Кр 1.Митний Кодекс України 2.Нетарифне регулювання

Контрольна робота
з дисципліни "Митне право України"

ПЛАН

1. Митний Кодекс України, правові акти в сфері
митного законодавства 3
2. Нетарифне регулювання 10
Завдання № 3 16
Завдання № 4 18
Список використаної літератури 20

1. МИТНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ, ПРАВОВІ АКТИ В СФЕРІ МИТНОГО ЗАКОНОДАВСТВА
Основним джерелом митного права, як і інших галузей законодавства, є Конституція України.
Конституція України встановлює низку норм, що мають загальне значення для митного законодавства:
– про спрямування діяльності держави та її органів;
– про верховенство права;
– про міжнародні договори як частину національного законодавства України;
– про забезпечення регулювання і захисту власності, екологічної безпеки й підтримання екологічної рівноваги на території України;
– про захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки;
– спрямованість зовнішньоекономічної діяльності на забезпечення національних інтересів шляхом підтримання мирного і взаємовигідного співробітництва з членами міжнародного співтовариства та ін.
Прийнятий Верховною Радою України 11 липня 2002 р. за № 92-ІV та підписаний 31 липня 2002 р. Президентом України, Митний кодекс України є правонаступником Митного кодексу від 12 грудня 1991 р. № 1970-XІІ. Новий митний кодекс набрав чинності 1 січня 2003 р.
У новій редакції Митного кодексу України враховано багатий досвід здійснення митної політики незалежною Україною. В цьому нормативно-правовому акті законодавець узагальнив та систематизував положення основних нормативно-правових актів з питань організації митної справи.
Структурно МКУ складається із преамбули, 21 розділу, що поділяються на 67 глав і мають 432 статті:
І. Загальні положення (статті 1-39).
ІІ. Митний контроль (статті 40-69).
ІІІ. Митне оформлення (статті 70-90).
ІV. Переміщення та пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України (статті 91-109).
V. Митні процедури при переміщенні товарів через митний кордон України різними видами транспорту (статті 110-153).
VІ. Розпорядження товарами, що перебувають під митним контролем (статті 154-175).
VІІ. Підприємницька діяльність із надання послуг з декларування товарів і транспортних засобів та перевезення товарів, що переміщуються через митний кордон України або перебувають під митним контролем (статті 176-184).
VІІІ. Митний режим щодо товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України (статті 185-246).
ІX. Особливості пропуску та оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України громадянами (статті 247-255).
X. Контроль за переміщенням через митний кордон України товарів, що містять об'єкти права інтелектуальної власності (статті 256-258).
XІ. Митна вартість товару і методи визначення митної вартості товарів (статті 259-275).
XІІ. Країна походження товарів (статті 276-285).
XІІІ. Митні пільги (статті 286-302).
XІV. Митна статистика (статті 303-310).
XV. Українська Класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності (статті 311-314).
XVІ. Верифікація сертифікатів про походження товарів з України (статті 315-316).
XVІІ. Запобігання контрабанди (статті 317-318).
XVІІІ. Порушення митних правил і відповідальність за них. Відповідальність осіб, що беруть участь у провадженні у справах про порушення вимог митних правил (статті 319-355).
XІX. Провадження у справах про порушення вимог цього кодексу (статті 356-406).
XX. Працівники митних органів, спеціалізованих митних установ та організацій України (статті 407-432).
XXІ. Прикінцеві положення.
МКУ встановлює засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України.
У МКУ визначені: функції митних органів; принципи переміщення товарів і транспортних засобів (право на ввезення та вивезення, заборона на ввезення та вивезення, обмеження на ввезення та вивезення); митні платежі; митне оформлення; митний контроль; відповідальність за порушення митних правил, а також правила провадження в справах про такі порушення та їх виконання.
МКУ від 11.07.2002 р. № 92-ІV містить багато новацій порівняно зі со своїм попередником.
Наприклад, МКУ визначає особливості здійснення митних процедур при переміщенні товарів через митний кордон України морським, річковим, авіаційним, залізничним та автомобільним видами транспорту, а також митних процедур на трубопровідному транспорті, лініях електропередач, каналах міжнародного поштового обміну.
Особливо важливою новацією є запровадження методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог Генеральної угоди з тарифів і торгівлі від 30 жовтня 1947 р., а саме:
– за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються;
– за ціною угоди щодо ідентичних товарів;
– за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів;
– на основі віднімання вартості;
– на основі додавання вартості;
– резервного.
Основним методом визначення митної вартості товарів є метод за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються.
Ще одним нововведенням МКУ є регламентація застосування тимчасової та неповної декларацій, а також періодичної митної декларації (ст. ст. 82, 83 МКУ).
Трапляються випадки, коли декларант з поважних причин не може здійснити у повному обсязі декларування товарів і транспортних засобів, які ввозяться на митну територію України, безпосередньо під час переміщення їх через митний кордон України (крім товарів, які переміщуються транзитом через територію України).
Зазначимо, що перелік поважних причин має визначити ДМСУ. Такі товари можуть бути випущені у вільний обіг у спрощеному порядку після того, як декларант надасть митному органу тимчасову чи неповну декларацію. При цьому декларант має взяти на себе зобов'язання у строк, що не перевищує 30 днів з дня випуску товарів у вільний обіг, надати митному органу митну декларацію, заповнену у звичайному порядку.
Не менш актуальними є положення ст. 71 МКУ, які дозволяють суб'єктам підприємницької діяльності утримувати об'єкти митної інфраструктури – вантажні митні комплекси, автопорти та автотермінали.
Перелік новацій МКУ можна продовжувати й продовжувати.
Отже, МКУ становить основу митного законодавства України.
За своїм характером він є комплексним законом, що регулює різноманітні відносини, які зачіпають різні галузі права – адміністративне, цивільне, фінансове, кримінальне та, в означеній частині, міжнародне.
Положення МКУ деталізуються у законах України.
Наприклад, Закон України "Про єдиний митний тариф" від 05.02.1992 р. №2097-XІІ в ред. від 01.01.2009 р. визначає порядок формування та застосування єдиного митного тарифу України.
Цей Закон встановлює порядок формування та застосування митного тарифу – інструменту торговельної політики та державного регулювання внутрішнього ринку товарів України у його взаємозв'язку із світовим ринком, а також правила обкладання товарів митом при їх переміщенні через митний кордон України.
Серед інших законів України, що належать до митного права, можна назвати:
– "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23.09.1994 р.;
– "Про єдиний збір, що справляється у пунктах пропуску через державний кордон України" від 04.11.1999 р.;
– "Про ставки акцизного збору і ввізного мита на деякі товари (продукти)" від 11.07.1996 р.;
– "Про транзит вантажів" від 20.10.1999 р.;
– "Про режим іноземного інвестування" від 19.03.1996 р.;
– "Про вивіз, ввезення й повернення культурних цінностей" від 21.09.1999 р.;
– "Про гуманітарну допомогу" від 22.10.1999 р. та ін.
До нормативних актів належать Укази Президента України, Постанови Кабінету Міністрів України. Це пояснюється характером митної справи та необхідністю оперативно вирішувати питання щодо забезпечення вигоди для українських громадян при перетині митного кордону, підприємців – при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності тощо.
У митному праві України є значна частка відомчих норм, що приймаються наказами ДМСУ як центральним органом виконавчої влади, що забезпечує проведення в життя державної митної політики, організовує функціонування митної системи та здійснює управління цією сферою. У передбачених законодавством України випадках її рішення є обов'язковими для виконання центральними і місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоуправління, підприємствами, закладами і організаціями всіх форм власності та громадянами.
В разі необхідності ДМСУ видає разом з іншими центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування спільні акти.
Інтеграційний напрям розвитку українського законодавства та міжнародні зобов'язання України визначають значення міжнародних конвенцій і домовленості у сфері митного права як його джерел. Міжнародні угоди з митної справи охоплюють такі напрями, як:
– процедуру догляду міжнародних поштових відправлень;
– уніфікацію митних правил при морському, залізничному, повітряному, автомобільному сполученні та змішаних перевозах;
– митне оформлення контейнерів;
– правовий статус осіб, які виїжджають за кордон на постійне місце проживання, і митний режим багажу, що перевозиться окремо від пасажирів.
Таким чином, митне право можна визначити як систему юридичних норм, що регулюють становище і діяльність суб'єктів відносин, які складаються в процесі здійснення митними органами покладених на них функцій щодо економічної (насамперед) охорони кордонів держави й реалізації її митної політики всередині країни та у міжнародному спілкуванні.
Що стосується джерел митного права, то в юридичному змісті мова йде про форми, в яких виражаються юридичні настанови, які відносяться до митної справи. Форми ці загальні для всієї системи внутрішнього права, тобто законодавство як таке, нормативні акти органів державного управління, а також юридичні звичаї, санкціоновані державою.


2. НЕТАРИФНЕ РЕГУЛЮВАННЯ
Нетарифне регулювання – це комплекс заходів обмежено-заборонного порядку, що перешкоджають проникненню іноземних товарів на внутрішній ринок країни.
Мета нетарифного регулювання полягає:
1) у покращенні конкурентних умов в імпортуючій країні;
2) в захисті національної промисловості, здоров'я населення, охороні навколишнього середовища, моралі, релігії і національній безпеці.
Нетарифні обмеження є заходами прихованого протекціонізму. На думку спеціалістів, у зовнішній торгівлі використовуються більше 50 таких заходів, що вживаються як через адміністративні, так і через фінансові інструменти регулювання.
Заборони експорту та імпорту
Це вимушені заходи, визнані міжнародною практикою. Заборони можуть виступати у відкритій і закритій формах. Різновидом заборони відкритої форми являються часткові заборони, які, своєю чергою, можуть мати безумовний і умовний характер. Заборони безумовного характеру встановлюються на імпорт товарів, здатних заподіяти шкоду різним сферам життєдіяльності держави. Умовні заборони використовують тоді, коли постачальник імпортної продукції не дотримується встановлених правил і норм. Крім постійно діючих заборон, використовуються також сезонні й тимчасові заборони на ввіз.
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" від 16.04.1991 р. №959-XІІ в ред. від 25.04.2008 р. в Україні забороняється:
– експорт з території України предметів, які становлять національне, історичне, археологічне або культурне надбання українського народу, що визначається згідно із законами України;
– імпорт або транзит будь-яких товарів, про які заздалегідь відомо, що вони можуть завдати шкоди суспільній моралі, здоров'ю чи становити загрозу життю населення, тваринному світу та рослинам, або призвести до заподіяння шкоди навколишньому природному середовищу, якщо стосовно транзитних товарів не вжито необхідних заходів для запобігання такої шкоди;
– імпорт продукції та послуг, що містять пропаганду ідей війни, расизму та расової дискримінації, геноциду тощо, які суперечать відповідним нормам Конституції України;
– експорт природних ресурсів, які вичерпуються, якщо обмеження також застосовуються до внутрішнього споживання або виробництва;
– експорт та імпорт товарів, які здійснюються з порушенням прав інтелектуальної власності;
– експорт з території України товарів у межах виконання рішень Ради Безпеки Організації Об'єднаних Націй про застосування обмежень або ембарго на поставки товарів у відповідну державу.
Кількісні обмеження експорту та імпорту
Вони є традиційними методами кількісного обмеження в міжнародній торгівлі. До них відносяться квотування і ліцензування.
Квотування являє собою лімітування розміру імпорту (експорту) з допомогою квот (контингентів).
Квота – це встановлення у вартісному чи фізичному вираженні певного обсягу експорту (імпорту) на визначений період (рік, квартал та ін.).
Квотування здійснюється з метою:
– ліквідації торговельного і платіжного дисбалансів з окремими країнами;
– регулювання попиту і пропозиції на внутрішньому ринку;
– виконання міжнародних зобов'язань і досягнення взаємовигідних домовленостей.
В Україні використовують такі види квот:
1) глобальні – встановлюються для товарів без визначення конкретних країн, куди вони експортуються чи з яких вони імпортуються;
2) групові – для товарів з визначенням групи країн, куди вони експортуються чи з яких вони імпортуються;
3) індивідуальні – для товарів з визначенням конкретної країни, куди вони можуть експортуватися чи з якої вони можуть імпортуватися.
Ліцензування – це обмеження у вигляді одержання права чи дозволу (ліцензії) від уповноважених державних органів на ввіз (вивіз) певного обсягу товарів.
В Україні використовуються такі види ліцензій:
1) генеральна – відкритий дозвіл на експортні (імпортні) операції по окремому товару чи окремій країні (групі країн) на протязі періоду дії режиму ліцензування по даному товару;
2) разова (індивідуальна) – одноразовий дозвіл, який має іменний характер і видається для здійснення кожної окремої операції конкретним суб'єктом ЗЕД на період, необхідний для її здійснення;
3) відкрита (індивідуальна) – дозвіл на експорт (імпорт) товару на протязі конкретного періоду (але не менше одного місяця) з визначенням його загального обсягу.
Ліцензії на експортно-імпортні операції видаються на основі заявок суб'єктів ЗЕД згідно з формою, затвердженою наразі Міністерством економіки України.
Рішення про встановлення режиму ліцензування і квотування зовнішньоекономічних операцій приймається Кабінетом Міністрів України з визначенням списку конкретних товарів, які підпадають під режим ліцензування і квотування, а також періоду дії цього режиму.
"Добровільні" обмеження експорту
Їх відносять в особливу групу кількісних обмежень. Вони являють собою неофіційну домовленість між експортером та імпортером про обмеження ввозу певних товарів на ринок імпортера.
Ще наприкінці 50-х р.р. минулого століття США почали нав'язувати азіатським країнам угоду про добровільне обмеження в односторонньому порядку в США текстилю, а пізніше – стального прокату і ряду інших товарів. З 1969 р. система "добровільних" квот почала діяти на світовому ринку чорних металів, охопивши майже 2/3 світового ринку цих товарів. Й таких прикладів можна навести багато.
Наразі у світі країнами досягнуто більше 100 угод про "добровільне" обмеження експорту і про встановлення мінімальних імпортних цін. Ці угоди, в першу чергу, торкаються торгівлі текстильної, швейної, взуттєвої промисловості, чорної металургії, молочними продуктами, побутовою електронікою, легковими автомобілями, металооброблюваними станками та ін.
Антидемпінгові заходи
Антидемпінгові заходи – специфічні заходи нетарифного регулювання, що являють собою судові та адміністративні тяжби, претензії, які пред'являють національні підприємці іноземним постачальникам, звинувачуючи їх у продажу товарів по занижених цінах (нижче "нормальних" цін), що може завдати шкоду місцевим виробникам.
Антидемпінгові заходи часто використовуються країною-імпортером для здійснення тиску на експортерів з метою захисту свого ринку.
Технічні бар'єри
Технічні бар'єри – це перешкоди для імпорту іноземних товарів, що виникають у зв'язку з їх невідповідністю до національних стандартів систем виміру та інспекції якості, вимог техніки безпеки, санітарно-ветеринарних норм, правил упаковки, маркування та інших вимог.
Відомі такі технічні бар'єри:
1) вимоги про дотримання національних стандартів;
2) вимоги про одержання сертифікатів якості імпортної продукції;
3) вимоги до упаковки і маркування;
4) вимоги про дотримання певних санітарно-гігієнічних, ветеринарних, фітосанітарних норм, включаючи проведення заходів щодо охорони довкілля;
5) вимоги про дотримання митних формальностей і вимог законів про захист споживачів.
У багатьох випадках введення технічних бар'єрів диктується не стільки бажанням відгородити внутрішній ринок, скільки турботою про захист населення від шкідливих товарів.
Заходи, пов'язані із виконанням митних формальностей
До таких відносяться:
1) прикордонний податок, який накладається на товари за факт перетину кордону;
2) платежі, пов'язані з оформленням документів на митниці, митним оглядом товарів, перевіркою їх якості;
3) інші платежі (портові, статистичні, фітосанітарні та ін.).
Наприклад, в Україні за митне оформлення товарів залежно від митної вартості при перевищенні 1000 євро береться митний збір в розмірі 0,2% від митної вартості.
Імпортний депозит
Це попередня застава, яку імпортер повинен внести у свій банк перед закупівлею іноземного товару. Розмір застави залежить від вартості угоди. Імпортер не одержує по депозиту проценти, і через кілька місяців сума застави повертається. Протекціоністське значення імпортних депозитів полягає в тому, що вони збільшують витрати імпортера під час даної операції й підвищують ціну імпортного товару.
Отже, успішна зовнішньоекономічна діяльність багато в чому залежить не лише від ступеня нормалізації конкуренції на внутрішньому ринку, підвищення конкурентоспроможності вітчизняної продукції, але й від знання можливостей її збуту, дотримання умов роботи на зовнішніх ринках, норм і правил національних і міжнародних засобів впливу на зовнішню торгівлю.

ЗАВДАННЯ № З
При проведенні митного догляду вантажу ТОВ "Гранд-ЛТД" в зоні митного контролю інспектор митниці встановив, що митне забезпечення, яке накладене на машину з вантажем, втрачено. Водій повідомив, що він не знає, де втратив забезпечення, але вантаж не втрачено й не пошкоджено.
Дайте оцінку ситуації. Якщо є порушення митних правил, напишіть фабулу до протоколу.

Відповідь:
Митне забезпечення – це одноразові номерні запірно-пломбувальні пристрої, печатки, штампи, голографічні мітки та інші засоби ідентифікації, що використовуються митними органами для відображення та закріплення результатів митного контролю та митного оформлення (п. 13 ч. 1 ст. 1 МКУ).
Пошкодження або втрата пломб, печаток чи інших засобів митного забезпечення, зазначених у товаросупровідних документах, є митним правопорушенням (ст. 338 МКУ).
Таким чином, водій, який втратив митне забезпечення на вантаж, котрий він перевозив, вчинив правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 338 МКУ.
На нього може бути накладений штраф у розмірі до 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Про вчинене правопорушення складається протокол.
Приблизна фабула цього протоколу:
"25.01.2009 р. о 12 год. у зоні митного контролю Порубне при проведенні митного догляду вантажу ТОВ "Гранд-ЛТД" було встановлено, що накладене на нього митне забезпечення втрачено водієм О. О. Самойленко. Водій заявив, що він не знає, коли і де втрачено забезпечення, проте вантаж, що перевозиться, не втрачений і не пошкоджений.
Беручи до уваги, що встановлені факти свідчать про наявність ознак правопорушення, передбаченого статтею 338 Митного кодексу України, керуючись статтями 359, 360 і 363 Митного кодексу України, – ...".

ЗАВДАННЯ № 4
Громадянка України Степаненко І. В. при проходженні митного контролю на м/п "Запоріжжя-Аеропорт" пред'явила до митного контролю шубу жіночу вартістю 870 дол. США, золотий ланцюжок, золоту обручку, ноутбук та набір інструментів, вартістю 120 дол. США.
Визначте, що із вказаних товарів підлягає обкладенню митними платежами, визначте види митних платежів та суму, яку необхідно сплатити.

Відповідь:
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про порядок ввезення (пересилання) в Україну, митного оформлення й оподаткування особистих речей, товарів та транспортних засобів, що ввозяться (пересилаються) громадянами на митну територію України" від 13.09.2001 р. №2681-ІІІ в ред. від 16.11.2008 р., товари, що безпосередньо ввозяться громадянами в супроводжуваному багажі, сумарна митна вартість яких, заявлена громадянином або визначена митним органом шляхом складення митної вартості усіх товарів, не перевищує 1000 євро та/або загальна вага яких не перевищує 100 кг, підлягають обов'язковому письмовому декларуванню у порядку, передбаченому для громадян, та оподатковуються ввізним митом за ставкою в розмірі 20% митної вартості, податком на додану вартість та в установлених законодавством випадках акцизним та іншими зборами.
Таким чином, речі, які були пред'явлені І. В. Степаненко до митного контролю обкладається ввізним митом у розмірі 20% від їх сумарної митної вартості. Ця сума дорівнює: 990 * 20/100 = 198 дол.
Товари, що ввозяться громадянами на митну територію України, обкладаються ПДВ за ставкою, встановленою ст. 6.1.1 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. №168/97-ВР в ред. від 01.01.2009 р.
ПДВ становить 20% від бази оподаткування (основи для нарахування), у наданому разі також 198 дол.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Конституція України від 28.06.1996 р. № 254к/96-ВР в ред. від 15.10.2008 р.
2. Митний кодекс України від 11.07.2002 р. № 92-ІV в ред. від 22.05.2008 р.
3. Про зовнішньоекономічну діяльність: Закон України від 16.04.1991 р. №959-XІІ в ред. від 25.04.2008 р. //http://zakon.rada.gov.ua
4. Про Єдиний митний тариф: Закон України від 05.02.1992 р. №2097-XІІ в ред. від 01.01.2009 р.
5. Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. №168/97-ВР в ред. від 01.01.2009 р.
6. Про порядок ввезення (пересилання) в Україну, митного оформлення й оподаткування особистих речей, товарів та транспортних засобів, що ввозяться (пересилаються) громадянами на митну територію України: Закон України від 13.09.2001 р. №2681-ІІІ в ред. від 16.11.2008 р.
7. Жорін Ф. Л. Правові основи митної справи в Україні: Навч. посібник. – К.: КНЕУ, 2001. – 248 с.
8. Сандровский К. К. Международное таможенное право: Учебник. – К.: Знання, 2000. – 462 с.
9. Терещенко С. Основи митного законодавства України: Питання теорії і практики зовнішньоекономічної діяльності: Навч. посібник. – К.: Август, 2001. – 422 с.
10. Шишка Р. Б., Сергієнко В. В. Митне право України: Навч. посібник. – 3-тє вид., доп. й перероб. – Харків: Еспада, 2004. – 352 с.