Завдання з Цивільного права 1.doc

КОНТРОЛЬНА РОБОТА
з дисципліни "Цивільне право"
1. Підготувати схему "Види цивільно-правового договору" залежно:
1) від розподілу прав і обов'язків сторін;
2) від наявності зустрічного надання;
3) від моменту, з якого договір вважається укладеним;
4) від ступеня завершення;
5) від осіб, що беруть участь.

2. Задача
Громадянка Гончаренко працювала приватним нотаріусом. Її брат – один із засновників ТОВ "Надія" – запропонував їй працювати юристом підприємства. Гр. Гончаренко погодилась на запропоновані умови і стала до роботи.
Дізнавшись про це, прокурор району поставив вимогу про звільнення громадянки Гончаренко з роботи у "Надії"" на підставі того, що працівники нотаріату не мають права займатися підприємницькою діяльністю. На це гр. Гончаренко відповіла, що, по-перше, вона працює за трудовим договором у фірмі "Надія", отже, підприємницькою діяльністю не займається. По-друге, у зв'язку з тим, ідо вона є приватним, а не державним нотаріусом, на неї не поширюються вимоги заборони, і взагалі, заборона працівникам нотаріату займатися підприємницькою діяльністю є обмеження їх правоздатності.
На яке коло питань розраховане завдання?
Вирішіть справу.

Вирішення справи:
Коло питань, яким охоплюються розв’язання цього завдання торкається питань регулювання приватної нотаріальної діяльності, вимог, які пред'являються до нотариусів, у тому числі – приватних.
Як зазначається у ч. 1 ст. 1 Закону України "Про нотаріат" від 02.09.1993 р. № 3425-XІІ в ред. від 11.06.2009 р. (дал – Закон), нотаріат в Україні – це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.
Вчинення нотаріальних дій в Україні покладається на нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах (державні нотаріуси) або займаються приватною нотаріальною діяльністю (приватні нотаріуси) (ч. 2 ст. 1 Закону).
Згідно із частиною 1 ст. 24 Закону реєстрація приватної нотаріальної діяльності провадиться Головним управлінням юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головними управліннями юстиції в областях, містах Києві та Севастополі на підставі заяви особи, яка має свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю, та акта про сертифікацію про відповідність робочого місця (контори) приватного нотаріуса встановленим Законом умовам.
Контора приватного нотаріуса повинна розташовуватися в межах визначеного для неї нотаріального округу (ч. 1 ст. 25 Закону).
Приватний нотаріус зобов'язаний розпочати нотаріальну діяльність протягом 30 робочих днів після видачі реєстраційного посвідчення. У разі коли нотаріус не розпочав роботу в установлений строк без поважних на те причин, реєстраційне посвідчення за наказом Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі анулюється.
Приватний нотаріус має право укладати цивільно-правові та трудові договори, відкривати поточні та вкладні (депозитні) рахунки в банках.
Як зазначається у ч. 1 ст. 3 Закону України "Про нотаріат", нотаріусом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи у сфері права не менше трьох років, пройшов стажування протягом одного року в державній нотаріальній конторі або у приватного нотаріуса, склав кваліфікаційний іспит, одержав свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю. Не може бути нотаріусом особа, яка має судимість за вчинення злочину, обмежена у дієздатності або визнана недієздатною за рішенням суду.
Крім того, у ч. 1 ст. 3 Закону України "Про нотаріат" вказано, що нотаріус не може займатися підприємницькою або адвокатською діяльністю, бути засновником адвокатських об'єднань, перебувати на державній службі або на службі в органах місцевого самоврядування, перебувати у штаті інших юридичних осіб, входити самостійно, через представника або підставних осіб до складу правління чи інших виконавчих органів господарських організацій, кредитно-фінансових установ, а також виконувати іншу оплачувану роботу, крім викладацької, наукової і творчої, у вільний від роботи час.
Спираючись на викладене вище, можна дійти висновку, що прокурор району правильно поставив вимогу про звільнення громадянки Гончаренко з роботи у ТОВ "Надія".
Гончаренко уклала трудовий договір з підприємством на виконання обов'язків юриста, хоча у Законі України "Про нотаріат" прямо зазначається, що нотаріус, у тому числі й приватний, не має права перебувати у штаті інших підприємств та виконувати іншу оплачувану роботу, крім викладацької, наукової і творчої, у вільний від роботи час.
Гончаренко має лише право у вільний від роботи час складати проекти угод і заяв, виготовляти копії документів та виписки з них, а також давати роз'яснення з питань вчинення нотаріальних дій і консультації правового характеру (ст. 4 Закону України "Про нотаріат"), проте це не постійна, штатна оплачувана робота за трудовим договором на певній посаді, а робота, яку можна назвати творчою, у вільний час.


3. Задача
Злотов 1 липня 2001 р. видав довіреність Потапенку строком на три місяці на продаж останнім телевізора ціною не менше, ніж 10 мінімальних заробітних плат. Довіреність була посвідчена командиром військової частини, де працював водієм Злотов. Оскільки комісійний магазин відмовився прийняти телевізор на комісію, а покупця Потапенко не знайшов, він, не повідомивши свого довірителя, 10 вересня того ж року видав довіреність у порядку передоручення в простій письмовій формі своєму синові строком на шість місяців. Телевізор останній продав, але за ціною, вдвічі меншою, ніж указана в першій довіреності. Злотов зажадав від Потапенка відповідної доплати або повернення телевізора, на що останній відповів, що всі претензії слід адресувати не йому, а його сину.
На яке питання теми розраховано це завдання?
Як підлягає вирішити це завдання?

Вирішення справи:
Завдання розраховане на питання, що пов'язані із положеннями статей ЦК України, які спрямовані на регулювання відносин, що виникають у зв'язку із укладенням договору доручення.
За договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії (ч. 1 ст. 1000 ЦК України).
У ситуації, яка розглядається, повірений Потапенко мав протягом трьох місяців продати ціною не менше, ніж 10 мінімальних заробітних плат, телевізор довірителя – Злотова.
Згідно із частиною 1 ст. 1004 ЦК України, повірений зобов'язаний вчиняти дії відповідно до змісту даного йому доручення.
Повірений може передати виконання доручення іншій особі (замісникові), якщо це передбачено договором або якщо повірений був вимушений до цього обставинами, з метою охорони інтересів довірителя (ч. 1 ст. 1005 ЦК України).
Повірений, який передав виконання доручення замісникові, повинен негайно повідомити про це довірителя.
У випадку, який наводиться в умовах завдання, Потапенко цієї вимоги закону не виконав.
До обов'язків повіреного належать:
1) повідомляти довірителеві на його вимогу всі відомості про хід виконання його доручення;
2) після виконання доручення або в разі припинення договору доручення до його виконання негайно повернути довірителеві довіреність, строк якої не закінчився, і надати звіт про виконання доручення та виправдні документи, якщо це вимагається за умовами договору та характером доручення;
3) негайно передати довірителеві все одержане у зв'язку з виконанням доручення (ст. 1006 ЦК України).
Отже, Потапенко повинен був, не знайшовши покупця, повернути Злотову довіреність, дія якої закінчувалася 1 жовтня, і телевізор, або попередити Злотова про те, що він передає виконання доручення своєму синові й запросити на це згоди Злотова.
Проте Потапенко довіреність Зотову не повернув й відповідного попередження Зотову не зробив.
Оскільки Злотов перевищив свої повноваження при виконанні доручення, саме він має відшкодувати збитки, які одержав Потапенко в результаті його дій, або повернути йому телевізор.


4. Розкрийте зміст термінів:
Цивільні правові відношення – правові зв'язки, які грунтуються на нормах цивільного права, між юридично рівними суб'єктами, котрі виступають носіями цивільних прав і обов'язків [5, с. 67].
Суб'єктивне цивільне право – міра можливої поведінки уповноваженої особи, якій відповідає міра належної поведінки зобов'язаної особи [5, с. 73].
Суб'єктивний цивільний обов'язок – міра належної поведінки зобов'язаної особи [5, с. 74].
Речові правовідносини – правовідносини, в яких уповноважений суб'єкт може здійснювати свої суб'єктивні права самостійно, без сприяння зобов'язаної особи (правовідносини власності, сервітутні правовідносини та ін.) [5, с. 75].
Зобов'язальні правовідносини – правовідносини, в яких уповноважений суб'єкт для здійснення своїх цивільних прав потребує сприяння зобов'язаної особи (наприклад, покупець не може отримати річ, яку він придбав, без сприяння продавця, а право останнього на отримання вартості проданої речі не може бути реалізоване без виконання відповідного обов'язку покупцем [5, с. 75].
Абсолютні правовідносини – правовідносини, в яких носієві абсолютного права протистоїть невизначена кількість зобов'язаних осіб. Прикладом можуть бути правовідносини власності, де праву власника відповідає обов'язок всіх і кожного не перешкоджати йому в здійсненні його повноважень [5, с. 75].
Відносні правовідносини – правовідносини, в яких уповноваженому суб'єкту протистоїть одна або декілька конкретно визначених зобов'язаних осіб. Наприклад, у договорі позики уповноваженою особою є позикодавець, який може вимагати повернення боргу від зобов'язаної особи, яка отримала позику [5 с. 75].
Майнові правовідносини – правовідносини, які мають економічний зміст. Їх об'єктом є майно (матеріальні блага). Поділяються на правовідносини, що опосередковують статику суспільних зв'язків (наприклад, правовідносини власності), і правовідносини, які опосередковують динаміку суспільних зв'язків (наприклад, зобов'язання) [5, с. 75].
Особисті немайнові правовідносини – правовідносини, які не мають безпосереднього економічного змісту. Поділятися на такі, що пов'язані з майновими правами (право авторства), й ті, які з майновими правами не пов'язані (особисті немайнові права – право на життя, честь тощо) [5, с. 75].


СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Бірюков І. А. Цивільне право України: Загальна частина: Посібник. – К.: Наукова думка, 2000. – 304 с.
2. Конституція України від 28.06.1996 р. № 254к96-ВР в ред. від 30.09.2009 р.
3. Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України /
За ред. В. М. Коссака. – К.: Істина, 2004. – 976 с.
4. Про нотаріат: Закон України від 02.09.1993 р. № 3425-XІІ в ред. від 11.06.2009 р.
5. Харитонов Є. О., Саніахметова Н. О. Цивільне право України: Підручник. – К.: Істина, 2005. – 776 с.
6. Цивільне право України: Академічний курс. У 2-х т. Т. 2: Підручник / За ред. Я. М. Шевченко. – К.: Ін Юре, 2003. – 520 с.
7. Цивільне право України: Навч. посібник / За ред. Р. О. Стефанчука. – К.: Прецедент, 2004. – 448 с.
0. Цивільне право України: Підручник. У 2-х кн. Кн. 2 / За ред.
О. В. Дзери. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – 640 с.
8. Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. № 435-ІV в ред. від 05.08.2009 р.