1. Психомоторна організація людини 2. Професіограма соціолога підприємства.

КОНТРОЛЬНА РОБОТА
з дисципліни "Професійна орієнтація, підготовка кадрів"

ПЛАН

1. Психомоторна організація людини і методи її вивчення 3
2. Професіограма соціолога підприємства 8
Список використаної літератури 14
1. ПСИХОМОТОРНА ОРГАНІЗАЦІЯ ЛЮДИНИ І МЕТОДИ ЇЇ ВИВЧЕННЯ
Виконавська частина дії, особливо трудової, включає рухи людського організму, що безпосередньо впливають на предмет праці через знаряддя праці.
І. М. Сеченов, розглядаючи природу довільних рухів, наголошував на тому, що потреба тоді буде мотивом або метою, а рухи - дією або способом досягнення мети, якщо рух усвідомлюється як засіб задоволення потреби. Дія, у якій об'єднуються чуттєвий і руховий компоненти, називається психомоторною дією або психомоторикою.
У руховій активності людини можна виділити чотири рівні:
1) рівень цілісної діяльності;
2) рівень окремого акту діяльності;
3) рівень макрорухів, з яких через набуття предметності й реалізацію цільових програм будуються дії;
4) рівень мікрорухів, які є елементарними руховими актами; мікрорухи інтегруються в просторово-часовому співвідношенні в макрорухах.
Вчені, досліджуючи психомоторику людини у трудовій діяльності, дійшли висновку, що сенмоиоторні реакції можуть здійснюватися у різних формах, а саме:
1) проста сенсомоторна реакція - найбільш швидка відповідь заздалегідь відомим простим одиничним рухом (наприклад, натискування або відпускання кнопки) на завчасно відомий сигнал, який може з'явитися раптово;
2) складна сенсомоторна реакція - відповідь на кілька можливих сигналів, які з'являються у певній (випадковій) послідовності, заздалегідь обумовленим способом;
3) сенсомоторна координація - найскладніший і найтиповіший для трудової діяльності сенсомоторний процес.
У сенсомоторній координації динамічне не лише сенсорне поле, як це має місце в реакції на об'єкт, що рухається, а й реакція рухового акту.
Сенсомоторна координація наявна, коли існує узгодження (координація) рухів з динамічним образом, наприклад, "реакція слідкування" - утримання з допомогою рухів у заданому положенні об'єкта, який має тенденцію до безперервних відхилень;
4) ідеомоторика - зв'язок уявлення про рух з його виконанням, взаємозв'язок слова і дії (першої та другої сигнальних систем). Еспериментально встановлено, що рухові уявлення завжди супроводжуються мікроскороченнями мускульних груп, які реалізують уявлювані рухи.
Сенсомоторика - це процес, у якому відображений зв'язок психіки з мускульним рухом. Проте не кожен мускульний рух людини, наприклад, тремтіння від холоду або "клювання носом" того, хто засинає сидячи, є сенсомоторикою.
Втім, будь-який робочий рух, тобто рух, що входить у процес праці як засіб її існування, завжди становить вияв психомоторики.
Трудова діяльність реалізується внаслідок виконання дій різної складнощі й призначення. Трудові дії виражаються в рухах, які характеризуються силою, швидкістю, тривалістю, точністю, ритмічністю, координованістю тощо.
Робочі рухи поділяються на:
1) основні - мінімально необхідні для досягнення мети трудової дії;
2) поправочні - уточнюють основні щодо відхилень від "заданих" параметрів виконання дії;
3) додаткові - такі, що не стосуються основного завдання, але необхідні як допоміжні для основного трудового акту фактори;
4) аварійні - додаткові, необхідні для ліквідації наслідків аварійної (або передаварійної) ситуації;
5) зайві - ті, що заважають основним робочим рухам;
6) помилкові - ті, що виконуються замість правильних рухів, не пов'язані з метою й не приводять до її досягнення (К. К. Платонов).
Структуру побудови робочого руху визначають три взаємопов'язані фактори - фізіологічний, психологічний і механічний.
Фізіологічні механізми побудови рухів пов'язані з діяльністю спеціальних відділів кори головного мозку. Важливу функцію тут виконують "канали" зворотного зв'язку, інформація яких є основою оцінки та координації перебігу й результатів рухів.
Психофізіологічні механізми координації та побудови рухів відіграють надзвичайно важливу роль у професійному навчанні. Для навчання швидким і точним рухам, що складають трудові дії, необхідно створювати умови, які забезпечують швидку й точну оцінку результатів дій тих, хто навчається.
Психологічні механізми забезпечують цільову оцінку й опосередкованість регуляції рухів. Рухам як компонентам операдіонального складу сенсомоторних дій притаманні:
1) доцільність;
2) адекватність (відповідність ситуації й стану об'єкта діяльності);
3) поліефекторність (можливість виконання однієї й тієї ж дії за допомогою психомоторних компонентів);
4) узгодженість (просторово-часова);
5) підпорядкованість (з іншими учасниками діяльності).
Механічні характеристики робочого руху визначаються:
1) шляхом, який здійснює кінцівка (рука, нога) в просторі, тобто траєкторією, в якій розрізняють форму, напрямок та обсяг руху;
2) швидкістю - величиною шляху, що припадає на одиницю часу.
Рухи можуть бути:
а) рівномірними;
б) рівномірно-прискореними;
в) рівномірно-сповільненими;
г) нерівномірно-прискореними;
д) нерівномірно-сповільненими;
3) темпом - частотою повторення циклів однакових рухів;
4) силою, тобто створюваним тиском або тягою.
В експериментальних дослідженнях психомоторики людини одним із головних показників її розвитку та функціональних особливостей є тремор - мимовільні ритмічні мускульні коливання, які викликають коливальні рухи кінцівок, тулуба. Зазвичай говорять про тремор пальців рук, голови, повік.
Тремор розглядається переважно у двох самостійних зрізах:
1) тремор як показник ступеня координації рухів.
Застосовуються різні варіанти методик вимірювання статичного і динамічного тремору з метою визначення точності, координованості рухів у просторі та часі;
2) тремор як регулятор тривалості й успішності виконання руху.
За всієї важливості другої функції тремору вона ще недостатньо досліджена. Наявні дані дають змогу стверджувати, що регулятивна функція тремору є по суті енергетичною. Це підтверджується виявленими високозначущими кореляційними зв'язками низькочастотного тремору з диханням і кровообігом.
Існує припущення (В. С. Гурфінкель, Я. М. Коц, М. П. Шік,
К. П. Іванов), що частотний компонент присутній і в самій мускульній активності.
Вивчення розвитку рухової сфери людини свідчить, що:
1) до 13-14 років функціональне дозрівання рухового аналізатора закінчується;
2) у віці 27-33 років помітний регрес моторного навчання, проте триває поступ вербального навчання;
3) будь-яка окрема характеристика різних рухових систем - силова, швидкісна, точнісна - розвивається вкрай нерівномірно;
4) простежуються деякі вікові особливості вияву психомоторики в різних видах праці.
Так, у віці від 18 до 25 років основна маса працюючих обслуговує конвеєрне виробництво, верстати-автомати та напівавтомати; у 26-30 років 65% працюючих від загальної кількості - оператори на пультах управління, 15% - слюсарі-наладчики.
Втім, за всієї мінливості та варіативності показників тремору в досліджуваних різних вікових груп підтвердився факт певної індивідуальної сталості тремору, який визначає індивідуально-типові особливості кожного досліджуваного, а також віково-статеві та деякі професійні особливості тремору.
Отже, професійна майстерність включає як особистісні, так і психофізіологічні, психомоторні властивості людини. У становленні майстерності органічно пов'язані когнітивна, регулятивна та сенсомоторна сфери індивіда.
Суттєву роль у забезпеченні успішності трудової діяльності відіграють загальнотрудові й спеціальні навички, основу яких становлять перцептивні, інтелектуальні та сенсомоторні.

2. ПРОФЕСІОГРАМА СОЦІОЛОГА
Професіографія - це спосіб визначення завдань, що становлять зміст роботи, визначення здібностей, знань, умінь і відповідальності, потрібних від працівника для успішного виконання певної роботи або здійснення діяльності.
Професіографія вкрай необхідна для підбору кадрів, особливо у спеціальностях, що потребують особливих особистих якостей.
Методи професіографії використовуються в усіх галузях науки, що займаються проблематикою праці, зокрема:
- в ергономіці;
- у науці, що вивчає зв'язок людина - машина в умовах виробництва;
- для визначення оптимізації об'єктивних чинників, що впливають на продуктивність праці;
- з метою попередження і захисту працівників від впливу негативних чинників конкретної роботи.
Професіографічний метод в ергономіці сприяє виявленню відомостей про оптимальну відповідність між засобами виробництва, виробничим середовищем і людиною.
Психологічна професіограма, що відображає лише фізіологічні, санітарно-гігієнічні, соціологічні або технологічно-економічні показники, є особистою.
Професіограма, що містить результати професіографії всіх дисциплін ергономіки і відповідних спеціальних дисциплін (техніка, організація, економіка), є комплексною.
Залежно від призначення, професіограми поділяються на універсальні і спеціальні.
Універсальна професіограма має багато цілей. Це і відомості про саму працю, її характеристику для всіх видів робіт.
Спеціальна професіограма передбачає вузькоспеціалізований відбір найважливіших характеристик, які необхідні для вирішення конкретного завдання, для досягнення конкретної мети.

Професіограма соціолога підприємства
Будучи порівняно молодою наукою, соціологія має досить тривалу передісторію. Її виникнення стало результатом спільної дії низки різноманітних чинників: інтелектуальних, політичних, культурних, історичних.
Професія соціолога з'явилася у XІX ст., коли на тлі значних досягнень у природознавстві особливо яскраво відчувався брак знань про суспільні явища. Виникла нагальна потреба в появі таких наук, представники які б пояснювали складні соціальні процеси, виробляли практичні рекомендації щодо життєдіяльності суспільства.
Наразі професійна діяльність соціолога здійснюється тільки в межах компетентності, грунтованої на його освіті або на досвіді, здобутому під відповідним науковим керівництвом.
Наймаючись на роботу, соціолог надає роботодавцю точну і повну інформацію про свою професійну кваліфікацію і досвід роботи. При звільненні з роботи соціолог здійснює можливі кроки для зменшення негативних наслідків свого звільнення.
Соціолог відповідає за моральний дух і ставлення до професії своїх підлеглих, співробітників і ніколи не демонструє зневаги до професійно-етичних принципів своєї роботи.
У процесі роботи соціолог обстоює справедливе ставлення до всіх працівників, утримуючись від дискримінації залежно від віку, статі, раси, національності, етнічного походження, мови, релігії, стану здоров'я, сімейного стану або якихось інших обставин, що захищаються законом.
Соціолог утримується від діяльності, якщо його особисті обставини можуть вплинути на професійну роботу або завдати шкоди людям, перед якими він професійно відповідальний.

Завдання та обов'язки.
Проводить соціологічні дослідження з метою розроблення і впровадження заходів, спрямованих на створення найбільш сприятливих соціально-психологічних умов, які позитивно впливають на підвищення рівня задоволення матеріальних і духовних потреб працівників, зростання продуктивності їх праці та ефективності виробництва.
Бере участь у складанні проектів програм економічного і соціального розвитку підприємства, фонду соціально-культурних заходів.
Складає програми соціологічних досліджень і контролює їх виконання.
Організовує соціологічне дослідження, оброблює первинну інформацію, узагальнює одержані пропозиції.
На основі проведених досліджень розроблює рекомендації щодо вдосконалення форм організації праці, її поділу і кооперації, поліпшення умов трудової діяльності.
Бере участь у роботі з визначення перспектив зросту заробітної плати працівників, з удосконалення систем матеріального і морального стимулювання трудової діяльності працівників, а також визначення можливостей повнішого задоволення потреб членів трудового колективу в житлі, дитячих закладах, поліпшення організації громадського харчування, побутового обслуговування, розвитку санаторно-курортної мережі і забезпечення медичною допомогою.
Разом з психологом та іншими спеціалістами підприємства визначає найбільш актуальні питання і проблеми соціального характеру і шляхи усунення причин, які викликають плинність персоналу, порушення трудової дисципліни тощо.
Готує пропозиції щодо вирішення соціальних проблем із зазначенням конкретних строків і виконавців, а також необхідних фінансових коштів, вживає заходів з мобілізації трудових колективів на їх виконання.
Організовує пропаганду соціологічних знань, надає методичну допомогу працівникам підприємства щодо вирішення соціальних питань.

Повинен знати:
- постанови, розпорядження, накази, методичні нормативні та інші керівні матеріали щодо вирішення соціальних питань;
- соціологію праці;
- методи проведення соціологічних досліджень;
- основи психології праці, інженерної і соціальної психології, а також економіки, технології та організації виробництва, праці й управління;
- порядок, методи організації соціального розвитку підприємства;
- передовий вітчизняний і світовий досвід роботи соціологів;
- основи трудового законодавства.

Кваліфікаційні вимоги.
Провідний соціолог: повна вища освіта відповідного напряму підготовки (магістр, спеціаліст). Стаж робот за професією соціолога І категорії - не менше 2 років.
Соціолог І категорії: повна вища освіта відповідного напряму підготовки (магістр, спеціаліст); для магістра - без вимог до стажу роботи, спеціаліста - стаж роботи за професією соціолога ІІ категорії - не менше 2 років.
Соціолог ІІ категорії: повна вища освіта відповідного напряму підготовки (спеціаліст). Стаж роботи за професією соціолога - не менше 1 року.
Соціолог: повна вища освіта відповідного напряму підготовки (спеціаліст) без вимог до стажу роботи.

Критерії професійної поведінки
І. Повага до прав людини, її гідності та індивідуальності
Соціологи зобов'язані поважати права, гідність та індивідуальність кожної людини.
У своїй професійній діяльності вони зобов'язані уникати упередження, будь-яких форм нетолерантності й дискримінації стосовно статі; віку; етнічної належності; раси; національного походження; мови; релігії; недієздатності; стану здоров'я; сімейного стану кожної людини.
Вони зобов'язані бути уважними до культурних, індивідуальних і рольових відмінностей при наданні послуг, навчанні й дослідженні груп людей із різними характеристиками. В усій своїй практичній діяльності соціологи мають визнавати права інших людей на свої цінності, думки і ставлення, відмінні від їхніх власних.
ІІ. Професійна компетентність
Соціологи зобов'язані підтримувати найвищий рівень компетентності у своїй роботі; вони розуміють, що їх професійні можливості мають певні межі й беруться лише за ті завдання, для яких мають належну освіту, вміння і досвід.
Вони визнають необхідність постійного підвищення свого освітнього рівня, щоб залишатися професійно компетентними; вони використовують відповідні наукові, професійні, технічні й адміністративні засоби, потрібні для підтримки їхньої професійної діяльності на компетентному рівні. Вони консультуються з іншими професіоналами з метою поліпшення своєї роботи зі студентами, учасниками дослідження й замовниками.
ІІІ. Чесність
У своїй професійній діяльності - у наукових дослідженнях, викладанні, практичній роботі, наданні послуг - соціологи зобов'язані діяти чесно, справедливо і шанувати права й інтереси один одного та інших людей, яких торкає їхня професійна діяльність. Свої взаємовідносини соціологи зобов'язані будувати на засадах довіри один до одного й у жодному разі свідомо не висувати тверджень, що вводять в оману.
ІV. Професійна відповідальність
Соціологи зобов'язані дотримуватися найвищих професійних норм і брати на себе відповідальність за свою роботу. У своїй професійній діяльності вони виходять з того, що всі разом вони становлять одну спільноту й відповідають за розвиток соціологічного знання та підтримання авторитету соціології у науковій і соціально-практичній сферах життя суспільства.
Соціологи усвідомлюють цінність довіри громадськості до висновків соціології, вони зацікавлені в етичній поведінці один одного, їх непокоїть те, що дії декого з них можуть скомпрометувати цю довіру.
Соціологи мають прагнути діяти колегіально, але не повинні дозволяти цьому прагненню до колегіальності ставати важливішими за їхню особисту відповідальність за етичну поведінку. У разі потреби соціологи мають консультуватися з колегами, щоб уникати порушення етичних норм.
V. Соціальна відповідальність
Соціологи мають усвідомлювати свою професійну відповідальність перед суспільством, у якому вони живуть і працюють. Вони зобов'язані подавати громадськості свої знання й уміння на благо самого суспільства. Здійснюючи дослідження, соціологи мають намагатися розвивати соціологію як науку і приносити користь суспільству.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Даниель Ж., Пикула И. Психология труда. - М.: Профиздат,
1990. - 390 с.
2. Ильин Е. П. Психомоторная организация человека: Учебник. - Ильин. - Спб.: Питер, 2003. - 384 с.
3. Крылов А. А. Методология исследования по инженерной психологии и психологии труда. Ч. 1. - СПб.: Питер, 2004. - 270 с.
4. Крылов А. А. Человек в автоматизированных системах управления. - СПб.: Питер, 2004. - 360 с.
5. Левитов Н. Д. Психология труда. - М.: Наука, 1990. - 480 с.
6. Ломов Б. Ф. Инженерная психология. - М.: Велби, 2003. - 290 с.
7. Платонов К. К. Вопросы психологии труда. - М.: ИНФРА-М,
2006. - 430 с.
8. Полежаев Е. Ф., Макушин В. Г. Основы физиологии и психологии труда: Учеб. пособие. - М.: Экономика, 1994. - 240 с.
9. Стрелков Ю. К. Инженерная и профессиональная психология: Учеб. пособие. - М.: Академия, 2001. - 360 с.
10. Трофімов Ю. Л. Інженерна психологія: Підручник. - К.: Либідь, 2002. - 264 с.
11. Удовенко Л. Психологічна професіографія // Персонал. - 2007. - № 9. - С. 13 - 17.