МІСЦЕ ТА СОЦІАЛЬНЕ ПРИЗНАЧЕННЯ ЮРИСТА

 

ВСТУП

 Професія юриста, правника - одна з найдавніших у людському суспільстві. Функції правового регулювання у давнину здійснювали досвідчені та найбільш авторитетні старійшини, жерці, пізніше - духовенство.

 Із часом виникла потреба в окремій групі людей, які б займались правотворчою діяльністю, охороною громадського порядку, тлумаченням правових норм, розв'язанням різних конфліктів та суспільних проблем.

 Грунтовна підготовка юристів була започаткована ще в VІ ст. у Римі. В Україні початкові знання в галузі права надавали монастирі Києва, Чернігова, Галича, Луцька. А першим університетом, який здійснював підготовку юристів, був Львівський університет, заснований у 1661 р.

 Наразі підготовку фахівців в галузі права в Запорізькій області здійснює третина вищих навчальних закладів, розташованих на її території. Знання з основ права набувають майбутні спеціалісти багатьох інших професій. Без фахівця-юриста не може обійтися жодна галузь народного господарства, жодний орган державної влади та місцевого самоврядування.

 Отже, роль юристів у розбудові правової демократичної держави, підвищенні правової культури в суспільстві - велика й відповідальна. Виняткове значення професії юриста полягає в тому, що саме правники покликані виконувати найважливішу суспільну місію - забезпечувати поступальний розвиток держави як інституції, де визначається й діє принцип верховенства права, де суспільство об'єднується й консолідується на утвердженні демократичних засад.

 Метою наданого реферату є розгляд місця та соціального призначення юриста у сучасному українському суспільстві.

 

 

1. ПОНЯТТЯ І ЗНАЧЕННЯ ПРОФЕСІЇ ЮРИСТА

 Професія юриста, як своєрідний вид соціальної діяльності, виділяється серед інших низкою специфічних властивостей, зумовлених тією роллю, яку відіграють право і законність у житті суспільства [2, с. 14].

 Охорона прав і законних інтересів громадян, безкомпромісна боротьба з правопорушеннями, висококваліфіковане розв'язання різноманітних юридичних проблем є змістом повсякденної діяльності юристів і, разом з тим, виступає їх професійним обов'язком. Саме юристи, які мають грунтовні знання, відповідну професійну підготовку, високу правосвідомість, чітке розуміння своєї відповідальності за долю людей, наділені владними повноваженнями і здатні ефективно впливати на зміцнення законності і правопорядку у державі [1, с. 7].

 Необхідність виконання юристами своїх професійних повноважень, громадянського обов'язку ставить перед ними особливо високі вимоги до особистих якостей.

 В першу чергу, юрист має глибоко усвідомлювати, що свою місію він виконує будучи наділений високою довірою суспільства і держави, а тому його висока порядність, чесність, безкорисливість, об'єктивність, вдумливий підхід до кожної деталі справи, постійне прагнення до самовдосконалення повинні бути невід'ємними рисами його натури [6, с. 364].

 Характерною ознакою відданості юриста своєї справі, професійної зрілості є загострене почуття справедливості. Для юриста це насамперед означає небайдужість до проблем інших людей, у тому числі й до людей, які через збіг складних життєвих обставин самі опинилися серед правопорушників. На відміну від інших громадян, юрист, саме завдяки своєму професійному хисту, спроможний не обмежуватися роллю спостерігача, а активно й ефективно домагатися відновлення порушених прав, встановлення справедливості тощо [3, с. 80].

 Зробити це - його професійний і громадянський обов'язок. Всупереч відомому прислів'ю "людині властиво помилятися", юрист, як і лікар, не має права на помилку. Адже вона занадто дорого обходиться людині і суспільству в цілому. Її ціною іноді можуть бути тяжкі наслідки - втрата волі, здоров'я і, навіть, життя. Зазвичай, ніхто не застрахований від прийняття хибних рішень, але у тому і полягає особливість юридичної діяльності, щоб "метод спроб та помилок" був для неї неприйнятний [8, с. 211].

 Тому, рішення з будь-якої юридичної справи має бути глибоко виваженим, всебічно обміркованим, що і є головною передумовою його справедливості.

 Специфічною рисою діяльності юриста є майже щоденне зіткнення із найрізноманітнішими життєвими ситуаціями, юридичними казусами, які мають деякі спільні ознаки й у той же час часто істотно відрізняються.

 Досвідченим юристам добре відомо, що на практиці фактично не буває абсолютно ідентичних справ, випадків, тотожних ситуацій, а відтак не може бути і стереотипів для їх вирішення. У професії юриста має місце нагальна потреба у творчому підході до встановлення істини у кожній конкретній справі, постійний пошук, можливість миттєво орієнтуватися у ситуації, готовність до прийняття нестандартних у межах закону рішень [9, с. 110].

 Таким чином, юрист - це професіонал, який має фундаментальні та спеціальні правові знання, глибоко переконаний у винятковому призначенні права і законності для суспільства, кваліфіковано користується юридичним інструментарієм при розв'язанні юридичних проблем в ім'я захисту прав і законних інтересів громадян [1, с. 9].

 З розвитком сучасного суспільства, здійсненням великих перетворень у різноманітних сферах людської діяльності, як соціальній, економічній, політичній, духовній, природно відбуваються і певні зміни у юриспруденції, самому характері юридичної діяльності, спеціалізації правової роботи.

 По-перше, помітно зростає значення і престижність юридичної діяльності, праці юристів. Все більшого суспільного визнання ця діяльність набуває на різних рівнях державно-політичної системи соціального середовища, як одного з найважливіших факторів суспільного прогресу.

 По-друге, проблеми побудови правової держави, забезпечення охорони прав і законних інтересів людини, громадянина, імплементації норм міжнародного права у внутрішнє законодавство України ставить перед юридичною громадою нові, у певній мірі складні завдання щодо удосконалення форм і методів роботи в цьому напрямку.

 По-третє, оновлення економіки, створення нових видів, форм економічної діяльності потребують внесення істотних коректив, новацій як у зміст правового регулювання економічних відносин, практику використання відповідних форм і методів, так і в існуючий наразі "набір" юридичних спеціальностей, а також у формування нових юридичних спеціальностей, пов'язаних, наприклад, із застосуванням норм комерційного, господарського права тощо.

2. МЕТА, ЗАВДАННЯ, ПРИНЦИПИ І СОЦІАЛЬНА ЗНАЧУЩІСТЬ ДІЯЛЬНОСТІ ЮРИСТА

 Метою юридичної діяльності є:

 - захист прав, свобод і законних інтересів суб'єктів права;

 - сприяння визнанню й домінуванню загальнолюдських цінностей та права у суспільстві;

 - забезпечення правності діянь суб'єктів права та охорона правопорядку [3, с. 25].

 Мета юридичної діяльності конкретизується у її завданнях, які нормативно визначені у відповідних законах. Так до основних завдань адвокатури відноситься сприяння захисту прав, свобод, представництво законних інтересів громадян України, іноземних громадян, осіб без громадянства, юридичних осіб, а також надання їм іншої юридичної допомоги.

 Принципи юридичної діяльності - це основні засади, вихідні положення, ідеї, які є орієнтирами, вимогами її здійснення, відбивають сутнісні властивості права [8, с. 23].

 Принципи юридичної діяльності є похідними від принципів права, конкретизують і деталізують їх.

 Принципи права:

 - здійснюють універсальне і узагальнене закріплення основ суспільного ладу;

 - забезпечують одноманітне формулювання норм права та їх вплив на суспільні відносини у формі правового регулювання та інших видів правового впливу;

 - безпосередньо впливають на виникнення і стале існування конкретних правових відносин, природних прав і обов'язків людини;

 - у розвинених правових системах найчастіше виконують роль перехідної ланки від суспільних відносин до систем права і правового регулювання [8, с. 24].

 Принципи права поділяються на соціально-правові і спеціально-правові.

 Соціально-правові принципи відображають систему цінностей, що властиві суспільству і мають або повинні мати правову форму виразу і забезпечення (домінування загальнолюдських цінностей над інтересами класів, націй та ін., єдність суспільних і особистих інтересів).

 Спеціально-правові принципи узагальнюють засади формування та існування власне права як специфічного соціального явища і поділяються на загальноправові, міжгалузеві, галузеві принципи, принципи інститутів, а також принципи правової діяльності, окремих її видів, зокрема юридичної практичної діяльності.

 До загальноправових принципів відносяться:

 1) принцип гуманізму - домінування у формуванні і функціонуванні правової системи, правовій та юридичній діяльності невід'ємних природних прав і свобод людини;

 2) принцип рівності громадян перед законом;

 3) принцип демократизму - право, законодавство адекватно відображають волю народу, формуються через безпосередню і посередню форми демократії, а інститути права повинні забезпечувати адекватну реалізацію волі народу;

 4) принцип правності (законності) - здійснення всіх правових форм діяльності держави, функціонування громадянського суспільства, громадян на основі і у відповідності з нормами права, природними правами і обов'язками людини;

 5) принцип взаємної відповідальності держави і особи - не тільки особа відповідальна перед державою, але й держава перед особою.

 Принципи юридичної діяльності конкретизують принципи права стосовно професійної діяльності юристів:

 - у концентрованому вигляді визначають її основні властивості;

 - відбиваються і конкретизуються у нормативно-правових актах, професійних деонтологічних кодексах, правосвідомості юристів і суспільства в цілому;

 - є критеріями оцінки власне самої діяльності, її результатів, рівня професійної культури юристів, основою їх юридичного професійного практичного мислення;

 - забезпечують результативний, цінністно-орієнтаційний, інформаційний, психологічний вплив на процес взаємовідносин юристів з іншими суб'єктами, ведення юридичних справ, прийняття рішень, особливо у випадках, які не врегульовані правовими, корпоративними, деонтологічними та іншими професійними нормами [8, с. 25].

 До основних принципів юридичної діяльності відносяться:

 - правність (законність) діянь юриста та його рішень;

 - рівність суб'єктів перед законом та правом;

 - незалежність юриста при веденні юридичної справи від власних інтересів та зовнішнього тиску;

 - неупередженість;

 - обгрунтованість рішень;

 - професіоналізм (компетентність);

 - справедливість;

 - гуманізм;

 - повага до особи, її прав та свобод, права в цілому;

 - поєднання гласності і конфіденційності.

 Принципи окремих видів юридичної діяльності безпосередньо визначені у відповідних законах та інших нормативно-правових актах.

 Соціальне призначення юридичної діяльності, її місце і роль у правовій системі відображається в її функціях - основних напрямках впливу юридичної практичної діяльності на інститути права та суспільні відносини [6, с. 25].

 Функції юридичної діяльності поділяються на соціальні і спеціально-правові.

 До соціальних функцій юридичної діяльності відносяться ідеологічна, економічна, політична, управлінська, виховна функції та інші.

 Спеціально-правові функції юридичної діяльності - це напрямки її власне правового впливу на суспільні відносини - регулятивний і охоронний, зокрема реалізація регулятивної функції спрямована на забезпечення упорядкування нормальних, позитивних, корисних соціальних взаємодій суб'єктів права, а охоронної функція - на захист позитивних соціальних взаємодій від соціально шкідливих і небезпечних діянь людей, їх об'єднань, відновлення порушених прав, свобод та законних інтересів суб'єктів права.

3. СТВОРЕННЯ ЮРИДИЧНИХ КЛІНІК ЯК ЧИННИК ПІДВИЩЕННЯ СОЦІАЛЬНОЇ РОЛІ ЮРИСТІВ У СУЧАСНОМУ СУСПІЛЬСТВІ

 Основні принципи, що стосуються ролі юристів, прийняті на восьмому Конгресі ООН у 1990 р., проголосили найважливіші положення забезпечення прав і основних свобод людини.

 При цьому вказується, що особливу увагу необхідно приділяти наданню допомоги бідним та іншим особам, що перебувають у несприятливому становищі, для того, щоб вони могли відстоювати свої права і, коли це необхідно, звертатися за допомогою до юриста.

 Конституція України в ст. 59 передбачає, що кожен громадянин має право на правову допомогу. У випадках, що передбачені законом, ця допомога здійснюється безкоштовно.

 Втім, нездатність значної частини населення України оплатити послуги професійних юристів є причиною порушення положень Конституції. Таке становище повинне привернути увагу юридичного загалу.

 У розв'язанні цієї проблеми можуть відіграти свою роль юридичні клініки, створені в деяких вищих навчальних закладах України.

 Основою функціонування юридичних клінік є певний синтез інтересів: громадяни, що потребують правової допомоги і не можуть оплатити послуги адвоката готові звернутися за порадою до студента. Своєю чергою, студенти заінтересовані в отриманні практичних навичок, що будуть сприяти в майбутньому їх працевлаштуванню і подальшій кар'єрі [2, с. 10].

 Це дозволяє досягти фактично одразу трьох цілей:

 1) надання юридичних послуг малозабезпеченим громадянам;

 2) сприяння соціальним змінам у суспільстві;

 3) виховання в студентів філософії юриста [7, c. 11].

 Надання студентами безкоштовної юридичної допомоги малозабезпеченим незахищеним верствам населення сприяє формуванню в студентів власних поглядів на юридичну професію, питання етичного характеру, ефективність роботи правової системи в цілому. У світлі цього можна підкреслити, що однією з цілей освіти є всебічний розвиток людини як особистості і найвищої цінності суспільства, виховання високих моральних якостей, формування громадян, здатних до свідомого суспільного вибору [10, с. 20].

 Наслідки роботи студента в юридичній клініці виявляються не лише в досягненні високої професійної компетенції, але й у певних змінах його поглядів як особистості, розумінні соціальних цінностей. Таке становлення студента-юриста можливо тільки в результаті його діяльності, що ставить за мету вирішення конкретного соціального завдання - надання правової допомоги малозабезпеченим [2, с. 23].

 Наприклад, у Донецькому національному університеті юридичні клініки діють на економіко-правовому факультеті з 1996 р. Досвід роботи за минулі 5 років повністю підтверджує можливість участі студентів у вирішенні конкретних соціальних проблем у регіоні на високому професійному рівні.

 Одразу необхідно зазначити: студенти працюють під контролем викладачів і практикуючих юристів, які фактично несуть відповідальність за якість роботи своїх "підопічних".

 Доказом ефективності роботи юридичної клініки в цьому напрямку є такі факти:

 1) укладено угоди про спільну діяльність економіко-правового факультету (на базі якого працюють юридичні клініки) і такими організаціями як Донецька обласна держадміністрація, Донецьке обласне управління юстиції, Донецька обласна рада профспілок;

 2) Лише в 2005 р. в юридичні клініки економіко-правового факультету ДонНу звернулося близько 300 громадян з питань цивільного, сімейного, житлового, господарського і трудового права;

 3) діяльність юридичних клінік підтримується такими відомими організаціями як Американська асоціація юристів і КОЛПИ (м. Будапешт);

 4) у 1999 р. на економіко-правовому факультеті створено структурний підрозділ - Центр практичного навчання. У Центрі проходять навчання упродовж одного навчального року більше 300 студентів;

 5) разом із громадською організацією Фонд "Правова просвіта" розроблений ряд проектів у т.ч.

 - правова освіта серед населення міста;

 - реалізація програми "Практичне право" в загальноосвітніх навчальних закладах;

 - організація діяльності суспільної юридичної приймальні для малозабезпечених громадян;

 - відкриття правової бібліотеки [7, с. 12].

 Таким чином, юридична клініка в процесі свого розвитку виходить за рамки університетських аудиторій і наразі основними напрямками діяльності Центру практичного навчання є не лише надання юридичних послуг малозабезпеченим, але й робота з правової освіти населення.

 З огляду на те, що здійснення цих програм у комплексі проводиться на базі економіко-правового факультету ДонНу вперше в Україні, реалізація поставлених цілей неможлива без достатньої підтримки з боку громадських організацій і державних структур.

 Крім цього необхідність функціонування юридичних клінік повинна бути визнана з боку інституту адвокатури, правоохоронних і судових органів.

 У світлі цього видається необхідною умовою розробка спільних програм, проведення тренінгів, семінарів і конференцій за участю професійних юристів і студентів юридичних клінік. Це дозволить не на словах, а на ділі домогтися реальних змін у сфері правосуддя, захисту прав і інтересів громадян, виховання нового покоління юристів на принципах верховенства права.

 

 

 ВИСНОВКИ

 Отже, у відкритому суспільстві юристи мають авторитет лише тоді, коли вони можуть переконати, що заслуговують на це. Вагу юристам надають такі риси, як почуття реальності, відчуття справедливості, власна незалежність, непідкупність і мужність.

 Юридична діяльність існує як сукупність методологічних принципів, засобів, підходів, за допомогою яких вивчаються правові явища і результатом використання яких є вироблення понять і теоретичних конструкцій, що стосуються зокрема правової діяльності, правомірної поведінки, правового життя в цілому.

 Метою діяльності юриста є захист прав, свобод і законних інтересів суб'єктів права; сприяння визнанню й домінуванню загальнолюдських цінностей та права у суспільстві; забезпечення правності діянь суб'єктів права та охорона правопорядку.

 До юриста - особи, що здійснює юридичну діяльність, - висуваються особливі вимоги. При розбудові правової української держави ця професія набуває все більшого значення. Тому необхідно добре дбати про правильний добір абітурієнтів, якість навчання у вищих навчальних юридичних закладах, створення умов для наукової організації праці представників юридичної професії тощо.

 Юридична деонтологія виконує низку завдань, пов'язаних із підвищенняи ролі професійної діяльності юристів. Зокрема, вона повинна:

 - виходячи з вимог соціального прогресу, особливостей та умов функціонування українського суспільства визначити роль та призначення юридичної діяльності в структурі соціальної діяльності;

 - висвітлити соціальне призначення юристів як особливої професійної групи, підкреслюючи їх роль для сучасного етапу державного будівництва, стабілізації політичного життя, запобігання соціальних катаклізмів тощо;

 - разом із підвищенням ролі правників та юридичної професії, підвищити авторитет права, виховуючи шанобливе ставлення всіх членів суспільства до права, що є необхідною умовою ефективного здійснення правової роботи;

 - на підставі існуючих результатів наукових досліджень прогнозувати тенденції розвитку юридичної науки, визначати необхідні зміни щодо системи кваліфікаційних вимог в межах конкретних юридичних спеціальностей;

 - виробляти практичні рекомендації для вирішення проблем правової діяльності, що безпосередньо залежать від рівня професійної підготовки, правової культури юриста, його морального обліку в цілому.

 

 

 СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Алексеев С. С. Введение в юридическую специальность. - М.: Юрид. лит., 1976. - 310 с.
2. Байков А. В. Юридическая клиника: опыт практического обучения юристов. - СПб.:: Равена, 1999. - 366 с.
3. Бризгалов І. В. Юридична деонтологія: Стислий курс лекцій. - К.: КНЕУ, 2005. - 280 с.
4. Горшенев В. М., Бенедик И. В. Юридическая деонтология: Учеб. пособие. - К.: МНТУ, 1998. - 240 с.
5. Гусарєв С. Д., Тихомиров О. Д. Юридична деонтологія (основи юридичної діяльності: теоретичні, практичні та деонтологічні аспекти): Науково-навч. посібник / За ред. В. В. Копейчикова. - 3-є вид. - К.: Віра-В, 2002. - 504 с.
6. Жалинский А. Э. Профессиональная деятельность юриста: Введение в специальность: Учеб. пособие. - М.: БЕК, 1997. - 322 с.
7. Молібог С. Юридична клініка // Юридичний журнал: Юстиніан. - 2006. - № 4. - С. 11 - 13.
8. Скакун О. Ф., Овчаренко И. Н. Юридическая деонтология: Учебник / Под ред. О. Ф. Скакун. - Харьков: Основа, 2003. - 504 с.
9. Сливка С. С. Правнича деонтологія: Підручник. - К.: Атіка,
   - 336 с.

• Удод М. В. Юридичні клініки в Україні: роль, завдання та організаційно-правові засади // Юридичний журнал: Юстиніан. - 2005. - № 2. - С. 20 - 22.