Звіт практ ОСОБЛИВОСТІ ВЧИНЕННЯ НОТАР ДІЙ ПРИВАТ НОТАРІУСАМИ.doc

ЗВІТ З ПЕРЕДДИПЛОМНОЇ ПРАКТИКИ

на тему:

ОСОБЛИВОСТІ ВЧИНЕННЯ НОТАРІАЛЬНИХ ДІЙ ПРИВАТНИМИ НОТАРІУСАМИ

 

 

 

 

РЕФЕРАТ

 

 Звіт про переддипломну практику: 39с., 20 джерел.

 Об'єкт дослідження – суспільні відносини, які складаються у сфері приватної нотаріальної діяльності.

 Предмет дослідження – функції та окремі напрямки діяльності приватних нотаріусів.

 Мета роботи – розгляд основних напрямків діяльності приватних нотаріусів.

 Методи дослідження: описовий, порівняльний, структурно-функціонального аналізу.

 Сучасний етап проведення в Україні правової реформи визначив необхідність переосмислення ролі та місця нотаріату у правовій системі України як ефективного засобу досудового захисту прав людини. Майже за 20 років свого існування в Україні приватний нотаріат довів свою доцільність та ефективність захисту прав людини, проте остаточного його запровадження досі не відбулося.

 НОТАРІАТ, ПРИВАТНА НОТАРІАЛЬНА ДІЯЛЬНІСТЬ, ПРАВИЛА ВЧИНЕННЯ НОТАРІАЛЬНИХ ДІЙ, ОСКАРЖЕННЯ НОТАРІАЛЬНИХ ДІЙ, НОТАРІАЛЬНІ АКТИ, НОТАРІАЛЬНЕ ДІЛОВОДСТВО, ЗАСВІДЧЕННЯ ВІРНОСТІ КОПІЙ ДОКУМЕНТІВ І ВИПИСОК З НИХ.

 

 

 

ЗМІСТ

 

 ВСТУП ........................................................................................................... 3

 РОЗДІЛ 1. ПОНЯТТЯ І ПРИНЦИПИ ДІЯЛЬНОСТІ НОТАРІАТУ. ДЕРЖАВНА І ПРИВАТНА НОТАРІАЛЬНА ДІЯЛЬНІСТЬ ..... 6

 1.1 Поняття і принципи діяльності нотаріату .............................................. 6

 1.2 Державна і приватна нотаріальна діяльність ....................................... 11

 РОЗДІЛ 2. ОСНОВНІ ПРАВИЛА ВЧИНЕННЯ НОТАРІАЛЬНИХ ДІЙ ПРИВАТНИМИ НОТАРІУСАМИ ............................................ 17

 2.1 Місце вчинення нотаріальних дій ............................................... 17

 2.2 Строки вчинення нотаріальних дій ............................................. 17

 2.3 Підстави для відмови у вчиненні нотаріальних дій ................... 18

 2.4 Порядок оскарження нотаріальних дій та відмови в їх вчиненні ....... 19

 2.5 Встановлення особи громадянина, який звернувся
за вчиненням нотаріальної дії .................................................... 20

 2.6 Перевірка справжності підписів на документах ......................... 22

 2.7 Вимоги до нотаріальних документів .......................................... 23

 2.8 Нотаріальні акти .......................................................................... 25

 2.9 Нотаріальне діловодство ............................................................ 27

 2.10 Оплата вчинюваних нотаріальних дій ...................................... 30

 РОЗДІЛ 3. ЗАСВІДЧЕННЯ ВІРНОСТІ КОПІЙ ДОКУМЕНТІВ
І ВИПИСОК З НИХ ................................................................... 31

 ВИСНОВКИ ................................................................................................ 35

 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ .................................................... 37

 

 

  ВСТУП

 Метою переддипломної практики, яка проходила у приватного нотаріуса, було закріплення й поглиблення теоретичних знань, здобутих у процесі вивчення професійно-орієнтованих навчальних дисциплін у КПУ.

 Завданнями переддипломної практики визначено:

 1) вивчення досвіду приватної нотаріальної діяльності;

 2) оволодіння функціональними обов'язками приватного нотаріуса;

 3) підготовка звіту з переддипломної практики на тему "Особливості вчинення нотаріальних дій приватними нотаріусами".

 Актуальність теми цієї роботи обумовлена прагненням України від перших років незалежності рухатися шляхом побудови правової держави та створити якісно нове суспільство, в якому мають забезпечуватися пріоритети загальнолюдських цінностей. Ключовими кроками на цьому шляху, які, безумовно, сприяли її визнанню іншими державами світу, стали прийняття Конституції України, вступ України до Ради Європи, проведення адміністративної реформи тощо. При цьому держава та її інституції й далі наполегливо шукають свій шлях забезпечення неухильного дотримання прав людини і верховенства права.

 Сучасний етап проведення в Україні правової реформи визначив необхідність переосмислення ролі та місця нотаріату у правовій системі України як ефективного засобу досудового захисту прав людини. Майже за 20 років свого існування в Україні приватний нотаріат довів свою доцільність та ефективність захисту прав людини, проте остаточного його запровадження досі не відбулося, ключові вимоги Конституції України не враховані у Законі України "Про нотаріат", не вирішено широке коло теоретичних і практичних проблем організації і функціонування нотаріату в Україні на основі здобутків міжнародного досвіду і з урахуванням змін національного законодавства, створення правових, організаційних умов для вступу України до Міжнародного Союзу Нотаріату тощо.

 Практика нотаріальної діяльності засвідчила штучність поділу нотаріату на державних нотаріусів та приватних, виявила соціальні, економічні й юридичні непорозуміння в адміністративно-правовому регулюванні діяльності приватних нотаріусів, особливо на підзаконному рівні, що призвело до суттєвих проблем у роботі приватних нотаріусів, зростання скарг громадян, створення криміногенних ситуацій та інших негативних явищ. Нагальними питаннями, що потребують вирішення, залишаються завершення процесу реформування нотаріату в Україні в межах континентального права і запровадження єдиного нотаріату відповідно до нових правових, економічних, соціальних і політичних умов.

 Мета роботи полягає у розгляді основних напрямків діяльності приватних нотаріусів.

 Для досягнення поставленої мети в роботі вирішувались такі завдання:

 – з'ясувати поняття і принципи діяльності нотаріату;

 – розглянути специфіку державної і приватної нотаріальної діяльності;

 – охарактеризувати основні правила вчинення нотаріальних дій приватними нотаріусами ( місце вчинення нотаріальних дій; строки вчинення нотаріальних дій; підстави для відмови у вчиненні нотаріальних дій; порядок оскарження нотаріальних дій та відмови в їх вчиненні; встановлення особи громадянина, який звернувся за вчиненням нотаріальної дії; перевірка справжності підписів на документах; вимоги до нотаріальних документів; нотаріальні акти; нотаріальне діловодство; оплата вчинюваних нотаріальних дій);

 – висвітлити процедуру засвідчення вірності копій документів і виписок з них.

 Об'єктом дослідження є суспільні відносини, які складаються у сфері приватної нотаріальної діяльності.

 Предмет дослідження – функції та окремі напрямки діяльності приватних нотаріусів.

 Методи дослідження – описовий, порівняльний, структурно-функціонального аналізу.

 Структура роботи: вступ, три розділи, висновки, список використаних джерел.

 

 

РОЗДІЛ 1
 ПОНЯТТЯ І ПРИНЦИПИ ДІЯЛЬНОСТІ НОТАРІАТУ.
ДЕРЖАВНА І ПРИВАТНА НОТАРІАЛЬНА ДІЯЛЬНІСТЬ

 1.1 Поняття і принципи діяльності нотаріату

 Нотаріат в Україні – це система органів і посадових осіб, на яких покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені законом, з метою надання їм юридичної вірогідності (ст. 1 Закону України "Про нотаріат" від 02.09.1993 р. №3425-XІІ в ред. від 04.02.2012 р., далі – Закон).

 Нотаріатові належить важливе місце в системі органів, які здійснюють правоохоронну функцію. Його роль, значення, авторитет невпинно зростають із розвитком нашої державності, що обумовлюється новими економічними відносинами, виникненням приватної власності на засоби виробництва, на землю. Особливо це стосується підприємницької діяльності, пов'язаної із оформленням і реєстрацією договорів, створенням різних форм власності та угод щодо цієї власності [11, с. 59].

 Зазначене спричинило виникнення великої кількості угод, раніше невідомих українському законодавству, ускладнило їх посвідчення.

 Відтак виникла потреба в детальному подальшому регулюванні нотаріальних дій, підвищенні кваліфікації нотаріусів та їх відповідальності – адже саме від якості роботи нотаріальних органів залежить правильне функціонування цивільного обороту в господарстві, ефективність захисту майнових прав і законних інтересів громадян і юридичних осіб [6, с. 67].

 Можна виділити три основні завдання, що їх виконує нотаріат:

 1) захист і охорона власності, прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб. Нотаріальні органи в основному виконують правоохоронну функцію, але нотаріальна діяльність може бути засобом захисту прав, наприклад, у разі вчинення виконавчих написів, протестів векселів, посвідчення неоплати чеків;

 2) зміцнення законності і правопорядку. Вчиняючи певну нотаріальну дію, нотаріус чи посадова особа підтверджує цим законність і достовірність вчинюваної нотаріальної дії та запобігає в майбутньому можливим порушенням прав та інтересів осіб, які звернулися до нотаріуса чи посадової особи;

 3) запобігання можливим правопорушенням. Наприклад, якщо нотаріальна дія, за вчиненням якої звернулися заінтересовані особи, не відповідає законові, нотаріус відмовить у її вчиненні, запобігши в такий спосіб правопорушенням і можливим негативним наслідкам для цих осіб [13, с. 11].

 Таким чином, сутність нотаріальної діяльності полягає в посвідченні та підтвердженні певних прав і фактів, у юридичному закріпленні цивільних прав із метою запобігання можливим порушенням або є засобом захисту вже порушених прав.

 Діяльність нотаріальних органів в Україні регулюється Конституцію України, Законом України "Про нотаріат", іншими законами України.

 Велике значення для регулювання діяльності нотаріальних органів мають постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, накази, розпорядження, листи Міністерства юстиції України, в яких детально регулюються питання організації та діяльності нотаріальних органів.

 Доповненням до Закону України "Про нотаріат" є затверджені Міністерством юстиції України Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджена наказом Міністерства юстиції України 03.03.2004 р. №20/5 в ред. від 07.03.2012 р.

 Оскільки нотаріальна діяльність тісно пов'язана з такими галузями українського права, як цивільне, цивільно-процесуальне, сімейне, земельне, трудове, нотаріуси керуються також нормами цих галузей права під час вчинення нотаріальних дій.

 Нотаріальна діяльність в Україні здійснюється на певних принципах.

 Вчиняючи нотаріальні дії, нотаріус перш за все зобов'язаний точно дотримуватися законів (принципу законності). У конкретнішому розумінні це означає, що нотаріус у своїй діяльності повинен дотримуватися норм процесуального і матеріального права.

 Принцип обгрунтованості нотаріальних дій означає, що всі дії нотаріуса мають відповідати дійсним обставинам, а його висновки повинні бути обгрунтованими.

 Принциповим положенням у діяльності нотаріуса та інших посадових осіб, які вчиняють нотаріальні дії, є їх обов'язок сприяти громадянам та організаціям у здійсненні їх прав та законних інтересів, щоб юридична необізнаність не була використана на шкоду заінтересованим особам (ст. 5 Закону).

 Відповідно до змісту принципу національної мови нотаріальне провадження здійснюється українською мовою чи мовою більшості населення місцевості. Для забезпечення реалізації принципу заінтересованим особам, котрі не володіють мовою, якою здійснюється нотаріальне діловодство, тексти оформлюваних документів повинні бути перекладені нотаріусом або перекладачем (ст. 15 Закону).

 Нотаріуси та інші посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, зобов'язані додержувати таємниці цих дій (ст. 8 Закону). Це означає, що вони не можуть розголошувати відомості, що стали їм відомі в зв'язку з вчиненням нотаріальних дій.

 Згідно зі статтею 34 Закону найбільшу кількість нотаріальних дій мають право вчинювати державні нотаріальні контори. Ці дії умовно можна розділити на чотири групи:

1. Нотаріальні дії, що засвідчують безперечне право (видача свідоцтв на право власності у спільному майні подружжя; видача свідоцтв про право на спадщину; видача свідоцтв про придбання житлових будинків з публічних торгів; видача дублікатів документів, що зберігаються у справах нотаріальної контори).
2. Нотаріальні дії, спрямовані на посвідчення юридичних фактів (угод, договорів, заповітів, доручень, шлюбних контрактів; дійсності підпису на документах; правильності копій документів і виписок з них; точності перекладу документа з однієї мови на іншу; факту, що громадянин є живим; факту перебування громадянина у визначеному місці; тотожності громадянина з особою, зображеною на фотографії; часу пред'явлення документів).
3. Нотаріальні дії, спрямовані на надання документам виконавчої сили (здійснення виконавчого напису; здійснення опротестування векселя; пред'явлення чеків до платежу і посвідчення несплати чеків; здійснення морських протестів).
4. Нотаріальні дії, спрямовані на збереження майна, документів і доказів (вжиття заходів щодо охорони спадкового майна; накладення заборони на відчуження житлового будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна; передача заяви фізичних і юридичних осіб іншим фізичним і юридичним особам; прийняття в депозит грошових сум і цінних паперів; прийняття на збереження документів).

 Розглядаючи повноваження приватного нотаріуса щодо здійснення нотаріальних дій, слід зазначити, що він наділений правом вчинювати такі ж дії, як і державний нотаріус, за винятком:

 – накладення і зняття заборони відчуження житлового будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна;

 – видачі свідоцтва про право власності на частку в спільному майні (подружжя у випадку смерті одного з подружжя;

 – видачі свідоцтва про право на спадщину;

 – вжиття заходів до охорони спадкового майна;

 – посвідчення договорів довічного утримання;

 – посвідчення справжності підпису на документах, призначених для дії за кордоном, а також посвідчення доручень для цих цілей [17, с. 80].

 При здійсненні нотаріальних дій нотаріуси мають рівні права й однакові обов'язки незалежно від того, працюють вони в державній нотаріальній конторі чи займаються приватною практикою, а документи, засвідчені ними, мають однакову юридичну силу.

 У населених пунктах, де немає нотаріальних контор і державних нотаріусів, посадові особи виконкомів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів вчинюють такі нотаріальні дії:

 – вживають заходів до охорони спадкового майна;

 – накладають і знімають заборону на відчуження житлового будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна;

 – посвідчують заповіти;

 – засвідчують доручення;

 – засвідчують правильність копій документів і виписок з них;

 – засвідчують справжність підпису на документах.

 Названі посадові особи не мають права оформляти документи, призначені для дії за кордоном.

 Компетенція консульських установ по здійсненню нотаріальних дій регулюється ст. 38 Закону і Консульським статутом України, затвердженим указом Президента України від 02.04.1994 р. Вони можуть засвідчувати договори, заповіти, доручення, шлюбні контракти, видавати свідоцтва про право на спадщину, про право власності на частину в спільному майні подружжя, вживати заходів по охороні спадкового майна, приймати на депозит грошові суми і цінні папери, приймати на збереження документи, засвідчувати юридичні факти.

 Законодавством України можуть бути передбачені й інші дії, які вчинюються консульськими установами України.

 Нотаріальні архіви, які створені в обласних центрах, містах Києві, Сімферополі і Севастополі, є складовою частиною Національного архівного фонду і здійснюють тимчасове (75 років) збереження нотаріальних документів. Державні нотаріуси в державних нотаріальних архівах видають дублікати і засвідчують правильність копій і виписок з документів, що зберігаються в їх справах.

 Місцем здійснення нотаріальних дій є, як правило, приміщення державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву, приміщення, що є робочим місцем приватного нотаріуса чи приміщення виконкому місцевої ради.

 У випадках, коли громадяни з поважних причин (хвороба, інвалідність, похилий вік) не можуть особисто з'явитися до нотаріуса чи посадової особи виконкому, нотаріальна дія вчинюється за місцем їх перебування.

 1.2 Державна і приватна нотаріальна діяльність

 Відповідно до статті 17 Закону державні нотаріальні контори відкриваються і ліквідуються Міністерством юстиції України.

 Штати державних нотаріальних контор затверджуються управліннями юстиції Ради Міністрів Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій в межах встановленої для державних нотаріальних контор штатної чисельності і фонду заробітної плати.

 Державна нотаріальна контора є юридичною особою. Очолює державну нотаріальну контору завідуючий.

 Призначення на посаду державного нотаріуса та звільнення з посади провадиться управліннями юстиції Ради Міністрів Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.

 Керівництво державними нотаріальними конторами здійснюється Міністерством юстиції України, Радою Міністрів Республіки Крим, державними адміністраціями областей, міст Києва і Севастополя.

 За вчинення нотаріальних дій державні нотаріуси справляють державне мито у розмірах, встановлених чинним законодавством. За надання державними нотаріусами додаткових послуг правового характеру, які не пов'язані із вчинюваними нотаріальними діями, а також технічного характеру справляється окрема плата у розмірах, що встановлюються управліннями юстиції Ради Міністрів Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.

 Кошти, одержані від надання таких додаткових послуг, спрямовуються до Державного бюджету України.

 Державні нотаріальні контори утримуються за рахунок державного бюджету.

 В обласних центрах, містах Києві, Сімферополі та Севастополі засновуються державні нотаріальні архіви, які є складовою частиною Національного архівного фонду і здійснюють тимчасове (до 75 років) зберігання нотаріальних документів.

 Питання організації діяльності та компетенція державного нотаріального архіву визначаються положенням про нього, що затверджується Міністерством юстиції України за погодженням з Головним архівним управлінням при Кабінеті Міністрів України.

 Державний нотаріальний архів очолює завідуючий, який призначається на посаду і звільняється з неї управлінням юстиції Ради Міністрів Республіки Крим, обласної, Київської та Севастопольської міської державної адміністрації.

 Мережа і штати державних нотаріальних архівів затверджуються в порядку, передбаченому для державних нотаріальних контор.

 Державний нотаріальний архів є юридичною особою і має печатку із зображенням Державного герба України та своїм найменуванням.

 Відповідно до статті 24 Закону реєстрація приватної нотаріальної діяльності провадиться управліннями юстиції Ради Міністрів Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій за заявою особи, яка має свідоцтво про право на заняття нотаріальною діяльністю.

 Реєстраційне посвідчення видається управлінням юстиції у 15-денний строк з моменту подачі заяви. Відмова у реєстрації приватної нотаріальної діяльності не допускається. Про видане реєстраційне посвідчення управління юстиції повідомляє податкову інспекцію за місцезнаходженням робочого місця нотаріуса.

 В реєстраційному посвідченні вказуються територія діяльності приватного нотаріуса (нотаріальний округ) та адреса розташування його робочого місця.

 Після отримання реєстраційного посвідчення приватний нотаріус зобов'язаний у тримісячний строк розпочати нотаріальну діяльність.

 Якщо протягом цього строку без поважних причин нотаріус не приступить до роботи, за рішенням управління юстиції видане йому реєстраційне посвідчення може бути анульовано.

 Приватний нотаріус вправі мати контору, укладати цивільно-правові та трудові договори, відкривати поточні та вкладні (депозитні) рахунки в банках.

 Нотаріальний округ, в якому працюватиме приватний нотаріус, визначається управлінням юстиції за заявою нотаріуса відповідно до адміністративно-територіального поділу України.

 За Конституцією України, прийнятою Верховною Радою України 28 червня 1996 р., систему адміністративно-територіального устрою України складають: Автономна Республіка Крим, області, райони, міста, райони в містах, селища і села. Законодавство не містить положень, які дозволяли б зареєструвати діяльність одного приватного нотаріуса в кількох нотаріальних округах чи виділити для нього кілька адміністративно-територіальних одиниць. Винятком є положення про те, що в містах, які мають районний поділ, округом діяльності нотаріуса є територія відповідного міста.

 З огляду на той факт, що свідоцтво про право на заняття нотаріальною діяльністю вже містить відомості про знаходження робочого місця майбутнього нотаріуса, він повинен розпочати вирішення основних організаційних моментів своєї діяльності ще до проведення органом юстиції відповідної реєстрації. Отже, одне з основних питань щодо знаходження робочого місця нотаріуса вже повинне бути вирішене.

 Для забезпечення відшкодування заподіяної шкоди протягом строку, встановленого ч. 4 ст. 24 Закону, приватний нотаріус зобов'язаний укласти з органом страхування договір службового страхування або внести на спеціальний рахунок у банківську установу страхову заставу.

 Страхова сума або страхова застава встановлюються у розмірі стократної мінімальної заробітної плати.

 У разі витрачання коштів на відшкодування заподіяної шкоди приватний нотаріус зобов'язаний протягом одного року поповнити страхову заставу до встановленого розміру.

 Розмір заподіяної шкоди визначається за згодою сторін або в судовому порядку.

 Якщо приватний нотаріус має намір припинити виконання своїх обов'язків на строк більше одного тижня, він зобов'язаний повідомити про це управління юстиції.

 Приватний нотаріус може укласти угоду з іншим приватним нотаріусом про заміщення його у разі неможливості виконання ним своїх обов'язків, про що повідомляє управління юстиції.

 Нотаріус не вправі виконувати свої службові обов'язки в період їх виконання особою, яка тимчасово його заміщує.

 Приватна нотаріальна діяльність припиняється, а реєстраційне посвідчення анулюється управліннями юстиції Ради Міністрів Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій у випадках:

 – подання приватним нотаріусом письмового клопотання про припинення своєї діяльності;

 – анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю;

 – коли приватний нотаріус не уклав договір службового страхування чи не вніс страхову заставу для забезпечення відшкодування шкоди, передбачену ст. 28 Закону, або не поповнив страхову заставу до встановленого розміру;

 – коли приватний нотаріус без поважних причин не виконує своїх обов'язків протягом двох місяців і не повідомив про це управління юстиції;

 – невідповідності приватного нотаріуса займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок стану здоров'я, що на тривалий час перешкоджає нотаріальній діяльності.

 Приватний нотаріус, діяльність якого припиняється, в місячний строк зобов'язаний передати документи, що стосуються вчинених ним нотаріальних дій, в державний нотаріальний архів.

 Приватні нотаріуси за вчинення нотаріальних дій справляють плату, розмір якої визначається за домовленістю між нотаріусом та громадянином або юридичною особою.

 Оплата додаткових послуг правового характеру, що надаються приватними нотаріусами і не належать до вчинюваної нотаріальної дії, провадиться за домовленістю сторін.

 З доходу приватного нотаріуса справляється прибутковий податок за ставками, встановленими чинним законодавством України.

 Контроль за законністю виконання приватними нотаріусами своїх обов'язків здійснюється Міністерством юстиції України, управліннями юстиції Ради Міністрів Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.

 

 

РОЗДІЛ 2
 ОСНОВНІ ПРАВИЛА ВЧИНЕННЯ НОТАРІАЛЬНИХ ДІЙ ПРИВАТНИМИ НОТАРІУСАМИ

 2.1 Місце вчинення нотаріальних дій

 За загальним правилом нотаріальні дії вчиняються у приміщенні державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву, у приміщенні, яке є робочим місцем приватного нотаріуса, чи у приміщенні виконкому місцевої ради.

 В окремих випадках, коли громадянин не може з'явитись у зазначене приміщення, а також коли того вимагають особливості посвідчуваної угоди, нотаріальні дії можуть бути вчинені поза зазначеними приміщеннями.

 Якщо нотаріальна дія вчиняється поза приміщенням державної нотаріальної контори чи поза приміщенням, яке є робочим місцем приватного нотаріуса, у посвідчувальному написі та в реєстрі нотаріальних дій записують місце вчинення нотаріальної дії (вдома, у лікарні, на підприємстві, в установі, організації та ін.) і зазначають адресу й причини, з яких нотаріальну дію було вчинено поза зазначеними приміщеннями (ст. 41 Закону України "Про нотаріат").

 2.2 Строки вчинення нотаріальних дій

 Нотаріальні дії вчиняються після їх оплати в день подачі нотаріусу всіх необхідних документів.

 Вчинення нотаріальної дії може бути відкладене, якщо необхідно витребувати додаткові відомості чи документи від посадових осіб підприємств, установ і організацій або направити документи на експертизу, а також якщо відповідно до Закону нотаріус повинен упевнитись в тому, що у заінтересованих осіб відсутні заперечення проти вчинення цієї дії.

 У цьому разі строк, на який відкладається вчинення нотаріальної дії, не повинен перевищувати одного місяця.

 За заявою заінтересованої особи, яка бажає звернутися до суду для оспорювання права або факту, про посвідчення якого просить інша заінтересована особа, вчинення нотаріальної дії повинно бути відкладене на строк щонайбільше десять днів.

 Якщо за цей строк від суду не буде одержано повідомлення про  надходження заяви, нотаріальна дія повинна бути вчинена.

 У разі одержання від суду повідомлення про надходження заяви заінтересованої особи, яка оспорює право або факт, про посвідчення якого просить інша заінтересована особа, вчинення нотаріальної дії зупиняється до вирішення справи судом.

 Законодавством України можуть бути встановлені також інші підстави для відкладення і зупинення нотаріальних дій (ст. 42 Закону).

 2.3 Підстави для відмови у вчиненні нотаріальних дій

 Підстави для відмови у вчиненні нотаріальних дій визначаються ст. 49 Закону.

 Нотаріус чи інша посадова особа відмовляють у вчиненні нотаріальних дії, якщо:

 – вчинення такої дії суперечить закону;

 – ці дії підлягають вчиненню іншим нотаріусом або іншою посадовою особою;

 – за вчиненням нотаріальної дії звернулася недієздатна особа або представник, який не має необхідних повноважень;

 – коли угода, що укладається від імені юридичної особи, суперечить цілям, передбаченим у її статуті чи положенні.

 Нотаріус не приймає для вчинення нотаріальних дій документи, які не відповідають вимогам законодавства або містять відомості, що порочать честь і гідність громадян.

 Нотаріус повинен викласти причини відмови у письмовій формі (на прохання особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії) і у триденний строк винести мотивовану постанову про таку відмову і роз'яснити порядок її оскарження в суді (ст. 50 Закону).

 2.4 Порядок оскарження нотаріальних дій та відмови в їх вчиненні

 Відповідно до ст. 50 Закону відмова у вчиненні нотаріальних дій або неправильне її вчинення може оскаржуватися в суді. Необхідність саме судового захисту зумовлюється тим, що нотаріальні дії стосуються важливих суб'єктивних прав фізичних та юридичних осіб, а судовий порядок розгляду і вирішення таких скарг реально гарантує захист цих прав. Такі справи розглядає суд у порядку окремого провадження.

 Суд може визнати незаконними вчинені конкретні нотаріальні дії та скасувати їх або зобов'язати нотаріуса вчинити ті чи інші нотаріальні дії, якщо в їх вчиненні було неправомірно відмовлено.

 Відповідно до статті 50 Закону і ст. 285 ЦПК України заінтересована особа має право подати скаргу на дії нотаріуса чи посадової особи до суду за місцем знаходження державної нотаріальної контори чи робочого місця приватного нотаріуса.

 Скарги на дії посадових осіб консульських установ розглядаються в порядку підлеглості (ст. 13 Консульського статуту).

 Скаргу на нотаріальні дії чи відмову в їх вчиненні мають право подавати особи, щодо яких мало бути вчинено нотаріальну дію, або громадяни чи юридична особа, які брали безпосередню участь у вчиненні нотаріальної дії, що оскаржується.

 Право на порушення цієї категорії справ має також прокурор, який у цьому разі подає заяву на захист прав і законних інтересів інших осіб (ст. 285 ЦПК України).

 Для подання зазначених скарг законодавством передбачений десятиденний строк, який обчислюється з наступного дня після вчинення оскарженої дії або відмови в її вчиненні.

 Скарги подають до суду через нотаріуса, який вчинив нотаріальну дію. Нотаріус повинен передати скаргу зі своїми поясненнями щодо сутності скарги до суду протягом трьох днів з дня одержання скарги чи заяви. Судом у порядку окремого провадження такі заяви розглядаються за умови, що у заявника відсутній спір про цивільне право.

 2.5 Встановлення особи громадянина, який звернувся за вчиненням  нотаріальної дії

 Встановлення особи громадянина, який звернувся за вчиненням  нотаріальної дії, є обов'язковим правилом нотаріальної діяльності.

 Нотаріус повинен пересвідчитися, що саме ця особа є заінтересованою і саме стосовно неї вчиняється нотаріальна дія. Особу встановлюють за паспортом або іншими документами, які виключають будь-які сумніви щодо особи громадянина (паспорт громадянина України; паспорт громадянина України для виїзду за кордон; дипломатичний або службовий паспорт; посвідчення особи моряка; посвідка на проживання особи, яка мешкає в Україні, але не є громадянином України; національний паспорт іноземця або документ, що його замінює; свідоцтво про народження неповнолітніх, які не досягли 16 років; посвідчення водія; посвідчення інваліда або учасника Великої Вітчизняної війни; посвідчення, видане за місцем роботи громадянина; довідка про звільнення з місць позбавлення волі та ін.).

 Якщо за громадянина, який через фізичну ваду, хворобу або з будь-яких інших причин не може підписати угоду, заяву або інший документ, підписується інший громадянин, нотаріус встановлює особу громадянина, який бере участь у нотаріальній дії, і особу громадянина, який підписується за нього.

 Однією з обов'язкових умов вчинення нотаріальних дій є перевірка дієздатності громадян і правоздатності юридичних осіб, а також перевірка повноважень представника.

 Перевіряючи дієздатність громадян, нотаріус повинен встановити вік осіб, які звернулися за вчиненням нотаріальних дій. Для цього нотаріус витребує документи, де зазначений вік заінтересованої особи. Нотаріус під час бесіди з особами, які звернулися до нього, повинен звертати увагу на їхню поведінку для того, щоб переконатись у відсутності обмеження дієздатності або незвичності поведінки.

 Якщо у нотаріуса е підстави вважати, що особа через хворобу або недоумство не може розуміти значення своїх дій або керувати ними, а відомостей про визнання особи недієздатною чи обмежено дієздатною немає, він відкладає вчинення нотаріальної дії на строк у межах місяця і з'ясовує, чи існує рішення суду про визнання особи недієздатною чи обмежено дієздатною.

 В усіх випадках, коли учасником нотаріальної дії є неповнолітній, недієздатний чи обмежено дієздатний, нотаріус повинен перевірити повноваження їхніх законних представників, тобто переконатись, що особа справді є батьком, усиновителем, опікуном або піклувальником, на підставі свідоцтва про народження, запису в паспорті чи за рішенням виконкому місцевої ради.

 Нотаріус зобов'язаний перевіряти також правоздатність юридичних осіб, які звертаються до нього за вчиненням нотаріальних дій. Правоздатність означає здатність мати цивільні права і обов'язки.

 Для встановлення цього нотаріус ознайомлюється зі статутом юридичної особи і перевіряє, чи відповідає нотаріальна дія, що вчиняється, правам, які надані цій юридичній особі статутом. Нотаріус перевіряє також повноваження представника юридичної особи.

 Такі повноваження підтверджуються дорученням. Якщо від імені юридичної особи діє колегіальний орган, нотаріус витребує документ, що підтверджує його повноваження і розподіл обов'язків між членами колегіального органу. Таким документом може бути статут, установчий договір, постанова про обрання посадових осіб та ін.

 2.6 Перевірка справжності підписів на документах

 При посвідченні угод і вчиненні деяких інших нотаріальних дій у випадках, передбачених законодавством України (наприклад, при засвідченні справжності підпису на документі), нотаріус перевіряє справжність підписів учасників угод та інших осіб, які звернулися за вчиненням нотаріальної дії.

 Нотаріально посвідчувані угоди, а також заяви та інші документи підписують у присутності нотаріуса. Якщо угода, заява чи інший документ підписаний за відсутності нотаріуса, громадянин повинен особисто підтвердити, що саме він підписав документ.

 Якщо громадянин через фізичну ваду або з інших поважних причин не може власноручно підписати угоду, заяву чи інший документ, за його дорученням і в його присутності, а також у присутності нотаріуса угоду, заяву чи інший документ може підписати інший громадянин.

 Причини, з яких заінтересований у вчиненні нотаріальної дії громадянин не міг підписати документ, зазначаються в посвідчувальному написі. Угоду не може підписувати особа, на користь або за участю якої її посвідчено.

 Якщо громадянин, який звернувся за вчиненням нотаріальної дії, неписьменний або сліпий, нотаріус після вчинення нотаріальної дії зачитує йому текст документа, про що на документі робиться відповідна відмітка. Якщо сліпий громадянин письменний, він сам підписує документ.

 Якщо за вчиненням нотаріальної дії звернувся глухий, німий або глухонімий громадянин, але письменний, він сам прочитує документ і підписує його. Якщо такий громадянин неписьменний, то при вчиненні нотаріальної дії обов'язково повинна бути присутня письменна особа, яка може порозумітися з глухим, німим або глухонімим громадянином і посвідчити своїм підписом, що зміст угоди, заяви чи іншого документа відповідає волі учасника нотаріальної дії.

 Нотаріус може не вимагати кожного разу присутності відомих йому посадових осіб підприємств, установ і організацій, якщо він має зразки підписів цих посадових осіб, одержані при особистому зверненні, і справжність їх підписів не викликає сумніву.

 2.7 Вимоги до нотаріальних документів

 Нотаріуси не приймають для вчинення нотаріальних дій документи, що мають підчистки або дописки, закреслені слова чи інші незастережні виправлення, документи, текст яких неможливо прочитати через пошкодження, а також написані олівцем.

 Дописки, закреслені слова чи інші виправлення, які є в документах, що подаються для вчинення нотаріал