Завдання з Цивільного права 2.doc

КОНТРОЛЬНА РОБОТА
з дисципліни "Цивільне право"
1. ПІДГОТУВАТИ СХЕМУ
"ПІДСТАВИ НАБУТТЯ ПРАВА ВЛАСНОСТІ"

2. ЗАДАЧА
Під час роботи повного товариства "Клімов і компанія" (далі – товариство), яке займалося вирощуванням кролів і виготовленням шапок та кожушків з їх хутра, виникла низка питань, які учасники самостійно не можуть вирішити. Останні звернулися до фахівця із такими питаннями (дайте на них відповіді).

Завдання буде вирішено на підставі норм ЦК України, хоча діяльність повних товариств регламентується також Господарським кодексом України та Законом України "Про господарські товариства" від 19.09.1991 р. № 1576-XІІ в ред. від 05.11.2008 р.
1. Стало відомо, що один з учасників – Петров – став учасником ще одного повного товариства. Які правові наслідки його дій?
Згідно із ч. 2 ст. 119 ЦК України особа може бути учасником тільки одного повного товариства.
Отже, Петров має за власним бажанням вийти із одного із повних товариств, учасником яких він є.
2. Товариством був укладений договір купівлі шкірок кролів, які виявилися недоброякісними. Договір підписував Смирнов, але виявилось, що в засновницькому договорі визначено, що ведення справ товариства доручено Клімову. Смирнов настоював на тому, що підписав він договір за дорученням Клімова. Чи можна визнати, що вказаний договір не має юридичної сили для товариства?
Питання врегульоване статтею 122 ЦК України.
Кожний учасник повного товариства має право діяти від імені товариства, якщо засновницьким договором не визначено, що всі учасники ведуть справи спільно або що ведення справ доручено окремим учасникам.
Якщо ведення справ доручено окремим учасникам повного товариства, інші учасники можуть вчиняти правочини від імені товариства за наявності у них довіреності, виданої учасниками, яким доручено ведення справ товариства.
Клімов такого доручення не мав, тому не був уповноваженим підписувати договір купівлі шкірок кролів, які потім виявилися недоброякісними.
Проте вказаний договір не має юридичну силу для товариства, оскільки у ст. 122 Цк України зазначено: у відносинах з третіми особами повне товариство не може посилатися на положення засновницького договору, які обмежують повноваження учасників повного товариства щодо права діяти від імені товариства, крім випадків, коли буде доведено, що третя особа у момент вчинення правочину знала чи могла знати про відсутність в учасника товариства права діяти від імені товариства.
3. Покупцями продукції товариства було заявлено претензії стосовно якості пошиття капелюхів та кожушків. Один з учасників Мішин, який займається вирощуванням кролів, вважає, що на нього не поширюються зобов'язання щодо пошиття капелюхів та кожушків і він не повинен нести відповідальність за цю ділянку роботи. Це знайшло своє закріплення і в засновницькому договорі.
Як зазначається у ч. 1 ст. 119 ЦК України повним є товариство, учасники якого відповідно до укладеного між ними договору здійснюють підприємницьку діяльність від імені товариства і солідарно несуть додаткову (субсидіарну) відповідальність за його зобов'язаннями усім майном, що їм належить. Солідарно – тобто разом, одночасно.
Отже, незалежно від того, що Мішин займається лише вирощуванням кролів, він несе відповідальність за всі зобов'язання повного товариства, учасником якого є.
Це випливає також із положень ст. 124 ЦК України, у ч. 1 якої говориться про те, що у разі недостатності у повного товариства майна для задоволення вимог кредиторів у повному обсязі учасники повного товариства солідарно відповідають за зобов'язаннями товариства усім своїм майном, на яке може бути звернене стягнення.
4. Один з учасників товариства Котов хотів би використати майно товариства (швейну машинку, нитки, ножиці тощо) для того, щоб у вільний час із шкірок, які належать йому на праві власності, шити капелюхи і продавати їх на базарі. Інші учасники товариства з цим не погоджуються.
Без згоди інших учасників повного товариства, учасником якого є Котов, це неможливо.
Згідно із положеннями ст. 119 ЦК України учасник повного товариства не має права без згоди інших учасників вчиняти від свого імені та у своїх інтересах або в інтересах третіх осіб правочини, що є однорідними з тими, які становлять предмет діяльності товариства.
У разі порушення цього правила товариство має право за своїм вибором вимагати від такого учасника або відшкодування завданих товариству збитків, або передання товариству усієї вигоди, набутої за такими правочинами.
5. Учасник товариства Дімарін за його власними зобов'язаннями повинен сплатити кредиторам 1000 грн. У зв'язку з недостатністю у нього майна кредитори ставлять питання про звернення стягнення на частку останнього у складеному капіталі товариства. Чи відповідає це закону?
Так, відповідає.
Відповідно до частини 1 ст. 127 ЦК України учасник повного товариства має право за згодою інших його учасників передати свою частку у складеному капіталі чи її частину іншому учасникові товариства або третій особі.
У разі передання учасником товариства усієї частки іншій особі участь цього учасника в повному товаристві припиняється і для нього настають наслідки, передбачені ч. 3 ст. 124 ЦК України
6. Декілька кредиторів звернулися до товариства з вимогами про відшкодування збитків за невиконання останнім своїх договірних зобов'язань. Товариство не змогло їх задовольнити, і кредитори вимагають притягнення до відповідальності всіх учасників товариства. На цей час відбулися зміни у складі учасників товариства: Марченко та Сидоров вибули із товариства з власної ініціативи і з ними відбулися розрахунки в повному обсязі.
Згідно із частиною 3 статті 124 ЦК України учасник повного товариства, який вибув із товариства, відповідає за зобов'язаннями товариства, що виникли до моменту його вибуття, рівною мірою з учасниками, що залишилися, протягом трьох років з дня затвердження звіту про діяльність товариства за рік, у якому він вибув із товариства.
Таким чином, Марченко і Сидоров будуть нарівні з іншими учасниками притягнуті до відшкодування збитків за невиконання повним товариством "Клімов і компанія" своїх договірних зобов'язань.

3. ЗАДАЧА
Лавриненко уклав договір купівлі-продажу комп'ютеру з торгівельним AT "Дніпро" із розстрочкою оплати на один рік. Через 3 місяці він продав комп'ютер Кравченко та звільнився з роботи. AT "Дніпро" звернулося до нотаріуса з проханням вчинити виконавчий напис на договорі купівлі-продажу у розстрочку, щоб стягнути заборгованість з Лавриненка у безспірному порядку. Нотаріус відмовив у вчиненні виконавчого напису. AT "Дніпро" вернулося до суду за захистом свого права.
Як повинна бути вирішена справа?
Які органи здійснюють захист цивільних прав та інтересів?

Відповідь:

Дії нотаріуса, який відмовив АТ "Дніпро" у вчиненні виконавчого напису на договорі купівлі-продажу у розстрочку, щоб стягнути заборгованість з Лавриненка у безспірному порядку, є неправомірними й мають бути оскаржені у суді.
Захист цивільних прав – це правомірна реакція учасників цивільних відносин, суспільства та держави на порушення, невизнання чи оспорювання цивільного права з метою припинення порушення, поновлення чи визнання цивільного права або компенсації завданої правомочній особі шкоди.
Залежно від порядку захисту цивільних прав можна виділити:
1) судовий захист (ст.55 Конституції, ст. 16 ЦК України);
2) адміністративний захист (ст. 17 ЦК України);
3) захист нотаріусом (ст. 18 ЦК України);
4) самозахист (ст.55 Конституції, ст. 19 ЦК України);
5) захист за допомогою інших громадських, державних та міжнародних інституцій (органів прокуратури – ст. 121 Конституції та Закон України "Про прокуратуру"; Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини – ст.55 Конституції та Закон України "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини"; після використання всіх національних засобів правового захисту – Європейським Судом з прав людини, який діє відповідно до Конвенції про захист прав людини та основних свобод).
Підставами для захисту цивільного права є його порушення, невизнання або оспорювання.
Захист цивільних прав та інтересів учасників цивільних відносин є одним із найважливіших завдань нотаріату.
Як встановлює ст. 18 ЦК України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Виконавчий напис нотаріуса – це підтвердження нотаріальним органом наявності заборгованості (грошових сум чи майна) та розпорядження про примусове стягнення з боржника на користь кредитора цієї заборгованості. Виконавчий напис вчиняється нотаріусом на борговому документі.
Порядок вчинення виконавчих написів визначений гл.14 Закону України "Про нотаріат" від 02.09.1993 р. № 3425-XІІ в ред. від 11.06.2009 р. та Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 р. № 20/5 в ред. від 25.09.2009 р.
Стягнення за виконавчим написом нотаріусів допускається у випадках, передбачених чинним законодавством. Такі підстави перераховані у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 р. № 1172.
Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між юридичними особами – не більше одного року (ч. 1 ст.88 Закону "Про нотаріат").


4. РОЗКРИЙТЕ ЗМІСТ ТЕРМІНІВ:
Особисті немайнові права – це права, які:
1) належать кожній фізичній особі від народження або за законом;
2) не мають економічного змісту;
3) тісно пов'язані з фізичною особою (фізична особа не може відмовитися від них, а також не може бути позбавлена цих прав);
4) фізична особа володіє ними довічно (ст. 269 ЦК України).
Право на життя – невід'ємне право людини, фізичної особи тощо, згідно із яким вона не може бути позбавлена життя й має право захищати його і соє здоров'я, а також життя та здоров'я іншої фізичної особи від протиправних посягань будь-якими засобами, не забороненими законом (ст. 27 Конституції України, ст. 281 ЦК України).
Право на охорону здоров'я – право людини, фізичної особи на певний (найвищий і досяжний) рівень фізичного й психічного здоров'я, яке забезпечується системною діяльністю державних та інших організацій, передбаченою Конституцією України та законом (ч. 1 ст. 12 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права, ст.49 Конституції України, ст. 283 ЦК України).
Право на охорону здоров'я доповнюється:
1) правом на медичну допомогу (ст. 284 ЦК України);
2) правом на інформацію про стан свого здоров'я (ст. 285 ЦК України);
3) правом на таємницю про стан здоров'я (ст. 286 ЦК України);
4) правом фізичної особи, яка перебуває на стаціонарному лікуванні у закладі охорони здоров'я, на допуск до неї інших медичних працівників, членів сім'ї, опікуна, піклувальника, нотаріуса та адвоката (ст. 287 ЦК України).
Право на безпечне довкілля – це право, яке означає забезпечену законом можливість людини, фізичної особи користуватися здоровим та сприятливим для життя навколишнім природним середовищем, дихати чистим повітрям, вживати чисту питну воду, а також можливість перебувати у сприятливому для життя і здоров'я середовищі проживання (включаючи місця проживання, побуту, відпочинку, навчання, харчування, а також продукцію народного господарства) [12, с. 269].
Право на безпечне довкілля гарантується ст. 50 Конституції України, ст. 293 ЦК України, ст. 9 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" від 25.06.1991 р. № 1264-XІІ в ред. від 09.04.2009 р.
Право на сім'ю – це право фізичної особи незалежно від віку та стану здоров'я, згідно із яким вона не може бути проти її волі розлучена з сім'єю, крім випадків, встановлених законом. Ніхто не має права втручатися у сімейне життя фізичної особи, крім випадків, передбачених Конституцією України (ст. 51 Конституції України, ст. 291 ЦК України ).
Сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки (ч. 2 ст. 3 Сімейного кодексу України).
В Україні право створювати сім'ю мають особи, які досягли шлюбного віку (ч. 1 ст. 4 Сімейного кодексу України).
Право на опіку, піклування – право малолітньої, неповнолітньої особи, а також фізичної особи, яка визнана недієздатною або цивільна дієздатність якої обмежена, на опіку або піклування (ст. 292 ЦК України).
Опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов'язки (ст. 55 ЦК України).
Опіка та піклування встановлюється над дітьми-сиротами і дітьми, позбавленими батьківського піклування (ч. 1 ст. 243 Сімейного кодексу України).
Честь – визначається як суспільна оцінка особистості, міра духовних, соціальних якостей громадянина. Має такі значення:
– позитивна моральна репутація, добре ім'я окремої людини чи певної спільності людей;
– повага та пошана;
– зовнішній вияв поваги та пошани, прийняті в даному суспільстві знаки вшанування та слави;
– усвідомлення та відчуття честі;
– синонім кращих душевних якостей особистості – благородство, совість та ін.;
– ті якості особистості чи соціальної спільності, які користуються загальним визнанням, те, за що віддають шану [12, с. 273].
Гідність – усвідомлення самою людиною факту, що вона володіє незганьбленими моральними та інтелектуальними якостями, а також сукупність об'єктивних якостей людини, які визначають її репутацію в суспільстві [12, с. 273].
Ділова репутація – репутація (честь і гідність) фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність, та юридичних осіб [12, с. 274].
Право на зображення та голос – це право фізичної особи за її згодою бути знятою на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку та право на охорону при цьому її інтересів. Згода особи на знімання її на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку припускається, якщо зйомки проводяться відкрито на вулиці, на зборах, конференціях, мітингах та інших заходах публічного характеру (ст. ст. 307, 308 ЦК України).
Право на особисте життя – право фізичної особи на власний розсуд визначати своє особисте життя і можливість ознайомлення з ним інших осіб, зберігати у таємниці обставини свого особистого життя (ст. 301 ЦК України).
Право на недоторканість житла – розуміється як особисте немайнове право, згідно з яким управомочена особа може діяти у своєму житлі (помешканні) на свій розсуд і перешкоджати будь-яким спробам вторгнення у нього поза волею осіб, які в ньому проживають, крім випадків, які прямо передбачені в законі [12, с. 278].
Право громадян на недоторканність житла гарантується ст. 30 Конституції України, ст. 311 ЦК України.
Право на свободу об'єднань – право фізичних осіб на свободу об'єднання у політичні партії та громадські організації і вільно збиратися на мирні збори, конференції, засідання, фестивалі (ст. ст. 36, 39 Конституції України, ст. ст. 314 та 315 ЦК України).
За статтею 1 Закону України "Про об'єднання громадян" від 16.06.1992 р. № 2460-XІІ в ред. від 30.04.2009 р. об'єднанням громадян є добровільне громадське формування, створене на основі єдності інтересів для спільної реалізації громадянами своїх прав і свобод.


СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України: Затв. наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 р. № 20/5 в ред. від 25.09.2009 р.
2. Конституція України від 28.06.1996 р. № 254к96-ВР в ред. від 30.09.2009 р.
3. Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України / За ред.
В. М. Коссака. – К.: Істина, 2004. – 976 с.
4. Про господарські товариства: Закон України від 19.09.1991 р. № 1576-XІІ в ред. від 05.11.2008 р.
5. Про нотаріат: Закон України від 02.09.1993 р. № 3425-XІІ в ред. від 11.06.2009 р.
6. Про об'єднання громадян: Закон України від 16.06.1992 р. № 2460-XІІ в ред. від 30.04.2009 р.
7. Про охорону навколишнього природного середовища: Закон України від 25.06.1991 р. № 1264-XІІ в ред. від 09.04.2009 р.
8. Сімейний кодекс України від 10.01.2002 р. № 2947-ІІІ в ред. від 01.07.2009 р.
9. Харитонов Є. О., Саніахметова Н. О. Цивільне право України: Підручник. – К.: Істина, 2003. – 776 с.
10. Цивільне право України: Акад. курс. У 2-х т. Т. 1. Загальна частина: Підручник / За ред. Я. М. Шевченко. – К.: Ін Юре, 2003. – 520 с.
11. Цивільне право України: Навч. посібник / За ред. Р. О. Стефанчука. – К.: Прецедент, 2004. – 448 с.
12. Цивільне право України: Підручник. У 2-х кн. Кн. 2 / За ред.
О. В. Дзери. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – 736 с.
13. Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. № 435-ІV в ред. від 15.12.2009 р.
14. Цивільний кодекс України: Коментар. Т. 2 / За заг. ред.
Є. О. Харитонова, О. М. Калітенка. – Харків: Одісей, 2006. – 1122 с.