б Принципи цивільного процесуального права.docx

Принципи цивільного процесуального права. Система принципів.
Принципи ЦПП розглядаються як:
– основні засади організації і діяльності суду;
– основні положення галузі права;
– основні ідеї, положення, керівні засади;
– правові погляди на завдання і засоби діяльності суду із розгляду і вирішення цивільних справ;
– обумовлені базисом суспільства і виражені в змісті ЦПП суспільно-політичні, нормативно-керівні основи цієї галузі права.
Ознаки принципу ЦПП:
1) включає певну ідею, яка складає його зміст;
2) ця ідея завжди закріплена в нормативно-правових актах;
3) безпосередньо пов'язаний з цивільним процесом;
4) має загальне значення для усього цивільного процесу;
5) визначає типові риси цивільного судочинства;
6) характеризується стійкістю та стабільністю.
Принципи ЦПП – це обумовлені соціально-економічними умовами суспільного життя формально закріплені засади здійснення правосуддя в цивільних справах, які визначають завдання і мету правосуддя в цивільних справах, характер, зміст і побудову цивільного судочинства, а також повноваження та процесуальну діяльність суду, учасників процесу, їх процесуально-правове становище.
Принципи цивільного процесуального права тісно пов'язані між собою і в сукупності становлять систему. Кількісний склад системи принципів ЦПП нормативно не закріплений і в науці цивільного процесу визначається по-різному.
Зазвичай принципи, що складають їх систему, групуються за такими критеріями:
1) за змістом:
– загальноправові (демократизм, гуманізм, законність);
– міжгалузеві (здійснення правосуддя виключно судом, незалежність суддів тощо);
– галузеві (диспозитивність, змагальність, процесуальна рівноправність сторін);
– принципи окремих правових інститутів (безпосередність, усність);
2) за формою нормативного закріплення:
– закріплені Конституцією України;
– закріплені у законодавстві про цивільне судочинство;
3) за роллю в регулюванні процесуально-правового становища суб'єктів правовідносин:
– які визначають процесуально-правову діяльність суду;
– які визначають процесуальну діяльність осіб, які беруть участь у справі, й інших учасників процесу;
4) за предметом регулювання:
– організації правосуддя (судоустрою і судочинства);
– функціональні – принципи процесуальної діяльності (судочинства);
– які визначають зміст процесуальної діяльності (диспозитивність) і такі, що визначають процесуальну форму виконання процесуальних дій (усність, безпосередність, безперервність);
5) за значимістю:
– фундаментальні (абсолютні) – диспозитивність, рівноправність сторін, процесуальний формалізм;
– конструктивні (відносні) – всі інші принципи.
Цивільні процесуальні правовідносин.
Цивільні процесуальні правовідносини – це врегульовані цивільним процесуальним правом суспільні відносини, які виникають між судом та іншими учасниками процесу з приводу розгляду та вирішення цивільної справи.
Цивільні процесуальні правовідносини мають низку ознак, які їх характеризують;
– врегульовані нормами ЦПП;
– завжди виникають між судом як органом державної влади та іншими учасниками процесу (відносини субординації);
– оформлюють поведінку учасників процесу, яка складається з приводу відправлення правосуддя у цивільних справах;
– мають відносний характер, тобто конкретний суб'єктний склад правовідносин із чітким визначенням правового статусу кожного з них;
– виражаються у спеціальній, встановленій законом, цивільній процесуальній формі;
– постійно перебувають у русі, що в цілому складає певну їх систему.
Передумови виникнення цивільних процесуальних правовідносин.
Передумовами виникнення цивільних процесуальних правовідносин є наявність відповідної норми ЦПП та цивільна процесуальна правосуб'єктність, а підставою – певний юридичний факт (конкретна дія або подія).
Норми ЦПП визначають нормативну передумову виникнення цивільних процесуальних правовідносин, оскільки у разі відсутності відповідної правової норми про можливість участі даної особи як суб'єкта цивільних процесуаліьних правовідносин або ж прямої заборони участі, ці процесуальні правовідносини виникнути не можуть.
Цивільна процесуальна правосуб'єктність особи означає її здатність бутш суб'єктом цивільних процесуальних правовідносин і визначається законом по-різному для кожного із суб'єктів.
Юридичними фактами, внаслідок яких виникають, змінюються або припиняються цивільні процесуальні правовідносини, є процесуальні дії його учасників (подання заяви, заявления клопотання, призначення експертизи та ін.).
Елементи цивільно-процесуальних правовідносин. Зміст та об'єкт процесуальних правовідносин.
Цивільні процесуальні правовідносини складаються з таких елементів: суб'єкт, об'єкт та зміст.
Суб'єкт – це носій цивільних процесуальних прав та обов'язків. ЦПК поділяє суб'єктів на дві групи: суд та учасники цивільного процесу, а останніх – на осіб, які беруть участь у справі (ст. 26 ЦПК), та інших учасників процесу (ст. 47 ЦПК).
Об'єкт ЦПП – те, з приводу чого виникають цивільні процесуальні правовідносини і на що спрямовані процесуальні права та обов'язки.
Зміст цивільних процесуальних правовідносин складають цивільні процесуальні права та обов'язки учасників правовідносин, які реалізуються у формі процесуальних дій.
Суб'єкти цивільних процесуальних правовідносин. Суд як обов'язковий суб'єкт процесуальних правовідносин.
Суб'єкт цивільних процесуальних правовідносин – це носій цивільних процесуальних прав та обов'язків. ЦПК поділяє суб'єктів на дві групи: суд та учасники цивільного процесу, а останніх – на осіб, які беруть участь у справі (ст. 26 ЦПК), та інших учасників процесу (ст. 47 ЦПК).
Суд є обов'язковим суб'єктом цивільних процесуальних правовідносин. Специфіка його діяльності, призначення та правового статусу потребує віднесення його до окремої групи суб'єктів. Особливою властивістю цього суб'єкта є те, що він повинен бути безстороннім та об'єктивним. Для забезпечення цього у законодавстві закріплений інститут відводу (самовідводу).
Основним призначенням суду як суб'єкта цивільних процесуальних правовідносин є відправлення правосуддя, яке належить до його виключної компетенції. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами та особами не допускається.
Відповідно до ст. 18 ЦПК від імені суду виступає й суддя, який одноособово розглядає цивільну справу. Повноваженнями судді користуються також народні засідателі, які беруть участь у вирішенні справ, визначених законом.
Особи, які беруть участь у справі.
Особи, які беруть участь у справі, – це учасники цивільних троцесуальних правовідносин, які наділені юридичною заінтересованістю, що визначає їх правовий статус при розгляді та вирішенні цивільної справи.
У справах позовного провадження особами, які беруть участь у справи, є сторони та треті особи. У справах наказного та окремого проваджень ними є заявники та інші заінтересовані особи. Також особами, які беруть участь у справі, є їх представники, <органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб (ст. 26 ЦПК).
Особи, які беруть участь у справі, відрізняються від інших суб'єктів тим, що вони мають юридичну заінтересованість у результатах вирішення судом справи і у реалізації ухваленого по ній рішення. Заінтересованість особи може бути матеріально-правовою та процесуальною.
Матеріальн.о-правова заінтересованість – це особиста ознака суб'єкта цивільних процесуальних правовідносин, яка полягає у прагненні за допомогою судової діяльності поновити порушене, оспорене чи невизнане право, законний інтерес або навпаки, не допустити їх порушення.
Процесуальна заінтересованість – це функціональна ознака суб'єкта цивільних процесуальних правовідносин, що полягає у прагненні досягти певного процесуального результату у формі відповідного судового рішення.
Інші учасники процесуальних правовідносин.
Інші участники цивільного процесу – це суб'єкти цивільних процесуальних правовідносин, які не мають і не повинні мати у справі жодної юридичної заінтересованості та сприяють встанаовленню дійсних обставин справи, дослідженню доказів, утвердженню засад цивільного процесуального права. До них належать секретар судового засідання, судовий розпорядник, свідок, експерт, перекладач, спеціаліст, особа, яка надає правову допомогу (ст. 47 ЦПК). Цей перелік не є вичерпним, оскільки цивільні процесуальні правовідносини можуть виникати і за участю інших осіб. Ними, наприклад, можуть бутив особи, які мають письмові та речові докази у справі при витребуванні їх судом, державний виконавець при виконанні ухвали про забезпечення позову, органи та особи, яким направлена окрема ухвала про порушення закону, особи, між якими відбувалося листування, щодо надання згоди на його дослідження та ін.
Найменування цієї групи суб'єктів цивільних процесуальних правовідносин вказує на те, що вони не належать до осіб, які беруть участь у справі, а основною їх ознакою є відсутність юридичної заінтересованості у справі.
Цивільна процесуальна правоздатність та дієздатність.
Цивільна процесуальна правоздатність – це здатність мати цивільні процесуальні права та обов'язки сторони, третьої особи, заявника, заінтересованої особи (ст. 28 ЦПК). Вона визнається за всіма фізичними та юридичними особами.
Цивільна процесуальна дієздатність – здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов'язки в суді (ст. 29 ЦПК). На відміну від правоздатності, цивільна процесуальна дієздатність залежить від різноманітних чинників (віку, стану здоров'я, інших причин).
За обсягом цивільної процесуальної дієздатності суб'єкти можуть розглядатися як такі, що наділені повною цивільною процесуальною дієздатністю, особи з частковою цивільною процесуальною дієздатністю та особи, які не мають цивільної процесуальної дієздатності.
Повним обсягом дієздатності наділені фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи (ч. 1 ст. 29 ЦПК). Такими також є фізичні особи, які до досягнення повноліття зареєстрували шлюб, а також набули повного обсягу цивільної дієздатності у порядку емансипації.
Частковий обсяг дієздатності мають неповнолітні (віком від 14 до 18 років), а також особи, цивільна дієздатність яких обмежена. Вони можуть особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов'язки в суді у справах, що виникають з відносин, у яких вони особисто беруть участь, якщо інше не встановлено законом.
Суд може залучити до участі в справах законного представника неповнолітньої особи або особи, цивільна дієздатність якої обмежена (ч. 2 ст. 29 ЦПК). А також навпаки, при участі законного представника неповнолітньої особи чи особи, яка обмежена у дієздатності, до участі у справі згідно із ч. 2 ст. 39 ЦПК залучається особа, в інтересах якої діє законний представник.
Малолітні (віком до 14 років) та особи, які визнані недієздатними, вважаються недієздатними у цивільному процесі. Права, свободи та законні інтереси таких осіб захищають у суді їх законні представники – батьки, усиновителі, опікуни.