Кр Митний контроль

КОНТРОЛЬНА РОБОТА
з дисципліни "Митне право України"

ПЛАН

1. Поняття та предмет митного права 3
2. Поняття митного контролю, основні форми митного контролю, поняття митного оформлення 12
Завдання № 3 15
Завдання № 4 18
Список використаної літератури 20

1. ПОНЯТТЯ ТА ПРЕДМЕТ МИТНОГО ПРАВА
Відомо, що кожна галузь права має свій предмет і метод регулювання.
Митне право – явище відносно нове, тому хоча митна справа існує з давніх часів, її правовий аспект мало досліджений та недостатньо розроблений. Серед юристів-науковців є різні погляди не лише щодо формулювання предмета митного права, але й стосовно того, чи є це самостійна галузь правової науки взагалі.
Деякі вчені вважають, що мова може йти лише стосовно митного законодавства як сукупності законів, що регулюють митну справу.
На думку інших спеціалістів, митне право треба розглядати як окреме право або як галузь, підгалузь чи окремий інститут адміністративного права. Тому наразі крапку не поставлено, і є достатньо можливостей для наукових баталій.
Разом з тим доцільно підкреслити, що при визначенні питання щодо права на існування окремої науки завжди треба визначити фундаментальні категорії і поняття, що її характеризують. Серед інших категорій такими є предмет і метод правового регулювання. Інакше кажучи, в основу розподілу галузей права наука здавна покладає предмет правового регулювання, тобто коло суспільних відносин, що регулюються нормами окремого права (галузі, підгалузі). Кожне право має свій специфічний предмет правового регулювання.
Питання щодо предмета регулювання митного права є складним і не достатньо чітко визначеним в юридичній галузі.
Так, відомий вчений-юрист К. Сандровський зазначав, що стосовно митного права предметом правового регулювання є суспільні відносини, які виникають у зв'язку з впровадженням державного митного режиму і проведенням митної політики в цілому [6, с. 11].
Недоліки такого визначення предмета митного права назвати не важко, перш за все тому, що в основу визначення покладені лише "митний режим" і "митна політика".
Разом з тим, митна справа і за змістом, і за структурою – явище складне, багатопланове, має комплексний характер. Тому суспільні відносини в галузі митної справи можна поділити на групи, що різняться за специфікою і регулюються окремими нормами різних галузей права:
1) конституційного;
2) адміністративного;
3) адміністративно-процесуального;
4) цивільного;
5) кримінального, кримінально-процесуального;
6) трудового тощо.
До груп суспільних відносин, на які можна класифікувати предмет регулювання митного права, можна віднести:
– суспільні відносини в галузі митної політики держави;
– суспільні відносини і принципи, пов'язані з переміщенням через митний кордон товарів, транспортних засобів;
– суспільні відносини, що характеризують статус митних режимів;
– суспільні відносини в галузі митно-тарифного регулювання;
– суспільні відносини в галузі стягнення митних платежів;
– суспільні відносини, пов'язані з митним оформленням;
– суспільні відносини в галузі митного контролю;
– суспільні відносини в галузі митної статистики;
– суспільні відносини, що виникають у зв'язку з контрабандою та скоєнням інших злочинів у галузі митної справи;
– суспільні відносини у зв'язку з порушенням митних правил і відповідальністю (адміністративною) за це;
– суспільні відносини у зв'язку з провадженням у справах про порушення митних правил, порушення кримінальних справ на контрабанду, проведення дізнання.
До цього треба додати відносини, що виникають в Україні у зв'язку з участю держави в міжнародних митних організаціях, співробітництві з митними службами інших держав тощо.
Загальною ознакою всіх зазначених груп суспільних відносин є те, що в сукупності вони складають суспільні відносини в галузі митної справи. Ці відносини регулюються не лише правовими нормами, закладеними в Митний кодекс України, але й нормами адміністративного, кримінального, цивільного, фінансового та деяких інших галузей права. Тобто суспільні відносини, які виникають під час виконання митної справи, – складні й мають комплексний характер, поділяються умовно на окремі групи або блоки суспільних відносин, які самі по собі регулюються іншими галузями права.
Те, що об'єднує ці групи, і те, що складає в цілому механізм їх правового регулювання, – це і є митним правом. Те, що об'єднує ці групи суспільних відносин, увесь цей комплекс однорідних суспільних відносин, пов'язаний із митною справою, і становить предмет митного права.
В юридичній науці є погляди, які допускають існування комплексних галузей права, що регулюються галузевими методами і механізмами, мають комплексне утворення (морське право, банківське право, господарське право та ін.).
Складові частини цих комплексних утворювань розвиваються по-різному. Тому розвиток адміністративного, кримінального чи іншого права обов'язково впливає на розвиток митного права. Це обумовлює часті зміни митного законодавства і внесення доповнень до нього.
Отже, митне право можна визначити як комплексну галузь права, котра складається із різних правових інститутів і правових норм, що регулюють суспільні відносини в галузі митної справи.
До предмета регулювання митного права треба віднести характер і зміст митної справи, основи митної політики, статус і функції митних органів, порядок переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон, митні платежі, митне оформлення і митний контроль, інші складові частини митної справи і засоби проведення митної політики.
Митна справа і митне право України активно розвиваються у зв'язку з посиленням державної політики ринкової економіки та інтеграцією держави у світове співтовариство відповідно до вимог міжнародних норм у галузі митної справи.
Важливою та необхідною ознакою кожної галузі права є її метод, яким регулюються суспільні відносини, здійснюється вплив на суб'єктів – носіїв цих суспільних відносин.
Виходячи із комплексного характеру митного права, можна зауважити, що визначення його методу потребує виділення притаманних лише митному праву ознак, способів і заходів впливу на суб'єктів суспільних відносин, які охоплюються цією галуззю права.
Відомо, що всі методи правового регулювання поділяються на імперативні та диспозитивні.
Імперативний метод об'єднує способи власного впливу на суб'єкт конкретних суспільних відносин. У його основі лежить чітко визначена поведінка фізичної чи юридичної особи, громадянина, державного, громадського органу, приватної господарської структури.
Імперативний метод правового регулювання є найбільш типовим для адміністративного та кримінального права і грунтується на відносинах влади та підпорядкуванні сторін. У таких відносинах сторони не бувають рівними, одна сторона підпорядковується іншій, лише одна із сторін має право визначати свою власну волю та вимагати від іншої відповідного реагування, відповідної правової поведінки.
Аспект імперативності митної справи втілюється в діяльності держави, яка визначає порядок і умови переміщення товарів через митний кордон з конкретною державою, порядок здійснення митного контролю, митного оформлення та інших митних процедур. Імперативність є головною ознакою адміністративного методу, який є основним при правовому регулюванні суспільних відносин, що виникають при здійсненні митної справи.
Своєю чергою, обов'язковими ознаками адміністративного методу є формулювання, визначення обов'язкових до виконання приписів, заборон, обмежень і дозволів. Управління митною справою неможливо без владних вказівок, обов'язкових вимог чіткого виконання конкретних дій. Обов'язкові владні приписи в митній галузі – це покладання на сторони юридичного обов'язку виконати конкретні правові дії в умовах, що передбачені конкретною митно-правовою нормою.
Для забезпечення чіткого функціонування митної справи держава закріплює в нормах митного права свої вимоги до діяльності митних органів та їх взаємовідносини з іншими центральними і місцевими владними структурами. Всі митні органи повинні діяти лише в межах своєї компетенції і відповідно до визначеного державою порядку. Митним структурам заборонено все, що не дозволено нормативними актами, які визначають їх компетенцію.
Відповідно, кожна фізична і юридична особа наділена правом оскаржити, у тому числі й в у судовому порядку, рішення, дії, бездіяльність митних органів та їх посадових осіб, якщо це призвело до порушення їх законних прав і свобод.
Важливу роль у митному праві відіграє інститут заборон, тобто приписів, які покладають юридичний обов'язок не скоювати ті чи інші дії в передбачених митно-правовою нормою умовах.
Правові форми цих заборон у митій справі бувають як у прямих заборонах (заборона на ввезення в Україну чи вивезення з неї конкретних видів товарів і транспортних засобів), так і у формі вказівок на вичерпний перелік дій (порядок декларування товарів, порядок прийняття митних декларацій, внесення до них змін тощо).
Заборони в митній справі можуть проявлятися і у формі чітко визначеного порядку, технології виконання дій, митних процедур, зокрема на етапі оформлення декларацій, проведення митного контролю, особистого огляду тощо. Обов'язковість виконання заборон забезпечується в митній справі шляхом установлення адміністративної та кримінальної відповідальності за її порушення.
Метод митного права вбирає в себе і аспекти методу офіційного дозволу на виконання визначених дій. Його суть полягає у тому, що держава законодавчо визначає можливі митні режими для товарів і транспортних засобів, а право прийняття рішення щодо дозволу на вибір конкретного режиму в конкретних обставинах або на відмову в ньому належить виключно митним органам.
Подальший розвиток демократичних засад у державній діяльності сприятиме значному поширенню в митній справі цивільно-правового методу – диспозитивного способу визначення повноважень суб'єктів митних суспільних відносин.
Характерною ознакою диспозитивного методу є принцип рівності прав фізичних і юридичних осіб на ввезення в державу та вивезення з неї товарів і транспортних засобів. Митні закони і норми поширюються на всіх однаково, якщо в них не зроблені обмеження відносно конкретних категорій фізичних та юридичних осіб.
Диспозитивний метод у митному праві знаходить своє вираження і в тому, що суб'єкти митних відносин можуть домовлятися між собою щодо умов виконання окремих митних процедур. Зокрема, митний огляд та митне оформлення товару може здійснюватися не лише в місцях розташування митного органу та у визначений робочий час. За домовленістю сторін і відповідно до встановленого ДМСУ порядку такі митні дії можуть бути здійснені в будь-якому місці (місце аварійного приземлення літака, місце дорожньо-транспортної пригоди) і в будь-який час (в нічний час, у вихідні та святкові дні).
Таким чином, метод митного права, яким регулюються суспільні відносини в митній справі, органічно поєднує імперативний і диспозитивний (адміністративно-правовий та цивільно-правовий) методи в різних формах прояву в конкретній реальній ситуації.
Проблема співвідношення митного права з іншими галузями права – складна і її не можна обмежувати певними рамками.
Конституційне право, яке є головним, базовим для всіх інших галузей права, відповідно має відношення і до митного права.
Деякі норми конституційного права, не втрачаючи свого базового характеру, водночас входять до складу митного права. Зокрема, це вимоги Конституції України щодо забезпечення економічної безпеки, положення про права і свободи, обов'язки громадян України, іноземних громадян та осіб без громадянства, особисту недоторканість, свободу пересування, право на відшкодування за рахунок держави матеріальної та моральної шкоди, завданої діяннями службових осіб (співробітниками митних органів), обов'язок сплачувати податки і збори у встановленому порядку і розмірі.
До митного законодавства і права прямо відноситься положення ст. 9 Конституції України, відповідно до якого чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Оскільки митне право є складовою частиною правової системи України, то зрозуміло, що принципи і норми міжнародного права в галузі митної справи, що визнала Україна, повністю переходять і на нього.
Принципове значення для формування і функціонування митного права і законодавства має положення ст. 8: "Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні їй відповідати".
Таким чином, можна сказати, що конституційне право визначає принципи, базові засади митного права (як і інших галузей права). Конституційні положення і норми покликані стати правовими стимуляторами оновлення Митного кодексу, приведення його положень у відповідність до вимог Конституції України.
Якщо розглядати загальну характеристику митного права, то воно, комплексне за своїм характером, вбирає в себе окремі норми кримінального і кримінально-процесуального права. Проте якщо кримінальне право розглядати як одну із базових галузей права, то воно слугує відправною засадою для частини митного права, яке регулює відносини, що виникають при скоєнні злочинів (контрабанда).
Санкції за такі злочини в МКУ не визначаються, у ньому містяться відсилання до КК України.
Ті обставини, що поняття і склад злочину "контрабанда" визначається і в МКУ, лише підкреслює комплексний характер митної справи та її правового регулювання.
Проте повномасштабне, вичерпне регулювання суспільних відносин, що виникають у зв'язку із скоєнням злочинів у галузі митної справи, – це прерогатива кримінального права, норми якого є детермінуючими, пріоритетними щодо цієї частини митного права.
Митне право має тісні зв'язки і з кримінально-процесуальним правом: митні органи віднесені до переліку органів дізнання.
Важливим є аспект відношення митного права до адміністративного. Як зазначалося раніше, в юридичній літературі існує думка, що митне право – це підгалузь адміністративного права.
Цей висновок обгрунтовувався тим, що адміністративне право складається із норм, частина яких регулює відносини в галузі митної справи, а також тим, що за характером і природою норми митного права по суті є адміністративно-правовими: наприклад, організаційно-управлінські відносини, відносини, що стосуються порядку переміщення через кордон товарів і транспортних засобів, порушення митних правил тощо.
Адміністративне право найтісніше з усіх галузей права пов'язане із митним правом. Проте це не означає, що митне право повністю поглинається адміністративним правом, воно зберігає свою специфіку.
Можна легко визначити зв'язки митного права із трудовим правом, якщо розглядати норми МКУ, що стосуються правового статусу посадових осіб митних органів, їх прав і обов'язків у галузі праці (оплата за роботу у вихідні та святкові дні, порядок компенсації за професійні захворювання тощо).
Таким чином, митне право як комплексне має тісні зв'язки з багатьма галузями права.

2. ПОНЯТТЯ МИТНОГО КОНТРОЛЮ, ОСНОВНІ ФОРМИ МИТНОГО КОНТРОЛЮ, ПОНЯТТЯ МИТНОГО ОФОРМЛЕННЯ
Митному контролю підлягають усі товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України.
Митний контроль передбачає проведення митними органами мінімуму митних процедур, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи. Обсяг таких процедур та порядок їх застосування визначаються відповідно до МКУ, інших нормативно-правових актів, а також міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку (ч. 2 ст. 140 МКУ).
Митний контроль товарів, транспортних засобів перевізників у пунктах пропуску через державний кордон України здійснюється цілодобово відповідно до типових технологічних схем пропуску через державний кордон України автомобільних, водних, залізничних та повітряних транспортних засобів перевізників, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Як зазначається у ч. 1 ст. 41 МКУ, митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами митних органів шляхом:
1) перевірки документів та відомостей, необхідних для такого контролю;
2) митного огляду (огляду та переогляду товарів і транспортних засобів, особистого огляду громадян);
3) обліку товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України;
4) усного опитування громадян та посадових осіб підприємств;
5) перевірки системи звітності та обліку товарів, що переміщуються через митний кордон України, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, які відповідно до законів справляються при переміщенні товарів через митний кордон України;
6) огляду територій та приміщень складів тимчасового зберігання, митних ліцензійних складів, спеціальних митних зон, магазинів безмитної торгівлі та інших місць, де знаходяться або можуть знаходитися товари і транспортні засоби, що підлягають митному контролю, чи провадиться діяльність, контроль за якою покладено на митні органи законом;
7) використання інших форм, передбачених цим Кодексом та іншими законами України з питань митної справи.
Порядок здійснення митного контролю визначається Кабінетом Міністрів України.
Згідно із статтею 42 МКУ під час проведення митного контролю митні органи самостійно визначають форму та обсяг контролю, достатні для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи та міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку, контроль за дотриманням яких покладено на митні органи.
Товари і транспортні засоби перебувають під митним контролем з моменту його початку і до закінчення згідно з заявленим митним режимом (ч. 1 ст. 43 МКУ).
Тривалість перебування товарів і транспортних засобів під митним контролем на території зони митного контролю у пункті пропуску на митному кордоні України встановлюється відповідно до технологічної схеми пропуску через митний кордон осіб, товарів і транспортних засобів (ч. 4 ст. 43 МКУ).
Митний контроль закінчується:
а) у разі ввезення на митну територію України – після здійснення у повному обсязі митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України;
б) у разі вивезення за межі митної території України – після здійснення у повному обсязі митного оформлення товарів і транспортних засобів та перетинання ними митного кордону України, за винятком митних режимів, які передбачають перебування під митним контролем протягом усього часу дії митного режиму.
Як випливає із ст. 47 МКУ, на підставі міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку, на митному кордоні України може здійснюватися спільний митний контроль разом з митними органами суміжних держав.
Регіональні митниці, митниці, за погодженням зі спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи, можуть застосовувати спрощений митний контроль (ч. 1 ст. 68 МКУ).
Спрощений митний контроль застосовується у випадках переміщення громадянами через митний кордон України товарів, що не підлягають обов'язковому декларуванню та оподаткуванню і не належать до категорії товарів, на переміщення яких через митний кордон України встановлено заборони чи обмеження.
Спрощений митний контроль застосовується митними органами, в яких обладнано зони (коридори) спрощеного митного контролю.
Відповідно до частини 1 ст. 70 МКУ метою митного оформлення є засвідчення відомостей, одержаних під час митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, та оформлення результатів такого контролю, а також статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів і транспортних засобів.
Митне оформлення здійснюється посадовими особами митного органу.

Задача № З
При перетині митного кордону гр. Туреччини Соуді Р. Х. при усному опитуванні сказав інспектору митниці, що він не має при собі валюти, однак при проведенні особистого огляду під підкладкою піджака було знайдено 4050 дол. США.
Дайте оцінку ситуації.
Якщо є порушення митних правил, напишіть фабулу протоколу про ПМП.
Перерахуйте дії інспектора при проведенні особистого огляду.

Відповідь:
При перетині митного кордону гр. Туреччини Соуді Р. Х. усно заявив інспектору митниці, що він не має при собі валюти. Однак при проведенні особистого огляду Соуді Р. Х. під підкладкою його піджака було знайдено 4050 доларів США.
Отже, гр. Туреччини Соуді Р. Х. вчинив порушення митних правил, відповідальність за яке передбачена ст. 352 МКУ – дії, спрямовані на переміщення товарів (речей, грошей, валюти) через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, тобто з використанням спеціально виготовлених сховищ (тайників) та інших засобів або способів, що утруднюють виявлення таких товарів.
Соуді Р. Х. приховав валюту під підкладкою свого піджака).
Особистий огляд як виняткова форма митного контролю проводиться за письмовою постановою керівника митного органу або особи, яка його заміщує, якщо є достатні підстави вважати, що громадянин, який прямує через митний кордон України чи перебуває в зоні митного контролю або в транзитній зоні міжнародного аеропорту, приховує предмети контрабанди чи товари, які є безпосередніми предметами порушення митних правил або заборонені для ввезення в Україну, вивезення з України чи транзиту через територію України (ч. 1 ст. 57 МКУ).
Перед початком огляду посадова особа митного органу повинна пред'явити громадянину письмову постанову керівника митного органу, керівника митного поста чи особи, яка їх заміщує, ознайомити громадянина з його правами та обов'язками під час проведення такого огляду і запропонувати добровільно пред'явити приховувані товари (ч. 3 ст. 57 МКУ).
Особистий огляд проводиться в ізольованому приміщенні, що відповідає встановленим санітарно-гігієнічним вимогам, посадовою особою митного органу однієї статі з громадянином, який проходить огляд, у присутності не менш як двох понятих тієї ж статі.
Як поняті запрошуються особи, не заінтересовані у результатах огляду. Понятими не можуть бути родичі особи, яка підлягає особистому огляду, а також працівники митних органів.
Доступ до приміщення, де проводиться огляд, громадян, які не беруть участі у ньому, і можливість спостерігати за проведенням огляду з боку таких громадян мають бути виключені.
Обстеження органів тіла громадянина, який підлягає огляду, має проводитися лише медичним працівником.
Під час проведення особистого огляду складається протокол, який підписується посадовою особою митного органу, що проводила огляд, громадянином, який проходив огляд, понятими, які були присутні під час огляду, а у разі обстеження медичним працівником – також цим працівником.
Громадянин, який проходив огляд, має право зробити заяву в такому протоколі.
Копія протоколу надається громадянинові.
Зразок фабули протоколу про правопорушення, вчиненого гр. Туреччини Соуді Р. Х.:
"29.01.2009 р. о 10 годині у зоні митного контролю митного посту "Запоріжжя-Аеропорт" при проведенні особистого огляду громадянина Туреччини Соуді Р. Х. під підкладкою його піджака було знайдено 4050 дол. США. При усному опитуванні Соуді Р. Х. заявив інспектору митниці Муратову К. В., що він не має при собі валюти.
Беручи до уваги, що встановлені факти свідчать про наявність ознак правопорушення, передбаченого статтею 352 Митного кодексу України, керуючись статтями 359, 360 і 363 Митного кодексу України, – ...".

Задача № 4
ТОВ "СПКА" заявило до митного оформлення давальницьку сировину – цукрову патоку, яка була завезена з республіки Польща. Визначте митний режим, у якому буде проводитись оформлення та розкрийте особливості оформлення даного товару.

Відповідь:
Давальницька сировина, що ввозиться на митну територію України іноземним замовником, обкладається ввізним митом за ставками Єдиного митного тарифу України, податками та зборами, що справляються при ввезенні товарів відповідно до законодавства (ст. 2 Закону України "Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах України" від 15.09.1995 р. № 327/95-ВР в ред. від 04.06.2008 р.).
Сплата ввізного мита, податків та зборів (крім митних зборів) провадиться українським виконавцем шляхом видачі органу державної податкової служби за місцезнаходженням виконавця простого авальованого векселя із строком платежу, що дорівнює строку здійснення операції з давальницькою сировиною, але не більш як 90 календарних днів з моменту оформлення вантажної митної декларації.
У разі непогашення векселедавцем у визначений строк такого векселя векселедержатель може опротестувати його в неплатежі згідно із законодавством і протягом одного робочого дня з моменту опротестування звернутися до банку, який здійснив аваль векселя, з вимогою про його оплату.
Банк зобов'язаний не пізніше операційного дня, що настає за днем звернення векселедержателя, переказати йому зазначену у векселі суму.
Підставою для митного оформлення давальницької сировини, що ввозиться на митну територію України, є подання українським виконавцем митному органу копії векселя (письмового зобов'язання), авізованого (взятого на облік) органом державної податкової служби за місцезнаходженням виконавця, та копії зовнішньоекономічного контракту на переробку давальницької сировини.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Конституція України від 28.06.1996 р. № 254к/96-ВР в ред. від 15.10.2008 р.
2. Митний кодекс України від 11.07.2002 р. № 92-ІV в ред. від 22.05.2008 р.
3. Про Єдиний митний тариф: Закон України від 05.02.1992 р. №2097-XІІ в ред. від 01.01.2009 р.
4. Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах: Закон України від 15.09.1995 р. №327/95-ВР в ред. від 04.06.2008 р.
5. Коментар до Митного кодексу України / За ред. П. В. Пашка, М. М. Каленського. – К.: Юстініан, 2004. – 736 с.
6. Сандровский К. К. Международное таможенное право: Учебник. – К.: Знання, 2000. – 462 с.
7. Терещенко С. Основи митного законодавства України: Питання теорії і практики зовнішньоекономічної діяльності: Навч. посібник. – К.: Август, 2001. – 422 с.
8. Шишка Р. Б., Сергієнко В. В. Митне право України: Навч. посібник. – Харків: Еспада, 2004. -352 с.