Завдання 1.doc

Завдання № 1
У жовтні 2008 р. гр-ка Широка О. С звернулась до місцевого суду з позовом до міської санітарно-епідеміологічної станції про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди. Позивачка просила поновити її на роботі на посаді завідуючої санітарно-гігієнічною лабораторією. Вона посилалась на те, що мала намір звільнитися з роботи, у зв'язку з чим написала заяву про звільнення за власним бажанням із 25 вересня 2008 р. Згодом вона передумала звільнятися, про що повідомила адміністрацію, однак її звільнили із зазначеної дати за ст. 38 КЗпП, а потім змінили в наказі підставу звільнення на п. 1 ст. 36 цього Кодексу.
Рішенням місцевого суду від 19 січня 2009 p., залишеним без зміни ухвалою судової колегії в цивільних справах апеляційного суду від 26 лютого того ж року, в задоволенні позову було відмовлено.
У касаційній скарзі гр-ка Широка О. С. просила скасувати зазначені судові рішення і направити справу на новий розгляд, посилаючись на те, що суд неправильно застосував норми матеріального права.
Як повинна вирішитися ця справа?
Які процесуальні строки існують при розгляді даної категорії справ у місцевому суді?
В які терміни гр-ка Широка О. С. має право звертатися зі скаргами на перегляд судових рішень?

Відповідь:
Як випливає із положень ч. 2 ст. 38 КЗпПУ, якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи й не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.
Широка О. С. своєчасно попередила своє керівництво про те, що змінила думку й не буде звільнятися. Отже, адміністрація санітарно-епідеміологічної станції не мала права звільнити її за поданою раніше заявою.
Неправомірною є і зміна підстави звільнення у наказі адміністрації: на підставі п. 1 ст. 36 КЗпПУ можна звільняти лише за угодою сторін, а у справі, що розглядається, домовленості сторін досягнуто не було.
Згідно із статтею 235 КЗпПУ у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
Законними є й вимоги гр. Широкої О. С. щодо відшкодування моральної шкоди, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої (п. 2) та у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної особи (п. 4).
Відповідно до частини 2 ст. 309 ЦПК України норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.
Отже, рішення місцевого суду про відмову гр. Широкій О. С. у задоволенні її позовних вимог прийнято з порушенням норм матеріального права.
Широка О. С. звернулась до місцевого суду з позовом у жовтні 2008 р. Місцевий суд прийняв рішення по справі 19 січня 2009 р. (майже через три місяця).
Відповідно до частини 1 статті 157 ЦПК України суд розглядає справи протягом розумного строку, але не більше двох місяців з дня відкриття провадження у справі, а справи про поновлення на роботі – одного місяця.
З положень зазначеної вище статті випливає, що судом першої інстанції порушено процесуальні строки, які визначені для розгляду цієї категорії трудових справ.
Відповідно до статті 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
За наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право (ч. 1 ст. 307 ЦПК України):
1) постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін;
2) скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог;
3) змінити рішення;
4) постановити ухвалу про скасування рішення суду першої інстанції і закриття провадження у справі або залишення заяви без розгляду;
5) постановити ухвалу про повне або часткове скасування рішення суду першої інстанції і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права є підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення (п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України).
Оскільки апеляційний суд не скасував рішення суду першої інстанції, гр. Широка О. С. має право оскаржити у касаційному порядку рішення, постановлене судом першої інстанції, яке було предметом розгляду суду апеляційної інстанції, а також рішення суду апеляційної інстанції.
Відповідно до частини 1 ст. 336 ЦПК України за наслідками розгляду касаційної скарги на рішення суд касаційної інстанції має право:
1) постановити ухвалу про відхилення касаційної скарги і залишення рішення без змін;
2) постановити ухвалу про повне або часткове скасування рішення і передати справу на новий розгляд до суду першої або апеляційної інстанції;
3) постановити ухвалу про скасування рішення апеляційного суду і залишити в силі судове рішення суду першої інстанції, що було помилково скасоване апеляційним судом;
4) постановити ухвалу про скасування судових рішень і закрити провадження в справі або залишити заяву без розгляду;
5) скасувати судові рішення і ухвалити нове рішення або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
Суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення й ухвалити нове рішення або змінити рішення, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, чи не застосовано закон, який підлягав застосуванню (ст. 341 ЦПК України).
Таким чином, рішенням касаційного суду будуть скасовані рішення суду першої та апеляційної інстанцій, позовні вимоги гр. Широкої О. С. до міської санітарно-епідеміологічної станції про поновлення її на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу і відшкодування моральної шкоди будуть задоволені.
Рішення суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення (ч. 1 ст. 348 ЦПК України).
Як вже зазначалось, відповідно до ч. 1 ст. 157 ЦПК України суд розглядає справи про поновлення на роботі протягом одного місяця з дня відкриття провадження у справі.
За загальним правилом індивідуальні трудові спори вирішуються судами безпосередньо або після їх попереднього розгляду комісією по трудових спорах (КТС).
Працівник може звернутися до комісії по трудових спорах у тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у спорах про виплату належної йому заробітної плати – без обмеження будь-яким строком (ч. 1 ст. 225 КЗпПУ).
Відповідно до ч. 1 ст. 228 КЗпПУ у разі незгоди з рішенням комісії по трудових спорах працівник може оскаржити її рішення до суду в десятиденний строк з дня вручення їм виписки з протоколу засідання комісії чи його копії.
Пропуск вказаного строку не є підставою відмови у прийнятті заяви. Визнавши причини пропуску поважними, суд може поновити цей строк і розглянути спір по суті. В разі коли пропущений строк не буде поновлено, заява не розглядається, і залишається в силі рішення комісії по трудових спорах.
Згідно із частиною 1 статті 233 КЗпПУ працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення – в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
Як зазначається у п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів" від 06.10.1992 р. в ред. від 25.05.1998 р., встановлені ст. ст. 228 і 233 КЗпПУ строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов'язаний перевірити й обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк.
Передбачений статтею 233 КЗпПУ місячний строк поширюється на всі випадки звільнення незалежно від підстав припинення трудового договору.
Розглядаючи трудові спори після їх попереднього розгляду в КТС, суд з'ясовує і обговорює додержання і причини пропуску як для десятиденного строку звернення до суду за вирішенням трудового спору, так і тримісячного строку звернення до КТС (ст. 225 КЗпПУ), якщо останньою він не був поновлений.
Якщо місячний чи тримісячний строк пропущено без поважних причин, у позові може бути відмовлено з цих підстав. Коли пропущений десятиденний строк не буде поновлено, заява відповідно до ст. 228 КЗпПУ залишається без розгляду.
Оскільки при пропуску місячного і тримісячного строку у позові може бути відмовлено за безпідставністю вимог, суд з'ясовує не лише причини пропуску строку, а всі обставини справи права і обов'язки сторін. При пропуску передбаченого ст. 225 КЗпПУ десятиденного строку без поважних причин необхідності у з'ясуванні інших обставин справи не має.
Відповідно до частини 1 статті 294 ЦПК України заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Заяву про апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції може бути подано протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали (ч. 2 ст. 294 ЦПК України).
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення встановлених ЦПК України строків, залишаються без розгляду, якщо апеляційний суд за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Відповідно до статті 325 ЦПК України касаційна скарга може бути подана протягом двох місяців з дня набрання законної сили рішенням (ухвалою) апеляційного суду.
У разі пропущення встановленого строку з причин, визнаних поважними, суддя касаційної інстанції за заявою особи, яка подала скаргу, може поновити цей строк.
Касаційна скарга, подана після закінчення строку на касаційне оскарження, повертається особі, яка її подала, якщо вона не порушує питання про поновлення цього строку, а також коли у поновленні строку відмовлено.
Питання про поновлення строку на касаційне оскарження і про повернення касаційної скарги вирішується суддею-доповідачем, про що постановляється відповідна ухвала.


Завдання № 2
Місцевим судом м. Запоріжжя розглядалася цивільна справа за позовом гр-ки Мироненко О. М. про стягнення аліментів на утримання дитини. У судовому засіданні батько відповідача надав свідоцтво про смерть сина і попросив справу закрити.
Як на вашу думку, чи наявні підстави для задоволення цього клопотання?
Як повинен вчинити суд, якщо у справі крім, поточних платежів, Мироненко О. М. просить стягнути з відповідача заборгованість за минулі чотири роки?
Складіть резолютивну частину рішення суду.
У якому провадженні розглядається дана справа і в які строки?

Відповідь:
На мій погляд, в даному випадку підстави для задоволення клопотання Мироненко О. М. відсутні.
Згідно зі статтею 180 СК України обов'язок утримання своїх неповнолітніх дітей покладається на батьків. При ухиленні батьків від цього обов'язку кошти на утримання дітей стягуються з них в судовому порядку.
Таким чином, Мироненко О. М. мала право звернутися з позовом до суду про стягнення аліментів на утримання дитини лише зі свого колишнього чоловіка.
Оскільки ця особа померла, про що свідчить документ, який пред'явив до суду батько відповідача, а на інших родичів – діда, бабу, брата, сестру, а також на вітчима і мачуху й на осіб, які постійно виховували дитину і утримували її як члена своєї сім'ї, подаючи їй систематичну матеріальну допомогу, обов'язок по утриманню неповнолітніх дітей може покладатися лише у тому разі, якщо дитина не має обох батьків (ст. 265 СК України), провадження в справі повинно бути закрито.
Згідно з пунктом 6 ч. 1 ст. 205 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо померла фізична особа, яка була однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.
Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу.
У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається (ч. 3 ст. 205 ЦПК України).
Як свідчить ч. 1 ст. 191 СК України, аліменти на користь неповнолітніх дітей присуджуються з дня подачі заяви до суду.
Аліменти за минулий час можуть бути стягнуті, коли позивач подасть суду докази, що він вживав заходів для одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати внаслідок ухилення останнього від їх сплати. В цьому разі з урахуванням обставин справи суд може присудити аліменти не більш як за три роки (ч. 2 ст. 191 СК України).
Як вже зазначалось, про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу (ч. 1 ст. 206 ЦПК України).
Відповідно до ст. 210 ЦПК України резолютивна частина ухвали складається з висновку суду, а також строку і порядку набрання ухвалою законної сили та її оскарження.
Згідно із статтею 19 ЦПК України попереднє судове засідання повинно бути призначено і проведено протягом одного місяця з дня відкриття провадження у справі.
Суд розглядає справи протягом розумного строку, але не більше двох місяців з дня відкриття провадження у справі, а справи про поновлення на роботі, про стягнення аліментів – одного місяця (ч. 1 ст. 157 ЦПК України).
У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду справи, суд ухвалою може подовжити розгляд справи, але не більш як на один місяць.

Резолютивна частина ухвали суду
"Цивільну справу № 40-Н за позовом гр. Мироненко О. М. про стягнення аліментів на утримання дитини з Мироненка С. С. закрити у зв'язку із смертю відповідача на підставі п. 6 ч. 1 ст. 205 ЦПК України.
Заяву про апеляційне оскарження ухвали може бути подано протягом десяти днів з дня її проголошення до Апеляційного суду Запорізької області".


Завдання № 3
Складіть заяву про стягнення аліментів на утримання дитини. У кінці заяви зазначте:
1) у якому провадженні можливий даний розгляд справи;
2) які терміни розгляду справи передбачені законодавством.

До Комунарського міського суду
м. Запоріжжя

Заявник: Кулик Регіна Олександрівна,
яка мешкає за адресою: 69104,
вул. Малиновського, 7, кв. 21,

Боржник: Дубовик Аркадій Миронович,
який мешкає за адресою: 69109,
вул. Рекордна, 18, кв. 75,

ЗАЯВА
про видачу судового наказу про стягнення аліментів на дитину

Я – мати неповнолітньої дитини, сина Максима, 6 липня 2001 року народження, який перебуває на повному моєму утриманні, оскільки відповідач не виконує без поважних причин своїх батьківських обов'язків.
За рішенням суду у справі № 2-362 за 2009 рік з відповідача було стягнуто аліменти у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку.
Проте й після цього він не виконує своїх батьківських обов'язків щодо утримання сина, припустив борг у сумі 1117 грн., як зазначено державним виконавцем у довідці № 1412 від 11 листопада 2009 р.
Згідно зі статтею 196 Сімейного кодексу України, якщо аліменти не стягуються з вини особи, яка зобов'язана їх сплачувати, то з неї може бути стягнуто неустойку за прострочення сплати аліментів.
Як мені відомо, відповідач є працездатним, у цей час розпочав проплату поточних платежів за аліментами, а за минулий час залишилася заборгованість, яка сталася з його вини.
Керуючись статтями 3, 96 Цивільного процесуального кодексу України, ст. 196 Сімейного кодексу України, -

ПРОШУ:
Стягнути з Дубовика Аркадія Мироновича на мою користь заборгованість за аліментами у розмірі 1117 грн., видати судовий наказ.

ДОДАТКИ:
1. Копія свідоцтва про шлюб.
2. Копія свідоцтва про розірвання шлюбу.
3. Розрахунок заборгованості.
4. Квитанція про сплату судового збору.

Дата Р. О. Кулик

Заява розглядається у наказовому провадженні. У разі прийняття заяви суд видає судовий наказ по суті заявлених вимог у триденний строк (ч. 1 ст. 102 ЦПК України).


Завдання № 4
Знайдіть у наукових або періодичних виданнях статтю присвячену темі "Третейське судочинство" з посиланнями на автора та використане джерело. Копію залучіть до контрольної роботи.
До контрольної роботи додається стаття:
Наранович О. Як протидіяти порушенням у третейських судах? // Правовий тиждень. – 2007. – №44 (65). – 30 жовтня.


СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Конституція України від 28.06.1996 р. № 254к96-ВР в ред. від 30.09.2009 р.
2. Кодекс законів про працю України від 10.12.1971 р. № 322-VІІІ в ред. від 01.01.2010 р.
3. Сімейний кодекс України від 10.01.2002 р. № 2947-ІІІ в ред. від 01.07.2009 р.
4. Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. № 1618 в ред. від 10.02.2010 р.
5. Цивільний процесуальний кодекс України від 18.03.2004 р.
№ 1618-ІV в ред. від 27.01.2010 р.
6. Про підготовку цивільних справ до судового розгляду: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 05.03.1977 р. № 1 в ред. від 25.05.1998 р.
7. Зразки цивільно-правових документів: Наук.-практ. посібник / За ред. В. О. Кузнєцова. – К.: Істина, 2006. – 712 с.
8. Фурса С. Я., Щербак С. В., Євтушенко О.І. Цивільний процес України: Проблеми і перспективи. – К.: Видавець Фурса С. Я., 2006. – 448 с.
9. Цивільне процесуальне право України: Навч. посібник / За заг. ред. С. С. Бичкової. – К.: Атіка, 2006. – 384 с.
10. Штефан М. Й. Цивільний процес: Підручник. – К.: Ін Юре, 2005. – 694 с.
11. Ярошенко І. С. Цивільне процесуальне право: Навч.-метод. посібник. – К.: КНЕУ, 2003. – 160 с.