Кр СТАДІЇ ПСИХОСЕКСУАЛЬНОГО РОЗВИТКУ ОСОБИСТОСТІ ЗА ФРЕЙДОМ.

КОНТРОЛЬНА РОБОТА
з дисципліни "Психологія особистості"
на тему:
СТАДІЇ ПСИХОСЕКСУАЛЬНОГО РОЗВИТКУ ОСОБИСТОСТІ ЗА ЗІГМУНДОМ ФРЕЙДОМ

ПЛАН

Вступ 3
1. Оральна стадія психосексуального розвитку особистості 4
2. Анальна стадія психосексуального розвитку особистості 5
3. Фалічна стадія психосексуального розвитку особистості 6
4. Латентний період психосексуального розвитку особистості 9
5. Генітальна стадія психосексуального розвитку особистості 10
Висновки 12
Список використаної літератури 13

ВСТУП

Психоаналітична теорія Зігмунда Фрейда грунтується на двох передумовах.
Перша, або генетична передумова, робить акцент на тому, що переживання раннього дитинства відіграють критичну роль у формуванні дорослої особистості. Фрейд був переконаний в тому, що основний фундамент особистості індивідуума закладається у вельми ранньому віці, до п'яти років.
Друга передумова полягає в тому, що людина народжується з певною кількістю сексуальної енергії (лібідо), яка потім проходить в своєму розвитку через декілька психосексуальних стадій, що пов'язані із інстинктивними процесами організму.
Фрейду належить гіпотеза про чотири послідовні стадії розвитку особистості: оральну, анальну, фалічну й генітальну. В загальну схему розвитку Фрейд включив і латентний період, який в нормі припадає на період між 6-7 роками життя дитини і початком статевої зрілості. Втім, суворо кажучи, латентний період - це не стадія.
Перші три стадії розвитку охоплюють вік від народження до п'яти років і називаються прегенітальними стадіями, оскільки зона статевих органів ще не придбала очолюючої ролі у становленні особи. Четверта стадія збігається з початком пубертата.
Найменування стадій засновані на назвах областей тіла, стимуляція яких приводить до розрядки енергії лібідо.


1. ОРАЛЬНА СТАДІЯ ПСИХОСЕКСУАЛЬНОГО РОЗВИТКУ ОСОБИСТОСТІ

Оральна стадія триває від народження приблизно до 18-місячного віку. Виживання дитини повністю залежить від тих, хто про неї піклується. Залежність для неї - єдиний спосіб отримання інстинктивного задоволення.
У цей період область рота найбільш тісно пов'язана як із задоволенням біологічних потреб, так і із приємними відчуттями. Дитина живиться шляхом смоктання грудей або з ріжка. Саме смоктальні рухи надають їй задоволення. Тому порожнина рота - включаючи губи, язик і пов'язані з ними структури - стає головним осереддям активності й інтересу немовляти.
Фрейд був переконаний в тому, що рот залишається важливою ерогенною зоною протягом всього життя людини. Навіть у зрілості спостерігаються залишкові прояви оральної поведінки у вигляді вживання жувальної гумки, обкушування нігтів, куріння, поцілунків і переїдання - всього того, що фрейдисти розглядають як прихильність лібідо до оральної зони.
У концепції розвитку Фрейда задоволення і сексуальність тісно перетинаються. В цьому контексті сексуальність розуміється як стан збудження, що супроводжує процес насичення у немовляти. Відповідно, першими об'єктами - джерелами задоволення - стають для нього материнські груди або ріжок, а першою ділянкою тіла, де локалізована насолода, що викликається зменшенням напруги, є рот.
Смоктання і ковтання виступають як прототипи кожного акту сексуального задоволення в майбутньому.
Оральна стадія закінчується, коли припиняється годування грудьми. Згідно з центральною передумовою психоаналітичної теорії, всі немовлята зазнають певні труднощі, пов'язані із відлученням від материнських грудей або відняттям ріжка, оскільки це позбавляє їх відповідного задоволення. Чим більше ці труднощі, тобто чим сильніше концентрація лібідо на оральній стадії, тим складніше буде долати психосексуальні конфлікти на наступних стадіях.
Протягом другої половини першого року життя починається друга фаза оральної стадії - орально-агресивна, або орально-садистична фаза.
Тепер у немовляти з'являються зуби, завдяки чому кусання і жування стають важливими засобами виразу стану фрустрації, викликаного відсутністю матери або відстроченням задоволення.

2. АНАЛЬНА СТАДІЯ ПСИХОСЕКСУАЛЬНОГО РОЗВИТКУ ОСОБИСТОСТІ

Анальна стадія починається у віці близько 18 місяців і триває до третього року життя.
Протягом цього періоду маленькі діти отримують значне задоволення від затримання і виштовхування фекалії. Вони поступово научаються підсилювати задоволення шляхом відстрочення спорожнення кишечника (тобто, допускаючи незначний тиск, що викликає напругу в області прямої кишки і анального сфінктера).
Хоча контроль над кишечником і сечовим міхуром є, в основному, наслідком нервово-м'язової зрілості, Фрейд був переконаний в тому, що спосіб, яким батьки або замінюючі їх фігури привчають дитину до туалету, впливають на її подальший особистісний розвиток.
З самого початку привчання до туалету дитина повинна вчитися розмежовувати фізіологічні вимоги (задоволення від негайної дефекації) і соціальні обмеження, які виходять від батьків (самостійний контроль над екскреторними потребами).
Фрейд стверджував, що всі майбутні форми самоконтролю і саморегуляції беруть початок в анальній стадії.

3. ФАЛІЧНА СТАДІЯ ПСИХОСЕКСУАЛЬНОГО РОЗВИТКУ ОСОБИСТОСТІ

Між трьома і шістьма роками інтереси дитини, обумовлені лібідо, зрушуються в нову ерогенну зону - в область геніталій. Фрейд вважає, що цю стадію краще характеризувати як фалічну, оскільки в цей період дитина або помічає свій пеніс, або усвідомлює, що у неї такий відсутній.
На цій стадії діти вперше усвідомлюють сексуальні відмінності. Фрейд намагається зрозуміти напругу в дитячому досвіді, коли дитина відчуває "сексуальне" збудження, тобто задоволення від стимуляції області геніталій. Це збудження пов'язане в думці дитини з близькою фізичною присутністю батьків. Прагнення до контакту з ними дитині стає все важче задовольняти: дитина бореться за інтимність, яка існує між самими батьками. Ця стадія характеризується бажанням дитини лягти в ліжко разом з батьками і ревнощами до уваги, яку батьки приділяють один одному, а не їй.
Домінуючий конфлікт на фалічній стадії полягає в тому, що Фрейд назвав едиповим комплексом (аналогічний конфлікт у дівчаток отримав назву комплексу Електри).
Опис цього комплексу Фрейд запозичив з трагедії Софокла "Цар Едіп", в якій Едіп, цар Фів, неумисно вбив свого отця і вступив в кровозмісний зв'язок з матір’ю. Коли Едіп зрозумів, який жахливий гріх він вчинив, він засліпив себе.
Хоча Фрейд знав, що оповідання про Едіпа бере початок з грецької міфології, він в той же час розглядав трагедію як символічний опис одного із найбільш поширених людських психологічних конфліктів. По суті, цей міф символізує неусвідомлене бажання кожної дитини володіти батьком протилежної статі й одночасно усунути батька однієї з нею статі.
Безумовно, звичайна дитина не вбиває свого батька й не вступає в статевий зв'язок з матір’ю, але фрейдисти переконані в тому, що у неї є несвідоме бажання зробити і те, і інше.
У нормі едипів комплекс розвивається дещо по-різному у хлопчиків і дівчаток.
Розглянемо спочатку, як він виявляється у хлопчиків.
Спочатку об'єктом любові у хлопчика виступає мати або фігура, що її заміщає. З моменту народження вона є для нього головним джерелом задоволення. Він хоче володіти своєю матерью, хоче виражати свої еротично забарвлені почуття стосовно неї у такий спосіб, як це роблять, за його спостереженнями, люди більш старшого віку. Так, він може спробувати спокусити матір, гордо демонструючи їй свій статевий член. Цей факт говорить про те, що хлопчик прагне відіграти роль свого батька. В той же час він сприймає батька як конкурента, який перешкоджає його бажанню отримати генітальне задоволення. Звідси випливає, що батько стає його головним суперником або ворогом.
В той же час хлопчик здогадується про своє нижче положення порівняно з батьком. Він розуміє, що батько не буде поблажливо ставитися до його романтичних почуттів до матери. Хлопчик починає відчувати страх, що батько позбавить його пеніса. Побоювання уявної відплати з боку батька, яке Фрейд назвав страхом кастрації, примушує хлопчика відмовитися від свого прагнення до інцеста з матір’ю.
У віці приблизно між п'ятьма і сім'ю роками едипів комплекс розв'язується: хлопчик пригнічує (витісняє зі свідомості) свої сексуальні бажання стосовно матери і починає ідентифікувати себе з батьком (переймає його риси).
Процес ідентифікації з батьком, що отримав назву ідентифікації з агресором, виконує декілька функцій.
По-перше, хлопчик набуває конгломерату цінностей, моральних норм, установок, моделей статево-ролевої поведінки, які допомогають йому з'ясувати, що це означає - бути чоловіком.
По-друге, ідентифікуючись з батьком, хлопчик може утримати матір як об'єкт любові замісним шляхом, оскільки тепер він володіє тими ж атрибутами, які мати цінує в батьку.
Ще одним важливим аспектом розвэязання едипова комплексу є те, що хлопчик інтерналізує батьківські заборони й основні моральні норми. Це є специфічна властивість ідентифікації, що, як вважав Фрейд, готує підгрунтя для розвитку суперего або совісті дитини. Тобто суперего є наслідком розв'язання едипова комплексу.
Версія едипова комплексу у дівчаток отримала назву комплексу Електри. Прообразом в даному випадку виступає персонаж грецької міфології Електра, яка умовляє свого брата Ореста убити їх матір та її коханця і у такий спосіб помститися за смерть отця.
Як і у хлопчиків, першим об'єктом любові у дівчаток є мати. Проте, коли дівчинка вступає у фалічну стадію, вона усвідомлює, що у неї немає пеніса, як у батька або брата (що може символізувати нестачу сили). Як тільки дівчинка доходить цього висновку, вона починає бажати, щоб у неї був пеніс.
За Фрейдом, у дівчинки розвивається заздрість до пеніса, що в певному значенні є психологічним аналогом страху кастрації у хлопчика. Внаслідок цього дівчинка починає проявляти відкриту ворожість стосовно своєї матери, дорікаючи їй в тому, що та народила її без пеніса, або покладаючи на матір відповідальність за те, що та відняла у неї пеніс в покарання за якийсь проступок.
Фрейд вважав, що в деяких випадках дівчинка може низько оцінювати власну жіночність, вважаючи свій зовнішній вигляд за "дефективний".
У той же самий час дівчинка прагне володіти своїм отцем, оскільки у нього є такий спокусливий орган. Знаючи, що вона нездатна дістати пеніс, дівчинка шукає інші джерела сексуального задоволення. Сексуальне задоволення фокусується на кліторі, і у дівчаток у віці п'яти-семи років кліторна мастурбація іноді супроводиться маскулінними фантазіями, в яких клітор стає пенісом.
Фрейд стверджував, що дівчинка з часом позбавляється від комплексу Електри шляхом придушення тяжіння до отця й ідентифікації з матір’ю. Іншими словами, дівчинка, стаючи більш схожою на матір, дістає символічний доступ до свого отця, збільшуючи, у такий спосіб, шанси коли-небудь вийти заміж за чоловіка, схожого на батька.

4. ЛАТЕНТНИЙ ПЕРІОД ПСИХОСЕКСУАЛЬНОГО РОЗВИТКУ ОСОБИСТОСТІ

У період від шести-семи років до початку підліткового віку триває фаза сексуального затишшя, яка отримала назву латентного періоду.
Тепер лібідо дитини спрямовується шляхом сублімації у види діяльності, не пов'язані із сексуальністю, - такі, як інтелектуальні заняття, спорт і стосунки з однолітками.
Латентний період можна розглядати як час підготовки до дорослішання, що наступає в останній психосексуальній стадії. Зниження сексуальної потреби в даному випадку Фрейд відносив частково до фізіологічних змін в організмі дитини, а частково - до появи в її особистості структур его і суперего.
Отже, латентний період не треба розглядати як стадію психосексуального розвитку, оскільки в цей час не з'являються нові ерогенні зони, а сексуальний інстинкт, очевидно, дрімає.

5. ГЕНІТАЛЬНА СТАДІЯ ПСИХОСЕКСУАЛЬНОГО РОЗВИТКУ ОСОБИСТОСТІ

З настанням статевої зрілості відновлюються сексуальні й агресивні спонуки, а разом з ними - інтерес до протилежної статі. Зростає усвідомлення цього інтересу.
Початкова фаза генітальної стадії (періоду, що продовжується від зрілості до смерті) характеризується біохімічними і фізіологічними змінами в організмі. Репродуктивні органи досягають зрілості, викид гормонів ендокринною системою веде до появи вторинних статевих ознак (наприклад, обволосіння тіла у чоловіків, формування молочних залоз у жінок).
Результатом цих змін є характерні для підлітків посилення збудженості й підвищення сексуальної активності. Інакше кажучи, вступ до генітальної стадії пов'язаний із якомога повним задоволенням сексуального інстинкту.
Згідно із теорією Фрейда, всі індивідууми проходять в ранньому підлітковому віці через "гомосексуальний" період. Новий вибух сексуальної енергії підлітка спрямований на людину однієї з ним статі (наприклад, на вчителя, сусіда, однолітка) - в основному, й такий же спосіб, як це відбувається при розв’язанні едипова комплексу.
Хоча явна гомосексуальна поведінка не є універсальним досвідом цього періоду, згідно із Фрейдом, підлітки віддають перевагу спілкуванню з однолітками однієї з ними статі.
Проте поступово об'єктом енергії лібідо стає партнер протилежної статі. Починається залицяння. Захоплення юності в нормі ведуть до вибору шлюбного партнера і створення сім'ї.


ВИСНОВКИ

Узагальнюючи інформацію щодо всіх розглянутих стадій психосексуального розвитку особистості, можна дійти таких висновків:
1) нестача уваги або гіперопіка на першій, оральній стадії психосексуального розвитку, призводить до пасивності або цинічності як властивості характеру особистості;
2) фіксація на анальній стадії формує упертість, скупість, жорстокість тощо;
3) недозволені проблеми едипова комплексу провокують схильність до безпорядних любовних зв'язків, невротичних моделей поведінки, фригідності або імпотенції;
4) відсутність розуміння в генітальний період призводить до невміння брати на себе відповідальність і пасивність у власному житті.
Знаючи про особливості стадій формування психіки, ми можемо допомогти дитині навчитися управляти своїми внутрішніми прагненнями, не обмежуючи її творчий потенціал.


СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Бернс Р. Я-концепция и воспитание. - М.: Наука, 1986. - 220 с.
2. Кле М. Психология подростка. - М.: ИНФРА-М, 2001. - 380 с.
3. Конюхов Н. И. Словарь-справочник практического психолога. - СПб.: Питер, 2006. - 472 с.
4. Лапланш Ж., Понталис Ж.-Б. Словарь по психоанализу. - М.: Перспектива, 2004. - 456 с.
5. Райкрофт Г. Критический словарь психоанализа. - СПб.: Питер, 2005. - 556 с.
6. Ремшмидт Х. Подростковый и юношеский возраст. - М.: Наука, 1994. - 428 с.
7. Словарь практического психолога / Сост. С. Ю. Головин. - Минск: Харвест, 2005. - 338 с.
8. Теории личности в западноевропейской и американской психологии: Хрестоматия по психологии личности. - Ростов-н/Д.: Феникс, 2004. - 472 с.
9. Фрейд З. По ту сторону принципа удовольствия. - М.: ИНФРА-М, 2002. - 410 с.
10. Фрейд З. Психоаналитические этюды / Сост. Д. И. Донской,
В. Ф. Круглянский. - СПб.: Питер, 2005. - 504 с.
11. Фрейд З. Психология бессознательного. - М.: Наука, 1989. - 412 с.
12. Хьелл Л., Зиглер Д. Теории личности: Основные положения, исследования и применение. - СПб.: Питер, 2002. - 212 с.