Твір ЧИ МОЖУ Я БУТИ ПРОФЕСІЙНИМ ПРАКТИЧНИМ ПСИХОЛОГОМ.

ТВІР-РОЗДУМ
з дисципліни "Основи психологічної практики"
на тему:
ЧИ МОЖУ Я БУТИ ПРОФЕСІЙНИМ ПРАКТИЧНИМ ПСИХОЛОГОМ?

ЧИ МОЖУ Я БУТИ ПРОФЕСІЙНИМ ПРАКТИЧНИМ ПСИХОЛОГОМ?

У кожної людини бувають моменти, коли життя здається заплутаним до неможливості клубком, у якому ніяк не вдається знайти ниточку, щоб, потягнувши за неї, якимось чином розв'язати ситуацію, що здається безвихідною. Прагнеш і домагаєшся одного, а в реальності отримуєш зовсім інше. Домашні проблеми, тупикові ситуації в кар'єрі, в особистих стосунках ...
А якщо в особистому житті усе гаразд, то досить увімкнути телевізор або купити газету - і вже відчуваєш стрес.
Втома, депресія і дратівливість накопичуються. І ось людина вже не може працювати так, як працювала раніше, не може ставитися до інших людей, як раніше.
Сучасний темп життя залишає кожному з нас дедалі менше друзів і близьких людей, до яких у разі потреби можна прийти "поплакатися в жилетку". Самотність - одна з найбільших проблем нашого часу. Життя стає дедалі складнішим і динамічнішим і людина часто не встигає адаптуватися до мінливих умов.
Природно, виникають проблеми. Частину з них вона не може вирішити самостійно, їй потрібна допомога.
Навряд чи можна сперечатися з твердженням: скільки існує людина, стільки вона хоче пізнати себе, свою душу.
Та, мабуть, ніколи ще інтерес до психології не набував настільки масового характеру в нашій країні, як за останнє десятиліття. Майже в кожному журналі, газеті, у багатьох телепрограмах можна прочитати і почути поради й думки психологів з тієї чи іншої проблеми. Різко збільшилася й кількість звертань до них із найрізноманітніших приводів. Мати власного психолога у певних колах стало навіть модним. Великий запит виник на соціально-психологічні технології у сфері реклами, менеджменту, створення ефективно працюючих колективів.
Професію психолога наразі визнано важливою і необхідною. Серед випускників шкіл цей фах посідає третє місце за престижністю. Наразі вже важко знайти вуз, у якому не випускали б психологів.
На жаль, основи психології сьогодні не викладаються у школі. Втім, існує указ Президента про розвиток соціологічної науки, де йдеться про те, що основи соціології та психології як предмета мають вводитися у шкільну освіту. Ось тоді абітурієнти матимуть ще більш чітке і системне уявлення про професію психолога.
У вузі викладається сила-силенна предметів, із різноманітними організаціями укладаються договори на проходження студентами практики.
Все це у комплексі, на мою думку, сприяє формуванню професійного психолога. Та все ж ми залишаємо стіни вузу з великим словником спеціальних термінів у голові, з певними знаннями і майже цілковитою відсутністю практичного досвіду.
В усіх розвинених країнах диплома про освіту психолога недостатньо для роботи консультантом, терапевтом. Необхідно мати ліцензію, видану професійним співтовариством. Щоб її одержати, потрібно попрацювати певну кількість годин під наглядом більш досвідченого психолога (у США, наприклад, 2,5 тис. годин).
Тобто спочатку психолог-початківець сидить на прийомі у супервайзера і набирається досвіду. Випадки розбираються, обговорюються. Поступово він сам починає приймати клієнтів. І нарешті супервайзер вже лише спостерігає за роботою свого підопічного. Підпис супервайзера є вельми важливим для отримання ліцензії.
У нас все простіше: людина, котра здобула вищу освіту, вважається спеціалістом і може влаштовуватися на роботу. Якщо вона любить психологію і хоче реалізувати себе як професіонал, здатний допомогти в найтяжчих ситуаціях, то через певний час самоосвіти і практичної роботи дійсно стає хорошим спеціалістом.
Я сподіваюсь саме на це. Хоча професія психолога мене вельми приваблює, проте запитання - чи можу я допомогти людині у скрутній ситуації, увійти в її складний, таємничий внутрішній світ, чи можу я бути професійним психологом, тобто особистістю, якій будуть довіряти ти, хто потребує моєї допомоги, - для мене все ще залишається відкритим. Майбутнє покаже. Хоча певні сили в собі я відчуваю. Відчуваю бажання бути корисною іншій людині.
Чи можу я бути особистістю, котра сприймається, як така, що заслуговує довіри?
Безумовно, можу. Інакше вибір мною професії практичного психолога був би безглуздим. Саме на довірі будуються відносини між психологом і клієнтом, людиною, яка потребує допомоги. Проте мені треба ще навчитися налаштовуватися на цю людину, відноситися до її проблем, як до власних.
Виразність - те, чого мені не вистачає у більшому ступені. Хоча, я вважаю, що психолог не має бути вельми виразною постаттю, щоб не викликати у клієнта почуття своєї меншості, пригніченості тощо. Тобто навіть будучи яскравою особистістю, психолог повинен вміти приховувати це. Психологу не треба перебирати на себе увагу клієнта, він має зливатися з клієнтом. Тут вступає в дію ефект "мімікрії".
Практикуючому психологу важко надавати допомогу клієнту, якщо він сам має яскраво виражені комплекси чи акцентуації. У такому разі його проблеми несвідомо накладаються на проблеми клієнта, і це може призвести до досить негативних наслідків.
Я бажаю навчитися більшої толерантності до людей взагалі, і до тих, хто буде звертатися до мене за допомогою, зокрема. Психолог, на мій погляд, не повинен відчувати негативні почуття до клієнта. Інакше він не зможе йому допомогти.
Говорячи про те, що психолог має зливатися з клієнтом, я не маю на увазі, що він при цьому перестає бути сильною особистістю, здатною вплинути на іншу людину. Кожному з тих, хто обрав професію психолога, й мені в тому числі, ще треба опановувати здатністю "бачити ситуацію" і вірно уловлювати момент, коли проявити всі сильні сторони своєї натури, щоб "тиснути" на клієнта (непомітно) й викликати у нього адекватні реакції.
Я ще не розумію, у якому ступені мені треба внутрішньо захищатися від клієнта, і чи треба це робити взагалі. Коли прийде досвід роботи практичним психологом, тоді мені буде зручніше відповісти на це запитання.
Було б перебільшенням стверджувати, що я вже здатна повністю увійти у внутрішній світ іншої людини, прожити разом з нею подумки якийсь певний відрізок її життя. Проте саме цьому я хочу навчитися.
Моя мета також - навчитися сприймати людину такою, якою вона є, якою має право на існування. Не домагатися "перекроїти" її світ на свій лад, а лише щось підправити в ньому й навіть тоді, коли людина цього сама бажає, - саме до цього треба прагнути.
Є певні професійно значущі риси, що дозволяють або не дозволяють працювати з клієнтом.
У різних дослідників існують свої переліки таких рис. На мій погляд, найважливішими є гарні комунікативні здібності, високий рівень емпатії, певний психологічний світогляд (система ставлення людини-спеціаліста до соціального світу й інших людей), розвинена професійна інтуїція і власна особистісна рефлексія (тобто уявлення про себе і постійний аналіз своєї поведінки та вчинків).
Всі ці якості я намагаюсь виробити в собі. Саме вони будуть потрібні мені у подальшій роботі, саме їх мені поки що не вистачає в повній мірі.
На мій погляд, мені треба, перш за все, навчитися не приймати рішення за клієнта. Вибір робить сама людина, а психологу треба допомогти їй розібратися в ситуації.
Проте методики і техніки психолог обирає відповідно до своїх симпатій, а це означає, що вибір рекомендацій і хід терапевтичного сеансу завжди буде почасти суб'єктивним.
Ось тому, я впевнена, багато визначає й натура самого терапевта: хтось, коли треба пересадити людину з одного крісла в інше, скаже: "Ну ж бо, підніми свою сідницю і сядь он туди", а хтось: "Мені здається, що на цьому стільці вам буде набагато зручніше".
Так, наприклад, відомий американський психолог Річард Бендлер іноді матюкав своїх пацієнтів у три поверхи, але робив це не тому, що хотів скривдити людину, а саме тому, що хотів їй допомогти (і допомагав).
Навряд чи я зможу поводитися, як Річард Бендлер, проте, вважаю, мені не вистачає саме деякої жорсткості, впевненості в собі, які можуть допомогти у деяких випадках вирішити проблему.
Хороший терапевт, звісно, багатогранний і вибирає рекомендації та психологічні прийоми залежно від клієнта і запропонованої ним ситуації. Проте не завжди бажання клієнта збігаються з тим, що він реально бачить. Інколи виникають претензії. Те, що клієнт пішов задоволеним після зустрічі з психологом, не завжди є показником, що психолог відпрацював професійно й у потрібному напрямі.
З іншого боку, коли клієнт пішов роздратованим і з якимось осадом на душі - теж не завжди означає, що робота була неефективною.
Мені хотілось би навчитися завжди робить усе для того, аби жодним чином не понизити самооцінку клієнта, його статус, не нашкодити клієнтові особисто чи його соціальному оточенню, не залишить у критичній ситуації.
Я буду намагатися не порушувати етичних норм у роботі з клієнтом.
На превеликий жаль, етичним питанням у процесі підготовки психологів у нас приділяється вельми мало уваги.
На мою думку, етичні стандарти мають включати дві речі: "не нашкодь" і "бажай людині добра, намагайся їй допомогти". Саме цих принципів я буду намагатися дотримувати в своєї діяльності.
Психолог для багатьох асоціюється з людиною, яка бачить всіх наскрізь і знає відповіді на всі питання. При цьому його вельми часто ставлять в одну лінію з психіатром і психотерапевтом. Багатьох людей особисте знайомство з психологом лякає із-за побоювання того, що ця людина дізнається всі таємниці й секрети з одного лише погляду. Проте все це, зазвичай, лише домисли, пов'язані із незнанням особливостей професії.
Психолог - це людина, яка допомагає знайти вихід в скрутній життєвій ситуації. На відміну від психіатра, він не працює з психічно хворими людьми, не лікує з використанням медичних препаратів і гіпнозу, як психотерапевт. Завдяки певним методам, він допомагає розібратися людині в ситуації, що склалася, і знайти вихід самому, без сторонньої допомоги.
У полі компетенції психолога потрапляють люди із здоровою психікою, але з проблемами на роботі, в сім'ї, інших сферах людського життя. Таких проблем може бути вельми багато - це і конфлікти, невміння будувати спілкування, просто тривога з будь-якого приводу.
Психолог - це не просто спеціальність, це особливий склад розуму, набір знань, умінь і навичок, які допомагають людині адаптуватися до певної ситуації. Саме тому, багато психологів, які не змогли влаштуватися за фахом, знайшли для себе сферу діяльності, де змогли реалізувати себе й застосувати свої знання на практиці.
Так, багато психологів стають менеджерами із персоналу, менеджерами із реклами, журналістами, письменниками, викладачами та ін.
Здоров'я людини - це не лише здорове тіло, але й психічна рівновага. Від того, в якому стані знаходиться наша психіка, й залежить загальний фізичний стан людини. Адже не дарма говорять - всі хвороби "від нервів". Це вже доведений факт, а не просто народне твердження.
Психолог - фахівець, який допомагає тримати психічний стан людини в нормі, знаходити, здавалося би, прості відповіді на вельми складні питання.
Отож, вважаю, що кожному, хто вирішив стати практичним психологом, і мені в тому числі, бажано знайти в собі такі якості:
- доброзичливість і неагресивність.
Вони необхідні для встановлення довірливого спілкування. Психологові бажано любити людей;
- спрямованість на допомогу клієнту (власні психологічні проблеми варто вирішувати поза межами професії).
"Проблемний" психолог не тільки не зможе зрозуміти клієнта, а й буде переносити на нього власні клопоти;
- емпатія.
Вона полягає у спрямованості на інтереси клієнта при відсутності домінування, в умінні слухати, бачити проблему клієнта його очима, а також у сприйнятті його таким, який він є;
- гнучкість мислення (аби не замикатися на помилкових висновках і вчасно перебудовуватись);
- творча інтуїція.
Далеко не у всіх випадках психологу вдається зробити висновки на основі логічного аналізу даних. Часто йому доводиться діяти в ситуаціях, коли одних даних не вистачає, а інших, навпаки, дуже багато, або вони дуже суперечливі. Де безсилий логічний аналіз, там може допомогти інтуїтивний пошук, який у поєднанні з досвідом і знаннями перетворюється в сильний інструмент психологічного дослідження.
Важливо також підвищувати рівень інтелекту, розвивати спостережливість, уміння помічати деталі.


СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Мей Р. Искусство психологического консультирования. - М.: Класс, 1994. - 456 с.
2. Нельсон-Джоунс Р. Теория и практика консультирования. - СПб.: Питер, 2000. - 464 с.
3. Немов Р. С. Психологическое консультирование: Учебник. - М.: Владос, 2000. - 528 с.
4. Основы возрастно-психологического консультирования: Учеб.-метод. пособие / Под ред. А. Г. Лидерса. - М.: Изд-во МГУ,
2005. - 410 с.
5. Пряжников Н. С. Профессиональное и личностное самоопределение. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2004. - 320 с.
6. Роджерс К. Консультирование и психотерапия. - СПб.: Питер, 2002. - 438 с.
7. Штроо В. А. Позиции и стратегии работы психолога в организации. - М.: ИНФРА-М, 2004. - 390 с.