Задача по земельне законодавство

Гр. Михайленко при спорудженні на приватизованій присадибній ділянці водозабірної свердловини виявив, що в межах його земельної ділянки є значна кількість піску кварцового та глини фарбової. Він вирішив обміняти пісок та глину на необхідні йому будівельні матеріали у свого родича.
Дайте характеристику інститутам загального та спеціального природокористування.

Конституція України надає громадянам та іншим особам для задоволення своїх потреб право користуватися природними об'єктами, що належать на праві державної, а також приватної і комунальної власності відповідно до закону, не погіршуючи екологічну ситуацію та їх природні якості (ст.ст. 13, 41).
Відповідно до частини 1 статті 38 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" від 25.06.1991 р. № 1264-XІІ в ост. ред. від 09.04.2009 р. (далі – Закон) використання природних ресурсів в Україні здійснюється в порядку загального і спеціального використання природних ресурсів.
Законодавством України громадянам гарантується право загального використання природних ресурсів для задоволення життєво необхідних потреб (естетичних, оздоровчих, рекреаційних, матеріальних тощо) безоплатно, без закріплення цих ресурсів за окремими особами.
Загальне природокористування характеризується тим, що воно може здійснюватися без спеціального дозволу в кожному окремому випадку з боку компетентних державних органів і підприємств, установ, організацій, за якими природні об'єкти закріплені в користування. Це право виникає із законів або інших нормативних актів, що регулюють природокористування.
В порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, – на пільгових умовах.
Важливою умовою користування об'єктами природи є строки користування ними. Вони поділяються на постійні і тимчасові.
Постійним визнається природокористування без заздалегідь установленого строку.
Тимчасове користування може бути короткостроковим (до трьох років) і довгостроковим – від трьох до двадцяти п'яти років, а при орендному землекористуванні – до 50 років.
Відомі також громадські та індивідуальні види природокористування, промислове і сільськогосподарське природокористування. В умовах ринкових відносин виникає комерційний вид природокористування.
Згідно із частиною 1 статті 40 Закону використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов'язкових екологічних вимог:
– раціонального і економного використання природних ресурсів на основі широкого застосування новітніх технологій;
– здійснення заходів щодо запобігання псуванню, забрудненню, виснаженню природних ресурсів, негативному впливу на стан навколишнього природного середовища;
– здійснення заходів щодо відтворення відновлюваних природних ресурсів;
– застосування біологічних, хімічних та інших методів поліпшення якості природних ресурсів, які забезпечують охорону навколишнього природного середовища і безпеку здоров'я населення;
– збереження територій та об'єктів природно-заповідного фонду, а також інших територій, що підлягають особливій охороні;
– здійснення господарської та іншої діяльності без порушення екологічних прав інших осіб.
Як вже зазначалось, в порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, – на пільгових умовах (ч. 3 ст. 38 Закону).
Право спеціального природокористування може бути припинено (повністю або частково), зупинено на деякий час або змінено лише на підставах та в порядку, передбачених законом.
Для конкретних видів права природокористування, а також залежно від об'єктів цього права визначені різні підстави їх припинення, зупинення на деякий час, зміни. Деякі з підстав є загальними для всіх або багатьох видів природокористування, інші ж мають спеціальний характер і поширюються лише на окремі види права природокористування.
Підстави припинення (повністю або частково) права користування природними об'єктами передбачені у спеціальних статтях відповідних кодексів і законів про природні ресурси. Однак наведені в них підстави (перелік) припинення права користування природними об'єктами не є вичерпними.
Розглянемо право загального і спеціального користування надрами.
Надра надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу (ліцензії) на користування ділянкою надр. Право на користування надрами засвідчується актом про надання гірничого відводу (ч. 1 ст. 19 Кодексу України про надра).
Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу України про надра землевласники і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів (ліцензій) та гірничого відводу видобувати для своїх господарських і побутових потреб корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до двох метрів і прісні підземні води до 20 метрів та використовувати надра для господарських і побутових потреб.
Видобування корисних копалин місцевого значення і торфу з застосуванням спеціальних технічних засобів, які можуть призвести до небажаних змін навколишнього природного середовища, погоджується з місцевими Радами народних депутатів та органами Міністерства охорони навколишнього природного середовища України на місцях.
Право користування надрами припиняється у разі (ч. 1 ст. 26 Кодексу України про надра):
– якщо відпала потреба у користуванні надрами;
– закінчення встановленого строку користування надрами;
– припинення діяльності користувачів надр, яким їх було надано у користування;
– користування надрами з застосуванням методів і способів, що негативно впливають на стан надр, призводять до забруднення навколишнього природного середовища або шкідливих наслідків для здоров'я населення;
– використання надр не для тієї мети, для якої їх було надано, порушення інших вимог, передбачених дозволом (ліцензією) на користування ділянкою надр;
– якщо користувач без поважних причин протягом двох років, а для нафтогазоперспективних площ та родовищ нафти та газу – 180 календарних днів не приступив до користування надрами;
– вилучення у встановленому законодавством порядку наданої у користування ділянки надр.
Землевласники і землекористувачі можуть бути позбавлені права видобування корисних копалин місцевого значення, торфу і прісних підземних вод та права користування надрами для господарських і побутових потреб у разі порушення ними порядку і умов користування надрами на наданих їм у власність або користування земельних ділянках місцевими Радами народних депутатів або іншими спеціально уповноваженими органами в порядку, передбаченому законодавством України (ст. 27 Кодексу України про надра).

Який порядок спорудження водозабірної свердловини?
Відповідно до частини 1 статті 106 Водного кодексу України (надалі – ВКУ) спеціальні роботи по спорудженню експлуатаційних свердловин на воду здійснюються згідно з проектно-кошторисною документацією організаціями, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання таких робіт.
Проектно-кошторисна документація на проведення цих робіт погоджується у встановленому порядку з державними органами геології та охорони здоров'я.
Дозвіл (ліцензія) на проведення спеціальних робіт по спорудженню експлуатаційних свердловин на воду видається державними органами охорони навколишнього природного середовища за наявності погодженого проекту і є підставою для фінансування цих робіт.

Визначте права та обов'язки власників земельних ділянок.
Згідно із частиною 1 статті 90 Земельного кодексу України (надалі – ЗК України) власники земельних ділянок мають право:
– продавати або іншим шляхом відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину;
– самостійно господарювати на землі;
– власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену сільськогосподарську продукцію;
– використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, лісові насадження, водні об'єкти, а також інші корисні властивості землі;
– на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом;
– споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.
Як зазначається у частині 1 статті 91 ЗК України, власники земельних ділянок зобов'язані:
– забезпечувати використання їх за цільовим призначенням;
– додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля;
– своєчасно сплачувати земельний податок;
– не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів;
– підвищувати родючість грунтів та зберігати інші корисні властивості землі;
– своєчасно надавати відповідним органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування дані про стан і використання земель та інших природних ресурсів у порядку, встановленому законом;
– дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов'язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон;
– зберігати геодезичні знаки, протиерозійні споруди, мережі зрошувальних і осушувальних систем.

Надайте правову оцінку діям гр. Михайленка та їх наслідкам.
Отже, гр. Михайленко не мав права споруджувати на своєї земельній ділянці водозабірну свердловину, оскільки роботи по спорудженню експлуатаційних свердловин на воду здійснюються згідно з проектно-кошторисною документацією організаціями, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання таких робіт (ч. 1 ст. 106 ВКУ).
Таким чином, гр. Михайленко має нести адміністративну відповідальність за порушення водного законодавства, названого у п. 7 ч. 3 ст. 110 ВКУ – самовільне проведення гідротехнічних робіт (будівництво свердловини).
Крім того, гр. Михайленко винен у порушенні земельного законодавства: відповідно до ч. 1 ст. 90 ЗК України він мав право використовувати знайдені на його земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини – пісок кварцовий та глину фарбову – для власних потреб, а не обмінювати їх на необхідні йому будівельні матеріали у свого родича.