вантажами, які переміщуються під митним контролем, без працівників ДАІ;
– "Аеропорт" – спеціальна операція з огляду (переогляду) літаків;
– "Потяг" – спеціальна операція з огляду (переогляду) потягів;
– "Акциз" – спеціальна операція разом із ДПА;
– "БОЗ" – спеціальна операція разом із підрозділами по боротьбі з організованою злочинністю правоохоронних органів;
– "База" – спеціальна операція з контролю за вантажами, які знаходяться під митним контролем у приміщеннях підприємств, організацій та установ;
– "Пошук" – спеціальна операція з обстеження та спостереження за визначеним районом (маршрутом) з метою виявлення та затримання контрабанди і порушників митних правил;
– "Морпорт" – спеціальна операція з огляду (переогляду) плавзасобів у морських та річкових портах.
Порядок взаємодії структурних підрозділів Держкомкордону і Державної митної служби поза місцем розташування пунктів пропуску через державний кордон, у межах прикордонних контрольованих районів визначається Інструкцією про порядок взаємодії структурних підрозділів Держкомкордону України і підрозділів митної варти України.
З підрозділами МВС України (УБОЗ, ДАІ, "Беркут", Держслужба охорони "Титан" та ін.) взаємодія здійснюється як у рамках проведення операцій ("Кільце", "База", "Пошук", "Переогляд"), рейдів, так й інших спільних заходів.
Взаємодія з підрозділами СБУ здійснюється як у рамках комплексних багатоцільових операцій, так і у формі повсякденної оперативно-службової діяльності. При цьому приділяється увага не лише обміну інформацією, необхідною для планування і здійснення спільних операцій, про оперативну обстановку на державному кордоні, але й на митній території України.
Взаємодія з підрозділами Державної податкової адміністрації організовується для проведення операцій "Акциз", "База", "Переогляд". Крім того, останнім часом поширилася така нова форма взаємодії з ДПА, як пошукова робота з виявлення і припинення діяльності фіктивних комерційних фірм.
Отже, успішна протидія витонченим спробам протиправного переміщення товарів та інших предметів через митний кордон України вимагає спільних методів і засобів боротьби, принципово нових форм і механізму правового та практичного співробітництва, єдності інтересів і зусиль професіоналів різних державних органів.

2. МИТО: ПОНЯТТЯ, ОСОБЛИВІ ВИДИ
Мито – це податки, що встановлюються на імпортні, а в окремих випадках – й на експортні товари.
Мито, що стягується митницею, є податком на товари та інші предмети, які переміщуються через митний кордон України (ст. 6 Закону України "Про Єдиний митний тариф" від 05.02.1992 р. № 2097-XІІ в ред. від 01.01.2009 р.).
Держава використовує мито для вирішення двох основних завдань:
1) фіскальне мито до товарів, які не виробляються підприємствами України, – з метою забезпечення державного бюджету податковими надходженнями;
2) протекціоністське мито – з метою зменшення переваг іноземного виробника на українському ринку стосовно вітчизняного виробника.
Митний тариф має кілька ставок оподаткування: максимальні (або генеральні), мінімальні та преференційні.
Максимальні мита діють щодо товарів країн, з якими не укладені торговельні договори та угоди.
Мінімальні мита поширюються на товари країн, з якими укладені торговельні контракти та угоди, що передбачають взаємне надання режиму найбільшого сприяння.
Преференційними (пільговими) митами оподатковується імпорт товарів із країн, що розвиваються.
В Україні застосовуються такі види мита:
– адвалерне, що нараховується у відсотках до митної вартості товарів та інших предметів, які обкладаються митом;
– специфічне, що нараховується у встановленому грошовому розмірі на одиницю товарів та інших предметів, які обкладаються митом;
– комбіноване, що поєднує обидва ці види митного обкладення.
Ввізне мито нараховується на товари та інші предмети при їх ввезенні на митну територію України. Ввізне мито є диференційованим:
– до товарів та інших предметів, що походять з держав, які входять разом з Україною до митних союзів або утворюють з нею спеціальні митні зони, і в разі встановлення будь-якого спеціального преференційного митного режиму згідно з міжнародними договорами за участю України, застосовуються преференційні ставки ввізного мита, передбачені Єдиним митним тарифом України;
– до товарів та інших предметів, що походять з країн або економічних союзів, які користуються в Україні режимом найбільшого сприяння, котрий означає, що іноземні суб'єкти господарської діяльності цих країн або союзів мають пільги щодо мит, за винятком випадків, коли зазначені мита та пільги щодо них встановлюються в рамках спеціального преференційного митного режиму, застосовуються пільгові ставки ввізного мита, передбачені Єдиним митним тарифом України;
– до решти товарів та інших предметів застосовуються повні (загальні) ставки ввізного мита, передбачені Єдиним митним тарифом України.
Вивізне мито нараховується на товари та інші предмети при їх вивезенні за межі митної території України.
На окремі товари та інші предмети може встановлюватися сезонне ввізне і вивізне мито на строк не більше чотирьох місяців з моменту їх встановлення (ст. 10 Закону України "Про єдиний митний тариф").
З метою захисту економічних інтересів України, українських виробників та у випадках, передбачених законами України, у разі ввезення на митну територію України і вивезення за межі цієї території товарів незалежно від інших видів мита можуть застосовуватися особливі види мита:
– спеціальне мито;
– антидемпінгове мито;
– компенсаційне мито (ст. 11 Закону України "Про єдиний митний тариф").
Спеціальне мито застосовується:
– як засіб захисту українських виробників;
– як засіб захисту національного товаровиробника у разі, коли товари ввозяться на митну територію України в обсягах та (або) за таких умов, що заподіюють значну шкоду або створюють загрозу заподіяння значної шкоди національному товаровиробнику;
– як запобіжний засіб щодо учасників зовнішньоекономічної діяльності, які порушують національні інтереси у сфері зовнішньоекономічної діяльності;
– як заходи у відповідь на дискримінаційні та (або) недружні дії інших держав, митних союзів та економічних угруповань, які обмежують здійснення законних прав та інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та (або) ущемляють інтереси України.
Антидемпінгове мито застосовується:
– у разі ввезення на митну територію України товарів, які є об'єктом демпінгу, яке заподіює шкоду національному товаровиробнику;
– у разі вивезення за межі митної території України товарів за ціною, істотно нижчою за ціни інших експортерів подібних або безпосередньо конкуруючих товарів на момент цього вивезення, якщо таке вивезення заподіює шкоду.
Компенсаційне мито застосовується:
– у разі ввезення на митну територію України товарів, які є об'єктом субсидованого імпорту, яке заподіює шкоду національному товаровиробнику;
– у разі вивезення за межі митної території України товарів, для виробництва, переробки, продажу, транспортування, експорту або споживання яких безпосередньо або опосередковано надавалася субсидія, якщо таке вивезення заподіює шкоду.
Єдиний митний тариф України – це систематизований звід ставок мита, яким обкладаються товари та інші предмети, що ввозяться на митну територію України або вивозяться за межі цієї території (ч. 1 ст. 3 Закону України "Про єдиний митний тариф"). Єдиний митний тариф України базується на міжнародно визнаних нормах і розвивається у напрямі максимальної відповідності до загальноприйнятих у міжнародній практиці принципів і правил митної справи.
Ставки Єдиного митного тарифу України є єдиними для всіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності незалежно від форм власності, організації господарської діяльності та територіального розташування, за винятком випадків, передбачених законами України та її міжнародними договорами. Їх диференційовано залежно від функцій, які повинне виконувати мито в економічній політиці держави.
Єдиний митний тариф затверджується Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України.

3. ЗАДАЧА № 1
Гр. України Іванова Т. Г. при перетинанні митного кордону України задекларувала у МД-4 3000 дол. США та золоту обручку. При усному опитуванні вона підтвердила, що іншої валюти і золотих прикрас в неї немає, але при огляді валізи гр. Іванової Т. Г. інспектором митниці було знайдено 1050 євро та 2 золоті ланцюжки.
Дайте оцінку ситуації. Якщо є порушення, визначте статтю по МКУ й напишіть фабулу протоколу.

Особа, якій належать товари, що переміщуються через митний кордон України (ч. 1 ст. 87 МКУ), зобов'язана:
– здійснити декларування товарів відповідно до порядку, встановленого МКУ;
– на вимогу митного органу пред'явити товари для митного контролю і митного оформлення;
– надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних процедур;
– сплатити податки і збори (ч. 2 ст. 88 МКУ).
Валютні цінності, цінності, предмети, що переміщуються громадянами через митний кордон України, підлягають усному або письмовому декларуванню (п. 2.1 Порядку декларування валютних цінностей, цінностей, предметів, що переміщуються через митний кордон України громадянами, і оформлення митної декларації, затвердженого наказом ДМСУ від 22.11.2001 р. № 763 в ред. від 08.08.2008 р.).
Іванова Т. Г. при перетинанні митного кордону України задекларувала лише 3000 дол. США та золоту обручку. При усному опитуванні вона підтвердила, що іншої валюти і золотих прикрас вона не має.
Втім, в її валізі інспектором митниці було знайдено 1050 євро та 2 золоті ланцюжки, про які Іванова Т. Г. не повідомила митний орган.
Таким чином, в діях Іванової Т. Г. очевидні ознаки митного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 340 МКУ, – недекларування товарів, що переміщуються через митний кордон України, тобто незаявлення за встановленою формою точних відомостей (наявність, найменування або назва, кількість тощо) про товари, які підлягають обов'язковому декларуванню у разі переміщення через митний кордон України.
Можлива фабула протоколу:
"14.01.2009 р. о 18 год. в аеропорту Бориспіль при перетинанні митного кордону України гр. Іванова Т. Г. задекларувала у МД-4 3000 дол. США та золоту обручку. При усному опитуванні вона підтвердила, що іншої валюти і золотих прикрас в неї немає. Проте при огляді валізи гр. Іванової Т. Г. інспектором митниці було знайдено 1050 євро та 2 золоті ланцюжки.
Беручи до уваги, що встановлені факти свідчать про наявність ознак правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 340 Митного кодексу України, керуючись статтями 359, 360 і 363 Митного кодексу України, -
ПОСТАНОВИВ ..."

4. ЗАДАЧА № 2
ТОВ "Нафтоснабпродукт" заявило до митного оформлення бензин у кількості 25600 кг, загальною вартістю 1352649 грн., який було завезено з Російської Федерації. Визначте митний режим, у якому буде проводитись оформлення, та які митні платежі при цьому будуть сплачені.

У статті 185 МКУ зазначається, що відповідно до мети переміщення товарів через митний кордон України запроваджуються такі види митного режиму: імпорт; реімпорт; експорт; реекспорт; транзит; тимчасове ввезення (вивезення); митний склад; спеціальна митна зона; магазин безмитної торгівлі; переробка на митній території України; переробка за межами митної території України; знищення або руйнування; відмова на користь держави.
Декларант самостійно визначає митний режим товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до мети їх переміщення та на підставі документів, що подаються митному органу для здійснення митного контролю та митного оформлення (ч. 1 ст. 186 МКУ).
У даному випадку оформлення буде проводитися в режимі імпорту – режиму, відповідно до якого товари ввозяться на митну територію України для вільного обігу без обмеження строку їх перебування на цій території та можуть використовуватися без будь-яких митних обмежень (ст. 188 МКУ).
Ввезення товарів на митну територію України в режимі імпорту передбачає:
– подання митному органу документів, що засвідчують підстави та умови ввезення товарів на митну територію України;
– сплату податків і зборів, якими обкладаються товари під час ввезення на митну територію України відповідно до законів України;
– дотримання вимог, передбачених законом, щодо заходів нетарифного регулювання та інших обмежень.
У даному випадку при ввезенні бензину буде сплачено мито й податок на додану вартість відповідно до розрахованої митної вартості продукту.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Конституція України від 28.06.1996 р. № 254к/96-ВР в ред. від 15.10.2008 р.
2. Митний кодекс України від 11.07.2002 р. № 92-ІV в ред. від 22.05.2008 р.
3. Про Єдиний митний тариф: Закон України від 05.02.1992 р. №2097-XІІ в ред. від 01.01.2009 р.
4. Порядок декларування валютних цінностей, цінностей, предметів, що переміщуються через митний кордон України громадянами, і оформлення митної декларації, затверджений наказом Державної митної служби України від 22.11.2001 р. № 763 в ред. від 08.08.2008 р.
5. Жорін Ф. Л. Правові основи митної справи в Україні: Навч. посібник. – К.: КНЕУ, 2001. – 248 с.
6. Кивалов С. В. Таможенное право. – Одесса: Изд-во Одесской юрид. академии, 2006. – 248 с.
7. Коментар до Митного кодексу України / За ред. П. В. Пашка, М. М. Каленського. – К.: Юстініан, 2004. – 736 с.
8. Митний кодекс України та інши законодавчі акти, які регулюють митну діяльність. – Харків: Неофіт, 2003. – 200 с.
9. Основи митної справи: Навч. посібник. – 2-ге вид., перероб. та доп. – К.: Знання, 2002. – 318 с.
10. Сандровский К. К. Таможенное право в Украине: национальное и международное. – К.: Знання, 2000. – 462 с.
11. Серветник А. В. Правове регулювання повноважень митних органів України // Митна справа. – 2004. – № 2. – С. 13 – 16.
12. Терещенко С. Основи митного законодавства України: Питання теорії і практики зовнішньоекономічної діяльності: Навч. посібник. – К.: Август, 2001. – 422 с.