Кр Виконавче провадження

КОНТРОЛЬНА РОБОТА
з дисципліни "Виконавче провадження"
Завдання 1
Згідно із рішенням третейського суду з Мережка на користь Рокотова було стягнено 6233 грн. Рокотов, маючи рішення третейського суду, звернувся до державного виконавця міського відділу державної виконавчої служби за місцем проживання Мережка з вимогою здійснити примусове виконання рішення, проте державний виконавець відмовив Рокотову в задоволенні вимоги.
Чи правильно надійшов державний виконавець?
Що таке підстава виконання і які документи відносяться до виконавчих?

Розв'язання:

Державний виконавець, відмовивши Рокотову здійснити примусове виконання рішення третейського суду про стягнення на його користь з Мережка 6233 грн., надійшов правильно.
Виконання рішення - заключний етап юрисдикційної діяльності, без реалізації якого втрачається сенс попередньої діяльності суду та інших органів (осіб), які уповноважені на здійснення захисту прав, свобод та законних інтересів фізичних, юридичних осіб, територіальних громад та держави.
Виконанням рішень суду та інших юрисдикційних органів завершується процес захисту суб'єктивних майнових та особистих немайнових прав громадян та юридичних осіб шляхом їх фактичної реалізації у спосіб та порядок, визначений Конституцією та законами України, відповідними підставами виконання.
Враховуючи, що захист прав здійснює ще цілий ряд органів та осіб, лише у виконавчому провадженні він набуває реального змісту.
Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених, передусім, Законом України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 р. № 606-XІV в останній редакції від 07.10.2008 р.
Як вказано у частині 1 ст. 2 цього Закону, примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.
Своєю чергою, основи організації та діяльності державної виконавчої служби, її завдання, правовий статус працівників органів державної виконавчої служби та їх соціальний захист визначаються Законом України "Про державну виконавчу службу" від 24.03.1998 р. № 202/98-ВР в останній редакції від 16.01.2007 р.
Положеннями статті 3 Закону України "Про державну виконавчу службу" встановлюється, що примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці районних, міських (міст обласного значення), районних у містах відділів державної виконавчої служби.
Згідно зі статтею 18 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа:
1) за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення;
2) за заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді;
3) в інших передбачених законом випадках.
Таким чином, підставою примусового виконання є виконавчий документ.
Якщо до недавнього часу згідно зі ст. 18-1 Закону України "Про виконавче провадження" рішення третейських судів вважалися виконавчим документом, то наразі цю статтю виключено на підставі Закону № 3541-ІV від 15.03.2006 р.
Отже, як випливає із ч. 2 ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження", виконавчою службою підлягають виконанню такі виконавчі документи:
1) виконавчі листи, що видаються судами, та накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду;
2) ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних та кримінальних справах у випадках, передбачених законом;
3) судові накази;
4) виконавчі написи нотаріусів;
5) посвідчення комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень цих комісій;
6) постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;
7) рішення органів державної влади, прийняті з питань володіння і користування культовими будівлями та майном;
8) постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та накладення штрафу;
9) рішення інших органів державної влади у випадках, якщо за законом їх виконання покладено на державну виконавчу службу;
10) рішення Європейського Суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень Європейського Суду з прав людини".
У виконавчому документі повинні бути зазначені (ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження"):
1) назва документа, дата видачі та найменування органу, посадової особи, що видали документ;
2) дата і номер рішення, за яким видано виконавчий документ;
3) найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові за його наявності для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника за його наявності (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника за його наявності (для фізичних осіб - платників податків), а також інші відомості, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, такі як дата і місце народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника тощо;
4) резолютивна частина рішення;
5) дата набрання чинності рішенням;
6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Виконавчий документ має бути підписаний уповноваженою посадовою особою і скріплений печаткою.
Законом можуть бути встановлені також інші додаткові вимоги до виконавчих документів.
Отже, Рокотов повинен був звернутися до державного виконавця міського відділу державної виконавчої служби за місцем проживання Мережка не з рішенням суду, а з виконавчим листом, виданим на примусове виконання цього рішення. Звідси випливає, що відмова державного виконавця відкрити виконавче провадження у цьому разі є обгрунтованою.
Відповідно до статті 56 Закону України "Про третейські суди" від 11.05.2004 р. № 1701-ІV в останній редакції від 10.01.2008 р. заява про видачу виконавчого документа може бути подана до компетентного суду протягом трьох років з дня прийняття рішення третейським судом.
Така заява підлягає розгляду компетентним судом протягом 15 днів з дня її надходження до суду. Про час та місце розгляду заяви повідомляються сторони, проте неявка сторін чи однієї із сторін не є перешкодою для судового розгляду заяви.
При розгляді заяви про видачу виконавчого документа компетентний суд повинен витребувати справу з постійно діючого третейського суду, в якому зберігається справа, яка має бути направлена до компетентного суду протягом п'яти днів від дня надходження вимоги. У такому випадку строк вирішення заяви про видачу виконавчого документа продовжується до одного місяця.
Ухвала про видачу виконавчого документа направляється сторонам протягом п'яти днів з дня її прийняття.
Сторона, на користь якої виданий виконавчий документ, одержує його безпосередньо у компетентному суді.
Після розгляду компетентним судом заяви про видачу виконавчого документа справа підлягає поверненню до постійно діючого третейського суду.
Компетентний суд відмовляє в задоволенні заяви про видачу виконавчого документа, якщо:
1) на день прийняття рішення за заявою про видачу виконавчого документа рішення третейського суду скасовано компетентним судом;
2) справа, по якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону;
3) пропущено встановлений цією статтею строк для звернення за видачею виконавчого документа, а причини його пропуску не визнані судом поважними;
4) рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди;
5) третейська угода визнана недійсною компетентним судом;
6) склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам, встановленим законом;
7) рішення третейського суду містить способи захисту прав та охоронюваних інтересів, які не передбачені законами України;
8) постійно діючий третейський суд не надав на вимогу компетентного суду відповідну справу.
Ухвала компетентного суду про відмову у видачі виконавчого документа, якщо вона не була оскаржена в апеляційному порядку, набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження. У разі подання апеляції ухвала компетентного суду набирає законної сили після розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Сторони мають право протягом 15 днів після винесення компетентним судом ухвали про відмову у видачі виконавчого документа оскаржити цю ухвалу в апеляційному порядку. Після набрання законної сили ухвалою про відмову у видачі виконавчого документа спір між сторонами може бути вирішений компетентним судом у загальному порядку.
Рішення третейського суду, яке не виконано добровільно, підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження" (ч. 1 ст. 57 Закону України
"Про третейські суди").

Завдання 2
При провадженні державним виконавцем опису майна Іванова відповідно до рішення Євпаторійського міського суду про стягнення з нього коштів як відшкодування збитків у квартирі Іванова з'явився Ільченко, який заявив протест проти включення в опис двох телевізорів, які знаходились в квартирі, мотивуючи це тим, що телевізори належать йому, а Іванову були передані лише у тимчасове користування, оскільки він є телевізійним майстром й обіцяв їх перевірити.
Державний виконавець міського відділу державної виконавчої служби за заявою Ільченка виключив телевізори з опису.
Крім того, сусід Іванова Ситников прохав не включати в опис холодильник, що знаходився в квартирі, оскільки холодильник був переданий ним Іванову на збереження внаслідок того, що в квартирі самого Ситникова не було достатньо місця для його установки. Проте державний виконавець відмовив Ситникову в задоволенні його прохання, включивши холодильник в опис, і наклав арешт на все майно, включене в опис. Ситниковим була принесена скарга на дії державного виконавця.
Оцінити правомірність дії державного виконавця.
Чи правильно принесена скарга на дії державного виконавця?
Який порядок захисту прав інших осіб при виконанні рішень?
Складіть проект позовної заяви від імені Ситникова про звільнення майна з-під арешту. Відсутні дані виберіть на свій розсуд.

Розв'язання:
Дії державного виконавця у ситуації, що розглядається, не є правомірними, оскільки ним порушений порядок проведення виконавчої дії, пов'язаної із описом майна боржника й накладенням на нього арешту.
Згідно із частиною 4 ст. 55 Закону України "Про виконавче провадження" про проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту державний виконавець складає акт опису й арешту майна боржника.
Під час проведення опису й арешту майна боржника державний виконавець вправі оголосити заборону розпоряджатися ним, а у разі потреби - обмежити права користування майном або вилучити його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що зазначається в акті опису й арешту.
Види, обсяги і строк обмеження встановлюються державним виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.
Арешт застосовується:
1) для забезпечення збереження майна боржника, що підлягає наступній передачі стягувачеві або реалізації;
2) для виконання рішення про конфіскацію майна боржника;
3) при виконанні ухвали суду про накладення арешту на майно, що належить відповідачу і знаходиться у нього чи в інших осіб.
Вилучення арештованого майна з передачею його для реалізації провадиться у строк, встановлений державним виконавцем, але не раніше, ніж через п'ять днів після накладення арешту.
Як зазначається у ч. 1 ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження", особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права на майно і про звільнення майна з-під арешту.
Якщо такі обставини настали, тобто під час опису майна власник певного майна заявив свої права на нього і звернувся до суду, виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню (п. 7 ч. 1 ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження").
Державний виконавець виносить вмотивовану постанову про зупинення виконавчого провадження з підстави, викладеної вище (ч. 1 ст. 36 Закону України "Про виконавче провадження"). Цю постанову державний виконавець виносить не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про певні обставини. Копія постанови надсилається у 3-денний строк сторонам та суду або іншому органу (посадовій особі), які видали виконавчий документ.
Після усунення обставин, які стали підставою для зупинення виконавчого провадження, державний виконавець зобов'язаний своєю постановою поновити виконавче провадження за власною ініціативою або заявою стягувача, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у 3-денний строк надсилається сторонам (ч. 5 ст. 36 Закону України "Про виконавче провадження").
Саме такого порядку проведення опису майна боржника мав дотримуватися державний виконавець за наведених умов.
Викладене вище, крім того, свідчить, яким є порядок захисту прав інших осіб при виконанні рішення щодо опису й арешту майна.

До Євпаторійського міського суду

Позивач: Ситников Петр Петрович, який
мешкає за адресою: м. Євпаторія,
вул. Первомайська, 5, кв. 53

Відповідачі:

1. Іванов Іван Іванович,
який мешкає за адресою: м. Євпаторія,
вул. Первомайська, 5, кв. 52

2. Євпаторійська державна
виконавча служба, м. Євпаторія,
вул. Рекордна, 20

ПОЗОВНА ЗАЯВА
про визнання права на майно та звільнення його з-під арешту

Квартира № 53, де я мешкаю по вул. Первомайській, буд. 5, знаходиться поряд з квартирою № 52 громадянина Іванова Івана Івановича, який вироком Євпаторійського міського суду від 5 січня 2009 р. засуджений за вчинення крадіжки в особливо великому розмірі за частиною 5 статті 185 Кримінального кодексу України з конфіскацією майна.
15 січня 2009 р. державним виконавцем Євпаторійської державної виконавчої служби проведено опис майна Іванова І.І., до якого увійшов холодильник "Nord" вартістю 3 400 грн., придбаний мною 13 грудня 2008 р. в Торговельному Домі "Домотехніка". Холодильник за домовленістю з Івановим І.І. знаходився у його квартирі тимчасово, оскільки у моєї квартирі не було місця, куди його поставити.
Вказане майно набуте мною на законних підставах, отже, я маю право витребувати його із чужого володіння.
Відповідно до частини 1 статті 59 Закону України "Про виконавче провадження", статей 387, 1212 і 1213 Цивільного кодексу України та статей 3, 15, 118 і 119 Цивільного процесуального кодексу України, -

ПРОШУ:
1. Прийняти рішення про звільнення з-під арешту і повернення мені холодильника.
2. Викликати у судове засідання свідків: Круглова Сергія Олександровича, який мешкає за адресою: м. Євпаторія, вул. Первомайська, 5, кв. 51 та Іванову Ольгу Павлівну, яка є дружиною Іванова І.І. і мешкає за адресою: м. Євпаторія, вул. Первомайська, 5, кв. 52.
Додатки:
1. Документи, що підтверджують право власності на майно.
2. Квитанції про сплату судового збору і судових витрат.

Підпис __________
Дата ____________

Задача 3
За позовом Сизоненка Чугуєвський міський суд від 22.05.2001 р. зобов'язав Ткаченка протягом двохмісячного строку відремонтувати стелю і стіни в квартирі Сизоненка у зв'язку з тим, що Ткаченко залишив відкритим у своєї квартирі водопровідні крани й залив квартиру Сизоненка, зіпсувавши побілку і штукатурку стель і стін.
Після закінчення двохмісячного строку державний виконавець встановив, що Ткаченко до ремонту не приступав і відмовляється від його проведення.
Які заходи встановлені законом для забезпечення примусового виконання таких рішень?

Розв'язання:
Відповідно до статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" заходами примусового виконання рішень є:
1) звернення стягнення на майно боржника;
2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника;
3) вилучення у боржника і передача стягувачеві певних предметів, зазначених у рішенні;
4) інші заходи, передбачені рішенням.
Згідно із частиною 1 ст. 76 Закону України "Про виконавче провадження" після відкриття виконавчого провадження по виконавчому документу, який зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець відповідно до ст. 24 згаданого Закону визначає йому строк добровільного виконання рішення.
У разі невиконання без поважних причин цих вимог державний виконавець застосовує до боржника штрафні санкції чи інші заходи, передбачені законодавством, і призначає новий строк виконання.
Якщо після цього рішення не буде виконано і виконання може бути проведено без участі боржника, державний виконавець організовує виконання відповідно до повноважень, наданих йому законом, а на боржника державним виконавцем накладається штраф у сумі двократного розміру витрат на проведення виконавчих дій у порядку, встановленому ч. 2 ст. 87 Закону України "Про виконавче провадження".
Якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець застосовує до боржника штрафні санкції та інші заходи, передбачені ст. 87 Закону України "Про виконавче провадження", після чого, виконавчий документ постановою державного виконавця, затвердженою начальником відповідного відділу державної виконавчої служби, повертається до суду чи іншого органу, що видав виконавчий документ.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Конституція України від 28.06.1996 р. № 254к96-ВР в ред. від 27.11.2008 р.
2. Цивільний процесуальний кодекс України від 18.03.2004 р.
№ 1618-ІV в ред. вид 22.04.2008 р.
3. Про виконавче провадження: Закон України від 21.04.1999 р.
№ 606-XІV в ред. від 07.10.2008 р.
4. Про державну виконавчу службу: Закон України від 24.03.1998 р. № 202/98-ВР в ред. від 16.01.2007 р.
5. Про судову практику в справах про виключення майна з опису: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 25.05.1998 р.
№ 15 //http://zakon.rada.gov.ua
6. Про третейські суди: Закон України від 11.05.2004 р. № 1701-ІV в ред. від 10.01.2008 р. //http://zakon.rada.gov.ua
7. Буркацький Л. К. Складання процесуальних документів на захист прав та інтересів громадян: Навч. посібник. - 3-тє вид., доп. - К.: Юрінком Інтер, 2006. - 320 с.
8. Зразки процесуальних документів (заяви, позовні заяви, скарги, клопотання). Кравчук В. М. Стратегія і тактика цивільного процесу: Практ. посібник. - К.: Атіка, 2005. - 352 с.
9. Фурса С. Я., Щербак С. В. Виконавче провадження в Україні: Навч. посібник. - К.: Атіка, 2002. - 480 с.
10. Цивільний процес: Навч. посібник / За ред. Ю. В. Білоусова. - К.: Прецедент, 2005. - 294 с.