Кр 1. Банківський нагляд- правові засади 2. Правове положення територіальних управлінь НБУ.doc

КОНТРОЛЬНА РОБОТА
з дисципліни "Банківське право"

ПЛАН

1. Банківський нагляд: правові засади 3
2. Правове положення територіальних управлінь
Національного банку України 10
3. Практичні завдання 15
Список використаної літератури 18

1. БАНКІВСЬКИЙ НАГЛЯД: ПРАВОВІ ЗАСАДИ
Банківський нагляд традиційно спрямований на підтримку надійності та ефективної діяльності окремих складових кредитної системи країни, у першу чергу банків, з метою забезпечення стабільності функціонування банківської системи. Досвід багатьох країн свідчить про те, що при правильному управлінні банки можуть вижити навіть в несприятливих економічних умовах [10, с. 146].
У широкому розумінні банківський нагляд - система, яку держава використовує, щоб гарантувати стабільність фінансової системи країни, її безпеку та здоров'я [6, с. 190].
Головними завданнями, що стоять перед будь-якою системою банківського нагляду, є:
1) гарантія здоров'я банківського сектора для підвищення та сприяння економічному зростанню країни;
2) захист вкладників, які розміщують свої кошти в банках.
Це завдання пов'язане із підтримкою довіри громадськості до банківської системи, втрата якої веде до її послаблення і таких макроекономічних наслідків, як скорочення грошової пропозиції, розвал системи платежів, економічна нестабільність у державі;
3) підвищення конкуренції в банківському секторі, тобто банківські закони та положення мають бути спрямовані на заохочення конкуренції, попередження монополії та дій, що перешкоджають конкуренції;
4) підвищення ефективності банківської справи та справедливий розподіл кредиту в економіці: банківська система має відповідати на вимоги суспільства високою якістю фінансових послуг прийнятої вартості. Кошти мають надходити в економічні сектори, які можуть використати їх найбільш продуктивно й ефективно [11, с. 40].
Банківський нагляд законодавець визначає (ст. 1 Закону України "Про Національний банк України" від 20.05.1999 р. № 679-XІV в ред. від 09.07.2007 р.) як систему контролю й активних впорядкованих дій НБУ, спрямованих на забезпечення дотримання в процесі їх діяльності законодавства України й установлених нормативів, із метою забезпечення стабільності банківської системи та захисту інтересів вкладників.
Як зазначається у ст. 67 Закону України "Про банки і банківську діяльність" від 07.12.2000 р. в ред. від 20.06.2007 р., метою банківського нагляду є стабільність банківської системи та захист інтересів вкладників і кредиторів банку щодо безпеки зберігання коштів клієнтів на банківських рахунках.
Відповідно до частини 3 ст. 55 Закону України "Про Національний банк України" НБУ здійснює постійний нагляд за дотриманням банками, їх підрозділами, афілійованими та спорідненими особами банків на території України та за кордоном, банківськими об'єднаннями, представництвами та філіями іноземних банків в Україні, а також іншими юридичними та фізичними особами банківського законодавства, нормативно-правових актів НБУ і економічних нормативів.
Наглядово-контрольна система передбачає декілька напрямів діяльності, зокрема:
- державний нагляд, що його здійснює НБУ;
- внутрішній банківській контроль (внутрішній аудит), що його здійснює відповідна служба банківської установи;
- зовнішній аудит, який проводять незалежні недержавні аудиторські компанії [7, с. 57].
Можна виокремити чотири підходи до проведення банківського нагляду, зокрема:
1) надання інформації;
2) саморегулювання шляхом внутрішнього аудиту та контролю зовнішніх аудиторів;
3) перевірку центральним банком;
4) схему гарантування депозитів (визначає гарантування депозитів) [10, c. 150].
В Україні запроваджена змішана форма банківського нагляду, яка передбачає зосередження функцій нагляду в рамках центрального банку, який взаємодіє з органами внутрішнього та зовнішнього аудиту. При здійсненні банківського нагляду НБУ може користуватися послугами інших установ за окремими угодами.
Основні принципи банківського нагляду - законність, незалежність, гласність, постійність, плановість, обов'язковість та неупередженість посадових осіб, які здійснюють перевірки, щодо кредитно-фінансових установ. До зазначених принципів можна віднести також виключність та безпосередність, які передбачають здійснення банківського нагляду НБУ; поєднання зовнішнього та внутрішнього контролю та можливість залучення сторонніх незалежних аудиторських організацій [8, с. 35].
Кожний банк, незалежно від форми власності та організаційно-правової форми, є об'єктом перевірки посадовими особами НБУ та незалежними аудиторами (ч. 1 ст. 71 Закону України "Про банки і банківську діяльність").
Крім того, закон закріплює обов'язок банків подавати до НБУ фінансову та статистичну звітність про роботу банку, його операції, ліквідність, платоспроможність, прибутковість, а також інформацію про афілійованих осіб банку з метою оцінки фінансового стану банку (ст. 69 Закону України "Про банки і банківсьуц діяльність").
Під час здійснення банківського нагляду НБУ має право вимагати від банків та їх керівників усунення порушень банківського законодавства, виконання нормативно-правових актів Національного банку України для уникнення або подолання небажаних наслідків, що можуть поставити під загрозу безпеку коштів, довірених таким банкам, або завдати шкоди належному веденню банківської діяльності.
НБУ здійснює банківський нагляд на індивідуальній і консолідованій основі та застосовує заходи впливу за порушення законодавства щодо банківської діяльності.
Відповідно до ст. 73 Закону України "Про банки і банківську діяльність" у разі порушення банками або іншими особами, які можуть бути об'єктом перевірки НБУ відповідно до цього Закону, банківського законодавства, нормативно-правових актів НБУ або здійснення ризикових операцій, які загрожують інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, НБУ адекватно до вчиненого порушення має право застосувати заходи впливу, до яких належать:
1) письмове застереження щодо припинення порушення та вжиття потрібних заходів для виправлення ситуації, зменшення невиправданих витрат банку, обмеження невиправдано високих процентних виплат за залученими коштами, зменшення чи відчуження неефективних інвестицій;
2) скликання загальних зборів учасників, спостережної ради банку, правління (ради директорів) банку для прийняття програми фінансового оздоровлення банку або плану реорганізації банку;
3) укладення письмової угоди з банком, за якою банк чи визначена угодою особа зобов'язується вжити заходів для усунення порушень, поліпшення фінансового стану банку тощо;
4) видання розпорядження щодо:
а) зупинення виплати дивідендів або розподілу капіталу в будь-якій іншій формі;
б) встановлення для банків підвищених економічних нормативів;
в) підвищення резервів на покриття можливих збитків за кредитами та іншими активами;
г) обмеження, зупинення чи припинення здійснення окремих видів здійснюваних банком операцій з високим рівнем ризику;
д) заборони надавати бланкові кредити;
є) накладення штрафів на:
- керівників банків у розмірі до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
- банки відповідно до Положення про порядок накладення адміністративних штрафів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29.12.2001 р. № 563, але в сумі не більше ніж один відсоток від суми зареєстрованого статутного фонду;
е) тимчасової, до усунення порушення, заборони власнику істотної частки в банку використовувати право голосу придбаних акцій (паїв) у разі грубого порушення ним вимог Закону України "Про банки і банківську діяльність" або нормативно-правових актів Національного банку України;
ж) тимчасової, до усунення порушення, відсторонення посадової особи банку в разі грубого порушення нею вимог Закону України "Про банки і банківську діяльність" або нормативно-правових актів Національного банку України;
з) реорганізації банку;
и) призначення тимчасової адміністрації.
Виключним заходом впливу є відкликання банківської ліцензії та ініціювання процедури ліквідації банку. Основою застосування цього заходу впливу є порушення Закону України "Про банки і банківську діяльність" чи нормативно-правових актів НБУ, що спричинило значну втрату активів або доходів і настання ознак неплатоспроможності.
Положенням про застосування НБУ заходів впливу за порушення банківського законодавства, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 2808.2001 р. № 369 (п. 1.3), передбачено, що для ведення щоденного контролю за діяльністю банків і виконанням ними вимог НБУ щодо усунення допущених порушень може бути встановлено особливий режим контролю за їхньою діяльністю, що є додатковим інструментом банківського нагляду, який здебільшого використовують разом із заходами впливу в разі виникнення в банку некерованої ситуації.
Рішення про встановлення особливого режиму контролю приймає Комісія НБУ з питань нагляду та регулювання діяльності банків або заступник Голови Національного банку України (куратор служби банківського нагляду), або у виняткових випадках на строк до одного місяця для подальшого розв'язання питання щодо діяльності банку - Комісія при територіальному управлінні Національного банку України з питань нагляду та регулювання діяльності банків з повідомленням про це Генерального департаменту банківського нагляду НБУ протягом трьох робочих днів.
Заходи впливу застосовує НБУ на підставі:
1) результатів інспекційних (планових і позапланових) перевірок діяльності банків чи їхніх філій;
2) результатів аналізу дотримання банками вимог банківського законодавства з використанням статистичної звітності, щомісячних і щоденних балансів тощо;
3) результатів перевірок діяльності банків аудиторськими організаціями, вповноваженими відповідно до чинного законодавства на їх здійснення.
Вибір заходів впливу, які мають бути адекватними вчиненому порушенню банківського законодавства, має здійснюватися з урахуванням характеру допущених банком порушень; причин, які зумовили виникнення виявлених порушень; загального фінансового стану банку та рівня достатності капіталу; розміру можливих негативних наслідків для кредиторів і вкладників.
У разі виконання банком прийнятих зобов'язань і покращення показників діяльності НБУ може достроково відмінити застосовані заходи впливу на визначений строк (частково або зовсім).


2. ПРАВОВЕ ПОЛОЖЕННЯ ТЕРИТОРІАЛЬНИХ УПРАВЛІНЬ НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ УКРАЇНИ
Відповідно до ст. 23 Закону України "Про Національний банк України" до системи НБУ входять територіальні управління НБУ, які діють у межах повноважень, визначених Законом України "Про Національний банк України", та вирішують питання, що належать до їх компетенції, на засадах єдності та централізації в здійсненні грошово-кредитної та валютної політики, банківського нагляду, бухгалтерського обліку і розрахункових операцій, при складанні фінансової та статистичної звітності тощо.
До територіальних управлінь НБУ належать: Головне управління НБУ в Автономній Республіці Крим, Головне управління НБУ по м. Києву і Київській області, управління НБУ в областях України. Всі вони є структурними підрозділами НБУ без статусу юридичної особи.
Територіальні управління НБУ у своїй діяльності керуються Конституцією України, законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку та Положенням про філії (територіальні управління) Національного банку України, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 22.12.2000 р. № 495 в ред. від 03.06.2006 р. (далі - Положення).
Територіальне управління очолює начальник, який призначається на посаду і звільняється з неї наказом Голови НБУ.
Основні завдання територіальних управлінь такі:
- проведення грошово-кредитної політики, що спрямована на підтримування внутрішньої і зовнішньої стабільності грошової одиниці України, зміцнення банківської системи та ефективне управління грошово-кредитним ринком;
- забезпечення надійної схоронності цінностей та дотримання належних умов їх зберігання;
- здійснення контролю за розвитком валютного ринку та роботою банків на ринку цінних паперів;
- аналіз грошово-кредитних відносин на відповідній території та їх прогнозування;
- здійснення валютного контролю за дотриманням уповноваженими банками вимог чинного валютного законодавства;
- організація розрахунків у порядку, установленому НБУ;
- забезпечення контролю за дотриманням банками чинного законодавства України, економічних нормативів і нормативно-правових актів НБУ;
- проведення емісійно-касової роботи, спрямованої на безперебійне і своєчасне забезпечення банків готівкою та здійснення касового обслуговування органів Державного казначейства України;
- забезпечення належного рівня надійності внутрішнього банківського контролю, що відповідає характеру і масштабам бухгалтерських операцій;
- підготовка та подання НБУ фінансової та статистичної звітності за результатами своєї діяльності;
- здійснення контролю за поданням банками фінансової та статистичної звітності НБУ та аналіз економічних показників за результатами їх діяльності;
- розгляд запитів банків, суб'єктів підприємницької діяльності, фізичних осіб і правоохоронних органів з питань грошово-кредитної та валютної політики, грошового обігу, банківського нагляду, валютного контролю та ліцензування, бухгалтерського обліку, відкриття рахунків і організації розрахунків та звітності, з інших питань банківської діяльності та надання на них відповідей;
- здійснення всіх видів перевірок банків і банківських установ (крім перевірок і ревізій фінансово-господарської діяльності);
- впровадження засобів автоматизації та сучасних комп'ютерних технологій за усіма напрямами банківської діяльності;
- забезпечення, у межах функціональних обов'язків, виконання вимог законодавства, спрямованого на боротьбу зі злочинністю, корупцією, легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом.
Територіальні управління забезпечують виконання вимог чинного законодавства, що спрямовані на боротьбу зі злочинністю в банківській сфері, а також взаємодію з правоохоронними та контролюючими органами (п. 1.8 Положення).
Не допускається втручання органів державної влади або їх службових осіб у виконання функцій і повноважень територіальних управлінь (п. 1.11 Положення).
Принципи організації діяльності територіальних управлінь НБУ поділяються на загальні й спеціальні.
До загальних належать принципи законності, єдності фінансової та грошової політики, фінансової дисципліни тощо.
До спеціальних принципів, які обумовлюють особливості діяльності територіальних управлінь НБУ, відносяться:
- принцип єдності та централізації системи НБУ;
- принцип обмеженої самостійності в діяльності територіальних управлінь;
- відсутність підпорядкування територіальних управлінь НБУ органам державної влади регіонального рівня або органам місцевого самоврядування;
- принцип особливого режиму звітності територіальних управлінь НБУ (збирають та оброблюють дані для складання фінансової та статистичної звітності про діяльність територіального управління і забезпечують її достовірність);
- принцип здійснення фінансового контролю як умови діяльності структурного підрозділу;
- принцип єдності фінансово-майнової бази (доходи і витрати територіальних управлінь є складовими кошторису доходів і витрат НБУ);
- принцип взаємодії між профільними департаментами та відділами територіальних управлінь НБУ.
Функції територіальних управлінь НБУ можна поділити на дві групи:
1) пов'язані із виконанням завдань НБУ:
- грошово-кредитна політика;
- політика у сфері готівкового грошового обігу;
- здійснення функції кредитора останньої інстанції;
- розрахунково-касове обслуговування; банківське регулювання та банківський нагляд;
- валютне регулювання;
2) пов'язані із організацією діяльності самого територіального управління:
- створення відділів відповідно до типової структури територіального управління;
- ведення фінансової та статистичної звітності;
- робота із персоналом;
- технічне та юридичне забезпечення діяльності;
- внутрішній аудит;
- діловодство;
- дотримання режиму безпеки.
У процесі виконання своїх функцій територіальні установи НБУ з метою найповнішого, різнобічного та ефективного керівництва та контролю за діяльністю встановлених законодавством та нормативними актами НБУ суб'єктів взаємодіють з місцевими підрозділами фінансових, податкових, правоохоронних органів, а також з органами місцевого самоврядування.


Практичні завдання
1. Дайте перелік централізованих функцій, які виконує банківська корпорація.

Відповідно до ч. 5 ст. 10 Закону України "Про банки і банківську діяльність" від 07.12.2000 р. в ред. від 20.06.2007 р., банки, що увійшли до банківської корпорації, передають корпорації повноваження на здійснення окремих операцій та забезпечують централізацію виконання окремих функцій (рисунок 1).

Рисунок 1. Централізовані функції банківської корпорації

2. Назвіть основні відмінності банківської холдингової групи від фінансової холдингової групи.

1. Банківська холдингова група - це банківське об'єднання, до складу якого входять виключно банки (ч. 1 ст. 11 Закону України "Про банки і банківську діяльність").
Фінансова холдингова група має складатися переважно або виключно з установ, що надають фінансові послуги, причому серед них має бути щонайменше один банк, і материнська компанія має бути фінансовою установою (ч. 1 ст. 12 Закону України "Про банки і банківську діяльність").
2. Материнському банку банківської холдингової групи має належати не менше 50% акціонерного (пайового) капіталу або голосів кожного з інших учасників групи, які є його дочірніми банками (ч. 2 ст. 11 Закону України "Про банки і банківську діяльність").
Материнській компанії фінансової холдингової групи має належати більше 50% акціонерного (пайового) капіталу кожного з учасників фінансової холдингової групи (ч. 2 ст. 12 Закону України "Про банки і банківську діяльність").
3. Материнська компанія фінансової холдингової групи при здійсненні своєї діяльності з управління та координації діяльності її членів на виконання законодавства і нормативно-правових актів НБУ має право встановлювати правила, що є обов'язковими для членів фінансової холдингової групи (ч. 4 ст. 12 Закону України "Про банки і банківську діяльність").
Материнська компанія банківської холдингової групи такого права не має.

3. У який строк приймаються рішення про державну реєстрацію банку або відмову в державній реєстрації? Який державний орган приймає такі рішення?

Рішення про державну реєстрацію банку або про відмову в державній реєстрації банку приймається Національним банком України не пізніше тримісячного строку з моменту подання банком повного пакета необхідних документів (ч. 4 ст. 17 Закону України "Про банки і банківську діяльність").
Рішення про державну реєстрацію банку приймає Правління Національного банку України (п. 4.7 Положення про порядок створення і державної реєстрації банків, відкриття їх філій, представництв, відділень, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 31.08.2001 р. № 375 в ред. від 01.11.2006 р.).

4. У яких випадках проводиться примусова реорганізація банку?

Примусова реорганізація здійснюється у разі істотної загрози платоспроможності банку (ч. 6 ст. 27 Закону України "Про банки і банківську діяльність").

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Конституція України від 28.06.1996 р. № 254к96-ВР в ред. від 11.12.2007 р.
2. Про банки і банківську діяльність: Закон України від 07.12.2000 р. № 2121-ІІІ в ред. від 20.06.2007 р.,
3. Про Національний банк України: Закон України від 20.05.1999 р. № 679-XІV в ред. від 09.07.2007 р.
4. Положення про порядок створення і державної реєстрації банків, відкриття їх філій, представництв, відділень: Затв. постановою Правління Національного банку України від 31.08.2001 р. № 375 в ред. від 01.11.2006 р.
5. Положення про філії (територіальні управління) Національного банку України: Затв. постановою Правління Національного банку України від 22.12.2000 р. № 495 в ред. від 03.06.2006 р.
6. Воронова Л. К., Кучерявенко Н. П. Финансовое право Украины: Учеб. пособие. - Xарьков: Легас, 2003. - 360 с.
7. Грачева Е. Ю. Финансовый контроль как подотрасль финансового права // Финансовое право. - 2002. - № 2. - С. 57 - 58.
8. Горячек І. Ключові принципи ефективного банківського нагляду // Вісник НБУ. - 2004. - № 5. - С. 35 - 36.
9. Заверуха І. Банківське право: Посібник. - Львів: Астролябія,
2006. - 222 с.
10. Орлюк О. П. Банківське право: Навч. посібник. - К.: Юрінком Інтер, 2005. - 374 с.
11. Шадрик Ф. Цілі і завдання банківського нагляду // Вісник НБУ. - 2005. - № 1. - С. 40 - 42.