Завдання з цивільного права 4.doc

КОНТРОЛЬНА РОБОТА
з дисципліни "Цивільний процес"

Завдання № 1
У листопаді 2002 р. гр-ни К., Ф., Д. і Б. звернулись до суду з позовом до гр-на М. про поділ будинку та визначення порядку користування земельною ділянкою, в якому зазначали, що їм на праві спільної часткової власності належить будинок.
Позивачеві К. та відповідачеві належить кожному по 5/16 цього будинку відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 7 червня 2002 р. місцевою державною нотаріальною конторою. Позивачам Ф., Д. і Б. належить 3/8 спірного будинку відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 7 червня 2000 р. цією ж державною нотаріальною конторою.
Наразі у спірному будинку проживає та користується ним і надвірними будівлями лише відповідач. На їх неодноразові пропозиції щодо вирішення питання про поділ або визначення порядку користування будинком та земельною ділянкою він відповідав відмовою. Позивачі просили поділити спірний будинок, відступивши від належних часток, і виділити їм 62/100, а відповідачеві – 38/100 будинку та визначити порядок користування земельною ділянкою згідно із варіантом, запропонованим у висновку експерта.
Як повинна бути вирішена ця справа?
Проаналізуйте, чи можливий виділ у натурі часток жилого будинку за чинним законодавством?

Відповідь:
Сторони, які беруть участь у наданій цивільній справі, володіють спірним жилим будинком на праві спільної часткової власності: М. і К. належить по 5/16 жилого будинку, Ф., Д. і Б. – 3/8 цього будинку.
Здійснення права спільної часткової власності грунтується на такому принципі: реалізація права одним із співвласників не повинна ущемлювати інтереси інших співвласників, тобто воля і права кожного учасника спільної власності обмежені правами інших її учасників. На цьому загальному принципі грунтується вирішення всіх конкретних питань щодо здійснення права спільної власності, передбачених ст.ст. 357-364 ЦК України.
Таким чином, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їх згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їх спільною частковою власністю.
Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
Співвласник має право на виділ у натурі частки з майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (йдеться про неподільну річ), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.
Договір про виділ у натурі частки з нерухомого спільного майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню (ч. З ст. 364 ЦК України).
Право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників. Проте, для задоволення такого позову судом необхідне існування таких умов:
1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі;
2) річ є неподільною;
3) спільне володіння і користування майном є неможливим;
4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї;
5) позивач попередньо вніс вартість цієї частки на депозитний рахунок суду.
Якщо виділ частки із спільного майна відбувається із збереженням спільної власності (вона припиняється лише для особи, частка якої виділена), то у разі поділу майна в натурі між співвласниками за домовленістю між ними право спільної часткової власності на нього припиняється.
Договір про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.
Підставами припинення права спільної часткової власності може бути:
1) відчуження частки одним з двох співвласників іншому;
2) відчуження часток всіма співвласниками одному з них;
3) перехід до одного з двох співвласників частки іншого у спадщину;
4) реалізація майна, що знаходиться у спільній частковій власності.
Отримана грошова сума розподіляється між співвласниками пропорційно розміру належних їм часток у праві спільної часткової власності.
У пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок" від 4 жовтня 1991 р. в ред. від 25 травня 1998 р. (далі – Постанова) зазначається, що при вирішенні справ про виділ в натурі часток жилого будинку, що є спільною частковою власністю, судам належить мати на увазі, що це можливо, якщо кожній із сторін може бути виділено відокремлену частину будинку з самостійним виходом (квартиру).
Виділ також може мати місце при наявності технічної можливості переобладнати приміщення в ізольовані квартири.
Таким чином, у справі за позовом К., Ф., Д. і Б до М. про поділ будинку треба з'ясувати, чи можливе надання кожному із співвласників окремої частини будинку з самостійним виходом залежно від їх частки у спільній частковій власності.
Оскільки спірний будинок належить п'яти співвласникам виділити кожному з них відокремлену частину будинку з самостійним виходом може бути неможливим.
Втім, позивачі просили поділити спірний будинок, відступивши від належних часток, і виділити їм 62/100, а відповідачеві – 38/100 будинку. Отже, К., Ф., Д. і. Б. згодні користуватися разом частиною будинку з одним виходом.
Поділити будинок на дві частини – кожну із самостійним виходом, – як правило, можливо.
Якщо ж виділ частки будинку в натурі все таки неможливий, суд вправі за заявленим про це позовом встановити порядок користування відособленими приміщеннями (квартирами, кімнатами) такого будинку. У цьому разі окремі підсобні приміщення (кухня, коридор тощо) можуть бути залишені в загальному користуванні учасників спільної часткової власності.
При неможливості виділу частки будинку в натурі або встановлення порядку користування ним, власнику, що виділяється, за його згодою присуджується грошова компенсація.
Розмір грошової компенсації визначається за угодою сторін, а при відсутності такої угоди – судом по дійсній вартості будинку на час розгляду справи.
Під дійсною вартістю будинку розуміється грошова сума, за яку він може бути проданий в даному населеному пункті чи місцевості. Для її визначення при необхідності призначається експертиза.
В окремих випадках суд може, враховуючи конкретні обставини справи, і при відсутності згоди власника, що виділяється, зобов'язати решту учасників спільної власності сплатити йому грошову компенсацію за належну частку з обов'язковим наведенням відповідних мотивів.
Це може мати місце, наприклад, якщо частка у спільній власності на будинок є незначною й не може бути виділена в натурі чи за особливими обставинами сумісне користування ним неможливе, а власник в будинку не проживає і забезпечений іншою жилою площею.
Одночасно з розв'язанням спору про право власності на будинок, виділ частки або встановлення порядку користування конкретними приміщеннями, суд може також згідно із ст. 88 Земельного кодексу України вирішити позов, якщо він заявлений, про порядок використання і розпорядження земельною ділянкою між громадянами, яким жилий будинок належить на праві спільної власності (п. 11 Постанови).
Учасник спільної часткової власності має право вимагати виділення належної йому частки із складу земельної ділянки як окремо, так і разом з іншими учасниками, які вимагають виділення, а у разі неможливості виділення частки – вимагати відповідної компенсації (ч. 3 ст. 88 Земельного кодексу України).
Отже, у справі, що розглядається, вимоги позивачів К., Ф., Д. і Б. мають бути задоволені повністю. Спірний будинок буде поділений за запропонованим ними варіантом.

Завдання № 2
Громадянка Назарова пред'явила до суду позов до гр. Назарова про стягнення аліментів на утримання дитини. Відповідач під час судового засідання пред'явив зустрічний позов про відібрання дитини та про розподіл спільно нажитого майна. Суд прийняв зустрічний позов, мотивуючи це тим, що основний і зустрічний позов взаємопов'язані.
Чи вірно вирішив суд?
Визначте умови пред'явлення та прийняття зустрічного позову.
Складіть примірні зразки основного та зустрічного позовів.

Відповідь:
Як випливає з ч. 1 ст. 123 ЦПК України, відповідач має право до або під час попереднього судового засідання пред'явити зустрічний позов.
Отже, суддя не мав права прийняти позов Назарова під час судового засідання.
Зустрічний позов – це позов відповідача до позивача. Він приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним, тобто в тому разі, коли вони виникають з одних правовідносин, або коли вимоги за позовами можуть зараховуватися, або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову (ч. 2 ст. 123 ЦПК України).
Якщо б Назаров пред'явив свої зустрічні вимого вчасно, об'єднання їх розгляду в одне провадження з первісним позовом (ч. 3 ст. 123 ЦПК України) було б обгрунтованим, оскільки задоволення зустрічного позову усунуло б можливість присудження відповідачу аліментів.
Зустрічна позовна заява подається в письмовій формі з додержанням загальних правил пред'явлення позову. Вона повинна відповідати вимогам ст.ст. 119 і 120 ЦПК України і містити:
– найменування суду, до якого подається заява;
– ім'я (найменування) позивача і відповідача, а також ім'я представника позивача, якщо зустрічна позовна заява подається представником, їх місце проживання або місцезнаходження, поштовий індекс, номер засобів зв'язку, якщо такий відомий;
– зміст позовних вимог;
– ціну позову щодо вимог майнового характеру;
– виклад обставин, якими позивач обгрунтовує свої вимоги;
– зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування;
– перелік документів, що додаються до заяви.
Зустрічна позовна заява підписується позивачем або його представником із зазначенням дати її подання.
До зустрічної позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору та оплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
У разі пред'явлення зустрічного позову особами, які діють на захист прав, свобод та інтересів іншої особи, в заяві мають бути зазначені підстави такого звернення. Якщо зустрічна позовна заява подається представником позивача, до неї додається довіреність чи інший документ, що підтверджує його повноваження.
Зустрічна позовна заява, подана після забезпечення доказів або позову, повинна містити, крім зазначених вище, відомості про забезпечення доказів або позову.
Позивач повинен додати до зустрічної позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб (ч. 1 ст. 120 ЦПК України).
Суддя, встановивши, що зустрічну позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст.ст. 119 і 120 ЦПК України, або не сплачено судовий збір чи не оплачено витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків.
Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені ст.ст. 119 і 120 ЦПК України, сплатить суму судового збору, а також оплатить витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Інакше заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Зустрічна позовна заява повертається також у таких випадках:
– позивач до відкриття провадження у справі подав заяву про повернення йому позову;
– заяву подано недієздатною особою;
– заяву від імені позивача подано особою, яка не має повноважень на ведення справи;
– справа не підсудна даному суду;
– подана заява про розірвання шлюбу під час вагітності дружини або до досягнення дитиною одного року без дотримання вимог, встановлених Сімейним кодексом України.
Про повернення зустрічної позовної заяви суддя постановляє ухвалу.
Повернення зустрічної позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Отже, принцип рівності сторін у цивільному процесі проявляється в наділенні його учасників рівними процесуальними правами. Відповідач має всі права, які дають йому можливість захистити свої інтереси. Одним із процесуальних способів такого захисту є пред'явлення зустрічного позову.

ПРОЕКТ ПОЗОВНОЇ ЗАЯВИ ПРО СТЯГНЕННЯ АЛІМЕНТІВ НА УТРИМАННЯ ДИТИНИ

До Ленінського міського суду м. Запоріжжя
позивач: Назарова Іванна Іванівна,
м. Запоріжжя, вул. Піщана, 43 кв. 12
відповідач: Назаров Назар Назарович,
м. Запоріжжя, вул. Рекордна, 30 кв. 15

ПОЗОВНА ЗАЯВА
про стягнення аліментів на утримання дитини

З відповідачем Назаровим Назаром Назаровичем я перебувала у шлюбі з 3 липня 2003 р. до 2 березня 2009 р.
Від шлюбу ми маємо сина Назарова Захара Назаровича, 8 січня 2005 року народження.
Відповідач працює водієм маршрутного таксі, має стабільну заробітну плату. Проте від утримання дитини він ухиляється, добровільної матеріальної допомоги їй не надає. Я працюю вчителькою у початкових класах, моя заробітна плата складає 900 грн. на місяць, з яких я 400 грн. сплачує за квартиру.
Відповідно до статті 181 Сімейного кодексу України та статей З, 15, 118 і 119 Цивільного процесуального кодексу України, -

ПРОШУ:
Стягнути з відповідача Назарова Назара Назаровича, 1972 року народження, уродженця м. Сквира, на мою користь аліменти на утримання сина Назарова Захара Назаровича, 8 січня 2005 року народження, в розмірі 1/4 частини від заробітку щомісячно, починаючи з 2 березня 2009 р. і до повноліття дитини.
Додатки:
1) Копія свідоцтва про шлюб.
2) Копія свідоцтва про розірвання шлюбу.
3) Копія свідоцтва про народження дитини.
4) Довідка з ЖЕУ № 18 м. Запоріжжя про перебування дитини на утриманні позивачки.
5) Довідка про заробіток відповідача.
6) Копія позовної заяви.
7) Квитанція про сплату судового збору.

5 вересня 2009 р.
Підпис

ПРОЕКТ ЗУСТРІЧНОЇ ПОЗОВНОЇ ЗАЯВИ ПРО ВІДІБРАННЯ ДИТИНИ

До Ленінського міського суду м. Запоріжжя
позивач: Назаров Назар Назарович,
м. Запоріжжя, вул. Рекордна, 30 кв. 15
відповідач: Назарова Іванна Іванівна,
м. Запоріжжя, вул. Піщана, 43 кв. 12

ЗУСТРІЧНА ПОЗОВНА ЗАЯВА
про відібрання дитини

Назарова І.І. звернулася до Ленінського міського суду м. Запоріжжя з позовом про стягнення з мене аліментів на утримання нашого сина Назарова Захара Назаровича, 8 січня 2005 року народження.
Проте всі гроші, які я раніше надавав їй на утримання Назара, моя колишня дружина витрачає на себе. Вихованням Назара вона не займається, часто б'є його.
Відповідно до ст. 170 Сімейного кодексу України та статей З, 15, 118 і 119 Цивільного процесуального кодексу України, -
ПРОШУ:
1. Відібрати мого сина Назарова Захара Назаровича від його матері Назарової Іванни Іванівни.
2. Визначити місцем проживання дитини місце проживання її батька.
3. Викликати у судове засідання свідків Зорькіну Галину Ігорівну, яка мешкає в м. Запоpіжжя по вул. Піщаної, 43 кв. 10 та Ісаєва Ігоря Васильовича, який мешкає в м. Запоpіжжі по вул. Піщаної, 43 кв. 11.

Додатки:
1) Копія свідоцтва про шлюб.
2) Копія свідоцтва про народження дитини.
3) Документи, які свідчать про те, що Назарова І.І. ухиляється від виховання й утримання дитини.
4) Квитанції про сплату судового збору і судових витрат.
5) Копія позовної заяви.

15 вересня 2009 р.
Підпис


Завдання № 3
Громадянка Попова звернулася з позовом до гр. Кабанова про стягнення 500 грн. вартості будівельних матеріалів, що були нею вкладені на будівництво будинку, який належить відповідачеві на праві приватної власності.
Заслухавши пояснення позивача, відповідача, свідків, суд пішов до нарадчої кімнати для винесення рішення. Під час наради у судді виникло питання про вартість п'яти кубометрів пиломатеріалів. Суд направив відповідний запит до лісоторгової бази. Після цього суддя оголосив судове рішення, в якому позов Попової було задоволено, але складання мотивувальної частини рішення було відкладено на три дні.
Через день суддею була отримана довідка з лісоторгової бази, з якої виходило, що п'ять кубометрів пиломатеріалів коштують 300 грн. Після цього суддею було складено мотивоване рішення про присудження Поповій 450 грн.
Які помилки допущено судом?
Складіть резолютивну частину рішення суду.

Відповідно до частини 2 ст. 80 ЦПК України питання про вартість п'яти кубометрів пиломатеріалів суддя повинен був вирішувати не під час судового розгляду справи, а під час попереднього судового засідання, яке є обов'язковим для кожної справи, за винятком випадків, встановлених ЦПК України.
У пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у підготовки справи до судового розгляду" від 12.06.2009 р. № 5 зазначається, що процесуальні дії суду з підготовки справи до судового розгляду та проведення попереднього судового засідання регулюються главою 3 розділу ІІІ ЦПК України. Здійснення учасниками цивільного процесу та судом на цій стадії процесу сукупності процесуальних дій, визначених процесуальним законом, є обов'язковим, оскільки вона є самостійною і важливою та створює необхідні умови для правильного своєчасного вирішення справи, ухвалення законного й обгрунтованого судового рішення.
У цій стадії зазвичай вирішуються такі групи питань:
1) про учасників процесу по даній справі;
2) про предмет доказування;
3) про особливості даної цивільної справи;
4) про призначення справи до розгляду.
Попереднє судове засідання проводиться з метою з'ясування можливості врегулювання спору до судового розгляду або забезпечення правильного та швидкого вирішення справи (ч. 1 ст. 130 ЦПК України).
Під час попереднього судового засідання суд:
– уточнює позовні вимоги або заперечення проти позову;
– вирішує питання про склад осіб, які братимуть участь у справі;
– визначає факти, які необхідно встановити для вирішення спору і які з них визнаються кожною стороною, а які підлягають доказуванню;
– з'ясовує, якими доказами кожна сторона буде обгрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо невизнаних обставин, та встановлює строки їх подання;
– за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, вирішує питання про витребування доказів та виклик свідків, про проведення експертизи, залучення до участі у справі спеціаліста, перекладача, особи, яка надає правову допомогу, або про судові доручення щодо збирання доказів;
– у невідкладних випадках проводить огляд на місці, огляд письмових і речових доказів;
– за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, вирішує питання про вжиття заходів забезпечення позову;
– вчиняє інші дії, необхідні для підготовки справи до судового розгляду;
– визначає час і місце судового розгляду.
Коли суддя оголосив судове рішення, в якому позов Попової було задоволено, але складання мотивувальної частини рішення відклав на три дні, він також надійшов неправильно.
У частини 2 ст. 195 ЦПК України зазначається, що якщо під час ухвалення рішення виникає потреба з'ясувати будь-яку обставину шляхом повторного допиту свідків або вчинення іншої процесуальної дії, суд, не ухвалюючи рішення, постановляє ухвалу про поновлення судового розгляду.
Розгляд справи у такому випадку проводиться виключно в межах з'ясування обставин, які потребують додаткової перевірки.
Після закінчення поновленого розгляду справи суд залежно від його результатів відкриває судові дебати з приводу додатково досліджених обставин і виходить до нарадчої кімнати для ухвалення рішення або, якщо вчинення необхідних процесуальних дій у даному судовому засіданні виявилося неможливим, постановляє ухвалу про відкладення розгляду справи чи оголошує перерву.
Ще одна помилка суду – необгрунтованою є присуджена Поповій до виплати сума грошей. Заявлена ціна позову – 500 грн. Суддя призначив до виплати лише 450 грн.

Проект резолютивної частини рішення суду:
"Позовні вимоги гр. Попової Ганни Василівні задовольнити повністю. Зобов'язати гр. Кабанова С. С. сплатити на користь Попової Г. В. вартість будівельних матеріалів, вкладених нею у будівництво будинку, що належить відповідачеві на праві приватної власності, у розмірі 500 грн. Судові витрати розподілити між сторонами відповідно до ст. 88 Цивільного процесуального кодексу України.
Заява про апеляційне оскарження рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення рішення у вищу судову інстанцію".


Відповідь:
Згідно із частиною 2 статті 80 ЦПК України питання про вартість п'яти кубометрів пиломатеріалів суддя повинен був вирішувати не під час судового розгляду справи, а під час попереднього судового засідання, яке є обов'язковим для кожної справи, за винятком випадків, встановлених ЦПК України.
Мета даної стадії цивільного процесу – забезпечення своєчасного і правильного вирішення справи. Значення – справа має бути розглянута в одному судовому засіданні, й повинно бути постановлене законне і обгрунтоване рішення.
Пленум Верховного суду в своїй постанові "Про підготовку цивільних справ до судового розгляду" від 5 березня 1977 № 1 в ред. від 25 травня 1998 р. зазначив, що належна і в установлені законом строки підготовка справ до судового розгляду має важливе значення для якісного їх вирішення з метою охорони наданих громадянам прав і законних інтересів підприємств, установ, організацій.
У цій стадії має бути вирішено чотири групи питань:
1) про учасників процесу по даній справі;
2) про предмет доказування;
3) про особливості даної цивільної справи;
4) про призначення справи до розгляду.
Відповідно до ч. 1 ст. 130 ЦПК України попереднє судове засідання проводиться з метою з'ясування можливості врегулювання спору до судового розгляду або забезпечення правильного та швидкого вирішення справи.
Під час попереднього судового засідання суд:
– уточнює позовні вимоги або заперечення проти позову;
– вирішує питання про склад осіб, які братимуть участь у справі;
– визначає факти, які необхідно встановити для вирішення спору і які з них визнаються кожною стороною, а які підлягають доказуванню;
– з'ясовує, якими доказами кожна сторона буде обгрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо невизнаних обставин, та встановлює строки їх подання;
– за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, вирішує питання про витребування доказів та виклик свідків, про проведення експертизи, залучення до участі у справі спеціаліста, перекладача, особи, яка надає правову допомогу, або про судові доручення щодо збирання доказів;
– у невідкладних випадках проводить огляд на місці, огляд письмових і речових доказів;
– за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, вирішує питання про вжиття заходів забезпечення позову;
– вчиняє інші дії, необхідні для підготовки справи до судового розгляду;
– визначає час і місце судового розгляду.
У частини 2 ст. 195 ЦПК України 2004 р. зазначається, що якщо під час ухвалення рішення виникає потреба з'ясувати будь-яку обставину шляхом повторного допиту свідків або вчинення іншої процесуальної дії, суд, не ухвалюючи рішення, постановляє ухвалу про поновлення судового розгляду. Розгляд справи у такому випадку проводиться виключно в межах з'ясування обставин, які потребують додаткової перевірки.
Після закінчення поновленого розгляду справи суд залежно від його результатів відкриває судові дебати з приводу додатково досліджених обставин і виходить до нарадчої кімнати для ухвалення рішення або, якщо вчинення необхідних процесуальних дій у даному судовому засіданні виявилося неможливим, постановляє ухвалу про відкладення розгляду справи чи оголошує перерву.
Ще одна помилка суду – необгрунтованою є присуджена Поповій до виплати сума грошей. Заявлена ціна позову – 500 грн. Суддя призначив до виплати лише 450 грн.

ПРОЕКТ РЕЗОЛЮТИВНОЇ ЧАСТИНИ РІШЕННЯ СУДУ:
"Позовні вимоги гр. Попової Ольги Петрівні задовольнити повністю. Зобов'язати гр. Кабанова П. Р. сплатити на користь Попової О. П. вартість будівельних матеріалів, вкладених нею у будівництво будинку, що належить відповідачеві на праві приватної власності, у розмірі 500 грн.
Судові витрати розподілити між сторонами відповідно до ст. 88 ЦПК України.
Заява про апеляційне оскарження рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення рішення у вищу судову інстанцію".


Завдання № 4
Знайдіть у наукових або періодичних виданнях статтю, присвячену темі "Наказне провадження" з посиланнями на автора та використане джерело. Копію залучіть до контрольної роботи.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Конституція України від 28.06.1996 р. № 254к96-ВР в ред. від 30.09.2009 р.
2. Земельний кодекс України від 25.10.2001 р. № 2768-ІІІ в ред. від 02.07.2009 р.
3. Сімейний кодекс України від 10.01.2002 р. № 2947-ІІІ в ред. від 01.07.2009 р.
4. Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. № 435-ІV в ред. від 05.08.2009 р.
5. Цивільний процесуальний кодекс України від 18.03.2004 р. № 1618-ІV в ред. від 12.06.2009 р.
6. Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у підготовки справи до судового розгляду: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 р. № 5.
7. Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок: Постанова Пленуму Верховного СУду України від 04.10.1991 р. № 7 в ред. від 25.05.1998 р.
8. Зразки процесуальних документів (заяви, позовні заяви, скарги, клопотання). Кравчук В. М. Стратегія і тактика цивільного процесу: Практ. посібник. – К.: Атіка, 2005. – 352 с.
9. Харитонов Є. О., Саніахметова Н. О. Цивільне право України: Підручник. – К.: Істина, 2003. – 776 с.
10. Цивільне процесуальне право України: Навч. посібник / За заг. ред. С. С. Бичкової. – К.: Атіка, 2006. – 384 с.
11. Цивільний процес: Навч. посібник / За ред. Ю. В. Білоусова. – К.: Прецедент, 2005. – 294 с.