Кр ОСНОВНІ НАПРЯМКИ У КОНСУЛЬТАЦІЙНІЙ ТА КОРЕКЦІЙНІЙ РОБОТІ.

КОНТРОЛЬНА РОБОТА
з дисципліни "Психологічна корекція"
на тему:
ОСНОВНІ НАПРЯМКИ У КОНСУЛЬТАЦІЙНІЙ ТА КОРЕКЦІЙНІЙ РОБОТІ

ПЛАН

Вступ 3
1. Поняття психологічної консультації 4
2. Інтерв'ю як основний метод психологічного консультування
й психологічної корекції 7
3. Етапи психологічної консультації
та напрямки взаємодії психолога із клієнтом 8
Висновки 16
Список використаної літератури 17

ВСТУП
Психологічна корекція - це вид психологічної допомоги, орієнтований на подолання проблем психологічного характеру.
Психологічна корекція здійснюється в процесі психологічного консультування.
Психологічне консультування спрямоване на вирішення різного роду психологічних утруднень, перш за все - ситуативних і міжособистісних проблем.
У важкий, критичний момент в житті людини психолог-консультант може допомогти їй подолати стрес, життєву кризу, втрату близької людини, а також краще зрозуміти свою життєву ситуацію й ухвалити вірне рішення.
Психологічне консультування (counsellіng) - це психологічна допомога, що надається фахівцями здоровим людям з метою корекції стосунків і підвищення якості життя.
Консультування - поширений наразі і один з основних інструментів в сфері інтелектуальних технологій.
Консультативна практика застосовується в будь-якій сфері, де використовуються психологічні знання: в управлінні, в медицині і психотерапії, в педагогіці і освіті, в кадровій роботі.
Наразі кожною з перелічених галузей накопичений значний потенціал знань і досвід практичного використання різної техніки консультування, який може бути корисний для фахівців інших сфер практики.


1. ПОНЯТТЯ ПСИХОЛОГІЧНОЇ КОНСУЛЬТАЦІЇ

Психологу-консультанту необхідно розпочати свою роботу над системою психологічних понять, що являються базою для проведення психологічного консультування.
Теорія, яку використовує психолог (психодинамічний, поведінковий, когнітивний або гуманістичний напрямки психології), задає організуючі принципи як для психологічного консультування, так і для будь-якого іншого виду психологічної діяльності.
Основне у всіх різноманітних підходах до теорії і практики консультування - це індивідуальна та культурна емпатія, спостережливість психолога, його оцінка особистості та її соціального середовища, застосування методів позитивного росту і розвитку.
Ядро теорії психологічного консультування - це поняття психологічного консультування.
Психологічне консультування - один з основних методів надання психологічної допомоги. Висхідна до техніки соціологічного опитування, консультативна бесіда (або поглиблене інтерв'ю) - це особистісно-орієнтоване спілкування, в якому здійснюється загальне орієнтування в особистісних особливостях і проблемах клієнта, встановлюється і підтримується партнерський стиль спілкування (на рівних) між психологом та клієнтом, надається необхідна психологічна допомога у відповідності з потребами, проблематикою та характером консультативної роботи.
Психологічне консультування - це, в певному розумінні, спрощення поведінки клієнта по заданій логіці, це структурування його внутрішнього світу.
Поняття психологічного консультування дозволяє вилучити всі його складові елементи:
1. Основною проблематикою психологічного консультування є внутрішньо-особистісний комфорт.
2. Об'єктом і предметом діяльності у процесі психологічного консультування виступають екзистенційні цінності та їх відображення у життєвих ситуаціях.
3. Мета психологічного консультування - формування культурно-продуктивної особистості, наділеної почуттям перспективи та здібності свідомо розробляти різні стратегії поведінки і аналізувати ситуацію з різних точок зору.
4. Позитивним результатом психологічного консультування є поглиблене саморозуміння особистістю самої себе, прояснення ситуації, змінення соціальної або екзистенційної позиції, розробка нових психосоціальних вмінь.
5. Зміст психологічного консультування пов'язується з наданням емоційної підтримки, ціннісно-смислової орієнтації та відпрацюванням життєвих стратегій.
Сутність психологічного консультування полягає у тому, що психолог, користуючись своїми спеціальними, науковими, професійними знаннями, створює умови для переживання іншою людиною нових можливостей у вирішенні її психологічних задач.
6. Головне завдання психолога-консультанта полягає у тому, щоб створити для нормального, психічно здорового клієнта умови для визначення ним усвідомлених нешаблонних способів дій, які б дозволили йому жити у відповідності з можливостями культури.
Психологу-консультанту необхідно вступати в таку взаємодію з клієнтом, яка б дозволила знайти нові засоби дій, нові переживання тощо.
Психолог-консультант працює на замовлення іншої людини. У тому випадку, коли проблема клієнта передбачає діагностичну роботу, це не ситуація консультування і, відповідно, дії психолога в цьому випадку будуть будуватися на інших засадах.
Психолог-консультант не займається визначенням діагнозу, він аналізує ситуацію як унікальну, застосовуючи для цього аналізу спеціальні знання.
Аналіз роботи практичного психолога в ситуації індивідуального консультування свідчить, що цей вид професійної роботи вимагає спрямованої рефлексії психолога на два найважливіших психологічних поняття: на поняття норми психічного розвитку і поняття позиції взаємодії психолога-консультанта і клієнта.
Можливість психолога орієнтуватись у актуальних і потенційних якостях внутрішнього світу клієнта не існує без рефлексивного опрацювання поняття норми психічного розвитку. Зміст цього поняття дозволяє диференціювати завдання взаємодії (соціальні, етичні, моральні та психологічні) з клієнтом і свідомо вибирати стратегію роботи з ним.
У розумінні механізмів психічного розвитку важливо врахувати, що при всій постійності людської істоти їй притаманні, безліч перемінних факторів. Це робить людину здібною до оновлення, творчості і прогресу.
Ще одне поняття, найважливіше для усвідомлення процесу консультування, - поняття позиції спеціаліста.
Виділяють три основні позиції психолога у процесі психологічного консультування:
- взаємодія на рівних позиціях;
- взаємодія з позиції "зверху";
- взаємодія з позиції "знизу".
Усвідомлення психологом своєї позиції у процесі консультування важливе як показник можливих змін у внутрішньому світі клієнта.
Без усвідомлення рефлексії змісту таких понять, як норма психічного розвитку та позиція у ситуації консультування, психолог може швидко втратити професійне володіння ситуацією.

2. ІНТЕРВ'Ю ЯК ОСНОВНИЙ МЕТОД ПСИХОЛОГІЧНОГО КОНСУЛЬТУВАННЯ Й ПСИХОЛОГІЧНОЇ КОРЕКЦІЇ

Специфічним методом психологічного консультування є інтерв'ю.
Інтерв'ю - основний метод психологічного консультування, один з важливих методів аналізу унікальної системи замовлення клієнта, мета якого - створення для нього альтернативних варіантів дій, почуттів, думок, переживань, цілей, тобто, створення більшої мобільності його внутрішнього світу, психічної реальності.
Що відрізняє метод інтерв'ю від інших методів роботи психолога?
1. Інтерв'ю завжди індивідуалізоване.
2. Воно передбачає побудову предмету взаємодії психолога та клієнта.
3. Таким предметом є психічна реальність іншої людини, модальності, в яких вона може бути представлена. Наприклад, предметом інтерв'ю можуть стати переживання та думки клієнта.
4. Процес інтерв'ю спрямований на те, щоб у процесі обговорення різних тем зробити більш динамічним ставлення людини до різних особливостей своєї психічної реальності.
5. Тема інтерв'ю визначається у контексті, відповідному лише даному клієнту, оскільки одна і та ж тема може бути задана у контексті різних ситуацій.
6. Побудова контексту та визначення теми є необхідною умовою здійснення інтерв'ю.
7. У процесі інтерв'ю психолог постійно працює з темою та контекстом, постійно контролює власні особистісні проекції на зміст теми.
8. Інтерв'ю передбачає вплив на людину за допомогою запитань та спеціальних завдань, які розкриватимуть її актуальні та потенційні можливості.
9. Питання - основний засіб впливу психолога при проведенні інтерв'ю.
Особливості професійного інтерв'ю:
- клієнт розуміє логіку бесіди і це підвищує його активність;
- клієнту цікаве перебування у ситуації інтерв'ю;
- темпи бесіди психолога та клієнта співпадають;
- оціночні слова, наукова термінологія та слово "проблема" (яке лякає та відштовхує клієнтів) не використовуються.
При проведенні інтерв'ю починаючий психолог-консультант може робити помилки, які перешкоджатимуть процесу успішного консультування. Для їх запобігання необхідно ретельно опрацювати їх варіанти та шляхи профілактики можливих помилок.

3. ЕТАПИ ПСИХОЛОГІЧНОЇ КОНСУЛЬТАЦІЇ ТА НАПРЯМКИ ВЗАЄМОДІЇ ПСИХОЛОГА ІЗ КЛІЄНТОМ
Розглянемо п'ятиетапну модель процесу консультування.
ЕТАП І "ПРИВІТ"
(знайомство та досягнення взаєморозуміння)
Мета - досягнення взаєморозуміння.
Тривалість - від декількох секунд до десятка хвилин.
Задачі психолога:
1. Знайомство з клієнтом та надання йому інформації про свої можливості.
2. Структурування ситуації та визначення того, що буде темою його взаємодії з клієнтом.
3. Встановлення рапорту з іншою людиною.
Задачі клієнта:
1. Досягнення психологічного комфорту, тобто емоційного і когнітивного прийняття ситуації інтерв'ювання та особистості психолога.
Стисла характеристика І етапу:
Перший етап - найбільш важливий у процесі психологічного консультування, оскільки саме від нього залежить, вдалою чи невдалою буде подальша робота психолога з клієнтом.
Якщо з клієнтом встановити контакт не вдалося, то бажано не задавати йому питання про те, чому він мовчить. У такому випадку психолог може взяти на себе відповідальність за клієнта та за його активність у ситуації інтерв'ю, але це вступає у протиріччя з цілями консультування.
Якщо стосунки між двома сторонами не склалися протягом перших десяти хвилин, виправити ситуацію практично неможливо.
На цьому етапі психолог пропонує клієнту свою позицію у процесі взаємодії. Можна визначити три основних варіанти позицій:
- психолог стає на позицію "над клієнтом";
- психолог стає на позицію рівності з клієнтом;
- психолог пропонує клієнтові стати на позицію "над" ним і погоджується слідувати за ним.
У ході інтерв'ю може відбуватися заміна позицій.
При зустрічі з клієнтом психолог може встати із-за столика і провести клієнта на його місце. Далі відбувається знайомство та роз'яснення психологом своїх професійних можливостей. Пояснення складається з декількох фраз про те, хто він і чим займається. При цьому психолог категорично відмовляється від надання медичних порад та медикаментозної допомоги.
Для створення контакту психологу необхідно звертатися до співбесідника по імені, що є одним із засобів управління клієнтом. Повторення імені створює умови для індивідуалізації контакту та впливу на клієнта.
Вже на першому етапі співбесіди частково можна прогнозувати результат консультування.
Даний етап консультування можна вважати успішно закінченим, якщо досягнуто таких стосунків між психологом та клієнтом, що можуть бути охарактеризовані приблизно такими словосполученнями:
* для психолога - "Я його відчуваю, розумію";
* для клієнта - "Мене слухають, я довіряю цій людині".

ЕТАП ІІ "У ЧОМУ ПРОБЛЕМА?"
(збір інформації та виділення проблеми)
Мета - виявлення проблеми, з якою звернувся клієнт.
Тривалість - близько 15-20 хвилин.
Задачі психолога:
1. Дізнатися з якою метою прийшов клієнт, як він бачить свою проблему.
2. З'ясувати можливості самого клієнта у вирішенні його проблеми.
3. Коли цілі клієнта чітко зрозумілі, приступити до визначення теми.
Задачі клієнта:
1. Розповісти про себе.
2. Висловити мету приходу до консультанта.
Стисла характеристика ІІ етапу:
Другий етап консультування, як правило, розпочинається із збору інформації. Психолог виступає у ролі "слідчого", намагаючись дізнатися про клієнта якомога більше. Він досліджує всі деталі контексту замовлення клієнта, задає конкретні питання про хід подій, учасників цих подій та конкретні дії. Під час викладення клієнтом своїх проблем психолог висуває свої припущення щодо побудови внутрішнього світу клієнта.
За допомогою аналізу контексту психолог з'ясовує:
- що знає клієнт про можливості своїх дій;
- що знає клієнт про свої цілі;
- що знає клієнт про свої почуття;
- що знає клієнт про свої думки;
- як він сприймає своє "Я".
При цьому психолог одночасно вирішує, що необхідно знати клієнтові про його внутрішній світ для оптимізації його мобільності.
Психологу необхідно звертати увагу на текст клієнта, на ключові слова, які є відображенням його проблеми. Ключове слово у будь-якому тексті вважається визначеним, якщо воно не може бути замінено синонімом (у випадку такої заміни зміст висловлювання або окремого словосполучення руйнується).
Психолог розкриває клієнту його особисту участь у подіях власного життя. В ході інтерв'ювання психолог висуває декілька гіпотез щодо внутрішнього світу клієнта та перевіряє їх своїми питаннями. Для повідомлення змісту гіпотези психолог демонструє клієнту різні .сторони проблеми через зміст своїх питань. Це робиться для того, щоб клієнт міг сприйняти та зрозуміти інформацію.
Коли психологу чітко зрозуміла мета іншої людини, необхідно повернутися до визначення проблеми.

ЕТАП ІІІ "ЧОГО ВИ БАЖАЄТЕ ДОСЯГНУТИ?"
(визначення бажаного результату)
Мета - досягнення бажаного клієнтом результату
Тривалість - близько 15 хвилин
Задачі психолога:
1. З'ясувати, що відбудеться з клієнтом у випадку досягнення або недосягнення бажаного результату.
2. Визначити ідеал клієнта та з'ясувати, яким він хоче бути.
3. Кваліфікувати задачі клієнта, орієнтуючись на побудову його психічної реальності.
Задачі клієнта:
1. Структурування власної психічної реальності за допомогою запитань психолога.
2. Визначення того, що відбуватиметься з ним у разі досягнення або недосягнення бажаного результату.
Стисла характеристика ІІІ етапу:
Усвідомлення проблеми клієнта дозволяє проводити цей етап ефективніше - психолог отримує можливість визначити вектор змін, що їх бажає клієнт.
Психолог пропонує клієнтові визначити свій ідеал та вирішити яким він хоче бути, а також обговорити, що відбудеться, коли бажаний результат буде досягнутий.
Деякі клієнти починають саме з цього етапу. Тому, якщо психологу зрозумілі його цілі, необхідно дати відповідні рекомендації.
Цей етап передбачає обов'язковий вплив психолога - це основний зміст консультування. В інтерв'ю з психологом у клієнта відбувається інсайт, клієнт переживає зміни, що з ним відбуваються, як результат особистих зусиль. Йому здається, що він сам все зрозумів. Проте вплив психолога має відбутися обов'язково. Психологи різних шкіл користуються різними методами. Спрямований на клієнта вплив відбувається також за допомогою певних прийомів.
Важливим моментом впливу є демонстрація позитивної інформації про саму людину. Можливий варіант обговорення позитивної поведінки. Для більш точної роботи на даному етапі психологу рекомендується користуватися спеціальним протоколом для фіксації процесу інтерв'ю.
Протокол дозволяє психологу усвідомити проблему клієнта та зафіксувати її як тему професійної взаємодії.
Психолог-консультант кваліфікує задачі клієнта, орієнтуючись на побудову його психічної реальності та її модальності.
Робота з протоколом сприяє уяві психолога про побудову психічної реальності клієнта.

ЕТАП ІV "ЩО ЩЕ МОЖНА ЗРОБИТИ?"
(пошук альтернативних рішень)
Мета - розробка альтернативних рішень.
Тривалість - етап може бути тривалим, оскільки базується на дослідженні особистісної динаміки клієнта.
Задача психолога: обговорення різноманітних варіантів вирішення проблеми клієнта.
Стисла характеристика ІV етапу:
Цей етап передбачає обговорення психолога з клієнтом різноманітних варіантів рішення даної проблеми. Фактично це пошук альтернатив для подолання ригідності клієнта, з одного боку, та дослідження її особистісної динаміки, з іншого боку. Працюючи з альтернативними рішеннями, психолог зобов'язаний пам'ятати, що правильне для нього рішення не завжди є таким для одного клієнта, у той час, коли інший потребує чітких директивних рекомендацій.

ЕТАП V "ВИ БУДЕТЕ РОБИТИ ЦЕ?"
(узагальнення роботи та прощання)
Мета - навчання клієнта конкретним діям, спрямованим на вирішення його проблеми.
Тривалість - близько 5 -10 хвилин.
Задачі психолога:
1. Психолог прикладає зусилля по зміненню думок та почуттів клієнта у його повсякденному житті, поза ситуацією інтерв'ю.
2. Зробити узагальнення після інтерв'ю, враховуючи індивідуальні та культурні особливості людини.
Задачі клієнта:
1. Зробити певні висновки з узагальнення психолога.
2. Спрямувати зусилля на використання рекомендацій на практиці.
Стисла характеристика V етапу:
На цьому етапі психолог у формі резюме узагальнює результати попередньої роботи. Закінчувати інтерв'ю краще всього домашнім завданням, обов'язково зазначаючи необхідність звіту про його виконання.
Таким чином мобілізуються засоби контролю за змістом змін, які відбулися з клієнтом з моменту інтерв'ювання.
Крім домашнього завдання на завершення консультації з клієнтом обговорюють рекомендації щодо звернення до спеціалістів суміжних з психологією областей та відповідної літератури.
Порада або рекомендація у даному випадку даються у вигляді чіткої інформації про спеціаліста, місце і час його роботи. Якщо йдеться про книгу, необхідно повідомити її бібліографічні дані.
Наприкінці бесіди психолог прощається з клієнтом.
Незалежно від успішності інтерв'ю, психолог і клієнт у результаті взаємодії змінюються.
Частково результат консультування можна передбачити вже на першому етапі. Спеціальні дослідження, спрямовані на з'ясування ступеню прогнозування і оцінки перспектив роботи з даним клієнтом, дозволяють виділити певні параметри перспективності подальшої роботи.


ВИСНОВКИ
Практика консультування свідчить, що більшість клієнтів нічого не робить для змін у повсякденному житті.
Психологу необхідно ставитись до цього спокійно, оскільки ефект консультації вимірюється переживаннями, що відбувалися з клієнтом у період інтерв'ювання.
Зміна психологічного стану клієнта в процесі інтерв'ювання - основний показник, його ефективності. Для психолога "вміння виділити ці зміни та зробити їх доступними для клієнта є основним професійним правилом роботи.
Психологу немає сенсу боятися (хоча і не потрібно не звертати на це увагу) негативної оцінки клієнтом ефекту консультування.


СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Абрамова Г. С. Введение в практическую психологию. - Екатеринбург: Деловая книга, 2005. - 390 c.
2. Апешина Ю. Е. Индивидуальное и семейное психологическое консультирование. - М.: Изд-во МГУ, 2003. - 244 с.
3. Алешина Ю. Е. Спецпрактикум по социальной психологии: опрос, семейное, индивидуальное консультирование. - М.: Изд-во МГУ, 1999. - 372 с.
4. Берн 3. Игры, в которые играют люди. - СПб.: Питер, 2002. - 384 с.
5. Бондаренко А. Ф. Личностное и профессиональное определение отечественного психолога-практика // Московский психологический журнал. - 2003. - № 1. - С. 23 - 27.
6. Бондаренко А. Ф. Психологическая помощь: теория и практика. - К.: Укртехпрес, 2004. - 190 с.
7. Мей Р. Искусство психологического консультирования. - М.: Класс, 1994. - 456 с.
8. Нельсон-Джоунс Р. Теория и практика консультирования. - СПб.: Питер, 2000. - 464 с.
9. Немов Р. С. Психологическое консультирование: Учебник. - М.: Владос, 2000. - 528 с.
10. Основы возрастно-психологического консультирования: Учеб.-метод. пособие / Под ред. А. Г. Лидерса. - М.: Изд-во МГУ, 1991. - 410 с.