К ПРОФЕСІОГРАМИ.

КОНТРОЛЬНА РОБОТА
з дисципліни "Психологія праці"
на тему:
ПРОФЕСІОГРАМИ

ПЛАН

Вступ 3
1. Професіографія як процес вивчення й опису професії.
Методи професіографії 4
2. Складання професіограм: вимоги до опису професій 5
3. Джерела інформації про професію 9
4. Етапи професіографування 11
5. Професіограма психолога 13
6. Психограма психолога 16
Висновки 18
Список використаної літератури 19

ВСТУП
Основою професійного самовизначення майбутнього фахівця є набуття ним знань про професію, самопізнання та самооцінка індивідуальних особливостей, зіставлення знань про себе та про професійну діяльність.
Одним з дійових засобів отримання інформації про сучасні професії є професіографія - технологія вивчення вимог, які ставить професія до особистісних якостей, психологічних здібностей, психолого-фізичних можливостей людини.
Найважливішим джерелом інформації про професії є професіограма - опис переліку особливостей професії або спеціальності.
Отже, у наданій контрольній роботі присвяченій професіографії, буде зроблена спроба вирішити такі завдання:
- розглянути професіографію як процес вивчення й опису професії;
- описати методи професіографії;
- дослідити процес складання професіограм;
- розглянути джерела інформації про професію;
- охарактеризувати етапи професіографування;
- створити професіограму психолога.


1. ПРОФЕСІОГРАФІЯ ЯК ПРОЦЕС ВИВЧЕННЯ Й ОПИСУ ПРОФЕСІЇ. МЕТОДИ ПРОФЕСІОГРАФІЇ

У сучасному виробничому колективі, незалежно від форми власності підприємства (фірми), на трудову діяльність впливає безліч різних чинників. У зв'язку з цим в професіографії роботу трактують як комплексне поняття, зміст якого включає багато елементів і передумови, безпосередньо пов'язані з трудовою діяльністю.
Отже, психологічна професіографія - це весь комплекс способів і технічних засобів, за допомогою яких визначають всі творчі чинники, що мають вплив на фахівця, окрім психічних.
Такими чинниками можуть бути деякі фізіологічні, соціальні, організаційні, технічні, економічні та ін., що прямо або опосередковано впливають на трудову діяльність і продуктивність праці людини.
Професіографія - це спосіб визначення завдань, що становлять зміст роботи, визначення здібностей, знань, умінь і відповідальності, потрібних від працівника для успішного виконання певної роботи або здійснення діяльності. Професіографія вкрай необхідна для підбору кадрів, особливо у спеціальностях, що потребують особливих особистих якостей.
Методи професіографії використовуються в усіх галузях науки, що займаються проблематикою праці, зокрема:
- в ергономіці;
- у науці, що вивчає зв'язок людина - машина в умовах виробництва;
- для визначення оптимізації об'єктивних чинників, що впливають на продуктивність праці;
- з метою попередження і захисту працівників від впливу негативних чинників конкретної роботи.
Професіографічний метод в ергономіці сприяє виявленню відомостей про оптимальну відповідність між засобами виробництва, виробничим середовищем і людиною.
Психологічна професіограма, що відображає лише фізіологічні, санітарно-гігієнічні, соціологічні або технологічно-економічні показники, є особистою.
Професіограма, що містить результати професіографії всіх дисциплін ергономіки і відповідних спеціальних дисциплін (техніка, організація, економіка), є комплексною.
Залежно від призначення, професіограми поділяються на універсальні і спеціальні. Універсальна професіограма має багато цілей. Це і відомості про саму працю, її характеристику для всіх видів робіт. Спеціальна професіограма передбачає вузькоспеціалізований відбір найважливіших характеристик, які необхідні для вирішення конкретного завдання, для досягнення конкретної мети. Наприклад, задля раціоналізації, оптимізації роботи; профілактики травматизму і профзахворювань; у розстановці кадрів, підвищенні кваліфікації співробітників; оплаті праці, виділенні заохочувальних фондів (премій).

2. СКЛАДАННЯ ПРОФЕСІОГРАМ: ВИМОГИ ДО ОПИСУ ПРОФЕСІЙ

При складенні професіограми спочатку збираємо дані про роботу, що вивчається, опис її організаційних принципів і матеріальної бази.
Всі ці відомості можна поділити на чотири групи питань.
1. Яка робота (спеціальність, професія, посада) є об'єктом аналізу і опису? Що є предметом і метою певної роботи? Які види діяльності вона включає і як взаємопов'язані вони між собою?
2. Які умови і можливості необхідно надати для найбільшої результативності праці? Що стримує нормальний розвиток психічних процесів або обмежує застосування здібностей? Що зумовлює ефективність праці? Які основні об'єктивні передумови добрих результатів роботи?
3. Перелік зовнішніх чинників позитивного чи негативного впливу на психіку людини на певному робочому місці. Які конкретні чинники здатні вплинути на психічну працездатність і продуктивність? Визначити чинники, що знижують або навпаки, підвищують тенденцію до розвитку особи, її психічних функцій, здібностей.
4. Визначити особливі вимоги до психіки людини, яка виконує певну роботу. Які здібності і особливості є передумовою успішного виконання роботи, які якості незапотребовані у виконанні певної праці, або непотрібні в деяких випадках взагалі? Які серед найважливіших суб'єктивних детермінант є показниками високої продуктивності?
На другій стадії ставлять і розглядають докладніше питання і відповіді, відбирають інформацію, що буде потрібна далі, відповідно до мети використання в професіограмах.
В основу фундаментального опису професії включено близько 16 питань.
1. Як називається робота і в чому вона полягає?
- назва роботи, спеціальності, професії, посади;
- опис істотних характеристик і видових особливостей праці.
2. Які ефективність і мета роботи?
- мета роботи: продукція, послуги;
- значення роботи: цінність і важливість продукції або послуг, що надаються, для підприємства, для економіки держави загалом.
3. Що є предметом праці?
- матеріали, сировина, напівфабрикати;
- нематеріальні джерела (інформація, письмові відомості і документи);
- обслуговування, надання послуг (допоміжна діяльність).
4. Як виконують роботу?
- технологічний процес;
- трудовий процес;
- операції, завдання.
5. На підставі чого здійснюється робота?
- виробнича документація;
- креслення, вказівки;
- докладні технологічні інструкції, плани, розрахунки;
- опосередкована інформація, описи, накази.
6. Які критерії оцінювання результатів праці?
- критерії оцінки: норми, ліміт витрат часу, кваліфікаційні розряди.
7. Рівень кваліфікації, необхідний для виконання роботи:
- необхідна освіта;
- необхідний практичний досвід;
- майстерність, спеціалізація.
8. За допомогою яких засобів здійснюють роботу?
- інструмент;
- машини, допоміжні засоби;
- апаратура;
- засоби управління.
9. Які необхідні умови для виконання роботи?
- виробниче середовище;
- умови праці, параметри робочого місця (просторові, гігієнічні, естетичні тощо).
10. Яка організація праці?
- організація виробничого процесу;
- графік роботи і розклад змін;
- режим праці і відпочинку;
- баланс робочого часу.
11. Наявність кооперації внутрішньоцехової, внутрізаводської, інших видів.
12. Яка інтенсивність праці?
- кількість роботи, її трудомісткість (складність);
- швидкість, темпи, норми часу;
- тривалість навантаження;
- варіабельність праці - монотонність, систематичність, рівномірність, циклічність, ритмічність.
13. Які моменти небезпеки і відповідальності трапляються на виробництві?
- неполадки;
- матеріальні втрати;
- фінансові втрати, штрафи за низьку якість продукції або зрив договорів постачання;
- несправності, аварії устаткування;
- травми, професійні захворювання;
- збитки екології, економіці і виробництву країни (регіону) загалом.
14. Який вплив (позитивний чи негативний) окремих чинників на працю?
- матеріальні чинники;
- організаційні й соціальні чинники (у комплексі).
15. Чим корисна праця?
- скільки він заробляє і яка при цьому частка самої заробітної платні (ставки, окладу)?
- наявність премії, натуральних видач;
- повнота морального задоволення;
- наявність суспільного визнання.
16. Які умови, вимоги і обмеження характерні для претендента на певну роботу, посаду?
- адміністративно-правові, політичні, медичні, суспільні та інші детермінанти.
17. Останнім часом, з введенням ринкових відносин в економіку країни з'явилися додаткові якості, що пред'являються до працівника;
- пунктуальність;
- комунікабельність;
- уміння зберігати комерційну таємницю фірми;
- маркетингові здібності і навички для певної посади;
- мотивація до певної роботи, посади, праці.

3. ДЖЕРЕЛА ІНФОРМАЦІЇ ПРО ПРОФЕСІЮ

Охарактеризуємо джерела інформації про професію.
1. При складанні професіограм використовують правові та законодавчі джерела інформації про роботу. Існує тарифно-кваліфікаційний довідник, де докладно описано вимоги до кваліфікації працівника; спеціальні вимоги, зумовлені специфікою роботи.
2. Орієнтуються на детальні інструкції до технології виробничих процесів, зразкові алгоритми трудових операцій, умови нормального перебігу виробництва, порядок витрачання і використання матеріалів, правильність експлуатації і обслуговування машин і устаткування.
Інструкції містять розпорядження, як діяти у виняткових випадках. Крім того, можуть використовуватися накази, схеми процесу праці тощо.
3. Правила техніки безпеки і гігієни праці фіксують увагу на небезпечних моментах в роботі і засобах індивідуального захисту працівника.
4. Методичні матеріали для опанування робочими прийомами, дані хронометражу і фотографій робочого дня (ФРД), інші нормативні матеріали використовують для нормування і складання виробничих завдань.
5. Нормативи за оцінкою продукції і продуктивності праці; техніко-економічні показники кількісної і якісної оцінки господарської діяльності потрібні для встановлення критеріїв ефективності роботи.
6. Дані оперативного обліку і статистичної звітності підприємства містять відомості про виконання норм вироблення і нормативів із витрати матеріалів, про продуктивність праці, якість продукції, про використання робочого часу і його втрати, про несправності машинного устаткування, травматизм, прогули і текучість кадрів.
7. Протоколи нарад і засідань комісій містять критичний матеріал. Це важливе джерело інформації. Вони фіксують висновки, зроблені під час з'ясування надзвичайних обставин (аварії, нещасні випадки, несправності, травми, прогули, плинність кадрів).
8. Матеріали для професійного навчання (навчальні плани і програми, які дають уявлення про вимоги до психічної діяльності людини, рівня її загальних і спеціальних знань, майстерності й уміння, трудових навиків).
9. Багатотиражна газета, журнал, що видається на підприємстві, публікації співробітників заводу, де відображені специфічні проблеми виробничо-економічного і соціально-психологічного характеру.
10. Спеціальна література про певну професію, наявна в технічній бібліотеці підприємства (технічні і методичні матеріали, патенти) - джерело даних про проблематику, зміст досліджуваної роботи.

4. ЕТАПИ ПРОФЕСІОГРАФУВАННЯ

Професіографування на підприємстві необхідно проводити поетапно:
Підготовчий етап складається з двох взаємозв'язаних фаз:
а) основний облік і каталогізація всіх робіт.
Враховують найважливіші види праці, визначають їх організаційно-адміністративні характеристики, організацію робочого місця, назву, тарифікацію роботи, опис, змісту роботи, її варіанти, необхідну кваліфікацію, оплату за тарифом, виробничі умови тощо;
б) визначення категорії спеціальностей, професій і посад:
- об'єднують схожі, близькі за змістом роботи в спільні категорії, залежно від того, наскільки схожі виробничі умови, вимоги і вплив праці на психіку працівників;
- категорії праці заздалегідь розподіляють згідно з виявленими труднощами, небезпекою і відповідальністю, з урахуванням важливості для підприємства.
План систематичної професіографії потрібно розробляти з таким розрахунком, щоб насамперед скласти професіограми для робіт і робочих місць, коли потрібно оперативно здійснити комплекс заходів щодо оптимізації умов і організації праці, впровадити психологічний відбір працівників і вдосконалити їх професійну підготовку; провести профілактичні заходи для запобігання травматизму або вжити заходів із поліпшення гігієни праці і впровадження більш довершених прийомів роботи з метою охорони здоров'я і безпеки працівників.
Така професіографія має три фази: описову, аналітичний синтез і дедукція.
Найважливіші випадки застосування розроблених зі спеціальною метою професіограм:
а) професіограми, спрямовані на оптимізацію праці.
Привертають увагу до підвищеного виробничого навантаження, неприйнятних виробничих умов, нераціональної організації виробництва і праці, незручної конструкції устаткування і машин, до моментів, що відволікають від роботи, до шкідливого впливу виробничого середовища, причин нещасних випадків;
б) професіограми для розстановки кадрів і психологічного відбору співробітників.
Містять перелік особливостей роботи і обумовлених ними вимог до стану психіки, здібностей, особливостей і спрямованості особи.
Повинні описувати такі характеристики праці, що впливають позитивно або негативно на психіку і ефективність роботи людини;
в) професіограми для організації професійного навчання показують, від яких саме здібностей, особливостей і якого уміння залежать успіх і ефективність навчання;
г) професіограми для підвищення рівня безпеки праці акцентують увагу на недоліках у забезпеченні техніки безпеки і гігієни праці;
д) професіограми для оптимізації організації праці і кооперації - перелік об'єктивних і суб'єктивних чинників, які впливають на мотивацію праці або стосунки між людьми і можуть ускладнити обстановку на робочому місці або у виробничому колективі (наприклад, недисциплінованість, конфлікти серед персоналу);
е) професіограми для нормування і оцінювання праці. У них передбачено класифікацію видів і ступенів нейропсихічних навантажень, характеристика відповідальності і небезпеки роботи, комплекс труднощів, пов'язаних з її виконанням.

5. ПРОФЕСІОГРАМА ПСИХОЛОГА

Наведемо зразкову професіограму психолога, який працює консультантом на підприємстві.
Посадові обов'язки.
Вивчає вплив психологічних, економічних і організаційних факторів виробництва на трудову діяльність працівників підприємства з метою створення сприятливих умов праці і підвищення її ефективності.
Бере участь у складанні програм соціального розвитку підприємства, визначає психологічні фактори, що впливають на працівників.
Проводить разом з фізіологом обстеження індивідуальних рис працівників, особливостей трудової діяльності працівників різних професій і спеціальностей, які пов'язані з професійним підбором, перевіркою психологічних умов праці, виявленням їх інтересів і схильностей, задоволення трудом, експерименти щодо визначення впливу умов праці на психіку працівників, аналізує виробничі процеси і психологічний стан людини під час роботи.
Разом із соціологом та іншими фахівцями підприємства бере участь у розгляді завдань соціального розвитку, вибирає найбільш актуальні питання і проблеми, які потребують вирішення (текучість персоналу, порушення трудової дисципліни, малопродуктивна праця), визначає шляхи усунення причин, які їх викликали.
Розроблює професіограми і детальні психологічні характеристики працівників різних посад, які визначаються впливом виробничого оточення на нервово-психологічне напруження працюючих, дає рекомендації відносно умов оптимального використання особистих трудових можливостей людини з урахуванням перспективи розвитку її професійних здібностей.
Бере участь у здійсненні заходів з виробничої і професійної адаптації молодих робітників і фахівців. На основі вивчення психофізіологічних особливостей трудової діяльності готує рекомендації і пропозиції щодо впровадження результатів психологічних досліджень у виробничу практику, а також заходи з конкретних напрямів удосконалення управління соціальним розвитком підприємства, які сприяють організації оптимальних трудових процесів, установленню раціональних режимів праці та відпочинку, поліпшенню морально-психологічного клімату, умов праці і підвищенню працездатності людини, здійснює контроль за їх виконанням.
Вивчає і аналізує причини текучості персоналу, підбір та його розстановку, виходячи з вимог організації праці і управління виробництвом, розроблює пропозиції, які забезпечують стабільність персоналу на підприємстві, допомагають адаптації працівників, у тому числі робітників і молодих фахівців.
Бере участь у формуванні бригад і трудових колективів, проектуванні систем організації праці (організації робочого часу, робочих місць) з урахуванням ергономічних вимог, удосконаленні матеріального і морального стимулювання, розробленні методів управління персоналом, професійного підбору, складанні професіограм, сприяє правильній орієнтації працівників у проблемах психологічного характеру, пропагує психологічні знання.
Консультує керівників підприємства з соціально-психологічних проблем управління виробництвом і соціального розвитку, а також працівників підприємства з питань управління персоналом, які потребують урахування психологічних факторів.
Повинен знати:
- постанови, розпорядження, накази, методичні, нормативні та інші керівні матеріали з практичної психології;
- психологію праці і управління, інженерну і соціальну психологію;
- методи вивчення психологічних особливостей трудової діяльності працівників;
- технічні засоби, які застосовуються в процесі вивчення умов праці;
- передовий вітчизняний і світовий досвід роботи психологів на підприємстві;
- основи економіки, технології і організації виробництва, праці і управління;
- профорієнтаційну роботу;
- основи трудового законодавства.
Властивості, що забезпечують успішність виконання професійної діяльності: компетентність, інтелігентність, конкурентноздатність, духовність, активність, інноваційність, наявність глибоких професійних знань та вмінь, висока моральна культура, тактовність, знання основ психолого-педагогічної етики.
Властивості, що перешкоджають ефективності професійної діяльності: грубість, наявність шкідливих звичок, невміння контактувати з людьми, відсутність схильності до емпатії, неорганізованість.
Кваліфікаційні вимоги:
Провідний психолог: повна вища освіта відповідного напряму підготовки (магістр, спеціаліст) та підвищення кваліфікації. Стаж роботи за професією психолога І категорії не менше 2 років.
Психолог І категорії: повна або базова вища освіта відповідного напряму підготовки (магістр, спеціаліст або бакалавр) та підвищення кваліфікації; для магістра - без вимог до стажу роботи, спеціаліста - стаж роботи за професією психолога ІІ категорії не менше 2 років, для бакалавра - не менше 3 років.
Психолог ІІ категорії: повна або базова вища освіта відповідного напряму підготовки (спеціаліст або бакалавр) та підвищення кваліфікації; для спеціаліста - без вимог до стажу роботи, для бакалавра - стаж роботи за професією психолога не менше 2 років.
Психолог: повна або базова вища освіта відповідного напряму підготовки (спеціаліст або бакалавр) без вимог до стажу роботи.

6. ПСИХОГРАМА ПСИХОЛОГА

Термін "психограма" був введений на початку XX ст. німецьким психологом С. Штерном, який розробив методику складання узагальненого психологічного портрета конкретної особи. Штерн запропонував також складати часткову психограму, котра відображає не всі якості особистості, а лише важливі для певного практичного завдання. Так склалася психограма особистості успішного професіонала, що відображає професійно важливі якості. При цьому мова йде не про особистість конкретної людини, що працює в професії, а про типовий портрет успішного професіонала.
Етапи складання психограми:
1. Встановлення переліку обов'язкових завдань, що виконуються професіоналом.
2. Реконструкція дій, необхідних для досягнення заданих цілей.
4. Співвідношення важливих професійних дій, що зазвичай зустрічаються, провідних психічних функцій, процесів, здібностей, умінь, які забезпечують їх виконання.
Таким чином, складається функціональна модель психіки професіонала, встановлюються передбачувані професійні важливі якості (ПВЯ) і необхідний рівень їх розвитку (високий - 3 бали, середній - 2 бали або низький - 1 бал).
Професійно важливі якості (ПВЯ) - відносно стійкі індивідуально-особисті властивості, які істотно позначаються на успішній професійній діяльності, а також впливають на засвоєння професійних знань, умінь і навичок.
Психограма психолога

Тип
психограми Назва ПВЯ
Зорове сприйняття Слухове сприйняття Пам'ять Увага Уявлення Технічний інтелект Словесно-логічний інтелект Організаційні здібності Усне мовлення Вміння спілкуватися Самоконтроль Психомоторика
Психограма психолога
професіонала 3 3 3 3 3 3 3 3 3 3 3 3
Рівень власних здібностей 1 2 3 2 2 2 2 1 3 2 2 2

ВИСНОВКИ
Підсумовуючи викладене у контрольній роботі, можна зробити такі висновки.
1. Психологічна професіографія - це весь комплекс способів і технічних засобів, за допомогою яких визначають всі творчі чинники, що мають вплив на фахівця, окрім психічних. Такими чинниками можуть бути деякі фізіологічні, соціальні, організаційні, технічні, економічні та ін., що прямо або опосередковано впливають на трудову діяльність і продуктивність праці людини.
2. Професіографія - це спосіб визначення завдань, що становлять зміст роботи, визначення здібностей, знань, умінь і відповідальності, потрібних від працівника для успішного виконання певної роботи або здійснення діяльності. Професіографія вкрай необхідна для підбору кадрів, особливо у спеціальностях, що потребують особливих особистих якостей.
3. Професіографічний метод в ергономіці сприяє виявленню відомостей про оптимальну відповідність між засобами виробництва, виробничим середовищем і людиною.
4. Професію психолога наразі визнано важливою і необхідною. Серед випускників шкіл цей фах посідає третє місце за престижністю. Наразі вже важко знайти вуз, у якому не випускали б психологів. Є певні професійно значущі риси, що дозволяють або не дозволяють бути психологом. У різних дослідників існують свої переліки таких рис.
На мій погляд, найважливішими є гарні комунікативні здібності, високий рівень емпатії, певний психологічний світогляд (система ставлення людини-спеціаліста до соціального світу й інших людей), розвинена професійна інтуїція і власна особистісна рефлексія (тобто уявлення про себе і постійний аналіз своєї поведінки та вчинків).
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Гуревич К. М. Проблемы общего и дифференциального в психологической диагностике // О диагностике психологического развития личности. - М.: Изд-во МГУ, 2004. - С. 130 - 134.
2. Киселев И. Я. Профессиональная ориентация и профессиональный отбор в зарубежных странах. - М.: Терра, 2005. - 290 с.
3. Крылов А. А. Методология исследования по инженерной психологии и психологии труда. Ч. 1. - СПб.: Питер, 2004. - 270 с.
4. Крылов А. А. Человек в автоматизированных системах управления. - СПб.: Питер, 2004. - 360 с.
5. Левитов Н. Д. Психология труда. - М.: Наука, 1990. - 480 с.
6. Ломов Б. Ф. Инженерная психология. - М.: Велби, 2003. - 290 с.
7. Назимов И. Н. Профориентация и профотбор в социалистическом обществе. - М.: Вычшая школа, 1982. - 400 с.
8. Платонов К. К. Вопросы психологии труда. - М.: ИНФРА-М,
2006. - 430 с.
9. Удовенко Л. Психологічна професіографія // Персонал. - 2007. -
№ 9. - С. 13 - 17.