Кр МИТНІ ПРОЦЕДУРИ ПРАВОВІ АСПЕКТИ РЕГУЛЮВАННЯ

РЕФЕРАТ
З дисципліни: Митне регулювання

Тема:
МИТНІ ПРОЦЕДУРИ: ПРАВОВІ АСПЕКТИ РЕГУЛЮВАННЯ

ПЛАН

Вступ 3
1. Правове регулювання митного контролю 5
2. Законодавче закріплення особливостей
митного оформлення й оподаткування 12
3. Співробітництво держав у галузі організації
та здійснення митних процедур 17
Висновки 19
Список використаної літератури 21

ВСТУП
Становлення України як незалежної держави, розвиток її в напрямі до правової, соціальної, демократичної, тобто такої, що відповідає параметрам сучасної цивілізованої країни, потребує вдосконалення всіх складових державної політики. Це, зокрема, стосується митної політики, яка визначає зміст діяльності держави та її компетентних органів в сфері регулювання зовнішньоекономічних відносин і має на меті захист національних інтересів, національної безпеки і економічного суверенітету держави.
Одним із засобів реалізації митної політики та окремих її функцій є митна справа. Митна справа включає в себе конкретні механізми впливу держави на суспільні відносини в митній сфері, а також систему органів державної влади та їх структурні підрозділи, що займаються впровадженням цих механізмів. Митна справа формалізується у відповідних нормативних актах з митних питань.
Митна справа або митна діяльність - це діяльність держави та її компетентних органів щодо встановлення тарифних та нетарифних обмежень стосовно переміщення товарів через митний кордон та контроль за їх виконанням в цілях проведення в життя державної митної політики.
Отже, митна діяльність держави тісно пов'язана із проведенням пев-них митних процедур - операцій із здійснення митного контролю за переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України, митного оформлення цих товарів і транспортних засобів, а також із справляння передбачених законом податків і зборів.
Виконання митних функцій є властивим державі вже вельми трива-лий період часу. Перші відомості про зовнішньоторговельні зв'язки та митні відносини між єгиптянами та фінікійськими містами містяться в історичних пам'ятках шостої династії в Стародавньому Єгипті, яка правила на початку ІІІ тис. до н.е. Тобто вже перші з держав, що існували, здійснювали певні заходи щодо обкладення податками товарів, які були предметами зовнішньої торгівлі.
З того часу така діяльність була властива практично всім формам державних утворень - рабовласницьким, феодальним, капіталістичним, соціалістичним, індустріальним та постіндустріальним. Наразі проведення власної митної політики, регулювання в митній сфері, здійснення митного контролю є необхідною ознакою державного суверенітету.
Митну справу в Україні становлять порядок переміщення через митний кордон України товарів та інших предметів, митне регулювання, пов'язане із встановленням мит та митних зборів, процедури митного контролю та інші засоби проведення в життя митної політики. Митна справа розвивається у напрямі гармонізації та уніфікації із загальноприйнятими в міжнародній практиці нормами та стандартами.
Всім зазначеним вище й обумовлена актуальність теми цього реферату.

1. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ МИТНОГО КОНТРОЛЮ
Митний контроль передбачає проведення митними органами мінімуму митних процедур, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.
Обсяг таких процедур та порядок їх застосування визначаються відповідно до Митного кодексу України, інших нормативно-правових актів, а також міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку.
Зрозумілим є положення щодо ролі та місця Конституції України як основного правового законодавчого акта і джерела, основи для правових положень та норм, які деталізуються в конкретних законах певної галузі права, у тому числі й митному праві.
Важливими чинними нормативними актами з регулювання митної справи, що, безумовно, стосуються митного контролю, є Указ Президента України від 29.12.1996 р. "Про Державну митну службу України", який наразі діє в ред. від 17.04.2006 р., та Указ Президента України від 24.08.2000 р. "Питання Державної митної служби України", яким затверджується Положення про Державну митну службу України (діє в ред. від 06.04.2004 р.).
Основним нормативно-правовим актом, яким врегульовано засади й процедури здійснення митного контролю в Україні, є Митний кодекс України.
За час, що минув після набрання Митним кодексом України 1991 р. чинності (з 1 січня 1992 р.), у міжнародних зовнішньоекономічних відносинах України сталися відчутні зміни. Збільшилися обсяги експортно-імпортних перевезень товарів, що належать суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності всіх форм власності, різними видами транспорту і перевізниками різних форм власності. Збільшився потік громадян, які переміщують товари через митний кордон України. Митна справа набула значного розвитку.
Все це зумовило прийняття численних нормативно-правових актів, які регулювали порядок переміщення через митний кордон України транспортних засобів, різних видів товарів та інших предметів, операції, пов'язані із здійсненням митного контролю за їх переміщенням, митного оформлення цих предметів, товарів і транспортних засобів, а також із справлянням передбачених законом податків і зборів.
Вимагав приведення у відповідність з міжнародно-правовими стандартами і реаліями сучасного стану суспільних відносин у галузі зовнішньоекономічної діяльності й провідний в системі нормативно-правових актів з митної справи законодавчий акт - Митний кодекс.
Прийнятий Верховною Радою України четвертого скликання новий Митний кодекс України від 11.07.2002 р. № 92-ІV значно відрізняється від свого попередника грунтовністю, чітким визначенням засад організації та здійснення митної справи в Україні, всебічним врегулюванням економічних, організаційних, правових, кадрових та соціальних аспектів діяльності митної служби України. Він складається з 21 розділу, 67 глав та 432 статей проти 11 розділів, 24 глав та 164 статей, що мав його попередник. На тривалий період він виконуватиме своє завдання із забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб'єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.
Митному контролю присвячений розділ ІІ Митного кодексу України (надалі - МКУ).
Це глава 6 "Організація митного контролю", що складається із ст.ст. 40-47, в яких визначено засади здійснення митного контролю, форми митного контролю та його принципи (зокрема, йдеться про вибірковість митного контролю); строки перебування під митним контролем, строки пред'явлення митному органу товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України; документи та відомості, необхідні для здійснення митного контролю; порядок доступу посадових осіб митних органів на територію чи в приміщення підприємств для здійснення митного контролю; підстави спільного митного контролю на митному кордоні України.
У главі 7 МКУ докладно врегульовано питання, пов'язані із зонами митного контролю.
Глава 8 МКУ (ст.ст. 53-61) присвячена здійсненню митного контроля. В ній йдеться про права митних органів щодо здійснення митного контролю; регулюється порядок проведення таких митних процедур: подання документів та відомостей, необхідних для здійснення митного контролю; огляд та переогляд товарів і транспортних засобів; огляд та переогляд ручної поклажі та багажу; особистий огляд; облік товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України; усне опитування громадян та посадових осіб підприємств; перевірка системи звітності та обліку товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України та ін.
У згаданій главі визначено також особливості використання техніч-них та спеціальних засобів для здійснення митного контролю; операцій з товарами і транспортними засобами, митне оформлення яких не закінчено; ідентифікації товарів, транспортних засобів, приміщень та інших місць під час здійснення митного контролю; залучення спеціалістів та експертів для участі у здійсненні митного контролю.
У главі 9 МКУ розглядаються особливі процедури митного контролю, а саме: порядок звільнення від окремих форм митного контролю (ст.ст. 66-67), порядок спрощеного митного контролю (ст. 68), порядок митного контролю після пропуску товарів і транспортних засобів (ст. 69).
Отже, треба визнати, що організація та здійснення митного контролю в Україні досконало врегульовано чинним МКУ.
На основі МКУ Державна митна служба України розробляє самостійно або за потреби разом з іншими відомствами виконавчої влади підзаконні нормативні акти (накази, постанови, розпорядження, інструкції), в яких конкретизуються порядок, технологія, умови реалізації конкретної митної норми, митної дії, процедури.
Взагалі, законодавство про митний контроль є вельми обсяжним. Розглянути його достатньо повно в межах курсової роботи просто неможливо. Це законодавство постійно вдосконалюється, в різні часи воно поповнювалося новими нормативно-правовими документами, які досі не втратили своєї правової значущості й діють наразі.
Розглянемо деякі з них.
З метою запровадження на постійній основі нової технології прикордонного та митного контролю у пунктах пропуску через державний кордон, започаткування змін в окремих елементах та формах прикордонного і митного контролю, що дають змогу поступово перейти до здійснення контрольних операцій на рівні практики роботи органів прикордонного та митного контролю ЄС, наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України та ДМСУ від 24.11.2003 р. № 297/793 затверджена Технологія прикордонного та митного контролю у пунктах пропуску через державний кордон.
Ця Технологія застосовується під час здійснення прикордонного та митного контролю у пунктах пропуску через державний кордон і забезпечує скорочення часу прикордонного та митного контролю осіб, їх особистих речей та транспортних засобів, зареєстрованих відповідними реєстраційними органами іноземних держав або України (якщо вони підлягають такій реєстрації), крім тих, що здійснюють перевезення зовнішньоекономічних вантажів або використовуються для таких перевезень.
Застосування елементів прикордонного та форм митного контролю, що не визначені в цій Технології, здійснюються відповідно до Типової технологічної схеми пропуску через державний кордон осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна, затвердженої наказом Держкомкордону України, ДМСУ та Мінтрансу України від 05.03.2001 № 152/165/130.
Відповідно до МКУ та з метою подальшого вдосконалення та спро-щення порядку митного контролю й митного оформлення товарів із застосуванням вантажної митної декларації розроблено Порядок здійснення митного контролю й митного оформлення товарів із застосуванням вантажної митної декларації, затверджений наказом ДМСУ від 20.04.2005 р. № 314 (наразі діє в ред. від 04.06.2006 р.). Порядок застосовується при здійсненні митного контролю й митного оформлення товарів у всіх митних режимах.
Оформлена вантажна митна декларація (ВМД) свідчить про надання суб'єкту зовнішньоекономічної діяльності права на розміщення товарів у заявлений митний режим і підтверджує права й обов'язки зазначених у ВМД осіб щодо здійснення ними відповідних правових, фінансових, господарських та інших дій.
Механізм здійснення митного контролю і митного оформлення природного газу під час його переміщення через митний кордон України встановлюється Порядком митного контролю та митного оформлення природного газу, що переміщується через митний кордон України трубопровідним транспортом, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2003 р. № 1958 в ред. від 10.06.2006 р.
Електроенергія, що переміщується через митний кордон України (крім технологічного переміщення), підлягає митному контролю та митному оформленню відповідно до Порядку. митного контролю і митного оформлення електроенергії, що переміщується через митний кордон України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.12.2003 р.
№ 1909.
З 4 березня 2006 р. набули чинності Правила митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України, затверджені наказом ДМСУ від 17.11.2005 р. № 1118 (наразі діють в ред. від 08.08.2006 р.).
Дія цих Правил поширюється на транспортні засоби, що переміщу-ються через митний кордон України громадянами, які не є суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, для постійного користування (у тому числі з метою розкомплектування на запасні частини) на митній території України (за її межами) або з метою транзиту, а також тимчасово вивозяться за межі митної території України.
З метою забезпечення контролю за доставкою в митниці призначення транспортних засобів особистого користування, що переміщуються через митну територію України транзитом, наказом ДМСУ від 25.07.2006 р. № 630 затверджений Порядок здійснення контролю за доставкою в митниці призначення транспортних засобів особистого користування, що переміщуються через митну територію України транзитом
Цей Порядок є гарантом надійного контролю за переміщенням громадянами, які не є суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, транспортних засобів між митними органами України, оперативного реагування в разі виникнення непередбачених ситуацій під час такого переміщення, а також ведення статистичної обробки й аналізу інформації про ці транспортні засоби.
Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 11, ст. ст. 58 та 156 МКУ та з метою вдосконалення системи контролю за доставкою товарів, що переміщуються через митний кордон України, був розроблений Порядок здійснення контролю за доставкою в митниці призначення переміщуваних через митний кордон України товарів окремих видів. Порядок затверджено наказом ДМСУ від 13.10.2005 р. № 969. Дія Порядку поширюється на:
а) товари гуманітарної допомоги, що ввозяться на митну територію України (крім тих, що ввозяться з метою транзиту);
б) несупроводжуваний багаж громадян - при ввезенні його на митну територію України, вивезенні з неї, транзиті через територію України;
в) товари, що ввозяться на митну територію України й переміщуються цією територією з будь-якою метою, у тому числі з метою транзиту, за укладеними в установленому порядку зовнішньоекономічними договорами (контрактами):
- у ручній поклажі;
- у супроводжуваному багажі;
- у несупроводжуваному багажі, який перевозиться залізницею в поштових та/або поштово-багажних вагонах;
г) міжнародні поштові відправлення.
1.02.2006 р. постановою Кабінету Міністрів України № 80 затверджений Перелік документів, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України. У них перелічені документи, обов'язкові для подання (митна декларація, товарно-транспортний документ на перевезення, зовнішньоекономічний договір, рахунок (Іnvoіce) або інший документ, який визначає вартість товару) та 20 документів, необхідність подання яких визначається нормативно-правовими актами ДМСУ з урахуванням мети переміщення, виду транспорту, характеру товару, способів розрахунку та інших факторів, що впливають на митні процедури (декларація митної вартості, декларація про встановлені виробником або імпортером максимальні роздрібні ціни на підакцизні товари, облікова картка суб'єкта зо-внішньоекономічної діяльності або її копія, завірена цим суб'єктом, та ін.).
Відповідно до Конвенції про міжнародну цивільну авіацію, Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур (Кіото, 1973), ст. 68 МКУ, з метою спрощення митного контролю предметів, що переміщуються громадянами, які прямують авіаційним транспортом, і для наближення митних процедур до міжнародних стандартів наказом ДМСУ від 18.02.2006 р. № 137 затверджені Правила застосування спрощеного порядку здійснення митного контролю предметів, що переміщуються громадянами, які прямують авіаційним транспортом. Спрощений митний контроль застосовується як при в'їзді громадян на митну територію України, так і при виїзді за її межі.
В Україні діє Державна цільова програма забезпечення митних органів технічними засобами митного контролю на 2004-2010 р.р., затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2004 р. № 1255.
Метою Програми є забезпечення митних органів сучасними техніч-ними засобами митного контролю для запобігання переміщенню через митний кордон заборонених до пропуску та небезпечних товарів і транспортних засобів. Її основні завдання: визначення перспектив щодо забезпечення митних органів сучасними технічними засобами митного контролю та підтримання їх у належному технічному стані і підвищення ефективності протидії на митному кордоні сучасним загрозам національній безпеці в умовах демократичного розвитку держави та її інтеграції до ЄС.
2. ЗАКОНОДАВЧЕ ЗАКРІПЛЕННЯ ОСОБЛИВОСТЕЙ МИТНОГО ОФОРМЛЕННЯ Й ОПОДАТКУВАННЯ
Загальні положення митного оформлення й оподаткування регулю-ються МКУ (розділ ІІІ).
У главі 10 МКУ йдеться про загальні положення митного оформлення, зокрема, визначено, що метою митного оформлення є засвідчення відомостей, одержаних під час митного контролю товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, та оформлення результатів такого контролю, а також статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів і транспортних засобів. Митне оформлення здійснюється посадовими особами митного органу (ст. 70).
Операції митного оформлення, порядок їх здійснення, а також форми митних декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів і транспортних засобів, визначаються Кабінетом Міністрів України.
МКУ визначає такі основні положення, що регулюють процедуру митного оформлення: місце і час здійснення митного оформлення (ст. 71); початок митного оформлення (ст. 72); права декларантів під час митного оформлення (ст. 73); митне оформлення військових транспортних засобів та військової техніки (ст. 74); взяття проб та зразків товарів (ст. 75); подання митним органам актів, складених підприємствами (ст. 76); мова документів, які подаються для здійснення митного контролю та митного оформлення (ст. 77); строки митного оформлення (ст. 78); спрощений порядок митного оформлення деяких видів товарів (ст. 79); обов'язки митного органу щодо роз'яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення (ст. 80).
Окрема глава МКУ (глава 11) присвячена процедурі декларування.
Так, у статті 81 МКУ зазначається, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари і транспортні засоби, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.
Умови та порядок застосування форм декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення митних декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів і транспортних засобів, встановлюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.
Статтями 82-83, 89 МКУ врегульовано порядок подання тимчасової, неповної, періодичної та попередньої митних декларацій, статтею 85 - строки декларування, у статті 86 розглянута процедура прийняття митної декларації, у статті 88 визначено обов'язки декларанта.
Необхідно зазначити, що практично у всіх нормативно-правових актах, які регулюють порядок організації та здійснення митного контролю, йдеться і про митне оформлення, оскільки ці дві процедури не існують одна без одної.
Не залишились поза увагою законодавця й проблеми оподаткування, особливостям якого присвячено чимало статей МКУ.
У наданому підрозділі курсової роботи необхідно згадати Закон України "Про порядок ввезення (пересилання) в Україну, митного оформлення й оподаткування особистих речей, товарів та транспортних засобів, що ввозяться (пересилаються) громадянами на митну територію України" від 01.07.2004 р. в ред. від 30.12.2005 р. № 3151-ІV.
Цей Закон встановлює порядок митного оформлення й оподаткування особистих речей, товарів, транспортних засобів та окремих номерних вузлів до них, що ввозяться (пересилаються) в супроводжуваному й несупроводжуваному багажі, вантажних, експрес- та міжнародних поштових відправленнях на митну територію України і належать громадянам.
Так, у статті 4 Закону зазначено, що товари, які безпосередньо вво-зяться громадянами в супроводжуваному багажі будь-якими видами транспорту на митну територію України, пересилаються в несупроводжуваному багажі або в міжнародних поштових відправленнях, сумарна митна вартість яких не перевищує 1000 євро та загальна вага яких не перевищує 100 кг, підлягають обов'язковому письмовому декларуванню митним органам в порядку, передбаченому для громадян, та оподатковуються ввізним митом за ставкою в розмірі 20% від митної вартості, податком на додану вартість та в установлених законодавством випадках акцизним та іншими зборами.
Товари, що пересилаються на адреси громадян у вантажних та екс-прес-відправленнях, сумарна митна вартість яких не перевищує 1000 євро та загальна вага яких не перевищує 100 кг, підлягають обов'язковому письмовому декларуванню митним органам в порядку, передбаченому для громадян, та оподатковуються ввізним митом за повними ставками митного тарифу України, податком на додану вартість та в установлених законодавством випадках акцизним та іншими зборами.
Законом врегульовано митне оформлення й оподаткування транспортних засобів і окремих номерних вузлів до транспортних засобів, що ввозяться громадянами для вільного використання; митне оформлення й оподаткування єдиного неподільного товару; окремих товарів та транспортних засобів, що ввозяться (пересилаються) громадянами на митну територію України.
Взятий Україною курс на інтеграцію своєї економіки у світову рин-кову систему, входження до ЄС вимагає дотримання визнаних у міжнародних відносинах систем класифікації та кодування товарів, єдиної форми декларування експорту та імпорту товарів, інших загальноприйнятих у міжнародній практиці норм та стандартів, подальшого приведення митного законодавства України, зокрема у галузі митних тарифів і зборів, у відповідність з міжнародно-правовими нормами.
Верховна Рада України ще 12.12.1991 р. схвалила у першому читанні проект Закону України "Про єдиний митний тариф" (постанова № 1971-XІІ). Після його доопрацювання у комісіях Верховної Ради у закордонних справах, з питань економічної реформи і управління народним господарством у співпраці з Кабінетом Міністрів України та Державним комітетом митного контролю Верховна Рада вже 05.02.1992 р. прийняла Закон України "Про Єдиний митний тариф" (№ 2097-ХІІ), який був введений в дію з 1 березня 1992 р.
Постановою Верховної Ради "Про введення в дію Закону України "Про Єдиний митний тариф" від 05.02.1992 р. № 2098-ХІІ Кабінетові Міністрів України доручалося розробити Єдиний митний тариф, який і було затверджено Декретом Кабінету Міністрів від 11.01.1993 р. № 4-93. Цей документ містив систематизований перелік товарів за їх групами і видами (товарними позиціями), одиницями виміру з визначенням їх коду згідно з Гармонізованою системою опису та кодування товару та встановленням митних ставок.
Протягом часу дії Єдиного митного тарифу він зазнав численних змін, переважно щодо ставок ввізного мита на окремі види товарів, уточнення видів товарів та присвоєння їм кодів.
У 2001 р. Верховна Рада України прийняла Закон України "Про Митний тариф України" від 05.04.2001 р. № 2371-ІІІ, у якому згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності, що базується на Гармонізованій системі опису та кодування товарів, дається систематизований перелік ставок ввізного мита, яке справляється з товарів, що ввозяться на митну територію України. Закон, на відміну від порядку, що існував раніше, визначає, що "встановлення нових та зміна діючих ставок ввізного мита, визначених Митним тарифом України, здійснюється Верховною Радою України шляхом прийняття законів України з урахуванням висновків Кабінету Міністрів України" (ст. 2).
У Митному тарифі України товари, що підлягають митному контролю на території України, систематизовані, як і в Єдиному митному тарифі 1993 р., в 21 розділі та зведені у 97 груп, проте він має значно більшу кількість товарних позицій і підпозицій. Всього обсяг Митного тарифу України становить понад 1500 сторінок, тобто він майже вдесятеро більший за обсяг Єдиного митного тарифу.
Наразі Закон України "Про єдиний митний тариф" діє в ред. від 08.05.2008 р.
Крім цього документа, питання, що стосуються митних тарифів і зборів, регулює низка підзаконних нормативно-правових актів.
3. СПІВРОБІТНИЦТВО ДЕРЖАВ У ГАЛУЗІ ОРГАНІЗАЦІЇ
ТА ЗДІЙСНЕННЯ МИТНИХ ПРОЦЕДУР
З моменту проголошення Україною незалежності було укладено низку міжнародних договорів та угод з митних питань. Переважна більшість багатосторонніх міжурядових та міжвідомчих угод з митних питань, учасницею яких є Україна, створені та діють в рамках СНД. Серед основних документів необхідно назвати такі:
1. Угода про співробітництво та взаємодопомогу в митних справах від 15.04.1994 р., що набрала чинності з 07.11.1994 р.
2. Угода про спрощення та уніфікацію процедур митного оформлення на митних кордонах від 08.07.1994 р.
3. Угода про співробітництво в галузі підготовки та підвищення кваліфікації митних працівників від 23.11.1994 р.
4. Угода про Єдину товарну номенклатуру зовнішньоекономічної діяльності СНД від 03.11.1995 р.
5. Угода про співробітництво митних служб з питань затримання та повернення культурних цінностей, що незаконно ввозяться та вивозяться від 15.04.1994 р.
Згадані документи стали правовою основою для взаємодії та співробітництва митних органів країн-учасниць СНД у більшості сфер їх діяльності.
Стосовно співробітництва нашої держави з країнами ЄС 16.06.1994 р. була підписана широкомасштабна Угода про партнерство та співробітництво між ЄС і Україною. Вона була ратифікована з боку України 10.11.1994 р. і набрала чинності з 01.03.1998 р. Угода охоплює також питання співробітництва держав у митних справах. Зокрема, ст. 76 визначено порядок взаємодії держав-учасниць в митних питаннях. Так, у п. 1 ст. 76 зазначено, що метою співробітництва є забезпечення виконання усіх положень, що мають бути прийняті відносно торгівлі та торгівлі на основі взаємної вигоди і досягнення зближення української митної системи з митною системою ЄС.
Що стосується двосторонніх міжнародних угод про взаємодопомогу та співробітництво в митних справах, то більшість з них створена на базі Найробійської конвенції або моделі двосторонньої Угоди про адміністративну взаємодопомогу у належному застосуванні митного законодавства та у попередженні, розслідуванні і боротьбі з митними правопорушеннями, яка була підготовлена і запропонована увазі країн-членів Радою митного співробітництва.

ВИСНОВКИ
Отже, характерними рисами, особливостями такого феномену як митні процедури є їх комплексний характер.
Виходячи з цього, головні напрями митної політики України в цієї сфері пов'язані із державним регулюванням розмірів мит та умов митного обкладення, визначенням спеціальних митних зон та митних режимів на території України, переліку товарів, експорт, імпорт та транзит яких через територію України забороняється.
Митні органи України при здійсненні митних процедур розв'язують такі головні завдання:
- захист економічних інтересів України;
- контроль за додержанням законодавства України про митну справу;
- забезпечення виконання зобов'язань, які випливають з міжнародних договорів України стосовно митної справи;
- використання засобів митно-тарифного та позатарифного регулю-вання при переміщенні через митний кордон України товарів та інших предметів;
- вдосконалення митного контролю і оформлення товарів та інших предметів, що переміщуються через митний кордон України;
- комплексний контроль разом з Національним банком України за валютними операціями;
- здійснення заходів щодо захисту інтересів споживачів товарів і додержання учасниками зовнішньоекономічних зв'язків державних інтересів на зовнішньому ринку за участю Міністерства зовнішньоекономічних зв'язків України;
- створення сприятливих умов для прискорення товарообігу та пасажиропотоку через митний кордон країни;
- боротьба з контрабандою та порушеннями митних правил;
- співробітництво з митними та іншими органами зарубіжних країн, а також з міжнародними організаціями з питань митної справи;
- ведення митної статистики.
Під час переміщення товарів, транспортних засобів та інших предметів через митний кордон України уповноваженими посадовими особами митного органу здійснюються:
- перевірка, аналіз та реєстрація у передбачених випадках товаросупровідних, товаротранспортних та інших необхідних документів;
- прийняття рішення щодо здійснення митного огляду транспортних засобів, товарів та інших предметів;
- у передбачених законодавством випадках проведення митного оформлення товарів та інших предметів;
- прийняття рішення щодо можливості переміщення транспортних засобів, товарів та інших предметів через митний кордон.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Конституція України від 28.06.1996 р. № 254к96-ВР в ред. від 11.12.2007 р. //http://zakon.rada.gov.ua
2. Митний кодекс України від 11.07.2002 р. № 93-ІV в ред. від 22.05.2008 р. //http://zakon.rada.gov.ua
3. Про Державну митну службу України: Указ Президента України від 29.12.1996 р. в ред. від 17.04.2006 р. //http://zakon.rada.gov.ua
4. Про Єдиний митний тариф: Закон України від 05.02.1992 р. в ред. від 08.05.2008 р. //http://zakon.rada.gov.ua
5. Жорін Ф. Л. Правові основи митної справи в Україні: Навч. посібник. - К.: КНЕУ, 2001. - 248 с.
6. Митна політика та митна справа, поняття і співвідношення // Митна справа. - 2006. - № 6. - С. 20 - 27.
7. Основи митної справи: Навч. посібник. - 3-те вид., перероб. та доп. - К.: Знання, 2004. - 318 с.
8. Серветник А. В. Правове регулювання повноважень митних органів України // Митна справа. - 2005. - № 2. - С. 13 - 16.
9. Терещенко С. Основи митного законодавства України: Питання теорії і практики зовнішньоекономічної діяльності: Навч. посіб-ник. - К.: Август, 2001. - 422 с.