Р РОЛЬ ЮРИСТА У ПОДОЛАННІ ПРАВОВОГО НІГІЛІЗМУ

РЕФЕРАТ
з дисципліни "Юридична деонтологія"
на тему:
РОЛЬ ЮРИСТА У ПОДОЛАННІ ПРАВОВОГО НІГІЛІЗМУ

ПЛАН

Вступ 3
1. Правовий нігілізм: поняття і форми прояву 5
2. Види і рівні правового нігілізму 8
3. Роль юридичної науки і практики у подоланні правового нігілізму 11
Висновки 14
Список використаної літератури 16

ВСТУП

Юридична наука традиційно приділяє значну увагу питанням правосвідомості і правової культури, і це є виправданим, оскільки право, як один зі специфічних соціальних регуляторів, насамперед має справу не з матеріальними об'єктами, якими можна маніпулювати за власним розсудом, а з мислячими суб'єктами, що сприймають дійсність, відбиваючи її через призму своєї свідомості.
Кожний нормативно-правовий акт, будь-які правовідносини, перш ніж реалізуватись у практичній діяльності, проходять через своєрідний "фільтр" - юридичні знання, оцінки, установки, стереотипи тієї чи іншої особи. Без врахування особливостей відображення різних юридичних явищ в індивідуальній, груповій та загальносоціальній свідомості право не може належним чином здійснювати свої основні функції - досягнення стану стабільності, впорядкованості існуючих суспільних відносин та забезпечення їх подальшого поступального розвитку.
Існують доволі чітко сформульовані поняття правосвідомості й правової культури, досліджені їх структурні елементи, види, функції. Втім, більшість вчених, як правило, не приділяє належної уваги такому негативному явищу у сфері правосвідомості, як правовий нігілізм.
Деякі автори взагалі про нього не згадують, інші - обмежуються лише його загальною, схематичною характеристикою. Проте правовий нігілізм не є якимось суто специфічним, абстрактним поняттям. Це явище, яке пронизує всі сфери соціальної життєдіяльності, безпосередньо впливає на стан законності й правопорядку в суспільстві.
Наразі правовий нігілізм є однією з суттєвих перешкод на шляху розбудови громадянського суспільства та демократичної, соціальної, правової держави. Досягти реальних успіхів у реформуванні суспільства в умовах економічної кризи та політичної нестабільності можливо лише за умов усунення деформацій правосвідомості та підвищення рівня правової культури населення [4, с. 90].
Проблема подолання негативного ставлення до права, до практики його безпосередньої реалізації та застосування набула особливої актуальності після прийняття нової Конституції України, у якій одним з базових принципів, що визначають магістральний напрямок розвитку українського суспільства, закріплено принцип верховенства права [2, с. 31].
Успішна реалізація принципу верховенства права у суспільстві, що трансформується в напрямку від тоталітаризму до демократії, залежить від багатьох факторів як об'єктивного, так і суб'єктивного характеру.
Перш за все, потрібен комплекс якісно нових, внутрішньо узгоджених нормативно-правових актів, зорієнтованих на створення реальних умов для всебічного розвитку особистості, захист її прав та законних інтересів. Проте наявність найдосконаліших законів, прийнятих з урахуванням загальновизнаних міжнародних стандартів, - це ще не є гарантією того, що право займе належне місце у системі соціальних регуляторів. Тому необхідно також підняти на якісно новий рівень діяльність виконавчих, контрольно-наглядових, судових органів держави, привести її у повну відповідність до нових соціальних цінностей і пріоритетів.
Тенденції суспільного розвитку, соціальні процеси, що відбуваються наразі в Україні та інших пострадянських країнах, обумовлюють необхідність глибокого теоретичного дослідження проблеми правового нігілізму з метою розкриття його сутності, висвітлення механізму зародження та розвитку нігілістичних тенденцій у правосвідомості, факторів, що сприяють їх поглибленню, розробки класифікації видів та рівнів правового нігілізму, визначення шляхів їх подолання.
1. ПРАВОВИЙ НІГІЛІЗМ: ПОНЯТТЯ І ФОРМИ ПРОЯВУ

Побудова демократичної, соціальної, правової держави і відповідно громадянського суспільства в умовах економічної кризи, соціальної невлаштованості населення, що призводить до зростання злочинності та криміналізації суспільства, тобто правового нігілізму, неможлива без підвищення рівня правової свідомості та правової культури усього населення країни [11, с. 79].
Правосвідомість розглядають як вид соціальної свідомості, пов'язаної із сукупністю поглядів, почуттів, емоцій, ідей, теорій і компетенцій, а також уявлень і настанов, які характеризують ставлення людини, суспільних груп і суспільства в цілому до чинного законодавства чи бажаного права, форм і методів правового регулювання. Правова культура, зі свого боку, пов'язана з глибокими знаннями й розумінням права, ретельним виконанням його вимог.
Для того, щоб з'ясувати, що таке "правовий нігілізм", яке відношення він має до правової культури і правосвідомості, необхідно визначитися з такими поняттями, як право і нігілізм.
Правом називають систему загальнообов'язкових, формально визначених правил поведінки, що встановлюються або санкціонуються і забезпечуються державою з метою упорядкування суспільних відносин.
Нігілізм, або соціальний нігілізм (від лат. nіhіl - ніщо) - це невизнання загальноприйнятих цінностей, ідеалів, моральних норм, культури та ін. Інколи заперечення цих норм здійснювалось з метою ствердження й піднесення інших цінностей.
Отже, правовий нігілізм - різновид соціального нігілізму як родового поняття. Його сутність полягає в загальному негативному, неуважному ставленні до права, законів, нормативного порядку, а, з точки зору причин виникнення, - в юридичній відсталості, правовій невихованості основної маси населення [4, с. 90].
Правовий нігілізм - це продукт соціальних відносин, який зумовлений багатьма причинами та їх наслідками. Зокрема, він живиться й такими реаліями сучасності, як політиканство та цинічний популізм лідерів всіх рангів, боротьба позицій і амбіцій, самолюбство та пихатість. Дає про себе знати й владолюбство бюрократії, некомпетентність чиновників тощо [11, с. 80].
На особистісному рівні правовий нігілізм виступає в двох якостях: як стан настроїв і як спосіб дій, лінія поведінки. Останнє - індикатор шкідливості й небезпеки явища. Вчинки - результати думок, тому саме по вчинках можна судити про реальну наявність і наслідки правового нігілізму [4, с. 91].
Існує багато різноманітних форм прояву правового нігілізму. Розглянемо лише деякі з них - найбільш яскраві й очевидні.
1. Передусім, це прямі умисні порушення чинних законів та інших нормативно-правових актів, які складають величезний масив кримінально караних діянь, а також цивільних, адміністративних і дисциплінарних проступків.
Злочинність - могутній каталізатор правового нігілізму, зона дії якого швидко розширюється, охоплюючи нові сфери впливу. Крім тіньової економіки, виникла тіньова політика, невидимі клани і групи тиску. Зловмисники не поважають законів, уміло обходять їх, використовуючи різного роду правові "діри" й "щілини". Діють цілком легально або напівлегально.
2. Загальне недотримання або невиконання юридичних норм, коли суб'єкти (фізичні особи, посадовці, державні органи, громадські організації) не співвідносять свою поведінку із вимогами правових норм, а прагнуть жити і діяти за "своїми правилами".
Така загальна неповага до законів - результат надто низької і деформованої правосвідомості, відсутності належної правової культури, а також наслідок загальної розпущеності й безвідповідальності.
3. Видання суперечливих, паралельних або навіть взаємовиключаючих правових актів, які нейтралізують один одного. Чвсто підзаконні акти стають "надзаконними". Юридичні норми, що приймаються у великій кількості, не взаємодіють й погано синхронізовані. В результаті виникають найгостріші колізії права.
З іншого боку, є значні пласти суспільних відносин, неврегульованих правом, хоча об'єктивно вони цього потребують. Дає про себе знати й перенасичена регламентація окремих сторін життя суспільства, що створює правове безладдя, плутанину серед законів.
4. Конфронтація представницьких і виконавчих структур влади на всіх рівнях. Це свого роду "номенклатурний", або "елітарний", нігілізм, пов'язаний з паралічем влади, а будь-які суперечки серед органів влади означають недосконалість права, закону. Тут поєднуються державний і правовий нігілізм, який дезорганізує норми управління, що склалися у суспільстві.
5. Порушення таких прав людини, як право на життя, честь, гідність, житло, майно, безпеку. Слабка правова захищеність особистості підриває віру в закон, в здатність держави забезпечувати порядок і спокій у суспільстві, захищати людей від злочинних посягань. Існують випадки порушення законності й серед працівників правоохоронних органів.
Якщо підсумувати викладене вище, можна виділити деякі спільні, найбільш характерні риси сучасного правового нігілізму. Це:
1) його підкреслено демонстративний, войовничий, конфронтаційно-агресивний характер і неконтрольваність, що обгрунтовано кваліфікується громадською думкою як безладдя;
2) глобальність, масовість, поширеність не лише серед громадян, соціальних і професійних груп, але й в офіційних державних структурах, законодавчих, виконавчих і правоохоронних ешелонах влади;
3) різноманіття форм вияву - від кримінальних до легальних (легітимних), від парламентсько-конституційних до мітингово-охлократичних, від "елітарних" до побутових;
4) підвищений рівень руйнівнівості, опозиційна спрямованість, регіонально-національне забарвлення;
5) злиття з державним, політичним, етичним, духовним, економічним, релігійним нігілізмом, створюючими разом єдиний руйнівний процес;
6) зв'язок з негативізмом - більш широкою течією, що охопила в останні роки українське суспільство в ході створення нової соціально-економічної системи, зміни суспільних відносин тощо.

2. ВИДИ І РІВНІ ПРАВОВОГО НІГІЛІЗМУ

Класифікація видів і рівнів правового нігілізму не лише дозволяє краще орієнтуватися у вже накопиченому обсязі інформації, але й сприяє поглибленню уявлень про явище, яке розглядається [1, с. 87].
Існують такі рівні правового нігілізму:
- загальносоціальний (відчуження суспільства від права);
- груповий (негативне сприйняття права тією чи іншою соціальною групою);
- індивідуальний (нігілістичне ставлення до права окремими особами);
- егоцентричний (право оцінюється негативно тому, що воно накладає обмеження на поведінку людини, перешкоджає досягненню особистих цілей);
- групоцентричний (сприйняття права залежить від того, наскільки воно повно і справедливо враховує інтереси групи, до якої належить суб'єкт);
- просоціальний (право розглядається як таке, що не має ніякої цінності, оскільки воно не відповідає моральним нормам і загальносоціальним уявленням про справедливість);
- ідеологічний (теоретично обгрунтований, базується на власному розумінні тим чи іншим автором закономірностей функціонування суспільства; зокрема, його прикладами є погляди Ніцше, теоретиків соціалізму, синдикалізму, анархізму та лівого радикалізму);
- професійний (різні прояви неповаги до права, до закону у сферах законотворчості, правозастосування та правоохоронної діяльності);
- буденний (неповага до права базується на особистому досвіді осіб, що не мають юридичної освіти, та проявляється у їх повсякденному житті).
Серед видів правового нігілізму доцільно виділити такі:
- абсолютний (повне невизнання права як соціальної цінності) та відносний (сумнів, скептичне ставлення до окремих правових інститутів та сфер правового регулювання);
- конструктивний (націлений на створення більш досконалих регуляторів суспільних відносин, ніж право) та деструктивний (руйнівний, такий, що не має жодної позитивної програми, не пропонує жодної прийнятної альтернативи);
- теоретичний (право втрачає свою цінність для суб'єкта, але він, в силу різних причин, продовжує вести себе правомірно) та практичний (негативне ставлення до права знаходить свій прояв у поведінці людей);
- активний (проявляється у скоєні правопорушень, у свавіллі чиновників) та пасивний (коли громадяни не приймають участь у виборах, референдумах, не звертаються за допомогою до державних органів);
- "гедонічний" (його носій отримує задоволення від свого нігілізму, він використовує кожну нагоду для того, щоб порушити правові приписи) та "аскетичний" (полягає у демонстративному невикористанні своїх прав навіть тоді, коли вони є цілком доступними);
- первинний (виникає як безпосередня реакція на певні юридичні явища) та похідний (його коріння - у негативному ставленні до будь-яких соціальних цінностей - до культури, моралі, релігії);
- стійкий (заснований на глибокому внутрішньому переконанні суб'єкта у відсутності цінності права) та нестійкий (негативне сприйняття права обумовлюється зовнішніми обставинами, має епізодичний характер);
- явний (відкритий, свідомий) та прихований (маскується показною повагою до закону або навіть не усвідомлюється самим індивідом);
- конформістський (нігілізм, що формується під впливом існуючих у найближчому оточенні стереотипів і забобонів) та принциповий (нігілізм опозиції);
- раціональний (формується у результаті дії аналітико-синтетичного апарату мислення) та емоційний (грунтується на афективно-почуттєвих оцінках правової дійсності);
- нігілізм сили (виникає у суб'єкта, який досяг певного рівня у соціальній ієрархії та який має потреби більші, ніж це може бути досягнуто за допомогою правових засобів) та нігілізм слабкості (нігілізм особи, що не знайшла гідного місця у житті, нігілізм відчаю та пригнічення).

3. РОЛЬ ЮРИДИЧНОЇ НАУКИ І ПРАКТИКИ У ПОДОЛАННІ ПРАВОВОГО НІГІЛІЗМУ

Практична реалізація завдань подолання правового нігілізму та розбудови правової держави безпосередньо відбувається в процесі:
- формування політичної та правової культури громадян;
- ствердження принципів демократії у суспільній свідомості, поваги до права, закону як до найвищих соціальних цінностей;
- подолання правового та політичного популізму, екстремізму та радикалізму, як специфічних форм прояву правового та політичного нігілізму;
- розвитку законодавчої бази, створення національної правової системи;
- правового виховання громадян, вдосконалення юридичної освіти [2, с. 32].
Механізм подолання правового нігілізму має складатися з трьох комплексних блоків заходів:
1) комплекс спеціально-юридичних заходів, спрямованих на формування якісно нової, ефективної правової системи;
2) комплекс загальносоціальних заходів, спрямованих на поліпшення об'єктивних умов життя суспільства, на формування нового соціального середовища;
3) комплекс виховних заходів, спрямованих на виправлення деформацій правосвідомості і підвищення рівня правової культури населення [3, с. 254].
Для успішного вирішення проблеми подолання правового нігілізму, перш за все, необхідно перетворити принцип верховенства права з декларативного у реально діючий принцип життєдіяльності суспільства та функціонування державної влади.
Право повинно стати системою ефективних гарантій прав і свобод людини, забезпечити можливість прояву соціально корисної ініціативи, сприяти всебічному розвитку особистості. Необхідно знизити силовий тиск на суб'єктів правовідносин, розширити рамки диспозитивного правового регулювання та самозахисту громадянами своїх прав. Разом з тим необхідно пам'ятати і про обов'язки людини і громадянина, оскільки акцентування уваги на правах при нехтуванні обов'язками може також призвести до деформації правосвідомості [2, с. 34].
Серед інших спеціально-юридичних заходів треба виділити подолання процесуального нігілізму, вдосконалення системи юридичної відповідальності, підвищення авторитету владних структур та легітимності закону.
На загальносоціальному рівні необхідно забезпечити досягнення громадської злагоди стосовно базових підвалин державно-правового розвитку, формування консенсуальної демократії на основі діалогу та співробітництва, партнерства та взаєморозуміння, соціально орієнтованої ринкової економіки з міцним державним сектором, з механізмами розвитку приватної власності, з підтримкою "продуктивних" (а не спекулюючих) верств населення [2, с. 35].
Правове виховання повинно бути зорієнтовано на:
1) підвищення рівня знання і розуміння права в цілому та окремих правових норм і інститутів;
2) формування юридичних навичок;
3) закріплення позитивного сприйняття права;
4) виховання почуття справедливості, відповідальності та законності;
5) підвищення соціально-правової активності населення [10, с. 67].
Це потребує розвитку правової пропаганди, вдосконалення юридичної освіти, вирішення проблеми мінімуму правових знань, що необхідні громадянам, створення умов для позитивної, цілеспрямованої, свідомої, добровільної, творчої та ініціативної діяльності суб'єктів правового спілкування.


ВИСНОВКИ

Підсумовуючи викладене у рефераті, можна дійти таких висновків.
1. Нігілізм є історично рухливим феноменом, який має свої особливості у рамках кожного етапу розвитку суспільства.
2. Нігілістичні настрої виникають тоді, коли:
а) певні положення і принципи абсолютизуються та постулюється неприпустимість їх раціонального осмислення і критики;
б) статус певної соціальної групи або окремого індивіду не відповідає як їх особистим домаганням, так і уявленням інших осіб про соціальну справедливість;
в) надається завищена оцінка ролі певних факторів і процесів в існуванні та розвитку суспільства, яке змінюється розчаруванням після того, як сподівання не справдовуються.
3. Сутністю правового нігілізму є втрата правом своєї цінності в очах окремого індивіду, певної соціальної групи або всього суспільства.
4. Необхідно розрізняти правовий нігілізм у вузькому та широкому значенні. Під правовим нігілізмом у вузькому значенні розуміють повну зневіру в справедливості, силі та ефективності права, а під правовим нігілізмом у широкому значенні - різні прояви негативного ставлення до права, до окремих сфер правового регулювання і юридичної діяльності, сумнів у справедливості, силі та ефективності права.
5. Правосвідомість посттоталітарного суспільства є конче деформованою, вона поєднує в собі як викривлення, що дісталися у "спадок" від соціалістичного минулого (патерналізм, пріоритет рівності над свободою), так і негативні риси, що випливають із особливостей перехідного періоду (завищені очікування результатів реформ, пульсація суспільної свідомості).
6. В умовах відсутності ідеальної моделі правової держави потребує концептуальної розробки модель української державності, що грунтується на принципах верховенства права, правового закону, Конституції України, узгоджується з вимогами міжнародного права й відповідає потребам перехідного періоду розвитку нашого суспільства.


СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Волошенюк О. В. Види правового нігілізму // Вісник Харківського університету внутрішніх справ. - 1999. - № 5. - С. 87 - 91.
2. Волошенюк О. В. Деякі аспекти подолання правового нігілізму в посттоталітарному суспільстві // Вісник Харківського університету внутрішніх справ. - 1999. - № 7(3). - C. 31 - 35.
3. Волошенюк О. В. Історичні корені вітчизняного правового нігілізму // Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих вчених: Зб. наукових праць. Вип. 3-4. - Харків: Основа, 1997. - С. 253 - 255.
4. Волошенюк О. В. Про сутність правового нігілізму з точки зору факторів об'єктивного характеру // Вісник Харківського університету внутрішніх справ. - 1998. - № 3-4. - С. 90 - 94.
5. Горшенев В. М., Бенедик И. В. Юридическая деонтология: Учеб. пособие. - К.: Либра, 2004. - 280 с.
6. Гусарєв С. Д., Тихомиров О. Д. Юридична деонтологія (основи юридичної діяльності: теоретичні, практичні та деонтологічні аспекти) / За ред. В. В. Копейчикова. - 2-е вид. - К.: Віра-В, 2000. - 504 с.
7. Ємельянова Н. М. Правовий нігілізм у перехідному суспільстві // Юридичний журнал: Юстініан. - 2006. - № 5. - С. 39 - 41.
8. Карєва Г. Боротьба з правовим нігілізмом в епоху раннього палеоліту // Юридична газета. - 2007. - № 46(129). - 15 листопада.
9. Смушков І. Позбуватися правового нігілізму // День. - 2001. -
№ 78. - 28 квітня.
10. Чернєй В. В. Правовий нігілізм і проблеми забезпечення прав людини // Економіка і підприємництво: Академічний огляд. - Дніпропетровськ: Пороги, 2002. - № 2. - С. 63 - 68.
11. Чернєй В. В. Феномен юридичного нігілізму та проблема формування політико-правової культури // Науковий вісник Української академії внутрішніх справ. - К.: Ін Юре, 1998. - № 2. - С. 79 - 89.